Імідж педагога як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імідж педагога як психолого-педагогічна проблема

Анотація

У статті висвітлено сутність понять «імідж», «імідж майбутнього вчителя», «імідж педагога». Показано, що вивчення проблеми іміджу можна умовно розділити на два етапи - спонтанний та системний. Проаналізовано функції іміджу (ціннісні та технологічні; функція психологічного захисту, функція соціального тренінгу, функція соціально-символьного впізнавання). Визначено компоненти в структурі іміджу (когнітивний, емоційний, функціонально-комунікативний; зовнішній, процесуальний, внутрішній). Звернуто особливу увагу на те, що одним із компонентів іміджу є педагогічна майстерність педагога - вищий рівень розвитку професіоналізму, результат педагогічного досвіду і творчого саморозвитку.

Ключові слова: імідж, професійний імідж, педагог, імідж педагога, функції іміджу, компоненти іміджу.

Аннотация

В статье отражена сущность понятий «имидж», «имидж будущего учителя», «имидж педагога». Показано, что изучение проблемы имиджа можно условно разделить на два этапа - спонтанный и системный. Проанализированы функции имиджа (ценностные и технологические; функция психологической защиты, функция социального тренинга, функция социально-символьного узнавания). Определены компоненты в структуре имиджа (когнитивный, эмоциональный, функционально-коммуникативный; внешний, процессуальный, внутренний). Обращено особенное внимание на то, что одним из компонентов имиджа есть педагогическое мастерство педагога - высший уровень развития профессионализма, результат педагогического опыта и творческого саморазвития.

Ключевые слова: имидж, профессиональный имидж, педагог, имидж педагога, функции имиджа, компоненты имиджа.

Annotation

In the article the essence of such notions, as «image», «image of future teacher», «image of a teacher» is highlighted. It is shown that the study of the problem of the image can be divided into two phases - spontaneous and systematic. Functions of the image (values and technological; psychological defense function, social training function, function of socially symbolic recognition) are analyzed. The components in the structure of the image (cognitive, emotional, functional and communicative, external, procedural, internal) are defined. Particular attention is paid to the fact that one of components of the image is pedagogical mastery of a teacher - the highest level of professionalism, the result of teaching experience and creative self-development. It is emphasized on the pedagogical thinking and intuition to identify hidden internal features of pedagogical activities. Pedagogical communication to create favorable psychological climate is considered. It is concluded that professional image is a complex of psychological and pedagogical phenomenon, and therefore requires detailed researches as a personal phenomenon, and the phenomenon of creating a collective image. Prospects for further studying the problem are seen in the study of the area of image creative activities of pedagogues. It is emphasized that the image of a teacher primarily consists of professionalism (pedagogical thinking and improvisation, pedagogical communication and so on). Properly formed positive image works on the teacher, makes his professional activities varies and saturates life, making his personality unique.

Key words: image, professional image, teacher, image of a teacher, image functions, components of image.

Зміни які відбуваються в освіті останнім часом, активізують питання конкурентоспроможності педагога на ринку праці. Успішне вирішення цієї проблеми пов'язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, культури. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога. Фахівець у галузі освіти зобов'язаний бути неповторною, яскравою особистістю, прагнути до втілення в собі людського ідеалу. Професійна функція педагога передбачає необхідність бути завжди в центрі уваги своїх вихованців, батьків, громадськості, де висувається підвищена вимога до особистості, її морального стану. У зв'язку з цим особлива увага приділяється формуванню професійного іміджу педагога.

Вагомий внесок у вирішення проблеми формування іміджу особистості зробили О.Горовенко, Л. Кайдалова, Н. Щокіна, Т. Вахрушева, А. Калюжний.

Так, у роботі О. Горовенко «Формування особистісно-професійного іміджу вчителя засобами самопрезентації» [1] подано структурні компоненти іміджу педагога, визначено шляхи його формування засобами самопрезентації. У роботі Л. Кайдалової, Н. Щокіної, Т. Вахрушевої «Педагогічна майстерність викладача» [2] йдеться про сутність та складові педагогічного майстерності, де одним із компонентів є імідж викладача. У роботі А. Калюжного «Психология формирования имиджа учителя» [3] розглядається теоретичне обґрунтування іміджу вчителя, його характеристики й типи. імідж вчитель педагог тренінг

Сутність професійного іміджу педагога розглянуто в дослідженнях О. Ковальової [4], А. Кононенко [5], C. Маскалянова [6], І. Ніколаєску [8], І. Розмолодчикової [9] та ін. Зокрема О. Ковальова аналізує психологічні особливості формування основ професійного іміджу в майбутніх педагогів; А. Кононенко характеризує психологічні складові індивідуального іміджу сучасного педагога; С. Маскалянова розглядає формування професійного іміджу майбутнього соціального педагога; І. Ніколаєску висвітлює процес розвитку професійного іміджу соціального педагога в післядипломній освіті; І. Розмолодчикова пише про формування професійного іміджу вчителя початкових класів у процесі вивчення фахових дисциплін.

Метою статті є теоретичне обґрунтування процесу формування іміджу педагога як психолого-педагогічної проблеми.

Існує думка, що слово імідж походить від латинського imago - «образ» і було відоме ще від часів Аристотеля. А Цицерон ніби відзначав початок іміджелогії: «для того щоб нам було найлегше здаватися такими, якими ми є насправді, - хоча найважливіше, щоб ми були такими, якими хочемо здаватися» [11, с. 113].

Одні автори вважають, що імідж є програмою поведінки людей. Це певним чином закріплено символами й образами в поведінці суб'єкта продемонструвати бажане враження. Інші наближують поняття «імідж» до образу, уявного представлення конкретної особи. І. Ніколаєску пов'язує з іміджем особистішу характеристику, що сприяє розвиткові внутрішнього світу та окреслює стратегію поведінки в суб'єкт-суб'єктній взаємодії [8]. О. Ковальова вважає «іміджем» цілеспрямовано створюваний особливого роду образ-уявлення, що за допомогою асоціацій наділяє суб'єкт додатковими цінностями і завдяки цьому сприяє більш емоційному його сприйняттю [4]. А. Кононенко висвітлив імідж як загальний компенсуючий механізм особистості, орієнтованої на діяльність, що являє собою фундаментальну морфему (формувальний компонент) психосоціальної активності [5].

Дослідники розглядали також такі поняття, як «професійний імідж учителя початкових класів», «імідж майбутнього вчителя», «професійний імідж соціального педагога» та ін.

І. Розмолодчикова дійшла висновку, що «професійний імідж учителя початкових класів - це складна системна проблема цілісного розвитку особистості майбутнього фахівця, яка може бути вирішена шляхом створення спеціальних умов (виокремлення психологічно-доцільного та педагогічно-виправданого компонентів навчального заняття) у процесі вивчення фахових дисциплін» [9, с. 13]. Дослідниця пише, що «професійний імідж майбутнього вчителя - це компонент культури педагогічної діяльності, система особистісних і професійних якостей (толерантність, тактовність, рефлексивність та ін.), психологічних характеристик (позицій, ролей), комунікативних засобів (способів та видів спілкування), до яких цілеспрямовано звертається вчитель з метою досягнення оптимальних результатів педагогічної діяльності» [там само, с. 12].

На думку І. Ніколаєску, «професійний імідж соціального педагога - це форма життєвого вияву соціального педагога, за допомогою якої він, активуючи особистісно ділові якості, професійно та особистісно самоутверджується» [8, с. 8].

Отже, можна зробити висновок: «імідж педагога» - складна система, яка складається з комплексу ознак, які є підґрунтям для формування в оточуючих певного враження про педагога.

Дослідження О. Ковальової засвідчило, що вивчення проблеми іміджу умовно можна розділити на два етапи - спонтанний та системний. Спонтанний відображає дві тенденції, перша з яких - це опосередковані зусилля науковців пізнати різні аспекти іміджу; друга - дослідження, в яких зроблено спроби описати імідж цілісно. У системному етапі умовно також можна виділити, з одного боку, дослідження, в яких розробляються теоретико-методологічні основи пізнання механізмів виникнення та прояву іміджу, а з іншого - різнопланові емпіричні дослідження, що орієнтуються на розкриття змісту ознак іміджу, його формування та дискредитацію. З'ясовано, що проблема іміджу тісно пов'язана з такими науковими напрямками, як PR - технології, реклама, маркетинг та ін. [4].

Варто зауважити, що науковці у своїх роботах виділяють різні функції іміджу.

Так, наприклад, В. Шепіль у своїх дослідженнях розглядає ціннісні та технологічні функції іміджу.

До ціннісних функцій учений відносить:

• особистісно підвищувальну, завдяки якій утворюється вигляд особистості, що підкреслює її духовну гідність, візуально окреслює її кращі душевні характеристики і в цілому демонструє індивідуальну незвичайність;

• комфортизація міжособистісних відносин, сутність якої полягає в тому, що привабливість людей об'єктивно додає до їхнього спілкування симпатію і доброзичливість, а відповідно до цього й моральний ступінь терпимості та педагогічного такту;

• психотерапевтичну, за допомогою якої особистість усвідомлює свою індивідуальність і набуває підвищеної комунікабельності, в результаті чого отримує людську увагу та визнання, стійкий позитивний настрій, оптимізм для досягнення своїх цілей і впевненість у собі [12, с. 19-20].

До технологічних функцій іміджу, на думку науковця, належать:

• міжособистісна адаптація. Завдяки правильно підібраному іміджу можливе швидке входження в конкретне соціальне середовище, приваблення до себе людей, досягнення з ними найбільш продуктивних і доброзичливих контактів;

• висвітлення кращих особистісноділових якостей. Сприятливий імідж дає можливість наочно показати привабливі якості людини, викликати в оточення довіру, симпатію і звернути при цьому увагу на свої професійні переваги;

• приховування негативних особистісних характеристик, тобто за допомогою одягу, зачіски, макіяжу, вишуканих манер поведінки відвернути погляд людей від недоліків;

• організація уваги. Привабливий імідж учителя мимовільно приваблює до себе людей, імпонує їм, а тому оточення зацікавлене у спілкуванні та роботі саме з такою особистістю;

• долання вікових меж. Із майстром володіння технологією самопрезентації, що конкретно проявляється у правильному виборі моделей поведінки та виконанні різних ролей, можна комфортно себе почувати без «замикання» на своєму віковому іміджі, розширювати коло контактів і успішно займатися професійною діяльністю у різновікових соціумах [12, с. 20-21].

У роботі А. Кононенко визначено такі функції іміджу:

• функція психологічного захисту. Використання іміджу дає можливість приховати недоліки, позбутися екзистенціальної тривожності, оптимізувати свою поведінку з метою максимального впливу на інших;

• функція соціального тренінгу. Імідж дозволяє корегувати свою поведінку та адаптувати її до соціальних комунікацій, що пов'язано з неминучістю та бажаністю виконання ролей у конкретних соціальних групах;

• функція соціально-символьного впізнавання (ідентифікації). Імідж завжди містить символіку готовності людини не тільки до комунікації, але й до обміну соціальними та духовно-моральними цінностями. Інакше кажучи, імідж немовби сигналізує: «Я свій». Відсутність позначок такого впізнавання викликає в інших реакцію відторгнення;

• ілюзорно-компенсаторна функція. За думкою Л. Фестінгера, один із законів психіки - постійно відтворюваний дисбаланс різних підсистем та блоків. Такий дисбаланс провокує негації, дистреси, і один із методів боротьби з ними - створення ілюзій [5, с. 7].

Структура іміджу відбиває необхідність вищезгаданих функцій. Вона містить блоки «реклами» (що акцентує увагу на тих якостях, що згідно з уявленнями суб'єкта є еталоном бажаного враження); «змісту» (мікрозміни іміджу як реакція на зміст комунікації); «жалю» (демонстрація своєї слабкості та незахищеності); «рефлекс-копії» (копіювання іміджу іншого); «аттитюду» (чекання певної поведінки партнера) [5, с. 8].

У структурі іміджу науковці виділяють певні компоненти. Наприклад, І.Ніколаєску у структурі професійного іміджу соціального педагога виокремлює когнітивний, емоційний та функціонально-комунікативний компоненти. Когнітивний компонент професійного іміджу є системоутворюючим, у якому знання, здатності впливають на результативність професійно-педагогічної діяльності соціального педагога. Емоційний компонент професійного іміджу забезпечує формування та подальший розвиток у соціальних педагогів стійкого позитивного ставлення до дійсності. Функціонально-комунікативний компонент професійного іміджу розкриває засоби та прийоми педагогічної діяльності соціального педагога, успішність професії якого залежить від рівня сформованості привабливого іміджу, особливо його роль зростає в системі «людина-людина». Така структура професійного іміджу дає змогу не тільки глибше зрозуміти сутність феномена, а й допомагає досягти цілісного образу та внутрішнього несуперечливого уявлення про особистість педагога [8, с. 8-9].

У структурі іміджу професіонала, запропонованій Л. Мітіною, виділено дещо інші компоненти, а саме зовнішній, процесуальний і внутрішній [7].

Зовнішня складова містить міміку, жести, тембр і силу голосу, костюм, манери, ходу. Зовнішній вигляд педагога може створити робочий або неробочий настрій на уроці, сприяти або перешкоджати взаєморозумінню, полегшувати або ускладнювати педагогічне спілкування.

Професійну діяльність, на думку Л. Мітіної, розкривають через процесуальну складову іміджу, конкретизовану такими формами спілкування, як професіоналізм, пластичність, виразність тощо.

Емоційно багатий учитель, який володіє прийомами вербального та невербального прояву відчуттів і цілеспрямовано їх застосовує, здатний «оживити» урок, зробити його експресивним, наблизити до природного спілкування.

Внутрішня складова - це внутрішній світ людини, уявлення про її духовний та інтелектуальний розвиток, інтереси, цінності, її особистість у цілому.

О. Руська виділяє три основні компоненти у структурі іміджу особистості: візуальний образ (костюм, зачіска, пластика, міміка, голос), внутрішній образ (темперамент, настрій, особисті якості) та менталітет (духовна практика, інтелект) [10].

Інші компоненти в структурі іміджу особистості виділяє В. Бойко і пропонує розглядати імідж як цілісність, до якої входять такі компоненти:

1. Аудіовізуальна культура особистості: грамотність і приємність мовлення, манера триматися, стиль одягу людини, зачіска;

2. Стиль поведінки, тобто різні аспекти поведінки особистості: професійний, інтелектуальний, етичний, емоційний, комунікативний, естетичний, етичний;

3. Внутрішня філософія, система цінностей людини: життєві настанови, етичне кредо, система відносин, що накладає відбиток на зовнішність, манеру поведінки, ставлення до оточення;

4. Атрибути, що підкреслюють статус і прагнення особистості: обстановка кабінету, автомобіль, домашні товари тощо;

5. Психогігієнічний «я-образ» - у цілому привабливий психогігієнічний образ має такий вигляд: він зовні та внутрішньо спокійний, активний, доброзичливий, миролюбний тощо [1, с. 22].

Не менш важливим компонентом іміджу педагога є педагогічна майстерність. Майстерність педагога - вищий рівень розвитку професіоналізму, результат педагогічного досвіду і творчого саморозвитку.

Під педагогічною майстерністю частіше розуміють високий рівень професійної діяльності вчителя. Зовнішньо він проявляється у правильному творчому вирішенні різноманітних завдань, в ефективному досягненні цілей єдиного педагогічного процесу.

Вищий рівень педагогічної майстерності - це уміння застосовувати не тільки навички, отримані з власного досвіду, а й методи, які засновуються на загальній педагогіці підготовки фахівця за розділами - психологія, теорія управління, теорія цілісного педагогічного процесу.

Імідж не зможе замінити реалій, а тільки допоможе посилити позитивні сторони та зробити незамінними негативні. Якщо ж оточуючі не будуть підтримувати імідж, то він руйнується. Найбільш важливі елементи створення педагогічного іміджу - це тільки доповнення, а не заміна педагогічної діяльності. В основі комунікації повинен бути простий спосіб, а розглянуті проблеми повинні мати значення для кожного. Обов'язково повинні бути зовнішні експерти.

Педагогу необхідно використовувати педагогічне мислення та інтуїцію для виявлення прихованих внутрішніх властивостей педагогічної діяльності в ході організації роботи.

Педагогічна інтуїція найчастіше характеризується швидким прийняттям рішення педагога з передбаченням попереднього розвитку ситуації без повного його аналізу. Під педагогічною імпровізацією розуміють знаходження несподіваного рішення та його швидке використання, збіг процесів створення і застосування при їх мінімальному розриві.

Процес педагогічної імпровізації складається з 4 етапів:

• педагогічне осяяння - у дії навчально-виховного процесу педагог у відповідь на питання або дію учня отримує внутрішній імпульс, який дає незвичну ідею;

• осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір шляху її реалізації - приймаються рішення, необхідна імпровізація;

• реалізація педагогічної ідеї - здійснюється імпровізація, на очах у дітей народжується щось нове. Які б ідеї не надходили фахівцю, в них не буде великого значення, якщо він не зуміє це педагогічно значущо втілити;

• осмислення або миттєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї - швидкого рішення щодо продовження імпровізації, якщо під час її дії народжується нова ідея, або завершення її поступовим переходом до запланованого рішення [2, с. 35].

Одним із критеріїв ефективності педагогічного спілкування є створення сприятливого психологічного клімату і формування певних міжособистісних стосунків у класі, які повинні цілеспрямовано формуватися педагогом. При цьому на вищих стадіях основним із джерел стає саморозвиток колективу на початкових етапах основного місця роботи в формуванні вищого рівня міжособистісних стосунків належить педагогу.

Ефективне педагогічне спілкування завжди направлено на формування позитивної Я-концепції, на розвиток в учнів упевненості у собі, у своїх силах, у потенціалі. У спілкуванні завжди відбувається своєрідна взаємодія інтелекту людей, їх емоцій і волі, а це означає, що у спілкуванні завжди відбувається взаємодія характерів і, більше того, - взаємодія особистостей. Основними функціями педагогічного спілкування можна вважати інтерактивну й афективну. Інтерактивна функція педагогічного спілкування і складає умови в обміні образами, ідеями і діями, а афективна полягає в емоційній стимуляції, психологічному комфорті і контролю афекту, його нейтралізації.

Позитивне емоційне і комфортне спілкування складає умови для спільної творчої діяльності, прояву особливої соціальної установки на іншу людину, що викликає почуття поваги, подяки, симпатії. При комфортному спілкуванні педагог і учень починають утворювати спільний емоційно-психологічний простір, в якому виникає творчий процес залучення школярів до культури, різностороннього пізнання зовнішньої справжності і себе самого, своїх можливостей і здібностей, тобто відбувається процес соціалізації особистості.

Специфіка професійної діяльності педагога полягає в постійному розумінні та емоційній напрузі. Тому потрібен такий професійний імідж, який приносив би задоволення самій людині та виправдовував очікування інших [2].

Аналізуючи та узагальнюючи все вищесказане, необхідно підкреслити, що імідж педагога складається насамперед з професіоналізму (педагогічне мислення й імпровізація та педагогічне спілкування). Правильно сформований позитивний імідж працює на викладача, полегшує його професійну діяльність, урізноманітнює й насичує життя, робить його особистість неповторною.

Отже, професійний імідж - складне психолого-педагогічне явище, а тому вимагає докладних досліджень як особистісний феномен і як явище створення колективного образу. Перспективи подальшого дослідження порушеної проблеми вбачаємо у вивченні сфери іміджоутворювальної діяльності педагога.