Створення та розвиток інклюзивного навчального середовища у професійно-технічних навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення та розвиток інклюзивного навчального середовища у професійно-технічних навчальних закладах

Пащенко О.В.

У статті розглядаються основні концептуальні аспекти інклюзивної освіти, здійснено аналіз законодавства України з питань забезпечення інклюзивної освіти в контексті міжнародного права. Наголошується, що філософія інклюзії базується на соціальній моделі розуміння інвалідності та на підході, заснованому на дотриманні основних прав людини. Акцентується увага на ролі керівників ПТНЗ в організації та здійсненні моніторингу діяльності в умовах впровадження інклюзивного навчання, інноваційних підходів до управління. Розглянуто питання підготовки керівників ПТНЗ до створення й розвитку інклюзивного навчального середовища під час підвищення кваліфікації у ДВНЗ «УМО» НАПН України.

В статье рассмотрены основные концептуальные аспекты инклюзивного образования, осуществлен анализ законодательства Украины по вопросам обеспечения инклюзивного образования в контексте международного права. Подчеркивается, что философия инклюзии основывается на социальной модели инвалидности. Акцентируется внимание на роли руководителей профессионального образования в организации и осуществлении мониторинга деятельности в условиях внедрения инклюзивного обучения, инновационных подходов к управлению учебным заведением. Рассмотрены вопросы подготовки руководителей ПТУЗ к созданию и развитию инклюзивной учебной среды во время повышения квалификации в ГВУЗ «УМО» НАПН Украины.

Забезпечення рівного доступу до освіти для всіх громадян, зокрема й для осіб з інвалідністю чи/та особливими потребами, є одним із важливих завдань для України. Це необхідна умова розвитку будь-якого демократичного суспільства, де забезпечуються права кожної людини, зокрема й право на освіту. Держава зобов'язана надати можливість кожному громадянину повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом.

В Україні, як і в багатьох інших пострадянських країнах, питання навчання дітей та молоді з особливими потребами розглядалися в рамках системи спеціальної освіти. Вважалося, що здобуття дітьми з особливими потребами загальної середньої освіти, яка гарантується Конституцією України, можливе лише в умовах спеціальних навчальних закладів. З моменту обрання Україною курсу на розбудову демократичного суспільства 1991 року, гостро постали питання забезпечення рівних прав для всіх громадян, зокрема права на освіту. Діяльність громадських організацій батьків дітей з обмеженими можливостями розвитку та осіб з особливими потребами сприяла змінам не лише у практиці роботи навчальних закладів, айв освітній політиці. Так, починаючи з 2010 року, вносяться зміни до Закону України про загальну середню освіту, Закону © Пащенко О.В.

України про дошкільну освіту, де вводиться поняття інклюзивної освіти; розробляється Концепція розвитку інклюзивної освіти та інші нормативно-правові документи, що регламентують роботу навчальних закладів, які повинні надавати якісні освітні послуги для всіх дітей та молоді, зокрема для осіб з особливими потребами [1-4].

З урахуванням положень Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими фізичними можливостями в Європі у 2006-2015 роках постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716 було затверджено Державну програму розвитку системи реабілітації та трудової занятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року. Реалізація Державної програми створила підґрунтя для ратифікації Україною Конвенції про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї. Черговим кроком до досягнення рівних прав людей з інвалідністю нарівні з іншими людьми стала ратифікація Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-УІ цих міжнародних документів. Ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів, Україна тим самим взяла на себе юридичні зобов'язання щодо забезпечення її виконання в повному обсязі, відображення належним чином її положень у національному законодавстві, планах соціально-економічного розвитку та Державному бюджеті України. Одним із зобов'язань держав-учасниць Конвенції є забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях.

Мета статті полягає у визначенні напрямків підготовки керівників професійно-технічного навчального закладу на основі аналізу сучасного стану нормативно-правового забезпечення інклюзивної освіти в Україні щодо планування дій зі створення та розвитку інклюзивного навчального середовища під час підвищення кваліфікації.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України, яка забезпечує «здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації і здобувається у професійно-технічних навчальних закладах» [2, с. 4]. За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 2013 року в системі професійно-технічної освіти навчалося більше 6000 учнів з інвалідністю, що становить майже 1,5 % від загальної кількості учнів [5, с. 7]. Саме професійно-технічна освіта має стати критичною не лише у забезпеченні загальної середньої освіти учням з інвалідністю та/чи особливими потребами, а й у забезпеченні їх професійною підготовкою та подальшим працевлаштуванням. Професійна-технічна освіта зможе зробити неоціненний внесок у забезпечення основних прав і свобод кожної людини, які гарантуються Конституцією України, а з моменту ратифікації Україною Конвенції ООН про права інвалідів стають міжнародними юридичними зобов'язаннями держави. У зв'язку з ратифікацією державою одного з найважливіших міжнародних документів у сфері прав людини - Конвенції ООН про права інвалідів - перед державою і перед професійно-технічною освітою зокрема постає новий виклик - забезпечити якісну та доступну професійно- технічну освіту для осіб з інвалідністю та/чи особливими потребами.

Інклюзію часто співвідносять з учнями, що мають інвалідність, або з тими, у яких є особливі освітні потреби, але ми наголошуємо, що необхідно розглядати шляхи включення в освітній процес усіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та (або) особливими освітніми потребами, тобто така категорія учнів має не виокремлюватися із загального навчального середовища. Мова йде про необхідність розробки у професійно-технічному навчальному закладі (ПТНЗ) такої стратегії інклюзії, яка буде спрямована на постійну підтримку і розвиток усіх учнів та дорослих - учасників навчального процесу. Ця стратегія повинна ґрунтуватися на тих уявленнях щодо інклюзії, які існують у педагогічних працівників, керівників ПТНЗ, учнів, батьків або опікунів, а також інших соціальних партнерів. Розроблена в результаті такої роботи стратегія розвитку надасть можливість навчальному закладу детально розглянути всі способи подолання бар'єрів, що стоять на шляху отримання якісної професійної освіти для будь-якого учня ПТНЗ.

Таким чином, стратегія розвитку інклюзії ПТНЗ - це не просто сума якихось пропозицій щодо проведення в ПТНЗ додаткових дій та ініціатив стосовно учнів з особливими освітніми потребами, в ній розкриваються способи позитивної зміни ПТНЗ відповідно до інклюзивних цінностей. Ці позитивні зміни мають бути не лише альтернативою до підвищення успішності учнів, вони повинні сприяти створенню ефективних відносин співробітництва у середовищі учнів та педагогів ПТНЗ. Прийняття й дотримання сформульованих у стратегії розвитку цінностей та принципів інклюзії дозволить домогтися сталого поліпшення розвитку в ПТНЗ підходів, характерних для інклюзивної освіти. При такій освіті найбільш значущими є ті способи і методи навчання, при яких учні активно залучені в навчальний процес, а отримання знань та професійних умінь і навичок ґрунтується передусім на власному досвіді учня.

Філософія інклюзії базується саме на соціальній моделі розуміння інвалідності та на підході, заснованому на дотриманні основних прав людини. Основоположним у концепції інклюзії є те, що не особистість має прилаштовуватися до суспільних, соціальних, економічних стосунків, а навпаки - суспільство має створити умови для задоволення особливих потреб кожної особистості [5, с. 13]. Перекладаючи це мовою інклюзивної освіти, можна зазначити, що не учні повинні прилаштовуватися до системи освіти (навчальні плани та програми, методи навчання та викладання, організація навчально-виховного процесу), а система освіти повинна гнучко відповідати на особливі потреби учнів, забезпечуючи при цьому доступність та якість. Інклюзивна освіта - термін, який уперше використано у Саламанській декларації про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами у червні 1994 року. Саме цей документ і став першим міжнародним документом, який наголосив на необхідності проведення освітніх реформ у напрямку інклюзивної освіти [6, с. 8]. В основу інклюзивної освіти покладено ідеологію, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів з інвалідністю чи/та особливими потребами, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти. Інклюзивна освіта визнає, що всі учні можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для всіх учасників навчально-виховного процесу.

Для концептуального розуміння інклюзії провідне значення мають чотири аспекти, що описані у рекомендаціях Міжнародної конференції міністрів освіти, яка проходила в Женеві у листопаді 2008 року, які ми наводимо нижче.

Інклюзія - це процес. Інклюзію слід розглядати як безперервний пошук кращих способів урахування питань багатоманітності. Інклюзія покликана навчати співіснувати з відмінностями і навчатися у них. З цього погляду відмінності розглядаються позитивно - як стимул до заохочення навчання. Інклюзія спрямована на виявлення та усунення бар'єрів, а це передбачає збір, узагальнення та оцінку інформації з метою планування змін щодо вдосконалення практики і внутрішньої політики навчального закладу. Інклюзія покликана створювати умови для присутності, участі та досягнення максимально високих результатів усіма учнями, де термін присутність означає місце навчання і те, наскільки регулярно учні відвідують його; термін участь - якість їхнього досвіду під час перебування у навчальному закладі, а тому вимагає врахування думок тих, хто навчається; і зрештою поняття «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи іспитів, а охоплює також результати навчання в рамках усіх навчальних планів і програм. Інклюзія вимагає підвищеної уваги до тих груп учнів, для яких існує ризик виключення чи низької успішності.

Йдеться про моральний обов'язок вести ретельні спостереження за групами, які за статистикою найбільше відносяться до «груп ризику», і за потреби вживати заходів для забезпечення їхньої присутності, участі та досягнень у системі освіти. Отже, можна зазначити, що не існує єдиної окремої моделі інклюзивної освіти і підходи до інклюзивної освіти все ще перебувають у процесі розвитку. Інклюзія залежить від контексту. Базуючись на керівних принципах ЮНЕСКО щодо забезпечення основних аспектів інклюзивних підходів, можна вважати, що інклюзія в освіті може розглядатися як у формальному, так і в неформальному освітньому середовищі (центри, клуби тощо). Важливо також пам'ятати, що успішна інклюзія містить низку переваг для усіх учасників навчально-виховного процесу. Науково доведено, що методи роботи педагогів, які працюють в інклюзивному середовищі, сприяють активізації навчальної діяльності всіх учнів незалежно від суттєвих індивідуальних особливих потреб. Перевагами інклюзивної освіти є такі:

• Учні з особливими освітніми потребами повніше реалізують свій потенціал у навчанні, зокрема досягають кращих академічних результатів порівняно з однолітками в неінклюзивному середовищі.

• Присутність учнів з особливими освітніми потребами не впливає на академічні досягнення інших учнів. Доведено, що успішність інших учнів покращується, і це пояснюється застосуванням різних педагогічних технологій та стратегій викладання, а також наявністю асистента педагога тощо.

• В інклюзивному середовищі учні з особливими освітніми потребами отримують кращі можливості для розвитку комунікативних, соціальних навичок та інших форм адаптивної поведінки.

• У довготерміновій перспективі інклюзія більш економічно вигідна, ніж сегрегована модель освіти.

• Інклюзія покращує шанси учнів з особливими освітніми потребами на працевлаштування й отримання вищої заробітної плати.

Ми наголошуємо, що стратегія розвитку інклюзії ПТНЗ - це не просто сума якихось пропозицій про проведення в ПТНЗ додаткових дій та ініціатив по відношенню до учнів з особливими освітніми потребами - у ній розкриваються способи позитивної зміни ПТНЗ відповідно до інклюзивних цінностей. Прийняття й дотримання сформульованих у стратегії розвитку інклюзії цінностей і принципів інклюзії дозволить домогтися сталого поліпшення розвитку в ПТНЗ підходів, характерних для інклюзивної освіти. При такій освіті найбільш значущими є ті способи і методи навчання, за яких учні активно залучені в навчальний процес, а отримання знань і професійних умінь і навичок ґрунтується передусім на власному досвіді учня. Ключовими концепціями забезпечення інклюзивного підходу до розвитку ПТНЗ є такі: «інклюзія», «бар'єри на шляху участі в навчально-виховному процесі», «ресурси, спрямовані на підтримку навчання та участі» й «підтримка розмаїття» [5, с. 101]. Ці концепції є також основними термінами, що застосовуються при плануванні інклюзивного освітнього середовища. Існує безліч способів того, як розглядати таку складну концепцію, як інклюзія. «Напрямки», «розділи», «індикатори» та «запитання», які доцільно використовувати при плануванні дій зі створення та розвитку інклюзивного навчального середовища у професійно-технічному навчальному закладі, дають можливість розглянути цю концепцію більш детально. Після використання матеріалів, які викладено у навчально-методичному посібнику [5], багато хто з керівників ПТНЗ виявив, що концепція інклюзії стає для них все більш і більш зрозумілою.

Основні ідеї концепції інклюзії наведені нижче. Інклюзія передбачає зміни, а також неперервний процес навчання та активної участі всіх учнів і дорослих у житті навчального закладу. Отже, інклюзивна освіта включає: визнання рівної цінності для суспільства всіх учнів і педагогічних працівників; підвищення ступеня участі учнів у навчальному процесі та позанавчальних заходах й одночасне зменшення рівня їхньої ізольованості; зміни у внутрішній політиці навчального закладу, практиці та культурі з метою приведення їх у відповідність з різноманітними потребами учнів, які навчаються у ПТНЗ; подолання бар'єрів на шляху отримання якісної професійної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та з особливими навчальними потребами; аналіз і вивчення спроб подолання бар'єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій учнів, проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів; переконання, що відмінності між учнями - це ресурси, що сприяють педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати; покращення ситуації в ПТНЗ в цілому як для учнів, так і для педагогів; розвиток партнерських відносин між ПТНЗ і соціальними партнерами, визнання того, що інклюзія у професійній освіті - це один з аспектів інклюзії в суспільстві [5, с. 102].

Отже, під час підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ у ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України з метою їх підготовки до планування дій зі створення та розвитку інклюзивного навчального середовища до навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації включено навчальні теми «Інклюзивна освіта: реалізація та перспективи розвитку в системі ПТО» та «Організація діяльності ПТНЗ на засадах впровадження інклюзивних підходів», в яких розглядаються як загальні питання підходів створення та розвитку інклюзивного навчального середовища у навчальному закладі, так і конкретні напрямки поліпшення навчальних досягнень усіх учнів шляхом використання інклюзивної практики, що відбувається через процес само оцінювання щодо трьох основних напрямків: розвиток організаційної культури навчального закладу; розвиток освітньої політики на рівні ПТНЗ (внутрішні нормативні документи); запровадження інклюзивної практики.

Цю роботу може бути продовжено в подальших наукових розвідках.

інклюзивний освіта інвалідність соціальний

Література

1. Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Відомості Верх. Ради України. - 1998. - № 32.

2. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти» // Інформаційний збірник МОН України.

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 р. № 245-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів» на період до 2020 року»

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»

5. Пащенко О.В. Інклюзивна освіта в умовах професійно-технічного навчального закладу: [навч.-метод. посіб.] / Пащенко О.В., Гриценок І.А., Софій Н.З. - К. : Арт Економі, 2012. 184 с.

6. Саламанкська декларація. Рамки дій з освіти людей з особливими потребами, прийняті Всесвітньою конференцією з освіти осіб з особливими потребами: доступність і якість. Саламанка. Іспанія, 7-10 червня 1994 р. - К., 2000. - 21 с.

Размещено на Allbest.ru