Ідеї А.С. Макаренка щодо створення колективу як умови ефективного професійного розвитку особистості

In the publication the author analyses theoretical and practical experience of A.S. Makarenko according to forming the goal-directed, united, creative, cleverly built collective of pedagogues and foster-children, explains the ways and the means of professional development of the personality in a collective. The author identifies and analyses the function of the collective, he has to fulfill as a social operating system. In the publication the main scientific basis of the theory of collective, the stages of its development, which the famous domestic pedagogue A.S. Makarenko had worked out at some time, are elucidated. It was analyzed the works of scientists, which researched the problem of effect of collective bringing up on the personality in the pedagogical legacy of A.S. Makarenko.

The author substantiates that the student collectives, which A.S. Makarenko headed, created maximum favorable start opportunities for the uninterrupted professional development of their graduates during life, that's why their experience we can look like extremely valuable contribution into the world practice of the pedagogical operation of the complicate processes of the optimization of the professional self-determination of the personality. The concept of the bringing up of the personality in the collective, which A.S. Makarenko had worked out, is urgent and today.

Key words: pedagogical system of A.S. Makarenko, organization of collective, stages of development, professional development of personality.

Виклад основного матеріалу

У системі освіти України сьогодні домінує декларований державою індивідуальний підхід до навчання та виховання молодого покоління, покликаний забезпечити максимальний розвиток кожної особистості у соціальному середовищі. На жаль, на практиці такий підхід часто означає нехтування соціальним розвитком особистості, зменшення педагогічного впливу на становлення таких характеристик людини як колективізм, товариськість, здатність до взаємної відповідальності, спільної праці, взаєморозуміння та ін. Відзначимо, що перелічені та багато інших, притаманних людині як соціальній істоті характеристик, забезпечують не тільки її становлення та самореалізацію у соціальному середовищі, а й сталий розвиток та успішне функціонування усього суспільства як єдиного соціального організму, що існує на основі злагоди та порозуміння його членів. Зростання негативних соціальних явищ, поширення жорстокої поведінки та проявів егоїзму підростаючого покоління багато у чому є наслідком недоліків соціального виховання у навчальних закладах. У процесі соціалізації головне місце займає вміння особистості контактувати і співпрацювати з іншими. Тому сьогодні зростає роль культури спілкування, взаємовідносин особистості у колективі, культури професійного спілкування та потреби її вдосконалення.

Мета статті полягає у визначенні впливу загальних принципів педагогічної системи А.С. Макаренка щодо виховання особистості в колективі, які сприяють її професійному розвитку.

Наукові засади теорії колективу свого часу розробив видатний вітчизняний педагог А.С. Макаренко, і саме він обґрунтував випробувану часом технологію розвитку і формування дитячого колективу. Аналізуючи праці вчених, які досліджували проблему впливу колективного виховання на особистість у педагогічній спадщині А.С. Макаренка, можемо зробити висновок, що найбільш вивченими є такі аспекти: організація життєдіяльності колективу (Л. Новикова, Н. Фоломєєва), структура колективу (Г. Селевко), виховання особистості через колектив (В. Бучківська, В. Зюнкель, С. Сидоров, К. Юдіна, С. Якименко), управління колективом (Г. Улунова, А. Чернякова). Окремі спроби розглянути вплив колективу на професійний розвиток особистості у роботах А. Макаренка зроблені А. Ткаченком.

Констатуючи суттєвий внесок вітчизняних та зарубіжних учених у дослідженні ідей А.С. Макаренка щодо творення колективу як умови ефективного професійного розвитку особистості зазначимо, що дана проблема потребує більш ґрунтовного аналізу.

Поняття «колектив» походить від лат. соНек^иэ - збирати, об'єднувати. З філософської точки зору колектив розглядається як «відносно компактна спільнота, яка зайнята вирішенням конкретних суспільних завдань,... де інтереси індивіда та суспільства виступають у взаємозалежності» [6, с. 264].

У сучасній педагогічній науці існує усталене визначення означеної дефініції. Колектив - організована група людей, які об'єднані суспільно значущими цілями, професійними і соціальними інтересами, спільними ціннісними орієнтаціями, діяльністю, спілкуванням, взаємною відповідальністю; взаємодія і взаємовідносини між людьми, які об'єднані спільними цілями, спільною організацією праці [2, с. 50-51].

Колектив як соціально діюча система має виконувати такі функції:

1. Організаторську: спрямовану на об'єднання членів колективу з метою виконання певних соціально-педагогічних завдань.

2. Виховну: спрямовану на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного виховання, що забезпечує умови для психічного й соціального розвитку особистості.

3. Стимулювальну: вона сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості у всіх сферах; регулює поведінку членів колективу, впливає на формування позитивних якостей особистості - волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, справедливості, цілеспрямованості, гідності та ін.

Модель учнівського колективу, створена А.С. Макаренком, є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей. В основу перевиховання педагогічно занедбаних дітей, схильних до правопорушень, дітей-сиріт педагог поклав концепцію виховання особистості в колективі, через колектив і для колективу шляхом включення кожної особистості в активну продуктивну працю з дотриманням вимог принципу: якомога більше поваги до людини і якомога більше вимогливості до неї.

Варто зважити на той факт, що розроблена А. Макаренком концепція виховання особистості в колективі має сенс не лише у системі виховання школярів, а й студентської молоді, зрештою стосується соціальної діяльності дорослого населення. А. Макаренко підкреслював: «Колектив - це соціальний живий організм, який через те і організм, що він має органи, що там є повноваження, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колективу, а є просто юрба або зборище» [3]. Колектив можливий лише за умови, якщо він об'єднує людей на виконання тих завдань, які корисні для суспільства.

Згідно з вченням А. Макаренка, головними ознаками колективу є: загальна мета, загальна праця, загальна організація цієї праці; органічний зв'язок з іншими колективами; наявність органів самоврядування, відносини відповідальної залежності [4]. До якостей особистості, необхідність яких визначається потребами суспільства, А. Макаренко відносив:

• почуття приналежності до колективу, в якому даний індивід перебуває (навчається, працює), поваги до встановлених у цьому колективі норм життєдіяльності, поведінки;

• здатність дотримуватись правил і норм колективного життя;

• відчуття рівності між членами колективу, ввічливість і взаємодовіра між його членами;

• прагнення бути корисним членом колективу;

• прагнення бути господарем, тобто вміти організувати свою роботу, роботу інших членів колективу, а також керувати цією роботою, вміти оцінювати її результати, бути охайним, життєрадісним і постійно дбати про свій фізичний, фізіологічний і нервовий стан, дбати про оволодіння достатнім рівнем знань і навичок з мови, графіки, математики, природознавства й історії.

При цьому видатний педагог наголошував, що рівень досягнутості виховання в кожному з вищеперерахованих станів може бути високим залежно від індивідуальних талантів і виховання.

Вчений розглядав колектив як динамічне об'єднання, яке «живе» доти, доки розвивається (закон руху колективу), яке у своєму розвитку проходить ряд стадій: на першій стадії - значуща роль педагога, який вимагає, вивчає вихованців, організовує різноманітну колективну діяльність; на другій - вимагає педагог і актив, робота з активом, розвиток активності у різноманітних формах колективної діяльності; на третій - розквіт колективу, який висуває вимоги до окремої особистості; найвищою являється четверта стадія - це самовиховання, коли кожен член колективу не чекає, поки йому дасть доручення колектив чи його лідер, а сам, виходячи з інтересів колективу, бере на себе певні обов'язки, виконує їх й сам себе контролює. Результатом такого підходу до формування колективу або суспільства має бути досягнутий високий рівень виконавчої дисципліни.

Діяльність колективу є неповною без «системи перспективних ліній», тобто без системи колективних цілей (ближніх, середніх і віддалених). Таким чином, життя протікає в атмосфері постійного цілеспрямування, спрямованості в майбутнє, що сприяє формуванню рефлексії майбутньої домінанти цивілізованої людини, майбутнє якої виступає мотиваційним чинником, що впливає на її поведінку. Це означає, що колектив повинен мати перед собою не лише найближчу за часом і за необхідними для її досягнення зусиллями перспективу (мету), а й більш віддалену і навіть дуже далеку. Зрозуміло, що таких цілей може бути і більше трьох. Головне, щоб була динаміка: коли близька мета досягнута, то вже середня може стати близькою, і більш віддалені також наближаються. Якщо ж такої системи цілей нема, зникає фактор, який об'єднує і є рушієм розвитку. Використання системи перспективних ліній формує соціальний оптимізм, прагнення досягти власною працею «завтрашньої радості» [3].

В основу виховання колективу і особистості А. Макаренко ставив колективну працю, органічно поєднану з навчанням, грою, спортом. Центральне місце в його системі відводиться поєднанню повноцінної середньої освіти з продуктивною працею на технічно добре обладнаній базі. А.М акаренка та очолюваний ним педагогічний колектив комуни ім. Ф.Е. Дзержинського спільно з дитячим колективом домоглися високої результативності. Комунари мали свій, найкращий в Україні робітфак, завод по виготовленню фотоапаратів та електросвердел. Результати господарювання макаренківських вихованців у 30-ті роки вражають і нині. Вони заробляли засоби не тільки на утримування комуни, харчування, одяг, оркестр, ложі у кращих театрах, власний аероплан, але й приносили країні щорічно доход у 5 млн. золотих карбованців. За змістом навчальна робота у професійній школі комуни здійснювалась у двох напрямах: загальноосвітнього мінімуму та прикладних знань до продуктивної праці, такої, як технологія матеріалів (металу, дерева) і креслення. Мінімум загальноосвітньої підготовки відповідав рівню семи класів трудової школи другого ступеня, максимум - десятирічної школи, а рівень професійної підготовки - четвертому розряду кваліфікації практичного ремесла. Зазначений рівень загальноосвітньої та професійної підготовленості дозволяв випускати досить складну продукцію - електросвердла та фотоапарати ФЕД. При цьому електросвердла були такої якості, що в СРСР відмовилися від їх імпорту з Австрії, а фотоапарат ФЕД був і залишається відомим у всьому світі як один з найкращих [1].

З огляду на це можна зробити висновок, що професійне підготовка у професійній школі при комуні Дзержинського перебувала на високому рівні. З педагогічної точки зору, цей рівень був зумовлений також сутністю концепції трудового навчання і виховання, як її розробив і реалізував А.С. Макаренко. Вона зводиться до таких положень: інтелектуальна насиченість трудової діяльності; захоплююча складність праці; не праця-робота, а праця-турбота; не на кустарному, а на сучасному машинному підприємстві в колективі робітників; за трудову діяльність учні одержують платню.

Розроблена педагогом концепція трудового виховання забезпечувала й успіх професійного навчання та трудової діяльності. Так, праця - турбота сприяла тому, що вихованці відчували себе господарями, завдяки чому у них формувалися такі риси, як самостійність, відповідальність, ініціатива, уміння прийняти рішення. Проте виробництво було не самоціллю, а лише матеріальною основою для духовного життя молодої людини, а також основою майбутнього професійного розвитку особистості. А. Макаренко чітко усвідомлював, що проблема випуску із закладу, і, відповідно, питання ефективності педагогічної роботи останнього найтіснішим чином пов'язана із завданням подальшого працевлаштування вихованців. Можливість зорієнтуватися і прокласти свій індивідуальний успішний шлях у світі професій об'єктивно виступала однією із головних гарантій попередження рецидиву в поведінці колишніх безпритульних. Тому не дивно, що у всі роки соціально-педагогічної діяльності А. Макаренка йшов активний пошук форм адаптації підлітків до змісту і цінностей їх професійного майбутнього. За свідченнями численних документів, виробниче навчання в комуні імені Дзержинського виступало окремою й добре організованою ланкою професіоналізації вихованців. Свої завдання і зміст воно виводило з потреб промислового розвитку комуни та коригувало їх відповідно до головних етапів цього розвитку [5]

Отже, можна впевнено стверджувати, що, повноцінно реалізуючи профорієнтаційну функцію, забезпечуючи вільний професійний вибір і надаючи вихованцям початкову професійну та повноцінну середню освіту, очолювані А. Макаренком учнівські колективи створювали максимально сприятливі стартові можливості для безперервного професійного розвитку своїх випускників упродовж життя. У той же час, їх досвід можна розглядати як надзвичайно цінний внесок до світової практики педагогічного управління складними процесами оптимізації професійного самовизначення особистості.

Література

1. Абашкіна Н.В. Актуальні проблеми професійної підготовки в педагогіці А.С. Макаренка / Н.В. Абашкіна // А.С. Макаренко и мировая педагогика: материалы междунар. семинара,(8-10 апр 2002 г.) / Полт. гос. пед. ун-т имени В.Г. Короленко. Полтава, 2002. С. 27-31.

2. Косенко Ю.М. Загальна педагогіка: посіб. Маріуполь: ТОВ «Друкарня «Новий світ», 2008. 280 с.

3. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 т. Т 4. / А.С. Макаренко - М.: Педагогика, 1986. 336 с.

4. Особистість у системі колективних відносин // Матвієнко О.В. Виховання школярів. К., 2005. С. 104-123.

5. Ткаченко А.В. Професійний розвиток особистості в практиці А.С. Макаренка: історико - педагогічний аспект (1920-1935 рр.): монографія / А.В. Ткаченко. Полтава: ПнПу імені В.Г. Короленка, 2013. 342 с.

6. Философский энциклопедический словарь / гл. ред. Л.Ф. Ильичев и др. М.: Сов. энцикл.,1983. 839 с.

Размещено на Allbest.ru