Розвиток адаптаційного потенціалу як передумова виявлення професійної мобільності майбутнього фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИЯВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Стаття присвячена проблемі професійної підготовки майбутніх фахівців, важливою складовою якої в сучасних умовах є формування професійної мобільності. Значною мірою виявлення професійної мобільності забезпечується розвитком адаптаційного потенціалу фахівця. Аналізуються вимоги до професійної адаптації, її особливості, складності з якими має зустрітися молодь вже у недалекому майбутньому. Здійснено узагальнення завдань, вирішення яких у навчальному процесі сприятиме розвитку адаптаційного потенціалу майбутніх фахівців.

Ключові слова: Професійна підготовка, професійна мобільність, адаптація, розвиток адаптаційного потенціалу особистості.

професійна мобільність майбутній фахівець

The article is dedicated to the problem of vocational training of future specialists, the main component of which in modern conditions is forming of professional mobility. Largely professional mobility detection is ensured due to the development of a specialist adaptive potential. Interpretation of the term «adaptation» which was borrowed from Biology by representatives of Sociology Organic School is reviewed. The role of adaptation for meeting personal goals and challenges and mastering new social roles by a person is accentuated. Importance of adaptation for the occupation efficiency is denoted. Problems of adaptation of modern young people in conditions of transition of Ukrainian society to exchange relations are emphasized. Psychological problems of the development of person adaptive potential and also strains and features of a person which provide adaptation in professional activity are accentuated. Between problems of student adaptation to the educational conditions in schools of higher education and labour adaptation is drawn an analogy. Compatibility and difference of the process is accentuated. Generalizations of tasks, solution of which in the educative process will promote the development of future specialists' adaptive potential are carried out.

Key words: vocational training, professional mobility, adaptation, development of a person adaptive potential.

Значні соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні останніми роками зумовлюють необхідність підготовки нової генерації спеціалістів, здатних гнучко реагувати на ситуацію, що складається на ринку праці. В таких умовах особливої важливості набуває пошук ефективних шляхів професійної підготовки майбутніх фахівців, серед яких формування професійної мобільності є одним з найбільш перспективних. Актуальність проблеми формування професійної мобільності зумовила інтерес до неї науковців різних галузей знань.

Різні аспекти проблеми професійної мобільності в педагогічній науці розглядали Л. Амірова, К. Боярко, А. Ващенко, Л. Горюнова, Б. Ігошев, С. Капліна, Н. Кожемякіна, А. Львов, Т. Мяснікова, Л. Сушенцева, І. Хом'юк та ін.

Серед факторів, що забезпечують професійну мобільність науковці, зокрема Б. Ігошев [1],вказують на високу адаптованість до різних соціальних ситуацій, функціонально різних видів діяльності. Важливість процесу адаптації для виявлення професійної мобільності зумовило наш дослідницький інтерес. Проблема адаптації є достатньо досліджуваною у науковій літературі. На сьогодні можна скористатися напрацюваннями фахівців різних галузей, зокрема соціології, соціальної психології, педагогіки тощо. Серед вітчизняних науковців проблемі адаптації приділили свою увагу Є. Головаха, О. Донченко, О. Злобіна, І. Кононова, В. Ніколаєвський, Н. Паніна, В. Тихонович, та ін.

Загальне та безпосереднє педагогічне забезпечення процесу професійної адаптації розглянуто у працях С. Батишева, А. Вайсбурга, А. Ердінеєва, Н. Кузьміної, А. Киверялга, М. Махмутова, С. Сільвестрова, Р. Шакурова, В. Шпака, В. Штифурака та ін.

Термін «адаптація» взятий із біології, де він означає відповідні зміни будови і функцій організму в певних умовах існування і звикання до них. Представники органічної школи в соціології запозичили його для опису певних процесів, що відбуваються в суспільстві, яке вони розглядають як аналог біологічного організму [9]. Адаптація є процесом взаємодії двох змінних - потреби живої істоти і особливостей середовища існування. Зміни середовищних умов призводять до змін вимог живих організмів. Зміни організмів у відповідь на «вимоги» середовища зумовлюють зміни змісту і предметів потреб. У зв'язку з цим, адаптація завжди є індивідуальною і відносною, а процес адаптації нескінченним. Адаптація не виступає самоціллю для особистості, вона є необхідною умовою досягнення особистістю її цілей, вирішення особистісних завдань, тобто реалізації творчого потенціалу, а запускається цей процес при виникненні суперечностей між зазначеними вимогами [8].

Процес адаптації завжди пов'язується з опануванням особистістю нових соціальних ролей. Час і міра успішності входження в нову роль визначається рівнем адаптивності людини, а сам процес засвоєння нових обставин - процесом адаптації [5]. Адаптованість, як динамічна рівновага в системі «людина-професійне середовище», виявляється,насамперед, в ефективності діяльності. Ефективною можна назвати діяльність, що характеризується високою продуктивністю та якістю продукту, оптимальними енергетичними і нервово-психічними витратами, задоволеністю професіоналу [2].

Будь-яка адаптація особистості - це складова процесу соціалізації,яку необхідно розглядати в діалектичній єдності двох діяльностей: зовнішньої - матеріально-духовної, що спрямована переважно на зміну умов зовнішнього середовища та внутрішньої - суб'єктивно-психічної, спрямованої передусім на перетворення внутрішнього світу суб'єкта. Тому важливим компонентом адаптації, як базису професійної мобільності, є узгодженість оцінок, особистісних можливостей і прагнень індивіда з цілями, цінностями, традиціями, стратегіями певної соціальної інституції, в якій працюватиме (а ми додамо і навчатиметься) майбутній фахівець [2].

Починаючи розгляд проблеми соціальної адаптації, різновидом якої є й трудова, що, значною мірою, забезпечує успішність виявлення професійної мобільності, маємо зупинитися на її проблемах, що характеризують наш час. У дослідженнях [12] наголошуються специфічні особливості адаптації сучасної молоді в умовах переходу українського суспільства до ринкових відносин, що супроводжується інтенсивними змінами довкілля та геополітичних процесів, зростанням темпів життя, соціально-економічною кризою. У таких умовах відбувається тотальна руйнація традиційних соціально-регулятивних механізмів, порушення узгодженості соціальної взаємодії індивіда чи групи з соціальним середовищем, що впливає на соціальне, психічне та фізичне становлення молоді.

Процес адаптації сучасної молоді ускладнюється суперечністю ціннісних регуляторів суспільного життя у наш час. Для молодих людей, які виросли в ситуації соціальної нестабільності, самі соціальні норми виступають як певний розмитий регулятор поведінки, до того ж життєвий досвід старшого покоління (та і свій власний) демонструє, що в сучасному суспільстві безапеляційне слідування соціальним нормам часто не призводить до бажаного результату, тому більш ефективним є обхід чинних законів і правил [11 ].

Не втратили своєї актуальності й висловлені вченими [7] міркування з приводу того, що сьогодні численні випускники вНз вимушені змінювати професію, часом виконувати низько кваліфіковану працю. Окрім втрат матеріального характеру в такій ситуації виявляються і втрати нематеріального характеру коли виникає думка, що найкращі роки витрачені на «непотрібну» освіту. А починати все заново багатьом доводиться у більш складних умовах, коли вже створені сім'ї, зменшилася підтримка з боку батьків. Така ситуація загрожує складними внутрішньоособистісними, професійними і сімейними конфліктами. До того ж, дезадаптувальні чинники соціальної адаптації молоді в сучасних умовах зосереджені в економічній сфері [12], до яких належить - молодіжне безробіття (51,3%), падіння рівня життя (41,1 %), низька оплата праці (27,7%), які найбільшою мірою перешкоджатимуть значній частині молоді реалізувати свій потенціал.

До цих факторів додається також і стрімке «застарівання» професійної підготовки, що відзначається у глобальному масштабі. Попри те, що спеціаліст має щорічно оновлювати 5% теоретичних і 20% практичних професійних знань, в результаті появи нової інформації компетентність спеціаліста знижується на 50 %, вчені [10] зауважують, що цей період на протягом останніх десятиліть скорочується і для сучасного випускника він становить 2-3 роки. Проблеми адаптації сучасної молоді обумовлюють наше переконання в тому, що при формуванні професійної мобільності необхідно розвивати адаптаційний потенціал особистості.

Для того, щоб виявити психологічний механізм соціальної адаптації, різновидом якої є й трудова, його особливості, які потрібно враховувати в організації розвитку адаптації студентів, ми скористаємося науковими доробками вчених С. Розум [8],А. Реан, А. Кудашевої, А. Баранова [6] та ін.

Необхідно зазначити, що пристосувальна активність зумовлюється зовнішніми і внутрішніми змінами суб'єкта. Якщо зовнішні зміни довкілля щодо суб'єкта адаптації, спонукають та опосередковуються його активність, то вони є первинними. Відповідно, внутрішні зміни суб'єкта та його зустрічна пристосувальна активність у збереженні змін є вторинними. Така суперечність єдності зовнішнього і внутрішнього є умовою розвитку особистості та одночасно функцією адаптації, що розвивається.

Насамперед відзначимо, що адаптація виявляється у включенні людини в структуру соціальної взаємодії у сфері діяльності, проте він завжди супроводжується відчуттям тривоги, перенапруження індивідуальних механізмів адаптації, що призводить до розриву зі звичним середовищем проживання, що викликає стресову ситуацію, що ускладнює соціальну інтеграцію, а також виражається в негативних наслідках для організму, які можуть спричинити несприятливі соматичні зміни. Підкреслюється Наголошується встановлення взаємної відповідності між потребами особистості й потребами соціального середовища, а також орієнтувальними потребами, що охоплюють пізнавальну потребу, потребу в емоційному контакті, а також потребу у сенсі життя. Встановлення відносної гармонії між потребами й є станом соціальної адаптованості, результатом соціальної адаптації. Вказується на роль індивідуально-психологічних характеристик, зокрема - самооцінки особистості, її організованість, емоційну врівноваженість, вираженість мотивації у професійній сфері, комунікативність та ін. Проте адаптація не є перевагою окремих особистісних характеристик, а становить зміну структури взаємозв'язків між цими характеристиками, наслідками чого стає стійкість людини щодо факторів середовища.

В якості забезпечення процесу адаптації науковці Т. Кабаченко[5], А. Турчинов [9], М. Дмітрієва, Е. Столярчук [2] та ін. розглядають належну професійну підготовку людини до виконання певної роботи, професійну придатність до неї, відповідальність, кмітливість, самостійність, допомогу з боку старших і колег по праці. Професійна адаптація у багатьох випадках є адаптацією до самостійної трудової діяльності. До рис та якостей особистості, які забезпечують адаптацію, належать: впевненість у собі, товариськість, здатність до самоствердження, розважливість, об'єктивність, а також адекватність самооцінки, як відповідність власним здібностям і якостям, а також зіставлення їх з оцінкою «важливих інших»; наявність навичок активної регуляції власної поведінки - інтелектуальної, рольової, моральної; вміння швидко знайти своє місце, встановити свою роль у новому колективі, уміння виявляти свої здібності та інтереси в межах наявних умов, здатність до конструктивних дій, що характеризуються колективним духом, здатністю пристосовуватися, яка не передбачає конформізму, практичність, швидкість орієнтації у виробничій ситуації, комунікабельність, самоконтроль, емоційна стабільність чи нестабільність, інтелектуальна активність у спілкуванні, яка виявляється в ініціативності, самостійності, цілеспрямованості, тобто у вольових якостях особистості і т. ін.

Адаптація характеризує внутрішню фізичну й духовну енергію людини, її діяльнісну позицію спрямовану на творче самовираження та самореалізацію, усвідомлення себе суб'єктом власної життєдіяльності, внаслідок формування відповідної «Я» концепції та рефлексії. Цілком зрозумілим стає додавання до вже названих якостей і властивостей високого ступеня соціального інтелекту, сформованості мотиваційних рис домінантності, відсутність актуалізації психологічного захисту, вибір адекватних ситуації стратегій поведінки, вироблення нових стереотипів, відповідних соціально-психологічних характеристик, що пов'язані зі зміною соціального становища, міра матеріальної та моральної зацікавленості в ефективності діяльності, наявність мотивації до захисту суспільних інтересів, професійний розвиток і т. ін.

Надзвичайно важливим фактором адаптації є активність особистості, яка має два види, а саме «активність для себе» за допомогою якої новачок пізнає те середовище, до якого він має адаптуватися, засвоюючи вимоги, які пред'являє це середовище. Та соціальна активність («активність для інших») - зовнішня, тобто потенціал адаптованості. Соціальна активність не тільки впливає на процес адаптації, але й сама залежить від цього процесу. Із соціально-психологічною адаптацією корелюється рівень самоактуалізації студентів, як прагнення людини до найбільш повного розкриття своїх потенційних можливостей. До факторів, що обумовлюють успішність соціальної адаптації відносять:організаційну культуру, мотивацію, комунікацію, стрес.

Проте внаслідок нездатності адаптуватися людина виявляє схильність до дезадаптації, що виявляється в інтрапсихологічному конфлікті, що викликаний невідповідністю між вимогами професійного середовища і можливостями людини, причиною якого стає необхідність вибору між двома адаптаційними стратегіями: збереження психічного балансу за рахунок відмови від досягнення професійно важливих результатів чи досягнення таких результатів ціною нарощування психологічного напруження і погіршення психічного здоров'я. Зазначене стає передумовою виникнення стресу, почуття провини, безсоння, що може стати причиною постійної втоми, ригідності, самогубства, у клінічних виявах психопаталогічних синдромів і (чи) відмови від діяльності, вказують науковці.

Розгляд змісту наведених аспектів трудової адаптації дозволяє провести паралелі з тими особливостями адаптації до умов навчання у ВНЗ, що представлені у науковій літературі. Ми порівняли напрями адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ і трудової адаптації та навели їх у таблиці 1.

Якщо розглядати адаптацію до навчальної діяльності як передумову подальшої професійної адаптації, актуальності набуває саме здатність особистості до опанування нових видів діяльності. Задоволеність діяльністю, як навчальною, так і трудовою у подальшому, забезпечується успішністю у ній, передумовою якої стає позитивне ставлення до неї.

Таблиця 1

Напрями (види) адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ та трудової адаптації

Як бачимо з наведеного в таблиці, за змістом адаптація до умов навчання у ВНЗ та трудова адаптація, значною мірою, щодо сутності збігаються. Насамперед привертає увагу те, що як професійна адаптація до умов навчання у ВНЗ, так і професійна адаптація до трудової діяльності передбачають набуття нових професійно необхідних знань, умінь і навичок.

Таким чином, формування позитивного ставлення до майбутньої професійної діяльності має розглядатися як важливий крок підготовки до професійної діяльності на першому етапі формування професійної мобільності.

Успішність навчальної діяльності також забезпечуватиметься належною підготовкою до нових видів і форм діяльності, що притаманні навчанню у вищій школі. Саме в цьому виявляється сутність дидактичної адаптації. Проте бачимо, що дидактична адаптація частково збігається, за сутністю, з організаційною адаптацією. Бо, особливо на початкових етапах навчання у ВНЗ, студенти мають пристосовуватися до навчального процесу, особливостей його організації у ВНЗ, нових норм та оцінок. Особливої важливості тут набуває підготовка майбутніх фахівців до прийомів самостійної роботи, бо в умовах стрімкого розвитку техніки й технологій фахівець, який прагне до успішної самореалізації має бути підготовлений до самостійного опанування інновацій виробничого процесу.

Розгляд соціально-психологічної адаптації до умов навчання також має багато точок перетину з соціально-психологічним аспектом трудової адаптації. необхідність входження в нову групу, новий колектив, входження у спільноту студентів ВНЗ і засвоєння його нових традицій і норм - це те, з чим стикнеться майбутній фахівець під час влаштування на роботу. Соціально-психологічна адаптація до умов навчання у ВНЗ включає також психофізіологічну адаптацію, бо нові навчальні навантаження, особливості взаємодії з викладачами, співробітниками навчального закладу також потребують значного адаптаційного потенціалу студентів.

Культурно-побутова адаптація, що виділяється як складова трудової адаптації, також є складовою соціально-психологічної адаптації до умов навчання у ВНЗ, бо студентам належить увійти у світ студентської культури з притаманними йому формами дозвілля, адаптуватися до нових умов побуту. Необхідно врахувати, що у процесі соціально-психологічної адаптації студенти вирішують для себе проблеми побудови нових відносин всередині академічної групи, опанування нових соціальних ролей тощо. Аналогічні проблеми постануть перед ними під час входження в нові виробничі колективи, а імовірність прийняття рішення щодо можливої зміни напряму трудової діяльності надає особливої важливості успішності соціально-психологічної адаптації у ВНЗ, як складової підготовки до професійної мобільності.

Із цього слідує, що розвиваючи адаптаційний потенціал студентів у процесі їхнього пристосування до умов навчання у ВНЗ, ми здійснюємо підготовку до виявлення професійної мобільності у професійній діяльності. Відповідно методичне забезпечення формування професійної мобільності майбутніх фахівців є перспективою нашої подальшої наукової роботи.

Література

1. Безпалько О.В. Компоненти професійної мобільності майбутніх соціальних педагогів / О.В. Безпалько // Вісник психології і педагогіки. - К., 2012. - Вип. 7 [Електронний ресурс] - Режим доступу: 16.08.2014 <http:www.psyh.kiev.ua/>. - Загол. з екрану. - Мова укр.

2. Дмитриева М.А. Адаптация персонала в организации / М.А. Дмитриева, Е.А. Столярчук. - СПб.: Речь, 2010. - С. 193-251.

3. Игошев Б.М. Организационно-педагогическая система подготовки профессионально мобильных специалистов в педагогическом университете: монографія / Б.М. Игошев - М.: ВлАдОС, 2008. - 20l с.

4. Квинн В. Прикладная психология / В. Квинн. - СПб.: Питер, 2000. - 560 с.

5. Психология управления человеческими ресурсами: учеб. пособ. / Т.С. Кабаченко. - СПб.: Питер, 2003. - 400 с.

6. Реан А.А. Психология адаптации личности / А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2006. - 479 с.

7. Родина О.Н. Особенности профессиональной адаптации начинающих психологов. / О.Н. Родина, П.Н. Прудков // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. - 2001. - № 3. - С. 25-35.

8. Розум С.И. Психология социализации и социальной адаптации человека / С.И. Розум - СПб.: Речь, 2006. - 365 с.

9. Управление персоналом: учеб. / общ. ред. А.И. Турчинова. - М.: РАГС, 2003. - 488 с.

10. Чернов Ю.К. Квалиметрические методы выделения базовых компетенций при подготовке специалистов инженерного профиля / Ю.К. Чернов // Материалы ХІ симпозиума «Квалиметрия в образовании: методология, методика, практика». - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. - 27 с.

11. Шустова Н.Е. Социально-психологическая адаптация молодежи и отношение к социальным нормам / Н.Е. Шустова, В.В. Гриценко // Психологический журнал. - 2007. - Том 28. - № 1. - С. 46-57.

12. Щудло С.А. Соціальний механізм адаптації молоді до ринкових умов (регіональний аспект): автореф. дис. ... канд. соц. наук: 22.00.07 / С.А. Щудло - Харків, 2000. - 19 с.

Размещено на Allbest.ru