Специфіка професійної підготовки майбутніх вихователів у вищих навчальних закладах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

У статті висвітлено наукові підходи до проблеми підготовки кадрів для системи дошкільної освіти. Акцентовано увагу на тому, що важливим аспектом впливу на якість педагогічних кадрів є особистісна мотивація обрання педагогічної спеціальності.

Ключові слова: професійна підготовка, вищий навчальний заклад, майбутній вихователь, освітньо-професійна програма, професійно значущі якості, бакалавр.

професійна підготовка вихователь мотивація

Scientific approaches to the problem of staff preparation for the system of pre-school education have been cleared up in the article. It is accentuated that the important aspect of influence over the quality of pedagogical staff is personal motivation of choosing pedagogical speciality. Unfortunately, the majority of the future pedagogues nowadays doesn't choose pedagogics, but receiving higher education alone. It is mentioned that in the organization of professional staff preparation for pre-school education, overcoming contradiction between the demands of the market of educational services and perfection of professional preparation of tutors in high school acquire great significance. Reproductive methods of teaching should be supplemented with the modern interactive technologies. Precisely these technologies are personality-orientated technologies of professional teaching, which are based on the creative cooperation of a teacher and students, on the development of the student's subjectivity, as the Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. Випуск 2 (9) 2014 important participant of the integral pedagogical process. It is cleared out that professionaly important qualities of the personality of the future tutor of pre-school educational establishment - these are durable general and specific features, which guarantee full value fulfilment of his or her functions and duties. It is integrated complex formation, which is developed by means of synthesis of professional and personal qualities.

Conducted analysis of educational-professional program on speciality «Pre-School Education» allows us to confirm that in the standards of higher pedagogical education much attention is paid to forming of the future specialists of pre-school branch the skills of integrating social, psychologic-pedagogical, methodological and didactic knowledge in different situations of professional activity and to apply available experience for personal self-development and self-perfection. The main problems in the process of professional preparation of specialists of preschool education in pre-school educational establishments of Ukraine have been analysed.

Key words: professional preparation, higher educational establishment, future educator, educational-professional program, professionally important qualities, bachelor.

Проблема забезпечення дошкільних закладів фахівцями є однією з найбільш гострих, незважаючи на значну кількість педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації, що здійснюють підготовку кадрів для системи дошкільної освіти. Вихователі, які здобували повну вищу освіту після навчання в педагогічних коледжах, відзначали суттєву різницю у вибудовуванні взаємовідносин між педагогами та студентами у ВНЗ різних рівнів: у ВНЗ І-ІІ рівнів навчальний процес значною мірою базується на суб'єкт-суб'єктних взаєминах учасників навчального процесу, тоді як у ВНЗ ІІІ-IV рівнів спостерігається більш особистісно орієнтована модель навчання [7]. Ефективно реалізованою стратегією ВНЗ III-IV рівнів з підготовки кадрів для системи дошкільної освіти є зарахування на третій курс випускників педагогічних коледжів, яке має значні переваги: більш усвідомлений, ніж у випускника школи вибір професійної сфери, а також досить сильна теоретична та практична підготовка випускників педагогічних училищ. Важливим аспектом впливу на якість педагогічних кадрів є особистісна мотивація обрання педагогічної спеціальності. На жаль, зараз переважна частина майбутніх педагогів обирає не педагогіку, а отримання вищої освіти як такої.

В організації фахової підготовки кадрів дошкільної освіти в умовах сьогодення важливого значення набуває подолання протиріччя між вимогами ринку освітніх послуг і досконалістю професійної підготовки вихователів у вищій школі. Репродуктивні методи навчання, спрямовані на засвоєння предметних знань, умінь та навичок, не задовольняють потреб сучасності й, на думку вчених (Л. В. Артемова, Г. В. Бєлєнька, А. М. Богуш, Н. В. Гавриш, Н. В. Лисенко, Н. В. Маковецька, М. А. Машовець, Т. І. Поніманська, І. П. Рогальська-Яблонська та ін.), мають бути доповнені сучасними інтерактивними технологіями. Саме такими є особистісно орієнтовані технології професійного навчання, що ґрунтуються на творчій співпраці викладача і студентів, перетворенні суперпозиції викладача й субординізованої позиції студента в індивідуально-рівноправні взаємини, на розвитку суб'єктності студента як активного учасника цілісного педагогічного процесу.

Упровадження особистісно орієнтованих технологій у професійне навчання майбутніх педагогів дошкільної освіти пов'язуємо з ефективною перебудовою навчального процесу, за якого активізується самостійна науково-дослідницька і творча робота студентів; зі зміною форми комунікації у навчально-виховному процесі; з реалізацією в навчальному процесі механізму взаємообміну між викладачами і студентами педагогічно-рольовими функціями [2; 4; 10].

Науковому розв'язанню проблеми формування якостей особистості педагога сприяли дослідження Б. Г. Ананьєва, І. Д. Беха, Л. І. Божович, Е. Ф. Зеєра, І. О. Зимньої, Г. С. Костюка, Н. В. Кузьміної, О.О. Леонтьєва, К. К. Платонова, В. А. Семиченко та ін., у яких зазначається, що якості особистості виражаються в органічній єдності її потреб, свідомості, знань, емоційно-вольової сфери та практичних дій, спрямованих на особистісне та професійне становлення. Складовою професіоналізму, майстерності, культури, творчості педагога розглядають професійні особистісні якості О.Д. Бондаревська, І.А. Зязюн, А.Й. Капська, Н.В. Кічук, А.К. Маркова, С.О. Сисоєва, В.О. Сластьонін та ін.

Метою статті є розкрити питання специфіки професійної підготовки майбутніх вихователів у вищих навчальних закладах України.

Перше емпіричне дослідження, спрямоване на визначення та систематизацію професійних особистісних якостей педагога, було здійснено Б. Г. Ананьєвим у першій половині ХХ століття [1]. У другій половині ХХ століття з'явилися фундаментальні дослідження особистості педагога, здійснені вченими трьох наукових шкіл під керівництвом Н. В. Кузьміної (Ленінградська школа), В. О. Сластьоніна (Московська школа) та І. А. Зязюна (Полтавська школа) [11; 6].

Аналіз наукової літератури засвідчив, що в розумінні комплексу й сутності професійних особистісних якостей майбутнього педагога- вихователя єдина точка зору на сьогодні відсутня. Так, якості особистості, необхідні для успішного виконання професійної діяльності, називають професійними (О. І. Гура, Н. В. Кічук); професійно значущими (Ю. К. Бабанський, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Ю. М. Кулюткін, А. К. Маркова); професійно-особистісними (Л. М. Мітіна); особистісними (Є. О. Клімов, О. М. Пєхота, С. І. Подмазін, І. П. Рогальська-Яблонська). У нашому дослідженні ми оперуватимемо терміном «професійно значущі якості» як найбільш повним та широко вживаним.

Професійно значущі якості особистості майбутнього вихователя ДНЗ - це стійкі загальні та специфічні риси, що забезпечують повноцінне виконання нею своїх професійних функцій та обов'язків. Це інтегроване комплексне утворення, яке формується шляхом синтезу професійних і особистісних якостей. Воно виникає внаслідок професіоналізації особистісних якостей і трансформації їх в особистісно цінні.

Номенклатуру вимог до особистісних якостей педагога містять педагогічні професіограми - ідеальні теоретичні моделі педагогічної діяльності, системний опис соціально-психологічних вимог до спеціаліста та визначення його ідеальних якостей, необхідних для здійснення професійної діяльності, вирішення навчально-виховних завдань у будь-якій педагогічній системі. Професіограму вихователя дітей дошкільного віку розробляли Л.П. Загородня [5], Т. І. Поніманська та ін. Зокрема, Т. І. Поніманська виокремлює такі основні особистісні якості, необхідні в професійній діяльності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу: здатність до рефлексії і контролю педагогічної діяльності, співробітництво з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості; здатність до емоційної і моральної підтримки дитини; прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психологічний комфорт і своєчасний розвиток особистості; бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням і самовихованням для вдосконалення своєї педагогічної майстерності, здатність виявляти і враховувати у вихованні інтереси дітей та їхнє право на повагу.

Система фахових умінь і вимог до вихователя дітей дошкільного віку міститься в освітньо-кваліфікаційній характеристиці та освітньо- професійній програмі підготовки. Проведений нами аналіз освітньо- професійної програми за напрямом підготовки 0101 «Педагогічна освіта» зі спеціальності «Дошкільна освіта» [3] дозволяє стверджувати, що у стандартах вищої педагогічної освіти значна увага приділяється формуванню у майбутніх фахівців дошкільної галузі вміння інтегрувати спеціальні, психолого-педагогічні, методичні й дидактичні знання у різних ситуаціях професійній діяльності та застосовувати наявний досвід для особистісного саморозвитку і самовдосконалення.

У контексті теоретико-методологічних засад професійної освіти дослідження наступності в змісті професійної освіти, який передбачає встановлення оптимального співвідношення між метою, методами, засобами, організаційними формами, набуває принципового значення. Порівняльний аналіз навчальних програм підготовки вихователя дітей дошкільного віку до роботи з дезадаптованими дітьми в дошкільних навчальних закладах свідчить, що для молодшого спеціаліста і бакалавра значна увага приділяється психолого-педагогічній підготовці майбутніх фахівців, які мають враховувати специфіку віку дошкільнят. Метою підготовки «молодшого спеціаліста» в умовах коледжу є оволодіння майбутніми педагогами системою знань в галузі теорії і методики, практичними вміннями та навичками щодо складання планів-конспектів з організації та проведення різних форм роботи з дезадаптованими дітьми.

Визначення саме таких пріоритетних ліній підготовки молодшого спеціаліста і бакалавра, які б максимально враховували потреби вищої школи, якраз і забезпечують перспективність у вивченні дисциплін гуманітарного циклу. Зміст курсу дошкільної педагогіки студентів бакалавріату покликаний логічно продовжити, доповнити і розширити зміст навчання з урахуванням надбань і досвіду молодшого спеціаліста. Оволодіння змістовим компонентом курсу «Дошкільної педагогіки» забезпечує фахову підготовку до здійснення роботи з дезадаптованими дітьми. Метою цієї підготовки є поглиблення знань з основ професійної діяльності педагога в галузі соціального розвитку дошкільників, удосконалення практичних умінь та навичок щодо проведення окремих видів превентивної роботи з дезадаптованими дітьми.

У випускника коледжу формуються: креативність (готовність до творчості); здатність до об'ємної самостійної роботи, до діяльності з дезадаптованими дітьми; готовність до продовження освіти. Відповідно до сучасних вимог суспільства (оскільки дошкільна освіта є обов'язковою в Україні) фахівець у галузі дошкільної освіти має бути обізнаним з питаннями організації життя дітей, мати практичні навички щодо здійснення навчально-виховної роботи з дошкільниками та співпраці з батьками вихованців. Зокрема, ВНЗ III-IV рівнів акредитації готують вихователів, вихователів-методистів, завідувачів дошкільних навчальних закладів, а також інспекторів з дошкільної освіти та викладачів психолого-педагогічних і методичних дисциплін.

Отже, сучасна дошкільна освіта потребує якісно підготовлених до виконання власних професійних функцій фахівців, здатних до творчої діяльності з дітьми, педагогічним колективом дошкільних навчальних закладів чи студентами. Сьогоднішній педагог дошкільної освіти має бути динамічним і мобільним у змінних умовах розвитку українського суспільства та ефективно реалізувати свій особистісний потенціал.

Значною проблемою є відсутність у випускника педагогічного навчального закладу комплексного бачення функцій вихователя, відсутність покрокового сприйняття робочого дня вихователя, можливостей та обов'язків вихователя в кожній ситуації взаємодії з дітьми та їх батьками (родинами). Чималою проблемою виступає злагодженість контенту теоретичних курсів: один і той самий матеріал може включатись у декілька курсів, і у студентів формується сприйняття певної теми як такої, що була вже розкрита, але це не веде до розширення знань з того чи того питання, до вмонтовування матеріалу у вже сформовану систему знань, а призводить до накладання контенту на контент [7].

Загальною проблемою є низький рівень інтегрованості, взаємопов'язаності курсів. Фрагментарність, неінтегрованість педагогічного та психологічного компонентів призводить до відсутності формування у студента системного сприйняття матеріалу, неефективно впливає на засвоєння інформації, ускладнює аналіз та синтез матеріалу. Формування міжпредметних зв'язків ускладнюється великою кількістю навчальних курсів, які студент прослуховує за час навчання. Усе це негативно позначається на професійних якостях майбутнього педагога. Проте слід зазначити, що теоретична підготовка студентів здійснюється профільними ВНЗ на досить високому рівні. Ефективність напряму теоретичної підготовки значною мірою залежить від змісту матеріалу, від рівня кваліфікації викладачів та застосовуваних ними прийомів подачі матеріалу.

Досить парадоксальна ситуація складається з викладанням профільних курсів у ВНЗ різних рівнів: у ВНЗ І-ІІ рівнів значно більший, ніж у ВНЗ III-IV рівнів, обсяг методичних курсів. Ця ж тенденція прослідковується і в практикоорієнтованості: у ВНЗ І-ІІ рівнів практична діяльність студентів у ДНЗ є структурно вбудована вже з першого курсу навчання, тоді як у ВНЗ III-IV рівнів практика студентів у ДНЗ починається лише з третього курсу. Важливим аспектом є не лише обсяг цієї діяльності студентів у ДНЗ під час навчання, але і форми та механізми її організації. Основною, а часто і єдиною, формою практичної діяльності студентів є спостереження, яке не дозволяє у повному обсязі сформувати особистісний практичний досвід.

Значна частина експертів, які проводили комплексне дослідження стану системи дошкільної освіти [7] і стикалися зі студентами-практикантами, констатує низький рівень мотивованості певної частини студентів щодо отримання практичних навичок, формальне ставлення до проходження практики у ДНЗ. Якість навичок, отриманих студентом під час педагогічної практики, суттєво залежить від особистісної орієнтації вихователя, за яким закріплений студент для проходження практики: орієнтація на обмін досвідом або формальне ставлення до практикантів. Необхідним, на думку експертів, які проводили комплексне дослідження стану системи дошкільної освіти [7], є урахування регіональної специфіки при розробці навчальних курсів.

Практично в усіх педагогічних навчальних закладах відсутній спецкурс «Взаємодія з батьками». Студенти отримують знання з цього питання, але, як свідчать результати дослідження, ці знання у студентів не складаються у цілісну теоретико-прикладну систему. Недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки вихователів до співпраці з батьками дітей відмічають практично всі вихователі, котрі брали участь у дослідженні. Навіть за наявності у навчальному плані спецкурсу «Робота з батьками» молоді фахівці відмічають, що їм не вистачає отриманих знань у повсякденному спілкуванні з батьками. На їхню думку, потрібна більша практикоорієнтованість цього курсу, застосування тренінгових методик, моделювання ситуацій, розгляд типових проблем, з якими вихователь стикається, спілкуючись з батьками, та формування практичних навичок розв'язання проблемних ситуацій.

Отже, досвід попередньої системи професійної підготовки фахівців дошкільної освіти послужив основою для розвитку процесу підготовки сучасних вихователів, який характеризується демократизацією і переходом від традиційних концепцій професійної підготовки до інноваційних, відмовою від домінування колективних форм навчання і посиленням гуманістичної спрямованості, диференціацією і гуманітаризацією. Сьогодні в Україні сформувалася та функціонує система підготовки педагогічних кадрів, до складу якої входить розгалужена мережа вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Потреба освітніх закладів у спеціалістах середньої і вищої кваліфікації задовольняється за рахунок педагогічних коледжів, інститутів та університетів, причому основним джерелом поповнення учительського персоналу є педагогічні навчальні заклади [8; 9]. Суттєві зміни, що відбуваються в суспільному житті України, зумовлюють нагальну потребу пошуку та розробки нових підходів до підготовки майбутніх фахівців різних галузей. Інтенсивний розвиток дошкільної освіти зумовлює необхідність удосконалення підготовки фахівців, здатних кваліфіковано керувати складним процесом освіти та вихованням дошкільників.

Таким чином, аналіз професійної підготовки майбутніх вихователів ДНЗ в Україні дає підстави сформулювати необхідні заходи для її поліпшення. Передусім необхідно розробити стандарт підготовки спеціалістів та магістрів для якісної професійної підготовки молодих спеціалістів, передбачивши практикоорієнтованість випускників ВНЗ ІІІ та ІV рівнів акредитації; провести аналіз запровадження міжпредметних зв'язків навчальних планів ВНЗ з метою усунення дублювання курсів; розробити механізми інтеграції «ВНЗ-ДНЗ» для забезпечення закріплення отриманих теоретичних знань і формування практичних навичок їх використання; запровадити до робочих планів ВНЗ різні спецкурси.

Література

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2-х т. / Б.Г. Ананьев. - М.: Педагогика, 1980. - Т. ІІ. - 288 с.

2. Бєлєнька Г.В. Формування професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу : [моногр.] / Ганна Володимирівна Бєлєнька. - К. : Університет, 2011. - 320 с.

3. Галузевий стандарт вищої освіти. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за спеціальністю 6.010101 Дошкільне виховання напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта. - К. : вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - 258 с.

4. Дмитриенко Т.А. Профессионально-ориентированные технологии / Т.А. Дмитриенко // Высшее образование в России. - 2003. - № 3. - С. 159-161.

5. Загородня Л.П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: навч. посіб. / Л.П. Загородня, С.А. Тітаренко. - Суми: Університетська книга, 2010. - 319 с.

6. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посіб. / І.А. Зязюн. - К.: МАУП, 2000. - 312 с.

7. Комплексне дослідження стану системи дошкільної освіти України: Аналітичний звіт за результатами дослідження / А.Є. Горський та ін. - К.: Відродження, 2013. - 115 с.

8. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г. Кремень. - К. : Грамота, 2003. - 216 с.

9. Кремень В. Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України: [моногр.] / В. Кремень (гол. ред. кол.). - К.: Педагогічна думка, 2007. - 257 с.

10. Крутій К.Л. Місце інтерактивних методів навчання педагогів у здійсненні мовленнєвого розвитку дошкільників / К.Л. Крутій // Вісник ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. - 2004. - № 10. - С. 140-144.

11. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В. Кузьмина. - М.: Высшая школа, 1990. - 119 с.

12. Луговий В.І. Застосування системного підходу до визначення компетентностей як основи кваліфікацій / В.І. Луговий, О.М. Слюсаренко // Вища освіта України: теорет. та наук.-практ. часоп. - К.: Запоріжжя : Класич. приват. ун-т, 2010. - № 1. - С. 151-159.

Размещено на Allbest.ru