Нині освіту загалом й освіту дорослих зокрема, усе більшою мірою перестають ототожнювати тільки з формальним навчанням. Будь - яка діяльність сьогодні трактується як освітня, якщо вона має на меті змінити установки й моделі поведінки особистості шляхом передавання нових знань, розвитку нових умінь й навичок [5]. Так, у Меморандумі

Європейської Комісії 2000 р. [2] представлено рекомендації розвитку неформальної освіти, як важливої складової неперервного навчання, яка дає молоді й дорослим змогу набувати знання, уміння й навички, виробляти погляди й адаптуватися до постійних змін у соціальному середовищі.

На думку В. Давидової, неформальна освіта дорослих розглядає навчання з позиції особистісного підходу як розвиток і вдосконалення особистості: її поведінки, інформованості, знань, розуміння позиції, цінностей і вмінь і націлена на демократичний розвиток суспільства шляхом просвітництва громадян [1, с.10].

Слід наголосити, що освіта дорослих в Україні здійснюється відповідно законодавчих меж, визначених Основним законом, рамковим Законом України "Про освіту" та іншими законами, які певною мірою стосуються освіти ("Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність"), та нормативно-правовими актами, що регламентують освіту працездатного (зайнятого і незайнятого) населення. У цих та інших законодавчих актах, прийнятих за останні два десятиліття, декларуються і унормовуються ідеї створення умов для розвитку, самореалізації особистості впродовж життя та ін. На відміну від країн ЄС, де цей напрям давно й успішно функціонує, в Україні сектор освітніх послуг безсистемний, ситуативний, спонтанний, малоефективний, його діяльність переважно представлена недержавними організаціями [4, с.116].

неформальна освіта україна

Загалом сучасний стан освіти дорослих в Україні висвітлено у Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні [3, с.104]. У документі зазначено, що основу освіти дорослих становить післядипломна освіта, яка фінансується з державного бюджету в обсязі 1,0-1,3 % загальних бюджетних асигнувань на освіту, що в 2010 р. становило 0,8 млрд. грн. Ці кошти використовуються на підвищення кваліфікації і перепідготовку дипломованих фахівців. Проте їх не вистачає для забезпечення мінімального, принаймні раз на п'ять років, системного навчання працівників усіх видів економічної діяльності. Відсутні системні пропозиції з надання освітніх програм для дорослих з огляду на їх особисті потреби, дієздатність, вік.

Не дістала розвитку грантова підтримка з державного і місцевого бюджетів тих організацій, установ, які здійснюють навчання дорослих, а діяльність міжнародних донорів занадто ускладнена. Загалом у країні недостатнє фінансове забезпечення і заохочення освіти дорослих, зокрема шляхом встановлення податкових пільг, безпосередніх виплат на освіту дорослим та ін. [3, с.105].

Аналіз вітчизняного досвіду організації освіти дорослих в Україні показує, що традиційні принципи відбору змісту цієї освітньої ланки, зазвичай приділяють багато уваги спеціалізованим знанням, які швидко застарівають, і навпаки, мало уваги приділяється виявленню і аналізу проблем сучасного виробництва, розвитку навичок міжособистісного спілкування. Загалом вивчення попередніх наукових розвідок, узагальнення інформаційних джерел дають можливість зробити висновок, про достатньо слабкий розвиток в Україні ринку освітніх послуг для дорослих, зокрема її неформальної складової. Хоча окремі спроби щодо вивчення попиту та створення можливостей щодо їх задоволення мають місце. Отже, аналіз, систематизація й узагальнення праць вітчизняних дослідників дають підстави стверджувати, що сучасна сфера неформальної освіти в нашій країні є неоднорідною, розгалуженою, представлена різними суб'єктами, які у свою чергу мають різні цілі, а для їх досягнення використовують різні підходи й керуються різними принципами. Для з'ясування рівня поінформованості молоді щодо сутності неформальної освіти, її ролі у сучасному суспільстві та можливостей у розв'язанні певних завдань, які виникають на різних етапах життєдіяльності, нами було проведено опитування.

Загалом в опитуванні взяли участь 151 особа, серед них 85 жінок та 66 чоловіків, віком від 17 до 26 років, переважна більшість з яких навчається у вищих навчальних закладах, постійно проживають як у місті, так і сільській місцевості, є свідомими, законослухняними громадянами України.

У контексті нашого дослідження надзвичайно важливим було з'ясування питання щодо безпосередньої участі респондентів у різнихзаходах неформальної освіти. У процесі аналізу ми намагалися простежити й гендерний аспект, тому відповіді на запитання аналізували окремо для чоловіків і жінок. Отже, аналіз відповіді на перше питання опитувальника "Чи брали Ви коли-небудь участь в освітніх заходах, організованих суспільними або комерційними організаціями (семінари, тренінги, учбові гуртки, стажування тощо)?" показав, що жінки є більш активними й серед 85 опитаних 76 або 89,1 % дали позитивну відповідь тоді як серед 66 опитаних чоловіків 41 або тільки 62,1% підтвердив свою участь у таких заходах

Водночас ми свідомі того, що звичайна констатація не дає вичерпної інформації на запитання, тому ми поглибили аналіз заперечувальної відповіді, запропонувавши респондентам визначитися чому саме вони не беруть участь у неформальній освіті. Як варіанти, ми розглядали відсутність відповідної інформації та часу, високу вартість, а також незацікавленість, небажання брати участь у таких заходах та ін. Практично половина респондентів зазначила, що не беруть участі у заходах неформальної освіти саме через відсутність інформації, незнання можливостей й ролі неформальної освіти у сучасному суспільстві (на це вказали 50% респондентів-жінок і 45% - чоловіків). Достатньо велика кількість респондентів поскаржилися на відсутність часу, хоча майже 20% чоловіків на відміну від жінок (8,3) вказали, що їм це не цікаво.

Звичайно, що неабияке значення становив для нас й поглиблений аналіз відповіді, яка надавала інформацію про уподобання опитуваних. Отже ми з'ясовували, які саме заходи їм були до вподоби респондентам більше усього. Аналіз відповіді на запитання "У яких заходах Ви брали участь?" показав, що і у жінок і у чоловіків є три групи заходів, які представляли для них найбільший інтерес, хоча для жінок і чоловік вони є різними.

Так, у жінок це навчальні гуртки або курси по інтересах, вони посіли першу позицію - 39,7%; друга група - семінари (36,1%), пов'язані із професійною діяльністю, а третя - тренінги особистісного росту (10,8%). Тоді як у чоловіків першу позицію також посіли навчальні гуртки або курси по інтересах - 39,3 %; друга група - це стажування з обміну досвідом - 21,2% чоловіків зазначили, брали участь у таких стажуваннях; а третя найбільша група чоловіків зазначила, що брала участь у молодіжних і волонтерських організаціях (18,1%).

У наш час шляхи поширення інформації так само як і шляхи здобуття цієї інформації є надзвичайно важливим чинником у розв'язанні певних проблем. Отже для нас було важливим визначити яким чином молодь дізнається про ті чи інші освітні заходи. З цією метою до опитувальника ми включили запитання: "Як Ви дізналися про захід, у якому брали участь?". У процесі аналізу було встановлено, що переважна більшість молодих людей не зважаючи на потужний вплив засобів масової інформації, керується у виборі рекомендаціями знайомих. Таку відповідь нам надали 43 зі 100 опитаних; достатньо велика кількість респондентів, а саме 28% повідомили, що їх було направлено на навчання. 14% отримали запрошення по електронній пошті, були й такі, хто дістав інформацію з газет, отримали поштою, тоді як 13% шукали інформацію цілеспрямовано й здобули її із різних джерел.

Як відомо, у досягненні поставленої мети неабияке значення відіграє мотивація діяльності. Мотиви є причинами особистісної поведінки, вони виступають рушійною силою, спонукою будь-якої діяльності, оскільки сам термін "мотив" походить від французького "motif", що у буквальному розумінні означає "спонукання". У дорослої людини мотивація може відгравати вирішальну роль у постановці цілей, підтриманні уваги протягом діяльності, докладанні зусиль й наполегливості в досягненні.

Ми прагнули з'ясувати що для наших респондентів може бути важливим мотивом для участі у заходах неформальної освіти або викликати інтерес до освітнього заходу? Серед можливих варіантів ми передбачили і професійний інтерес, і необхідність набуття нових навичок, і можливість поїхати в інше місто/країну та ін. Як у жінок (34,9%), так і чоловіків (25,8) найбільш вагомими мотивом є професійний інтерес, проте спілкування з цікавими людьми більш вагомим є для чоловіків (20,6), а набуття нових навичок для жінок - 18,2% проти 13,7% у чоловіків.

Очевидно, що далеко не вся молодь бере участь у різних просвітницьких заходах, проте нас цікавила думка молоді щодо корисності або непотрібності, не цікавості відомих їм заходів з їхньої точки зору. Ми пропонували висловитися опитуваним з приводу психологічних семінарів, тренінгів підвищення шансу, особистісного ості розвитку та різного напряму курсів. Слід зазначити, що найбільшу користь як чоловіки, так і жінки вбачають у психологічних тренінгах, причому кількість чоловіків, які зазначили корисність цих заходів, більше на 10%. Велика розбіжність спостерігається у ставленні до тренінгів особистісного росту. Так 6% опитаних жінок проти 1,5% чоловіків вважають у принципі їх корисними. Не дивно, що є розбіжність і в оцінці семінарів на духовні теми. Тут очікувано зацікавленість виявили жінки, оскільки 4,6% зазначили їх корисність. Така позиція як курси, клуби по інтересах також була неоднозначно оцінена респондентами. Так, 16,1% жінок висловилися на корисність такої неформальної освіти, тоді як серед чоловіків у цій групі було лише 4,6%.

Таким чином, узагальнюючи отримані у ході опитування відповіді респондентів, можна зробити таки висновки. Поінформованість наших співвітчизників щодо сутності неформальної освіти, її ролі у розв'язанні проблем сучасного суспільства є достатньо низькою. Оскільки тільки приблизно 65% респондентів брали участь у різних заходах у межах неформальної освіти, а з урахуванням того, що усі опитані - це люди переважно молодого віку, які навчаються і проживають у місті, відповідно заходи неформальної освіти, а головне сам статус неформальної освіти, її зміст і роль у сучасному суспільстві вимагають роз'яснення, піднесення на більш високий щабель.

Оскільки переважна більшість респондентів дізналася про ті чи інші заходи через знайомих, це свідчить про низький рівень цілеспрямованої участі засобів масової інформації у донесенні інформації до громадян. У цьому сенсі доцільно звернути увагу на поширення інформації як про неформальні освіту та її роль у сучасному суспільстві, так і безпосередньо засобів, механізмів поширення цієї інформації.

Дослідження показало, що переважна кількість опитаних готова платити за курси навчання нових навичок (комп'ютерні, курси іноземної мови, ландшафтний дизайн та ін.), за семінари, які підвищують шанси працевлаштування, підвищення кваліфікації - тобто явне переважання прагматичних мотивів. Ми свідомі того, що вибірка учасників нашого опитування є достатньо малою й можливо не усі отримані дані відображають реальний стан справ, проте можна говорити про певні тенденції, які притаманні сучасній неформальній освіті в Україні. Натомість вважаємо доцільним підготовку й проведення широкомасштабного соціально-педагогічного дослідження, яке б дало змогу відтворити реальну картину щодо стану справ у цій освітній галузі в Україні та окреслити перспективи її розвитку.

Серед перспективних тематичних напрямів досліджень порушеної проблеми - роль недержавних громадських організацій у розвитку різних категорій дорослого населення, зарубіжний аспект порушеної проблеми.

Література

1. Давидова В.Д. Неформальна освіта дорослих у навчальних гуртках Швеції: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01/Давидова Валентина Дмитрівна. - К., 2008. - 21 с.

2. Меморандум комиссии Европейского Совета "Обучение в течение всей жизни" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 15.09.13<http://is. beneficium.ru/docs/20001030-memorandum-komissii-evropeiskogo-soveta ABob-obuchenii-B>. - Загол. з екрану. - Мова рос.

3. Національна доповідь: "Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна - 2010" Міністерство Економіки України. - К., 2010. - 107 с.

4. Освіта дорослих в Україні через призму європейського досвіду: збірка матеріалів. - К.: DVV international, 2011. - 117 с.

5. Global report on adult learning and education, UNESCO Institute for Lifelong Learning, Hamburg 2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 15.08.2012 <http://www.unesco.org/filead/multimedia/ institutes/ui/congrale>. - Загол. з екрану. - Мова англ.

Размещено на Allbest.ru