Основні аспекти підготовки соціальних педагогів до організації виховної роботи в закладах інклюзивного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міщик Л.І.

Процесами глобалізації та світової інтеграції, що стають сьогодні невід'ємною частиною нашого життя та сприяють наближенню держави до рівня цивілізованого демократичного устрою, зумовлюється необхідність докорінної зміни ставлення українського суспільства до верств населення, які донедавна були об'єктами соціальної ізоляції, маргіналізації, явної та прихованої стигматизації в напрямі сприяння їх розвитку й самореалізації.

Створення в суспільстві сприятливих умов для розкриття соціально цінного потенціалу кожної особистості має базуватися на розумінні того, що значна інформаційна насиченість сучасного світу детермінує посилення значення соціальної комунікації для індивідуального розвитку людини, актуалізує її спроможність до міжособистісних і надособистісних контактів як умови повноцінного залучення індивіда в суспільство, що визначається рівнем її соціальності як здатності до взаємодії із соціальним світом.

До категорії людей, які потребують особливої громадської та наукової уваги, належать діти з обмеженими можливостями психофізичного розвитку. Поширення серед неповнолітніх хронічних і гострих захворювань різної етіології стає сьогодні однією з важливих суспільних проблем, що набуває в Україні ролі помітного й украй негативного чинника впливу на соціальне становлення молодого покоління й вирізняється значною накопичувальною динамікою. У медичній літературі (С. Даньшова, В. Доскін, С. Ісаков, С. Конова, З. Макарова, Б. Павлюк, К. Печора, В. Полунін, Г. Сахно, І. Сирников та ін.) відзначаються стійкі тенденції погіршення здоров'я й поширення явища інвалідизації населення, зокрема дитячого, України й особливо промислових її регіонів.

Реалізація нормативних документів, таких як Конвенція про захист і заохочення прав і гідності інвалідів, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН "Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів", Закони України "Про освіту", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" низка Указів Президента України, Наказів МОН України, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах" (№ 872 від 15.08.2011 р.), Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання в загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року" (№ 1482-р від 03.12.2009 р.) та інших дають підстави для впровадження загальної освіти та виховання дітей з особливими потребами в умовах інклюзії.

Інклюзія означає включення дітей до освітнього середовища навчальних закладів, що забезпечує їм повну громадянську рівність у навчанні за місцем проживання.

У педагогічному плані проблеми освіти й виховання осіб з психофізичними особливостями найбільш активно розробляються в межах корекційної педагогіки, де, окрім численних кандидатських наукових праць, здійснено ціну низку докторських досліджень (Ю. Вихляєв, І. Ляхова, Л. Куненко, Д. Шульженко та ін.), присвячених висвітленню методологічних засад навчання, виховання, розвитку й дидактичної корекції функціонального стану дітей і молоді з обмеженням життєдіяльності; хоча безпосередньо інклюзивному навчанню присвячено лише окремі наукові праці (Л. Будяк, Ю. Богінська, М. Чайковський та ін.).

Серед наукових розробок, що становлять для нас особливий інтерес, докторські праці А. Колупаєвої та А. Шевцова, де віддзеркалюються новітні тенденції висвітлення проблематики інвалідності, націлені на розбудову системи інклюзивної освіти. Дослідження, що охоплює цілий комплекс проблем людей із обмеженими можливостями в Україні з позицій соціальної моделі інвалідності, здійснено в соціологічній науці О. Диковою-Фаворською.

Соціально-педагогічний аспект дослідження проблем освіти й виховання осіб із психофізичними особливостями представлений працями Н. Грабовенко, І.Макаренко, Т. Соловойової, Н. Мірошниченко, Л. Міщик, переважно присвяченими висвітленню теорії та практики соціально-педагогічної роботи з молоддю і сім'ями дітей з інвалідністю. Ґрунтовно проблеми соціально-педагогічної підтримки різних категорій осіб із обмеженими психофізичними можливостями в різних ситуаціях розвитку висвітлені в докторських дослідженнях Ю. Боннської (студентська молодь з інвалідністю у вищих навчальних закладах) та В. Тесленка (діти з обмеженим можливостями в промисловому регіоні).

Дослідницею О. І. Рассказовою визначено, що соціально-педагогічні процеси так чи інакше пов'язані з формуванням у дітей, молоді здатності до соціальної взаємодії, тобто є складовою соціалізації, що виокремлюється у зв'язку з наявністю в її основі позитивно спрямованої соціальної дії. У свою чергу, процес соціалізації виникає на перетині соціального та індивідуального розвитку особистості і є взаємовизначеним соціальним вихованням [5]. соціальний педагогічний інклюзивний освітній

Зауважимо, що педагогічна наука і практика довели, що серед актуальних проблем привертає увагу готовність соціального педагога до виконання таких функцій, які забезпечують можливість успішної організаційно-педагогічної діяльності і ЗНЗ, що дає змогу говорити про соціально-виховну діяльність фахівців і педагогічного колективу загалом.

Однією із домінуючих постатей у цьому процесі сьогодні є соціальний педагог, якого ми розглядаємо як ключового фахівця у забезпеченні якості соціально-педагогічної діяльності в ЗНЗ, який сприяє реалізації низки специфічних завдань, спрямованих на вільний творчий, духовний, соціальний і моральний розвиток школярів. Соціальний педагог визнаний державою повноправним членом педагогічного колективу, проте ще й досі існує низка питань, які залишаються нерозкритими і потребують вирішення: особливості функціоналу соціального педагога як у ЗНЗ, так і в інших соціальних інституціях, які співпрацюють з навчальним закладом, його завдання у системі "ЗНЗ - колектив - учні - сім'я" тощо.

Окремі аспекти організаційно-педагогічної діяльності в соціальній педагогіці та соціальній роботі висвітлено вітчизняними та зарубіжними вченими: О. Безпалько, М. Боритко, І. Звєрєвою, А. Капською, О. Колесниковою, Л. Міщик, Т. Острянко, П. Павленком, В. Панком, Т. Семигіною, С. Толстоуховою, І. Цушко та ін.; зокрема, особливості організаційної діяльності соціального педагога та соціальних працівників розглянуто в дисертаціях З. Капустіної, Т. Фокіної та В. Шульги. Виявлено, що науковці, які досліджують діяльність соціального педагога у ЗНЗ, небезпідставно визначають один із аспектів його діяльності - організаційний, а робота соціального педагога як менеджера, організатора та координатора соціально-педагогічної діяльності в ЗНЗ залишається перспективним для наукового вивчення, чим і обумовлюється актуальність цього питання.

Розглядаючи роль соціального педагога в закладах інклюзивного навчання, варто зосередити увагу на дослідженні О. Рассказової, де визначено, що однією зі складових його роботи є соціальне виховання всіх учнів школи. Інший компонент діяльності - соціально-педагогічна координація і допомога учням з особливими потребами, які її потребують, що в єдності забезпечують формування в школярів соціальних знань, удосконалення соціальних і соціально-цінних якостей, соціальних емоцій, ціннісної сфери учнів як суб'єктів взаємодії, засвоєння зразків поведінки в шкільному мікросоціумі.

На окрему увагу заслуговує той факт, що інклюзивна школа виступає як соціально-педагогічна система сприяння розвитку соціального включення учнів через створення безбар'єрного середовища, що має визначену структуру та передбачає реалізацію внутрішкільної та зовнішньошкільної соціально-педагогічної діяльності.

Отже, основне призначення соціального педагога у шкільному середовищі полягає в соціальному вихованні особистості учнів та соціальному супроводі, як усунення дій негативних чинників на розвиток школярів.

А. П. Фрадинська висловлює думку, що відповідне виховання допомагає у формуванні в дитини з обмеженими можливостями:

- прийнятної "Я-концепції", індивідуальної ідентичності;

- оптимістичних, позитивних установок і мотивацій;

- упевненості в собі, у ситуаціях свого повсякденного життя;

- бажання жити, вчитися, спілкуватися, взаємодіяти;

- обізнаності та інтересу до світу людей, речей;

- задовільного фізичного самопочуття й емоційного стану.

Отже, спеціальне виховання полягає у допомозі людині з обмеженими можливостями прагнути до досягнення життя в гармонії із самим собою [6, с. 63].

Соціальне виховання, на думку багатьох дослідників (Л. Коваль, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Міщик, А. Рижанова, С. Харченко та ін.), передбачає організацію виховної діяльності - це і культурно-дозвіллєві заходи, соціальна анімація і сімейно-сусідські спільноти тощо.

О. Рассказова вважає, що за своїм професійним призначенням та рівнем компетентності соціальний педагог може і має виступати провідним суб'єктом розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти, здатним об'єднати зусилля фахівців, батьків, учнів, їхнього оточення, громади для створення позитивного внутрішньо- та зовнішньошкільного середовища [5, с. 299].

Однак питання соціального супроводу дітей знаходиться на перетині функцій багатьох спеціалістів (вчителя, асистента вчителя, психолога, дефектолога тощо), а тому не може бути віднесене до сфери професійної діяльності виключно одного з них.

Завдання соціального супроводу, а також обов'язки та повноваження педагогічних працівників інклюзивного навчального закладу визначаються низкою документів, затверджених МОН України та Кабінетом Міністрів України від 15.08.2011 року № 872 "Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах".

Для забезпечення повноцінного перебування учня з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх закладах інклюзивного навчання необхідний відповідний психолого-педагогічний супровід, адже якість навчально-виховного процесу значною мірою залежить від того, наскільки враховуються і реалізуються потенційні можливості навчання та розвитку кожної особистості, її індивідуальні особливості.

Серед основних напрямів соціально-педагогічного супроводу можна вважати:

- попередження виникнення проблем розвитку особистості;

- допомога учневі у вирішенні актуальних завдань розвитку, навчання і виховання;

- розвиток психолого-педагогічної компетентності батьків і педагогів.

Реалізації зазначених напрямів допоможуть наступні завдання соціально-педагогічного супроводу: вивчення індивідуальних особливостей розвитку особи в єдності інтелектуальної, емоційної і поведінкової сфер її прояву; своєчасне проведення ранньої діагностики і корекції порушень розвитку.

Безсумнівно, головний принцип виховної роботи в інклюзивному закладі - усі мають брати участь у цьому процесі: вчителі, асистенти вчителів, соціальний педагог, психолог, дефектолог тощо, незважаючи на певні труднощі. З огляду на це має бути розроблена стратегія виховання участі усіх спеціалістів інклюзивного закладу з урахуванням особливостей психофізичних захворювань учнів.

Як зазначає А. Висоцька, підходи до визначення виховних засобів, їх змісту, повинні бути зорієнтовані на активну діяльність дитини з особливими потребами, яка вважається не тільки об'єктом, а й суб'єктом виховання [2].

Говорячи про основні форми виховної роботи інклюзивного закладу, варто наголосити, що домінуючими тут виступають фронтальні, групові та індивідуальні. У той же час необхідно враховувати, що будь-яке виховне заняття чи захід має бути корекційно спрямованим і результативним. Це означає, що кожна тема, яка вивчається у навчальному закладі, кожний метод і прийом, використаний викладачем, мають не лише сприяти засвоєнню знань, умінь, навичок, формуванню поведінки, а й повинні спрямовуватися на виправлення вад психофізичного розвитку (залежно від дефекту).

Для оптимізації виховної роботи з формування особистості учнів з особливими потребами соціальний педагог разом із вчителями, їхніми асистентами, психологом, адміністрацією, дефектологом повинні дотримуватися відповідної виховної позиції: розуміння дитини, визнання дитини, її прийняття; створювати соціально-виховне, освітньо-реабілітаційне середовище для задоволення потреб учнів з особливостями психофізичного розвитку та позитивний мікроклімат у навчальному закладі з інклюзивним навчанням; формувати активне міжосо- бистісне спілкування; забезпечувати диференційований психолого-педагогічний супровід учнів з особливими освітніми потребами; надавати консультативну допомогу сім'ям, які виховують дітей з особливими освітніми потребами.

Таким чином, соціальний педагог разом із педагогічним колективом мають створити таку моральну та психологічну атмосферу в навчально-виховному просторі, яка б стимулювала віру дітей з особливими потребами у власні можливості, у позитивні цінності та ідеали, можливість зробити своє життя кращим.

Запорукою успішної реалізації інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків. Соціальні педагоги є важливими помічниками та партнерами вчителів. У навчальних закладах має бути створена своєрідна мережа підтримки. Усі працівники та адміністрація навчального закладу, усі, хто працює з учнями з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети - реалізації учнями потенційних можливостей.

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. / І. Д. Бех. - К. : Либідь, 2003.

2. Висоцька А. М. Організація корекційно-виховних занять із розумово відсталими школярами / А. М. Висоцька // Дефектологія. - 2012. - № 1. - С. 14-17.

3. Висоцька А. М. Організація позакласної виховної роботи в спеціальних навчальних закладах для дітей з розумовою відсталістю (5-10 класи) : метод. реком. / А. М. Висоцька ; Ін-т спец. педагогіки НАПН України, ВГСПО "Нац. асамблея інвалідів України". - К. : Київ. правда, 2012. - 112 с.

4. Острянко Т. С. Організаційно-педагогічна діяльність соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі : навч.-метод. матеріали / Т. С. Острянко ; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, каф. соц. педагогіки. - Чернігів : Лозовий В. М. [вид.], 2014. - 157 с.

5. Рассказова О. І. Розвиток соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти: теорія та технологія : монографія / О. І. Рассказова. - Х. : ФОП Шейніна О. В., 2012. - 468 с.

Анотація

Стаття присвячена питанню організації виховної соціально-педагогічної роботи з дітьми з особливими потребами в інклюзивному освітньому середовищі. Закцентовано увагу на основних напрямах діяльності соціального педагога в інклюзивних закладах навчання - соціальне виховання і соціальний супровід. Доведено, що запорукою успішної організації виховної роботи є співпраця усіх членів колективу інклюзивного закладу.

Ключові слова: соціальний педагог, інклюзивне навчання, діти з обмеженими можливостями, соціальне виховання, соціальний супровід.

Статья посвящена вопросу организации воспитательной социально-педагогической работы с детьми с особыми потребностями в инклюзивной образовательной среде. Акцентировано внимание на основных направлениях деятельности социального педагога в инклюзивных заведениях обучения - социальное воспитание и социальное сопровождение. Доказано, что залогом успешной организации воспитательной работы является сотрудничество всех членов коллектива инклюзивного заведения. Ключевые слова: социальный педагог, инклюзивное обучение, дети с ограниченными возможностями, социальное воспитание, социальное сопровождение.

Key words: social teacher, inclusive education, children with disabilities, social education, social support.