Порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження з формування соціального досвіду дитини у взаємодії ДНЗ і родини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження з формування соціального досвіду дитини у взаємодії ДНЗ і родини

Актуальність дослідження

Доленосні події, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, істотно впливають на процес формування соціального досвіду дітей дошкільного віку. Від того, які цінності будуть сформовані в дітей сьогодні, який соціальний досвід накопичить малеча, залежить розвиток нашого суспільства в майбутньому. На сьогодні одним із головних завдань для педагогів дошкільних закладів є пошук нових підходів до формування ефективного соціального досвіду дітей, їх ствердного входження до соціального середовища, засвоєння ними відповідної системи цінностей, норм національної та загальнолюдської культури.

На наш погляд, означена проблема формування первинного соціального досвіду дитини - одна з найактуальніших у сучасній соціально-педагогічній науці, її вагомість підтверджується в державних освітянських документах, а саме: Державній цільовій соціальній програмі розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Національній програмі виховання дітей і учнівської молоді в Україні, Законах "Про освіту" та "Про дошкільну освіту", оновленому Базовому компоненті дошкільної освіти. У цих документах підкреслюється, що ключовими концептуальними та ціннісними орієнтирами сучасної освіти є соціальний розвиток особистості як суб'єкта культури, її самодетермінація в становленні спільності "дитина" - "соціум".

У зв'язку з цим дошкільному навчальному закладу відводиться особливе завдання - спільно з родиною стати провідною соціальною інституцією соціалізації, яка забезпечує формування позитивного соціального досвіду дітей, спрямовує на розвиток соціально значущих рис особистості.

Сучасна наука розглядає соціалізаційні процеси в дитинстві в різних напрямах: філософському (С. Батенін, Г. Батищев, Б. Гершунський, Я. Глинський, М. Каган, В. Орлов); соціально-педагогічному (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Гавриш, Н. Голованова, І. Звєрєва, Н. Заверико, А. Капська, О. Караман, Л. Коваль, О. Кононко, Т. Кравченко, С. Курінна, Н. Лавриченко, С. Литвиненко, М. Лукашевич, О. Малахова, Л. Міщик, А. Мудрик, Т. Поніманська, Р. Пріма, Рогальська, С. Савченко, А. Сазонова, С. Семчук, І. Трубавіна, А. Рижанова, С. Харченко, Л. Штефан); психологічному (Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Божович, І. Булах, І. Кон, О. Леонтьєв, А. Петровський, В. Семиченко) й інших.

Про необхідність взаємодії родинного та суспільного виховання свідчать дослідження багатьох науковців: Т. Алексєєнко, Л. Артемової, Т. Бабаєвої, А. Богуш, Л. Божович, Л. Врочинської, Р. Буре, І. Гребеннікова, Л. Загік, А. Залізняк, О. Запорожця, О. Коберника, О. Кононко, В. Котирло, Т. Маркової, Л. Мот- рич, Л. Островської, Н. Побірченко, Т. Поніманської, В. Постового, О. Усової й ін. Вони наголошують, що дошкільний заклад і родина, виконуючи специфічні виховні функції, не можуть замінити один одного та мають взаємодіяти задля повноцінного розвитку дитини-дошкільника, що спільна робота батьків і педагогічного колективу є важливою умовою засвоєння дитиною соціального досвіду поведінки.

Метою даної статті є порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження з формування первинного соціального досвіду дитини у взаємодії дошкільного закладу і родини.

Підсумкова соціально-педагогічна діагностика всіх учасників педагогічного процесу (дітей, їх батьків, педагогів) на заключному етапі дослідження здійснювалася за методикою, аналогічною тій, яка використовувалася нами на конста- тувальному етапі експерименту. Це дозволило порівняти одержані дані та зробити відповідні висновки щодо якісних змін рівнів сформованості соціальної досвідченості дітей старшого дошкільного віку, одержати інформацію щодо ефективності запропонованої моделі формування первинного соціального досвіду дитини у взаємодії дошкільного закладу і родини, а також побачити переосмислення поглядів педагогів і батьків до процесу взаємодії.

На підставі аналізу результатів проведення індивідуальних бесід з дітьми ("Чи знаю я правила поведінки?") очевидним стало те, що значно збагатилися знання дітей стосовно соціальних норм і правил поведінки. Якщо на етапі констатації переважна кількість правил стосувалася дитячого садочка, тепер діти розповідали й про те, яких правил слід дотримуватися в транспорті, громадських місцях, як поводитися вдома, на дорозі.

Вважаємо за необхідне окремо зупинитися на останньому запитанні бесіди "Чого б ти забажав, якби чарівник запропонував виконати три твої бажання?" Події, які почали відбуватися в країні і відповідно - в житті кожної дитини, дуже вплинули на бажання й мрії старших дошкільників Донбасу. Якщо раніше ці бажання були більше пов'язані з матеріальними цінностями (іграшки, планшет, комп'ютер) та домашніми тваринами (хочу собаку, хом'яка і т. ін.), то тепер у першу чергу діти бажали: "Щоб був мир", "Щоб не стріляли", "Щоб все було, як раніше", "Щоб мама не сумувала", "Щоб не було барикад і можна було гуляти на вулиці".

Не було виявлено жодної дитини, яка б не спробувала показати свої знання стосовно соціальних норм і правил поведінки (на етапі констатації не змогли дати відповіді на поставлені запитання від 14,7 % до 25,9 % старших дошкільників). Характерною закономірністю, яка простежується в результаті аналізу, є те, що майже не відбулося змін в уявленнях дітей контрольних груп стосовно соціальних норм і правил поведінки. Їхні відповіді на запитання були невпевнені, поверхові, одноманітні.

Ставлення дітей до норм соціальної поведінки у ситуації відсутності контролю і допомоги з боку дорослих на вербальному рівні, зафіксоване в результаті вирішення дітьми проблемних ситуацій "Що ти робитимеш?", відобразило значні зміни у дітей експериментальних груп. Проведена експериментальна робота дала змогу дітям засвоїти культурно-фіксовані способи поведінки та сформувала уміння вирішувати проблеми, що при цьому виникають. Результати, отримані нами, засвідчують, що переважна більшість дітей експериментальних груп (59 %) вербально розв'язали ситуації правильно. Отже, діти почали виявляти здатність вирішувати соціальні проблеми, подані у проективній формі. Значно більша кількість дітей почала знаходити конструктивний вихід з різних складних життєвих ситуацій ("Треба вирішувати проблему мирно, словами, а не бійкою", "Не треба дражнитися, це ображає", "Треба допомагати слабшим", "Ніколи не можна ображати маленьких", "Я сама впораюся, помию і замотаю ранку").

Діти контрольних груп часто взагалі відмовлялися давати відповіді, також серед відповідей зустрічалися такі: "Не знаю", "Нічого б не робив". В експериментальних групах таких відповідей зафіксовано не було.

Аналіз виконання наступного завдання, метою якого було виявити вміння дитини знаходити рішення проблеми морального змісту за ілюстрованими ситуаціями, також підтвердив наявність у дітей експериментальних груп уміння вирішувати проблеми, що пов'язані зі ставленням до однолітків, дорослих або життя суспільства. У діях дітей експериментальних груп був чітко виражений емоційний компонент, тобто діти почали співчувати, турбуватися, розуміти почуття інших і керуватися своїми почуттями задля позитивного емоційного стану інших. Позитивним є те, що 92,5 % дітей експериментальних груп виявили бажання допомогти, проявляючи при цьому уважність, доброзичливість, співчуття. Проте були діти (7,5 %), які не відчували потреби у наданні допомоги.

Водночас отримані на вербальному рівні дані вимагали підтвердження в реальній практичній діяльності, тому було використано спостереження за культурою поведінки дітей у діяльності, що дало можливість визначити ступінь сформованості соціальних норм поведінки дітей експериментальних груп. Результати спостереження показали, що кількість дітей з високим ступенем сформованості соціальних норм поведінки в експериментальній групі збільшилася з 25 % до 57,8 % дітей. Кількість дітей, які виявили низький ступінь сформованості соціальних норм поведінки, зменшилася з 24 % до 14,5 %.

Спостереження за спільною навчальною, ігровою та трудовою діяльністю дітей експериментальних груп засвідчили, що їхні взаємини почали відрізнятися доброзичливістю, турботливістю, уважністю. Не виникало суперечностей з приводу розподілу роботи, допомога надавалася не з почуття обов'язку, а завдяки переживанню за однолітка. Помітно рідше виникали конфліктні ситуації під час спілкування дітей, а якщо спостерігалися, то діти (65 %) намагалися самостійно їх розв'язати.

Збагачення соціального досвіду дітей у сфері спілкування і діяльності привело до проявів активності та ініціативності, які спрямовувалися на перетворення суспільного довкілля. Діти почали частіше пропонувати допомогу: прибрати групову кімнату, ігровий майданчик, полити квіти, нагодувати рибок, зробити годівнички для птахів, виготовити подарунки для малюків, що засвідчило виникнення нових стосунків з суспільним довкіллям.

Натомість у більшості дітей контрольних груп були відсутні вміння налагоджувати дружні взаємини та діяти як партнери, їх не цікавила спільна мета: "Навіщо нам робити подарунки для малечі? Їм батьки зроблять чи куплять все самі", "Я не люблю працювати разом, я все роблю сама", що засвідчує низький рівень розвитку взаємодії та співробітництва. Найчастіше вчинки дітей контрольної групи були обумовлені контролем чи вказівкою з боку дорослих ("Якщо мама скаже, то допоможу чи зроблю...", "Мабуть, зроблю, щоб вихователька не гнівалась і не лаяла").

За результатами дидактичних вправ "Гарний чи поганий" і "Сходинки", метою яких було виявити вміння дітей об'єктивно оцінювати себе, визначати власні позитивні та негативні риси, було одержано: адекватна самооцінка (адекватне усвідомлення свого "Я-реального") виявлена у 46,4 % старших дошкільників (попередні дані - 24,8 % дошкільників), занижена самооцінка - у 19,8 % дітей (за попередніми даними - 27,6 % дітей), завищена самооцінка - у 33,8 % дітей (за попередніми даними - 47,6 % дітей). Розбіжності між "Я-реальним" та "Я-іде- альним" виявлені у третини дітей (за результатами педагогічної діагностики вона дорівнювала 68,9 % старших дошкільників).

Застосування дидактичної гри "Визнач емоцію" дало змогу виявити зміни, які відбулися в уявленнях старших дошкільників про емоційний стан людей і вміння його визначати. Нами відмічено, що 94,5 % дітей експериментальних груп успішно виконали завдання (за попередніми даними - 58,8% дошкільників), і лише деякі з них зверталися за допомогою до педагогів. Визначаючи настрій людей на ілюстраціях, значний відсоток дітей експериментальних груп (89 %) звертали увагу не лише на вираз обличчя, а й на постави людей і персонажів, які відповідають певному емоційному стану ("У Буратіно тремтять колінця - він боїться", "Дівчинка опустила голову, руки, сутулиться - вона сумує, печалиться", "Буратіно радіє - він підстрибує, руки піднімає догори", "Дівчинка гнівається, злиться - вона тупотить ногами, стискає кулаки і зуби").

Наступна серія завдань була спрямована на виявлення змін, що відбулися в проявах соціальної активності дітей. На етапі контрольного експерименту проводився збір інформації щодо проявів активності, ініціативності та самостійності дітей на основі спеціальних спостережень за особливостями поведінки дітей у різних ситуаціях (відповідно до карти проявів активності, самостійності та ініціативності). Аналіз показників засвідчує зростання кількості дітей експериментальної групи із високим рівнем сформованості соціальної активності з 16,4 % до 48,9 % і зменшення кількості дітей із низьким рівнем до 9,5 %.

Діти, яких ми віднесли до високого рівня соціальної активності, відрізнялися готовністю до соціальних дій у сфері соціальних стосунків і виявляли успішність у цих діях. Ці діти були здатні до самоорганізації, дотримувалися порядку у побуті та довкіллі, виявляли самостійність в усіх видах дитячої діяльності, адекватно діяли у вирішенні конфліктних ситуацій.

Розширення уявлень дітей про працю дорослих в рідному місті, спільна діяльність дітей, педагогів та батьків із благоустрою території дитячого садочка, благодійні акції, дні охорони довкілля сприяли усвідомленню дітьми важливості праці у житті людини, її необхідності та обов'язковості. Діти експериментальних груп виконували трудові дії з усвідомленням необхідності та потреби у праці, виявляли старанність, наполегливість, прагнули допомогти один одному. Діти пропонували допомогу самостійно, без вказівки чи контролю з боку дорослого: "Давай я допоможу тобі застібнути ґудзик", "Хочеш я допоможу тобі доклеїти твою аплікацію", "Давай самі, без нагадування наведемо порядок в ігровому куточку - Олена Михайлівна зрадіє".

Спостереження показало, що діти стали виявляти ініціативність та самостійність в усіх видах діяльності, найбільше, звичайно, - в ігровій. Дошкільники прагнули діяти разом, дружньо, виявляли ініціативу, у процесі гри казали одне одному: "Я з тобою дружу", "Я тобі допоможу", "Я з тобою поділюся". Діти вміли самостійно організувати різноманітні ігри, при цьому вони самостійно розподіляли ролі з урахуванням не лише своїх бажань та інтересів, але й інших дітей, самостійно обирали матеріал для гри та розгортали сюжет. На цьому етапі експерименту не спостерігалося випадків відмови дітей від взаємодії, участі в іграх, діти не намагалися усамітнитися, поспостерігати збоку на гру інших на відміну від етапу констатації. Завдяки проведеній роботі діти, які відчували невпевненість у собі, почали долати це почуття; діти, які подекуди поводилися агресивно, - оволодівали навичками партнерської взаємодії, толерантного поводження з однолітками.

З бажанням і натхненням діти почали грати в театралізовані ігри. Вони самостійно обирали ролі улюблених героїв, ставили невеличкі спектаклі ("Лунтик та його друзі", "Маша і Ведмідь", "Червона шапочка", "Попелюшка" тощо) і пропонували показати їх батькам та малечі. Завдяки театралізованій діяльності діти реалізовували потребу в творчості, ініціативності, набували самостійності, впевненості, активності.

Діти контрольних груп рідко включалися у взаємодію з однолітками, часто відмовлялися від участі в іграх, відрізнялися низьким рівнем самостійності в діяльності, виконували доручення тільки за умови вказівки з боку дорослого, при виникненні конфліктів часто зверталися за допомогою до дорослих чи використовували агресивні методи вирішення конфліктів.

Порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження дав змогу зафіксувати значне зростання рівнів соціальної досвідченості дітей експериментальних груп, а також певні зміни у контрольних групах, що відображено в таблиці 1.

Таблиця 1 Рівні соціальної досвідченості дітей старшого дошкільного віку експериментальної та контрольної груп (%)

Висновки

Узагальнюючи результати порівняльного аналізу, можна стверджувати про ефективність запропонованої моделі формування первинного соціального досвіду дитини у взаємодії дошкільного закладу і родини, оскільки вона забезпечила виконання таких функцій:

- сприяла підвищенню рівнів соціальної досвідченості дітей старшого дошкільного віку;

- збагатила дошкільників необхідними знаннями соціальних норм і правил поведінки; навчила встановлювати соціальні контакти, активно взаємодіяти з однолітками, знаходити нові способи самовираження та самоутвердження у спільних з однолітками діях;

- сприяла оволодінню дітьми вміннями й навичками соціальної взаємодії, розвитку саморегуляції поведінки у різних життєвих ситуаціях, розвитку активності, ініціативності, самостійності, відповідальності дітей;

- підвищила рівень педагогічної майстерності педагогів ДНЗ, активізувала їх взаємодію з батьками, допомогла усвідомити значення спільної діяльності у формуванні соціального досвіду дітей;

- збагатила досвід батьків необхідними знаннями і практичними вміннями задля формування позитивного соціального досвіду дитини у родині.

Література

1. Дитина - педагог: сучасний погляд: психол.-пед. та соц. аспекти сучасної дошк. та початк. освіти / О. П. Аматьєва, Г. В. Бєлєнька, Н. В. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Докучаєвої. - Луганськ : Вид-во ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 2010. - 492 с.

2. Захарова Н. М. Адаптація дітей дошкільного віку до сучасного соціального простору : монографія / Н. М. Захарова. - Донецьк : Ноулідж, 2010. - 216 с.

3. Рогальська І. П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід : монографія / Інна Петрівна Рогальська. - К. : Міленіум, 2008. - 400 с.

4. Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ / уклад. Т. І. Прищепа. - Х. : Вид. група "Основа", 2009. - 169 с.

Размещено на Allbest.ru