Модернізація іншомовної підготовки співробітників сектора безпеки у контексті загальноєвропейських інтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вікторова Л.В.

Постановка проблеми. Сьогодні у багатьох країнах, зокрема в країнах- членах Ради Європи, зростає розуміння того, що підвищення рівня економічної й національної безпеки, екологічної, соціальної та культурної інтеграції вимагає високого рівня лінгвістичної гармонії. На досягнення цієї мети спрямована сучасна політика у сфері вивчення іноземних мов, яка розробляється різними інституціями на різних рівнях, починаючи з органів освіти і закінчуючи органами безпеки.

Нещодавнє підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом супроводжується формуванням загального освітнього і наукового простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів. Іншомовна освіта в Україні, таким чином, реформується з урахуванням основних документів Ради Європи у цій сфері, зокрема таких як "Білінгвальна освіта: основні стратегічні завдання", "Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання", "Європейський мовний портфель" [1], та спрямована на перегляд структури ступенів навчання, оновлення змісту іншомовної освіти, створення альтернативних підручників, авторських програм та спецкурсів [2].

Одночасно аналіз теоретичних положень та практики викладання іноземних мов слухачам спеціальних і військових відомств дозволить проаналізувати проблеми та основні тенденції розвитку іншомовної підготовки фахівців сектора безпеки в умовах загальноєвропейських інтеграційних процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення вітчизняних досліджень останніх років показало, що предметом аналізу науковців обирався широкий спектр теоретичних і практичних проблем іншомовної освіти. Наукові пошуки фахівців сектора безпеки України спрямовані як на вирішення концептуальних питань іншомовної підготовки (Є. Лузік, О. Лагодинський, М. Кривич, К. Мамчур, В. Ягупов, В. Боринський, В. Басанець, З. Лузанова, А. Кирда), так і на удосконалення методів навчання окремих іноземних мов: англійської (М. Миронова, Ю. Степовенко, З. Фелонюк, О. Лагодинський), французької (В. Бас, О.Омельченко, В. Бобрицький), німецької (М. Кривич, О. Брагинець, З. Лузанова, О. Щербина, Є. Лузік), болгарської (В. Боринський, Г. Чітак, П. Стефаненко), арабської (К. Мамчур), польської (Ю. Шмідт, Т. Шмідт) та ін.

Особливості іншомовної освітньої політики ЄС на прикладі Туреччини розглянуто в роботі M. Kinsiz et al. [3]. Аналіз іншомовної підготовки у Німеччині подано в дослідженні F. Konigs з Philipps-Universitat Marburg [4]. Питання вивчення іноземної мови з точки зору перегляду політики викладання подано у рекомендаціях K. Namita, Hokkaido Information University [5]. Як фактор міжкуль- турної толерантності вивчення іноземної мови розглянуто у праці сербських дослідниць A. Gojkov-Rajic та J. Prtljaga [6]. Розробка концептуальних основ вивчення іноземних мов подана у праці D. Tanase-Robescu та M. Pop, "Politehnica" University of Timi§oara [7], а сучасні тренди у побудові силабусів до навчання іноземної мови - у праці M. Rahimpour [8].

Аналіз досвіду реформування іншомовної підготовки слухачів спеціальних і військових відомств інших країн дозволить виділити низку факторів, що знижують успішність реалізації цілей іншомовної підготовки та потребують розробки невирішених питань.

Метою досліджень є аналіз іншомовної підготовки майбутніх фахівців сектора безпеки як обов'язкового компонента їх майбутньої фахової діяльності; визначення змісту іншомовної підготовки, факторів впливу, що обумовлюють принципи іншомовної політики в країнах-членах Ради Європи, виокремлення тенденцій удосконалення іншомовної підготовки співробітників сектора безпеки.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні у вивченні іноземних мов майбутніми фахівцями сектора безпеки використовуються різні стратегії навчання [9]: 1) метакогнітивні техніки для організації, фокусування та оцінки власного навчання; 2) афективні стратегії для опрацювання емоцій або обставин; 3) соціальні стратегії для співпраці (кооперації) з іншими учасниками у навчальному процесі; 4) когнітивні стратегії для одержання та ув'язки нової інформації з існуючими схемами та для аналізу і її класифікації; 5) стратегії запам'ятовування для уведення нової інформації у пам'ять, її зберігання та вилучення за необхідності; 6) стратегії компенсації (наприклад, здогадування або використання жестів) для подолання недоліків і прогалин у своєму поточному знанні мови.

Вибір мовних стратегій залежить від етнічної належності, мети вивчення мови, характеру завдання та інших факторів [10]. На думку професора F. Konigs [4], вибір методів іншомовної підготовки у Німеччині викликає полемічну дискусію. На даний момент, за його переконаннями, розвиток так званих традиційних методів навчання іноземної мови гальмується, одночасно відбувається адаптація та удосконалення нетрадиційних (альтернативних) методів. Передусім, обговорюється використання методу відповіді та сугестопедії. Перспективними напрямами вважається структурування моделей навчання, які здатні розширити пізнавальний аспект процесу навчання шляхом включення емоційних і афективних елементів більшою мірою, ніж це було в останні десятиліття.

Аналіз праць з проблем вивчення другої іноземної мови дав можливість С. Чорній [11] виділити низку принципів її навчання: комунікативної, соціокуль- турної, когнітивно-інтелектуальної та міжкультурної спрямованості, особистісно орієнтований, контрастивного підходу до вивчення, паралельного розвитку всіх видів мовної діяльності, інтенсифікації вивчення, використання опорних пунктів

Багато наукових досліджень зосереджено на ролі метакогнітивної обізнаності на результати навчання слухачів іноземної мови. Зокрема, в аналітичному огляді M. Rahimi, M. Katal [12] відзначають ефективну роль метакогнітивних знань у багатьох пізнавальних заходах, пов'язаних із вживанням мови, які є очевидними: усне спілкування, усні переконання, аудіювання, розуміння прочитаного, різні види самоінструктування. Причина такого явища криється у тому, що метакогнітивні стратегії дозволяють слухачам відігравати активну роль у процесах навчання, направляти його і в кінцевому підсумку знайти кращі способи для практики і посилення навичок.

Сутність іншомовної освіти майбутніх фахівців сектора безпеки полягає в тому, що вивчення будь-якої нерідної мови повинне супроводжуватись вивченням культури народу, причому цей процес має відбуватися одночасно [9]. У зв'язку з цим доцільно говорити про іншомовну освіту як про лінгвокультурну освіту, результатом якої повинна стати багатомовність, а також здатних само- ідентифікуватись у світі.

Вивчення іноземних мов у сфері національної безпеки країн-членів Ради Європи можна розглянути на прикладі Німеччини, Австрії, Угорщини. Зокрема, вступ Угорщини в НАТО значною мірою сприяв зростанню її значущості та відповідальності в регіоні, активізації військово-політичного співробітництва з країнами договору та регіону у виконанні різноманітних завдань під егідою НАТО, а також ООН у підтриманні миру, гуманітарних та пошуково-рятувальних операціях. У своєму прагненні відповідати стандартам оперативної сумісності командування ЗС Угорщини, крім питань професійної підготовки, виділяє як особливо важливу проблему забезпечення лінгвістичної комунікації, особливо англійською мовою.

Два основні мовні військові навчальні заклади Збройних сил Угорщини - Інститут іноземних мов і Військовий центр іноземних мов за програмою "Партнерство заради миру", які є структурними підрозділами Університету національної оборони ім. Міклоша Зріні [13]. Їхнє головне завдання - забезпечення мовної підготовки слухачів з числа осіб офіцерського та сержантського складу, а також цивільних керівників і службовців, які працюють у збройних силах на договірній основі. Крім того, в місцях дислокації частин ЗС Угорщини створено мережу регіональних центрів іноземних мов. В Інституті іноземних мов існують різні форми навчання: повний курс, де слухачі вивчають іноземну мову так само, як в інших цивільних профільних вузах; 10-місячний курс інтенсивного її вивчення; курс, який розрахований на 300 занять і дозволяє скласти іспит за стандартом НАТО STANAG 6001 рівнів 2222 і 3333; курс без відриву від служби (вісім занять на тиждень) для вивчення англійської, французької, німецької, російської, італійської, іспанської, а також мов сусідніх держав, наприклад української та хорватської.

Військовий центр іноземних мов за програмою "Партнерство заради миру" був створений в 1995 році для офіцерів командного складу ЗС Угорщини та представників цивільної адміністрації, яким необхідно було відновити або вдосконалити свої знання англійської, французької або німецької мови. Тут слухачі проміжного або високого рівня знань продовжують навчатися тільки трьох мов: двох офіційних мов НАТО (англійської та французької) і німецької.

Регіональні центри такого профілю дають військовослужбовцям можливість вивчати тільки англійську мову в групах із 7-12 осіб по 24 години на тиждень. Зазвичай тривалість навчання становить 10 місяців, протягом яких слухачі, що не вивчали цю мову раніше, отримують проміжний (intermediate) рівень знань. За умови успішної здачі фінальних іспитів вони можуть продовжити навчання у військовому центрі іноземних мов.

Порівняно недавно було досягнуто згоди про стандартизацію підходу до оцінки рівня знань за двома офіційними мовами НАТО між країнами-учасницями (англійської та французької): SLP (Standardized Language Profile) - STANAG 6001 (NATO Standardization Agreement) [14]. Практична реалізація стандартизованого підходу до рівня знань іноземної мови свідчить, що військовослужбовець, претендуючи на участь в інтернаціональному проекті, призначення на певний пост у військових структурах НАТО, а також на підвищення професійної кваліфікації в рамках міжнаціональних проектів тощо, зобов'язаний мати відповідний SLP. При цьому завдання лінгвістичної підготовки в кожній з країн-учасниць альянсу зараз вирішуються по-різному.

Збройні сили Австрії протягом багатьох років дотримуються єдиної базової концепції організації та здійсненні лінгвістичної підготовки своїх військовослужбовців (включаючи офіцерів, унтер-офіцерів, рядового і сержантського складу, співробітників військової поліції і цивільних службовців). Військове відомство має кілька навчальних закладів, де військовослужбовці опановують іноземні мови в потрібному обсязі. На постійній основі діють Академія національної оборони, Терезіанська військова академія, Академія унтер-офіцерського складу і Оперативні курси англійської мови для сухопутних військ. На базі цих закладів періодично проводяться семінари з підвищення кваліфікації викладачів, організуються короткострокові курси інтенсивного вивчення мови в інтересах вирішення конкретного завдання, підготовчі курси для іноземних слухачів. Велика увага приділяється розробці дидактичного матеріалу (німецько-албанський військовий розмовник для австрійського контингенту в Косово, аналогічний розмовник на фарсі / пушту для контингенту в Афганістані). Такі ж посібники створені для спілкування українською, словенською та словацькою мовами. Крім того, розроблена програма і багатомовна термінологічна база даних для комп'ютерного перекладу, а також піддалася переробці програма в інтересах контингенту австрійських ВВС, яка бере участь у навчаннях за програмою ПЗМ.

У Збройних силах Німеччини авторитетною організацією, де здійснюється різнобічна лінгвістична підготовка військовослужбовців та підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов, є Федеральне відомство іноземних мов (das Bundessprachenamt, BSprA) - це федеральна вища командна інстанція, яка перебуває у підпорядкуванні територіальної військової адміністрації бундесверу. Головними завданнями відомства (ФВІМ), утвореного 4 липня 1969 р., є навчання іноземних мов, а також переклад (усний та письмовий), робота з термінологією в рамках діяльності бундесверу і відомств різного рівня. Мета мовної освіти у Федеральному відомстві (Bundessprachenamt) після визначення певного курсу є одержання комунікативних навичок у прослуховуванні і розумінні прочитаного, а також усного та письмового висловлювання іноземною мовою. Ця мета характеризує принцип комунікативного професійно орієнтованого навчання Федерального управління мов. У навчанні використовуються повсякденні курси, які розподіляються на інтенсивне навчання, навчання слухачів (курсантів), мультимедійну підтримку навчання. Зокрема, мета курсів диктується потребами слухачів і, як правило, визначається вимогами відповідних стандартних профілів навчання (Standardisierten Leistungsprofil - SLP). Виявлення результатів навчання відповідно до SLP відбувається на стандартизованих іспитах, на яких оцінюються саме комунікативні навички в аудіюванні, говорінні, читанні і письмі за одним з чотирьох рівнів сформованості [15]. іншомовний фаховий військовий

Штаб-квартира Федерального відомства іноземних мов розташовується в місті Хюрт [16]. Співробітники ФВІМ здійснюють свою діяльність в 90 цивільних і військових установах бундесверу в Німеччині та за кордоном. Федеральне відомство іноземних мов підрозділяється на три відділи (Abteilungen) - мовна підготовка (Sprachausbildung), перекладацька служба (Sprachmittlerdienst) і центр з внутрішніх питань і справ військовослужбовців (Zentrale Angelegenheiten). Поряд з цим існує військовий відділ (der Militarische Anteil) під керівництвом високопоставленого офіцера [17].

Відділ мовної підготовки (Sprachausbildung) виконує низку завдань. Серед пріоритетних завдань слід назвати мовне навчання військовослужбовців та співробітників федеральних і земельних установ на 48 мовах; навчання німецької мови іноземних солдат в рамках програми "Німецька мова як іноземна" (DaF), а також викладачів іноземних мов 60 національностей; здійснення підтримки навчання німецької мови з військових напрямками в 36 країнах; прийом іспитів з іноземної мови, проведення вступних тестів; удосконалення бази лінгвістичної освіти; підвищення кваліфікації; здійснення професійних контактів в рамках напрямів освіти з вищими школами Німеччини та за кордоном; залучення молодих фахівців. Для ефективного виконання поставлених завдань відомство має в своєму розпорядженні близько 420 викладачів, наукових співробітників, асистентів, а також представників з числа управлінського персоналу в 35 підрозділах. Відділ мовної підготовки (Sprachausbildung) складається у свою чергу з 14 секторів [17].

Головними завданнями перекладацької служби (Abteilung Sprachmittlerdienst, SMD) є здійснення письмового перекладу, збір відомостей про діяльність фахівців усного перекладу для представників, які перебувають у підпорядкуванні Федерального міністерства оборони Німеччини, а також як офіційної допомоги цивільним службам; координація групових та індивідуальних заходів у відділенні перекладацької служби, облік відомостей про зміни в законодавстві з питань перекладацької діяльності; реєстрація, обробка та підготовка термінології для мовної служби бундесверу (der Sprachendienst der Bundeswehr), а також для інших служб, що перебувають у загальному підпорядкуванні бундесверу; апробація і впровадження комп'ютерних допоміжних перекладацьких програм і машинних перекладацьких систем; участь у вітчизняних та міжнародних комісіях з контролю за дотриманням норм мови; співпраця з лінгвістичними і перекладацькими службами країни та зарубіжжя; професійний відбір фахівців письмового та усного перекладу; підтримка контингенту за кордоном та ін. ФВІМ здійснює офіційну підтримку військовослужбовців бундесверу, які перебувають на службі за кордоном. Цією діяльністю займається координаційно-плановий відділ "Підтримка служби за кордоном" ("Unterstutzung Auslandeinsatze", UAE). Завданнями відділу є підготовка персоналу перекладачів, які забезпечують ефективність засвоєння спеціальної інформації місцевими збройними силами, професійна підтримка при наймі персоналу з інших країн зі знаннями відповідної державної мови, підготовка та облік особливостей термінології, характерної для даної місцевості перебування контингенту, підготовка лінгвістичних розмовників та словників співставних мов в одній галузі застосування.

Пріоритетні напрями підвищення якості іншомовної підготовки в зарубіжних країнах: оптимізація структури управління наявним педагогічним потенціалом і його використання; створення обширного "запасу" лінгвістів, головним чином за рахунок резервістів для участі у вирішенні оперативних завдань, що раптово виникають; виявлення та облік усіх наявних лінгвістичних сил і засобів; коригування планів для підтримки ротації лінгвістів, включаючи проекти стимулюючого характеру для осіб, які перебувають на етапі навчання; обґрунтування та встановлення пріоритетності завдань лінгвістичної підготовки; вивчення можливостей впровадження вимог SLP (Standardized Language Profile) - STANAG 6001 (NATO Standardization Agreement) за іншомовної підготовки фахівців спеціальних відомств.

Висновки. Аналіз зарубіжного досвіду підготовки фахівців спеціальних та військових відомств показує, що в провідних країнах світу та військових (розвідувальних) блоках наявна активна, комплексна і системна політика у сфері лінгвістичного забезпечення національної безпеки.

Характеристиками сучасної іншомовної підготовки фахівців сектора безпеки у різних країнах є:

- різнорівневість, яка виявляється у формуванні у слухачів на різних етапах (курсах) навчання різних рівнів професійної комунікативної компетентності (потреби загального спілкування, професійна термінологія, координація діяльності з різними підрозділами, переклад технічної або дипломатичної документації тощо);

- комплексність мети, що спрямована на професійний, суспільний та осо- бистісний розвиток співробітників у навчанні іноземних мов шляхом формування відповідних компетентностей згідно із поставленими завданнями;

- системність, яка забезпечується послідовним впровадженням професійно орієнтованого навчання іноземних мов у середній та професійній освіті усіх рівнів з урахуванням особливостей організації та змісту навчання, специфіки діяльності (сфера економічної, військової, інформаційної, екологічної безпеки).

Актуальними для впровадження та удосконалення відомчих програм (концепцій) іншомовної підготовки фахівців з огляду на існуючий світовий досвід є модернізація й оптимізація моделі навчання: залучення та раціональне використання носіїв мови та висококваліфікованих лінгвістів, системне використання методів і форм компетентнісного, комунікативного та професійно й особистісно орієнтованого навчання (навчання в малих групах, рівні підготовки, занурення у мовне середовище, стажування за кордоном тощо), розробка стандартизованих методів навчання й оцінювання різних видів професійної іншомовної компетентності, фінансова та технічна підтримка відомств, що здійснюють іншомовну підготовку співробітників, розширення спектру освітніх послуг (курси, довідники, семінари, тренінги) відповідно до замовлень і потреб практичних підрозділів.

Перспективи подальших досліджень можуть бути спрямовані на аналіз структури та змісту іншомовної підготовки фахівців сектора безпеки України.

Література

1. Kinsiz M. The barrier to Turkey's foreign language teaching is foreign language policy: Macro-and micro-level planning / M. Kinsiz, S. Ozenici, K. Demir // Procedia - Social and Behavioral Sciences. - 2013. - Vol. 70. - Р. 1144-1151.

2. Tanase-Robescu D. Developing a common framework for foreign language teaching in Romanian technical universities / D. Tanase-Robescu, M. Pop // Procedia - Social and Behavioral Sciences. - 2010. - Vol. 2. - Р. 5630-5634.

3. Rahimpour M. Current trends on syllabus design in foreign language instruction / M. Rahimpour // Procedia - Social and Behavioral Sciences. - 2010. - Vol. 2. - Р. 1660-1664.

4. Safranj J. Strategies of learning English as a foreign language at Faculty of Technical Science / J. Safranj // Procedia - Social and Behavioral Sciences. - 2013. - Vol. 93. - Р. 775-782.

5. Benson P. Autonomy in language teaching and learning : State-of-the-art article / P. Benson // Language Teaching. - 2006. - Vol. 40. - P. 21-40.

6. Чорна С. С. Особливості навчання другої іноземної мови студентів немов- них спеціальностей / С. С. Чорна // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. - Запоріжжя, 2013. - Вип. 33 (86). - С. 645-651.

7. Rahimi M. Metacognitive strategies awareness and success in learning English as a foreign language: an overview / M. Rahimi, M. Katal // Procedia - Social and Behavioral Sciences. - 2012. - Vol. 31. - P. 73-81.

Анотація

У статті розглянуто проблему змісту іншомовної підготовки фахівців сектора безпеки як обов'язкового компонента їх майбутньої фахової діяльності. Висвітлено особливості, основні стратегії, тренди і форми іншомовної підготовки у різних країнах, структуру мовних курсів спеціальних і військових відомств сфери національної безпеки провідних країн світу. Описано основні напрямки іншомовної підготовки майбутніх фахівців сектора безпеки з урахуванням світового досвіду.

Ключові слова: національна безпека, військові відомства, зарубіжний досвід, іншомовна підготовка, іншомовна освіта, фахова мова.

В статье рассмотрена проблема содержания иноязычной подготовки специалистов сектора безопасности как обязательного компонента их профессиональной деятельности. Освещены особенности, основные стратегии, тренды и формы иноязычной подготовки в различных странах мира, структура языковых курсов специальных и военных ведомств сферы национальной безопасности ведущих стран мира. Описаны основные направления иноязычной подготовки будущих специалистов сектора безопасности с учетом мирового опыта.

Ключевые слова: национальная безопасность, военные ведомства, зарубежный опыт, иноязычная подготовка, иноязычное образование, профессиональная речь.

Key words: national security, military agencies, foreign experience, foreign language training, foreign language education, professional language.