Еволюція поняття "Електронний підручник"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 378. 168: 004

Еволюція поняття "Електронний підручник"

О.Ю. Балалаєва

Резюме

У статті аналізуються різні підходи до розуміння сутності поняття «електронний підручник», розглядається динаміка його розвитку в педагогічній теорії і практиці.

Ключові слова: програмні засоби навчального призначення, електронний підручник. комп'ютерний електронний підручник педагогічний

Резюме

В статье анализируются различные подходы к пониманию сущности понятия «электронный учебник», рассматривается динамика его развития в педагогической теории и практике.

Ключевые слова: программные средства учебного назначения, электронный учебник.

The summary

The different approaches to understanding the essence of «electronic textbook», dynamics of its development in pedagogical theory and practice are analyzed in the article.

Key words: educational software, electronic textbook.

Постановка проблеми в загальному вигляді. У сучасній дидактиці питання номенклатури програмних засобів навчального призначення належить до неоднозначно вирішуваних і набуває особливої полемічності стосовно електронних підручників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутнісні характеристики електронних підручників, дидактичні аспекти їх створення і використання досліджувалися в працях Л. Білоусової, В. Волинського, Л. Гризун, Ю. Дорошенка, М. Жалдака, Л. Зайнутдінової, В. Лапінського, В. Мадзігона, І. Роберт, Н. Тверезовської, С. Христочевського та інших науковців. Проте ці питання не втратили актуальності для педагогіки сьогодення.

Мета статті - проаналізувати сутність поняття «електронний підручник» у динаміці його розвитку в педагогічній теорії і практиці.

Виклад основного матеріалу. Слід зазначити, що сам термін «електронний підручник» не отримав одностайного схвалення серед науковців, багато з яких (О. Алексєєв, В. Биков, О. Осін та ін.) вважають його сленгом, що не відображає суті поняття. Так, на думку В. Бикова і Г. Науменка, сутності означуваного поняття більше відповідають такі терміни, як «електронні засоби навчання», «педагогічні програмні засоби», «програмні засоби навчального призначення» або «програмно-методичні комплекси» [13, 44].

Іншим аспектом проблеми є те, що навіть за умови визнання самого терміну «електронний підручник», серед сучасних педагогів немає єдиної точки зору щодо сутності цього поняття. Одні дослідники вважають, що електронний підручник є ще не остаточно сформованим феноменом сучасної культури, отже, в його визначенні недоцільно відображати структуру чи функції, а виходити з того, що електронний підручник - це передусім підручник. Відповідно, переглянувши традиційне визначення підручника з урахуванням нового матеріального носія, можна отримати визначення електронного підручника як ресурсу, що містить систематизовані навчальні матеріали з певної галузі знань, створення, розповсюдження і використання якого можливе лише за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Інші дослідники займають протилежну позицію і застерігають, що формальний термінологічний перехід від друкованої навчальної книги до електронної не відбиває тих революційних перетворень, який викликає прогрес в галузі інформаційних технологій. Серед науковців існує й така точка зору: програмні педагогічні засоби, за якими де-факто закріпилась назва «електронні підручники», мають характерні ознаки автоматизованих навчальних курсів, теоретичні засади створення яких розроблялися ще в 70-х рр. XX ст., відтак теоретичні дослідження з розробки і проектування електронних підручників мають формальний характер.

М. Левшин та ін., аналізуючи сутність поняття електронного підручника у науковій літературі, виділили такі підходи до його трактування:

1) який не передбачає жорстких вимог до структури підручника: наприклад, «електронний підручник - це програмний комплекс з навчальними матеріалами та тестами з окремої дисципліни» (І. Захарова);

2) «структурний»: наприклад, «підручник, який занесен в комп'ютер, але організовано за принципом гіпертексту» (О. та Г. Коджаспірови);

3) «поглиблений»: для електронного підручника характерними є гіпертекстова структура навчального матеріалу, наявність системи управління з елементами штучного інтелекту, блоки самоконтролю, «розвинені» мультимедійні складові (М. Жалдак та ін.) [10, 60].

Самі дослідники визначили такі суттєві ознаки електронного підручника: програмно- педагогічний засіб; відповідність визначеним цілям; відповідність програмі навчального предмету або групі предметів; системне та комплексне відображення змісту; наявність гіпермедіа; структурно-функціональна відповідність. Такий підхід вони назвали «вищим пілотажем «теорії електронного підручника». Він максимально реалізує дидактичні функції інформаційних технологій, відтворюючи усі переваги надання інформації за допомогою комп'ютера» [10, 67]. Розвиваючи цю метафору, зазначимо, що підходу бракує власне «фігури вищого пілотажу» - зазначені ознаки не склалися у конкретну дефініцію електронного підручника.

З нашої точки зору, заслуговує на увагу багатоаспектний підхід до визначення поняття електронних підручників: з одного боку, вони є навчальними виданнями, тому їх визначення слід наводити, виходячи з типології навчальних видань, з іншого - виданнями електронними, тому їх доцільно трактувати, виходячи з розуміння і визначення електронних видань.

Ми погоджуємося з думкою О. Муковоза, що у процесі розробки електронного підручника не слід обмежуватися проектуванням його навчальних функцій, а слід враховувати всі напрацювання теорії і практики традиційного підручникотворення. В. Беспалько називає підручник одним із найстаріших засобів технізації педагогічної діяльності і розглядає його як інформаційну модель педагогічної системи. За словами ученого, повноцінний підручник - це комплексна інформаційна модель, що відображає чотири елементи педагогічної системи (мета - зміст - дидактичні процеси - організаційні форми) і дозволяє відтворити їх на практиці. При цьому підручник ураховує можливості свого користувача, а сам є технічним засобом навчання.

На нашу думку, саме така трактовка даного поняття надає можливість простежити наступність між підручниками традиційними і електронними. Схожу інтерпретацію сутності підручника знаходимо і в працях А. Хуторського, який визначає його як комплексну інформаційно-діяльнісну модель освітнього процесу, що відбувається в межах відповідної дидактичної системи і містить необхідні умови для його здійснення. Учений зазначає, що межі підручника виявилися розмитими внаслідок його інтеграції з іншими навчальними посібниками та виданнями, такими, як практикум, задачник, довідник, хрестоматія, словник, дидактичний посібник.

Інтегративні тенденції у системі засобів навчання посилюються з появою комп'ютерних засобів навчального призначення. Підходи до розуміння поняття «електронний підручник», що увійшов до вжитку у пострадянському науковому континуумі наприкінці 1990-х років, характеризуються значною варіативністю у визначенні його змісту і обсягу. Діапазон думок щодо його сутності досить широкий і коливається від примітивного електронного аналога друкованого видання до складних систем на основі штучного інтелекту.

Існують різні трактування поняття «електронний підручник»: «макет поліграфічного підручника, виконаний в електронному вигляді, архівований і виставлений на сайті»; «гіпертекстовий документ, що об'єднує конспекти лекцій та інші дидактичні матеріали з даної та суміжних дисциплін в єдину систему», «комплекс засобів, що забезпечує вчителя та учня необхідними навчальними та методичними матеріалами, рекомендаціями для вивчення предмета, для підготовки і проведення уроків, організації факультативу» та ін.

У перших спробах введення поняття електронного (комп'ютерного) підручника містилися вказівки на його обов'язковий зв'язок з традиційними виданнями, йшлося швидше про програмно-методичний комплекс комп'ютерних і друкованих видань. Так, на думку О. Козлова, комп'ютеризований підручник представляє собою сукупність програмно- апаратних засобів і навчально-методичних видань, об'єднаних спільним задумом і тематикою, та має на меті інтенсифікацію навчального процесу на основі застосування персонального комп'ютера у навчальній роботі. Самостійна дидактична місія комп' ютеризованого підручника визнається як досить помірна.

За визначенням А. Дьомушкіна та ін., комп'ютерний підручник - це «програмно- методичний комплекс, який забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його великий розділ. Комп' ютерний підручник поєднує в собі властивості звичайного підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму» [6, 18]. Цю дефініцію приймають В. Кухаренко, В. Мадзігон, А. Литвин та ін., саме це визначення комп'ютерного підручника зафіксоване і в Українському педагогічному енциклопедичному словнику.

О. Тищенко визначає електронний підручник як комп'ютерний, педагогічний програмний засіб, призначений, в першу чергу, для пред' явлення нової інформації, що доповнює друковані видання, служить для індивідуального та індивідуалізованого навчання і дозволяє в обмеженій формі тестувати отримані знання та вміння учня [14, 89]. Поступово уявлення про електронний підручник ускладнюється. С. Крицький, А. Кудрявцева, Н. Самаріна та ін. інтерпретують його як продукт, який структурно містить і теорію, і контроль, і додаткові компоненти.

Із розвитком програмного забезпечення, змінюється і погляд на сутність і функції електронного підручника. Поширюється його трактування як програмно-методичного комплексу, що забезпечує можливість самостійно або за допомогою викладача засвоїти навчальний курс або його великий розділ саме за допомогою комп' ютера. Це визначення знаходимо у працях А. Кривошеєва, С. Христочевського, М. Костриби та ін.

Так, С. Христочевський конкретизує поняття електронного підручника як продукту освітнього характеру, який може бути відтворений (використаний) лише за допомогою засобів інформатики, відповідає затвердженій програмі навчання або програмі, розробленій автором із пропонованого курсу і має принципово нові риси у порівнянні зі звичайним підручником. Електронний підручник повинен, зберігаючи всі можливості звичайних підручників, мати принципово нові якості, які включають елементи гіпермедіа і віртуальної реальності, забезпечують високий рівень наочності, ілюстративності і високу ступінь інтерактивності, забезпечувати нові форми структурованого представлення великих обсягів інформації і знань, можливості ефективного пошуку інформації.

За визначенням Л. Зайнутдінової, електронний підручник є навчальною програмною системою комплексного призначення, що забезпечує безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання: надає теоретичний матеріал, забезпечує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, а також інформаційно-пошукову діяльність, математичне та імітаційне моделювання з комп'ютерною візуалізацією і сервісні функції за умови здійснення інтерактивного зворотного зв'язку. Дослідниця підкреслює, що електронний підручник повинен забезпечувати виконання всіх основних функцій без звернення до паперових носіїв, за допомогою комп'ютерної програми [7]. Зазначимо, що ця дефініція було підтримана багатьма науковцями (О. Баликіною, І. Роберт та ін.).

А. Беспалько розглядає електронний підручник в структурно-елементному плані як інженерну розробку, в основі якої лежать певні методичні принципи; головною властивістю електронного підручника дослідниця вважає інформаційну повноту; В. Ясулайтіс - як в особливий спосіб структуровану і представлену на непаперовому носії (дискеті, СБ, DVD тощо) повну інформація з навчального курсу; основою електронного підручника дослідник називає гіпертекст.

У праці В. Мадзігона наводяться й інші тлумачення поняття електронного підручника: «програмно-інформаційна система, яка складається із програм для ЕОМ, що реалізують сценарії навчальної діяльності, і певним чином підготовлених знань (структурованої інформації і системи вправ для її осмислення й закріплення)»; «гіпертекстовий документ за формою подання і традиційний підручник за своїм змістом»; «електронний навчальний курс, який містить систематичний виклад навчальної дисципліни чи її розділу, частини, відповідає державному стандарту і навчальній програмі й офіційно затверджений як даний вид видання» [11, 36].

Л. Білоусова, Л. Гризун вживають термін «комп'ютерний підручник», який набуває рис принципово нового засобу пізнання, що інтегрує дидактичні властивості традиційного підручника з тими, які притаманні іншим елементам системи засобів навчання, і таким чином утворює навчально-пізнавальне інформаційне середовище нового типу [1]. До цього ж терміна схиляються О. та І. Башмакови і тлумачать його як комп'ютерний засіб навчання для базової підготовки за певним курсом (дисципліною), зміст якого характеризується відносною повнотою і представлений у формі підручника (книги).

А. Верлань, Н. Тверезовська визначають електронний підручник як комплекс інформаційних, графічних, методичних і програмних засобів автоматизованого навчання з конкретної дисципліни. При цьому інформаційне забезпечення включає гіпертекст, автоматизовані навчальні системи як пакети навчальних, контролюючих та інших діалогових програм, методичні вказівки для роботи с електронним підручником та організації практичних занять на комп'ютері чи поза ним [4, 126].

Оригінальну трактовку наводить В. Волинський, який визначає електронний підручник як нормативно-автономний засіб навчання, створений на базі експериментального або чинного традиційного підручника, але із розширеними змістовими, операційно- діяльністними інформаційними можливостями унаочнення та пояснення явищ і процесів, керівництва навчальною діяльністю користувача (учня) у процесі самонавчання. Основне призначення електронного підручника полягає в активізації процесу навчання під час вивчення, повторення, узагальнення, систематизації знань, формування умінь і навичок, застосування їх у практичній діяльності [5, 28]. Схожим чином пояснює сутність поняття електронного підручника і О. Красовський, розглядаючи його як засіб самонавчання, головне призначення якого полягає у доповненні традиційного підручника та розширенні його можливостей збільшенням інформаційної місткості, підвищенням рівня оперативності одержання інформації, повнішою реалізацією дидактичних принципів наочності навчання.

За словами Н. Кононец, «електронний підручник - це універсальний інтерактивний гіпермедійний методичний та дидактичний підручник, який містить широке коло питань з тем однієї дисципліни (або різних навчальних дисциплін), викладених у компактній формі гіпертекстового середовища та призначений для використання в навчальному процесі» [9, 175].

На нашу думку, не зовсім коректним у цьому визначенні є порушення родовидових відношень - тавтологічне пояснення дефідента через дефініцію, як суперечливою є і власне ознаки «методичний та дидактичний підручник».

Не можемо оминути увагою оригінальний погляд на сутність електронного підручника, запропонований вітчизняною ученою Н. Богдановою: «Як і в створенні будь-яких складних систем, при підготовці електронного підручника вирішальним для успіху є талант і майстерність авторів. Проте, існують такі форми електронних підручників, точніше, конструктивних елементів, з яких може бути побудований підручник» [2, 82]. Внаслідок такого чіткого протиставлення, виникає питання, що це за самодостатні форми, які гарантують успіх підручнику без таланту і майстерності авторів. До них Н. Богданова відносить: тест (описується дослідницею в жанрі лікарського оптимістичного прогнозу: «як правильно поставлений діагноз є першим кроком до одужання, так і результати об'єктивного тестування дозволяють вибрати оптимальний шлях до вершин знань»); енциклопедію (яку дослідниця називає базовою формою електронного підручника); задачник (який дослідниця називає найважливішою формою електронного підручника); креативне середовище; невербальне середовище; авторське середовище (характеризується дослідницею тезою «електронний підручник має адаптуватися до навчального процесу») [2, 83]. Серед аргументів, чому електронний підручник необхідний для студентів учена називає і такі: «дає можливість красиво і акуратно оформити роботу і здати її викладачеві у вигляді файлу або роздруку»; «підручник необхідний студенту, оскільки без нього він не може отримати більш якісні і різнобічні знання і уміння по даному предмету». Водночас «електронний підручник необхідний для викладача, оскільки з ним він може надати знання і уміння по своєму предмету, при цьому витрачати на це менше часу» [2, 85-87]. На наш погляд, такі інтерпретації взагалі дискредитують ідею навчання за допомогою електронних підручників.

Невизначеним є також питання про місце електронних підручників в системі засобів навчання. В. Мадзігон, В. Лапінський, Ю. Дорошенко відводять їм проміжне місце між програмними засобами і комплектами традиційних аудіовізуальних засобів навчання. А Н. Клокар і В. Шевченко взагалі дійшли висновку щодо віднесення практично всіх комп'ютерно-орієнтованих програмно-педагогічних засобів дистанційного навчання до класу електронного підручника [8, 12]. Однак більшість дослідників схильні розглядати електронний підручник як один із видів програмних засобів навчального призначення, електронних навчальних видань.

В Україні термінологія електронних навчальних видань не стандартизована; проте визначення «електронного підручника» зафіксоване у Положенні про електронні освітні ресурси, затвердженому Наказом МОНмолодьспорту від 01.10.2012 р. № 1060: «електронний підручник - електронне навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі» [12].

На цих дефініціях будують свої визначення електронних навчальних видань вітчизняні вчені.

Наприклад, Н. Фіголь визначає електронний підручник як електронне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке, у зручній для вивчення й викладання формі, який пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, має вихідні дані [15, 53]. На нашу думку, в цьому визначенні надмірною є ознака «який пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, має вихідні дані» оскільки їх вже містить родова ознака електронне видання. К. Бугайчук розглядає електронний підручник як навчальне електронне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), у якому рівнозначно і взаємопов'язано за допомогою відповідних програмних засобів існує текстова, звукова, графічна та інша інформація, що забезпечує безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання, служить для групового, індивідуального або індивідуалізованого навчання, відповідає навчальній програмі й призначене для використання у навчальному процесі [3].

Висновки та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Узагальнюючи вищевикладене, пропонуємо визначення електронного підручника як електронного видання, яке систематизовано відтворює зміст навчальної дисципліни відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми і вимог дидактики. Підкреслимо, що зміст електронного підручника для вищої школи має відображати систему науково-предметних знань, що складають ядро відомостей з конкретної дисципліни, необхідних для подальшого оволодіння професією і застосування в майбутній діяльності.

Зауважимо також, що розробка і впровадження електронних підручників у практику навчання перебувають у процесі динамічного розвитку, тому дидактичний зміст цього поняття постійно уточнюється та конкретизується і становить перспективний напрям сучасних педагогічних досліджень.

Література

1. Білоусова Л.І. Науково-практичні аспекти створення і впровадження електронного підручника для вищої школи [Електронний ресурс] / Л.І. Білоусова, Л.Е. Гризун // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2012. - №2 (28). - Режим доступу до журналу: http://www.iournal.iitta.gov.ua. - Назва з екрану.

2. Богданова Н.Г. Електронний підручник як засіб навчання / Н.Г. Богданова // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць. - Слов'янськ: СДПУ, 2011. - Вип. LV. - Ч. ІІ. - С. 79-88.

3. Бугайчук К.Л. Електронний підручник: поняття, структура, вимоги [Електронний ресурс] / К.Л. Бугайчук // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2011. - №2 (22). - Режим доступу до журналу: http://www.iournal.iitta.gov.ua. - Назва з екрану.

4. Верлань А.Ф. Дидактичні принципи в умовах традиційного і комп'ютерного навчання / А.Ф. Верлань, Н.Т. Тверезовська // Педагогіка і психологія. - 1998. - №3. - С. 126-132.

5. Волинський В.П. Теоретичні основи створення електронних підручників / В.П. Волинський // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. пр. - Луцьк: РРВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007.- Вип. 7. - С. 28-30.

6. Демушкин А.С. Компьютерные обучающие программы / А.С. Демушкин, А.И. Кириллов, Н.А. Сливина [и др.]. // Информатика и образование. - 1995. - № 3. - С. 18-22.

7. Зайнутдинова Л.Х. Создание и применение электронных учебников: на примере общетехнических дисциплин / Л.Х. Зайнутдинова. - Астрахань: ЦНТЭП, 1999. - 363 с.

8. Клокар Н. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у контексті проектування програмно-педагогічних засобів / Н. Клокар, В. Шевченко // Післядипломна освіта в Україні. - 2007. - № 1. - С. 12-17.

9. Кононец Н.В. Наукове обґрунтування принципу гіпертекстовості при створенні електронного підручника для індивідуалізації навчання студентів / Н. В. Кононец // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 4 (57). - С. 175-181.

10. Левшин М. Електронний підручник у системі навчально-методичного забезпечення ВНЗ / М. Левшин, Ю. Прохур, О. Муковіз // Вища освіта України. - 2007. - № 1. - С. 60-67.

11. Мадзігон В. М. Теоретичні засади створення електронних підручників / В. М. Мадзігон // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки АПН України. - К.: Пед. думка, 2006. - Вип. 6. - С. 34-38.

12. Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси: Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1060 від 01.10.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1695-12. - Назва з екрану.

13. Розробка та застосування у навчальному процесі електронних підручників // Комп' ютер у школі та сім' ї. - 2002.- № 4. - С. 44-46.

14. Тыщенко О.Б. Новое средство компьютерного обучения - электронный учебник / О.Б. Тыщенко // Компьютеры в учебном процессе. - 1999. - № 10. - С. 89-92.

15. Фіголь Н. Електронний навчальний посібник чи підручник: до проблеми визначення / Н. Фіголь // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка»: Серія «Проблеми української термінології» - 2012. - № 733. - С. 53-56.

Размещено на Allbest.ru