Компетентнісний підхід до навчання математики старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компетентнісний підхід до навчання математики старшокласників

Особливості ХХІ століття: євроінтеграція, перехід до ринкової економіки й демократичного суспільства - вимагають від сучасного світу кардинальних змін у освітній системі. Теперішньому суспільству потрібні випускники, які здатні знаходити своє місце в житті, бути успішним, активно засвоювати свої життєві і соціальні ролі. Для цього випускник повинен володіти такими якостями і уміннями: бути гнучким і мобільним, швидко адаптуватися до змінних життєвих ситуацій, використовувати свої знання для вирішення проблем, бути комунікабельним, вміли здобувати потрібну інформацію, аналізувати її, приймати виважені рішення, уважно ставитися до власного здоров'я, бути відповідальним за своє майбутнє та за досягнення успіху. Виникає необхідність в оновленні методів та прийомів навчання, в залученні інноваційних методик до процесу формування в учнів предметних та життєвих компетентностей. Тобто основним завданням учителя на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства є розвиток пізнавальної та творчої активності учнів, формування в них життєвих або ключових компетентностей. Саме компетентнісний підхід дає можливість подолати прірву між освітою і вимогами сучасного життя. Державний стандарт базової і повної середньої освіти ґрунтується на засадах компетентнішого підходу, цей підхід реалізований у «Критеріях навчальних досягнень». Отже, вирішення цих завдань на сьогодні є важливим і актуальним.

Метою статті є виокремити доцільні засоби здійснення компетентнісного підходу до навчання математики старшокласників. Завданнями її є розкрити суть математичної компетентності як дидактичної категорії, обґрунтувати її структуру та зміст на підставі аналізу наукової літератури.

З метою розв'язання поставлених завдань були використані теоретичні методи дослідження, а саме: аналіз наукових підходів до тлумачення математичної компетентності. Методологічну основу становлять положення загальної теорії компетентнісного підходу до навчання математики; філософсько-педагогічні аспекти освіти.

Компетентнісний підхід вченими визначається як спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових) і предметних компетентностей. Розробка засобів реалізації компетентнісного підходу, дослідження проблем його впровадження в практику вищої та загальноосвітньої школи, технологізація цього процесу перебуває в центрі наукових педагогічних досліджень. Науковці розглядають це поняття в різних аспектах: розвиток компетентнісного підходу у зарубіжних країнах, складові його реалізації в освітньому процесі України досліджено у роботах Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко, М.С. Голованя, О.І. Локшиної, В. Овчарук, Л.І. Паращенко, О.І. Пометун, В. Родигіної, Г.К. Селевка та ін.; питаннями психолого-педагогічного супроводу профільного навчання, зокрема, навчання математики, займались такі науковці як В.В. Ачкан, І.А. Акуленко, Г.П. Бевз, М.І. Бурда, Б.В. Гніденко, І.М. Зінченко, М.Я. Ігнатенко, С.А. Раков, З.І. Слєпкань, Г.І. Саранцев, Н.А. Тарасенкова, Є.Н. Турецький, Л.М. Фрідман, О.Є. Хвостенко та ін. Їх роботи охоплюють питання, які пов'язані з визначенням основних математичних компетенція та напрямів їх набуття, формуванням математичної компетентності вчителя математики на основі дослідницького підходу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ); підготовкою майбутніх учителів до формування математичної компетентності учнів.

компетентність математичний навчання старшокласник

Означення математичної компетентності

Базовими поняттями компетентнісного підходу є компетентність і компетенція. Ці поняття в педагогічній науці досить плідно розробляються та різнобічно розглядаються, проте однозначного змісту і визначення не мають. Зупинимось на таких. Терміном «компетенція» характеризується те різноманіття знань, умінь, особистісних якостей, властивостей, яким повинна володіти людина у відповідності зі своїм місцем у соціальній та професійній діяльності. Термін «компетентність» вказує на відповідність реального й необхідного в особистості фахівця, на ступінь освоєння особистістю змісту компетенцій, тобто це, перш за все, якісний показник [1, 37]. У сфері освіти компетенція - це об'єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини; компетентність - це інтегративне утворення особистості, що поєднує знання, уміння, навички, досвід й особистісні якості, які зумовлюють прагнення, готовність і здатність розв'язувати завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності [2, 232]. У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти трактується, що компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці [3].

Розглянемо окремі означення математичної компетентності, виділені А. Прусом (А.В. Прус), які зазначені в табл. 1 [6].

Отже, кожне з приведених означень переплітається одне з одним та по-своєму розкриває зміст визначеного поняття. Вважаємо, що основою їх визначення є уміння в реальному житті будувати математичну модель, досліджувати її методами математики. Змістовний розгляд поняття «математична компетентність» неможливий без визначення компонентного складу цієї категорії.

На думку І. Зіненко (І.М. Зіненко, 2009), структурними компонентами математичної компетентності є:

- мотиваційно-ціннісний - включає мотивацію та ставлення (інтереси, цінності) до математичної діяльності. Даний компонент характеризується системою орієнтацій старшокласника на розуміння й вільне оперування математичними знаннями та вміннями, на самостійний пошук необхідних знань, перенесення відомих способів математичної діяльності в нові, нестандартні ситуації, прояв активності судження, критичності мислення, гнучкість методу, прогнозування власної діяльності - розвиток творчого потенціалу особистості;

- когнітивний - містить систему уявлень учня, які характеризують глибину обізнаності в математичному знанні та математичній діяльності;

- операційно-технологічний - створює досвід самостійної математичної діяльності, який включає оволодіння загальними математичними вміннями;

- рефлексивний - характеризується пізнанням учня свого математичного потенціалу, прагненням розширити математичні здібності з метою осмислення власної значущості у вирішенні життєвих проблем засобами математики [4].

Дослідник вважає, що ці сфери математичної діяльності формуються ще на ранніх ступенях навчання, але їх інтеграція можлива в підлітковому віці, що зумовлено психологічними особливостями даної вікової групи [4].

Вважаємо, що характеристика математичної компетентності буде неповною без розгляду її змісту.

С. Раков (С.А. Раков, 2005) виділяє такі предметно-галузеві математичні компетентності:

- процедурна компетентність - уміння розв'язувати типові математичні задачі;

- логічна компетентність - володіння дедуктивним методом доведення й спростування тверджень;

- технологічна компетентність - володіння сучасними математичними пакетами;

- дослідницька компетентність - володіння методами дослідження соціально й індивідуально значущих задач математичними методами;

- методологічна компетентність - уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв'язування індивідуально й суспільно значущих задач [7].

Як відомо, у старшій школі здійснюється профільний підхід до організації навчання. Профільне навчання, як визначено у нормативних документах, спрямоване на формування ключових компетен - цій старшокласників. Мета навчання математики в класах різних профілів не однакова. Це залежить від того, за якою програмою вивчається предмет «Математика». Однак спільним у вивченні математики для всіх профільних класів є:

- оволодіння загальною математичною культурою;

- вміння класифікувати об'єкти;

- вміння встановлювати закономірності, виявляти зв'язки між різними явищами;

- вміння приймати рішення тощо.

Одна з головних цілей навчання - формування навичок застосування математики. Для старшокласників характерні певні індивідуально - типові особливості, які можна прослідкувати у формуванні їх пізнавальних потреб, мотивів, та які чітко проявляються під час пізнавальних процесів. Так, А. Прус (А.В. Прус) виокремлює деякі особливості реалізації компетентнісного підходу в навчанні математики старшокласників у поєднанні з доцільними засобами його впровадження, а саме.

1. Формувати мотиваційний компонент математичної діяльності та відношення до математичної діяльності доцільно з виховання інтересу до вивчення предмету математики. Прикладні аспекти математики, сферу її застосувань слід демонструвати за допомогою її застосовності перш за все для вирішення різноманітних життєвих ситуацій, для виховання математичної культури як невід'ємної складової загальної культури. Засоби: факти історії математики, зокрема, біографічні ситуації із життя математиків; літературні твори; прикладні задачі та прикладна інформація; твори мистецтва, засоби наочності, які демонструють математичні прояви (геометричні форми, кількісні відношення тощо) у природі, архітектурі, побуті та ін. Важливим є систематичне проведення математичних екскурсій.

2. Формувати когнітивний компонент математичної діяльності доцільно на основі алгоритмічної діяльності обов'язково із залученням евристичної (має бути присутнім фактор успіху у математичній діяльності). Викладати математику слід емоційно, володіти гарною літературною мовою та активно використовувати образну пам'ять учнів. засоби: алгоритми та евристичні приписи виконання типових вправ, прикладні задачі (інтелектуальні засоби); комп'ютерна техніка, математичні довідники, опорні конспекти (матеріальні засоби).

3. Формувати операційно-технологічний компонент математичної діяльності слід через відповідну організацію навчальної діяльності на уроці: робота у групах, у парах, дидактичні ігри. Для створення сприятливого емоційного фону математичної діяльності можна використовувати такі види уроків, як уроки-диспути, уроки презентації тощо. Засоби: прикладні задачі (інтелектуальні засоби), комп'ютерна техніка, математичні довідники (матеріальні засоби).

4. Формувати рефлексивний компонент математичної діяльності доцільно за допомогою демонстрації зв'язків усередині предмету математики (між поняттями та всередині понять) та міжпредметних зв'язків. Це допоможе перевірити, оцінити та скоригувати власну математичну діяльність і пізнати свій математичний потенціал. На нашу думку, це також створить підґрунтя для прагнення розширити свої математичні здібності. Засоби: прикладні задачі (інтелектуальні засоби) [6].

Отже, щоб формувати структурні компоненти математичної компетентності треба залучати нетрадиційні методи навчання: інтерактивні, проблемно-пошукові в сукупності з інформаційними засобами навчання, які забезпечують розвиток пізнавального інтересу учнів до математики.

Таким чином, оволодіння учнями старших класів математичними компетентностями забезпечує виховання в них такої інтегративної якості, що виявляється у здатності й готовності результативно діяти, ефективно розв'язувати проблеми, застосовувати знання в нестандартних ситуаціях. Саме прикладна спрямованість математики є дієвим засобом формування математичної компетентності, оскільки прикладна спрямованість шкільного курсу математики - це орієнтація цілей, змісту та засобів навчання математики в напрямку набуття учнями у процесі математичного моделювання знань, умінь та навичок, які використовуватимуться ними у різних сферах життя. Все це і забезпечує компетентнісний підхід до навчання математики, сприяє підвищенню якості математичної освіти.

Подальшими напрямами дослідження може бути виявлення критеріїв й показників сформованості математичної компетентності, педагогічних умов, які забезпечують формування високого рівня математичної компетентності в учнів старшої школи.

Джерела

компетентність математичний навчання старшокласник

1. Головань М.С. Математичні компетентності чи математична компетентність? / М.С. Головань // Розвиток інтелектуальних умінь і творчих здібностей учнів та студентів у процесі навчання дисциплін природничо-математичного циклу «ІТМ*плюс-2012»: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (6-7 груд. 2012 р., м. Суми). Частина I / упорядник Чашечникова О.С. - Суми: Мрія, 2012. - С. 36-38.

2. Головань М.С. Компетенція та компетентність: порівняльний аналіз понять / М.С. Головань // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук. журн. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011. - №8 (18). - С. 224-234.

3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1392-2011

4. Зіненко І.М. Визначення структури математичної компетентності учнів старшого шкільного віку / І.М. Зіненко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук. журн. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - №2. - С. 165-174.

5. Основные результаты международного исследования образовательных достижений учащихся PISA-2006 / [Баранова В.Ю., Ковалева Г.С., Кошеленко Н.Г., Красновский Е.А. и др.]. - М.: Центр оценки качества образования ИСМО РАО, 2007. - 99 с.

6. Прус А.В. Про компетентнісний підхід у навчанні математики в класах суспільно-гуманітарного напряму [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://E:/Documents % 20and % 20Settings/Admin/Мои % 20

7. Раков С.А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ: [моногр.] / С.А. Раков. - X.: Факт, 2005. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru