Модель сучасного медичного працівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель сучасного медичного працівника

Паламаренко І.О.

Теоретично обґрунтовано модель сучасного медичного працівника. Показано взаємодію площин при побудові моделі студента. Особливу увагу приділено інформаційній і методичній площинам.

Ключові слова: студент, модель, моделювання, площини, навчальні предмети, медичний працівник, фахівець.

Abstract

Theoretically proved a model of modern health care worker. Shows the interaction of the planes in the construction of the student model. Particular attention is given to information and methodological planes.

Key words: student, model, modeling, plane, school subjects, medical worker, specialist.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Реалії сьогодення вимагають переосмислення і удосконалення Галузевих стандартів вищої освіти України з медицини. Важливі кроки на шляху до модернізації вищої медичної освіти в Україні на засадах сімейної медицини здійснено з прийняттям Закону України № 1841-VI "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини до 2011 року" (2010), Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 214 "Про затвердження плану поетапного переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини" (2000), Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 72 "Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини" (2001), Постанови Кабінету Міністрів України № 989 "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я" (2000) тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній професійній педагогіці досягнення в галузі моделювання пов'язані з іменами С. Батишева, Е. Зеєра, Е. Климова, Н. Кузьміної, А. Маркової, В. Радіонова, О. Смирнової, Г. Суходольского, Н. Тализіної та ін.

Мета статті - з урахуванням європейського досвіду побудувати модель сучасного медичного фахівця.

Виклад основного матеріалу. У самому широкому сенсі під моделлю студента розуміють знання про нього, які використовують для організації процесу навчання. Це безліч представлених фактів про нього, котрі описують різні сторони його стану: знання, особистісні характеристики, професійні якості й ін.

МС є одним з центральних понять сучасної дидактики, котре виникло в комп'ютерних технологіях навчання і було викликано необхідністю формалізувати представлення про студента. Звичайно, представлення про нього почали вироблятися задовго до появи комп'ютерів. Певну формалізацію уявлень про того, кого навчають, можна зустріти в працях відомих дидактів минулого (А. Дистервег, І. Песталоцці, А. Коменськи, К. Ушинський та ін.). Але саме комп'ютерні технології навчання дали новий імпульс розвитку цих уявлень, перетворили їх в об'єкт глибоких досліджень, перевели на якісно новий рівень [1; 9; 15-17]. У даний час моделювання студента є напрямом штучного інтелекту, що розвивається, у навчанні.

Існують три точки зору, на основі яких можна розглядати моделювання студента або наші знання про нього:

- знання про те, яким він є;

- знання про те, яким ми хочемо його бачити;

- знання про те, яким ми його можемо побачити.

Проаналізуємо ці точки зору.

Знання про те, який є студент, установлюються шляхом аналізу його поведінки у процесі навчання, і ми їх будемо називати поведінковою моделлю, що змінюється разом з його зміною, тому її називають динамічною або поточною МС. Механізмом побудови цієї моделі є діагностика. За кордоном для цієї мети часто використовують термін когнітивна діагностика, і дослідження в цій галузі розвинуті досить широко [16; 17]. Найбільш повно дана модель може бути охарактеризована об'єднанням ментальних проекцій на методичну площину і площину міжособистісних відносин. Проекція на інформаційну площину є досить вузькою, що практично переходить у лінії (зріз знань про конкретну поведінку конкретної особистості). Це і визначає той факт, що досить часто один і той же методичний прийом не працює однаково, тобто визначення, що методика - це мистецтво, виявляється тут найбільш повно (перевагу несе площина міжособистісних відносин). Проекція ж на технологічну площину перетворюється у фігуру, площа якої прагне до нуля (тобто крапка). Висновок - результат спроб перетворити цю модель у точно прогнозований, математично передбачуваний об`єкт також гранично прагне до нуля.

Розкриємо інформаційну й методичну площини (див. рис. 1). Так, зміни у змісті навчальної програми вимагають зміни стратегій викладання: від традиційної, центром якої є викладач, на стратегію, центром якої є студент, як особистість.

Рис. 1. Отримання студентом інформації з методичної площині

Головною метою цієї стратегії є навчити студента вчитися. Викладач підтримує бажання студента вчитися, але не втручається в його індивідуальний план і пріоритети щодо вибору предметів і курсів для вивчення. Навчання має носити особистісно орієнтований характер, тобто передбачати спрямованість на особистість того, хто навчається, його інтелектуальний і духовний розвиток як цілісної особистості [11, с. 24].

Належну увагу має бути приділено історії й сучасному станові сімейної медицини та освіти в тих країнах, де ця сфера має традицію і продовжує розвиватися. Вважаємо, що для студентів, які отримують навчальну підготовку за фахом лікаря загальної практики - сімейного лікаря, доцільно запровадити два спеціальні курси: історія сімейної медицини і сімейна медицина в сучасному світі.

Безпосередній стосунок до комплексної фахової підготовки сімейного лікаря, як і будь-якого іншого медичного працівника, має екологія як наука про підтримання життєздатного навколишнього середовища. Адже загальновизнано, що значна частина недуг людини так або інакше пов'язана з екологічними причинами. Оскільки більшість членів суспільства не ознайомлені з екологічними проблемами достатньою мірою ні зі шкільного, ні з університетського навчальних курсів, то вагома просвітницька роль у цій справі має бути надана лікареві загальної практики, який у простій і доступній для кожного формі має пояснити пацієнтові - у межах доцільної профілактичної роботи - суть можливих екологічних небезпек для здоров'я людини, родини. людства. "Зміна людських якостей під впливом етичного та екологічного імперативів потребує велетенських зусиль націй, народів, особистостей, спрямованих на зміну способу свого буття, світосприйняття, світогляду загалом" [3, с. 274]. Цікавим є дослідження Г. Марченко щодо розвитку екологічної освіти в середніх школах Великої Британії [5]. Сформульовані ним наукові положення цілком придатні для використання у вищій освіті медиків. За слушним твердженням дослідниці, "досвід Великої Британії у галузі екологічної освіти, маючи національні особливості, враховує як європейський, так і світовий досвід і набуває широкого міжнародного значення" [5, с. 1].

Особливого значення набуває викладання етики, зокрема медичної, що має свою специфіку в умовах інформаційного суспільства з істотно прискореним порівняно з попередніми етапами розвитку людства темпом передання інформації. "Ціннісно-смисловий універсум педагогіки як науки і мистецтва має свій етичний (моральний, морально-духовний, морально-культурний) вимір" [6, с. 60]. Увагу тих, хто навчається, має бути зосереджено на важливості дотримання етичних норм медичного працівника в будь-яких формах його майбутньої роботи в державних або приватних установах. Духовний світ професіонала-медика має базуватися на відповідних морально-етичних цінностях. Зі сказаного вище випливає, що функції виховної роботи у вищих навчальних закладах, які готують сімейних лікарів, видаються особливо вагомими й необхідними. Виховна робота є невіддільним елементом системи виховання-освіти-навчання студента-медика. В умовах сучасної кризи цінностей лікар є "еталоном моральності, милосердя та патріотизму, зразком служіння громадським інтересам" [7, с. 39]. На думку М. Пальцева, у вищих медичних закладах освіти необхідно приділяти більше уваги викладанню історії і біомедичної етики, християнському світоглядові, гуманістичним традиціям медицини [7, с. 39].

Майбутній сімейний лікар має бути детально ознайомлений з юридичними аспектами своєї роботи. Видається цілком доцільним у межах нормативних курсів і спецкурсів ознайомлювати студентів-медиків з державними та міжнародними законодавчими документами (законами, угодами, нормами), які регулюють первинну підготовку, практику, перепідготовку і власне роботу медичного працівника, зокрема лікаря загальної практики - сімейного лікаря. На жаль, у сучасній практиці для студентів медичних спеціальностей поки що характерний недостатній рівень володіння знаннями найважливіших юридичних законів та документів, дотичних до медичної сфери, особливо, коли йдеться про міжнародні угоди і норми.

Однією з найголовніших дисциплін для майбутнього лікаря загальної практики має стати психологія як комплексна наука про закономірності поведінки людини, мотивації окремих її вчинків. Адже основою діалогу лікаря з пацієнтом є їхнє взаємне порозуміння, оскільки сімейний лікар має бути готовий до встановлення особистісного психологічного контакту з особою будь-якого віку, статі, професії, характеру, які б звички та комплекси не були їй властивими. Результати сучасного опитування населення Великої Британії засвідчують, що люди потребують доброзичливого поміркованого лікаря, який уміє уважно вислухати пацієнта і глибоко розуміє, що саме необхідно пацієнтові в певній ситуації [2, с. 5].

Згідно з британськими вимогами, для підготовки сімейного лікаря, поряд із традиційними медичними знаннями, важливі знання з превентивної медицини, комунікативні навички, знання про структуру, функції та роль родини у збереженні здоров'я, про соціальні та культурні особливості пацієнта [10, с. 3].

Оскільки психосоціальні чинники відіграють важливу роль у розвитку хвороби, до викладацького складу медичних шкіл додипломної та особливо післядипломної освіти у Великій Британії обов'язково входять не тільки практикуючі сімейні лікарі, а й обов'язково медичні психологи, які не тільки проводять циклове навчання, а й стежать за емоційним станом майбутніх лікарів у процесі вирішення конкретних проблем у різноманітних ситуаціях та допомагають їм ефективніше з ними впоратися [10, с. 4].

Дисципліни психолого-педагогічного циклу мають виховати в лікаря практичну мудрість, готовність бачити іншу людину такою, якою вона є, моделювати її вчинки та реакції, з достатньою повнотою розуміти їх і використовувати це розуміння у лікувальній та профілактичній роботі. У британських медичних школах психологічні дисципліни нині викладаються більш поглиблено і спеціалізовано, ніж в Україні, тому спостерігається недостатній рівень психологічної підготовки українських лікарів [8], що є наслідком недостатньої уваги до медичної психології у процесі отримання вищої медичної освіти і потребує внесення відповідних змін до навчальних планів [14].

Посада консультанта-психолога має набути у вищому навчальному медичному закладі значно більшої ваги, ніж в інших вищих навчальних закладах. Консультант-психолог, який спеціалізується у сфері медичної діяльності, має бути залучений до процесу відбору абітурієнтів для навчання у вищому медичному навчальному закладі, і його рекомендації щодо професійної придатності того або іншого абітурієнта обов'язково мають братися до уваги (як це спостерігається у військовій, банківській та інших сферах). Завданням психолога має бути й розроблення системи практичних рекомендацій щодо професійних і особистих стосунків у системі студент - викладач - освітній менеджер з метою максимального підвищення ефективності підготовки лікаря [13, с. 56].

Слід виробити набір основних психологічних вимог до лікаря загальної практики - сімейного лікаря. Наявність таких рис має перевірятись у процесі вступних випробувань і виховуватися протягом усього навчального періоду. Як свідчить досвід британських медичних шкіл, у процесі вступних випробувань, поряд із психологічною придатністю до майбутньої фахової роботи необхідно перевіряти здатність до критичного, аналітичного мислення, яка знадобиться в діагностиці, лікуванні та спілкуванні з пацієнтами. Робота лікаря загальної практики вимагає особливого, а іноді навіть творчого підходу, навички та здібності до якого мають бути вироблені ще в процесі навчання.

Доцільними вважаємо навчально-практичні рольові завдання для студентів-медиків, які моделюють можливі конкретні ситуації спілкування лікаря з пацієнтом в усіх його можливих варіантах та тонкощах - від ситуації особистої дружби до ситуації конфлікту. На наш погляд, потребує спеціального міждисциплінарного дослідження (з залученням прийомів соціології та психології) питання про те, якою мірою лікар загальної практики - сімейний лікар має виступати другом родини, яку він обслуговує, а якою мірою він мусить зберігати свій офіційний статус і дистанцію.

Висловлюється думка про потребу формування образу сімейного лікаря саме як друга родини. Як підкреслюють С.В. Білецький, І.Д. Шкробанець, Р.О. Калошин та ін., сімейний лікар повинен бути "порадником, консультантом, постійним членом сім'ї, "адвокатом сім'ї", інтегратором усіх проблем пацієнтів, посередником між усіма спеціалістами і хворим" [12, с. 116], що вимагає відповідної освітньої та практичної підготовки. Зазначена проблема певною мірою дотична й до питання медичної етики. Поряд з тим сімейний лікар має повсякчас бути готовим узяти на себе роль спеціаліста-психолога, коли це необхідно для розв'язання конкретної проблеми лікувальної або профілактичної роботи.

"Надаючи допомогу декільком поколінням пацієнтів із однієї сім'ї, сімейний лікар ... неминуче стає свідком і внутрішніх проблем родини, і тісно стикається з ними. Відношення сім'ї до питань здоров'я її членів, впливи екологічних факторів, спорту, особливостей харчування, значущості для здоров'я шкідливих звичок тощо - має постійно контролюватися медичним працівником, який повинен передбачувати як очікувані, так і непередбачувані переходи кожного із членів сім'ї в зону ризику. У спеціаліста із сімейної медицини є унікальна можливість застосовувати превентивні міри на ранньому етапі патологічних змін" [4, с. 129].

Як бачимо інформаційна модель студента насичена і потребує узгодження з Галузевим стандартами вищої освіти України. Проте, вважаємо за доцільне підкреслити позитивний досвід європейських країн щодо підготовки сучасного лікаря.

студент сімейний лікар психологічний

1. Брусиловский П.Л. Построение и использование модели обучаемого в интеллектуальных обучающих системах // Техническая кибернетика. - 1992. - № 5. - С. 97-119

2. Гіббс Тревор Д. Відкрите обговорення системи медичної освіти в Україні: на початку нової ери / Тревор Д. Гіббс // Сімейна медицина. - 2008. - № 1. - С. 5 - 6.

3. Джулик О. Міжнародне співробітництво в освіті: інтегративні тенденції / О. Джулик // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - № 1. - С. 270 - 274.

4. Латишев Є.Є. Формування системи сімейної медицини в Україні: [монографія] / Є.Є. Латишев. - К.: Вища школа, 2005. - 176 с.

5. Марченко Г.В. Розвиток екологічної освіти в середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ століття: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Марченко Галина Володимирівна; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2004. - 23 с.

6. Онищенко В. Фундаментальні педагогічні теорії в структурі сучасних освітніх технологій / Василь Онищенко // Педагогіка і психологія проф. освіти. - 2002. - № 3. - С. 57-66.

7. Пальцев М. Реформа высшей медицинской школы: история и современность / М. Пальцев // Врач. - 2000. - С. 39-43.

8. Пасієшвілі Л. Здобутки на шляху медичної реформи: Чому Україні потрібні сімейні лікарі? / Л. Пасієшвілі, А. Заздравнов // Ваше здоров'я: Медична газета України. - 2005. - № 47 (824). - С. 9.

9. Петрушин В.А. Экспертно-обучающие системы. - К: Наук. думка, 1992.

10. Ройтберг Г.Е. История становления семейной медицины / Г.Е. Ройтберг, В.Ф. Быстровский // Медицинская сестра. - 2003. - № 4. - С. 2-5.

11. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навч.-метод. посіб. [для викл. сис-ми форм., неформ. та інформ. освіти дорослих] / С.О. Сисоєва; НАПН України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. - К.: ВД "ЕКМО", 2011. - 320 с.

12. Сімейна медицина на Буковині: досягнення та перспективи / С.В. Білецький [та ін.] // Сімейна медицина. - 2009. - № 3. - С. 115 - 118.

13. Сохин А.А. Система подготовки врачебных кадров в Великобритании / А.А. Сохин // Советское здравоохранение. - 1989. - № 12. - С. 54 - 58.

14. Уваркіна О.В. Формування комунікативної культури студентів вищих медичних закладів освіти в процесі вивчення психоло-педагогічних дисциплін: автореф. дис. . канд. пед. наук: 13.00.04 / Уваркіна Олена Василівна; АПН України, Ін-т вищої освіти. - К., 2003. - 22 с.

15. Dillenbourg E., Self J. Framework for Learner Modelling // Interactive Learning Environments. - 1992. - Vol. 2. - Issue 2. - P. 111-137

16. Sleeman D. Assessing aspects of competence in basic algebra // Intelligent Tutoring Systems. - N. Y.: Academic Press, 1982. - P. 185-199

17. Wenger E. Artificial intelligence and tutoring systems. Computational approaches to the communication of knowledge. - Los Altos: Morgan Kaufmann, 1987.

Размещено на Allbest.ru