Наукові підходи до визначення поняття "професійно комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах"

Аналіз досліджень із проблеми професійно-комунікативної компетентності. Аналіз підходів до визначення поняття "професійно-комунікативна компетентність", зокрема "професійно-комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах".

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2019
Размер файла 23,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНО КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ»

A.M. Приходько

Розглянуто дослідження вітчизняних та зарубіжних учених із проблеми професійно-комунікативної компетентності. Викладені різні підходи до визначення поняття «професійно-комунікативна компетентність», зокрема «професійно-комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах».

Ключові слова: професійно-комунікативна компетентність, професійно-комунікативна компетентність фахівця, професійно-комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах.

компетентність професійний комунікативний

Аннотация. Приходько А. М. Научные подходы к определению понятия «профессионально-коммуникативная компетентность студентов в высших технических учебных заведениях». Представлены исследования отечественных и зарубежных ученых по проблеме профессионально-коммуникативной компетентности. Изложены различные подходы к определению понятия «профессионально-коммуникативная компетентность», в частности к «профессионально-коммуникативной компетентности студентов в высших технических учебных заведениях».

Ключевые слова: профессионально-коммуникативная компетентность, профессионально-коммуникативная компетентность специалиста, профессионально-коммуникативная компетентность студентов в высших технических учебных заведениях.

Summary. Prihodko A. M. Scientific approaches to the definition of the notion «professional communicative competence of students in higher technical educational establishments». The article presents the study of the native and foreign scholars on the issue of professional communicative competence. Various approaches to the definition of professional communicative competence, and in particular to professional communicative competence of students in higher technical educational establishments are represented. It is noted that modern society needs not just engineer as a medium but as a professional, who is sociable, able to self-development and learning in a rapidly changing environment. It is concluded that professional and communicative competence appears as a multidimensional phenomenon, which, in turn, consists of specific knowledge and skills of the specialist. The concept of "professional and communicative competence” displays the willingness of the individual to a particular type of action by which one can effectively implement tasks of professional activities, including those related to the actions of other people. The high level of professional and communicative competence is now a prerequisite for the successful professional career of the specialists as well as their personal self-development. Professional and communicative competence of students in higher technical educational establishments is a complex personal and professional quality that provides a complete professional and communicative engineering activity both in the world of technique, technology and in the world ofpeople.

Key words: professional communicative competence, professional and communicative competence of a specialist, professional students ' communicative competence, higher technical educational establishment, self-development.

Постановка проблеми. Європейське та світове співтовариство на початку XXI століття визначило найважливішими чинниками конкурентоздатності фахівця на ринку праці професійну, соціальну, комунікативну та інформаційну компетентність [14]. Нові орієнтири розвитку пропонують системі вищої освіти складні завдання та зміни у стратегії підготовки інженерів. Актуальність дослідженім обумовлена тим, що сучасному суспільству потрібен не просто інженер - носій інформації, а комунікабельний професіонал, який здатний до саморозвитку та самонавчання в умовах, що швидко змінюються. Саме в такому контексті особливого значення набуває проблема формування професійно-комунікативної компетентності студентів у вищих технічних навчальних закладах, що вимагає чіткого визначення цього поняття в науковій та методичній літературі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі формування професійно- комунікативної компетентності присвячено багато наукових праць вітчизняних та зарубіжних науковців (В. Беспалько, Д. Годлевська, А. Дубакова, Ю. Ємельянов, К. Ларсон, С. Петрушина, Дж. Равен, А. Холідей, Г. Жондоров, Т. Казаній, В. Кашницький, Є. Семенова, Г. Трофімов, Ф. Хусаїнов, Д. Ширшов, А. Щербов та ін.). Професійно-комунікативну компетентність фахівця досліджували О. Абдуліна, Б. Ананьев, В. Бодров, Н. Жуков, Є. Клімов, В. Краєвський, Н. Кузьміна, Б. Ломов, А. Маркова, Л. Петровська, К. Романова, Є. Сидоренко, С. Смирнов, В. Шадриков, Шломенко та ін. Дисертаційні роботи Н. Банько, Н. Валєєвої, Г. Ільїної, Н. Мамонтової, І. Новгородцевої, К. Фадєєвої, у яких розглядається питання формування професійної та комунікативної компетентності студентів технічного профілю, у контексті нашого дослідження становлять особливий інтерес.

Мета статті полягає в розгляді сучасних наукових підходів до визначення поняття «професійно-комунікативна компетентність фахівця», зокрема «професійно- комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах».

Виклад основного матеріалу, У психолого-педагогічній літературі здійснювався аналіз причин, які сприяли переходу професійної освіти від кваліфікаційного підходу до компетентнісного. Якщо традиційна «кваліфікація» фахівця мала на увазі функціональну відповідність між вимогами робочого місця та цілями освіти, а підготовка зводилася до засвоєння учнями більш-менш стандартного набору знань, умінь та навичок, то «компетенція» передбачає розвиток в людині здатності орієнтуватися в розмаїтті складних та непередбачених робочих ситуацій, мати уявлення про наслідки своєї діяльності, а також нести за них відповідальність.

Зазначимо, що професійна та комунікативна компетентності є ключовими в понятті «професійно-комунікативна компетентність».

Відомо, що головним показником рівня кваліфікації будь-якого сучасного фахівця є його професійна компетентність. Науковець Дж. Равен зазначає, що сучасне суспільство визначає професійну компетентність як основну умову готовності фахівця до виконання професійних функцій, реалізації професійних інтересів. У будь-якій професійній діяльності людині необхідні такі якості: здатність працювати самостійно без постійного керівництва; здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою; здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити; готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх розв'язання; уміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу; здатність улагоджувати проблеми з іншими; здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою; уміння приймати рішення на основі власних суджень та міркувань [8].

Досліджуючи професійну компетентність як показник якості освіти, науковець А. Дорофеєв доходить висновку, що професійна компетентність має такі складові:

Актуальна кваліфікованість (знання, уміння й навички з професійної галузі, здатність до продуктивного володіння сучасними комп'ютерними інформаційними технологіями, які необхідні й достатні для здійсненім професійної діяльності).

Когнітивна готовність (уміння на діяльнісному рівні освоювати нові знання, інструментарій, інформаційні й комп'ютерні технології, виявляти інформаційну недостатність, здатність до успішного пошуку й освоєння та використання необхідної й достатньої інформації, уміння вчитися й навчати інших).

Комунікативна підготовленість (володіння рідною й іноземною мовами, у тому числі здатність застосовувати понятійний апарат і лексику базових і суміжних наук і галузей, володіння комунікативною технікою і технологією).

Володіння методами техніко-економічного, екологічно-орєнтованого аналізу виробництва з метою його раціоналізації й гуманізації.

Креативна підготовленість, тобто здатність до пошуку принципово нових підходів до вирішення відомих завдань або постановка й вирішення принципово нових завдань, як у професійній сфері, так і в суміжних галузях [3].

Комунікативна компетентність у психолого-педагогічній літературі розглядається науковцями як результат засвоєння соціально-психологічних стереотипів професійної поведінки, оволодіння «технікою» спілкування. Психологи визначають поняття «комунікація» як процес обміну продуктами психічної діяльності (специфічний процес спілкування і взаємодії людей за допомогою мови або інших знакових систем).

За результатами аналізу наукових досліджень педагогів та психологів, існують різні підходи до визначення поняття «професійно-комунікативна компетентність». Так, науковці Н. Іполітова, М. Львов, 3. Смєлкова, А. Щукін та ін. професійно- комунікативну компетентність розглядають як володіння навичками спілкування в певному професійному колективі, уміння створювати та інтерпретувати професійно значущі висловлювання. Для цього майбутньому фахівцю потрібно знати специфіку професійного спілкування у тій чи іншій сфері діяльності, норми мовленнєвої поведінки, які забезпечують результативність та ефективність вирішення професійних завдань, які перед ним стоять.

У своєму дослідженні з проблеми формування професійно-коммунікативної компетентності студентів у процесі навчання в медичному училищі Т. Тихонова професійно-комунікативну компетентність розглядає як ключовий компонент професійної підготовки фахівців, критерій її якості й особистісну характеристику випускників, що є об'єктивно необхідною здатністю до встановлення ефективної взаємодії з її суб'єктами на основі партнерства, узаєморозуміння, співробітництва та взаємодопомоги [9].

На думку науковця Г. Бірюкової, професійно-комунікативна компетентність є інтелектуально, особистісно й мотиваційно зумовленою соціально-професійною характеристикою, що ґрунтується на комунікативних здібностях, уміннях, знаннях і дозволяє людині самостійно й відповідально здійснювати ефективні та адекватні комунікативні дії в певному колі ситуацій взаємодії у професійній діяльності [1].

Уважаємо, що розкриття сутності поняття «професійно-комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах» передбачає необхідність чіткого визначення поняття «професійно-комунікативна компетентність фахівця». Так, розглядаючи проблему формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників, науковець Д. Годлевська стверджує, що саме комунікативна компетентність виступає і складовою, і базовою характеристикою професійної компетентності залежно від функції, яку реалізовує соціальний працівник у конкретному виді професійної діяльності, і визначає поняття «професійно-комунікативна компетентність» як комплекс комунікативних знань та мовленнєвих умінь, навичок як базового компонента, а також прояву емпатії, рефлексії, креативності, оволодіння якими дозволяє майбутньому соціальному працівникові адекватно користуватися всіма засобами комунікації (як вербальної, так і невербальної) у спілкуванні з клієнтом [2, с. 17].

Досліджуючи сутність комунікативної компетентності як професійно важливої якості особистості майбутнього фахівця, вітчизняний науковець В. Чорний доходить висновку, що професійно-комунікативна компетентність фахівця - це комплекс комунікативних знань і мовленнєвих умінь, навичок, оволодіння якими дозволяє фахівцю адекватно користуватися всіма засобами вербальної й невербальної комунікації під час спілкування у професійній діяльності [10].

Професійно-комунікативна компетентність фахівця, за визначенням дослідниці Л. Знікіної, є системою екстрафункціонального забезпечення професійних функцій, що виражене в готовності та здатності до комунікативної діяльності в різних професійних галузях та з представниками різних культур, причому під екстрафункціональним забезпеченням мається на увазі формування й володіння людиною системою загальнопрофесійних, міжгалузевих, міжкультурних і комунікативних знань, умінь та навичок фахівця, що необхідні для адаптації й ефективної діяльності в різних професійних групах [4].

Учений М. Панченкова, досліджуючи проблему формування професійної комунікативної компетентності фахівців середньої ланки, уважає, що професійно- комунікативна компетентність є багатокомпонентною інтегративною якістю, яка виражається в комбінації лінгвістичних і професійних знань, комунікативних умінь і хисту фахівця, які знаходять своє відображення як рідною мовою, так і іноземною (в умовах міжкультурної професійної взаємодії) [7].

Розглядаючи професійно-комунікативну компетентність фахівця, вітчизняний учений О. Шломенко зазначає, що професійно-комунікативна компетентність, перебуваючи на перетині змістових просторів термінів «професійна компетентність» і «комунікативна компетентність», формується в умовах конкретної професійної діяльності на ґрунті загальної комунікативної компетентності особистості. Під поняттям «професійно-комунікативна компетентність» розуміється інтегративна властивість особистості, яка забезпечує її спроможність реалізовувати ефективне спілкування у професійній сфері та є необхідною передумовою для здійснення її особистісно-професійної самореалізації [11].

Більшість науковців (О. Абдуліна, Б. Ананьев, Ю. Ємельянов, Н. Жуков, Кузьміна, Б. Ломов, А. Маркова, Л. Петровська, Є. Сидоренко) у поняття «професійно-комунікативна компетентність фахівця» включають також: потребу у спілкуванні, інтенсивність та широту кола спілкування; уміння говорити й слухати, переконувати та з повагою ставитися до позиції партнера зі спілкування; особливості емоційного відгуку на отриману інформацію та особистість партнера; власне почування у процесі комунікативної діяльності; уміння контролювати себе, адекватно оцінювати самого себе, а не тільки партнера зі спілкування.

Відзначимо, що вітчизняними науковцями визначено основні характеристики фахівця, якого можна назвати компетентним у професійно-комунікативному плані, а саме такі: здатність виконувати поставлені завдання, дотримуючись при цьому найбільш ефективних шляхів їх вирішення; прихильність до обраної професії, сформованість мотивації щодо професійної праці; результативність професійної роботи; засвоєння норм і еталонів професійної діяльності; забезпечення постійного професійно-особистісного самовдосконалення; наявність необхідного рівня знань і вмінь для результативної роботи, розвиненість умінь аналізувати та прогнозувати свій подальший професійний розвиток; готовність до постійного накопичення професійного досвіду, його збагачення за допомогою участі в різних видів творчої фахової діяльності; уміння об'єктивно оцінювати рівень власної професійної підготовки.

Як бачимо, усі ці автори погоджуються в тому, що професійно-комунікативна компетентність є важливою передумовою готовності фахівця будь-якої спеціальності до успішного виконання ним професійної діяльності. Сформованість цієї компетентності передбачає засвоєння фахівцями певних комунікативних знань, умінь, навичок, особистісних якостей (емпатії, рефлексії, креативності), що необхідні їм для здійснення успішного спілкування у професійній галузі на засадах узаєморозуміння, співробітництва та взаємодопомоги.

Професійну компетентність інженерів, услід за російським дослідником Новгородцевою, ми розглядаємо як інтегративну характеристику суб'єкта праці, яка включає комунікативні знання, уміння та особистісні якості, які необхідні для виконання певного виду діяльності, що відображує рівень її ефективності. Професійно- комунікативну компетентність майбутніх інженерів І. Новгородцева визначає як важливу складову професійної компетентності фахівця, що дає йому змогу здійснювати професійне спілкування та сприяє його особистісно-професійній самореалізації у професійно-комунікативній діяльності, і визначає дану компетентність також як сукупність комунікативних знань, умінь, навичок та особистісних якостей людини, що необхідні їй для вирішення професійних завдань [6, с. 42].

Учений К. Фадеева [12], досліджуючи процес формування професійної комунікативної компетентності студентів технічного профілю, вважає, що розширення міжнародних економічних зв'язків, зростання рівня виробничої кооперації, які докорінно змінили зміст і характер міжособистісних відносин, високі темпи автоматизації виробництва та впровадження інформаційних технологій актуалізували значення комунікативної компетентності як професійно значущої характеристики. Професійно-комунікативну компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах дослідниця розглядає як цілісну, системну та стійку сукупність якостей особистості, яка дозволяє встановлювати та підтримувати необхідні контакти вербальними та невербальними засобами з соціальним та природним (технічним) середовищем у ході виробничої діяльності. Професійна комунікативна компетентність студентів вищого технічного навчального закладу виступає в сукупності двох аспектів: у міжособистісному спілкуванні забезпечує ефективну роботу в команді в атмосфері співпраці, узаєморозуміння, а в комунікацій з технічними інтелектуальними системами забезпечує автоматізацію та роботизацію виробництва. Учений наголошує на тому, що професійно-комунікативна компетентність майбутнього фахівця технічного профілю також визначається вміннями в галузі людських виробничих відносин. Разом із тим, у зв'язку з високим темпом автоматизації виробництва та збільшенням частки керівництва технологічним процесом за допомогою штучно створеного інтелекту, актуальними стають уміння в галузі технічних комунікацій. Від рівня володіння майбутнього фахівця знаннями та вміннями керівництва комунікаційними процесами в технічних системах, від його здатності організувати інформаційну взаємодію між виконавчими пристроями машин та вміння формувати інформаційну базу керівництвом автоматизованим виробництвом залежить у цілому ефективність усього виробництва.

На наш погляд, професійно-комунікативна компетентність студентів у вищих технічних навчальних закладах є складною особистісно-професійною якістю, яка забезпечує цілісну професійно-комунікативну інженерну діяльність як у світі техніки, технологій, так і у світі людей.

Висновки. На основі аналізу наукової та методичної літератури, де науковцями запропоновані різні визначення досліджуваних понять, ми робимо висновок, що професійно-комунікативна компетентність постає як багатоаспектне явище, яке, у свою чергу, складається з певних знань, умінь і навичок фахівця. У понятті «професійно-комунікативна компетентність» відображається готовність особистості до певного типу дій, за допомогою яких вона ефективно реалізовуватиме завдання професійної діяльності, у тому числі ті, що пов'язані з діями інших людей. Високий рівень професійно-комунікативної компетентності є нині необхідною передумовою для успішного здійснення фахівцями професійної діяльності й реалізації професійно-особистісного саморозвитку.

Перспективи подальших досліджень. У подальшому дослідженні планується з'ясувати особливості формування професійно-комунікативної компетентності студентів у вищих технічних навчальних закладах, зокрема іноземних студентів.

Список використаної літератури

Бирюкова Г. М. Профессионально-коммуникативная компетентность как имиджевый фактор российских госслужащих / Г. М. Бирюкова // Ученые записки университета имени П. Ф. Лесгафта. - 2011. -№ 12 (70). - Спб. : НГУ имени П.Ф. Лесгафта. - С. 15-20.

Годлевська Д. М. Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету : автореферат дисертації ... канд. пед. наук : 13.00.05 -соціальнапедагогіка/Д. М. Годлевська. - К, 2007. - 23 с.

Дорофеев А. Профессиональная компетентность как показатель качества образования // Высшее образование в России. - 2005. - № 4 - С. 30-33.

Зникина Л. С. Профессионально-коммуникативная компетенция как фактор повышения качества образования менеджеров : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.08 / Л. С. Зникина. - М., 2005. - 406 с. Компетентностный подход в педагогическом образовании : коллективная монография / под ред. А. Козырева, Н. Ф. Радионовой. - СПб. : Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2004. - 392 с. Новгородцева И. В. Формирование профессионально-коммуникативной компетентности будущих инженеров в вузе : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / И. В. Новгородцева. - Н. Новгород, 2008. - 259 с.

Панченкова М. Сущность, понятие и роль профессионально коммуникативной компетентности в профессиональной подготовке будущих специалистов железнодорожного транспорта [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://genproedu.comA

Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация / Джон Равен. -М. : Когито-Центр, 2002. - 396 с.

Тихонова Т. А. Формирование профессионально-коммуникативной компетентности студентов в процессе обучения в медицинском училище : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Т. А. Тихонова. - М., 2008. - 164 с.

Чорний В. Я. Сутність комунікативної компетентності як професійно важливої якості особистості майбутнього фахівця / В. Я.Чорний // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України Хмельницкий. - Хмельницький : Вид-во Нац. акад. ДПСУ, 2009. - № 2. -189-199.

Шломенко О. Б. Про професійно-комунікативну компетентність сучасного фахівця. URL: http://www.msnauka.com/35_OINBG_2010/Pedagogica/76269.doc.htm.

Фадеева К. В. Формирование профессиональной коммуникативной компетентности студентов технического вуза : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / К. В. Фадеева. - Чебоксары, 2010. -38 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.