Методологічні підходи до вирішення проблеми розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні підходи до вирішення проблеми розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку

Анотації

З метою підвищення ефективності та рівня поділу праці виникає необхідність виявлення домінуючих здібностей кожного індивіда. Можливість діагностувати здібності з раннього дитинства і в наступні вікові періоди була приваблива для багатьох учених і дослідницьких колективів. Однак констатувати здібності без їх прояву у відповідній діяльності поки мало кому вдається, тому, виділяючи передумови, ознаки, прояви, які свідчать про наявність одного з видів здібностей, сьогодні є актуальною проблемою для більшості наукових досліджень, пов'язаних з виявленням і розвитком інтелектуально-творчої обдарованості, один із проявів якої - наявність дослідницьких здібностей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що проблема розвитку здібностей дитини є найбільш актуальною для сучасної дошкільної освіти. Ця проблематика активно розроблялась в наукових дослідженнях таких класиків як Д. Богоявленська, Л. Виготський, О. Запорожець, О. Кульчицька, Г. Костюк, Н. Лейтес, В. Моляко, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, К. Платонов, Б. Теплов, В. Шадріков та таких сучасних дослідників, як Н. Аніщенко, Т. Дуткевич, В. Киричук, В. Кузьменко, С. Кулачківська, О. Матюшкін,

О. Подд'яков, В. Рибалка, О. Савенков, О. Шебланова, Н. Шумакова та ін.

У процесі побудови методологічних засад дослідження проблеми вивчення дослідницьких здібностей дітей дошкільного віку, перш за все, необхідно чітко визначити провідні методологічні підходи, відповідно до яких має будуватися концепція подальшого дослідження означеної проблеми, формулюватися система принципів проведення діагностичної роботи та розробка критеріїв досліджуваного феномену.

Вважаємо, що серед загальнонаукових підходів особливу увагу треба приділити дослідницькому підходу. Теоретичну основу дослідницького підходу в освіті становить: концептуальні засади основ загальної теорії діяльності (Ю. Александров, Л. Виготський, П. Гальперін, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), наукові положення про зумовленість розвитку особистості змістом діяльності та способами її здійснення (В. Давидов, Ю. Жданов, Л. Маркарян та ін.), ідеї щодо природи та функцій дослідницьких навичок як соціального феномену (К. Абульханова-Славська, А. Арнольдов та ін.) (Vygotskij 1991) [1].

Не менш важливий є системний підхід, сутність якого у загальнонауковому значенні полягає в комплексному дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи. На конкретно-науковому рівні методології системний підхід (Б. Ломов) передбачає вивчення психіки як диференційованої та організованої цілісної системи. Завдяки сукупності та взаємодії компонентів та чинників дослідницьких здібностей дозволяє отримати інтегральний результат - успішність діяльності (Л. Виготський, Г. Костюк, Н. Лейтес, С. Максименко, Моляко, Б. Теплов та ін.) (Vygotskij 1991) [1].

Вважаємо за необхідне орієнтуватися на діяльнісний підхід, основою якого є категорія діяльності людини, групи людей, соціуму в цілому (М. Басов, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв та ін.). Початковим методом вивчення психіки виступає аналіз перетворень психічного віддзеркалення у процесі діяльності. Діяльність розглядається як форма активності, що характеризує здатність людини бути причиною змін у навколишньому середовищі. саме у процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності. Різні види діяльності посідають важливе місце у житті дитини - ігрова діяльність, пізнавальна, спілкування з однолітками, пошукова активність, праця в природі - відіграють важливу роль у розвитку дослідницьких здібностей (Kuzmenko 2009) [6].

У рамках конкретно-наукових підходів психолого-педагогічного спрямування провідними є індивідуальний та індивідуальнісний підходи, які є взаємопов'язаними, проте кожен з ним має свою специфіку. Сутність індивідуального підходу полягає у вивченні та урахуванні педагогами індивідуальних відмінностей кожної дитини (Л. Занков, Запорожець, Г. Люблінська, Д. Ніколенко, Л. Проколієнко, В. Сухомлинський, П. Чамата та ін.). Сучасними авторами показано, що індивідуальний підхід передбачає спрямованість на індивідуальні особливості особистості. Останні виражають дуже важливі для розвитку та виховання характеристики - мотивацію до діяльності, поведінку, ціннісні орієнтації, спрямованість особистості. Важливість індивідуального підходу полягає в тому, якими методами, засобами та формами навчального процесу користуються психолого-педагогічні кадри в роботі з дітьми (Н. Баглаєва, С. Бубка, Я. Ковальчук, В. Кузьменко, С. Кулачківська, Ладивір, Т. Поніманська, І. Унт та ін.) (Kuzmenko 2009) [6].

Індивідуальнісний підхід направлений на підвищення та збагачення гармонійного розвитку індивідуальних особливостей кожної дитини у психолого-педагогічному процесі. Тому увага дослідника безпосередньо повинна спрямовуватися не лише на вивчення індивідуальних особливостей розвитку дитини, але ще і на встановлення тих особистісний властивостей, які забезпечують успішність та гармонійність процесу становлення індивідуальності дитини, формування індивідуального стилю життя, поведінки, власного "почерку життя" (Kuzmenko 2009) [7].

Тісно взаємопов'язаний з попереднім особистісний підхід, основу якого становить сукупність вихідних теоретичних положень про особистісний розвиток через становлення системи цінностей самосвідомості, суб'єктивності, свободу самовираження, саморозвиток та самоорганізацію. Реалізація особистісного підходу спирається на концепцію про функції особистості в життєдіяльності, про смислову сферу психіки людини, свідомість, рефлексію, переживання і діалог як механізми утворення особистісного досвіду (О. Асмолов, І. Бех, Булах, О. Кононко, В. Татенко, Т. Титаренко, Ю. Швалб та ін.). Дошкільний період - це період розвитку майбутньої особистості. Саме цей вік є початком для успішного становлення самооцінки дитини, відповідного ставлення до себе, до оточуючих та до тієї чи іншої діяльності, яка до вподоби дитині. Саме у цьому віці розвиваються такі особистісні особливості дитини, як цілеспрямованість, наполегливість, прагнення до пізнання, від яких значної мірою залежить подальше удосконалення та реалізація наявних здібностей (Vashhenko 1997) [2].

Особливою увагою потрібно відзначити положення, які належать розвиваючому підходу. Даний підхід характеризується спрямованістю на розвиток інтелектуальних здібностей, здібностей до самовдосконалення, розвиток пізнавальної сфери, підвищення ефективності учбової діяльності через активізацію пізнавальних процесів, мисленнєвих операцій, підтримку пізнавального інтересу, ознайомлення із способами розумових дій (В. Давидов, Л. Занков, Д. Ельконін, О. Дусавицький, В. Рєпкін, Н. Рєпкіна, О. Скрипченко, В. Слободчиков).

Теоретичні основи та експериментальні методи діагностики дослідницьких здібностей розробляли С. Білоус, Т. Єгорова, М. Жафярова, А. Колинец, О. Под'яков, О. Раздульєва, О. Савенков. У ході наукового пошуку, що стосується проблематики розвитку дослідницьких здібностей, нами було виділено і проаналізовано кілька підходів, що стосуються вимірювання рівня дослідницьких здібностей (Egorova 2005) [5].

О. Поддьяков (2001) пропонує використовувати спостереження, природний та лабораторний експерименти, стандартизовані тести для вивчення дослідницької поведінки, анкетування, комп'ютерне моделювання для діагностики дослідницької поведінки, яке детермінується відповідними йому дослідницькими здібностями [8].

Робота О. Раздульєвої (2008) торкнулася вивчення динаміки розвитку дослідницьких здібностей студентів педагогічного вузу, дослідницею був підібраний і доповнений комплекс діагностичних методик, який включає: опитувальник для виявлення пізнавального інтересу студентів педагогічного вузу до дослідницької діяльності; спостереження за проявом розвитку інтересу і пізнавальної активності студентів протягом певного періоду часу; анкетування з вивчення рівня спеціальних знань про теорії та методики дослідницького пошуку; вивчення та аналіз продуктів діяльності студентів для виявлення рівня розвитку дослідницьких умінь і навичок; застосування стандартизованих методик вимірювання рівня творчого мислення та інтелекту [9].

Т. Єгорова (2005) виділяє наступні параметри розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку: інтерес і схильність до експериментування, рівень розвитку конвергентного та дивергентного мислення, самостійність, критичність, наполегливість, висока концентрація уваги. Для діагностики вихідного рівня і динаміки розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку використовувався комплекс діагностичних методик, серед яких: стандартні методи вимірювання дивергентного і конвергентного мислення, опитувальник для педагогів та практичних психологів з оцінювання рівня дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку; спостереження за проявами дослідницької поведінки в різних умовах; анкетування батьків для виявлення ставлення батьків до підтримки та розвитку дослідницьких здібностей їхніх дітей [5].

М. Жафярова (2002) розглядає взаємозв'язок і співвідношення двох змінних: дослідницького мотиву і дослідницьких здібностей. У процесі проведення інтроспективного аналізу при використанні техніки "дослідження себе" були встановлені прояви внутрішнього "Я": характер, мотиви поведінки, самооцінка, спрямованість діяльності, взаємозв'язку з навколишнім середовищем. В рамках проведення інтроспективного аналізу учням пропонували написати розповідь на тему "Що я думаю про себе і що думають про мене інші". Розповіді були оцінені за п'ятибальною шкалою, в якій враховувалися такі критерії, як самостійність, вміння дивувати, протиріччя і проблеми власного "Я", обсяг інформації, глибина усвідомлення і узагальнення власного досвіду [4].

За результатами аналізу вище названих та інших досліджень можна констатувати, що для діагностики рівня розвитку дослідницьких здібностей індивіда існує безліч підходів, кожен з яких містить в собі комплекс різних методик і засобів дослідження, підібраних з урахуванням вікових особливостей і поставлених завдань. Отже, під кожну задачу по вивченню дослідницьких здібностей дітей та обрану серед них вікову категорію необхідно підібрати спеціальний інструментарій.

Як правило, вирішення цієї проблеми здійснюється наступними шляхами:

- створення принципово нового інструментарію для вимірювання рівня розвитку дослідницьких здібностей дітей обраної вікової категорії;

- використання комплексу традиційних методів і методик, підібраних відповідно до поставленими завданнями перед діагностичним комплексом;

- використання традиційних методик і нових методик у різних співвідношеннях.

Кожен їх запропонованих шляхів може бути використаний в залежності від ступеня теоретичної та практичної розробленості проблеми дослідження. Більшість підходів до діагностики дослідницьких здібностей засновані на теоретичній моделі дослідницьких здібностей, запропонованої О. Савенковим (2003) (мал. 1.), з орієнтацією на певний віковий період особистості або з нахилом на розвиток одного з компонентів дослідницьких здібностей. Модель дослідницьких здібностей за О. Савенковим включає в себе пошукову активність, дивергентне та конвергентне мислення [10].

У рамках нашого дослідження вивчалися психологічні чинники розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку. В нашій роботі ми вийшли на авторську позицію визначення дослідницьких здібностей. Дослідницькі здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що супроводжуються пошуковою активність та пізнавальним інтересом, забезпечують своєрідний процес пошуку, отримання інформації та успішне використання набутих знань. Відштовхуючись від поняття дослідницьких здібностей та від моделі дослідницьких здібностей за О. Савенковим, ми удосконалили модель дослідницьких здібностей, вважаючи, що пізнавальний інтерес є одним із головних компонентів розвитку дослідницьких здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Тому наша авторська модель дослідницьких здібностей включає в себе інтелект, креативність, пошукову активність та пізнавальний інтерес.

Якщо дотримуватися теорії багатокомпонентності дослідницьких здібностей, при їх вимірі необхідно враховувати розвиток кожного з компонентів дослідницьких здібностей окремо. За розробленою нами моделлю розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку, до якої відноситься пошукова активність, інтелект, креативність та пізнавальний інтерес, ми можемо використати методи, вимірювання яких відомі і широко використовуються в практичній психології, ми пропонуємо використання традиційних методів діагностики рівня розвитку кожного з компонентів дослідницьких здібностей з урахуванням віку випробовуваних, в нашому випадку дітей старшого дошкільного віку. При цьому, якщо враховувати факт ступеневого розвитку компонентів здібностей на прикладі пошукової активності у дітей старшого дошкільного віку, необхідно вивчити і рівень використання результатів її розвитку, тому виникає необхідність спеціального анкетування і вивчення результатів дослідницької діяльності.

Таким чином, для вивчення рівня розвитку дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку, ми пропонуємо використовувати розроблений нами метод спостереження за проявами дослідницької поведінки в різних умовах. Кожне психологічне дослідження передбачає застосування методу спостереження, але вкрай рідко справа обмежується використанням тільки цього методу, без підключення інших. Вивчення складних психічних явищ, як правило, послідовного застосування цілого комплексу емпіричних методів пізнання, тому ми також використовували традиційні тести вивчення інтелекту; тести визначення рівня креативності; анкетування батьків щодо оцінювання рівня дослідницьких здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Література

1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. Очерк: Кн. для учителя / Л.С. Выготский. - 3-е изд. - М. : Просвещение, 1991. - 93 с.

2. Ващенко Г. Виховання дослідницьких здібностей у дітей дошкільного віку / Г. Ващенко // Загальні методи навчання. - К. : Українська Видавнича Спілка, 1997. - С. 304-310.

3. Дружинин В.Н. Психология способностей: Избранные труды / Отв. ред. А.Л. Журавлев, М.А. Холодная. - М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2007. - 541 с. (Серия "Выдающиеся ученые Института психологии РАН").

4. Жафярова М.Н. Мотивационные факторы формирования исследовательских спосібностей: дис.канд псих. наук. / М.Н. Жафярова - Новосибирск, 2002. - 157 с.

5. Егорова Т.А. Проблема диагностики и развития исследовательских способностей / Т.А. Егорова // Детский практический психолог. Сборник научных трудов кафедры дошкольной педагогики и психологии МГПИ им. М.Е. Евсевьева. - Саранск, 2005 - С. 10-13.

6. Кузьменко В.У. Методичні основи діагностики інтелектуальної обдарованості : Монографія / В.У. Кузьменко, В.П. Тименко, А.В. Яковина. - К. : Інформаційні системи, 2009. - 104 с.

7. Кузьменко В.У. Провідні методологічні підходи проблеми виявлення обдарованості дитини дошкільного віку / В.У. Кузьменко // Обдарована дитина: Науково-практичний освітньо-популярний журнал. - 2009. - № 9. - С. 11-16.

8. Поддьяков А.Н. Развитие исследовательской инициативности в детском воздасте: автореф. дис. доктора психол. наук / А.Н. Поддьяков. - М., 2001. - 48 с.

9. Раздульева Е.М. Развитие исследовательских способностей студентов педагогического вуза: дис. канд. псих. наук / Елена Михайловна Раздульева. - Саранск, 2008. - 203 с.

10. Савенков А.И. Психология исследовательского поведения и исследовательские способности / А.И. Савенков // Исследовательская работа школьников. - 2003. - № 2. - С. 38-49.

Literatura:

1. Vigotskij L. S. Voobrazhenie i tvorchestvo v detskom vozraste : Psixol. Ocherk : Kn. dlya uchitelya. / L. S. Vigotskij - 3-e izd. - M. : Prosveshhenie, 1991. - 93 s.

2. Vashhenko G. Vixovannya dosMnickix zdftnostej u dftej doshkUnogo viku / G. Vashhenko // Zagalm metodi navchannya. - K. : Ukramska Vidavnicha Spdka, 1997. - S. 304-310.

3. Druzhinin V. N. Psixologiya sposobnostej : Izbrannye trudy / Otv. red. A. L. Zhuravlev,

M. A. Xolodnaya. - M. : Izd-vo "Institut psixologii RAN", 2007. - 541 s. (Seriya "Vydayushhiesya uchenye Instituta psixologii RAN").

4. Zhafyarova M. N. Motivacionnye faktory formirovaniya issledovatelskix sposobnostej : dis.kand psix. nauk. / M. N. Zhafyarova - Novosibirsk, 2002 - 157 s.

5. Egorova T. A. Problema diagnostiki i razvitie issledovatelskix sposobnostej / T. A. Egorova // Detskij prakticheskij psixolog. sbornik nauchnyx trudov kafedry doshkolnoj pedagogiki i psixoloshi mgpi im. m.e. evseveva. - Saransk, 2005. - S. 10-13.

6. Kuzmenko V. U. Metodichni osnovi diagnostiki intelektualnoi obdarovanosti : monografiya / V. U. Kuzmenko, V. P. Timenko, A. V. Yakovina. - K. : Informacijni sistemi, 2009. - 104 s.

7. Kuzmenko V. U. Providni metodologichni pidxodi problemi viyavlennya obdarovanosti ditini doshkilnogo viku / V. U. Kuzmenko // Obdarovana dytyna : Naukovo-praktichnyj osvitno- populyarnyj zhurnal. - 2009. - № 9. - S. 11-16.

8. Poddyakov A. N. Razvitie issledovatelskoj iniciativnosti v detskom vozraste: Avtoref. dis. dokt. psix. nauk. / Poddyakov A. N. - M., 2001. - 48 s.

9. Razduleva E. M. Razvitie issledovatelskix sposobnostej studentov pedagogicheskogo vuza: dis. kand. psix. nauk / Elena Mihailovna Razduleva. - Saransk, 2008. - 203 s.

10. Savenkov A. I. Psixologiya issledovatelskogo povedeniya i issledovatelskie sposobnosti / A. I. Savenkov // Issledovatelskaya rabota shkolnikov. - 2003. - № 2. - S. 38-49.

Размещено на Allbest.ru