Практика як засіб формування готовності майбутніх дошкільних педагогів до здійснення професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практика як засіб формування готовності майбутніх дошкільних педагогів до здійснення професійної діяльності

Раїса Шулигіна, Київ

Key words: pedagogical practice, the higher educational institution, studying activity, future preschool teacher, competence approach, practical training

Має значення тільки те знання, яке використовується на практиці Гордон Драйден

Інтегративні процеси в освітньому просторі України окреслюють конкретні завдання, які покликана вирішувати вища школа - формування висококваліфікованих педагогів, компетентних у своїй професійній діяльності, здатних творчо працювати на педагогічній ниві. До такої категорії фахівців належать молоді педагогічні кадри, підготовку яких здійснюють для галузі освіти й зокрема дошкільної, система якої знаходиться у процесі реформування.

Це значно посилює увагу до практичної підготовки майбутніх фахівців і, у свою чергу, забезпечує успішну реалізацію Базового компонента дошкільної освіти [1], який передбачає оволодіння змістом дошкільної освіти впродовж усього періоду дошкільного дитинства і визнає цінність кожного вікового етапу для особистісного розвитку за умови повної реалізації дитиною своїх потенційних можливостей, шляхом застосування комплексних освітніх програм розвитку дітей з урахуванням особистісно-орієнтованого, інтегрованого, компетентнісного, діяльнісного підходів, взаємодії навчального закладу і родини.

Перехід від актуально здійснюваної навчальної діяльності студента до професійної діяльності, яку він опановує, іноді буває не простим. Оволодіння майбутніми педагогами фахово-методичними, спеціальними та творчими уміннями має велике значення для їхньої професійної діяльності, оскільки сучасний дошкільний навчальний заклад (у подальшому ДНЗ) потребує педагога вищої кваліфікації з творчим науково-педагогічним мисленням. Адже, саме фахова вправність, здатність вирішувати педагогічні задачі, прагнення до розвитку та самовдосконалення характеризують компетентного педагога ДНЗ, спрямованого як на навчальну, розвивальну, так і на виховну діяльність.

У зв'язку з цим, під час професійної підготовки у вищому навчальному закладі значно підвищуються вимоги до:

- практичних умінь та здібностей майбутнього фахівця, його дослідницької діяльності;

- якості організації усіх видів практики, удосконалення її змісту, умов проведення

тощо.

Метою статті є розкриття сутності та визначення особливостей організації практичної підготовки майбутніх дошкільних педагогів (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр») до здійснення професійної діяльності.

Аналіз педагогічної літератури свідчить, що сучасні дослідники визнають педагогічну практику обов'язковою складовою фахової підготовки педагога. У значному доробку

науковців належна увага приділяється:

- загальним проблемам, пов'язаним з підготовкою майбутніх фахівців до практичної діяльності (А. Алексюк, С. Архангельський, В. Бондар, І. Зязюн, Н. Кузьміна, О. Мороз, М. Шкіль);

- проблемам практичної підготовки студентів під час навчання у виші (Л. Артемова, А. Богуш, Л. Борикова, Е. Вільчковський, Л. Волобуєва, Н. Денисенко, П. Решетніков, H. Казакова, Г. Коджаспірова, Л. Павлова, Т. Поніманська, В. Чепиков, С. Філіппова Г. Шулдик, В. Шулдик та інші);

- різним підходам до організації і проведення усіх видів педагогічних практик студентів у процесі підготовки сучасного фахівця освітньої сфери (О. Абдуліна, Е. Бєлозерцев, В. Вільчинський, В. Горленко, П. Гречко, О. Гребенюк, А. Захарова, Л. Загрекова, М. Каган, В. Морозова, Т. Ойзерман В. Сластьонін, Н. Сергєєв, О. Семеног, I. Харламов, Г. Ястребова та ін.);

- специфіки педагогічної практики майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів (Н. Білоус, О. Богініч, О. Кошелівська, Г. Сухорукова);

- вибір адекватних педагогічних технологій у взаємозв'язку мети, змісту і результатів навчання під час практиці (В. Беспалько, В. Боголюбов, Н. Кузнецова, П. Васильєва та ін.);

- суть педагогічної практики як цілісного процесу, що забезпечує підготовку студентів не тільки до практичної роботи з дітьми, але і до інноваційного стилю навчальної діяльності (І. Дичківська, О. Гребенюк, Т. Гребенюк, Л. Грішних);

- роль педагогічної практики у професійному становленні та розвитку майбутнього фахівця, її види, зміст, найбільш поширені форми і методи організації, основні критерії оцінки результатів практики (О. Абдуліна, В. Горленко, О. Гребенюк, А. Захарова, Л. Калініна, В. Сластьонін та інші);

- історико-педагогічні аспекти організації педагогічної практики висвітлено в дисертаційних роботах А. Булди, О. Лавріненка, О. Лук'янченко.

Багатьма науковцями доведений факт, що чітко визначений зміст, особливості організації практики, врахування її безпосереднього зв'язку з теорією є одним з основних шляхів покращення професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема для дошкільної галузі.

Саме вищий педагогічний навчальний заклад спрямовує процес підготовки майбутніх дошкільних педагогів на реалізацію соціального замовлення, тобто здійснює підготовку професійно компетентного фахівця, який здатен розуміти пріоритети педагогічної роботи, розвивати природжені здібності дітей дошкільного віку, проводити профілактико- коригувальну роботу, виховувати у дошкільників потребу позитивного ставлення до занять розвиваючого змісту, налагоджувати співпрацю з батьками тощо.

У педагогічному словнику дається визначення практиці (від грец. - активність, діяльність) як способу вивчення навчально-виховного процесу на основі безпосередньої участі у ньому практикантів. При цьому практикант розглядається як активний, діяльний учасник цього процесу, що акумулює в собі організатора, дослідника і спостерігача.

Педагогічна практика є обов'язковою складовою навчального процесу педагогічних університетів - це початковий етап у системі фахової підготовки, перша ланка практичного засвоєння педагогічної професії. У цей період закладаються основи професійної діяльності фахівців, формуються професійні якості особистості дошкільного педагога та інтерес до майбутньої професії. Чітко організована практика дає можливість закріпити і поглибити теоретичні знання, набути вміння і навички необхідні для майбутньої самостійної роботи, визначити ступінь професійної здатності та рівень педагогічної свідомості.

Складовою удосконалення професійної підготовки є процес уніфікації змісту практики як важливої форми практичної підготовки компетентних дошкільних педагогів. Відповідно до компетентнісного підходу метою професійної підготовки у вищому навчальному закладі є не лише засвоєння певного обсягу знань, вироблення відповідних умінь і навичок, а й здатність їх застосовувати в нестандартних ситуаціях, вміння швидко орієнтуватися в умовах безпосередньої професійної діяльності, набувати досвіду педагогічної діяльності тощо.

Формування професійної компетентності дошкільних педагогів має здійснюватися поетапно. Кожний з етапів має свої завдання і характеризується домінуючими циклами взаємодії учасників навчально-виховного процесу, що поступово ускладнюються (як на заняттях у вузі, так і у процесі педагогічної практики).

На першому етапі використовуються способи взаємодії, що забезпечують введення особистості у навчальну професійно спрямовану діяльність, а також розподілення дій викладача і студентів (навчання і учіння). На другому етапі використовуються репродуктивні (імітовані) і підтримані викладачем дії студентів. На третьому - саморегулювальні, самоспонукальні та самоорганізовувальні дії. Така побудова навчально- виховного процесу обумовлює поетапне використання методів: від пояснювально- ілюстративних, репродуктивних на першому етапі до методів проблемного викладу, частково-пошукових на другому та дослідницьких на третьому (Belenka 2012) [2].

Поетапну систему роботи з формування професійної компетентності дошкільних педагогів на засадах компетентнісного та індивідуально-диференційованого підходів передбачає постійне залучення суб'єктів навчально-виховного процесу в практичній ситуації діяльності і забезпечує розвиток професійно значущих якостей та можливість трансформації особистісних та навчальних досягнень майбутніх дошкільних педагогів у сферу професійної (практичної) діяльності.

Компетентнісно орієнтоване навчання майбутніх дошкільних педагогів реалізується під час лекційних, семінарських і лабораторно-практичних занять, виконання навчально- дослідницької діяльності, яка згідно із навчальними планами напряму підготовки «Дошкільна освіта» виконується студентами в обов'язковому порядку та науково- дослідницької діяльності, що спирається на студентську ініціативу і збагачує навчальний процес та зміст практики.

К. Ушинський писав про те, що метод викладання можна вивчити із книг чи зі слів викладача, але набути навичок використання цих методів можна лише завдяки довгій та тривалій практиці [6].

Навчально-виховна діяльність студента в період практики, яку можна вважати адаптаційним періодом до роботи дошкільного педагога, - є складною і багатогранною:

- спостереження за діяльністю педагогів-вихователів та їх аналіз;

- підготовка та проведення занять, виховних заходів;

- залучення дітей до безпосередньої активної діяльності;

- регулювання взаємовідносин з вихованцями та їх батьками;

- попередження і ліквідація конфліктних ситуацій;

- планування, контроль та облік роботи тощо.

Тому цілком зрозуміло, що діяльність студентів у період практики потребує прояву значних вольових зусиль, копіткої праці й позитивного налаштування на професійну діяльність.

Невдачі під час практики можуть розчарувати студентів в майбутній професії, відбити бажання працювати за фахом, тому в таких ситуаціях практиканти потребують індивідуальної допомоги, підтримки з боку методистів вищих навчальних закладів і досвідчених фахівців дошкільних установ. Такі випадки вкрай важливо попереджувати з перших днів перебування студентів на практиці та своєчасно виправляти їх, якщо такі склалися.

Сучасні науковці (Н. Бакшаєва, О. Вербицький, В. Король та ін.) у своїх працях стверджують про важливість врахування проміжної ланки між навчальною і професійною діяльністю. У відомих нам джерелах така діяльність-посередник отримала назву «квазіпрофесійної» (Verbytskyi 2004) [4]. Завдяки цієї проміжної ланки студенти набувають умінь впровадження навчальної інформації у функції, способи здійснення вказаних діяльностей, оволодіваючи реальним професійним досвідом, отримуючи можливості природного входження у професію і зумовлює спрямованість на професійну діяльність.

В Інституті розвитку дитини Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова накопичено значний досвід у підготовці, організації та проведенні практик студентів. Перехід від навчальної діяльності (академічний тип) до квазіпрофесійної діяльності (ділові, рольові, дидактичні ігри) з поступовим переходом до навчально- професійної діяльності (практика) студентів відбувається протягом усього періоду їх навчання у вузі.

На підтвердження цьому, підготовка майбутніх дошкільних педагогів до практики здійснюється на практичних заняттях шляхом моделювання різних педагогічних ситуацій, завдань творчого характеру (майстер-класи, презентації виховних заходів, ділові, рольові ігри, драматизації, колективні / групові творчі завдання, проектна діяльність, серії педагогічних задач та ситуацій, в яких необхідно оперативно знайти варіанти ефективних дій з боку педагога тощо). Заняття, які проводяться викладачами в ігровій формі, передбачають імітацію реальної професійної діяльності в дошкільному навчальному закладі, після завершення якого здійснюється його ґрунтовний аналіз спільно з учасниками гри у формі дискусії, що максимально наближує усіх студентів групи до ділових взаємин, до умов роботи ДНЗ, орієнтує їх на самостійне спостереження педагогічних явищ і процесів, розвиває інтерес та нахили до майбутньої педагогічної діяльності.

На підготовчому до практики етапі, при роботі зі студентами викладачами Інституту активно застосовують «середовищний підхід» (формування первинних умінь виходити з особливостей і потреб середовища, у якому перебувають діти - мешканці ДНЗ), адже педагогічна діяльність складається з постійного вирішення взаємопов'язаних педагогічних завдань, успішність розв'язання яких може відбуватися за наявністю конкретної педагогічної ситуації. Також широко використовуються різноманітні інноваційні методи і форми роботи, такі як:

- «case-метод» (аналіз ситуацій, випадків з життя: правові, моральні, естетичні тощо);

- «практика «занурення» (адаптація студентів до життя в дошкільному навчальному закладі, первинне формування професійних компетенцій);

- «евристичні діалоги» (інтуїтивні, ірраціональні методи генерації нових ідей тощо);

- «технології ситуативного моделювання» (модель навчання у грі);

- технології колективно-групового навчання (спільна (фронтальна) робота всієї групи, привертання уваги до складних або проблемних питань, мотивація до участі у дискусії) тощо.

Плануючи організацію практики в будь-якій освітній установі, колектив Інституту орієнтується не тільки на виконання її програм, але насамперед, реалізує індивідуальний підхід до кожного студента як до унікальної особистості, цілеспрямовано й послідовно розкриваючи в ньому професійні грані, здатність до майбутньої професії, творчій потенціал.

Зміст практик на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр» реалізується з урахуванням основних видів професійної діяльності, до яких повинен бути підготовлений фахівець з певного напряму підготовки. Програми педагогічних практик створені колективом Інституту на основі навчальних планів підготовки студентів за різними спеціалізаціями. На кафедрах розроблені методичні рекомендації щодо організації та проведення усіх видів практики студентів. Програми практик містять: мету, завдання, опис особливостей і змісту кожної практики, перелік і зразки звітних документів, рекомендації до оформлення методичної і супровідної документації практики тощо.

Напередодні проходження усіх практик відбуваються настановчі конференції, на яких студенти-практиканти ознайомлюються з порядком проведення і програмою практики, отримують індивідуальні завдання, пов'язані з науково-дослідною роботою. Виконання цих завдань надає можливість поєднувати теоретичні знання студента з практикою роботи дошкільного педагога на кожному її етапі. Закінчується практика підведенням підсумків на педагогічній раді освітнього закладу, письмовим звітом студента, поданням ним пакету відповідної документації, після чого студент-практикант отримує диференційовану залікову оцінку.

На підсумковій науково-практичній конференції, що проводиться в Інституті, узагальнюється здобутий студентами під час практик професійний досвід, зокрема подається студентська презентація за сценарієм або відео-презентація «Педагогічна практика в ДНЗ № ...» (група студентів); «Рефлексія педагогічної практики» (індивідуально) та ін. Створюючи візуальний звіт, студенти дотримуються певної послідовності подачі зібраних матеріалів:

- інформація про дошкільний навчальний заклад, педагогічний колектив;

- оснащення груп (приміщень), де студенти проходили практику;

- демонстрація діяльності студентів-практикантів (проведення заняття, батьківських консультацій, виступів на семінарах, педагогічній нараді, нараді при завідувачі / директорі тощо).

Аналіз власної діяльності, який студенти здійснюють на підсумковій конференції, допомагає практикантові усвідомити труднощі, що виникали у процесі роботи, і знайти оптимальні шляхи їх подолання.

Варто відзначити, що під час проходження кожної практики студенти засвоюють практичну педагогічну діяльність з елементами науково-дослідної діяльності. Це дає можливість виробити такі компетенції як: здатність спостерігати, узагальнювати, робити висновки, вивчати певну проблему тощо. Крім того, науково-дослідна робота під час педагогічної практики є експериментальним майданчиком для студентів щодо апробації на практиці інноваційних методів та технологій, які покладені в основу курсових, випускних (дипломних і кваліфікаційних) робіт. У ході роботи над науковою проблемою студент користується різними методами педагогічних досліджень: спостереження, бесіди з дітьми й дошкільними педагогами, анкетування, тестування, вивчення документації та результатів діяльності дітей дошкільного віку, ранжування, шкалування тощо.

В рамках кожного етапу практичної діяльності, студенти Інституту розвитку дитини мають можливість використовувати й інноваційні методи досліджень, зокрема:

- законодавчі інформаційні портали;

- електронні бібліотеки та інформаційно-статистичні портали;

- сучасні ТЗН для візуалізації результатів власних досліджень тощо.

У період практики студенти вчаться налагоджувати контакти з усіма суб'єктами педагогічного процесу (дітьми, педагогами, батьками), здійснювати педагогічне співробітництво з даними категоріями учасників навчально-виховного процесу з позицій досягнення поставлених цілей, засвоєння прийомів і методів організації пізнавальної діяльності дітей, розвитку власних творчих сил, ініціативи, прагнення до самоосвіти. Цьому допомагає знайомство із творчо працюючими дошкільними педагогами, педагогами- методистами, психологами, усіма педагогічними колективами, а також атмосфера постійного пошуку. Студентові необхідно виконувати не тільки прописані у програмі кожної практики завдання, але й використовувати можливість проявляти самостійність, ініціативу.

Кожен студент може одержати консультацію, допомогу у роз'ясненні проблем, що виникли в тій або іншій ситуації. Для цього під час проведення практик на кафедрах Інституту розвитку дитини можна отримати фахову консультацію, як методиста практики, так й інших викладачів (очну, заочну, за допомогою технічних засобів: в режимі on-line, повідомлення на е-mail та ін.).

Досвід роботи колективу Інституту розвитку дитини НПУ імені М. П. Драгоманова з формування готовності майбутніх дошкільних педагогів до здійснення професійної діяльності доводять, що навчання студентів у процесі практики вмінню спостерігати педагогічний процес, аналізувати педагогічні факти й синтезувати диференційовані знання з психології, педагогіки і фахових методик у розв'язанні практичних завдань сприяє формуванню не тільки педагогічних умінь, як основи педагогічної майстерності майбутнього фахівця, а також його професійних компетентностей.

Під «компетентністю» науковці розуміють професійну підготовленість і реалізовану здатність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків у повсякденній діяльності. Її структуру становлять мотиви, знання, уміння професійної діяльності, ставлення особистості і професійний досвід. Вимоги до компетентності дошкільного педагога (вихователя ДНЗ) визначені Галузевими стандартами вищої освіти, що містять їх перелік, а кваліфікації відповідає певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Такі компетентності, на нашу думку, реалізуються у:

- спілкуванні з дітьми, педагогами, у контактуванні з батьками, володінні інструментарієм індивідуальної і групової комунікації (комунікативна компетентність);

- оволодінні педагогічними, спеціальними і фаховими знаннями, технологіями, уміннями й навичками професійної діяльності (предметна, технологічна і методична компетентності);

- проведенні інноваційної педагогічної діяльності, апробації методів і технологій навчально-виховного процесу (творчо-інноваційна компетентність);

- професійно-педагогічному самовдосконаленні та усвідомленні своїх професійних якостей (аутопсихологічна компетентність);

- вивченні ставлення студентів до самоосвіти, проведенні комплексних аналізів відвідуваних занять, узагальненні досвіду дошкільних педагогів (науково-дослідна компетентність).

За нашим переконанням, практика тільки тоді може стати ефективним засобом підготовки до педагогічної діяльності, коли у самого студента є бажання і прагнення стати кваліфікованим дошкільним педагогом, коли він свідомо організує процес своєї професійної самоосвіти і самовиховання та усвідомлює відповідальність за виховання і розвиток підростаючого покоління.

Отже, кінцевий результат практики колектив Інституту розвитку дитини вбачає у формуванні компетентного дошкільного педагога нової формації, який готовий до теоретичного і практичного розв'язання професійних завдань, досягнення високих результатів у педагогічній діяльності, реалізуючись у ній як особистісно, так і професійно з урахуванням усіх сучасних тенденції розвитку дошкільної освіти в Україні.

Враховуючи значущість і багатоаспектність даного напряму дослідження, представлена стаття не розкриває усього комплексу проблем, які потребують вирішення, а лише окреслює перспективу подальших науково-педагогічних пошуків, які ми вбачаємо у вивченні якості підготовки майбутніх фахівців галузі дошкільної освіти загалом і у процесі практичної підготовки зокрема.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти: Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф., д-р пед. наук.; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. -- К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

2. Бєлєнька Г. В. Формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку в умовах Університетської освіти / Г. В. Бєлєнька // Психолого-педагогічні науки. - 2012. - № 4. - С. 2-5.

3. Бех І. Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу в педагогіці / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. - № 2 (63). - 2009. - С. 26-31.

4. Вербицкий А. А. Проблема трансформации мотивов в контекстном обучении [Електронний ресурс] / А. А. Вербицкий, Н. А. Бакшаева. - Режим доступу: http://www.library.by/portalus/ modules/psychology/.

5. Педагогічна практика студентів спеціальності «Дошкільне виховання»: навчально- методичний посібник / Н. О. Білоус, О. Л. Богініч, Н. М. Голота, О. І. Кошелівська, М. А. Машовець, Н. В. Нападій. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - 49 с.

6. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: в 2-х т. - Т. 1 : Теоретичні проблеми педагогіки / К. Д. Ушинський // Ред. О. І. Пискунов. - 1976. - 488 с.

Literatura

1. Bazovyi component doshkilnoi osvity: Naukovyi kerivnyk: A. M. Bogysh, diysnyi chlen NAPN Ukrainy, prof., dr. ped. Nauk.; Avt. kol-v: Bogysh A. M., Belenka H. V., Boginich O. L., Gavrish N. V., Dolynna O. P., Ilchenko T. S., Kovalenko O. V., Lysenko G. M., Mashovets M. A., Nyzkovska O. V., Panasuk T. V., Pirojenko T. O., Ponimanska T. I., Sidelnikova O. D., Shevchyk A. S., Jakymenko L. U. - K: Vydavnytstvo, 2012. - 26 s.

2. Belenka H. V. Formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnikh vykhovateliv ditei doshkilnogo viku v umovah Universytetskoi osvity / H. V. Belenka // Psyhologo-pedagogichni nauky. - 2012. - № 4. - P. 2-5.

3. Bekh I. D. Teoretyko-prykladnyi sens kompetentnisnogo pidkhodu v pedagogitsi / I. D. Bekh // Pedagogika i psykhologiia. - № 2 (63). - 2009. - P. 26-31.

4. Verbytskyi A. A. Probleme transformatsii motivov v kontekstnom obuchenii [Elektronnyi resurs] / А. А. Verbytskyi, N. А. Bakshaeva. - Rezhym dostupu: http://www.library.by/portalus/modules/psychology/

5. Pedagogichna praktyka studentiv spetsialnosti «Doshkilne vykhovannia»: navchalno- metodychnyi posibnyk / N. O. Bilous, O. L. Boginich, N. M. Holota, O. I. Koshelivska, M. A. Mashovets, N. V. Napadii. - К. : NPU imeni M. P. Dragomanova, 2005. - 49 p.

6. Ushynskyi K. D. Vybrani pedagogichni tvory: v 2-kh t. - Т. 1: Teoretychni problemy pedagogiky / K. D. Ushynskyi // Red. О. І. Pyskunov. - 1976. - 488 p.

Размещено на Allbest.ru