Забезпечення безпеки життєдіяльності у дошкільному навчальному закладі: законодавчо-нормативний аспект

Article Conception in the context of sustainable development the notion of «security», «Safety». In relationship reveals the concept of ««security» and ««safety culture». Considered regulations contain rules of law aimed at regulating the legal security of life. Based on the analysis of regulations and current state of human security necessity of mastering the basics of each protection of health and life in terms of training in educational institutions. The analysis of legislative and regulatory documents that ensure safety of life in pre-school education. The content and form work to create a child-preschooler competence with life safety. We describe the activities of the head kindergarten as responsible for the organization of life safety, organizational forms and methodological work with educators.

Key words: sustainable development, safety, safety, safety culture.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується тим, що механізми взаємодії людини та природи, людини та техніки, індивіда та суспільства порушуються дедалі частіше. Це призводить до виникнення нових небезпек для нормальної життєдіяльності людини. Суспільство зазнає великих втрат у вигляді людських жертв, збитків від аварій, катастроф, стихійних лих та ін. Тому забезпечення екологічної, техногенної соціальної безпеки у випадку надзвичайних ситуацій, є однією із головних проблем держави [5,43]. безпека правовий здоров'я освіта

Історія розвитку суспільства свідчить, що зневага безпекою призводить до серйозних негативних наслідків і трагедій. Поняття «безпека» тлумачиться як стан, коли кому -, чому-небудь ніщо не загрожує. Безпека -- це збалансований стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем. Поняття «безпека людини» відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання.

Сьогодні безпека розглядається як базисна потреба людини, невід'ємна складова стратегії розвитку людства, «сталий людський розвиток». Питання створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини стало основою для розроблення Концепції ООН про безпечний сталий людський розвиток (Lapin 2007) [6]. На конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) було прийнято програмний документ всесвітнього співробітництва «Порядок денний на ХХІ століття» та зроблено висновок про необхідність глобального партнерства держав задля досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.

Зокрема, у Концепції сталого розвитку у взаємозв'язку розглядається досягнення таких цілей: високої якості навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу; задоволення потреб людей і збереження сталого розвитку протягом тривалого періоду.

Українська держава також приєдналася до цих процесів. Джерелами прав на безпечні умови життєдіяльності українців є нормативні акти, що містять правові норми, спрямовані на регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності. До переліку таких актів можна віднести Конституцію України та низку Законів України: про охорону здоров'я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, про охорону природного навколишнього середовища, про охорону праці, про дорожній рух, про пожежну безпеку, про транспорт, про охорону атмосферного повітря та ін. Їх аналіз засвідчує, що завдяки законодавству України, яке постійно удосконалюється, створена система механізмів забезпечення безпечної діяльності людини, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.

Так, у Кодексі цивільного захисту України, прийнятому у 2012 році, цивільний захист населення розглядається як функція держави. Вона полягає у захисті населення, територій природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та особливий період. Правове поле дії Кодексу визначається низкою законодавчих термінів: катастрофа, стихійне лихо, надзвичайна ситуація, аварійно-рятувальна служба, аварія, дорожньо-транспортна пригода, пожежна охорона.

У Кодексі також наголошується на необхідності формування культури безпеки життєдіяльності населення, її популяризації. Поняття безпеки життєдіяльності охоплює пожежну безпеку, санітарно-епідеміологічне благополуччя, охорону здоров'я, екологічну та ядерну безпеку, попередження надзвичайних ситуацій, цивільний захист, безпеку руху, якість і безпеку продукції та послуг, безпеку споруд, будівель, інженерних мереж тощо [5]. Як бачимо, безпека життєдіяльності - це комплексна система знань про захищеність життя і діяльності особистості, суспільства і життєвого середовища від небезпечних факторів природного і штучного характеру (Lapin 2007) [6]. Її об'єктом є життєвий процес людини у всій його різноманітності. Головна мета безпеки життєдіяльності - збереження життя і створення умов для його існування [9].

На погляд І. Дуднікової, безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково-практична діяльність спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту її здоров'я та життя, а також створення середовища для проживання, позбавленого небезпек.

Окрім понять «безпека», «безпека життєдіяльності» у науковому обігу використовуються й таке як «культура безпеки». Однак, якщо безпека життєдіяльності - це життєдіяльність за її основними законами (профілактика, мінімізація, подолання, усунення наслідків шкідливих і небезпечних факторів), то культура безпеки включає ще низку додаткових компонентів -- мотивацію, досвід самовдосконалення, готовність до безпечної життєдіяльності (Lapin 2007) [6]. Як соціальне явище, культура безпеки представлена в ідеології, релігії, науці (містить знання про безпеку людини і суспільства), мистецтві, міфології, спорті.

Поняття «безпека» та «культура безпеки» відбивають взаємозалежні явища і процеси. Безпечна життєдіяльність людини є основною складовою, способом особистісного втілення культури безпеки (Moshkyn 2000) [8].

Мета статті - здійснити аналіз основних понять, нормативно-правової бази забезпечення безпеки життєдіяльності усіх учасників освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

Згідно положення Кодексу цивільного захисту України, під час навчально-виховного процесу обов'язково має здійснюватися навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки. Навчання дітей дошкільного віку діям у таких ситуаціях має проводиться шляхом формування у них відповідної віку поведінки, дій щодо власного захисту та рятування. Це визначає необхідність розглянути законодавчу, нормативно-правову базу забезпечення безпеки життєдіяльності у дошкільному навчальному закладі.

Нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності в закладах освіти ґрунтується на розумінні того, що безпека життєдіяльності населення будь-якої країни забезпечується не озброєнням, а довготривалим процесом сталого розвитку суспільства, який оцінюється індексом людського розвитку. Отже, безпека людини є загальною категорією, яка через забезпечення життєдіяльності людини характеризує розвиток матеріально-виробничої, соціально-політичної, культурно-духовної та побутової сфер життя суспільства, країни [5].

Питання охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти регулюються Законом «Про освіту» та іншими галузевими законами, нормативно-правовими актами.

Організація роботи з питань безпеки в дошкільному навчальному закладі відбувається відповідно до законодавчих і нормативно-правових документів: Закону України «Про дошкільну освіту», Закону України «Про охорону дитинства», Базового компоненту - державного стандарту дошкільної освіти України, Інструкції з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах, листа Міністерства освіти і науки України «Щодо організації та проведення «Тижня безпеки дитини» в дошкільних навчальних закладах» та ін.

Зокрема, в Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що дошкільний навчальний заклад має створювати безпечні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей, зокрема, умови для фізичного розвитку та зміцнення їхнього здоров'я відповідно до санітарно - гігієнічних вимог та забезпечувати їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психічному й фізичному розвитку дітей [3].

З метою цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров'я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя започатковано проведення в дошкільних навчальних закладах щорічного «Тижня безпеки дитини» як форми систематизації знань дітей про безпечне довкілля [7]. Цей захід не потребує суворої регламентації, його зміст залежить від місцевих умов, традицій, природо-техногенних особливостей, території, професійного досвіду вихователів та підготовленості дітей.

Збільшення з кожним роком кількості травмованих дітей визначає необхідність систематичної роботи з дошкільниками з метою вироблення у них уявлень про способи поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі, стереотипів дій в різних життєвих ситуаціях, навичок користування предметами та речами (Dzhyhyrei 2001) [2].

Виявленим тенденціям щодо несамостійності, безініціативності дітей, проявам їхньої нездатності приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях, користуватися правилами з техніки безпеки, звертатися по допомогу до компетентних працівників соціально-побутових служб, дорослих, а, отже, зростанню покоління, відчуженого від реалій життя, необхідно протиставити сучасні навчально-розвивальні, виховні технології.

Питання безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку досліджували Н. Авдєєва, В. Романенко. Формування культури безпеки життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку виступило предметом дослідження А. Садретдинової. Вчені (В. Андрієнко, В. Джигирей, В. Житецький, І. Талан), які досліджують цю проблему послуговуються такими поняттями, як: «безпека життєдіяльності», в його основі лежить співвідношення «людина-середовище проживання»; «безпечна поведінка» (Л .Карнаух, І. Козловська,), «культура безпеки» (В. Мошкіна). Отже, екологічні, економічні негаразди нинішнього суспільства та низка інших негативних чинників зумовлюють актуалізацію проблеми охорони життя маленьких громадян нашої держави, розроблення принципово нової стратегії виховання, з урахуванням необхідності формування у дітей знань про світ небезпек, який їх оточує, свідомого і відповідального ставлення до особистої безпеки і безпеки оточуючих людей, здатності мінімізувати можливий ризик, свідомо протистояти небезпекам різного характеру.

Навчально-виховна робота з дітьми дошкільного віку повинна забезпечити мінімально достатній та необхідний рівень компетенції дитини для безпечного перебування в навколишньому середовищі та вироблення у них елементарних, доступних віку норм поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, як державний стандарт, спрямовує роботу педагогів на формування у дошкільників певної життєвої позиції, елементарної життєвої компетенції [1]. Результатом освітньої роботи має стати те, що дитина диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей); знає правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчиках; орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користуванні транспортом; в основних знаках дорожнього руху; знає та може скористатися номером телефону основної служби допомоги (пожежна, медична, міліція); усвідомлює, до кого можна звернутись у критичній ситуації; володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих; вміє застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров'я, не зашкоджуючи як власному, так і здоров'ю інших людей та дотримується правил безпеки життєдіяльності [1]. Головна мета - сформувати у дитини основні поняття щодо небезпечних для життя ситуацій та особливостей поведінки в них, навчити правильно поводити себе в критичних ситуаціях.

Відповідальність за організацію роботи з безпеки життєдіяльності працівників різних категорій і дітей покладається на керівника дошкільного навчального закладу[4]. До його компетентності належать наступні питання: планування заходів з безпеки життєдіяльності; складання звітності за встановленими формами; організація контролю за дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності; проведення профілактичної роботи щодо запобігання травматизму серед учасників освітнього процесу; проведення інструктажів з охорони праці; організація навчання працівників дошкільного закладу з питань організації безпеки життєдіяльності дітей [5]. Кожний працівник дошкільного навчального закладу повинен володіти основними знаннями і вміннями з безпеки життєдіяльності: знати правила поведінки у небезпечних ситуаціях, вміти надавати першу медичну допомогу, визначати фактори можливого ризику в довкіллі [5].

До ефективних форм організаційно-методичної роботи з кадрами належать: педагогічні ради, семінари, майстер-класи, консультації, інструктажі з охорони праці, практичні тренінги з евакуації, круглі столи, творчі лабораторії, інтерактивні ділові ігри, обмін досвідом, обговорення новинок педагогічної літератури та підготовка власних публікацій у фахових періодичних виданнях, розроблення методичних рекомендацій, оформлення тематичних стендів і санітарних бюлетенів, проведення конкурсів-оглядів, облаштування виставок, проведення спільних заходів з представниками служб порятунку,цивільної оборони (Dzhyhyrei 2001) [2].

Подальше дослідження проблеми вбачаємо у розгляді поняття «виховання культури безпеки», що втілює одну із цілей виховання, обґрунтуванні та розробленні технологій формування культури безпеки у дітей дошкільного віку.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти України [Електронний ресурс] / Науковий керівник А. М. Богуш - Режим доступу: http://leleka.rv.ua/index.php?m=content&d=view&cid=53

2. Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-III. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://old.iitzo.gov.ua/files/zakon_pro_dohkilnu_osvitu.doc

3. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-III. [Електронний ресурс] - Режим доступу : URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

4. Інструкція з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2008 № 985 - Режим доступу: http://iitzo.gov.ua/doshkilna-osvita/normatyvno-pravova-baza-doshkilnoji- osvity/

5. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: навч. посіб / В. М. Лапін -- 6-те вид., перероб. і доп. -- К. : Знання, 2007 -- 332 с.

6. Лист Міністерства освіти і науки України «Щодо організації та проведення «Тижня безпеки дитини» в дошкільних навчальних закладах» від 19.08.2011 № 1/9-635. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://dnz407.klasna.com/uk/site/normativno-pravova-baza.html

7. Мошкин В. Н. Воспитание культуры личной безопасности / В. Н. Мошкин // Основы безопасности жизнедеятельности. - 2000. - № 8. - С. 13-16.

8. Наказ Міністра з надзвичайних ситуацій України «Про порядок здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах і організаціях до дій при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру» від 23 квітня 2001 р. № 97. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0481-01

Размещено на Allbest.ru