Формування картини світу старших дошкільників: стратегія, напрямки, практична реалізація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ КАРТИНИ СВІТУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ: СТРАТЕГІЯ, НАПРЯМКИ, ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ

Метою наукового дослідження була розробка інноваційних підходів щодо формування картини світу старших дошкільників. У статті обґрунтована актуальність формування картини світу дитини у дошкільному віці. Охарактеризовано ключові ідеї авторської методики формування картини світу старших дошкільників. Автором виділено принципи організації навчально-пізнавального процесу: природовідповідність, цілісний та індивідуальний підхід до дітей, забезпечення вибору; поєднання впливу науки і мистецтва у пізнанні; демократичний стиль спілкування з дітьми; дотримання вимог здорового способу життя. Науково обґрунтовано напрями формування картини світу старших дошкільників, які стосуються її складових компонентів: інтелектуального, емоційно ціннісного та діяльнісного. Проілюстровано реалізацію теоретичних положень на прикладі ознайомлення старших дошкільників із темою «Місто. Як у ньому живеться?».

Ключові слова: картина світу, дошкільники, формування картини світу, уявлення про світ.

Целью научного исследования была разработка инновационных подходов относительно формирования картины мира старших дошкольников. В статье обоснована актуальность формирования картины мира ребенка в дошкольном возрасте. Охарактеризованы ключевые идеи авторской методики формирования картины мира старших дошкольников. Автором выделены принципы организации учебнопознавательного процесса: природосоответствие, целостный и индивидуальный подход к детям, обеспечение выбора; сочетание влияния науки и искусства в познании; демократический стиль общения с детьми; соблюдение требований здорового образа жизни. Научно обоснованы направления формирования картины мира старших дошкольников, которые касаются ее составляющих компонентов: интеллектуального, эмоционально ценностного и деятельностного. Проиллюстрировано реализацию теоретических положений на примере ознакомления старших дошкольников с темой «Город. Как в нем живется?».

Процес пізнання людиною світу починається від народження й здійснюється упродовж усього життя. Отримані знання, вона намагається впорядкувати, пояснити, побудувати систему, встановити зв'язки та залежності між об'єктами пізнання. Результатом пізнання є утворена у свідомості певна модель світоустрою, тобто картина світу, яка розуміється як елементарна система уявлень про нього (основні сфери буття та їхні взаємозв'язки); ціннісних ставлень до нього, що регулює життєдіяльність людини в біосоціокультурному середовищі.

Цілісність уявлень про світ допомагає зростаючій особистості глибше його зрозуміти, усвідомити власне місце в ньому. Саме цілісна картина світу є надійною системою координат, яка визначає спрямованість активності особистості, її життєві пріоритети та напрямки діяльності. Клаптева ж, суперечлива, нереалістична картина світу «спричиняє складності в адаптації дитини до нових умов життя, продукує невпевнену, некомпетентну поведінку, дезорієнтує у складній та невизначеній життєвій ситуації, ускладнює процес здійснення вибору та прийняття самостійного рішення» (Kononko 2014) [1].

Цілісність картини світу розглядається, з одного боку, як бачення зв'язків і залежностей між об'єктами та явищами навколишньої дійсності, з іншого - як можливість бачити світ в різних його аспектах: з позицій певних наукових фактів; пізнання світу через образи; пізнання через ставлення та відношення.

У структурі картини світу виділяють три компоненти: когнітивний (усвідомлення закономірностей світу у єдності чотирьох світів: природи, культури, суспільства та власного Я); емоційно-ціннісний (усвідомлення власної моральної / аморальної орієнтації у ставленні до світу); діяльнісний (здатність регулювати власну поведінку відповідно до власного світорозуміння та моральної / аморальної орієнтації у ставленні до світу).

Найзагальнішими критеріями оцінювання рівня сформованості картини світу є: якість уявлень про світ; тип ставлення до світу; характер дій стосовно світу.

Стратегія організації формування картини світу старших дошкільників полягає у створенні сприятливих умов для вибудовування дитиною цілісної індивідуальної картини світу, на противагу прийняттю на віру готової моделі світу, заданої дорослим.

Згідно цієї стратегії стрижневими ідеями авторської методики формування картини світу дітей є: ознайомлення їх з усіма основними сферами буття - Природою, Суспільством, Людиною та Культурою; використання й розвиток досвіду дітей у взаємодії зі світом.

На відміну від знанієвої парадигми освіти, за якою формування знань фактично відірване від їх застосування, тобто процес пізнання зупиняється на стадії сприйняття і часткового усвідомлення світу, діяльнісний підхід до навчально-пізнавального процесу дає можливість уникнути цього недоліку.

Уявлення дітей про світ доречно формувати на основі власного досвіду; спираючись на ці (нові!) уявлення, здійснюється корекція та розвиток досвіду дітей; а останній (уже нарощений!), в свою чергу, використовується для подальшого розширення і поглиблення уявлень. Так, усі компоненти картини світу (інтелектуальний, емоційно-ціннісний, діяльнісний) розвиваються у тісному зв'язку. І так, дитина поступово вибудовує свою картину світу.

Орієнтуючись на створення сприятливих умов для вибудовування дитиною власної картини світу і враховуючи реальний стан справ з цього питання, ми виділили в якості особливо актуальних такі принципи організації навчально-пізнавального процесу: природовідповідність, цілісний та індивідуальний підхід до дітей, забезпечення вибору; поєднання впливу науки і мистецтва у пізнанні; демократичний стиль спілкування з дітьми; дотримання вимог здорового способу життя.

Дотримання принципу природовідповідності передбачає врахування спрямованості пізнавальних інтересів сучасних дітей, вікових особливостей сприйняття та відображення світу, спілкування та діяльності у навчально-пізнавальному змісті, організації навчально-пізнавального процесу, асортиментів видів діяльності тощо.

Стратегія формування картину світу дітей згідно позиції автора ґрунтується на тісному зв'язку принципів цілісного та індивідуального підходів до дитини.

Виходячи із сутності пізнавального процесу, принцип цілісного підходу стосовно формування картину світу дитини полягає у використанні змісту, що системно відображує світ, методичному забезпеченні наступності і взаємозв'язку між рівнями, етапами, методами, механізмами навчального пізнання, а також у комплексному впливі на особистість, що стимулює всі можливі форми активності дитини (інтелектуальну, мотиваційну, емоційну, моральну, естетичну, екологічну, фізичну тощо).

Індивідуальний підхід у обґрунтованій методиці базується на сучасному філософському розумінні його сутності як врахуванні співвідношенні біологічного і культурного в людині (М. Каган). Тому він полягає не в диференціації змісту чи в диференційованому залученні дітей до методів навчального пізнання, а в обов'язковій участі кожної дитини в усіх застосовуваних методах та формах роботи з наданням їй можливості індивідуально виявити себе при цьому, здійснивши свій пізнавальний, ціннісний тощо вибір.

У формуванні цілісної картини світу дитині варто забезпечити вибір у пізнанні, спілкуванні, діяльності за рахунок розширення світосприйняття (сфер та об'єктів пізнання), спектру видів і способів діяльності, виховних методів і засобів, кола суб'єктів виховного впливу та розвивального простору.

Враховуючи переважання у старшому дошкільному віці наочно-образного мислення, високої емоційної чутливості, у якості стратегічного принципу реалізується поєднання впливу науки і мистецтва у пізнанні. Особливо на етапах сприйняття світу та використання набутих знань і досвіду взаємодії з ним широко використовується музика, твори образотворчого мистецтва та літератури, діти також залучаються безпосередньо і до створення відповідних творчих продуктів.

Оскільки індивідуальний підхід до дитини та розвиток її самостійності несумісні із авторитарним стилем спілкування вихователя з дитиною, у якості стратегічного принципу ми реалізуємо демократичний стиль спілкування з дітьми. Його важливим моментом є роль вихователя у навчально-пізнавальному процесі. Хоч він виступає в якості організатора цього процесу, проте досить часто бере на себе роль певного зразка для дій (у спостереженнях, іграх тощо), реалізуючи таким чином партнерські стосунки. Окрім цього, на заняттях загалом панує атмосфера оптимізму, надається увага кожній дитині. Систематично в полі зору вихователя є формування товариських, безконфліктних взаємин між дітьми, що базується на взаємній повазі, визнанні досягнень та права на самовираження кожної дитини.

Суттєво сприяє цьому організація групових та колективних форм навчально-пізнавальної діяльності, участь у яких стимулює дітей до розподілу обов'язків, взаємодопомоги, усвідомлення досягнутої мети як результату спільних дій, що не під силу кожній дитині поодинці.

У якості принципу, дотичного до стратегії організації навчально-пізнавального процесу дітей, відносимо і дотримання вимог здорового способу життя (з метою попередження сколіозу, гіподинамії, порушень фізіологічних функцій організму тощо). Так, під час занять діти і вихователь сидять кожен на своїй подушечці на килимку; дитина може змінювати позу, рухати частинами тіла. Протягом заняття діти декілька разів встають і переміщуються в просторі (групуються різними способами) згідно змісту пізнавальних завдань, ігор, тощо, у яких спеціально передбачається рухова активність. Така активність, особливо, якщо супроводжується спокійною, позитивною музикою, знімає втому, підвищує пізнавальний інтерес дітей, попереджує можливі порушення систем організму.

Бесіди, ігри, що передбачають демократичний стиль спілкування вихователя з дітьми, доброзичливі стосунки між самими дітьми, атмосфера гуманізму, що панує на заняттях, відсутність повчань тощо - все це разом сприяє духовному здоров'ю дітей. Діти не тільки дізнаються про сутність психічного і фізичного здоров'я та необхідність дотримання здорового способу життя, але й набувають певних навичок збереження здоров'я у навчально-пізнавальному процесі. За такої стратегії формування картини світу, остання природно виконуватиме для дитини орієнтувальну та адаптивну, пізнавальну та креатину функції щодо буття, виступатиме основою для подальшого розвитку своєї індивідуальної картини світу, особистісного розвитку загалом, самовдосконалення та успішної самореалізації.

Керуючись зазначеною стратегією формування картини світу дітей, виходячи з її реального стану, ми визначили у якості найбільш актуальних такі напрями формування картини світу старших дошкільників:

1. Розширення та збалансування світосприйняття дітей стосовно основних сфер буття людини.

Головним засобом на цьому напрямі формування картини світу старших дошкільників виступає зміст освіти. Навчально-виховний зміст виступає субстратом, з яким особистість здійснює певні пізнавальні дії аби зрозуміти сутність навколишнього світу і віднайти, визначити своє місце в ньому. Тому формування цілісної картини світу у дітей можливе тільки за умови реалістичного відображення у змісті освіти буття, тобто як системного багатовимірного, безперервно змінного утворення, у якому взаємопов'язані певні складові об'єктивної реальності. Основні сфери життєдіяльності взаємодоповнюють одна одну у впливові на розвиток дітей, що є суттєвим аргументом на користь їх збалансованого відображення у змісті освіти.

2. Використання комплексів педагогічних методів і засобів, що забезпечують дотримання і взаємозв'язок послідовних етапів, рівнів і механізмів пізнавального процесу дітей.

Відповідно до сутності процесу пізнання, дитина пізнає світ на практичному та теоретичному рівнях. Перший - сенсорно-перцептивне освоєння дійсності; другий - пізнання світу засобами розумової діяльності, формування інтелектуальних умінь. Процес навчального пізнання включає й етапи (образ - значення і смисли - ціннісне ставлення - відношення), аналогічні до етапів пізнання як такого (сприйняття, осмислення та усвідомлення, використання набутих знань у практиці тощо). В основі процесу пізнання дитини лежать певні соціо-культурно-психологічні механізми: виконання соціальних ролей, визначення щодо характеру ставлення, спілкування; запозичення рис національного менталітету, національна самоідентификація; особистісна ідентифікація та самооцінка; розпредмечення та опредмечення тощо.

При вивченні кожної навчальної теми дотримується однакова послідовність (алгоритм) в організації навчального процесу, згідно якої, сприйняття і відображення світу дітьми відбувається відповідно до зазначених етапів, рівнів і механізмів пізнання, на основі спеціально дібраних комплексів педагогічних методів, залучення дітей до методів навчального пізнання у порядку їх супідрядності (аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та класифікація, моделювання тощо).

Наводимо послідовні етапи навчального пізнання та педагогічні методи, що використовуються на цих етапах:

I. Активізація пізнавальної діяльності (обмін враженнями від спостережень дітей та вихователя).

II. Мотивація дітей до вивчення нової теми (коротка інформація вихователя з теми з постановкою проблемних запитань; часткові відповіді дітей з їх попереднього досвіду та доповнення вихователя).

III. Сприймання та усвідомлення нової інформації про світ, розвиток і корекція набутого раніше досвіду взаємодії з ним (бесіди на основі власного досвіду дітей; пізнавальні ігри; практичні завдання; дослідно-експериментальна робота; постановка дитиною проблемних запитань).

IV. Оцінна діяльність (самооцінка; оцінювання об'єктів і явищ навколишнього світу та результатів пізнавальної діяльності).

V. Розвиток уяви та почуттів (фантазування; участь дітей в уявних та реальних життєвих ситуаціях).

VI. Використання набутих знань, інтелектуального, емоційно-ціннісного та морально-етичного досвіду спілкування зі світом (соціально-психологічні ігри, створення творчих продуктів - виготовлення моделей окремих об'єктів і явищ; створення малюнків до музичних творів; створення ілюстрацій до літературних творів (казок, віршів, загадок); перебудова змісту казок, придумування казок; драматизація; рольове перевтілення тощо).

3. Стимулювання та спеціальна організація досвіду дітей у взаємодії зі світом (інтелектуального, емоційного, морально-етичного, гендерного).

Оскільки будь-який досвід людини формується у процесі діяльності, у якості головного чинника стимулювання досвіду дітей з вибудовування власної картини світу доречно також використовувати діяльність. Чим більше видів діяльності опанує дитина, тим ширші в неї можливості для пізнання світу й себе. Адже кожен вид діяльності являє собою своєрідний специфічний канал зв'язку зі світом і в пізнанні дійсності ці канали доповнюють один одного.

У віковій психології обґрунтовано, що в життєдіяльності старших дошкільників провідною є ігрова діяльність. Характерні також комунікативна, предметно - перетворювальна (експериментування, моделювання, конструювання, образотворча - малювання ліплення, аплікація тощо) та учіння. Важливо використовувати усі перераховані види діяльності систематично.

4. Оновлення соціально-виховного середовища відповідно до завдання формування картини світу у дітей.

Потреба в оновленні виховного середовища з метою формування картини світу дітей виявлена на основі аналізу рівня сформованості уявлень дошкільників про світ, який показав, що вони є фрагментарними, помітною є недостатня усвідомленість свого «Я», конфліктність дитячих взаємин зі світом; наявність морально-етичних проблем тощо. На нашу думку, причини криються не лише у однобічності змісту та заформалізованості методів навчально-пізнавального процесу, але й недостатньому рахуванні особливостей мікросоціального середовища, недостатньому зв'язку виховного процесу ДНЗ із сім'єю та макросоціальним середовищем. Тому доцільно зосередити увагу на врахуванні особливостей сучасного мікро- та макросоціального виховного середовища в Україні, у спеціальній організації взаємодії дітей з ним на основі розширення кола суб'єктів позитивного виховного впливу та використання сучасних форм виховної взаємодії.

Таким чином, основні напрямки формування картини світу стосуються її складових компонентів: інтелектуального, емоційно ціннісного та діяльнісного. У якості засобів виховного впливу виступають зміст освіти, методи, форми, види навчально-пізнавальної діяльності та розвивально-виховне середовище, у якому вони функціонують.

Проілюструємо вищеокреслені теоретичні положення на прикладі ознайомлення старших дошкільників із темою «Місто. Як у ньому живеться?». Ознайомлення із цією темою пропонується здійснювати протягом тижня під час проведення 5 міні-занять. Узагальненою метою циклу занять є: ознайомлення дітей з особливостями життя та діяльності у місті; формування цілісних уявлень про місто як середовище проживання людини; розвиток навичок встановлювати зв'язки та залежності між об'єктами світу; спонукати кожну дитину до виявлення власного ставлення до світу; розвивати логічне мислення, творчі здібності та навички різних видів діяльності.

Активізація пізнавальної діяльності дітей відбувається щоденно на початку заняття. Вихователь організовує розмову з дітьми, у ході якої відбувається обмін враженнями від спостережень за навколишнім світом: кожна дитина по черзі розповідає про те, що її вразило, здивувало, зацікавило, коли вона сьогодні йшла до садочка (гралася на вулиці, коли снідала, під час інших занять тощо). Вихователь є активним учасником спілкування, який також ділиться своїми враженнями та спостереженнями за навколишнім світом. Для зручності вихователь пропонує дітям використовувати такі початки речень: «Сьогодні (вчора) мене зацікавило...», «Сьогодні (вчора) мене здивувало...», «Сьогодні (вчора) мене вразило...», «Сьогодні (вчора) я задумався (задумалась).», «Сьогодні (вчора) я зрозумів (зрозуміла).», «Сьогодні (вчора) я помітив (помітила).».

Таке щоденне спілкування вчить дитину спостерігати за світом у широкому сенсі слова, розвиває навички помічати особливе у ньому, бачити суперечності та проблеми.

Аби мотивувати дітей до ознайомлення із особливостями міста як середовища проживання людей, вихователь повідомляє коротку інформацію з цього питання, після чого проводить бесіду з опорою на власний досвід дітей. Важливо, щоб бесіда проводилася неформально, у невимушеній формі й кожна дитина мала можливість взяти учать у ній. Якщо вихователь бачить, що хтось із дітей не бере участь у спільній розмові, має обов'язково знайти спосіб делікатно залучити дитину до неї. Наводимо орієнтовний перелік запитань для такої розмови:

- Як ви гадаєте, що таке місто?

- Чим займаються люди у містах? Де вони працюють?

- Які споруди є у містах?

- У містах є парки та клумби. Як ви гадаєте, навіщо люди їх насаджують?

- Ми з вами живемо у місті. Чи подобається вам особисто тут жити? Чому?

- Як називається наше місто?

- Які іще назви міст України ви знаєте?

- Міста є не лише в нашій країні - Україні, а й в інших країнах. Чи знаєте ви назви міст в інших країнах? Які саме?

На етапі сприймання та осмислення нової інформації про місто та особливості проживання у ньому вихователь має опікуватися тим, аби дитина не лише бачила, чула та мала певні знання. Важливо, щоб дитина вміла виділяти істотні ознаки явищ та подій: бачити зв'язки та відношення між об'єктами пізнання; порівнювати предмети і явища, знаходити у них подібне й відмінне; на основі виділення істотних ознак аналізувати й узагальнювати, групувати та класифікувати.

Сформувати у дитини ці вміння можна за допомогою проблемних запитань. Серед основних проблемних запитань такі: що? хто? де? коли? як? який? чому? чи можливо? навіщо? з якою метою? Задумуючись над запитаннями і шукаючи відповідь на них, діти починають вникати в сутність явищ, вчаться виявляти внутрішні взаємозв'язки (бачити те, що не лежить на поверхні), вчаться робити самостійні висновки, бачити причини і наслідки явищ, взаємозв'язок усього з усім. Окрім того, діти вчаться відповідати на проблемні запитання, а також одночасно вчаться їх ставити. Орієнтовний перелік проблемних запитань:

- Ми з вами знаємо, що є люди, які живуть у селі, а є ті, які живуть умісті. Чи змогли би міські жителі жити без жителів села? Чому ви так думаєте?

- А навпаки? Чи змогли б жителі села жити без жителів міста? Чим вони допомагають одне одному?

- Чому деякі люди не хочуть жити у селі, а переїжджають жити до міста?

- Як ви гадаєте, де краще жити: у селі чи у місті? Чому?

- Чи можливо було б, щоб усі люди жили лише у місті? Чому ви так думаєте? тощо.

Порівняння, пошук подібного й відмінного у явищах і предметах навколишньої дійсності допомагає створенню яскравих і конкретних уявлень про світ; більш аргументованим і усвідомленим стане ціннісне ставлення до себе й до інших, до подій і явищ соціального світу, до природи й до культури. Порівнювати предмети і явища можна за контрастом (що відмінного?) та за подібністю (схожістю) (що схожого?).

Знайомлячи дітей із особливостями міста як середовища проживання людини, доречно запропонувати їм розглянути зображення села і міста, на яких є усі основні об'єкти цих двох видів поселення людини. Після чого діти мають назвати, чим схожі та чим відрізняються об'єкти у селі та місті, які об'єкти мають абсолютно однаковий вигляд.

Навички аналізу й узагальнення, групування та класифікації на основі виділення істотних ознак сприяють усвідомленому засвоєнню матеріалу, розвивають інтерес до нього. Для засвоєння цієї теми дітям можна запропонувати виконати завдання згрупувати зображення об'єктів, які пов'язані між собою. Наприклад: на столі лежать великі зображення різних промислових об'єктів (молокозавод, меблевий завод, машинобудівний завод, швейна фабрика, пекарня тощо); поруч знаходяться менші зображення предметів, які виготовляються на цих промислових об'єктах (молоко, масло, сметана; машина, трактор, тролейбус; плаття, куртка; штани; булочки, хліб, тістечка тощо); діти мають зображення предметів розкласти біля відповідного зображення промислового підприємства.

На етапі оцінювання об'єктів і явищ навколишнього світу доречним у роботі є використання творів мистецтва (художньої літератури, музики, живопису, кіно тощо). Дітям пропонується переглянути картини (фотографії), послухати музику (пісню), послухати вірш (оповідання, казку), переглянути уривки із фільму (мультфільм, відеосюжет) з певної теми. Так, для розширення уявлень про місто, діти знайомляться дітей із фотографіями (або картинами) різних міст світу: Києва, Венеції, Делі, Нью-Йорка, Токіо. Після перегляду кожної із фотографій вихователь пропонує кожній дитині висловити своє ставлення до зображеного: Що подобається (приваблює)? Чому? Що не подобається? Чому? Що красиво? Що не красиво? тощо

Створюючи умов для використання набутих знань та досвіду спілкування зі світом вихователь залучає дітей до творчої діяльності: моделювання, конструювання, малювання, дослідницької роботи тощо. Виконуючи такі творчі завдання, у дітей розвивається уява та творче мислення. Одне із таких творчих завдань - створення макета міста. На ватмані вихователь малює контурно план міста, лишаючи місце для розміщення на ньому виготовлених дітьми об'єктів, властивих для міста Діти виготовляють із картону (або іншого матеріалу) будинки, дерева, машини тощо і розміщують їх у відповідне місце.

Дбаючи про формування картини світу кожної дитини, вихователеві варто дотримуватися таких вимог:

1. Найперше завдання педагога - створення позитивної психологічної атмосфери у групі як необхідної умови взаємодії між дітьми та дорослим. Педагогу доречно обрати відповідну манеру спілкування (голос, міміка, жести, темпоритм рухів тощо), а також використовувати спеціальні прийоми: привітне звертання до всіх дітей; вияв турботи про зручність перебування на занятті кожної дитини; індивідуальні запитання до кожної дитини тощо.

2. Кожна дитина має бути включена у діяльність на заняття, жодна дитина не може лишитися поза увагою педагога.

3. Оскільки кожна дитина повинна мати можливість висловити власну позицію і власну думку з приводу тієї чи іншої проблеми, вихователь має планувати так свою роботу, аби на це вистачило часу на занятті.

4. Кожна дитина має право на вільний вияв власного «Я», тому виключається авторитаризм у спілкуванні з дітьми.

5. Якщо ми даємо можливість кожному вільно виявляти власне «Я», тоді хід заняття важко передбачити, а отже вся запланована педагогом робота може зазнати певних змін і діяльність під час заняття може піти зовсім іншим шляхом. Тобто, педагог має бути готовий до імпровізацій і не боятися їх. Головне, керувати діяльністю й спрямовувати увагу дітей на сутність того, що відбувається.

6. Для проведення занять із дошкільниками варто використовувати як спеціальні дидактичні матеріали (підбір малюнків, фото та відео сюжетів тощо), так і будь-які підручні матеріали, справжні речі та матеріали як наочність.

7. Важливо дотримуватися етики у взаєминах між учасниками навчально-виховного процесу, не допускаючи образ між дітьми.

8. Вихователю важливо бути уважним і чутливим до усіх форм висловлювань дітей та їхніх дій: звертання та прохання до інших, оцінювання дій та вчинків інших, оцінювання результатів діяльності інших, вдячність до інших тощо.

Таким чином, формування цілісної картини світу ми пов'язуємо не лише із отриманням дитиною певної суми знань, а й встановленням тісних зв'язків між об'єктами та явищами навколишньої дійсності; усвідомленням сутності морально-етичних норм та необхідності їх дотримання; розуміння себе як індивідуальності, своїх здібностей та можливостей; здобуття досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; бачення світу в його розмаїтості, багатозначності й динамічності; здатністю використовувати здобуті знання у власній життєдіяльності.

картина світ дошкільник пізнання

Література

1. Кононко О. Л. Картина світу сучасного дошкільника / О. Л. Кононко // Вихователь- методист дошкільного закладу. - 2014. - № 1. - С. 10-18.

References

1. Kononko O. L. Kartyna svitu sushasnoho doshkilnyka / O. L. Kononko // Vyhovatel- metodyst doshkilnoho zakladu - 2014 - # 1 - S. 10-18.

Размещено на Allbest.ru