Статеві особливості розвитку творчих здібностей у студентів ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий апарат

творчий креативність віковий статевий

Тема дослідження: статеві особливості розвитку творчих здібностей у студентів ВНЗ.

Мета дослідження: дослідити статеві відмінності у виявленні творчих здібностей у студентів віком від 17 до 22 років (у студентів ВНЗ).

Об'єкт дослідження: розвиток творчих здібностей (швидкість думки, гнучкість думки, оригінальність; креативність).

Предмет дослідження: статеві особливості творчих здібностей у студентів.

Гіпотеза дослідження: розвиток творчих здібностей залежить від статевих особливостей студентів.

Завдання дослідження:

1. Дослідити відмінне та схоже у розвитку творчих здібностей хлопців та дівчат.

2. Теоретично обґрунтувати статеві відмінності у розвитку творчих здібностей, у студентів віком від 17 до 22 років.

3. Емпірично дослідити статеві відмінності творчих здібностей.

4. Проаналізувати отримані результати та зробити висновки.

Змінні дослідження:

ЗЗ - розвиток творчих здібностей у студентів віком від 17 до 22 років .

НЗ - статеві особливості творчих здібностей у студентів.

КЗ - експеримент проводиться в першій половині дня, форма проведення - групова.

РЗ - самопочуття учасників експерименту, ставлення до експериментатора, мотивація участі в дослідженні.

Людські ресурси: студенти Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка віком від 17 до 22 років.

Матеріальні ресурси: бланк та ручка.

Тривалість дослідження - 12 тижнів.

Стратегія дослідження - констатуюча.

План дослідження - квазіекспериментальний.

Використані методики - 1) методика «Тип мислення» (Методика виявлення типу мислення в модифіації Г.В. Резапкіної); 2) тест креативності Торренса («Закінчи малюнок»).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми

1.1 Актуальність досліджуваного явища

1.2. Компоненти творчих здібностей

1.3 Концепції креативності

1.4 Вікові аспекти динаміки розвитку креативності

1.5 Розвиток креативності в онтогенезі

Розділ 2. Емпіричне дослідження статевих особливостей розвитку творчих здібностей у студентів ВНЗ

2.1 Методики дослідження

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В наш час на слуху є такі слова як " творчість", "креативність", "творчий підхід", все це випливає зі здатності людського мозку та уміння людського тіла створювати чудові картини, скульптури, витвори музичного мистецтва, робити чудернацькі зачіски, одягатися по особливому і т.д. Все залежить від розвиненості лівої півкулі головного мозку, адже саме вона відповідає за розвиток творчих здібностей, а також від середовища існування людини, від вольових якостей та бажання творити, від оригінальності поглядів на оточуючий світ.

Креативна людина не схожа на інших, вона є амбіційною, волелюбною, прагне до пізнання. І тому вивченню креативних здібностей в наш час приділяється багато часу, але це є дуже складним процесом, бо на даний момент не існує конкретних методів, щодо вивчення її проявів та сили виявлення.

Завжди таких людей не легко зрозуміти, тому вони можуть бути самотніми і не прийнятими суспільством. Але їхнє існування приносить в буденне життя людей краплину щастя, кольору, можливості задуматися над прекрасними моментами життя. Творчість вона така річ, яку важко створити, але дуже легко зруйнувати.

Отже, вивченню креативності та творчості все більше і більше приділяється часу, адже це так цікаво знати чому творча особистість відрізняється від звичайного перехожого.



Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми

1.1 Актуальність досліджуваного явища

Креативність - це процес дивергентного мислення(Гілфорд).

Креативність у широкому розумінні - це творчі інтелектуальні здібності привносити щось нове у досвід (Ф. Баррон), породжувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або постановки нових проблем (М. Валлах), здатність усвідомлювати пропуски і суперечності, формулювати гіпотези щодо відсутніх елементів ситуації (Торренс), відмовлятися від стереотипних способів мислення (Дж.-П. Гілфорд).

Креативність -- це незмінна супутниця творчості. Вона має на увазі здатність людини генерувати нові ідеї, які відрізняються від традиційних або прийнятих схем мислення.

На побутовому рівні креативність можна ототожнити з кмітливістю -- здатністю знайти вихід із ситуації, використовуючи підручні засоби, якими б мізерними вони не були. Якщо трактувати ширше, креативність -- це нештампований підхід до вирішення проблем, використання нетривіальних і дотепних способів.

П. Торренс визначив креативність як процес прояву чутливості до проблем, до дефіциту або дисгармонії наявних знань; визначення цих проблем; пошуку їх рішень, висунення гіпотез; перевірок, змін і повторних перевірок гіпотез, і, нарешті, формулювання та повідомлення результату рішення.

Вважається, що креативність в тій чи іншій мірі властива кожному з нас. Просто з віком виробляються стандартні схеми вирішення проблем, ми все робимо так, як звикли, і поступово здатність знаходити нестандартні рішення стає слабкішим -- так би мовити, атрофується за непотрібністю. У таких випадках може знадобитися розвиток креативності.

Навіщо взагалі потрібен розвиток креативності? Можна ж спокійно прожити і без цієї якості. Так, комусь можна. Але деяким креативність потрібна на роботі, творчим людям без неї нікуди. Креативність допоможе не розгубитися в нестандартній ситуації, бути більш гнучким у процесі прийняття рішень. До того ж, кому хочеться весь час мислити шаблонно?

Творчість - це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб'єктивна і не має суспільного значення.

Пояснюючи свою позицію з питань творчості, відомий психолог Л. Виготський зазначав, що "творчою ми називаємо таку діяльність, яка створює щось нове, однаково, чи буде це створене творчою діяльністю будь-якою річчю зовнішнього світу або побудовою розуму або почуття, яке живе та виявляється тільки в самій людині.

Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний "двигун", який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна "мотиваційна основа".

1.2. Компоненти творчих здібностей

Творчі здібності являють собою сплав багатьох якостей. І питання про компоненти творчого потенціалу людини залишається досі відкритим, хоча зараз існує кілька гіпотез, що стосуються цієї проблеми. Багато психологів пов'язують здатності до творчої діяльності, перш за все, з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту встановив, що творчим особистостям властиве так зване дивергентне мислення [1; с. 436 ]. Люди, що володіють таким типом мислення, при вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на знаходження єдиного правильного рішення, а починають шукати рішення в усіх можливих напрямках з тим, щоб розглянути якомога більше варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які більшість людей знають і використовують тільки певним чином, або формувати зв'язки між двома елементами, які не мають на перший погляд нічого спільного. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі творчого мислення, яке характеризується наступними основними особливостями:

1. Швидкість - здатність висловлювати якомога більше ідей (в даному випадку важливо не їх якість, а їх кількість).

2. Гнучкість - здатність висловлювати широке розмаїття ідей.

3. Оригінальність - здатність породжувати нові нестандартні ідеї (це може виявлятися у відповідях, рішеннях, незбіжних з загальноприйнятими).

4. Завершеність - здатність удосконалювати свій "продукт" чи надавати йому закінчений вигляд.

Відомий вітчизняний дослідник проблеми творчості О.М. Цибуля, спираючись на біографії видатних вчених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні творчі здібності [2; с.6-36].

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.

2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи кілька понять одним і використовуючи все більш ємкі в інформаційному відношенні символи.

3. Здатність застосувати навички, набуті під час вирішення однієї задачі до вирішення іншої.

4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини.

5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.

6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину.

7. Гнучкість мислення.

8. Здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її перевірки.

9. Здатність включати знову сприйняті відомості у вже наявні системи знань.

10. Здатність бачити речі такими, якими вони є, виділити бачимо речей, що привноситься інтерпретацією.

11.Легкість генерування ідей.

12.Творча уява.

13. Здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення початкового задуму.

Кандидати психологічних наук В.Т. Кудрявцев та В. Синельников, грунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історії філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили такі універсальні креативні здібності, що склалися в процесі людської історії [3; с.54-55].

1. Релізм уяви - образне схоплювання деякої істотної, загальної тенденції чи закономірності розвитку цього об'єкта, до того, як людина має про нього чітке поняття і може вписати його в систему суворих логічних категорій.

2.Уміння бачити ціле раніше частин.

3. Надситуативно - перетворювальний характер творчих рішень - здатність під час вирішення проблеми не просто вибирати з нав'язаних ззовні альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

4. Експериментування - здатність свідомо і цілеспрямовано створювати умови, в яких предмети найбільш опукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях сутність, а також здатність простежити і проаналізувати особливості "поведінки" предметів у цих умовах.

Вчені та педагоги, які займаються розробкою програм і методик творчого виховання на базі ТРВЗ (теорія рішення винахідницьких завдань) і АРИЗ (алгоритм вирішення винахідницьких завдань) вважають, що один з компонентів творчого потенціалу людини складають такі здібності [4].

1.Здатність ризикувати.

2.Дивергентне мислення.

3.Гнучкість у мисленні і діях.

4.Швидкість мислення.

5.Здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нові.

6.Багата уява.

7.Сприйняття неоднозначності речей і явищ.

8. Високі естетичні цінності.

1.3 Концепції креативності

У 1950 році піонер в області креативності Дж. Гільфорд в зверненні при вступі на посаду президента Американської психологічної асоціації запропонував психологам зосередити свою увагу на вивченні здібностей до творчості. Були створені декілька лабораторій і інститутів, стали виходити часописи і монографії, але, за оцінками Стернберга, усього лише 0,5% статей(із 1975 по 1995 рік) мали відношення до проблеми креативності. Однією з причин такого відношення до психології творчих здібностей із боку психологів-експериментаторів була нечіткість визначення креативності як здібності і відсутність методик для її діагностики.

Психометрична революція у дослідженнях креативності почалася на початку 60-х років і до цього часу не закінчилася. Головними ідеологами психометричного підходу до дослідження креативності стали Дж. Гільфорд і Е. П. Торранс.

Концепція креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності набула популярності після виходу в світ робіт Дж. Гільфорда [5]. Підставою для цієї концепції стала його модель структури інтелекту. Гільфорд вказав на принципове розходження між двома типами розумових операцій: конвергенцією і дивергенцією. Конвергентне мислення актуалізується в тому випадку, коли людині, яка вирішує задачу, потрібно на основі множини умов знайти єдине вірне рішення. Впринципі, конкретних рішень може бути і декілька, але ця множина завжди обмежена.

Дивергентне мислення визначається як тип мислення, який іде в різноманітних напрямках(Дж. Гільфорд). Такий тип мислення припускає варіювання шляхів рішення проблеми, призводить до несподіваних висновків і результатів.

Гільфорд вважав операцію дивергенції, поряд з операціями перетворення й імплікації, основою креативності як загальної творчої здібності.

Дослідники інтелекту давно приходили до висновку про слабкий зв'язок творчих здібностей із здібностями до навчання й інтелектом. Одним із перших на розходження творчих здібностей й інтелекту звернув увагу Терстоун. Він відзначив, що у творчій активності важливу роль відіграють такі чинники, як особливості темпераменту, здатність швидко засвоювати і породжувати ідеї (а не критично ставитися до них), що творчі рішення приходять у момент релаксації, розсіювання уваги, а не в момент, коли увага свідомо концентрується на вирішенні проблем.

Гільфорд виділив чотири основних параметри креативності:

1) оригінальність - спроможність продукувати віддалені асоціації, незвичні відповіді;

2) семантична гнучкість - здатність виявити основну властивість об'єкта і запропонувати новий спосіб його використання;

3) образно-адаптивна гнучкість - спроможність змінити форму стимулу таким чином, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання;

4) семантична спонтанна гнучкість - продукування різноманітних ідей в нерегламентованій ситуації.

Загальний інтелект не включається в структуру креативності. Пізніше Гільфорд згадує шість параметрів креативності: 1) здатність до виявлення і постановки проблем; 2) спроможність до генерування великого числа ідей; 3) гнучкість - продукування різноманітних ідеї; 4) оригінальність - спроможність відповідати на подразники нестандартно; 5) здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі; 6) уміння вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу.

Торранс вважав, що творчий акт поділяється на сприйняття проблеми, пошук рішення, виникнення і формулювання гіпотез, перевірку гіпотез, їхню модифікацію і отримання результату.

Розглянемо характеристику основних параметрів креативності, запропонованих Торрансом. Легкість оцінюється як швидкість виконання тестових завдань, і, отже, тестові норми утворюються аналогічно нормам тестів швидкісного інтелекту. Гнучкість оцінюється як число переключень з одного класу об'єктів на інший у ході відповідей. Проблема полягає в розбиванні відповідей випробуваного на класи. Число і характеристика класів визначається експериментатором, що породжує довільність. Оригінальність оцінюється як мінімальна частота зустрічі даної відповіді в однорідній групі. Досвід застосування тестів Торранса показує, що вплив характеристик групи, у якій отримані норми, дуже великий, і перенесення норм із вибірки стандартизації на іншу (нехай аналогічну) вибірку дає великі помилки, а найчастіше і просто неможливий.

Дещо інша концепція лежить в основі розробленого Медником тесту віддалених асоціацій [6].

Процес дивергентного мислення уявно відбувається так: є проблема, і розумовий пошук відбувається ніби в різних напрямках семантичного простору, причому відштовхується від даної проблеми. Дивергентне мислення - це ніби периферичне мислення, мислення біля проблеми.

Конвергентне мислення погоджує всі елементи семантичного простору, що ставляться до проблеми, воєдино, знаходить єдино вірну композицію цих елементів.

Медник вважає, що у творчому процесі присутні як конвергентна, так і дивергентна складові. На думку Медника, чим із більш віддалених областей узяті елементи проблеми, тим більш креативним є процес її рішення. Тим самим дивергенція замінюється актуалізацією віддалених зон значеннєвого простору. Але водночас синтез елементів може бути нетворчим і стереотипним, наприклад: з'єднання рис коня і людини актуалізує уява кентавра, а не уява людини з головою коня.

Творче рішення відхиляється від стереотипного: суть творчості, за Медником, не в особливості операції, а в спроможності переборювати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу, у широті поля асоціацій.

Однієї з останніх за часом виникнення концепцій креативності є так названа теорія інвестування, запропонована Стернбергом і Д. Лавертом. Ці автори вважають креативними таких людей, які здатні купувати ідеї за низькою ціною і продавати за високою. На думку Дружиніна, у цій концепції проявилися особистісні особливості самого Стернберга, автора і співавтора більш 600 (!) публікацій із проблем інтелекту, креативності, здібностей.

Купувати за низькою ціною - означає займатися невідомими, невизнаними або малопопулярними ідеями. Задача полягає в тому, щоб вірно оцінити потенціал їхнього розвитки і можливий попит. Творча людина всупереч опорам середовища, нерозумінню і неприйняттю, наполягає на визначених ідеях і продає їх за високою ціною. Після досягнення ринкового успіху вона переходить до іншої непопулярної або нової ідеї. Друга проблема в тому, звідки беруться ці ідеї?

Стернберг вважає, що людина може не реалізувати свій творчий потенціал у двох випадках: 1) якщо вона висловлює ідеї передчасно, 2) якщо вона не виносить їх на обговорення занадто довго, після чого ідеї стають очевидними, застарівають. Цілком очевидно, що тут прояв творчості заміняється його соціальним прийняттям і оцінкою.

За Стернбергом, творчі прояви детермінуються шістьма основними чинниками: 1) інтелектом як здібністю; 2) знаннями; 3) стилем мислення; 4) індивідуальними рисами; 5) мотивацією; 6) зовнішнім середовищем.

Інтелектуальна здібність є основною для творчості, особливо важливі такі складового інтелекту: 1) синтетична здібність - нове бачення проблеми, подолання меж повсякденної свідомості; 2) аналітична здібність - виявлення ідей, гідних подальшої розробки; 3) практичні здібності - уміння переконувати інших у цінності ідеї (продаж). Якщо в індивіда занадто розвинута аналітична здібність на шкоду двом іншим, то він є блискучим критиком, але не творцем. Синтетична спроможність, не підкріплена аналітичною практикою, породжує масу нових ідей, але не обґрунтованих дослідженнями і марних. Практична здібність без двох інших може призвести до продажу недоброякісних, але яскраво поданих публіці ідей.

Вплив знань може бути як позитивним, так і негативним: людина повинна подавати, що саме вона збирається зробити. Вийти за межі поля можливостей і проявити креативність не можна, якщо не знаєш меж цього поля. Водночас знання, що занадто вкорінилися, можуть обмежувати кругозір дослідника, позбавляти його можливості по-новому глянути на проблему.

Для творчості необхідна незалежність мислення від стереотипів і зовнішнього впливу. Творча людина самостійно ставить проблеми й автономно їх вирішує.

Креативність припускає, із погляду Стернберга, спроможність йти на розумний ризик, готовність переборювати перешкоди, внутрішню мотивацію, толерантність до непевності, готовність протистояти думці оточуючих.

Проявити креативність неможливо, якщо відсутнє творче середовище. Окремі компоненти, відповідальні за творчий процес, взаємодіють. І сукупний ефект від їхньої взаємодії не можна звести до впливу якогось одного з них. Мотивація може компенсувати відсутність творчого середовища, а інтелект, взаємодіючи з мотивацією, значно підвищує рівень креативності.

Підхід В.Н. Дружиніна і Н.В. Хазратової: оригінальність за Медником, Торрансом, Гільфордом й іншим - характеристика відносна і визначається як розмір, обернений частоті даної відповіді серед групи тестованих (або у вибірці стандартизації). Tа сама відповідь стосовно сукупності частот, відповідей однієї вибірки може бути оцінена як оригінальна, а стосовно іншої - як стандартна.

Асоціація потенційно може бути включена в семантичні зв'язки зі стимулом. Чим більш далека вона від стимулу, тим слабший її значеннєвий зв'язок із контекстом і ознаками стимулу.

Креативний не той, хто перший породив ідею, а той, хто провів важливі зв'язки, зробив роботу по осмисленню ідеї, її функції стосовно інших елементів семантичного простору знань, що існують у даній культурі. Вільні умови тільки створюють можливості прояву креативності. Отже, людина, що дала оригінальну, творчу відповідь, явно має креативність. Але якщо людина не дає творчої відповіді у вільній ситуації, це ще не свідчення про відсутність у неї креативності.

За допомогою тестів креативності ми можемо виявити креативів, але не можемо точно визначити некреативів. Причиною цього є спонтанність проявів креативності і непідвладність цих проявів зовнішній і внутрішній регуляції.

1.4 Вікові аспекти динаміки розвитку креативності

Феномен дитячої обдарованості безпосередньо пов'язаний з проблемою вивчення творчої діяльності. Як відомо, фізіологічною основою обдарованості є задатки (особливі структури мозку), пластичність мозку і нервової системи, специфіка будови лівої та правої півкуль головного мозку. Психологічна база обдарованості в цілому співпадає з основними структурними елементами творчого пошуку, до яких відносяться, насамперед, розвиток внутрішньої логіки особистості, нестандартне бачення, нешаблонне мислення.

В свою чергу, структура обдарованості складається з таких компонентів, як інтелектуальний, обумовлений розвитком процесів уваги, пам'яті, мислення, креативний або творчий, зв'язаний із рівнем розвитку творчої уяви, оригінальності і продуктивності мислення, та мотиваційний компонент, до якого відносяться пізнавальна і дослідницька активність.

Ключовим моментом обдарованості є, так звана, креативність, яка являє собою інтегральну властивість особистості. Відомо, що це явище має віковий аспект. Креативність на різних вікових етапах (старший, дошкільний та молодший шкільний вік) менше диференційована і повинна розглядатися, головним чином, як універсальна (загальна) здібність. Однак із віком на генетичний фон накладається вплив середових чинників. В результаті цього креативність стає предметною, що реалізується у будь-якому виді діяльності. Слід також зауважити, що на ранніх вікових етапах високий рівень креативності може сполучатися із низьким рівнем розвитку інтелекту. І без інтенсивної роботи у відношенні розвитку останнього здатність до творчості, тобто кретивності, у подальшому може швидко знижуватися. Ця криза креативності частіше всього обумовлена відсутністю у педагогічній практиці відповідного індивідуального підходу до виховання творчої особистості. Якщо дитині надати можливість накопичувати індивідуальний пізнавальний досвід, а також бути суб'єктом власної діяльності, у неї є всі шанси перебороти таку кризу. Ось чому так важливо досліджувати у відповідний час динаміку розвитку креативності учнів середньої школи.



1.5 Розвиток креативності в онтогенезі

Розвиток творчих здібностей людини може тривати протягом значного періоду її життя, проте в онтогенезі існують оптимальні сензитивні вікові періоди їх формування. В організації навчально-виховної діяльності, що сприяла б розвитку інтелектуально-евристичних здібностей, необхідно враховувати вікові особливості учнів [7; 8; 9]. Н. С. Лейтес доводить, що формування індивідуальних особливостей відбувається в процесі вікового розвитку, і багато залежить від того, що буде взято з психічних властивостей, які виступають провідними у різні періоди дитинства, риси якого саме віку і якою мірою вплинуть на риси інтелекту. І хоч учитися ніколи не пізно, але для розвитку мислення існують жорсткі вікові обмеження.

Можна виділити три погляди на розвиток креативності в онтогенезі. Згідно з першим відбувається поступове безперервне зростання креативності з віком (Л. Ф. Обухова, С. М. Чурбанова, 1994). Прихильники другого зазначають, що з набуттям знань креативність дитини знижується (М. О. Олехнович, 1997; Н. Б. Шумакова, 2004; М. І. Фідельман, 1994; В. С. Юркевич, 1996). Вчені, які дотримуються третьої точки зору, відстоюють уявлення про коливальний характер розвитку креативності. Так, П. Торренс (Torrance, 1968) був першим, хто зацікавився питанням періодів знижень та підйомів у ході розвитку креативності. Він вважає, що піки в розвитку креативності припадають на дошкільний вік (5 років), молодший шкільний вік, підлітковий і старший шкільний вік (9, 13, 17 років). Отже, приблизно кожні чотири роки можна спостерігати активізацію розвитку креативності.

Генетики вважають, що чоловіки є носіями ознак, що еволюціонують, а жінки - консервативних. Відповідно, величина варіації будь-яких ознак чоловіків більша, ніж у жінок, за умови рівності середніх значень. Більшість дослідників вважає, що відмінності у творчих здібностях чоловіків і жінок пов'язані з розвитком парціальних розумових здібностей. Жінки краще виконують тести на швидкість переліку об'єктів однієї категорії, у них краще розвинута тонка моторика. Чоловіки краще виконують просторові тести. Це стосується, в першу чергу, завдань, які потребують просторового уявлення і творчого підходу. К. Кернз та Ш. Беренбієрі (Чиказький університет) встановили, що статеві відмінності успішності виконання творчих та інших завдань на просторове мислення існують у дітей ще до статевого дозрівання. Відомо, що статеві гормони впливають на відмінності в органічному розвитку мозку з раннього віку (підтверджено численними даними, що хлопчики вже у віці 8-9 років краще орієнтуються у просторі). Встановлено відмінності ролі передніх та задніх відділів кори головного мозку, а також правої і лівої півкулі мозку у чоловіків і жінок у виконанні когнітивних функцій [4, с. 155-158].

На думку психологів, креативність передбачає незалежну поведінку та створення одиничного, неповторного, індивідуального та творчого. Така незалежна поведінка більш характерна для чоловічої статі, ніж для жіночої.

Л. С. Виготський відзначав, що «творчість - норма розвитку дітей, особливість характеру підлітків, де внутрішній потяг до творчості і втілення внутрішньої тенденції до продуктивності, - відмінна риса перехідного віку» [1, с. 10-12].

Підлітковий вік у певному розумінні є унікальним через те, що багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє пізнавальна активність, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею, інтенсивний розвиток логічного мислення (стадія формальних операцій, за Ж. Піаже), що впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект у цілому. У цей час відбуваються зміни і в розвитку самосвідомості, активності становлення особистості. Усе це в комплексі є базою для розвитку креативності.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях проблема впливу статі на розвиток креативності набуває особливої актуальності в умовах побудови суспільства, бо саме в культурі виробляється концепція чоловічої та жіночої психології. Думки стосовно статевих відмінностей підлітків у креативності та впливу віку на розвиток креативності часто розходяться.



Розділ 2. Емпіричне дослідження статевих особливостей розвитку творчих здібностей у студентів ВНЗ

2.1 Методики дослідження

Методика «Тип мислення»(Г. Резапкіна)

Мета: Визначити тип мислення у студентів ВНЗ.

Обладнання: Бланк відповідей, ключ обробки результатів.

Інструкція: У кожної людини переважає певний тип мислення. Даний опитувальник допоможе вам визначити тип свого мислення. Якщо ви згодні з висловлюванням, в бланку поставте плюс, якщо ні - мінус.

1. Мені легше що-небудь зробити самому, чим пояснити іншому.

2. Мені цікаво було б складати комп'ютерні програми.

3. Я люблю читати книги

.4. Мені подобається живопис, скульптура, архітектура.

5. Навіть у налагодженій справі я намагаюся щось покращити.

6. Я краще розумію, якщо мені пояснюють на предметах або малюнках

.7. Я люблю грати в шахи.

8. Я легко висловлюю свої думки як в усній, так і в письмовій формі.

9. Коли я читаю книгу, я візуально уявляю собі її героїв.

10. Я віддаю перевагу самостійно планувати свою роботу.

11. Мені подобається все робити своїми руками.

12. У дитинстві я створював (ла) свій шифр для листування з друзями.

13. Я надаю великого значення сказаному слову.

14. Знайомі мелодії часто викликають у мене спогади.

15. Різноманітні захоплення роблять життя людини багатше і яскравіше.

16. При вирішенні задачі мені легше йти методом проб і помилок.

17. Мені цікаво розбиратися в природі фізичних явищ.

18. Мені цікава робота ведучого теле- і радіо-програм, журналіста.

19.Мені легко уявити предмет або тварину, котрих немає в природі.

20. Мені більше подобається процес діяльності, ніж сам результат.

21. Мені подобалося в дитинстві збирати конструктор з деталей.

22. Я віддаю перевагу точним наукам (математика, фізика).

23. Мене захоплює точність і глибина деяких віршів.

24 .Знакомий запах викликає в моїй пам'яті минулі події.

25. Мені важко підпорядковувати своє життя певній системі.

26. Коли я чую музику, мені хочеться танцювати.

27. Я розумію красу математичних формул.

28. Мені легко говорити перед будь-якою аудиторією.

29. Я люблю відвідувати виставки, спектаклі, концерти.

30. Я сумніваюся навіть у тому, що для інших очевидно.

31. Я люблю займатися рукоділлям, щось майструвати.

32. Мені цікаво було б розшифрувати значення древніх символів.

33. Я легко засвоюю граматичні конструкції мови.

34. Я розумію красу природи і мистецтва.

35. Не люблю ходити одним і тим же шляхом.

36. Мені подобається робота, що вимагає фізичної активності.

37. Я легко запам'ятовую формули, символи, умовні позначення.

38. Друзі люблять слухати, коли я їм щось розповідаю.

39. Мені легко уявити в образах зміст розповіді або фільму.

40. Я не можу заспокоїтися, поки не доведу свою роботу до досконалості.

Тест креативності Торренса («Закінчи малюнок»)

Мета: Визначити рівень розвитку креативності у студентів.

Обладнання: Бланк відповідей, олівець чи ручка.

Інструкція: На двух сторінках намальовані незакінчені фігурки. Якщо ти додаси до них додаткові лінії, у тебе вийде цікавий предмет чи сюжетний малюнок.На виконання цього завдання відводиться 10 хвилин. Придумай цікаву назву до кожної картинки і напиши її внизу під малюнком.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Методика «Тип мислення»

У кожної людини привелює певний тип мислення, тож ми спробуємо визначити тип мисленя у студентів СумДПУ ім. А.С.Макаренка. У дослідженні приймали участь як хлопці, так і дівчата, у кількості 60 осіб (30 хлопців і 30 дівчат). Для цього використовуємо методику "Тип мислення" (Методика визначення типу мислення в модифікації Г. В. Резапкіної). Для порівняння отриманих результатів між дівчатами і хлопцями наведемо дані в таблиці.

0-2 - низький; 3-5 - середній; 6-8 - високий.

Показники	Тип мислення Стать	Предметно-дійове	Абстрактно-логічне	Словесно-логічне	Наочно-образне	Креативність
Низький Середній Високий	Хлопці	0% 33% 67%	46,6% 43,4% 10%	3,33% 56,7% 40%	0% 26,6% 73,4%	0% 53,3% 46,7%
Низький Середній Високий	Дівчата	6,6% 30% 63,4%	73,4% 26,6% 0%	3,3% 60% 36,7%	0% 20% 80%	0% 36,7% 63,3%

За даними таблиці ми побачили, що предметно-дійове мислення знаходиться майже на однаковому рівні, але відмінним є те, що серед хлопців немає жодного низького показника, а найвищий рівень спостерігається у більш ніж половини опитуваних. Згідно отриманих даних можна сказати, що студенти, які мають високі бали відповідно даного типу мислення, характеризуються тим, що засвоюють інформацію через рухи, їм притаманна гарна координація в просторі. Такі люди з успіхом можуть реалізувати будь-яку ідею і зробити її бездоганною.

Показники словесно-логічного мислення у студентів нашого університету, як у хлопців так і дівчат, мають майже однакове значення. Це говорить про те, що такі студенти гарно оволодівають науковими поняттями в процесі навчання. Так як ми досліджували студентів, в основному, гуманітаріїв, то для них це є досить харектерним.

Найбільший відсоток серед опитуваних має наочно-образне мислення з високим рівнем розвитку, як серед дівчат, так і серед хлопців. Жодного показника немає низького рівня, з цього слідує, що студенти СумДПУ ім. А.С. Макаренка мають художній склад розуму, цим можна пояснити вибір професії. У дослідженні брали участь студенти факультету педагогіки та психології і початкової освіти. Вчителі початкових класів і психологи з соціальними робітниками і педагогами мають схожість з художниками чи скульпторами, яким характерний цей тип мислення, адже вони допомогають розвивати здібності, схильності дітей з найменших років. Дані професії потребують творчого і нешаблонного, в певній мірі, підходу до процесу навчання і подальшої роботи. На досягнотому не потрібно зупинятися, а далі розвиватися і вдосконалювати свої знання, здібності і навички.

Найменші показники високого рівня розвитку і найбільші показники низького рівня має абстрактно-логічний тип мислення. Це і не дивно, адже досліджувалися студенти гуманітарії. Взагалі, характерними рисами даного типу мислення є те, що інформація засвоюється за допомогою математичних кодів, формул і операцій, до яких не можна ні доторкнутися, ні уявити, їх необхідно знати і оперувати ними. Отримані нами показники мають середнє значення, з цього слідує, що студенти мають загальні знання з математичних наук і користуються ними в простих життєвих ситуаціях, які не потребують застосування складних математичних формул. Такі знання є необхідними для всебічного розвитку особистості.

Креативність - це творча, новаторська діяльність, що характеризується здатністю до продукування абсолютно нових ідей і доведення їх до конкретного практичного результату. Не дивно, що лише двоє студентів даної вибірки мають найвищі показники. За даними, які були отримані у ході дослідження, жоден з опитуваних не набрав мінімальну кількість балів. Також відзначимо, що дівчата виявилися більш креативними ніж хлопці, у них середні показники менші високих, а у хлопців навпаки. Креативність проявляється у здатності творчо мислити, знаходити нестандартне рішення завдань. Це досить рідкісна і нічим незамінна якість, яка вирізняє людей, талановитих в будь-якій сфері діяльності. Досить гарним є те, що і в нашому університеті, хоч і зовсі небагато, але є креативні студенти.

Отже, згідно з поставленим нами завданням, ми дослідили наскільки креативними є хлопці і дівчата СумДПУ ім. А.С. Макаренка, показники виявилися приблизно однаковими. Дана гіпотеза не набула підтвердження: розвиток креативності на пряму не залежить від статевих відмінностей.

Тест креативності Торренса («Закінчи малюнок»)

За допомогою цієї методики ми змогли отримати показники оригінальності та проаналізувати схожі та відмінні дані між хлопцями і дівчатами.

Для дорослої людини у нормі середній рівень оригінальності = 10,5. Наші получені показники є дещо нижчими, це може говорити про велику кількість факторів: обмеженість у часі, гнучкість та швидкість мислення, бажання виконувати поставлене завдання, фізичні особливості оптанта та ін..

Як серед хлопців, так і серед дівчат зустрічалися дуже оригінальні малюнки, не зважаючи на короткотривалість дослідження, вони змогли проявити себе. Гнучкість думки у хлопців виявилася кращою (менша кількість незавершених малюнків та малюнків без підпису). Дівчатам не вистачало часу для виконання звдання, тому окремі фігури залишилися недомальованими і безіменними. Оригінальність вказує на здатність до створення нових ідей, що відрізняються від загальноприйнятих. Вона несе в собі несподіваність рішень, неповторність, бачення простих речей прекрасними, своєрідними, впевній мірі дивакуватість і в той же час захоплення.

Ми дослідили рівень оригінальності у хлопців та дівчат, і виявилося, що значимої різниці між отриманими середніми даними серед усіх респондентів не спостерігається. Нами виконане завдання призвело до спросування гіпотези, бачимо, що оригінальність мислення не залежить від статевих відмінностей. Представники обох статей мають рівні можливості до прояву своєї оригінальності, але не всі знають як цим керувати і повноцінно жити серед людей, таких схожих ззовні, і не схожих всередині.



Висновок

На основі проведених нами методик були отримані дані, щодо хлопців та дівчат. Методикак «Тип мислення» показала, що статеві відмінності не впливають на результат. Хлопці і дівчата показали майже днакові результати за всіма показниками. Як серед перших так і серед других зустрічалися респонденти як з високим рівнем креативності, так і з простотою і буденністю мислення. Можна сказати, що на такі отримані дані вплинули не статеві, а інші особливості розвитку хлопців і дівчат. Помилково деякі вважають, що хлопці більш схильні до математичних наук, а дівчата до прикладних. Проведені нами дослідження, у цьому випадку, показали рівноправність між статями.

Кожна фізично і психічно здорова людина може розивати в собі певні здібності, у кожної людини це проявляється індивідуально, залежить від генетичного фактору, в певній мірі. Але важливим є також показники сили волі, бажання до здійснення творчої діяльності, навіть коли інші не розуміють тебе. Не треба боятися бути не таким як усі, багато відомих нам людей не були прийняті у свій час суспільством, але вони змогли подолати всі перешкоди і показати, що вони чогось варті.

Поставлені завдання виконані успішно, кожен оптант отримав результати і ці результати дали нам можливість спростувати поставлеу нами гіпотезу. Розвиток творчих здібностей не залежить від статевих особливостей студентів СумДПУ ім. А.С. Макаренка.



Список використаної літератури

1. Годфруа Ж. Психологія, вид. в 2 т., том 1. - М. Світ, 1992. с 436 .

2. Лук О.М. Психологія творчості. - Наука, 1978.с.6-36.

3. Кудрявцев В., Синельников В. Дитина - дошкільник: новий підхід до діагностики творчих здібностей. -1995 № 9, с.54-55.

4. Єфремов В.І. Творче виховання й освіту дітей на базі ТРИЗ. - Львів: Унікон-ТРВЗ, 2001.

5. Гілфорд Дж. Структурна модель інтелекту / / Психологія мислення. - М.: Прогрес, 1965.

6. Лук А.Н. Психологія творчості. - М.: Наука, 1978.

7. Виготський Л.С. Психологічні основи творчої діяльності / / Вільний розвиток особистості школяра: Філософські та психолого-педагогічні основи освіти / Укл. В. І. Аксьонова, Р. Г. Карандашова. - Ставрополь: СКІПКРО, 2000.

8. Гарнаева А.Ю., Сидоренко С.В. Сравнительный анализ творческого потенциала учащихся среднего и старшего школьного возраста /Матеріали Міжнарод. наук. - практ. конф. „Наука і освіта - 2002.”, м.Дніпропетровськ, 2002. - с. 14 - 15.

9. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко та ін. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2007. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru

...