Практичне застосування мотивації в підвищенні ефективності фізичного виховання школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МОТИВАЦІЇ В ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Шутько В.В., Письменний О.М.

Криворізький педагогічний інститут

м. Кривий Ріг

В работе предпринята попытка показать на примере педагогического эксперимента, проводимого на уроках физической культуры в 6-х классах, результативность выполнения индивидуально-напряженных усилий (специальных упражнений) в условиях соревновательной деятельности созданной за счет индивидуальной и групповой мотивации. Приведены данные о результатах эксперимента по применению на уроках мотивационно-стимулирующих условий.

Ключевые слова. Мотивация, соревновательный метод, стимуляция, физическое воспитание, индивидуально-напряженные усилия.

There is an attempt to show as an example of pedagogical experiment, in the gym classes in sixth classes, effectiveness of extensive useof individually intensive effort (special exercises) under the conditions of competitive action prepared by means of individual and group motivation in the work.

The experiment was realised during the studying year. Every classeswere divided on groups. There included second classes in first experimental group where individual and group motivation during the making special competitive exercises defined by laboratory research were used. The second experimental group made the same exercises on lessons but without motivational conditions. The examining form studying according to the general method.

The individual motivation - is aspiration of every pupil to complete the exercise better than last time, to win an equal classmate and the pupil from the competitor class, to make the individual record. The group motivation - is correspondence of both classes, which is permanent comparison of achieved results during the doing of special exercises.

Conclusion. Competitive method prepared by means of motivational conditions for individual and group victory make special situation where the pupils show high results in individual effort for the victory, by that inspire improving own physical abilities, health indicator and educating individual features.

Keywords. Motivation, competitive method, inspiration, physical education, individually intensive effort.

У роботі зроблена спроба показати на прикладі педагогічного експерименту, проведеного на уроках фізичної культури в 6-х класах, результативність виконання індивідуально-напружених зусиль (спеціальних вправ) в умовах змагальної діяльності створеної за рахунок індивідуальної та групової мотивації. Наведено дані про результати експерименту по застосуванню на уроках мотиваційно-стимулюючих умов.

Ключові слова. Мотівація, змагальний метод, стимуляція, фізичне виховання індивідуально-напружені зусилля.

урок фізична культура мотиваційний змагальний

Постанова проблеми. Проблематика сучасної педагогічної науки зараз знаходиться в площині пошуків дієвих заходів виправлення становища яке склалося в шкільному фізичному вихованні. Це насамперед пов'язане із значним погіршенням здоров'я дітей, їхнім небажанням фізично самовдосконалюватися, зниженням професійної активності вчителів фізичної культури, що нерідко мотивується їхньою низькою заробітною платою, недостатність спортивного інвентарю та майданчиків, небажанням школярів займатися в шкільних гуртках та спортивних секціях, неможливістю відвідування спортивних залів, басейнів, тренажерних приміщень (по причині високої оплати), байдужості батьків до здорового майбутнього їх дітей та стрімкого зростання науково-технічного прогресу .

Таким чином, виходячи з перерахованих проблем, урок фізичної культури залишаться для школяра однією з доступних форм фізичного виховання. А вчитель фізичної культури залишаться майже одноосібним впливовим педагогом на оздоровлення дітей, покращення їхніх фізичних та функціональних можливостей, виховання людських якостей та одночасно задіяним в пошуку нових мотиваційно-стимулюючих заходів безпосередньо на уроках фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній педагогічній науці одним із основних компонентів цілісного педагогічного процесу, мотивація діяльності розглядається в єдності зі стимулюванням. Стимуляційно-мотиваційний компонент процесу навчання - це поєднання сукупності стимулів та мотивів, які перебувають у взаємозв'язку та діалектичному розвитку, нерідко взаємообумовлюючи один одного та зорієнтовані на забезпечення високої навчальної продуктивності занять [4,с.297] .

Б.М.Шиян [6,с.265] виказує загальне розуміння мотиву як те, що визначає, стимулює, побуджує людину до здійснення певної дії. А одним із провідних компонентів навчальної мотивації інтерес учнів, який формується за рахунок активізації методів навчання, котрі вимагають постійного напруження. Легкий матеріал не викликає інтересу. Проте трудність навчального матеріалу приводить до підвищення інтересу лише тоді, коли ця трудність посильна і її можна подолати.

Для того, щоб зацікавити вихованців до занять з фізичної культури, М.З. Оганисям [3,с.85], опираючись на думку ряду авторів (Зайцева Г.К., КрасніковаК.Н., Почінкіна А.В.) використав в своїх дослідженнях змагальний метод фізичного виховання. За висновками дослідника, змагальною можна вважати принципово будь-яку вправу виконану за обставин зіставлення сил учнівської молоді. Причому учень може змагатися не лише з іншими, але й із самим собою, прагнучи покращити свій результат в запропонованих вправах.

Мотивація, як мобілізуючий фактор вольової активності при виконанні фізичних вправ розглядається також як побудник стану готовності до екстремальної та змагальної діяльності та підстава до педагогічного впливу на виховання людських якостей:цілеспрямованість, наполегливість і завзятість, рішучість і сміливість, витримка і самовладання, ініціативність і самостійність та ін., котрі необхідні в різних видах діяльності [1,с.126].

Успіх будь-якої діяльності залежить не тільки від здібностей і знань, але й від мотивації - прагнень досягти високих результатів. Адже чим вищий рівень мотивації, тим більших результатів може досягти учень. Успішне навчання без мотивації неможливе [2, с.85].

Одним із способів стимулювання і активізації при виконанні різних вправ у процесі фізичного виховання застосовується змагальний метод. Основна визначна риса змагального методу - зіставлення сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або найвище досягнення [5, с.26].

Виходячи з аналізу літературних джерел, наша спроба об'єднати висвітленні напрямки і запропонувати їх учням шостих класів для виконання певних вправ в змагальних умовах, за рахунок мотивації і стимулювання на перемогу являється актуальною.

Мета дослідження. 1. Дослідити ефективність систематичного застосування на уроках фізичної культури фізичних навантажень в умовах мотиваційно-стимулюючого напрямку. 2. За рахунок педагогічних спостережень виявити перевагу віддану школярами індивідуальній чи груповій формам мотивації. 3. Проаналізувати бажання школярів підтримувати високий рівень фізичної напруги на уроках при створенні стимуляційних умов за рахунок змагального методу на протязі тривалого часу.

Виклад основного матеріалу. В даній роботі проведена спроба вивчення доцільності використання фізичних навантажень в умовах мотиваційної діяльності із застосуванням змагального методу на уроках фізичного виховання.

З цією метою протягом учбового року був проведений педагогічний експеримент, в якому прийняли участь учні шостих класів.

Класи, в свою чергу, були розподілені на дві експериментальні групи. В одній із груп (1), куди увійшли два класи і які визначались як класи суперники, застосовувались фізичні навантаження (спеціальні засоби) різної спрямованості. Спеціальні вправи виконувалися учнями в умовах підвищеної мотивації, суть якої зводилася до індивідуального і групового стимулювання.

Зміст індивідуальної мотивації полягав у прагненні кожного учня виконати завдання краще за попередню спробу, перемогти у боротьбі з рівним за показниками фізичної підготовки однокласника і учня класу суперника, встановити особистий рекорд і рекорд класу.

Груповий метод стимулювання зводився до заочних змагань обох класів і полягав у постійному порівнянні результатів, отриманих в процесі виконання спеціальних вправ. Загальні результати оголошувались на кожному наступному уроці, а клас-переможець нагороджувався перехідним кубком.

У третьому експериментальному класі (група 2) урок фізичної культури проходив за однаковим планом з першою групою, але спеціальні вправи виконувались без додаткової мотивації.

Спеціальні вправи були визначені для застосування на уроках фізичного виховання після попередньо проведених лабораторних досліджень на базі кореляційного і факторного аналізів. Такими засобами виявилися: біг для хлопців (600-1000 метрів) і дівчат (400-800 метрів), біг з ходьбою за 9 хвилин, крос по пересічній місцевості, стрибкові вправи, рухова гра з медболами (вагою 1 кілограм), підтягування, змішані упори.

Побудова і планування уроків здійснювались згідно вимог комплексної програми виховання учнів у загальноосвітній школі. Самі ж заняття проводились у відповідності із загальноприйнятою методико. Спеціальні вправи включались в уроки в залежності від їх спрямованості і виду програмного матеріалу виходячи із установленої в теорії та методиці фізичного виховання послідовності зміни вправ для розвитку рухових якостей.

Спеціальні вправи на кожному уроці були різні.

Крім того, був ще один клас (контрольний), в якому заняття по фізичній культурі проходили по звичайній програмі.

Після закінчення досліджень у кінці учбового року відбулося повторне експрес-тестування по визначенню фізичної підготовки школярів усіх без виключення класів, що дало можливість виявити найбільші темпи приросту показників у першій експериментальній групі у порівнянні з другою експериментальною групою та контрольним класом (таб. 1).

Таблиця 1.

Динаміка показників (у %) фізичної підготовленості учнів після проведення педагогічного експерименту.

Крім педагогічного експерименту із застосуванням мотиваційних і стимулюючих заходів нами проводились і педагогічні спостереження. Вони дали можливість визначити позитивні результати цілеспрямованого настрою школярів на перемогу в індивідуальних і колективних змаганнях, що у свою чергу впливало на прояв зацікавленості та свідомого ставлення підлітків до занять, а в основній експериментальній групі на фоні емоційного підйому та великої рухової активності ще й підвищилась моторна щільність уроку. На високому рівні стояло самовиховання особистісних якостей: товариство, взаємодопомога і підтримка, воля, цілеспрямованість та інше.

Під час проведення експерименту також була виявлена спочатку тимчасова, а потім і повна втрата зацікавленості школярів до індивідуальної мотивації, а в більшій мірі почав проявлятися груповий метив. Тобто кожен підліток прагнув не до особистого успіху, а до командної перемоги.

Висновки. Виходячи з результатів педагогічного експерименту, можна констатувати ефективність одночасного застосування індивідуального і групового стимулювання учнів для досягнення умов підвищеної мотивації в активізації рухової діяльності учнів на уроках фізичної культури.

Змагальний метод за рахунок створення мотиваційних умов для індивідуальної і групової перемоги створює особливу ситуацію, в якій школярі проявляють максимум індивідуальних зусиль для перемоги, тим самим стимулюючи вдосконалення своїх фізичних можливостей, показників здоров'я та виховання особистісних якостей.

В ході експерименту виявлена втрата інтересу до індивідуального успіху, а більш оптимальним і прогресуючим виявився прояв налаштування учнів на командну перемогу.

Опитування школярів визначило їх зацікавленість і бажання підтримувати високий рівень фізичної напруги на уроках на протязі тривалого часу.

Запропонована методика з використанням індивідуально-напружених зусиль в умовах підвищеної мотиваційної діяльності може бути рекомендована для підвищення ефективності фізичного виховання, зацікавленості в заняттях, активізації учбової діяльності у школярів 12-13 років.

Список літератури

1. Глухов І. Самовиховання вольових якостей юних спортсменів як педагогічна проблема/І. Глухов//Актуальні проблеми юнацького спорту: Матеріали ХI Всеукраїнської науково-практичної конференції(25-26 вересня2014 року).-Херсон : П.П.Вишемирський В.С.,2014.-С.125-129.

2. Головач І. Рівень шкільної мотивації як фактор успішності навчально-оздоровчої діяльності дітей молодшого шкільного віку / І. Головач //Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Зб. Наук. Праць.Вип.17/Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського.-Вінниця:ТОВ "Планер", 2014. - С.85 - 91

3. Оганнисян М.З. Соревнование как метод физического воспитания студенческой молодежи / М.З. Оганнисян // Ученные записки университета им. П.Ф. Лесгафта. - 2007. - .№12(34). - С.85 - 88

4. Пальчевський С.С Педагогіка : [навч. посіб.] /С.С. Пальчевський. - К.: Каравела,2007. - 576 с.

5. Папуша Г.П. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація / Г.П. Папуша //Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. - 192 с.

6. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина1/ Б.М. Шиян //Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru