Професійно-педагогічна орієнтація виконавської підготовки майбутнього вчителя–музиканта

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Значне місце у професійній підготовці майбутнього вчителя музики посідають дисципліни виконавського спрямування, серед яких - «Основний музичний інструмент». Автор концепції масового музичного виховання Д.Б. Кабалевський із сукупності професійних вмінь вчителя-музиканта особливо виділяв володіння музичним інструментом. Він писав:

«Без механічного запису на уроці музики звичайно не обійтися, особливо коли в класі повинен прозвучати хор, оркестр, оперна сцена тощо, але він повинен бути доповненням до живого виконання вчителем, а не заміною його» 2,с.138.

Досліджуючи різні аспекти виконавської підготовки майбутнього вчителя музики відомі вчені (Л.О. Арчажнікова, Н.К. Бєлова, Н.Л. Бєлая, Л.Г. Коваль, Г.Ю. Ніколаї, О.М. Олексюк, Г.М. Падалка, Т.Й. Рейзенкінд, О.П. Рудницька, В.Д. Шульгіна, Г.М. Ципін та інші) наголошують на існуючому у практиці вищої школи протиріччі між сучасними високими вимогами суспільства до професійної підготовки вчителя-музиканта і недостатньою націленістю фахових виконавських дисциплін на практичні потреби викладання музики в загальноосвітній школі.

Процес навчання у педагогічному вузі підпорядковується певним закономірностям та принципам. Поряд із провідними принципами музичної педагогіки першочергового значення набувають загально-педагогічні принципи особистісно-зорієнтованого навчання та професійно-діяльнісної підготовки.

Особистісно-зорієнтоване навчання, яке утверджується у сучасній теорії та практиці як альтернативне традиційному, безособистісному, відрізняється зверненістю педагогічного процесу до особистості студента з метою виявлення його творчого потенціалу й розвитку індивідуальності (Є.В. Бондаревська, Є.О. Гаспарович, С.С. Горбенко, О.І. Малихіна, І.С. Якіманська та інші).

Традиційною формою опанування дисципліни «Основний музичний інструмент» є індивідуальні практичні заняття, в ході яких студент ознайомлюється з жанрово-стильовими особливостями музичних творів, оволодіває комплексом технічних та художньо-виконавських вмінь та навичок, необхідних для професійного володіння музичним інструментом, накопичує виконавський «багаж» та індивідуальний виконавський досвід.

Практика засвідчує, що індивідуальна форма навчання забезпечує оптимальні умови для зростання виконавської майстерності студента і забезпечує особистісний підхід, за К.К. Платоновим 6, «з урахуванням всієї індивідуальної динамічної, функціональної структури даної конкретної особистості»: враховується його загальний і музичний розвиток, рівень музично-виконавської підготовки, індивідуально-психологічні особливості, індивідуальний темп засвоєння навчального матеріалу тощо. Разом з тим, в школі на уроці музики вчитель ніколи не виступає як «чистий» виконавець. Ілюструючи той чи інший музичний твір, вчитель одночасно виступає, за висловом Б.В. Асафєва, як «тлумач» музики, коментуючи і пояснюючи її дітям. А це, в свою чергу, вимагає комплексу вмінь суто педагогічного характеру: знаходити вербальну характеристику музичного твору, враховуючи вікові особливості учнів, рівень розвитку їхнього сприймання і розуміння музики; визначати виховну роль музичного твору та знаходити засоби його впливу на учнів; вміння доступно, цікаво, емоційно розповідати про музику, застосовуючи весь арсенал сучасних педагогічних засобів виховного впливу тощо. Такий вид педагогічної взаємодії на уроках музики, обумовлений специфікою музики як «мовою почуттів», отримав назву «художньо-педагогічного спілкування», в ході якого музика виступає основним засобом спілкування, «де інформація, що криється у творах мистецтва читається не розумом, а динамічним станом душі - співінтонуванням, співчуттям і співпереживанням» [3].

У відповідності до принципу професійно-діяльнісної підготовки зміст предмету “Основний музичний інструмент” визначається вимогами до музично-виконавської підготовки майбутніх вчителів з урахуванням специфіки роботи в загальноосвітній школі. Цей принцип зумовлює зміни і в організації музично-виконавської підготовки, її формах і методах, спрямованих на перетворення позиції студента з об'єкта педагогічного впливу в позицію суб'єкта навчального процесу. Така позиція обґрунтована психологами як оптимальна для розвитку особистості студента, оскільки приводить до інтеграції емоційних, інтелектуальних, вольових можливостей і здібностей особистості та їх оптимального використання у вирішенні конкретних завдань. Позиція суб'єкта діяльності, за даними психолого-педагогічної науки, радикально підвищує мотивацію особистості (О.П. Рудницька, Г.М. Ципін, Т.І. Шамова, А.І. Щербаков, Г.І. Щукіна та інші).

Аналіз публікацій з окресленої проблеми дозволяє стверджувати, що в теорії та практиці музично-виконавської підготовки вчителів музики накопичено певний досвід цілісного підходу до формування професійних якостей фахівця у єдності трьох складових: музично-естетичного, педагогічного та інструментального розвитку 5. Ряд науковців вважають, що удосконаленню виконавської підготовки студентів та наданню їй професійно-педагогічного спрямування сприяє поєднання індивідуальних та групових форм організації навчальної діяльності студентів. Так, Г.Ю.Ніколаї, на основі виявленої структури змісту виконавської підготовки вчителів музики та форм її організації, теоретично обґрунтувала та експериментально перевірила систему групових тематичних занять, педагогічну технологію слухання та обговорення музичних творів, відповідний діагностичний інструментарій 4. У структурі змісту виконавської підготовки студентів автор виділяє елементарний, технічний, художньо-образний, концептуальний (теоретичний) та професійний (інтегративний) рівні, а на кожному з них - елементи музично-виконавського та професійно-педагогічного компонентів.

Окреслюючи перспективні напрями розвитку музично-педагогічної освіти, Г.М. Падалка також вважає, що найефективніше сприяє особистісно-індивідуальному розвиткові студента індивідуальна форма навчання, хоча, на її думку, доцільним є і використання групових занять зі студентами в фортепіанному класі 5. Впровадження елементів групового навчання, зазначає науковець, спрямоване на створення умов для творчого взаємоспілкування майбутніх вчителів, надання їм можливості обміну думками, обговорення дискусійних проблем, зіставлення різних варіантів інтерпретації музичного твору та інших форм критично-оцінної естетичної діяльності. Г.М. Падалка також пропонує поєднання музичних творів у художньо-методичні блоки і створення музичних колекцій типу : «Образи дітей в музиці», «Добрі і злі казкові герої» тощо. Виконання колекції студентом передбачає попереднє визначення дидактично-виховного потенціалу музичних творів та вміння словесно їх інтерпретувати.

Отже, короткий аналіз публікацій показує, що в теорії та практиці музично-педагогічної освіти існують певні підходи і намагання посилити виконавську підготовку майбутніх вчителів музики в напрямку майбутньої професійної діяльності.

Мета статті - показати практичні шляхи реалізації принципу професійно-діяльнісного підходу в процесі індивідуальної виконавської підготовки майбутніх вчителів музики.

Виконання музичного твору, і це доведено теорією й практикою, є процесом творчим, який надає можливість музиканту-виконавцю самовиразитись, самоактуалізувати свої здібності, творчу уяву, асоціативні образи. Оволодіваючи закономірностями художньої творчості, переосмислюючи “головну думку” і “головне почуття” (М.С. Каган), виконавець намагається в художньо-виразній формі донести власне розуміння образного змісту музичного твору, його перевтілення у власній інтерпретації. Робота над найбільш досконалим вираженням власної виконавської інтерпретації сприяє розкриттю творчої індивідуальності виконавця, формує його творче мислення як музиканта-інтерпретатора. Проте, багаточисельні спостереження за виконавською діяльністю студентів дозволили виявити, що для більшості з них є складним вербальне визначення музичного образу, який відтворювався під час виконання. Чітко усвідомлюючи конкретні технічні та художні задачі виконання, студенти часто не в змозі узагальнити власні уявлення про твір, його образний зміст, естетичну цінність, аргументувати особисте ставлення до виконуваної музики, її автора. А з урахуванням вимоги про наближення виконавської підготовки студентів до потреб шкільної практики, для студента, як майбутнього вчителя, важливо вміти використати нап-рацьований музичний репертуар в подальшій професійній діяльності, вміти визначити його дидактичні, розвиваючі та виховні можливості, адаптувати зміст музичних творів до шкільної аудиторії.

Тому, особистісно-зорієнтоване навчання в інструментальному класі, спрямоване на розвиток суто творчо-виконавських здібностей майбутнього вчителя не можна вважати достатнім. Лише поряд з розвитком творчо-педагогічного мислення на основі глибокого розуміння твору, з урахуванням його творчого використання в педагогічній практиці можливе професійне становлення майбутнього вчителя.

Досліджуючи шляхи реалізації принципу професійно-діяльнісного підходу в практику музично-виконавської підготовки студентів, ми керувалися науковими положеннями про те, що:

- усвідомлення проблемного начала культури та її творче присвоєння є єдиним соціально, психологічно й педагогічно виправданим способом розвитку людини; вчитель музичний творчий

- творча діяльність набуває активності й найбільшої завершеності лише за умов якнайповнішої самостійності;

- сучасна сутність засвоєння навчального матеріалу - це засвоєння його на рівні творчого застосування;

- вміння формуються й закріплюються у варіативних умовах навчальної діяльності.

Із цих положень витікає важлива педагогічна вимога: зміст навчання, спрямованого на розвиток творчих якостей, повинен бути представлений системою проблемних завдань різного рівня складності, якими передбачений самостійний пошук їх вирішення.

У музичній психології музичний твір розглядається як модель «душевного руху» (В.П. Бобровський). Поняття «душевний рух» відображає динаміку психічного стану людини, яка виражає єдність емоційних, інтелектуальних, вольових процесів. Тому осмислення музичного твору як цілісного художнього явища пов'язано з активністю всіх сфер психіки людини і здійснюється у відповідності до ряду: сприймання, переживання, осмислення, оцінка.

Розроблена нами система індивідуальних творчих завдань спрямовувала наступну послідовність дій студента під час виконавського опрацювання музичного твору: від усвідомлення початкового емоційного враження, через структурно-логічний аналіз музичної форми до вираження власного оцінного ставлення до сприйнятого твору та його педагогічна адаптація до умов шкільної практики.

Перцептивно-сенсорні завдання.

Мета: активізація музично-слухових уявлень, оволодіння способами емоційного пізнання музичного твору.

Приклад: визначте у музичному творі характерні інтонаційні ознаки (мелодичні, ладотональні, метроритмічні, гармонічні).

З метою активізації музично-слухових уявлень використовувались наступні методичні прийоми: підкреслено виразне інтонування смислових структур музичної мови (інтонації, мотива, фрази); почергове виконання музичної фрази на інструменті та голосом;програвання твору у вигляді гармонійних формул; програвання з перебільшеною нюансировкою та ін.

В якості методів стимулювання емоційної реакції на твір використовувались дві групи методів: методи «пробудження» емоцій та методи сугестивної дії.

Перцептивно-розумові завдання.

Мета: актуалізація диференційованого сприймання музичної форми, активізація музично-розумової діяльності на основі аналізу формоутворюючих елементів.

Приклад: проаналізуйте загальний композиційний план твору і визначте вузлові моменти, які віддзеркалюють розвиток музичного образу. Покажіть роль і взаємодію музичних засобів у створенні музичного образу.

Змістовно - логічні завдання.

Мета: формування навичок узагальнюючо-логічного пізнання твору, створення власної виконавської інтерпретації як цілісної структури.

Приклад: на основі аналізу розвитку музичного образу (тяжіння, напруга, контрастність, конфліктність, спад, розрядка) покажіть у власному виконанні взаємозалежність засобів музичної та виконавської виразності у напрямку передачі образного змісту твору.

З метою розвитку музичного мислення студентів використовувались аналітичні методи.

Оцінні завдання.

Мета: формування вміння критично оцінювати музичний твір, виражати власні інтерпретаційно-оцінні судження з точки зору його естетичної значущості, виховання особистого ставлення до виконуваного твору.

Приклад: поясніть, як ви розумієте смисл цього твору,чи співзвучний вашому внутрішньому світу його образний зміст; чи відчуваєте ви від спілкування з твором задоволення, насолоду, співпереживання або ж залишилися байдужими. Аргументуйте відповідь.

Художньо-педагогічні завдання.

Мета: усвідомлення вивченого твору з точки зору його використання в шкільній практиці. Формування вміння адаптувати набуті знання про музичний твір до практики музично-естетичного виховання учнів.

Приклад: визначте, у якому класі, при вивченні якої теми можна використати музичний твір. Визначте його художньо-педагогічну доцільність.

Проблема надання виконавській підготовці майбутнього вчителя музики професійно-педагогічного спрямування, не дивлячись на певні напрацювання в цьому напрямку, не втрачає своєї актуальності. Як показало наше дослідження, при цілеспрямованій і систематичній роботі в класі інструментальної підготовки в умовах індивідуального навчання цей процес може бути ефективним.

Проблема професійно-педагогіч-ної спрямованості виконавської підготовки майбутніх вчителів-музикантів є багатоаспектною. ЇЇ вирішення пов'язано з усіма дисциплінами виконавського циклу, а саме: «Вокальний клас», «Диригування», «Концертмейстерський клас», «Додатковий музичний інструмент».

Література

1. Арчажникова Л.Г. Профессия - учитель музыка : кн.для учителя /Л.Г. Арчажникова. - М,:Просвещение,1984.- 111с.

2. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердце: [книга для учителя]/ Дмитрий Борисович Кабалевский. - М.: Просвещение, 1984. - 206 с.

3. Медушевский В.В. Музыка в семье искусств/ В.В. Медушевский// Музыка в школе. - 1984. - №1. - С. 31 - 35.

4. Ніколаї Ю.Г.Деякі аспекти формування професійних умінь та навичок студентів у процесі їх інструментальної підготовки//Актуальні питання професійної підготовки вчителя: зб. наукових статей.- М.,1990.-С.143-149.

5. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін)/ Галина Микитівна Падалка. - К.: Освіта України, 2008. -274 с.

6. Платонов К.К. Система психологии и теория отражения /К.К. Платонов. - М.: Наука,1982. - 309с.

Размещено на Allbest.ru