Підтримка особистісного розвитку старших дошкільників з порушеннями зору як теоретична проблема корекційної педагогіки

Н.А. Коломійченко

Анотація

У статті вивчається проблема педагогічної підтримки особистісного розвитку старших дошкільників з порушеннями зору. Розглядаються соціально-психологічні основи розвитку особистості дітей дошкільного віку в умовах зорової деривації. Визначаються теоретико-методологічні засади педагогічної підтримки особистісного розвитку вихованців спеціальних дошкільних навчальних закладів.

Ключові слова: особистісний розвиток, педагогічна підтримка, дошкільники з порушеннями зору.

Аннотация

В статье изучается проблема педагогической поддержки личностного развития старших дошкольников с нарушениями зрения. Рассматриваются социально-психологические основы развития личности детей дошкольного возраста в условиях зрительной депривации. Определяются теоретико-методологические принципы педагогической поддержки личностного развития воспитанников специальных дошкольных образовательных учреждений.

Ключевые слова: личностное развитие, педагогическая поддержка, дошкольники с нарушениями зрения.

Annotation

Pedagogical work with the preschool children who have vision infraction should be directed at supporting, saving and developing their personalities. The personality development of a child should be based, on one hand, on determination of the compensation of the children's age abilities, understanding the interim, as well as the fleeting nature of many disorders; and on the other hand, on creating conditions which prevent the effect of harmful factors and strengthening of protective and adaptive mechanisms of the children with vision disorders.

Providing the identity development of the children with vision disorders is possible only on conditions of combining the pedagogical influence, prevention and correction with humanization of the educational process, creating of necessary conditions for the development of the learning, gaming, natural and social environment.

The pedagogical support is considered as a process of interaction, as subjects of functioning of the educational process which is directed at giving support to the child during his development.

The essence of the pedagogical support is based on the transformation of the personality. It is defined by the personal level of awareness of own problems and aid measure of the personal formation of pupils, which can be given by an adult. That is why the pedagogical support could be limited by adequate understanding of the situation which appeared to be the level of the personal child's development, his moral and volitional qualities.

The process of the pedagogical support includes not only the system of external incentives (requirements, expectations, etc.), but, first of all, the system of the internal promptings such as desires, beliefs, interests, set-ups of the personality. The efficiency of the pedagogical support is defined by the influence of the teacher's personality on the pupils. It is so called subject- subjection character of the pedagogical interaction.

The formation of the personality of the children with vision disorders at pre-school age can become more effective due to the availability of a holistic educational technology.

Keywords: features of formation of personality, pedagogical support, children with visual.

Розвиток особистості є засобом і результатом, одним з аспектів її соціалізації, що розуміється в науці як процес операціонального оволодіння набором програм діяльності й поведінки, характерних для тієї або іншої культурної традиції, як процес інтеріоризації дитиною знань, що виражають людські цінності та норми; як процес засвоєння й активного відтворення дитиною соціального досвіду.

Дослідження Д.І. Фельдштейна (1989) по проблемі феномена особистісного розвитку переконливо доводять, що даний процес базується на взаємодії двох сторін діяльності, пов'язаних з освоєнням предметного світу й світу людських стосунків. Відповідно до його концепції, процес особистісного розвитку являє собою постійний взаємозв'язок соціалізації-індивідуалізації. Тобто, процес особистісного розвитку являє собою складне явище, у ході якого відбувається присвоєння дитиною об'єктивно заданих норм людського співжиття й постійне відкриття, ствердження дитиною себе як соціального суб'єкта.

Отже, основними лініями соціального розвитку є: соціалізація як процес освоєння соціальної культури, що забезпечує соціальну адаптацію індивіда в суспільстві, та індивідуалізація як процес відокремлення, становлення суб'єктності дитини.

Розгортання цих ліній як поступального процесу ("від усвідомлення зростаючою людиною своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої активності є, на думку Д.І. Фельдштейна, одним з найважливіших моментів в особистісному розвитку.

Усе сказане вище дозволило нам розробити теоретичну модель особистісного розвитку дитини дошкільного віку (рис.1)

педагогічний особистісний дошкільник зоровий

Рис. 1. Модель особистісного розвитку дитини дошкільного віку

Розглядаючи питання формування особистості в умовах зорової депривації, слід зазначити, що повна відсутність зору чи глибокі порушення його провідних функцій вносять суттєві зміни в життя дошкільника, ускладнюючи його взаємодію з навколишнім світом. Причинами такого стану є специфічні особливості спілкування дитини в період раннього онтогенезу, обмеженість можливостей пізнавальної діяльності та активного наслідування, звуження можливостей моторної сфери і, часом, умови середовища.

Педагогічна робота з вихованцями, які мають порушення зору, повинна бути спрямована на підтримку, збереження та розвиток особистості дошкільника, має базуватися, з одного боку, на визнанні компенсаторних можливостей дитячого віку, розумінні тимчасового, скороминущого характеру багатьох розладів, з другого - на створенні умов, які запобігають дії шкідливих чинників, сприяють зміцненню захисно-пристосувальних механізмів дитини, соціально-педагогічній реабілітації та психолого-педагогічній корекції поведінки дітей з порушеннями зору.

Забезпечення особистісного розвитку дітей з порушеннями зору можливе лише за умови поєднання оптимальної системи педагогічних впливів, профілактики і корекції у поєднанні з гуманізацією навчально-виховного процесу, створення належних умов розвитку, предметно-ігрового, природного і соціального середовищ, що сприятиме "входженню" дитини у соціум, її адаптації до мінливих умов життя.

Проте практика свідчить, що життєдіяльність дитини в дошкільному навчальному закладі визначається високим темпом, жорсткою регламентацією, великою кількістю стресорів, орієнтацією на змагальність як обов'язковий складник сучасного життя, повсякчасними оцінками її досягнень. Це зумовлює надмірну мобілізацію ресурсів, високу емоційну напругу, пов'язану з прагненням вихованця відповідати вимогам дорослих. Так виникає ризик не лише соматичних, а й психічних порушень, проявів депресії, різних фобій, відчуття власної неповноцінності.

Крім того, переважна більшість дошкільнят з порушеним зором зазнає дефіциту руху, характеризується низькою витривалістю. У надзвичайно відповідальний період для становлення організму, психіки, особистості життя дітей проходить в ускладнених умовах.

Відповідно, пошук сприятливих умов, в яких дитина вчилася б сама, будучи суб'єктом власної діяльності, - основне завдання педагогіки розвитку. За особливу цінність педагогіка розвитку визнає здатність людини самостійно мислити, діяти, розвиватися. Ці здібності дозволяють багато чого досягти в житті.

Парадигма науково-гуманістичної системи дошкільної освіти, яка забезпечує усвідомлене засвоєння дітьми соціальних знань та суспільних цінностей на основі вільного міжособистісного діалогу передбачає застосування розвиткових педагогічних технологій.

Однією з таких технологій є педагогічна підтримка, яка у зарубіжних і вітчизняних дослідженнях розглядається як невід'ємна складова процесів гуманізації та індивідуалізації освіти, як процес педагогічної взаємодії, як діяльність суб'єктів освітнього процесу, що спрямована на надання підтримки дитині в її розвитку.

Психологічний аспект педагогічної підтримки визначається співучастю в життєвому самовизначенні, у підготовці до здійснення вибору в кризових ситуаціях, у саморозкритті й усуненні суб'єктивних перешкод розвитку, у зміцненні психологічного здоров'я, а також у наданні допомоги в конкретній психотравмуючій ситуації.

Сутність педагогічної підтримки полягає в перетвореннях, що стосуються особистості, та визначається рівнем усвідомлення особистістю власних проблем і мірою допомоги, котра може бути надана дорослим в особистісному становленні вихованця. Тому педагогічна підтримка обмежена адекватним розумінням ситуації, що створилася, рівнем розвитку суб'єктності вихованця, його морально-вольовими якостями.

Процес педагогічної підтримки включає не тільки систему зовнішніх стимулів (вимог, очікувань тощо), але, насамперед, систему внутрішніх спонукань - прагнення, переконання, інтереси, установки самої особистості. Ефективність педагогічної підтримки обумовлюється впливом особистості педагога на особистість вихованця, що визначається ціннісним ставленням до світу "Дитинства" й визнанням в якості пріоритету активності вихованця. Парадигмальними і методологічними підставами моделі педагогічної підтримки є ідеї особистісно-орієнтованого підходу, суб'єкт-суб'єктного характеру педагогічної взаємодії.

Суб'єктність, як необхідна умова саморозвитку особистості й надання їй педагогічної підтримки передбачає розвиток суб'єктних якостей особистості: здатності до самостійної діяльності, усвідомлення власної значущості для інших людей, відповідальності за результати діяльності, здатності, до морального вибору в конкретних ситуаціях, прагнення визначитися, обґрунтувати вибір усередині свого "Я"; спрямованість на реалізацію власного "Я".

Реалізація цієї мети спрямована на вирішення наступних завдань:

- виховувати у дитини здібності та потреби відкривати і творити себе;

- розвивати здібності пізнавати себе як частину світу, в діалозі з ним;

- становлення потреби і здатності спілкування зі світом;

- розвивати здібності самовизначення, самостановлення, самореалізації.

Реалізація завдань особистісного розвитку дітей дошкільного віку найбільш ефективна за наявності цілісної педагогічної системи, побудованої відповідно до основних підходів загальнонаукового рівня методології педагогіки.

Гуманістичний підхід передбачає орієнтацію на суб'єктивні потреби і інтереси дитини, визнання її прав і свобод, самоцінності дитинства як основи особистісного розвитку.

Синергетичний підхід дозволяє розглядати кожен суб'єкт педагогічного процесу (діти, вихователі, батьки) як підсистеми, що саморозвиваються, здійснюють перехід від розвитку до саморозвитку. У аспекті соціального розвитку дітей цей підхід передбачає, наприклад, поступову зміну загальних орієнтацій педагога в становленні основних видів діяльності (від сприйняття - до відтворення за зразком - до самостійного відтворення - до творчості).

Полісуб'єктний підхід передбачає необхідність врахування впливу всіх чинників особистісного розвитку (сім'я, однолітки, дошкільний заклад).

Системно-структурний підхід передбачає організацію роботи по особистісному розвитку дошкільників відповідно до цілісної педагогічної системи взаємопов'язаних і взаємообумовлених цілей, завдань, змісту, засобів, методів, форм організації, умов і результатів взаємодії педагогів з дітьми.

Комплексний підхід передбачає взаємозв'язок усіх структурних компонентів педагогічної системи стосовно усіх ланок і учасників педагогічного процесу.

Діяльнісний підхід дозволяє визначити домінанту взаємовідносин дитини з навколишнім світом, актуалізувати реалізацію потреб в усвідомленні себе суб'єктом діяльності.

Середовищний підхід дозволяє вирішити завдання організації освітнього простору як засобу особистісного розвитку.

Крім того, збагачення внутрішнього світу дитини має ґрунтуватися на таких теоретичних положеннях:

- розширенні ступенів свободи, право вибору;

- використанні діалогічного мовлення, котре поєднує бажання і прагнення дитини до активності, спілкування і пізнання - себе, своїх можливостей, інших людей;

- наявності перспективи (дитина повинна мати можливість висловити свою думку, поділитися переживаннями, розраховувати на розуміння і своєчасну кваліфіковану підтримку). Отримувати нову сучасну інформацію, опановувати важливі для сьогодення уміння та способи діяльності;

Повноцінний особистісний розвиток дошкільника забезпечується при дотриманні таких принципів організації педагогічної підтримки:

- гуманізму та педагогічного оптимізму (ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей, вироблення оптимістичної гіпотези розвитку, вираз довіри до її можливостей, існування резервних сил, опора на її позитивні якості й здобутки);

- активності (розвиток у дошкільному віці самостійності, творчого ставлення до життя і різних видів діяльності, формування у дитини критичності, самокритичності, здатності робити власний вибір, приймати свої рішення й відповідати за їхні наслідки, надавати переваги комусь - чомусь, чинити опір негативним впливам, розширювати ступені своєї свободи, саморозвиватися);

- єдності розвитку, виховання і навчання (збалансованість у педагогічній роботі розвиваючих, виховних та навчальних завдань, їх спрямованість на формування у дитини світогляду, системи ціннісних ставлень до людей, самої себе);

- демократизації навчально-виховного процесу (посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу, встановлення між ними довірливих стосунків, поваги до суверенітету, запитів, інтересів, потреб кожного);

- об'єктивності й науковості (розвиток дошкільника здійснюється за об'єктивними законами, пояснюється науковими поняттями, не порівнюється з особливостями розвитку дорослої людини, спирається на знання вікової специфіки);

- системності (процес особистісного розвитку зумовлюється збалансованим поєднанням його взаємопов'язаних складників. Фрагментарність, однобокість, переоцінка значення однієї сторони за рахунок нехтування іншими, розвиток "по частинах" гальмує процес

становлення дошкільника як особистості);

- індивідуального та особистішого підходів (спільні, типові для всіх дітей певного віку закони особистісного розвитку виявляються в індивідуальній історії розвитку кожної конкретної дитини своєрідно, неповторно, втілюються в системі її цінностей, світогляді, життєвій позиції, волі, почуттях);

- природності (передбачає створення педагогом сприятливих умов для природного й поступового розвитку особистості дитини, орієнтацію на здоровий глузд, диференціацію того, що корисне, сприятливе, розвиваюче, а що - шкідливе, руйнівне, гальмівне, суперечить її природі; врахування в навчально-виховному процесі багатогранної природи дошкільника, його вікових та індивідуальних особливостей);

- наступності й неперервності (використання попереднього досвіду дитини на всіх етапах розвитку, його збалансованість з наступним, поступове ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів навчально-виховного процесу; рівноцінну представленість у всіх сферах життєдіяльності дитини).

Короткий огляд основних теоретичних засад педагогічної підтримки особистісного розвитку дошкільників з порушеннями зору дозволяє зробити наступні висновки:

- особистісний розвиток являє собою послідовний, багатоаспектний процес і результат соціалізації-індивідуалізації, у ході котрого здійснюється залучення людини до "загального соціального" і постійне відкриття, ствердження себе як суб'єкта життєдіяльності;

- особистісний розвиток кожної дитини є синтезом різних його векторів - біологічного, психічного, соціального;

- дошкільний вік є сензитивним періодом в особистісному розвитку;

- особистісний розвиток дітей дошкільного віку здійснюється в різноспрямованій діяльності пізнання предметного світу та відносин між людьми;

- основними механізмами особистісного розвитку дітей дошкільного віку є: соціальна орієнтація, наслідування, емоційна ідентифікація, соціальний досвід, контроль, оцінка, рефлексія;

- особистісний розвиток здійснюється як у ході стихійного впливу соціальних факторів, так і у цілеспрямованому, організованому педагогічному процесі;

- дисбаланс, відставання в показниках особистісного розвитку призводить до суперечностей і нерівностей розвитку;

- ефективність особистісного розвитку дошкільників визначається реалізацією основних підходів до побудови програми, технології й організації педагогічного процесу:

- ефективність особистісного розвитку кожної дитини визначається своєчасним і якісним моніторингом результатів з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дошкільників.

Отже, проблема педагогічної підтримки особистісного розвитку дошкільників із зоровою деривацією є актуальною у сучасній науці й практиці та потребує подальшого вивчення.

Однак, аналізуючи ситуацію в сфері розвитку особистості дошкільників з порушеним зором, ми виявили основні протиріччя:

- між новими теоретичними підходами й недостатньою практичною готовністю педагогічного колективу працювати в парадигмі особистісно-орієнтованної освіти;

- між потребами в педагогічній підтримці, з боку дитини з порушеним зором і нездатністю й неготовністю її надання з боку педагогів-практиків;

- між потребою дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу в підвищенні ефективності педагогічної діяльності й відсутністю адекватних науково-обґрунтованих і практично-орієнтованих моделей педагогічної підтримки.

Список використаних джерел