Формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами у процесі професійної підготовки

І.В. Гаркуша

Ключові слова: риторична культура, фахівці з реклами, формувальний експеримент, динаміка змін, складові риторичної культури.

Ключевые слова: риторическая культура, специалисты по рекламе, формирующий эксперимент, динамика изменений, составляющие риторической культуры.

The study of the rhetorical culture forming of the future advertising specialists advertising specialists или specialists in advertising) is described and its effectiveness in the process of professional preparation is tested. We examined and analyzed the dynamics of changes of all components of the rhetorical culture in the experimental and control groups before and after the formative stage of the experiment.

Key words: rhetorical culture, advertising specialists, formative experiment, dynamics of changes, components of the rhetorical culture.

Сучасний професіонал у галузі реклами має усвідомлювати місце й роль риторики в професійній діяльності як засобу її координації, самореалізації, самовизначення й самоствердження. Рекламне красномовство - один із різновидів соціально значущого красномовства, що активно розвивається на Заході й починає розвиватися в незалежній демократичній Україні [4]. Його розуміють як особливу сферу практичної діяльності, продуктом якої є соціально значущий прагматично цінний словесний твір - рекламний за характером. Його основні ознаки - зміст і зовнішнє оформлення (відмінні від нерекламних), функціональні ознаки, місце в загальній сукупності текстів, які створюються цією мовою. Реклама - це особливий “товар”; її зміст не повинен зашкодити покупцям, а має привернути їх увагу, вплинути на їх свідомість, переконати, змусити позитивно відгукнутися на презентований зміст.

Переконані, що для того, щоб майбутній рекламіст став справжнім фахівцем, він повинен мати не лише певне загальнокультурне, освітньо-професійне підґрунтя, відповідні психофізіологічні ознаки, але й необхідний рівень риторичної культури, що включає в себе знання, уміння та навички змістовної й культурно-мовної підготовки, деякі інші фахові надбання, необхідні для здійснення рекламної діяльності. Це вимагає залучення сучасної риторичної науки, яка сприяє розвитку культури мислення (ерудиції, оперативності, відкритості, самостійності, самокритичності), культури мовлення (відповідності мовлення нормам літературної мови, ясності, стислості, доцільності, правильності дикції та інтонації), культури поведінки (ввічливості, тактовності, поваги до співрозмовників тощо).

Виходячи із цього, основною метою статті є експериментальна перевірка методики формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами в процесі фахової підготовки.

Реклама як маніпулятивний дискурс, соціально-психологічний феномен, змагальна комунікація, явище культури тощо зазвичай була предметом наукового інтересу багатьох учених (Р. Барт, С. Горін, Т. Ковалевська, Є. Корнілова, Є. Медведєва, Н. Непийвода, І. Черепанова та ін.). На проблемі підготовки майбутніх фахівців до професійного мовлення засобами риторики сфокусовані праці багатьох науковців. Автори акцентували увагу на риторичній підготовці старшокласників (Л. Ассуїрова, В. Гончарова, В. Ліпатова, О. Наумова, М. Соколова, Т. Ільїна та ін.), економістів (І. Кононенко), студентів-іноземців (А. Коренєва), курсантів (Л. Крапівник), медичних працівників (В. Дєєва, Н. Валуєва, Р. Харчук та ін.). Зазначені дисертаційні роботи відкрили новий напрям підготовки фахівців професійному мовленню засобами риторичної науки.

Для перевірки ефективності запропонованої методики формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами було проведено формувальний експеримент.

У ході дослідження риторичної культури майбутніх фахівців з рекламної діяльності застосовано такі психодіагностичні методики:

- методику діагностики комунікативної культури [2];

- діагностику комунікативних навичок: уміння зрозуміти співрозмовника (рефлексія) [10]; уміння “психологічно правильно” надати допомогу в спілкуванні [5]; уміння переконувати [9]; уміння слухати [7]; уміння вести діалог [9];

- діагностику комунікативних якостей особистості: методику діагностики рівня комунікативного контролю в спілкуванні М. Шнайдера [1];

- методику діагностики емпатії за модифікованим опитувальником А. Меграбяна та Н. Епштейна [6];

- діагностику комунікативного типу поведінки: тест комунікативних умінь М. Міхельсона в адаптації Ю. Гільбуха [11];

- шкалу оцінювання комунікативних мовних навичок Р. Еріксона, адаптовану В. Калягі- ним, Л. Мацько [3];

- оцінювання ефективності спілкування: методику діагностики ефективності спілкування [8].

Упровадження методики формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами передбачало дотримання викладачами взаємозв'язку її структурних (мета, завдання, зміст, форми, технології навчання) та функціональних (цільовий, мотиваційний, змістово-процесуальний, контрольний) компонентів.

В експериментальній роботі взяли участь дві групи студентів - майбутніх фахівців з реклами та зв'язків з громадськістю на базі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, одна з яких була експериментальною - 30 осіб, а друга - контрольною - 28 осіб.

Насамперед, ми виділили певні риторичні вміння, навички та особистісні якості, які можуть бути розвинені в ході впровадження методики формування риторичної культури, провели їх діагностику до та після впровадження методики з метою відстежити динаміку змін. Для діагностики були обрані комунікативні й риторичні навички, особистісні якості, комунікативний тип поведінки: рівень комунікативної культури, уміння “психологічно правильно” надати допомогу в спілкуванні; уміння переконувати; уміння зрозуміти співрозмовника (рефлексія), уміння слухати та вести діалог; такі комунікативні якості, як комунікативний контроль у спілкуванні та емпатія; комунікативний тип поведінки, комунікативні мовні навички; самооцінка ефективності спілкування.

Реалізуючи мотиваційне забезпечення мети формування риторичної культури майбутніх рекламістів, викладачі на основі попередньої діагностики мотиваційної сфери студентів спрямовували свою діяльність на формування в них мотивів цілеспрямованого, творчого оволодіння знаннями про сутність і вияв у професійній діяльності рекламіста риторичної культури.

Формуванню мотиваційної основи навчальної діяльності сприяло засвоєння студентами системи цінностей, норм, еталонів риторичної поведінки рекламістів, постійне включення студентів у вирішення професійних, комунікативних проблем, ситуацій, переведення їх із позиції підлеглих на позицію співробітництва.

У процесі організації підготовки враховували, що з метою докорінної зміни ставлення студентів до лекції важливо застосовувати заходи, які спонукають студентів до подальшої роботи: короткі бесіди зі студентами за змістом попередньої лекції перед читанням нового матеріалу (змушує частіше зазирати до конспекту й згадувати зміст рекомендованих джерел); вибіркові зустрічі викладача зі студентами в позаурочний час (дають змогу з'ясувати, як студенти працюють над лекцією й рекомендованою літературою, допомогти їм у цій роботі); внутрішньо-груповий контроль за роботою студентів над лекцією; проведення конкурсів конспектів тощо.

Щодо упорядкування чи відпрацювання записів лекції студентам було запропоновано здійснювати такі послідовні дії: перечитати записи, зроблені на лекції, і винести на поля конспекту (або на окремий аркуш паперу) все незрозуміле, що треба уточнити та доповнити в подальшій роботі над літературою; виправити записи за смислом: дописати незакінчені фрази, пропущені слова, виправити помилки тощо; ознайомитися з матеріалом теми за підручником, внести потрібні уточнення та доповнення до конспекту; підкреслити основне, виділити розділи й підрозділи, висновки та доведення змісту теми; виконати практичні завдання викладача щодо уточнення й доповнення змісту теми та конспекту; скласти план роботи й розпочати поглиблене вивчення рекомендованої викладачем літератури, першоджерел і відповідних матеріалів з теми лекції.

Під час читання конспекту та рекомендованих джерел у студентів з'являється чіткіше усвідомлення змісту основних питань. Основні думки, факти, висновки, доведення, цікаві приклади, що розкривають і доповнюють зміст теми, слід записати до своїх зошитів, відповідно виділяючи та підкреслюючи їх. Далі переглядається весь конспект з урахуванням доповнень і уточнень, систематизуються записи за рівнем вагомості матеріалу; теоретичні знання підтверджуються прикладами їх життя, досвіду, довідками й фактами, що покращують зміст лекції. Потім робиться спроба осмислити зміст теми лекції в цілому, закривши конспект.

Отже, самостійна творча робота студента - основа глибокого й міцного засвоєння системи знань і практичних умінь, необхідних для підготовки майбутнього фахівця до професійної діяльності. Вона ставала для студентів усвідомленою необхідністю, основою пізнавально-практичної діяльності.

Емоційно позитивними виявилися запропоновані студентам завдання-роздуми, завдання-міркування, завдання-пошуки, завдання-рішення. Викладач обирав уривки текстів різних епох, які містять думки про риторичні норми взаємодії фахівців.

Ефективним виявилися різні види семінарських занять. Так, наприклад, семінар - “мозкова атака”, який полягає в спонуканні студентів до пошуку розв'язання конкретної проблеми шляхом висування ідей, доброзичливого сприйняття їх усіма членами групи, відбір (генералізація ідей, найбільш влучних для формулювання висновків та прийняття остаточного рішення) тощо. Основні принципи й правила цього методу - абсолютна заборона критики запропонованих учасниками ідей, а також заохочення до висловлювання своїх думок, гумору. Наведемо деякі теми, що були винесені на обговорення: “Створення спільного підприємства”, “Реклама конкретного товару”.

Семінар-презентація - виступ перед аудиторією, що використовується для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про виконання індивідуальних завдань, демонстрації нових товарів і послуг. Зацікавленість серед студентів викликали такі завдання: “Самопрезентація”, “Представлення друга (подруги, свого шефа та інших людей)", “Презентація будинку (квартири) на продаж”, “Презентація університету”, “Презентація нового магазину (готелю, ресторану тощо)", “Презентація підприємства”, “Презентація товару”.

Під час проведення семінару-практикуму “Техніка мовлення оратора” студенти відпрацьовували вміння тренувати голос і управляти ним. Виконувалися вправи для розширення діапазону голосу, плавності переходу з регістра в регістр, сили й звучності, темпу, ритму, висоти.

Після проведених заходів з формування риторичної культури майбутніх фахівців з реклами для перевірки ефективності методики формування риторичної культури ми здійснили повторну діагностику обраних складових риторичної культури. Отримані результати, які відчать про динаміку показників усіх складових риторичної культури майбутніх фахівців з реклами до і після впровадження спеціальної методики, подано нижче. Достовірність змін, що відбулися в ході експерименту, визначалася за допомогою параметричного t-критерію Стьюдента.

Аналізуючи отримані результати, бачимо, що показники комунікативної культури значно підвищилися в експериментальній групі з 0,515 до 0,715 балів (на +20%), а в контрольній - з 0,525 до 0,530 балів (на +5%).

Аналізуючи результати зміни окремих риторичних умінь, бачимо, що значно підвищилися в експериментальній групі показники “уміння вести діалог” з 46,3 до 60,56 балу (на +14,26%), тоді, як у контрольній групі показники підвищилися лише з 48,96 до 50,32 балу (на +1,36%). Отримані результати нас приємно здивували, оскільки початковий рівень цього вміння в майбутніх рекламістів експериментальної групи виявився нижчим, ніж у майбутніх фахівців з реклами в контрольній групі (відповідно 46,3 проти 48,96), причому досліджувані - звичайні “середні” співрозмовники, які не дуже спонукають інших до спілкування з ними. А наприкінці впровадження методики формування риторичної культури ми отримали суттєву позитивну динаміку цього вміння. Кінцевий результат, на наш погляд, є серйозним покращенням для студентів - майбутніх фахівців з реклами.

Рис. 1. Динаміка показників окремих складових риторичної культури студентів обох груп на контрольному етапі експерименту

Уміння зрозуміти співрозмовника (рефлексія) також суттєво підвищилося в експериментальній групі з 49,2 до 62,2 балу (на +13%) порівняно з показниками контрольної групи з 44,53 до 48,32 балу (на +3,79%).

Щодо вміння слухати, то первинні результати були найвищими в обох групах, навіть вищі в контрольній групі, ніж в експериментальній, що свідчить про середній рівень з тенденцією до високого. Упродовж формувального етапу в експериментальній групі показники дещо збільшилися з 61,2 до 62,7 (на +2,1%), а в контрольній групі навіть зменшилися з 62,7 до 62,0 балу (на -0,7%).

Суттєво також підвищилися показники такої комунікативної якості, як “емпатія”, саме в експериментальній групі - з 47,37 до 58,03 балу (на +10,66%), порівняно з контрольною групою, в якій на початку показник був дещо вищим, та несуттєво підвищився на контрольному етапі - з 48,53 до 51,25 балу (на +2,72%).

За показником “самооцінка ефективності спілкування” результат в обох групах на початку експерименту свідчить про середній рівень самооцінки з тенденцією до нормального, але відбулося певне зниження показників в обох групах на контрольному етапі експерименту, і навіть більше в експериментальній групі - з 87,25 балів до 84,88 балу (на -1,97%), ніж у контрольній, - з 91,25 до 91,00 балу (на -0,21%). Деяке зниження показників, на наш погляд, може свідчити про те, що учасники експериментальної групи усвідомили, що ефективність спілкування потребує суттєвих витрат на формування риторичних умінь.

Як бачимо, спостерігається позитивна динаміка окремих комунікативних умінь, навичок, якостей, типів поведінки, які є складовими риторичної культури в експериментальній групі. Суттєво підвищився рівень уміння “психологічно правильно” надати допомогу в спілкуванні після формувального етапу з 11,38 до 15,75 балу (на +21,85%), тоді як у контрольній групі результат покращився лише з 14,25 до 15,50 балу (на +6,25%). Рівень комунікативного контролю в експериментальній групі підвищився з 4,86 до 6,26 балу (на +14,0%), а в контрольній - лише з 4,75 до 5,17 балу (на +4,2%). Значна позитивна динаміка відбувалася в комунікативному типі поведінки, а саме суттєво підвищився рівень компетентного типу в експериментальній групі - з 13,17 до 17,13 балу (на +15%), порівняно з контрольною, в якій показник дещо зменшився - з 16,43 до 13,04 балу (на -12,5%). Також в експериментальній групі суттєво зменшився залежний тип поведінки - з 9,43 до 6,4 балу (на -11,2%), а в контрольній групі підвищився - з 6,18 до 9,82 балу (на +13,5%). Також в обох групах зменшився рівень агресивного типу поведінки в обох групах, але в експериментальній групі дещо більше - з 4,4 до 3,47 балу (на - 0,93%), а в контрольні групі - з 4,39 до 4,14 балу (на -1,0%).

Позитивні результати відбулися в динаміці комунікативних мовних (риторичних) навичок студентів - майбутніх фахівців з реклами експериментальної групи, а саме: суттєво зменшилися показники тривоги щодо впевненості (тобто невпевненості) у собі студентів експериментальної групи з 5,32 до 2,46 балу (на -34,0%), а в контрольній групі - 5,12 до 4,96 балу (на -2,0%). До речі, невпевненість у собі є найвищою та має дещо вищий за середній рівень прояву у студентів - майбутніх фахівців з реклами порівняно з іншими комунікативними навичками, які ми досліджували. Тривога щодо самого процесу спілкування також значно зменшилась в експериментальній групі з 4,56 до 2,48 балів (на -26,0%), а в контрольній - з 4,23 до 4,13 балу (на -1,3%). Тривога щодо використання мови студентами експериментальної групи також зменшилась з 4,02 до 2,65 балу (на -17,13%), а в контрольній - з 4,12 до 4,0 балу (на -1,5%).

Позитивну тенденцію в обох групах демонструють зміни показників “уміння переконувати”. В експериментальній групі - з 7,25 до 7,71 балу (на +4,6%), а в контрольній - з 6,25 до 7,13 балу (на +8,8%). Студентам притаманні дещо вищі за середній рівень уміння щодо впливу на інших. В експериментальній групі ці вміння є дещо вищими, ніж у студентів контрольної групи.

Отже, в обох групах відбулися певні зміни за час проведення формувального етапу експерименту, спрямованого на підвищення рівня різних складових риторичної культури студентів - майбутніх фахівців з реклами. Найбільші зміни в експериментальній групі спостерігаються в показниках уміння “психологічно правильно” надати допомогу в спілкуванні (21,85%), комунікативної культури (20%), “уміння вести діалог” (14,26%), “уміння зрозуміти співрозмовника” (рефлексія) (13,0%), у розвитку комунікативних якостей - комунікативного контролю (14,0%), емпатії (10,66%). Підвищився рівень компетентного типу поведінки (15,0%), зменшився рівень залежного (11,2%) та агресивного типів поведінки (3,3%), а також знизився рівень тривоги щодо впевненості (невпевненості) у собі в процесі спілкування (34,0%), самого процесу спілкування (26,0%) та тривоги щодо використання мови під час спілкування (17,13%).

Таким чином, можна зробити попередній висновок про ефективність методики формування риторичних умінь в експериментальній групі студентів - майбутніх фахівців з реклами, хоча і не для всіх складових риторичної культури.

Статистична обробка дає змогу з'ясувати наявність статистично значущих відмінностей між показниками риторичної культури експериментальної й контрольної груп до та після формувального етапу експерименту и на статистичному рівні довести відмінності в її показниках. Проаналізуємо зміни між показниками групи на контрольному етапі формувального експерименту після впровадження спеціальної методики формування риторичної культури експериментальної та конт-культури.

Таблиця 1. Результати дослідження складових риторичної культури експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп на контрольному етапі експериментального дослідження (1 x ± S)

Примітка: статистично значущі розбіжності на рівні: * - (р < 0,05); ** - (р < 0,01)

Порівняльний аналіз свідчить про те, що наявні статистично значущі відмінності між показниками переважної кількості окремих складових риторичної культури студентів - майбутніх фахівців з реклами експериментальної та контрольної груп: статистично вищим в експериментальній групі є показники комунікативної культури - 1ем.=5, 181437; уміння зрозуміти співрозмовника - 1ем. = 8,314234, уміння вести діалог - 1ем. = 9,346273; емпатії - 1ем. = 6,3457768; компетентного типу поведінки - 1ем. = 3,258678 при 1;кр. = 2,750 на 1% рівні значущості. Статистично нижчими виявилися в експериментальній групі показники залежного типу поведінки - 1ем.= 3,346267; самооцінки ефективності спілкування - 1ем. = 7,345856 при 1кр. = 2,750 на 1% рівні значущості. Також статистично нижчими є показники труднощів у комунікативних мовних (риторичних) навичках: застосування мови - 1ем. = 2,634512; процесу спілкування - 1ем. = 2,758902; впевненості (невпевненості) у собі - 1ем. = 2,389056 при 1кр. = 2,0423 на 5% рівні значущості.

Отже, можемо говорити про те, що в експериментальній групі завдяки участі у формувальному етапі експерименту відбулися суттєві зміни переважної кількості складових риторичної культури порівняно з контрольною групою, яка у формувальному експерименті участі не брала.

Для групи студентів - майбутніх фахівців з реклами спеціальна методика формування риторичної культури загалом виявилася ефективною.

На цей факт могли вплинути такі фактори, як відчуття потреби в наявності розвинутих риторичних умінь для подальшої професійної діяльності, більш глибокі знання з психології, наявний певний досвід спілкування в різних умовах. Можливо, ці результати можуть бути покращені за умови збільшення кількості занять та їх тривалості.

Висновки

Отже, методика формування риторичної культури студентів - майбутніх фахівців з реклами дає можливість формування професійно важливих умінь, навичок та особистісних якостей і може бути використана в професійній підготовці майбутніх фахівців з реклами як засіб підвищення їх риторичної культури загалом.

Експериментальне дослідження підтвердило правильність вибраних методів, прийомів формування риторичної культури студентів

Список використаної літератури

1. Диагностика коммуникативного контроля (М. Шнайдер) // Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. - Москва, 2002. - C. 120-121.

2. Калининский Л. П. Методика психодиагностики профессионально значимых и деловых качеств будущего специалиста / Л. П. Калининский // Содержание и методы профессионального воспитания студентов. - Тюмень, 1981. - С.77-78.

3. Калягин В. А. Логопсихология : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / В. А. Калягин, Т. С. Овчинникова. - Москва : Академия, 2006. - 320 с.

4. Кришемінська Л. Д. Етика ділових відносин у торгівлі / Л. Д. Кришемінська. - Київ, 1995. - 67 с.

5. Пальм Г. А. Практикум по психологии общения : учеб. пособ. / Г. А. Пальм. - Дніпропетровськ : Дніпро-VAL, 1999. - 118 с.

6. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В. Д. Балин, В. К. Гайда и др. - 2-е изд., доп. и перераб. - Санкт- Петербург : Питер, 2003.- С. 300-302.

7. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты : учеб. пособ. / Д. Я. Райгородский. - Самара : БАХРАХ-М, 2001. - 672 с.

8. Рудестам К. Групповая психотерапия / К. Рудестам. - Санкт-Петербург : Питер, 1998. - 384 с.

9. Снетков В. М. Коммуникативный минимум менеджера / В. М. Снетков // Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности : учеб. пособ. / под ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, М. Снеткова. - Санкт-Петербург, 2003. -322-329.

Размещено на Allbest.ru