Значення відозв та звернень "Профорус" для діяльності та розвитку української вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення відозв та звернень “Профорус” для ДІЯЛЬНОСТІ та розвитку УКРАЇНСЬКОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Мазурок О. М., аспірантка історичного факультету,

Тернопільського національного педагогічного

університету ім. В. Гнатюка

Анотація

профорус школа студентський відозва

На основі комплексного та об'єктивного аналізу низки архівних документів УКСР західних земель України у Львові, йдеться про значення відозв та звернень “Профорусу” для діяльності та розвитку УВШ. Головну увагу приділено ролі відозв та звернень Головної ради “Профорус” для популяризації українських вищих шкіл. Мета статті - дослідити значення відозв та звернень “Профорусу” до західноукраїнського населення та інших студентських товариств та організацій визначити їх роль у становленні та розвитку УВШ у Львові упродовж 1921-1926 рр. У статті піддано аналізу низку відозв та звернень допоміжних органів “Профорус”, спрямованих на покращення матеріального становища УВШ. У дослідженні наголошується на ролі відозв та звернень Кураторії УВШ, спрямованих на залучення студентів до навчання в УВШ.

Ключові слова: “Профорус”, українські вищі школи (УВШ), відозви, студентство, західноукраїнські землі.

Annotation

Mazurok O. М., postgraduate student of study history Department, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University

The significance of appeals and proclamations of “PROFORUS” for the activities and development of Ukrainian Higher School

The article is based on integrated and objective analysis of the set of archive documents of Ukrainian Student Council of Western Ukraine in Lviv. It deals with the thorough investigation of appeals and proclamations of “PROFORUS” and their significance for the activities and development of Ukrainian Higher School. The main attention is paid to the role of the above documents for the growth of popularity of Ukrainian Higher schools. The aim of the article is to research and examine the significance of the following appeals and proclamations for the inhabitants of Western Ukraine and for other student organizations and societies in Lviv during 1921--1926. It also analyzes the set of appeals and proclamations of subsidiary branches of “PROFORUS” directed to improve the financial conditions of Ukrainian Higher School. The investigation claims on the role of the similar documents of Ukrainian Higher School Curatoria with the purpose of retention of students to study in Ukrainian Higher schools.

Keywords: “PROFORUS”, Ukrainian Higher Schools, proclamations, studentship, Western Ukrainian lands.

Аннотация

Мазурок О. М., аспирантка исторического факультета, Тернопольского национального педагогического университета им. В. Гнатюка

Значение воззваний и обращений “Профоруса” для деятельности и развития Украинской Высшей Школы (УВШ)

Основываясь на комплексном и объективном анализе ряда архивных документов Украинской Краевой Студенческой Рады западных земель Украины во Львове, статья акцентирует внимание на значении воззваний и обращений “Профоруса” для деятельности и развития УВШ. Главное внимание сосредоточено на роли вышеупомянутых документов Главной Рады “Профоруса” для популяризации Украинских Высших школ. Целью статьи является изучить значение воззваний и обращений “Профоруса” для жителей западноукраинских земель, а также для других студенческих сообществ и организаций, которые существовали во Львове в период с 1921 по 1926 гг. В статье также проанализировано ряд воззваний и обращений вспомогательных органов “Профоруса”, сопутствующих улучшению материального состояния УВШ. Исследование акцентирует внимание и на роли обращений Куратории УВШ, целью которых было привлечь большее количество студентов для обучения в украинских высших школах.

Ключевые слова: “Профорус”, Украинская Высшая Школа, обращения, студенчество, западно-украинские земли.

Виклад основного матеріалу

Актуальність досліджуваної проблеми є надзвичайно важливою, оскільки дає змогу на основі аналізу відозв та звернень “Профорусу” до західноукраїнського населення та інших студентських товариств та організацій визначити їх роль у становленні та розвитку УВШ у Львові упродовж 1921-1926 рр.

Наукова новизна досліджуваної проблеми ґрунтується на тому, що автором публікації вперше використано архівні матеріали, які дають змогу проаналізувати та оцінити роль відозв та звернень “Профорусу” у діяльності УВШ.

Основні завдання наукової публікації обумовленні аналізом відозв та звернень Головної ради “Профорусу”, а також окремих органів та структур та полягають у визначенні їх ролі у діяльності УВШ та українського студентства та покращенні їх матеріального становища.

Хронологічні рамки статті охоплюють 19211926 рр., оскільки дана організація активно діяла в зазначений період.

Певні аспекти досліджуваної проблеми проаналізовано науковцями. Зокрема, поява та діяльність Центрального союзу українського студентства висвітлена у працях О. Гуменюк “Центральний союз українського студентства - провідна організація української студентської еміграції в культурно-освітній сфері” [1, с. 110118], В. Тарабан “Утвердження та діяльність центрального союзу українського студентства у 20-ті роки ХХ ст.” [7, с. 187-1901]. Більш детально про діяльність “Профорусу” та ЦЕСУС описано у наукових статтях О. Мазурок “Особливості структурної організації української студентської професійної організації “Профорус” [3, с. 62-66], “Участь української професійної організації українського студентства “Профорус” у покращенні матеріального становища студентства на західних землях України в 1921-1926 рр.” [4, с. 18-22], “Роль української студентської крайової ради у діяльності “Профорусу” упродовж 1921-1926 рр.” [5, с. 162-168], “Участь тернопільських студентів у діяльності професійної оргалізації українського студентства “Профорус” у 19211926 рр.” [6, с. 204-207], “Культурно-освітня та видавнича діяльність професійної організації українського студентства “Профорус” на західноукраїнських землях у 1921-1926 рр.” [7, с. 71-77].

Основу джерельної бази складають архівні матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Львові, фонд 399 - “Професійна організація українського студентства “Профорус”.

Аналізуючи історіографічні праці і джерельну базу наукової проблематики, приходимо до логічного висновку про те, що досліджувана тематика на сьогодні ще не стала об'єктом комплексного вивчення науковцями.

У 1921 р. на західних землях України створено студентську професійну організацію “Профорус”, що об' єднувала українську молодь для реалізації спільної мети - забезпечення матеріальної, моральної та культурної підтримки студентству. Членами “Профорусу”, безпосередньо, могла стати будь-яка особа, інтереси якої не суперечили меті та завданню організації. В основному до складу товариства входили учні, студенти, професори, викладачі та інтелігенція. Також членами “Профорусу” могли стати студентські товариства та організації, які підтримували інституцію [8, арк. 33]. Серед завдань організації чи не найважливіше місце займало забезпечення українському студентству умов для здобування освіти на українських вищих школах (УВШ). Однак в силу умов, в яких на той час діяло товариство, не завжди вдавалося повноцінно та ефективно проводити шкільну та університетську діяльність. Саме тому “Профорус” залучалася підтримкою інших студентських організацій та товариств, які своєю діяльністю сприяли пропаганді та підтримці УВШ.

Так, зокрема студентські об' єднання проводили різноманітні акції по збору коштів для УВШ, організовували вечори, виступи та концерти, де пропагували необхідність розвитку та подальшого існування української школи, а також видавали спеціальні звернення та відозви до громадян та інших організацій з метою підтримки студентства та навчальних закладів [8, арк. 33].

Наслідки Першої світової війни негативно вплинули на становище українського студентства та населення загалом. У серпні 1921 р. “Профорус” звернулася із відозвою до усіх громадян “На поміч голодуючій українській молоді”, в якій закликала до проведення добровільного оподаткування усіх громадян у повітах та округах: “Кожний українець мусить добровільно оподатковуватися в користь своєї молоді. Звертаємося з горячим зазивом до Українського Селянства, щоб воно з сьогорічних жнив оподаткувалось в користь української шкільної молоді по одній літрі збіжжя від господарства. Всі інші Громадяни нехай зложать рівно вартну грошеву сумую тільки таким способом, спільними зусиллями цілого українського народу можна урятувати українську молодь. Ніхто не сміє відтягнутися від сповнення того святого обов' язку, нехай нікого не бракне в Золотій Книзі жертводавців” [9, арк. 4].

У зверненні наголошувалося на тому, що половина українського студентства в силу підвищення оплати за навчання на окремих курсах УВШ, не могла розпочати новий навчальний рік, і тим більше виїхати на навчання за кордон [9, арк. 4]. Тому “Профорус” особливу увагу звертав на проведення акції, оскільки вбачав саме у молоді - майбутнє українського народу: “Український народ найбільш зруйнований війною, найбідніший серед бідних, мусить ще раз напружити всі свої сили з добутися на новий подвиг і забезпечити собі будучину як нації. Молодіж надія народу. Українська молодіж хоче і мусить учитися!” [9, арк. 4].

Акцію проводили з метою збільшення коштів для потреб на УВШ передусім через те, що організація кожного навчального року вимагала “сотні мільйонів” грошей. Тому необхідно було залучитися якомога більшою підтримкою з боку громадян. Для проведення збору коштів організували центральну комісію збірок, яка діяла при товаристві “Українська академічна допомога” у Львові. В усіх повітах та містах утворили спеціальні повітові комісії збірок, які займалися проведенням акції серед місцевого населення [9, арк. 4].

Поступово становище українського студентства та УВШ упродовж 1921-1922 рр. покращувалося за рахунок грошових надходжень від організованих акцій та допомоги з боку закордонних організацій.

Тим не менше з початком 1923 р. та посилення переслідувань польською поліцією, матеріальне становище УВШ погіршилося. Таким чином 26 березня 1923 р. економічний референт Головної ради “Профоруса” звернувся із відозвою “До товаришів”, в якій повідомляв усі органи товариства та місцевих громадян про становище українського студентства та закликав до утворення нових фондів [9, арк. 7].

Так, зокрема у документі чітко вказано, що у період від 15 жовтня - до 15 лютого 1923 р. видано лише дворазову допомогу у безкоштовному харчуванню студентів, при тому, що на таємний університет у Львові та технічну школу, де працювало 60 професорів, 13 з яких вчасно отримували щомісячну зарплату, допомога не пересилалася [9, арк. 7]. Тому економічний референт наголошував на тому, що необхідно зібрати кошти для утворення нових фондів. Акція збору коштів, що відбулася під час різдвяних свят у січні 1923 р., дала змогу отримати 10 млн. марок польських (м.п.), що не перекривало витрат на студентські їдальні [9, арк. 7].

У зверненні повідомлялося про те, що з 1 - по 20 березня 1923 р. допомогу у безкоштовному харчуванні отримали 60 студентів, через що каса “Профоруса” змушена покрити витрати на студентську їдальні у сумі 3 млн. 200 тис. м.п. [9, арк. 7]. Тому з наступного місяця подібну допомогу отримали лише 16 студентів, на яких витратили 1 млн. 500 тис. м.п. [9, арк. 7].

Відозва від березня 1923 р. містила наступні постанови: заборона організації нових навчальних курсів, у зв'язку із нестачею коштів; надання грошової чи іншого виду допомоги студентам; стягнення, один раз у місяць, додаткових коштів із студентів, які харчуються в їдальнях; проведення акції збору коштів під час Великодніх свят, внаслідок яких студенти, що організовували збір, мали право отримати допомогу у розмірі 500 тис. м.п., або безкоштовно харчуватися у студентських їдальнях протягом навчального року [9, арк. 8].

Подібні відозви, що містили інформацію про матеріальне становище українського студентства відігравали важливу роль у ході організації тої чи іншої акції, оскільки спонукали місцевих громадян до більших пожертв на користь УВШ та молоді.

Відозви та звернення видавалися також і до окремих осіб чи соціальних верств і не завжди носили економічний характер. Так, наприклад у 1923 р. Головна рада “Профорусу” звернулася до української інтелігенції за кордоном з проханням організувати збір книжок та журналів для наповнення студентських бібліотек: “Товариші! Здається зовсім зайвим представляти Вам ті умови серед яких тут в краю приходиться жити і працювати студентству. Одною з найбільших аномалій тутешнього культурного життя це майже цілковитий брак найновішої научної і гарної літератури як в научних інституціях так і в різного роду публічних культурних і освітніх установах. Шукаючи різних способі щоби цьому лихові зарадити звертаємось до вас щоби двигнути на відповідний урівень нашу університетську бібліотеку та поодинокі студентські бібліотеки. За кордоном книжки дешевші і їх легше роздобути. В першій мірі ми би Вас прохали увійти в порозуміння із українськими та закордонними видавництвами. Звичайно у кожного інтелігента за кордоном є якась зайва прочитана книжка. Справа надзвичайно пильна і важна. Прохаємо Вас про як найшвидшу відповідь” [9, арк. 9].

Головна рада “Профоруса” намагалася реагувати на усі події, що відбувалися із українським студентством на території західних земель України і поза її межами. Особливу увагу звертали на допомогу студентам, які перебували на роботі у польських таборах, чи відбували покарання у в'язницях [9, арк. 10]. Упродовж19221923 рр. значна частина української молоді із Придніпров'я примусово працювали “чорноробочими” у польських таборах. Ті, хто змогли повернутися після важкої праці до дому переживали важке матеріальне та моральне становище. Тому “Профорус” звернулася до місцевих громадян з відозвою про надання допомоги українським студентам із Придніпров'я: “До Українського громадянства Західних українських земель! Запобігти грозячій катастрофі виснаження цвіту українського громадянства Придніпровщини обов'язаний кожний свідомий українських громадянин Західних земель України дати у себе притулок бездомному братові під час Різдвяних ферій, ратуючи цвіт українського народу, а також поміг засипати ту прірву, яку викликано штучно між східною і західною Україною нашими і не нашими політиками. Ті що б могли дати приміщення одному українському студентові Придніпровщини зволять ласкаво подати свій адрес” [9, арк. 10]. Цей документ засвідчував той факт, що “Профорус” намагалася встановити зв'язки із українськими студентами за межами західноукраїнських земель, тим самим розширити свій власний вплив.

Звернення та відозви “Профорусу” також спрямовувалися і до окружних та повітових студентських рад, особливо, коли стосувалися проблеми організації Українського університету у Львові. Зокрема, у 1922 році вийшла друком відозва про підтримку українського університету “До всіх Окружних студентських рад та всіх Студентських Повітових Секцій Східної Галичини” [9, арк. 17]. У зверненні неодноразово наголошували на історії виникнення та умови розвитку вищого закладу освіти та необхідності подальшого його існування: “Український Університет у Львові - це не політична маніфестація. Український Університет це не шутка і не шопка для заспокоєння чиїгось індивідуальних амбіцій. Український Університет - це доконаний факт, що являється результатом кілька десятилітньої важкої української нації в Галичині за нього, це діло стихійно народжене, це інституція, що являється завершенням всесторонньо початої ідеї формування з етнічної української маси - кристали нації!” [9, арк. 17]. Слід відмітити, що питання Українського університету виступало одним із найважливіших завдань УВШ та “Профорусу”. У відозві Головна рада наголошувала на тому, що не приймає жодних інших проектів польської влади, щодо заснування львівського університету у Варшаві чи інших українських навчальних курсів: “Отже, ні український університет у Варшаві, ні вільний вступ на львівський польський університет не може нас звести з дотеперішньої дороги. Но університет у Варшаві є для нашої нації новою образою, насмішкою щоб нас осміяти перед світом...” [9, арк. 17]. “Профорус” зверталася до усіх українських студентів та секцій з метою консолідації для спільної боротьби за Український університет. Слід відмітити, що не всі студенти активно підтримували таку позицію Головної ради і дуже часто, виїжджаючи на навчання за кордон, нехтували та не визнавали навчальних курсів, які вже закінчили до того на УВШ. Так, зокрема відомо про випадок, коли один із українських студентів, подавши заявку на навчання до університету у Відні, не повідомив ректора про закінчений один семестр в УВШ. Таке ставлення до української вищої школи викликало незадоволення не лише з боку “Профорусу”, але і ректора Віденського університету. Тому у відозві помістили звернення ректора до українських студентів: “Ви поневоленої нації син, і член нації що борикається во всюди за признання її прав, смієте нехтувати свою найвищу школу? Ви повинні би кричати, домагатися щоби ми вам прийняли семестр прослуханий на українському університеті, а коли б ми цього не хотіли повинні б робити авантюри, тоді би були і гідні сином своєї нації!” [9, арк. 18]. Цей інцидент свідчив про те, що окремі студенти, прагнучи здобути освіту, ставили свої інтереси вище, інтересів та мети “Профорусу”, що звичайно, негативно впливало на діяльність організації. Неодноразово ці питання підносилися на з' їздах Головної ради та міжнародних студентських конференціях, зокрема у Празі, 1922 р. [9, арк. 17].

1 січня 1922 р. Українська крайова студентська рада видала чергове звернення до усіх громадян, робітників, селян та інтелігенції під назвою “З рук у руки”, де повідомляла про становище УВШ та вшанування пам'яті Адама Коцка, студента, який у 1910 р. виступив на барикадах за львівський університет і загинув [9, арк. 21].

У 1923 р. Головна рада “Профорусу” презентувала нове звернення “До українського студентства” з метою активізувати процес організації молоді у студентські об' єднання та товариства. Зокрема, у відозві наголошували на тому, що в силу умов, в яких перебуває українське студентство, “необхідно об'єднати його у товариства чи організації для пропаганди та популяризації УВШ” [9, арк. 28]. Такі дії “Профоруса” були викликані тим, що значна частина місцевих громадян виявили недовіру організації та УВШ, наголошуючи на тому, що “становище УВШ надто хитке, щоб продовжувати її утримання” [9, арк. 28]. Внаслідок чого, українські студенти почали записуватися на навчання у польські вищі школи (ПВШ), що негативно вплинуло на становище української школи. Тому, у зверненні, “Профорус” акцентувала увагу на завданнях українського студентства у рамках громадсько-культурного життя та необхідності активізації його діяльності: “Ми не сміємо терпіти на дальше такого стану, в якому опинилося студентство. В першу чергу кличемо хай стане здорова та сильна студентська організація. Тільки організованим шляхом зможемо діяти до бажаної нам всім мети. Всі інші дороги не витворені нацією і що не ведуть до нації є шляхами ослаблення та нищення її. Тому остає один клич: Праця для своєї організації, а через неї до нації!” [9, арк. 28]. Тим самим “Профорус” намагалася запобігти виходу студентів із органів товариства й інших структур загалом.

Окрім Головної ради “Профорусу” свої звернення та відозви видавали окремі органи та структури. Зокрема, 22 грудня 1922 р. із відозвою - “Український народе!” звернувся комітет бойкоту українського студентства (Кобус) із закликом виявити усіх студентів-зрадників, які перебували на навчанні у ПВШ та подати їх до суду “Профорусу”: “від двох вже літ наше студентство повернувши у фронті тюрем постановило бойкот усіх польських вищих шкіл. Та знайшлися одиниці, які виреклися гідного імені, виреклися національної гідності забули про жертви тисяч і вступили на польські вищі школи. П'ятнуєте їх, як підлих зрадників! Звертаємося до інтелігенції, робітництва, селянства, щоби підперло нас у цій переломній хвилі. Звертаємося до всіх українських інституцій щоби бойкотованих цілим народом студентів і їх рідних не приймали до служби, не давали їм приюту! Кобус” [9, арк. 30]. Часто до таких звернень додавали лист із перерахованими прізвищами та іменами студентів-зрадників під назвою “Чорна ліста” [9, арк. 30].

Подібну відозву Кобус видав у лютому 1922 р. “Товариші та Товаришки”, де закликав до продовження боротьби з українськими студентами, які навчалися у ПВШ: “Настала хвиля в котрій від Вас вимагає Суспільність рішучого кроку боротьби з кодлом зрадників, яке за гніздилося між нами. Тут і там піднімаються скарги, що падуть невинні жертви. Це однак не може нас стримати. Всі знають, що падуть жертви, невинні, але жертви задля добра загалу! Ми не хочемо боротьби і мести ми хочемо викорінити зраду серед нас!” [9, арк. 40].

У зверненнях Кобусу до громадян також містилися зразки заяв бойкотованим студентам, які визнавали свою винну та вступали назад на УВШ: “Щоби завернути з блудної дороги та зробити з них вірних другів та борців за волю звертаємося до , щоби вплинули у відповідний спосіб на нашого сина (дочку) щоби він виписався з університету і зложився на індекс у ваші руки. Відповідь: годжуся син (донька) з підписом сплати до почтової скриньки” [9, арк. 41]. Студенти, які складали подібні заяви мали змогу повернути членство у “Профорусі” та продовжити навчання.

Низка відозв та звернень, в яких підносилися питання становища та розвитку УВШ, а також ставлення польської влади до українського студентства були надіслані від центрального союзу українського студентства у Празі (ЦЕсУс). Так, 1 листопада 1924 р. ЦЕСУС звернувся з відозвою до “Українського Громадянства”, в якій звертав особливу увагу на політику польською влади до західноукраїнських земель, особливо питань, що стосувалися легалізації Львівського університету [9, арк. 44]. Також у зверненні ЦЕСУС наголошував на продовженні та активізації українських громадян до утворення нових навчальних курсів, студентських організацій та товариств, завдяки яким пропагували УВШ: “Життя українського народу переповнилося насиллям, мукою, кров'ю. Польща - відвічний ворог руйнує невпинно культурні, політичні та матеріальні надбання минулих днів боротьби українського народу за свої природні права...Повели широко наступ на українську школу; потоптали грязними ногами права української мови по наших школах, а на сторожі виконування розпорядків поставили жандарма. А в кінці придумали новий жарт - дати українцям рускій університет у Кракові. Кинули обгризину кість і розглядаються на всі сторони та шукають того хто хотів би підняти. Чотири роки посилали на них польську поліцію, агентів, силою розганяли виклади, конфісковували книги, майно, та все те не допомогло - українські школи існують і далі. В сучасну хвилю обтяжений український нарід великими тягарами бо мусить удержувати свої школи народні та середні, творити культурні та господарські інституції. Громадяни у ваших дрібних жертвах почуває велика сила успіху. Не забувайте, що найбільші і найтрівкіші діла повстають тільки волею і жертвою всіх!” [9, арк. 44]. Аналогічні звернення та відозви ЦЕСУС свідчили про широку та активну підтримку союзом українського студентства та “Профорусу” загалом.

Не менш важливу роль для становища та розвитку УВШ відігравали відозви та звернення кураторії УВШ до місцевого населення та окремих осіб і організацій. Зокрема, 1 липня 1924 р. кураторія звернулася із відозвою до Товариства української молоді у Нью-Йорку. Звернення носило економічний характер, оскільки в ньому повідомлялося про створення нових фондів для університету у Львові та проведення додаткового збору коштів серед українців США [9, арк. 82]. Кураторія наголошувала на тому, що отриманні кошти будуть використані на проведення університетських реформ у наступному навчальному році: “Недавно вислала кураторія УВШ у Львові до українців Америки заклик помножити інтенсивність збірок на користь українського університетського фонду у Львові. Гроші просить вислати на адресу Львів, ринок 10, перший поверх. В додатку до цього листа пересилається проект бюджету університету на наступний навчальний рік” [9, арк. 82].

З подібними відозвами про надання матеріальної допомоги УВШ кураторія зверталася до окремих осіб, переважно представників інтелігенції. Так, наприклад:

“До Високоповажного пана власника в Кураторія УВШ у Львові зложена з представників усіх існуючих тепер на західноукраїнських землях політичних партій, культурних та наукових кіл має на меті дбати про всебічний розвиток та забезпечення тих шкіл. Беручи до увагу економічну скруту, Кураторія УВШ доручила своїй фінансовій комісії звернутися до наших українських землевласників, промисловців про складання одноразового грошового датку для фонду УВШ у Львові. З високим поважанням!” [9, арк. 83].

У випадку проведення конференцій чи з' їзді студентів за кордоном кураторія УВШ часто зверталася до місцевих громадян з проханням про матеріальну допомогу українській делегації студентів, наголошуючи на тому, що українська делегація студентів представляє інтереси усього українського народу. Зокрема, для участі українських студентів у Міжнародній студентській конференції 12-23 вересня 1924 р. у Варшаві, у якій брало участь понад 400 тисяч студентів з усіх країн світу, кураторія звернулася до громадян з проханням збору коштів для української делегації: “перед конференцією треба виконати цілий ряд підготовчих праць та призбирати та відповідно видати на різних мовах матеріали. Звертаємося цим шляхом до українського громадянства з зазивом прийти студентству у підмогу грошевими жертвами та дати змогу виконати йому тяжкий обов'язок. Жертви слати на “Конгрес СІЕ” до редакції “Нового часу”, Львів, вулиця Руська” [9, арк. 87]. Усі відозви та звернення кураторії мали велике значення для українського студентства, оскільки скеровувалися на покращення матеріального становища української молоді.

Кураторія УВШ видавала звернення і до українських учителів, які в силу різних життєвих обставин опинилися за межами рідних земель. Так, у жовтні 1924 р. відозвою “До усіх українців-учителів поза межами Східної Галичини” кураторія звернулася з проханням скласти пожертви для утримання УВШ: “Виснажені голодом ви мусіли йти далеко від рідної земля. Та через це ви не перестали бути українськими громадянами, у ваших грудях ще б'ться українське серце. Активної участі у боротьбі ви не можете взяти та своїми убогими лептами ви причинетеся до неї!” [9, арк. 92].

Таким чином, відозви та звернення студентської організації “Профорус” відіграли важливу роль у становленні та розвитку УВШ, оскільки були спрямовані до місцевих громадян та окремих студентських організацій та товариств з метою збільшення коштів для покращення матеріального становища шкіл та їх пропаганди. Не менш важливе значення відіграли відозви надіслані окремими органами та підрозділами організації: кураторії УВШ та Кобусу, а також міжнародних товариств та союзів - ЦЕСУС. Відозви часто носили економічний характер, тому що в них повідомлялося про організацію нового оподаткування чи збору коштів. Однак ряд звернень, виданих Кобусом, стосувався порушень українськими студентами своїх обов' язків, зокрема перехід на навчання у ПВШ, що підривало довіру та популярність українських шкіл. Вагоме значення мали звернення, що стосувалися студентів поза межами західноукраїнських земель, оскільки через них налагоджували зв'язок з іншими організаціями. Саме завдяки відозвам та зверненням “Профорус” могла інформувати місцеве населення про становище українського студентства та залучатися підтримкою з боку інших товариств та організацій.

Список використаних джерел

1. Гуменюк О. А. Центральний союз українського студентства провідна організація української студентської еміграції в культурно-освітній сфері // Гілея: науковий вісник: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, УАН ; голов. ред. М. Вашкевич. К., 2011. Вип. 45. С. 110-118.

2. Мазурок О. М. Особливості структурної організації української студентської професійної організації “Профорус” // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. Вип. 2. 62-66.

3. Мазурок О. М. Участь української професійної студентської організації “Профорус” у покращенні матеріального становища студентства на західних землях України в 1921-1926 рр. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. Вип. 1. Ч. 2. С. 18-22.

4. Мазурок О. М. Роль української студентської крайової ради у діяльності “Профорусу” упродовж 1921-1926 рр. // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації: матеріали IX Всеукраїнської наукової конференції. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. С. 162-168.

5. Мазурок О. М. Участь тернопільських студентів у діяльності професійної організації українського студентства “Профорус” у 1921-1926 рр. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)” / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. У двох частинах. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. Ч. ІІ. С. 204-207.

6. Мазурок О. М. Культурно-освітня та видавнича діяльність професійної організації українського студентства “Профорус” на західноукраїнських землях у 1921-1926 рр. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Гнатюка. Серія: Історія / за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. Вип. 2. Ч. 1. 71-77.

7. Тарабан В. М. Утвердження та діяльність центрального союзу українського студентства у 20-ті роки ХХ ст. / редколегія: Л. Є. Дещинський (від. ред.) [та ін.]. Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2000. 200 с. (Вісник / Національного університету “Львівська політехніка”; № 408). С. 187-1901.

8. Центральний державний історичний архів України у м. Львів. Ф. 399. Оп. 1. Спр. 19.

9. Там само. Спр. 129.

Размещено на Allbest.ru