Проблема інформаційного забезпечення управління системою професійно-технічної освіти в регіоні в педагогічній теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В РЕГІОНІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ

методист відділу дистанційного

У статті розглянуто передумови формування інформаційного управління та розвиток інформаційного забезпечення освіти. Проведено аналіз наукових основ інформаційного забезпечення та його якісного стану в процесі практичної управлінської діяльності.

В статье рассмотрены предпосылки формирования информационного управления и развитие информационного обеспечения образования. Проведен анализ научных основ информационного обеспечения и его качественного состояния в процессе практической управленческой деятельности.

The article considers the prerequisites for the formation and development of information management information support education. The analysis of the scientific bases of information provision and its quality status during management activities.

Keywords: public management, information, information provision.

інформаційне забезпечення професійний технічний

Постановка проблеми

Управління суспільством - це процес сполучення, обробки і передачі інформації, оскільки сучасний світ стрімко змінюється, накопичуються знання та дані, книги та інші друковані видання не встигають фіксувати та розповсюджувати інформацію. Інтерактивний світ інформаційних технологій, кіберпростір стали реальною основою розвитку інформаційної культури і врешті-решт людства в цілому.

Розуміння необхідності створення і розвитку інформаційного забезпечення усіх сфер діяльності людини, оволодіння засобами роботи з інформацією на всіх етапах її життєвого циклу, опанування інформаційною культурою є глобальним процесом, який забезпечує людству вихід на новий рівень цивілізації. Окрім того, стрімкий ріст і диференціація попиту на всі види інформації, в тому числі наукову, економічну і освітню, а також підвищення вимог до змісту і форм представлення даних є серйозними стимулами розвитку ринку інформаційних і комунікаційних технологій. Задоволення потреб користувачів, що постійно зростають, стає одним з актуальних завдань сфери інформаційного бізнесу.

На сьогоднішній день існує багато визначень поняття «інформація», кожне з яких співвідноситься з конкретними цілями і задачами. Традиційне поняття «інформація» ототожнюється з поняттями «значення», «дані», «показники» тощо.

Можна сказати, що інформація - це дані про оточуючий світ і всі процеси, які у ньому відбуваються, сприймаються людиною або спеціальними приладами. Відповідно від сфери діяльності, у якій використовується інформація, умовно виділяють наступні її види: управлінська, технічна, сільськогосподарська і т.д.

Управлінська інформація використовується установами, організаціями, підприємствами у цілях управління. Вона повинна бути повною, оперативною, достовірною, доступною для сприйняття. Повноту інформації характеризує її об'єм, який повинен бути достатнім для прийняття управлінського рішення.

Управлінська інформація повинна бути оперативною, тобто такою, щоб за час її передачі і обробки, стан об'єкта у якому вона знаходиться, не змінився. Достовірність інформації визначається ступенем відповідності її змісту об'єктивності стану речей і явищ.

Відсутність інформації веде до прийняття невірних рішень, її надлишок - до збільшення об'єму повідомлень (без збільшення інформативності) і зайвих затрат часу і праці на їх опрацювання.

Аналіз досліджень і публікацій із даної проблеми

Інформаційне забезпеченням управління навчальним закладом знаходиться в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних учених: А. Багдуєвої, В. Бикова, В. Гуменюк, Ю. Дорошенка, М. Жалдак, Л. Калініної, Г. Козлакової, П. Лузана, О. Назарової, Л. Петренко, О. Рогозіної, І. Синельник, Н. Тверезовської, П. Третьякова та інших. Проблеми систематизації управлінської інформації висвітлені в працях О. Ануфрієвої, Р. Гуревича, Л. Даниленко, Я. Камінського, І. Лікарчука, В. Маслова, Л. Онищук, Н. Островерхової, В. Пікельної, В. Радкевич, І. Савченко, О. Удода, Т. Шамової.

Метою статті є вивчення проблеми управління регіональними освітніми системами.

Виклад основного матеріалу

Інформаційна діяльність органів державного управління - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого та регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування. Відповідно до цього і здійснюється інформаційне забезпечення регулювання системи професійної освіти.

Формування інформаційного суспільства, упровадження засобів інформатизації в усі сфери життєдіяльності потребують від системи професійно-технічної освіти підготовки кадрів до застосування інформаційних технологій навчання та інформатизації управління навчальним процесом ПТНЗ, забезпечення безпеки інформаційно-телекомунікаційних технологій (ГГТ), захисту інформації тощо.

Варто зазначити, що принципи реформування професійної освіти обґрунтовано на міжнародному рівні чотири десятиліття тому, про що свідчить Рекомендація МОП щодо професійного навчання 1962 року [5, 76]:

1. Кожній країні необхідно мати мережу навчальних закладів, які відповідали б потребам населення, кількість, розташування і програми яких мають бути пристосовані до економічних потреб і можливостей зайнятості в усій країні або де це найбільш доцільно (у кожному районі чи місцевості).

2. Цю мережу доцільно організовувати таким чином, щоб без утруднень були можливими перехід від одного виду до іншого і доступ до послідовних стадій та різних ступенів навчання з тим, щоб будь-яка особа могла досягти найвищого рівня навчання відповідно до своїх здібностей і нахилів.

3. Шляхи і засоби здобуття професії і, зокрема, оволодіння ремеслом мають бути ефективними для задоволення потреб усіх галузей економічної активності та різноманітних індивідуальних здібностей, інтересів і потреб осіб, які навчаються.

4. Якщо умови країни не дають можливості створювати повну мережу в національному масштабі, ця країна має вивчити можливості співробітництва з сусідніми державами для створення загальної мережі або одного чи кількох загальних навчальних закладів.

5. Особливо підкреслено, що «державні органи і різні громадські та приватні організації в кожній країні, які займаються питаннями навчання, допускаючи свободу ініціативи і забезпечуючи пристосування до потреб різних галузей економіки, районів і місцевостей, повинні співпрацювати в розвитку повністю скоординованих засобів навчання» [9, 56].

Мета інформаційного забезпечення освіти - підготовка людини до повноцінного життя в інформаційному суспільстві, є ключовою умовою успішного розвитку процесів інформатизації суспільства в цілому і вимагає пріоритетного ресурсного постачання.

Однак цілісний розгляд історії інформаційного забезпечення вітчизняної системи професійної освіти, зокрема і в регіоні, як однієї зі складових процесу формування основ інформаційного суспільства у вітчизняній літературі, поданий не в повній мірі, що пояснюється новизною самого об'єкта дослідження, контури якого зримо визначилися лише в останні роки.

Реальністю життя людства стало входження в нову фазу розвитку, яка прогнозувалася вже кілька десятиліть тому й отримала назву «інформаційне суспільство». Звичайно, шлях кожної країни в суспільство XXI століття має свою тимчасову протяжність і свої національні особливості. Вивчення історії інформаційного забезпечення вітчизняної системи освіти можна розділити на два об'ємних етапи: перший етап - 50-ті-80-ті рр. XX століття, і другий етап - 90-ті рр. XX століття - початок XXI ст. [12, 85].

З середини 1950-х рр., вступивши в еру науково-технічної революції (НТР), людство опинилося в стані перманентних і прискорюваних технологічних переворотів. Найбільше значення для розгортання НТР мали досягнення науки в галузі атомної енергетики, радіоелектроніки, обчислювальної і мікропроцесорної техніки, біології. Розвиток обчислювальної і мікропроцесорної техніки, підготовлений фронтом фундаментальних і прикладних досліджень у математиці, фізиці, хімії, матеріалознавстві, радіоелектроніці і в ряді інших галузей науки, став важливою складовою науково-технічної революції.

Значне відставання від Заходу в технологіях призвело до того, що радянське керівництво ставить своїм первинним завданням максимальну концентрацію ресурсів на ключових ділянках НТР і як підтримку цим процесам бачить в підйомі інженерної освіти та впровадженні в навчальні заклади ЕОМ.

Перший етап інформаційного забезпечення вітчизняної системи освіти представлений появою робіт, у яких науковці розглядають засоби інформаційного забезпечення в якості засобу навчання, тому мова йде про програмоване чи комп'ютеризоване навчання.

50-80-ті роки XX століття характеризуються підвищеним інтересом до даної проблеми, головним чином, через енергійний розвиток ідей і методів програмованого і комп'ютеризованого навчання, появу серйозних досліджень у даній сфері.

Перші роботи носили науково-популярний або пропагандистський характер. Вони розглядали роль і місце програмованого навчання в системі освіти, основні завдання, що характеризують дану проблему, аналізувався досвід упровадження програмованого навчання, обговорювалися його переваги і недоліки. Велике значення в дослідженнях надавалося подальшому розширенню і поліпшенню системи підготовки фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою в руслі рішень партз'їздів. У ці роки були сформульовані деякі важливі, актуальні і для наших днів концептуальні положення, що визначають роль і місце комп'ютера в системі інших засобів навчання і його різноманітні можливості. Докладно розглядалися і питання, пов'язані з взаємодією людини і комп'ютера в системі комп'ютерного навчання. Людина в цій системі повинна: 1) уміти досить чітко сформулювати завдання; 2) мати загальні відомості про обчислювальні машини і їх можливості; 3) знати хоча б одну з мов програмування, зрозумілих обчислювальній машині і т.ін.

Роботи Богданова І.М., Куманева В.О. присвячені проблемам освітньої політики і невирішеним питанням, які виявляються в ході проведення освітніх реформ. Автори бачили свою мету в тому, щоб представити читачеві загальну картину розвитку системи освіти СРСР. Разом із тим, у цих роботах знайшли відображення проблеми, пов'язані з науково-технічним прогресом суспільства, комп'ютеризацією системи освіти. Характерно і те, що ці праці, частково розкриваючи наявні недоліки, не ставили під сумнів саму ідею, концепцію реформ, тому що містили окремі критичні зауваження з проблем освіти і при всій гостроті поставлених питань носили приватний характер.

Багато робіт даного періоду являли собою скоріше науково-публіцистичний відгук на актуальні питання освіти, такі як з'єднання навчання з продуктивною працею, оптимізація навчального процесу, взаємодія адміністрації та партійних організацій освітніх установ, і забезпечували оперативну розробку істориками питань сучасної політики.

Подальша розробка питань із нашої проблеми характеризувалася поступовим розвитком процесу інформатизації освіти, потребою в активному використанні обчислювальної техніки, розробці нових комп'ютерних програм. Не випадково в поле зору дослідників різного профілю з'являються проблеми штучного інтелекту. Одночасно були зроблені спроби виявити психолого-педагогічні можливості використання ЕОМ у навчальному процесі, визначити основні напрямки застосування обчислювальної техніки у сфері управління навчальними закладами.

На рубежі 60-70-х років інформаційні технології поступово запроваджуються у сферу гуманітарних наук - починається систематична робота із застосування кількісних методів і ЕОМ в історичних дослідженнях. Цій проблемі був присвячений збірник публікацій «Кількісні методи в радянській і американській історіографії», перша в радянській літературі спільна публікація науковців СРСР і США з даної теми. Статті збірника містять матеріали радянсько-американських колоквіумів, що відбулися в Балтіморі (1979 р.) і Таллінні (1981р.) [3, 56].

На початку 80-х рр. в системі освіти відбуваються деякі зміни, пов'язані з введенням в навчальні плани освітніх закладів навчального курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Цьому процесу сприяло вивчення основ інформатики в математичних школах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, на факультативних заняттях і в технічних гуртках при обчислювальних центрах різної відомчої приналежності. Безумовно, в повній мірі був врахований досвід (як позитивний, так і негативний) програмованого навчання, який при всіх своїх витратах дав чимало цінних ідей щодо автоматизації навчальної діяльності. Значний внесок у теорію і практику комп'ютеризації у сфері освіти внесли вчені Сибірського відділення АН СРСР на чолі з академіком А.П. Єршовим, які багато років вели плідну роботу з методичного і програмного забезпечення комп'ютерного всеобучу.

Для координації науково-дослідних і дослідно-експериментальних робіт у галузі інформатизації системи освіти по різних напрямках була розроблена комплексна цільова програма науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Академії педагогічних наук СРСР «ЕОМ у школі», до завдань якої входило [4, 139]:

- дослідження методологічних і теоретичних проблем комп'ютеризації у сфері освіти;

- обґрунтування змісту, методів і організаційних форм навчання учнів основам інформатики та комп'ютерної техніки;

- виявлення можливостей використання ЕОМ як засобу навчання стосовно до різних навчальних дисциплін;

- аналіз ефективності застосування комп'ютерної техніки для управління навчально-виховною діяльністю;

- забезпечення професійної підготовки з основ інформатики та обчислювальної техніки; організація, вдосконалення і розвиток навчально-матеріальної бази вивчення інформатики та ЕОМ;

- удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в області комп'ютерної техніки;

- дослідження фізіологічних, гігієнічних, психологічних та ергономічних питань вивчення та застосування в навчально-виховному процесі засобів інформатики і обчислювальної техніки;

- систематичне вивчення досвіду застосування комп'ютерної техніки в нашій країні і за кордоном;

- прогнозування подальшого розвитку комп'ютеризації у сфері освіти та педагогічній науці.

Початок наступного етапу історіографічної розробки проблеми припадає на початок 1990-х років. Відбувалася в Росії на початку 90-х рр. зміна державної політики і соціально-економічного устрою створила принципово нову ситуацію в системі освіти, зажадала радикальних змін в організаційній і економічній сфері. Російські дослідники, як у монографіях, так і в численних статтях порушували питання, пов'язані з економікою в системі освіти, методики викладання інформатики, аналізували деякі підсумки розпочатої реформи освіти. При аналізі «механізму» гальмування реформи, автори, перш за все, підкреслювали фактор непідготовленості до неї тих суспільних структур, яким належало взаємодіяти з освітніми установами.

90-ті роки характеризуються величезною кількістю публікацій з даної проблеми, де вирішуються багато актуальних завдань, що стосуються системи освіти в контексті інформатизації суспільства. До цього періоду належать перші публікації, що порушують питання дистанційного навчання. З'являються монографії з історії вищих технічних вузів республіки, в яких вирішуються проблеми інформатизації освіти. Основні тенденції та напрямки розвитку сучасної системи вищої технічної освіти аналізуються в колективній монографії Ф.С. Файзулліна, М.Н. Сулейманова, А.Б. Курлова. Викликає інтерес робота P.P. Мавлютова, колишнього ректора УАН.

З другої половини 1990-х років вивчення проблеми використання інформаційних технологій у системі освіти набуває масштабних розмірів, розширюється коло питань, спрямованих на використання якісно нових можливостей технічних засобів. Це, у першу чергу, пов'язано з розширенням доступу до мережі Інтернет. Стратегічною метою впровадження інформаційних технологій в усі сфери людської діяльності є створення та розширення єдиного інтерактивного інформаційного простору [9].

Проблемам управління професійно-технічною освітою і використання трудових ресурсів присвячені численні публікації як молодих науковців, так і досвідчених вчених, зокрема, С. Батишева, В. Гаськова, С. Гончаренко, Н. Ничкало, В. Петренко, І. Зазюна та ін. Проте варто звернути увагу на те, що переважна більшість науковців досліджували процеси інформаційно-аналітичного забезпечення в системі управління загальноосвітньою школою. Вивчення проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення управління професійно-технічною освітою і навчанням, зокрема управління ПТНЗ у регіоні, у вітчизняній педагогічній науці ще тільки починається.

Значні дослідження щодо інформаційно-аналітичної діяльності ПТНЗ проведено Департаментом професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України та Інститутом професійно-технічної освіти АПН України за підтримки Проекту Європейського Союзу TACIS «Підвищення ефективності управління професійно-технічною освітою на регіональному рівні в Україні». У рамках цього проекту розроблено інформаційно-аналітичну систему, сутність якої полягає у збиранні даних, що стосуються стану розвитку профтехосвіти в регіонах, їхньої аналітичної обробки з метою подальшого використання у прийнятті ефективних рішень.

Питання впорядкування збору, обробки, збереження організаційно-управлінських даних вивчали В. Бодрякова, Н. Вербицька, В. Журавльова, В. Руденко. Ними обґрунтовано теоретико-методологічні засади управління закладами освіти, зокрема в регіонах, педагогічні умови підготовки фахівців з використанням інформаційних технологій, упровадження нових інформаційних технологій в управління якістю навчального процесу.

У своєму дослідженні «Зміст і форми підготовки майстрів виробничого навчання в індустріально-педагогічних технікумах України» [12, 148] директор Київського професіонально-педагогічного коледжу О.Щербак виділяє 4 етапи становлення індустріально-педагогічної освіти в Україні:

Перший етап (1943-1966 рр.) - створення і становлення в Україні індустріальних технікумів з метою підготовки майстрів виробничого навчання спочатку для закладу системи трудових резервів, створеної в 1940 році, а з часом - державної системи профтехосвіти.

Другий етап (1967-1972 рр.) - реорганізація індустріальних технікумів в індустріально-педагогічні. На цьому етапі продовжувала розвиватися мережа індустріально-педагогічних технікумів, які стали основною формою підготовки майстрів виробничого навчання різного профілю.

Третій етап (1972-1983 рр.) характеризується розширенням мережі середніх профтехучилищ, зростанням вимог до майстрів виробничого навчання як до педагогів. У зв'язку з цим в індустріально-педагогічні технікуми почали приймати студентів, готових до педагогічної діяльності, тільки на базі повної середньої освіти (після закінчення середнього професійно-технічного училища або технічного училища). У цей період посилюється психолого-педагогічна підготовка майбутніх майстрів виробничого навчання; вводяться державні іспити замість дипломного проекту; проводиться педагогічна практика як переддипломна; спостерігається відхід від технократизації навчального процесу, його гуманізація і гуманітаризація.

Проблеми управління регіональними освітніми системами вивчав Д. Новіков, розглядаючи регіональні освітні системи як сукупність навчальних закладів регіону, які спільними зусиллями у певній наступності реалізують навчальні програми і державні освітні стандарти різного рівня і спрямованості, а також органів управління освітою [10, 22]. Діяльність регіональної освітньої системи підпорядкована єдиній меті - задоволенню попиту на освітні послуги з боку населення регіону і попиту на випускників всіх її компонентів (навчальних закладів різного типу і різного рівня акредитації, різної форми власності) з боку економіки регіону [6, 79]. Саме наявність мети відрізняє регіональну освітню систему від регіональної мережі навчальних закладів і органів управління, що розглядаються як окремі об'єкти управління (організаційні, економічні, соціальні тощо). Учений підкреслює, що регіональна мережа навчальних закладів лише характеризує склад і структуру регіональної освітньої системи, у той час як мета визначає її функції. На основі проведеного дослідження ним розроблено модель регіональної освітньої системи та концептуальні положення управління нею.

Досліджуючи інформаційне забезпечення управління навчальним закладом, В. Гуменюк підкреслює, що в епоху інформаційного суспільства основною характерною рисою наукового управління в будь-якій галузі є «вивчення, розуміння та регулювання інформаційних процесів, які відбуваються в тому чи іншому об'єкті, адже управління за своєю сутністю - це процес переробки інформації: взаємодія його підсистем являє собою інформаційний обмін» [7, 33]. Аналіз наукових основ інформаційного забезпечення та його якісного стану в процесі практичної управлінської діяльності дослідниця здійснювала за такими показниками: наявність систематизованого змісту інформації, її типізація; відповідність змісту інформації цілям, завданням, вимогам до якості управління (питома семантична місткість інформації); наявність чітко визначеного комплексу об'єктів зворотного зв'язку та своєчасне надходження зворотної інформації; цілеспрямоване формування інформаційних потоків; комплексність використання методів збору інформації, раціональність витрат бюджету робочого часу суб'єктами управління при досягненні максимально можливих для конкретних умов результатів.

Отримані дані про якісний стан інформаційного забезпечення практичної управлінської діяльності керівників навчальних закладів умовно можна поділити на три рівні:

1) емпіричний (робота з інформацією ґрунтується на основі досвіду та інтуїції без опори на чіткі положення науки), притаманний 94% керівників;

2) науковий (робота з інформацією здійснюється відповідно до обґрунтованих теоретичних засад) використовується 4% керівників;

3) оптимальний (здійснюється науковий підхід до побудови системи інформаційного забезпечення у поєднанні з використанням комп'ютерних технологій в управлінській діяльності), який застосовується лише 2% керівників.

При цьому виявлено типові недоліки в організації інформаційного забезпечення управлінської діяльності: неусвідомленість, невизначеність цілей управління; недостатня розробка змісту управлінської інформації; незнання, неврахування, інколи свідоме ігнорування фундаментальних принципів побудови та функціонування системи інформаційного забезпечення; невпорядковане функціонування інформаційних потоків; відсутність горизонтальної та вертикальної обробки інформації з різним ступенем узагальнення даних; нерозробленість структурних - вертикальних та горизонтальних - зв'язків в організації інформаційного забезпечення [11, 45].

В.П. Беспальку [1] належить першість у вивченні педагогічних можливостей освітніх інформаційних технологій, оскільки саме ним ще в 60-ті роки були розроблені принципи програмованого навчання. У 2002 році виходить його монографія з підзаголовком «Педагогіка третього тисячоліття». Хоча підзаголовок цієї книжки і звучить дещо претензійно, проте найбільш точно відображає те нове, що вдалося авторові відкрити в підсумку його майже піввікової науково-дослідної роботи в освіті. Це радикально новий підхід до всієї освітньої роботи, що відкрився з приходом в наш світ комп'ютерів. Ученим виводиться новий термін суми педагогіки і комп'ютера - комп'ютика, як наука про спільну діяльність учителя і комп'ютера в освітньому процесі. Він зазначає, що «на цій основі складається зміст педагогічної науки XXI століття і, може бути, всього третього тисячоліття» [4, 37].

У монографії Л. Тенчуріної подається характеристика становлення загальносоюзної професійно-педагогічної освіти з кінця ХІХ ст. до 1991 року. О. Щербак дослідив зміст та форми організації підготовки майстрів виробничого навчання в індустріально-педагогічних технікумах України в 1967-1994 рр. Є.Ткаченко розглянуто особливості організації та функціонування системи підготовки викладачів професійного навчання для початкової професійної школи Росії у ХХ ст. У дисертаційній праці А. Вороха проаналізовано кадрове забезпечення вищих технічних закладів, охарактеризовано особливості організації, змісту, форм і методів вищої технічної освіти (ВТО) в Україні (20-30-ті рр. XX ст.).

Монографія В. Курила «Освіта та педагогічна думка східноукраїнського регіону» [8] зосереджує увагу на процесі розвитку загальної шкільної, професійно-технічної й вищої освіти, аналізує зміни, що відбувалися в підготовці кваліфікованих робітничих кадрів в системі професійно-технічної освіти східноукраїнського регіону протягом усього XX століття. Він аналізує державну концепцію П'Ю та основні типи профшкіл, що існували в регіоні в післяреволюційний період, а також акцентує увагу на тому, що в країні почалася розробка науково-педагогічних основ.

Питання модернізації інформаційного та науково-методичного забезпечення розвитку професійної освіти, визначення низки чинників цього процесу, як наприклад, інтелектуалізація професійної школи, врахування науково-технічних досягнень, упровадження новітніх технологій тощо, розглядаються такими вченими, як О. Коваленко, В. Лобунець, Н. Ничкало, А. Джантіміров, Г. Романцев, П. Кубрушко, В. Сидоренко, О. Чернишов.

Так, Н. Ничкало стверджує, що «створення і розвиток професійних навчальних закладів різних типів упровадження інноваційних технологій навчання в закладах професійної освіти вимагають подальших наукових досліджень щодо підготовки якісно нового педагога професійної школи, який органічно поєднує функції викладача та майстра виробничого навчання. Наукова розробка цього напряму сприятиме подоланню розриву в формах та методах теоретичного та практичного навчання. Крім того, розширення номенклатури професій, орієнтацій їх на сферу послуг, нові економічні напрями потребують перегляду навчальних планів і програм підготовки і підвищення кваліфікації педагога професійної школи» [10, 25-26].

Висновки

Ключовою умовою підвищення ролі і ступеня впливу інтелектуальних видів діяльності на перехід світової спільноти від індустріального етапу до інформаційного є інформаційне забезпечення системи освіти. Каталізатором і координатором цього процесу є скоординована і послідовно здійснювана державна політика. Цим пояснюється та особлива увага, яка приділяється урядами різних країн, національними і міжнародними організаціями з питань інформатизації освіти і суспільства в цілому.

Цілісний розгляд історії інформаційного забезпечення вітчизняної системи професійної освіти як однієї зі складових процесу формування основ інформаційного суспільства у вітчизняній літературі дає змогу оцінити процес інформаційного забезпечення управління професійно-технічною освітою на даному етапі.

Список джерел

9. Козак, А. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління професійно-технічним навчальним закладом у регіоні [Текст] / А. Козак / Професійна освіта: проблеми і перспективи: збірник наукових праць / ІПТО АПН України; РВНЗ «КІПУ». - К.; Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 2010. - Випуск 1. - С. 76-82.

10. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні 2004 р.

11. Ничкало, Н.Г. Неперервній професійній освіті - педагогічні кадри нової генерації [Текст] / Н.Г. Ничкало // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. - X., 2005. - Вип. 10. - С. 21-32.

12. Полозенко, Д.В. Проблеми фінансування професійно-технічних навчальних закладів в Україні [Текст] / Д.В. Полозенко // Фінанси України. - Київ, 2009. - № 2. - С. 22-31.

Размещено на Allbest.ru