Теоретичні засади мотивації та стимулювання інноваційної діяльності педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ

Волобуєва Т.Б.

кандидат педагогічних наук, доцент

Мотивація та стимулювання є важливими функціями управління. Стаття присвячена аналізу теоретичних засад мотивації та стимулювання інноваційної діяльності педагогів з урахуванням практики обласних експериментальних майданчиків. На ефективність нововведення значно впливає правильний вибір стимулів і мотиваційних дій.

Мотивация и стимулирование являются важными функциями управления. Статья посвящена анализу теоретических основ мотивации и стимулирования инновационной деятельности педагогов с учетом практики областных экспериментальных площадок. Правильный выбор стимулов, мотивационных действий влияет на эффективность нововведения.

Key words: motivation, stimulation, innovative activity.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями

Успішний розвиток системи освіти пов'язаний зі здійсненням радикальних змін в управлінському мисленні, психології та компетентності керівників навчальних закладів. Залежно від того, які спонукання лежать в основі прийняття особистістю ролі педагога-новатора, дослідника та успішного здійснення рольових функцій педагогічного колективу, залежить ефективність нововведень та якість навчально-виховного процесу в освітній установі. Поняття мотивації тісно пов'язане з проблемою управління кадрами як активних учасників створення, упровадження та поширення інновацій.

Важливою характеристикою педагога, що веде інноваційну діяльність, є його кваліфікаційний рівень. Сукупність знань, здібностей, навичок особистої майстерності, системного мислення спеціалістів, які проводять інноваційну діяльність, їх творчі новаторські здатності створюють інтелектуальний потенціал освітньої установи, що є базою забезпечення її інноваційного лідерства і конкурентоспроможності.

Проблематика мотивації праці педагогів набуває дедалі більшого значення, оскільки в усіх видах інноваційної діяльності зростає елемент творчих розумових зусиль.

Отже, постає надзвичайно важлива з погляду практики проблема мотивації інноваційної діяльності педагога. Ця проблема є актуальною і в теоретичному плані як одна із традиційно складних проблем психології особистості, соціальної психології тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Дослідженням мотиваційної сфери особистості займалися С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Г.С. Костюк, В.І. Ковальов, Л.І. Божович, М.Ш. Магомед-Емінов, В.Г. Асеєв, К.О. Абульханова-Славська, В.К. Вілюнас, М.М. Коченов, В.В. Давидов, А.К. Маркова, С.Г. Мерлін, С.Г. Москвичов, Є.М. Павлютенков, К.В.Судаков, П.М.Якобсон та ін. Проблемам мотивів присвячені фундаментальні праці Фреса, Піаже, Нюттена, Маслоу, Аткінсона, Мак-Клеланда, Хекзаузена та багатьох інших зарубіжних вчених.

Найбільшу увагу дослідників завжди привертали загальні питання мотивації, розробка теоретичних основ та визначення механізмів мотивування поведінки і діяльності. У психологічній науці є й наробки щодо особливостей мотиваційної сфери дітей різного віку, спортсменів, керівників виробничої сфери, учнів школи, професійно-технічних училищ та студентів вузів, при цьому особливу увагу приділено дослідженню мотивації навчальної діяльності (М.І. Алексеєва, А.К. Маркова, С.Д. Максименко, Г.А. Матіс, А.Б. Орлов, В.Є. Мільман та ін.). Мотивація діяльності вчителів вивчалась у незначній мірі, найбільш повним є дослідження К.О. Кальницькою мотивації педагога до підвищення кваліфікації.

Мета статті полягає в аналізі та узагальненні основних теоретичних положень мотивації та стимулювання інноваційної діяльності педагогів.

Виклад основного матеріалу

Мотивація як функція управління означає сукупність рушійних сил, що стимулюють усіх учасників інноваційного процесу і кожного окремо до активної діяльності. Прості прагматичні рішення в мотиваційній сфері сьогодні не можуть дати очікуваних результатів. Директору необхідно спиратись на новітні теоретичні розробки, які відображають природу мотивації взагалі і творчої діяльності зокрема. Мотивація пов'язана з використанням низки специфічних категорій і понять, основними з яких є поняття потреб, мотивів, спонукання, мотиваційної поведінки, стимулів і винагород.

Поняття «мотив» (від лат. moveo - рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків (тобто те, що примушує людину до дій) [3].

Аналіз практики обласних експериментальних майданчиків свідчить, що до наукової діяльності можуть спонукати такі мотиви: s самоствердження і саморозвиток (24%); s самореалізація (23%); s пізнавальний інтерес, пошук істини (13%); s ідентифікація з соціумом (або з групою, її цінностями, цілями) (12%); s соціальні мотиви (прагнення принести користь суспільству) (8%); s матеріальні стимули (винагорода) (8%); s ідентифікація з кумиром (7%).

Якщо суб'єкт прагне до певної діяльності, то є підстави стверджувати, що у нього є мотивація.

Мотиви - відносно стійкі риси, прояви особистості. Наприклад, коли стверджується, що певній людині притаманний творчий мотив, то мається на увазі, що в багатьох ситуаціях вона виявляє інтерес до накопичення знань, процесу винахідництва, конструювання нового, раціоналізації вже існуючого предмету чи процесу [2].

Мотиви містяться «всередині» людини, мають «персональний» характер, залежать від множини зовнішніх і внутрішніх чинників, а також від дії інших, мотивів, що виникають паралельно з ними.

Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що потрібно робити і як буде здійснюватись ця дія. У змісті і характері мотивів розкривається сенс, який мають для людини її власні дії і вчинки, їх життєве значення. Будь-яка свідома людська дія виходить з мотивів, із спонукального переживання чогось значущого, що розкриває сенс даної дії для індивіда, тобто її внутрішній психологічний зміст. При цьому свідома дія завжди спрямована на певну мету, яка також усвідомлюється індивідом. Мета і мотиви діяльності тісно пов'язані між собою. Мотив виступає як причина поставлення тих чи інших цілей. [1].

Теорія поставлення цілей виходить з того, що поведінка людини визначається тими цілями, які вона ставить перед собою, адже саме заради досягнення поставлених цілей вона здійснює певні дії.

В основі сучасного розуміння мотивації лежить концепція потреб, що визначає зміст і напрям людської діяльності, оцінку цієї діяльності соціальним оточенням і самою особистістю. Саме потреби, як необхідність у будь-чому для існування та розвитку, є головною умовою мотивації окремої особистості і людства в цілому, унаслідок чого створюються предметні й духовні цінності цивілізації. Потреба є основою творчості як духовної діяльності, результатом якої є створення того, чого ще не було (оригінальних цінностей), виявлення нових, ще невідомих фактів, закономірностей матеріального світу, духовної культури. Задоволення потреб (матеріальних, творчих, духовних) потребує від суб'єктів високої активності в пошуку сфер діяльності й осмисленні своїх потреб.

Слід зазначити, що в психології і соціальній психології проблема потреб людини привертала увагу багатьох авторів. Зокрема, створено чимало різних класифікацій потреб. Були спроби вивести всі потреби людини з однієї, первинної та основної, наприклад з «лібідо» (3. Фрейд) або «потягу до влади». Створювались класифікації потреб на основі інстинктів.

Ми не будемо зупинятись на аналізі існуючих класифікацій потреб. З метою ілюстрації достатньо навести класифікаційну модель А. Маслоу [2], яка нині набула широкої популярності.

В основі цієї моделі лежить концепція ієрархії потреб людини, яка складається з п'яти рівнів. На думку А. Маслоу, потреби кожного рівня «спрацюють» як активні мотиви тільки після задоволення потреб попереднього рівня, що не завжди відповідає реальним життєвим ситуаціям і не пояснює, наприклад, творчу діяльність, яка здійснюється при незадоволенні потреб «нижчих» рівнів, або самовіддані вчинки (всупереч небезпеці і потребі в самозахисті). А. Маслоу зазначав, що «практично будь-який поведінковий акт детермінований множиною мотивів. Якщо говорити про мотиваційні детермінанти, то поведінка, як правило, детермінована не однією окремо взятою потребою, а сукупністю кількох або усіма базовими потребами».

Отже, потреби є таким станом особистості, завдяки якому регулюється поведінка, визначається спрямованість мислення, почуттів і волі людини. Слід зазначити, що потреби людини зумовлені і процесом її виховання, залученням до світу культури, представленої як предметно (матеріальні потреби), так і функціонально (духовні потреби).

Мотив - це усвідомлене спонукання до певного характеру дій. Сам по собі мотив не є причиною цілеспрямованих дій. Він лише результат відображення в психіці потреб людини, зумовлених зовнішніми чи внутрішніми об'єктивними явищами. Необхідно звернути увагу на той факт, що в людини всі групи потребсоціалізовані, тобто всі вони заломлюються через конкретний рівень культури і соціальних відносин.

Зміст мотиву поведінки складається з двох елементів - з програми і цілей діяльності, які мають бути тісно пов'язані одне з одним, оскільки програма уточнює ті засоби, за допомогою яких може бути реалізована ціль. Тому важливо, щоб мета «виправдовувала» засоби, що передбачені програмою.

Отже, мотивація - це процес впливу (система дій) на індивіда з метою спонукання його до певної діяльності шляхом пробудження в нього необхідних мотивів. Проте мотивація - це не лише мотиви, а, як уже зазначалось, і ситуативні чинники (вплив різних людей, специфіка діяльності, ситуації тощо). Такі чинники є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність у цілому. До мотивації також належать наміри та можливості, їх співвідношення, прийняття рішень, воля, що сприяє реалізації рішень.

На відміну від потреб, які безпосередньо спостерігати неможливо, спонукання людини (працівника, спеціаліста) виявляється у її спрямуванні до певної мети, у творчій активності, бажаннях і готовності виконувати певну роботу та нести відповідальність за її результати.

Спрямованість як характеристика діяльності людини вказує на те, до чого прагне людина, здійснюючи певні дії. Працівник може виконувати свою роботу тому, що вона його задовольняє (морально чи матеріально), а може робити це тому, що його робота допомагає освітній установі досягти її цілей. Для управління інноваційною діяльністю директору важливо знати спрямованість персоналу і за допомогою мотивації орієнтувати цю діяльність в інтересах фірми.

Спонукання окремої людини чи колективу виявляється в мотиваційній поведінці, тобто в поведінці, яка спрямована на реалізацію усвідомлених мотивів. Мотив виступає як причина поставлення тих чи інших цілей. Мотиваційна поведінка означає не тільки інноваційну діяльність, а й характер поведінки співробітника в колективі, ставлення до колег, керівництва, до навколишнього середовища.

Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації. Наприклад, мотивація інноваційної діяльності педагогів зумовлена не тільки інтенсивністю особистих мотивів, а й вимогами навчального закладу, керівництва, батьків та іншими ситуативними чинниками в конкретний проміжок часу.

Таким чином, мотивація - це сукупність усіх чинників, які спонукають людину до активної діяльності та приводять до успіху.