Біосоціальні чинники формування здорового способу життя сучасного школяра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біосоціальні чинники формування здорового способу життя сучасного школяра

Проблема фізичного, соціального та духовного здоров'я в сучасному суспільстві є однією з найбільш актуальних і потребує особливого ставлення. Про її важливість свідчать роботи багатьох науковців різних епох. Але в Україні все більш очевидною стає необхідність формування здорового способу життя серед учнівської молоді, яка відчуває на собі всі зміни в духовному розвитку країни, в її екологічному стані, в соціально-економічному становищі і водночас не має належних передумов для збереження і зміцнення свого здоров'я.

Саме учнівська молодь потребує особливої уваги, адже є особливим контингентом, який відображає рівень соціального та культурного розвитку держави, формує потенціал для подальшого демографічного розвитку. Кризові явища в суспільстві сприяють змінам мотивації старшокласників на здоровий спосіб життя, знижують їх творчу активність, уповільнюють фізичний та психічний розвиток, спричиняють зміни в соціальній поведінці. Постійно зростаючі вимоги соціального середовища та освітнього простору навчальних закладів посилюють у учнів стан психоемоційної напруги, зумовлюють поширення саморуйнівної поведінки, насамперед тютюнопаління та вживання психоактивних речовин, тобто призводять до наслідків, безпосередньо пов'язаних із фізіологічним розвитком дитини. Тому перед учителями постає ще й необхідність урахування взаємовпливу соціальних і біологічних чинників формування способу життя учнів, попередження ігнорування ними проблем власного здоров'я.

Водночас, понад 80% випускників сьогодні мають певні відхилення у стані здоров'я, і значною мірою це є наслідком недосконало організованого навчально-виховного процесу. Відомо, що у старших класах учні різними способами уникають занять із фізичного виховання, участі в позакласних заходах, чому немало сприяє відсутність належних умов для занять та гігієнічних процедур після них. Саме старшокласники є контингентом ризику щодо тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотичних речовин, безладного статевого життя, що згодом призводить до істотних порушень здоров'я. Та у старшокласників уже сформовані певні життєві установки, коло спілкування, сімейні традиції роботи та відпочинку, індивідуальний розпорядок дня, ставлення до компонентів здорового способу життя, які часом є байдужими або й негативними. Тож запобігання цим явищам слід розпочинати з перших днів навчання дитини в школі. А отже, формування здорового способу життя є проблемою загальношкільною, що поширюється водночас на всі вікові групи школярів і передбачає функціонування єдиної здоров'яформувальної системи, спрямованої на формування у школярів прагнення до здорового способу життя, засвоєння та вдосконалення його цінностей, гармонійний розвиток фізичного, психічного, соціального й духовного здоров'я.

У контексті нашої роботи актуальними є результати досліджень М. Амосова, Г. Апанасенка, І. Гундарова, П. Капіци, Ю. Лісіцина, В. Полесського, А. Щедрина, які присвячені загальним питанням здоров'я та здорового способу життя; В. Скуратівського, Т. Денисовець, В. Горащука присвячені дослідженню факторів формування здорового способу життя учнівської молоді.

Здоров'я населення - показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги в цьому контексті потребує молодь: усвідомлення нею цінностей здоров'я, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та відповідне формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини виступає як вагоме завдання сучасної науки.

Здоров'я як наукова проблема охоплює комплекс медико-біологічних, фізкультурно - оздоровчих, соціальних, педагогічних та психологічних наук. Проблему здоров'я та фізичного вдосконалення розглядали ще вчені Стародавньої Греції - Аристотель, Гіппократ, Демокрит, Платон.

Одним із перших до поняття здоров'я звернувся Алкмеон (V ст. до н.е.). Загальний стан організму він визначав співвідношенням чотирьох стихій - землі, води, повітря та полум'я. «Здоров'я є гармонія протилежно спрямованих сил», - стверджував учений. Гармонійну основу здоров'я визнавав і давньоримський політик і філософ Цицерон (106-43 рр. до н.е.), характеризуючи його як правильне співвідношення різних духовних станів [3, с. 4]. Значущість здоров'я для людини підкреслював Сократ (469-399 рр. до н. е.): «Здоров'я - це ще не все, але все інше без здоров'я - ніщо». Також Сократ визначив зв'язок між фізичним та духовним здоров'ям і казав, що не можна лікувати тіло, не лікуючи душі. Його послідовник та багато в чому однодумець Аристотель (384 - 322 рр. до н. е.), конкретизував суть здорового існування трьома словами - «Життя вимагає руху» [3, с. 5].

У сучасному світі проблема визначення здоров'я залишається актуальною і знаходить різнобічний розгляд. Американський психолог та педагог К. Роджерс характеризує здорову людину як рухливу, відкриту, а не таку, що постійно використовує захисні реакції, незалежну від зовнішніх впливів і ту, що опирається сама на себе. Оптимально актуалізуючись, така людина відзначається жвавістю, рухливістю й добре пристосовується до мінливих умов, емоційна і рефлексивна [7].

Його співвітчизник, лікар Г. Сигерист включив новий аспект у поняття здоров'я, розглядаючи його як здатність адаптації до змін навколишнього середовища. Він визначив, що «здоровою може вважатися людина, яка відрізняється гармонійним розвитком і добре адаптована до навколишнього й соціального середовища. Здоров'я не означає просто відсутності хвороб: це позитивне, життєрадісне й охоче виконання обов'язків, які життя поклало на людину» [8]. На функціональних засадах часто визначають це явище й вітчизняні вчені. Так, Г. Апанасенко та Л. Попова підкреслюють: «Здоров'я - це цілісний динамічний стан організму, що визначається резервами енергетичного, пластичного й регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до впливу патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою здійснення біологічних і соціальних функцій» [1, с. 32]. Д. Саркісов вважає, що біологічною основою здоров'я є здатність підтримувати стабільність гомеостазу; в залежності від ступеня цієї стабільності людина по-різному втілює свої біологічні та соціальні функції у певному діапазоні протягом усього життя та в кожен період часу [6].

І. Брехман, основоположник науки про здоров'я - валеології, визначає здоров'я як здатність людини зберігати у відповідному віці стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної й структурної інформації. Він писав: «Саме здоров'я людей повинне служити головною «візитною карткою» соціально-економічної зрілості, культури й успіху держави». Тож усі питання забезпечення, формування, збереження й зміцнення здоров'я повинні пронизувати кожен з аспектів діяльності держави [2].

Академік Ю. Лісицин, підходячи до досліджуваної проблеми з особистісних позицій, вважає, що здоров'я людини не може зводитися лише до констатації відсутності хвороб, нездужання, дискомфорту, воно - стан, що дозволяє людині повноцінно виконувати властиві людині функції, насамперед трудові, вести здоровий спосіб життя, тобто відчувати щиросердне, фізичне й соціальне благополуччя [4, с. 20].

Загалом, за сучасними уявленнями, здоров'я необхідно розглядати не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров'я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем.

Сьогодення об'єктивно висуває низку вимог до духовних і фізичних якостей особистості, яка здатна успішно функціонувати в умовах ринку. Актуальність та недостатня теоретична розробленість проблеми формування здорового способу життя школярів загальноосвітніх навчальних закладів та необхідність її практичного вирішення зумовили вибір теми дослідження. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній апробації системи роботи учнівського самоврядування, що сприяє формуванню здорового способу життя учнів загальноосвітньої школи №38 м. Полтави.

Сьогодні значного поширення і розвитку в Україні набув такий тип організацій учнівської молоді, як учнівське самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах, яке поступово перетворюється із підструктур навчальних закладів на самостійні організації. Його цінність, насамперед, у тому, що діяльність самоврядування стосується усіх вікових груп учнів як суб'єктів одного, спільного для них освітнього середовища, підтримує взаємодію і взаємовплив між ними, сприяє поєднанню зусиль на вирішення спільних завдань. Одним із таких завдань, що має вирішуватися системно, цілісно, із залученням учнів усіх без винятку класів, вважаємо формування здорового способу життя школярів.

Завдання учнівського самоврядування полягає в тому, щоб допомогти учням у навчанні, виховній та громадській роботі, налагодити дозвілля у старшокласників, посприяти в організації відпочинку тощо. Комплексний і системний підхід до спільних проблем функціонування учнівського самоврядування зможе сприяти об'єднанню учнів у громаду, здатну ефективно управляти своїм життям, захищати свої права й інтереси, брати участь у процесі прийняття рішень.

Учнівське самоврядування загальноосвітнього навчального закладу здійснюється на рівні класу, школи. Вищим його органом є загальні збори (конференція), на яких затверджується Положення про учнівське самоврядування, обирається виконавчий орган, визначається його структура і термін повноважень, заслуховується звіт.

Одним із головних напрямків роботи органів учнівського самоврядування є формування у учнів орієнтації на здоровий спосіб життя та інформування школярів про негативний вплив шкідливих звичок на стан здоров'я, організація побуту, відпочинку та дозвілля учнів. Також у системі виховної роботи важливе місце займають заступники директора з виховної роботи, чия робота складна й багатогранна, охоплює всі сторони формування особистості. Заступники з виховної роботи сприяють створенню в класах, у школі в цілому здорового морально - психологічного клімату, організовують засідання учнівських рад, постійно проводять індивідуальну роботу з школярами, тісно співпрацюють з їх батьками, особливу увагу приділяють учням, які потребують підвищеної педагогічної уваги. Проводять виховні заходи у вигляді диспутів, тематичних лекцій та бесід, залучають учнів до розвитку їх творчих здібностей.

Ініціатором і організатором більшості виховних заходів є учнівська рада. Вона обирається з числа найбільш авторитетних і активних учнів. Рада є суспільним органом самоврядування і покликана здійснювати допомогу адміністрації, вчителям-предметникам в організації позакласної роботи. Незначні порушення є предметом розгляду ради, більш серйозні порушення чи конфліктні ситуації розглядаються на засіданнях навчально-виховної комісії, до складу якої входить актив ради. Це сприяє формуванню почуття господаря й господарської відповідальності, викоріненню шкідливих звичок.

У кожному навчальному закладі існують свої особливі умови для роботи органів учнівського самоврядування та методика їх розвитку. Але спостерігається багато спільного в організаційних заходах для донесення необхідної інформації до молоді щодо здорового способу життя та негативного впливу шкідливих звичок:

- випуск стінної газети, яка має рекламно - просвітницький характер і здійснює просвітництво щодо наслідків шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, психотропних речовин);

- упровадження інноваційних методик соціальної та психологічної підтримки учнів із проблемами здоров'я.

На думку молоді (після проведеного опитування учнів різних вікових груп загальноосвітньої школи №38 м. Полтави), найбільш впливовими інформаційними джерелами з питань шкідливого впливу на здоров'я наркотичних речовин (тютюн, алкоголь та наркотики) є, перш за все, телебачення, газети, радіо. Останні позиції за рейтингом цих джерел займають спеціальна література (книжки, журнали, довідники) та інформаційні буклети і листівки. Стосовно такого джерела інформації, як Інтернет, то молоді люди готові звертатися до нього вдвічі частіше, ніж роблять це зараз. Ці дані свідчать про те, що робота засобів масової інформації у цьому напрямку не є марною і має свої позитивні результати. А це доводить, що доцільно якнайповніше використовувати всі можливі засоби впливу на учнівську аудиторію.

Отже, можна зробити висновок, що значна частина сучасних українських засобів масової інформації тим чи іншим способом торкається проблем формування основних засад здорового способу життя дітей та молоді. Також можна констатувати, що українські засоби масової інформації є сьогодні вагомим чинником впливу на свідомість молодої людини.

Природно, такий стан речей може ефективно сприяти реалізації стратегії інформованості з формування здорового способу життя. Йдеться не про відсутність теле - та радіопрограм, друкованих матеріалів, соціальної реклами з проблем здоров'я (вони є і певною мірою виконують своє призначення), а про відсутність єдиної системи пріоритету формування здорового способу життя у ЗМІ, керованої на державному рівні і закріпленої законодавчо.

Формування здорового способу життя молоді стає пріоритетним напрямом державної молодіжної політики. Мова йде про прийняття Державної програми формування здорового способу життя, Загальнодержавної цільової соціальної програми з розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 рр. з виробленням новітніх стратегічних підходів на засадах здорового способу життя та активізації молодіжної моди на здоров'я [5, с. 6].

Отже, аналіз законодавчої бази України свідчить про те, що законодавство України в цілому відповідає основним міжнародним стратегіям політики сприяння здоров'ю та здоровому способу життя. Уся робота з утвердження здорового способу життя повинна проводитись обдумано, ґрунтовно, з урахуванням вікових особливостей молоді. Подаючи інформацію про шкідливість тютюнопаління, алкоголю, наркотиків, необхідно дотримуватися принципів комплексного та систематичного викладу матеріалу щодо профілактики і зниження залежності від шкідливих звичок. Роботу в цьому напрямку підпорядкувати одній меті - формуванню в учнівської молоді стійкої мотивації та орієнтації на здоровий спосіб життя.

Список джерел

1. Апанасенко Г.Л. Медицинская валеология [Текст] / Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова. - К.: Здоровье, 2000. - 244 с.

2. Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье [Текст] / И.И. Брехман. - [2-е изд., доп. и перераб.]. - М.: Физкультура и спорт, 1990. - 208 с.

3. Виленский М.Я. Социально-психологические детерминанты формирования здорового образа жизни [Текст] / М.Я. Виленский // Теория и практика физической культуры. - 1994. - №9. - С. 9-11.

4. Лисицын Ю.П. Слово о здоровье [Текст] / Ю.П. Лисицын. - М.: Сов. Россия, 1986. - 192 с.

5. Молодь за здоровий спосіб життя [щоріч. доп. Президенту України, Верхов. Раді України, Каб. Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2009 р.)] [Текст] / редкол.: Н.Ф. Романова (голова) та ін. - К.:Основа, 2010. - 156 с.

6. Саркисов Д.С. Общая патология человека [Текст] / Д.С. Саркисов, М.А. Пальцев, Н.К. Хитров. - М.: Медицина, 1997. - 608 с.

7. Проблеми молоді - проблеми держави // Молодь України за соціальний прогрес і злагоду в суспільстві: Збірник матеріалів Конгресу української молоді. Київ, 26-28 травня 1997 р. [Текст] / Ред. С.Р. Станік, О.М. Балакірєва, Л.С. Волинець. - К.: Столиця, 1997. - С. 9-12.

Размещено на Allbest.ru