Педагогічна майстерність учителя української мови і літератури як науково-теоретичний феномен: категоріальний статус, кореляційні зв’язки в системі педагогічних дефініцій
Знайомство з кореляційними зв’язками між науковими категоріями в єдності соціально-нормативних та індивідуально-особистісних характеристик. Особливості педагогічної майстерності учителя української мови і літератури як науково-теоретичного феномену.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.04.2019 |
| Размер файла | 52,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Педагогічна майстерність учителя української мови і літератури як науково-теоретичний феномен: категоріальний статус, кореляційні зв'язки в системі педагогічних дефініцій
У статті обґрунтовано педагогічну майстерність учителя української мови і літератури як науково-теоретичний феномен. Установлено категоріальний статус поняття педагогічної майстерності в системі педагогічних дефініцій, кореляційні зв'язки між науковими категоріями в єдності соціально-нормативних та індивідуально-особистісних характеристик. Здійснено структурно-функціональний аналіз внутрішньої організації категоріально-поняттєвої системи педагогічної майстерності, досліджено ієрархію і взаємозв'язки підсистем, що 'її утворюють, механізми і принципи їх внутрішнього і зовнішнього функціонування.
Наукова інтерпретація системи фокальних об'єктів, які перебувають у центрі уваги дослідників і використовуються для з'ясування змістового наповнення сутності поняття педагогічної майстерності, ампліфікації його характерологічних ознак, визначення єдності чи полярності в парадигмальному контексті, найчастіше стосується цілої низки методологічних категорій, зокрема професійної кваліфікації кваліфікаційної категорії, професійної компетентності, педагогічного професіоналізму (професіоналізму особистості і професіоналізму діяльності), педагогічної творчості, педагогічної культури, професійної суб'єктності тощо. У цій категоріально-поняттєвій системі, що загалом тією чи іншою мірою окреслює професійний розвиток учителя української мови і літератури в умовах післядипломної освіти, науково-теоретичний феномен педагогічної майстерності перебуває в тісній корелятивності з іншими категоріями, водночас має ряд особливостей.
Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Ранжування категоріальних термінів у професійному становленні і розвитку вчителя української мови і літератури вченими здійснюється з урахуванням різних диференційних ознак. Причому кожна виділена характерологічна ознака в межах напрямів наукових досліджень є важливою, оскільки їх сукупність забезпечує достатні умови для розробки методології принципових положень, що формулюють механізми вдосконалення педагогічної майстерності як неперервного пролонгованого процесу і результату в системі післядипломної освіти. Тому чіткіше зупинимось на тих магістральних положеннях дослідження, які безпосередньо визначаються обраними концептуальними аспектами вивчення проблеми.
Мета статті полягає в обґрунтуванні педагогічності майстерності як науково-теоретичного феномену, установленні категоріального статусу поняття педагогічної майстерності в системі педагогічних дефініцій.
Відповідно до поставленої мети основні завдання наукової розвідки окреслюємо наступним чином: 1) здійснити структурно-функціональний аналіз внутрішньої організації категоріально-поняттєвої системи педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури; 2) дослідити ієрархію і взаємозв'язки підсистем педагогічної майстерності, механізми і принципи їх внутрішнього і зовнішнього функціонування; 3) установити кореляційні зв'язки між науковими категоріями в єдності соціально-нормативних та індивідуально-особистісних характеристик.
Виклад основного матеріалу дослідження. На науково-теоретичному рівні педагогічну майстерність визначаємо як інтегративну систему, органічно взаємопов'язаними підсистемами якої виступає педагогічний професіоналізм і художньо-педагогічна творчість. Підґрунтя професіоналізму діяльності і професіоналізму особистості становить професійна кваліфікація, професійно-педагогічна компетентність, педагогічна культура, кваліфікаційна категорія, професійна вмілість у навчально-пізнавальній, виховній, методичній, комунікативній, діагностичній та інших сферах, що окреслюється набором компетенцій.
Феномен педагогічної майстерності вивчається нами в декількох вимірах. За структурно-функціонального виміру досліджується внутрішня організація категоріально-поняттєвої системи педагогічної майстерності, ієрархія і взаємозв'язки підсистем, структурних компонентів, що її утворюють, механізми внутрішнього і зовнішнього функціонування в умовах післядипломного простору. Розвиток педагогічної майстерності вчителя-словесника розглядаємо із системних позицій, у зв'язку із формуванням підсистем педагогічного професіоналізму (професійної кваліфікації, професійно-педагогічної компетентності, педагогічної культури) і художньо-педагогічної творчості. Кожна з підсистем характеризує фази або періоди професіогенезу вчителя української мови і літератури в умовах післядипломної освіті, допомагає простежити професійно-особистісне зростання вчителя-словесника, виявити позитивні і негативні тенденції і спрямувати професійно-особистісний розвиток відповідно до суспільних вимог і власної стратегії досягнення вершинних результатів. Відповідно педагогічний професіоналізм і педагогічну творчість витлумачуємо як акмеформи (або вершинні форми) розвитку педагогічної майстерності на конкретному етапі професіоналізації, кожна з яких засвідчує рівень розвитку педагогічної майстерності вчителя-словесника.
У діяльнісному вимірі розглядувані педагогічні категорії виступають інтегральними комплексними характеристиками продуктивної професійно-педагогічної діяльності вчителя української мови і літератури, що визначають нову якість педагогічної дії для вирішення актуальних педагогічних і лінгводидактичних завдань, виконання функціональних обов'язків та інноваційних ролей, вияв творчої самоактуалізації. Виходячи із цих міркувань, набуття педагогічної майстерності доцільно розглядати найвищим рівнем у професійному становленні і професійно- педагогічній діяльності вчителя української мови і літератури, найвищим ступенем педагогічного професіоналізму (Ю.І. Завалевський, Н.І. Клокар, І.А. Колесникова, О.А. Лавріненко, Т.В. Нікішина, Т.М. Сорочан та ін.).
Якщо характеризувати особистісний вимір розвитку педагогічної майстерності вчителя-словесника в системі післядипломної освіти, то наукові категорії «педагогічна майстерність», «педагогічний професіоналізм», «художньо-педагогічна творчість» окреслюють сформованість акмеологічних інваріантів у структурі особистості, вияв професійно-педагогічної суб'єктності, творчої активності, інтегративний особистісний ресурс тощо.
За диференційні ознаки розглядуваних методологічних категорій беремо чітку орієнтацію на діяльнісно-особистісний аспект проблеми. Із цієї концептуальної позиції розглянемо категоріально-методологічне співвідношення понять.
Професіоналізм учителя-словесника як «складне функційне утворення» (Л.В. Абдаліна [1, с. 3]) стає не тільки ключовим поняттям теорії педагогічної праці, але передусім стратегічним орієнтиром, центральним об'єктом розвитку сучасної системи післядипломної освіти, що виражається в державному замовленні готувати вчителя української мови і літератури високого рівня кваліфікації, компетентного, конкурентоспроможного на ринку освітніх послуг, фундатора освітніх інновацій та ініціатив, здатного активно зреалізовувати освітні проекти національного масштабу. В Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України професіоналізм учителя розглядається як показник ефективності і результативності його професійно-педагогічної діяльності (участь у конкурсах фахової майстерності, продукування оригінальних та інноваційних ідей, володіння освітніми підходами і технологіями, упровадження передового педагогічного досвіду, здійснення науково-методичної і науково-дослідної діяльності тощо) та навчально-виховного процесу зокрема (забезпечення засвоєння учнями навчальних програм, підготовка учасників/переможців олімпіад, конкурсів та ін.). На основі результатів професійно-педагогічної діяльності вчителя української мови і літератури протягом міжатестаційного періоду, досягнутого рівня професіоналізму йому присвоюється кваліфікаційна категорія («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії») і/або педагогічне звання («старший учитель», «учитель-методист»).
Незважаючи на широковживаність поняття професіоналізму в системі післядипломної освіти, досі немає єдиного наукового осмислення його сутності і сталої інтерпретаційної парадигми, до того ж термін часто підмінюється (навіть при атестаційних процедурах) близькими, проте не ідентичними за значеннями категоріальними дефініціями. Причину цього вбачаємо передусім у багатогранному і міждисциплінарному характері категорії педагогічної майстерності, розпливчастості і невизначеності категоріально-поняттєвої ієрархії її підсистем (педагогічного професіоналізму і художньо-педагогічної творчості), кореляційних зв'язків у межах термінологічного поля.
Ґрунтовний аналіз наукових досліджень з питання педагогічного професіоналізму, узагальнювальний розгляд методологічних підходів щодо сутності і структури розглядуваної педагогічної категорії дозволив виробити власне бачення проблеми. Виходячи із вищезазначених міркувань, професіоналізм (від лат. profitter - оголошую своєю справою) учителя української мови і літератури доцільно розглядати як інтегральну характеристику його професійно-педагогічної діяльності, сформовану в системі післядипломної освіти (у процесі навчання на курсах підвищення кваліфікації, участі у заходах міжатестаційного циклу, самоосвітньої і практичної роботи), що полягає у здатності вчителя-словесника компетентно, кваліфіковано, продуктивно-творчо здійснювати метадіяльність відповідно до стратегічних завдань освітньої галузі «Мови і літератури» і на рівні професійних стандартів. Педагогічний професіоналізм має складну ієрархічну структуру, що включає діяльнісний, індивідуально-особистісний і акме-орієнтований рівні. Його підґрунтя закладають професійна кваліфікація вчителя української мови і літератури, професійно-педагогічна компетентність, кваліфікаційна категорія, професійно-педагогічна культура, професійна вмілість або вправність у навчально-пізнавальній, виховній, методичній, комунікативній, діагностичній та інших сферах, що окреслюється набором компетенцій.
Професійна кваліфікація (від лат. qualis - який, якої якості, facio - роблю) визначає рівень академічної (освітньо-кваліфікаційний рівень) і післядипломної професійної підготовки вчителя української мови і літератури (модель курсової підготовки, науково-дидактичне стажування, друга вища освіта, аспірантура та ін.), сформованих компетентностей за предметним полем спеціальності для якісного виконання функціональних обов'язків на рівні професійних стандартів, що уможливлює присвоєння певного тарифного розряду, кваліфікаційної категорії (і/або педагогічного звання). У динамічному суспільстві неможливо досягти раз і назавжди потрібного рівня кваліфікації, тому стає зрозумілим значущість підвищення кваліфікації як форми ціннісно-смислового, змістового і технологічного збагачення професійної діяльності [4, с. 225]. У системі післядипломної освіти мають бути розроблені чіткі вимоги до професійної кваліфікації вчителя української мови і літератури відповідно до інноваційних завдань освітньої галузі у вигляді еталона, моделі, зразка між досягнутим результатом і бажаним, реальним і наперед заданим. На сьогодні вимоги до професійного виконання вчителем-словесником інноваційних ролей і функцій знаходять лише уніфіковане відображення в Положенні про атестацію педагогічних працівників, спорадично запропоновані у «Кваліфікаційних вимогах до професійної діяльності педагогічних працівників», професійно-кваліфікаційних характеристиках (ПКХ) на основі компетентнісного підходу.
Професійно-педагогічна компетентність виступає складовою професіоналізму діяльності і професіоналізму особистості вчителя української мови і літератури. Компетентнісна сутність професіоналізму, з одного боку, передбачає технологічну спрямованість професійно-педагогічної діяльності вчителя-словесника, що криється у комплексному поєднанні знань, ціннісних орієнтацій, педагогічних і спеціальних здібностей, компетентнісного досвіду, акмеологічної професійної позиції тощо, а з іншого, як інтегральна характеристика особистості розкриває міру включеності вчителя української мови і літератури в активну творчу співдію з учнями, свідчить про рівень фахової, методичної, акмелінгвістичної, психолого-педагогічної підготовки, здатність виконувати кваліфіковано функціональні обов'язки, проявляти ініціативу, самостійність, творчість у прийнятті рішень. Професійно-педагогічна компетентність має конкретно-історичний характер, тому її структурне й змістове наповнення динамічне, відповідає сучасним вимогам освітньої галузі «Мови і літератури» і соціокультурним викликам зокрема. Варто зазначити, що розглядувана професійно-особистісна характеристика професіоналізму може вимірюватися кількісно (рівень чи категорія) та якісно (сформованість компетентностей, набуття компетенцій) тільки під час практичної діяльності вчителя відповідно до розроблених і нормативно прийнятих критеріїв.
Таким чином, професійна кваліфікація і професійно-педагогічна компетентність - соціально-трудові характеристики, що задають межі і рівень функційних дій особистості в професії, визначаються нормативно і контролюються соціумом під час різного роду атестаційних акцій [4, с. 224], причому професійна компетентність виступає не тільки мірилом професіоналізму, а й визначальним фактором, від якого залежить успішність реалізації як соціальних, професійних функцій, так і всієї життєдіяльності особистості. Педагогічна майстерність означає перехід на новий рівень ефективності, оптимальності, творчості, гармонійної організації професійно-педагогічної діяльності.
Професійна вмілість або вправність учителя української мови і літератури визначається через обсяг компетенцій у навчально-виховній, методичній, комунікативній, організаторській, діагностичній тощо сферах професійно-педагогічної діяльності. Цей структурний компонент педагогічного професіоналізму Б.І. Степанишин [12, с. 89] інтерпретує «не лише як узвичаєні вчительські вміння, а як постійний пошук, природний і лабораторний експерименти, у процесі яких учитель осмислює себе, самоаналізує, систематизує свої здобутки й узагальнює їх».
Професійно-педагогічна культура вчителя української мови і літератури як «особистісне новоутворення виступає інтегральним показником розвитку професіоналізму» [2, с. 11]. Вона віддзеркалює рівень сформованості компонентів професійно-педагогічної діяльності, зокрема компетентностей, способів вирішення навчально-виховних завдань, індивідуально-творчого стилю діяльності і взаємодії, та реалізацію потенційних ресурсів особистості, педагогічних і спеціальних здібностей, можливостей, тобто розкриває особливості професійної діяльності і особистості словесника-майстра, акмепрофесіонала. Водночас професійно-педагогічна культура є проявом загальнолюдської культури, що синтезує створені людством та органічно включені в навчально-виховний процес ціннісно-світоглядні орієнтири, морально-етичні принципи, аксіологічні установки, мотиви. Виступаючи динамічною системою, розглядувана складова професіоналізму безпосередньо реагує на соціокультурні зміни, що корелюють вибір пріоритетів у сфері професійно-педагогічної культури вчителя української мови і літератури, аксіологічних, духовно-інтелектуальних, технологічних, особистісно-творчих компонентів.
Здобута вчителем української мови і літератури під час атестаційних процедур кваліфікаційна категорія визначає рівень його професійної підготовки (кваліфікації) у системі післядипломної педагогічної освіти, набуття необхідних професійно значущих компетенцій, що виявляється у результативності професійно-педагогічній діяльності за посадою відповідно до нормативних зразків та еталонних моделей професійно-педагогічної діяльності. Слід зауважити, що кваліфікаційна категорія чи педагогічне звання не завжди прозоро віддзеркалюють рівень професіоналізму і педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури, не є запорукою високоякісного виконання функціональних обов'язків, продуктивності надання освітніх послуг.
Перераховані диференційні ознаки педагогічного професіоналізму, виділені компоненти його структури свідчать про те, що за своїм структурно-змістовим наповненням поняття педагогічної майстерності близьке до акмеологічної категорії «професіоналізм діяльності». Таку схожість убачаємо передусім у стабільній високопродуктивній діяльності словесника-майстра, сформованій гуманістичній позиції, компетентному виконанні професійних обов'язків і ролей у контексті оновленої мовно-літературної парадигми, технологічній культурі, різноманітності використовуваних інноваційних освітніх підходів і технологій, акмеологічній спрямованості професійно-особистісного розвитку. Варто також зазначити, що педагогічний професіоналізм і педагогічна майстерність є інтегративним особистісним ресурсом вчителя української мови і літератури, який безпосередньо залежить від міри його творчої професійної активності в професійно-педагогічній діяльності. Спільною домінантою для розглядуваного категоріально-термінологічного контексту є те, що компетентність, професійна вмілість, професіоналізм і педагогічна майстерність набуваються завдяки наполегливому і неперервному навчанню вчителя української мови і літератури в системі післядипломної освіти, власній самоорганізації і бажанню вдосконалюватися протягом життя.
Тлумачення сутності, змісту, структурних параметрів педагогічного професіоналізму, визначення його категоріальної кореляції з педагогічною майстерністю, професійно-педагогічною компетентністю і художньо - педагогічною творчістю у наукових колах набуло неоднозначної, іноді навіть суперечливої інтерпретації. Зокрема віднаходячи спільне і відмінне між педагогічними категоріями, Л.В. Абдаліна [1, с. 19, 34] професійну компетентність і професіоналізм позиціонує як функцію освіти й досвіду, оскільки їх можна об'єктивно спостерігати, із певною точністю вимірювати як індивідуальне ціле з метою забезпечення якості, цілеспрямовано формувати засобами неперервної освіти, моделювати «компетентного вчителя» і «вчителя-професіонала», при цьому педагогічна майстерність виконує функцію педагогічного мистецтва, педагогічного таланту й педагогічної обдарованості (Л.В. Абдаліна [1, с. 19, 34],
І.Ф. Харламов [13, с. 11]), тобто не піддається вимірюванню, її не можна сформувати у пересічного вчителя. Висунута наукова гіпотеза потребує в умовах реформування мовно-літературної освітньої галузі суттєвої корекції. Свою думку обґрунтуємо. По-перше, спираючись на праці Н.В. Кузьміної, Н.В. Кухарева [5, с. 4-5], результати проведеного експериментального дослідження [10; 11] і власний науково-педагогічний досвід, педагогічну майстерність вважаємо вершинним результатом неперервної наполегливої творчої праці вчителя-словесника над удосконаленням власної системи професійно-педагогічної діяльності, формуванням компетентностей, професійної кваліфікації і професійної культури, розвитком індивідуальних акмеологічних інваріантів, актуалізації професійного потенціалу. Стратегіями розвитку педагогічної майстерності можна озброїти вчителя-словесника за умови, якщо він «прагне всією душею і діями до цього» (Н.В. Кузьміна, Н.В. Кухарев [5, с. 4-5]), працює за покликанням і любить дітей (О.С. Рапацевич, Г.І. Хозяїнов), якщо в системі післядипломної педагогічної освіти створено диференційований акмеологічний професійний простір для реалізації потенційних ресурсів, неперервного професійно-особистісного зростання. По-друге, розвиток педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури становить складний багаторівневий процес, що включає становлення кваліфікованого спеціаліста, професіонала, особистості зі сталою акмеологічної позицією, який проходить етапи професійної адаптації, набуття емпіричного досвіду, формування і вдосконалення педагогічного професіоналізму, творчого самовираження і самореалізації, педагогічної майстерності.
Процес професійно-особистісного зростання вчителя української мови і літератури амбівалентний, оскільки можна спостерігати його нерівномірність і гетерохронність на всіх стадіях, порушення лінійності, послідовності і впорядкованості, етапи біфуркації (професійний розвиток у новій точці росту), деструктивні тенденції. Тобто педагогічна майстерність як відкрита самоорганізувальна і водночас керована система складається із взаємопов'язаних, взаємодоповнювальних компонентів, зокрема фаз, стадій, етапів, рівнів набуття, формування, розвитку і вдосконалення. По-третє, педагогічну майстерність учителя української мови і літератури, як педагогічний професіоналізм і професійно-педагогічну компетентність, можна розвивати в умовах післядипломної освіти за умови впровадження інноваційної технології науково-методичного супроводу. Із цією метою нами розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено багаторівневу циклічну науково-методичну систему розвитку педагогічної майстерності вчителя-словесника в післядипломному освітньому просторі (детальніше див.: [8; 10; 11; 14]). Таким чином, розвиток педагогічної майстерності в системі післядипломної освіти - це акмесинергетичний керований процес, який піддається спостереженню, вимірюванню, аналізу, подальшому прогнозуванню.
Отже, спільною для всіх наукових досліджень та інтерпретаційних парадигм щодо категоріальної кореляції педагогічної майстерності і професіоналізму виступає високопродуктивна діяльнісна сфера. Професіоналізм учителя української мови і літератури передбачає реально досягнутий ним протягом міжатестаційного циклу достатньо високий рівень оволодіння функціональними обов'язками і ролями на рівні професійних зразків і стандартів, репрезентованість у структурі діяльності та особистості усіх його складових, зокрема професійної кваліфікації, професійно-педагогічної компетентності, педагогічної вмілості, педагогічної культури. Продуктивно-технологічний рівень педагогічної майстерності, у свою чергу, закономірно передбачає реалізацію вчителем-словесником завдань освітньої галузі «Мови і літератури» на рівні найвищих еталонів із можливим інноваційним виходом за стандартизовані межі, збагачення досвіду професійної спільноти новими стратегіями, способами навчання, викладання та оцінювання.
На відміну від професіонала у словесника-майстра всі інтегральні характеристики педагогічної майстерності набувають органічно згармонізованої системи функціональних зв'язків і відношень, стрункої узгодженості частин єдиного цілого, тобто професійно-педагогічна діяльність словесника-майстра вирізняється принципом педагогічної гармонії в усіх сферах, зокрема професійно-діяльнішій, індивідуально-особистісній, рефлексивно-мотиваційній, що «призводить у відповідність організацію навчання і цільові установки, допомагає обирати зміст, форми, методи навчання, перетворюючи їх у виразні засоби педагогічного процесу, спрямовані на створення задоволеності учнями від відчуття гармонії під час навчання і пізнання навколишнього нас світу» [7, с. 107].
Обов'язковою підсистемою педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури, крім педагогічного професіоналізму, вважаємо педагогічну творчість, в якій також органічно переплітаються діяльнісний, індивідуально-особистісний та акмеорієнтований аспекти. Творчість розглядаємо як одну з обов'язкових, професійно значущих характеристик продуктивної професійно-педагогічної діяльності словесника-майстра. Розвиток педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури невіддільний від педагогічної творчості в його художньо-педагогічному різновиді, що є необхідною умовою неперервного руху вчителя-словесника до професійних та індивідуально-особистісних вершин. Викладання української мови і літератури дослідники вважають зовсім особливою галуззю творчої діяльності, що набуває специфічного, художньо-педагогічного вияву, зумовленого екзистенційною, емоційно-творчою спрямованістю самого предмета, який стосується вивчення творів мистецтва, відтворення дійсності в художніх образах тощо. Творчий феномен навчальної дисципліни вимагає від учителя-словесника нестандартного художньо-педагогічного мислення, емоційної природи процесу передачі мовно-літературних знань, довершеності творчої манери, органічного взаємозв'язку і взаємодії художніх і педагогічних дій, специфічних креативних професійно значущих та особистісних здібностей, якостей, які забезпечують ексклюзивну продуктивно-перетворювальну діяльність.
Педагогічна майстерність формується і вдосконалюється на основі творчої активності вчителя і неможлива без елементів пошуку, дослідження, активної творчої позиції, яка проявляється під час вирішення педагогічних ситуацій, у процесі вибору та розробки засобів реалізації творчих задумів, обов'язково за рахунок сумлінності, працелюбності, перетворення вміння на навички. На невіддільності педагогічної майстерності і педагогічної творчості в професійно-педагогічній діяльності вчителя української мови і літератури наголошують Н.Й. Волошина, В.А. Кан-Калик, Т.В. Нікішина та ін. Беззаперечну корелятивність педагогічних категорій цілком виправдовує і підтверджує поява в сучасних наукових дослідженнях інтегрованих термінів «творча майстерність учителя» (І.М. Семенов), «творчий професіоналізм» (І.О. Цар), адже без творчої пошуково-перетворювальної діяльності, розробки і впровадження оригінальних педагогічних рішень учитель-словесник не набуде майстерності, залишиться ремісником, який виконує роботу без ініціативи, натхнення, за професійним усталеним шаблоном. Педагогічна творчість учителя-словесника, його вміння створювати якісно нові цінності суспільного значення у вигляді нестандартних продуктивних способів вирішення педагогічних задач, упровадження нових стратегій, підходів і технологій активного співнавчання породжують нову ексклюзивну якість педагогічної дії, що переходить в оптимальний навчально-виховний результат. Таким чином, у педагогічній творчості, як і педагогічній майстерності, обов'язково присутні елементи педагогічного мистецтва як умова прояву творчого характеру діяльності [3, с. 81].
Професійна діяльність - це активність людини, спрямована на перетворення предмета праці з метою отримання результату, що відповідає суспільним і особистісним, матеріальним і духовним потребам [6, с. 298]. Дослідники зазначають, що саме рівень суб'єктної активності визначає характер провідної діяльності. Художньо-педагогічна творчість як праксеологічна характеристика суб'єкта педагогічної праці відображає вищий ступінь професійної суб'єктності вчителя української мови і літератури. Професійну суб'єктність в основному пов'язують із мірою активності вчителя-словесника у професійно-педагогічній діяльності, його прагненням до самореалізації потенційних ресурсів, продуктивним перетворенням світу і себе, творчістю, ініціативою, готовністю до саморозвитку, узгодженості зовнішнього (умов, вимог) і внутрішнього (можливостей, потреб, ресурсів) чинників. У словесника-майстра суб'єктна активність набуває надситуативного або наднормативного вияву, що спричинює висококваліфіковану і творчу пошуково-перетворювальну діяльність, яка вдосконалюється протягом життя. Ця внутрішньо детермінована властивість особистості дає змогу вчителю української мови і літератури здійснювати цілепокладання в професійно-педагогічній діяльності, успішно вирішувати навчально-виховні завдання, відшукувати і мобільно оперувати новими, більш ефективними способами їх розв'язання.
кореляційний нормативний педагогічний
Висновки
Отже, розгляд педагогічної майстерності як науково-теоретичного феномену дозволив репрезентувати педагогічну майстерність учителя української мови і літератури як інтегративну систему, органічно взаємопов'язаними підсистемами якої визначено педагогічний професіоналізм і художньо-педагогічна творчість, які зумовлюють неперервний вершинний рух учителя української мови і літератури до професійно-особистісного розвитку в умовах післядипломної освіти. Професійну кваліфікацію, професійно-педагогічну компетентність, професійно-педагогічну культуру розглядаємо як нормативно необхідні компоненти професійно-педагогічної діяльності вчителя-словесника. Визначення концептуально-методологічних засад педагогічного професіоналізму, художньо-педагогічної творчості і педагогічної майстерності, які інтегрують у своєму складі інші підструктури, дозволяє стверджувати, що категорії окреслюють ступінь «праксеологічної продуктивності» педагога [4, с. 232], що проявляється у високорезультатівній діяльнісній сфері, новій якості дії в контексті педагогічної культури, творчому виконанні інноваційних ролей і функцій.
Проаналізовані критерії, як показало дослідження, у більшості випадків слугують чітким засобом розрізнення категорій педагогічного професіоналізму і педагогічної майстерності. Педагогічну майстерність учителя української мови і літератури як інтегративну систему можна репрезентувати у вигляді концептуально-теоретичної моделі (див. рис. 1), органічно взаємопов'язаними підсистемами якої визначено педагогічний професіоналізм і художньо-педагогічну творчість. За допомогою розробленої моделі вияскравлено механізми і принципи внутрішнього і зовнішнього функціонування підсистем, кореляційні зв'язки між категоріями в єдності соціально-нормативних та індивідуально-особистісних характеристик. Слід наголосити на важливій закономірності циклічного процесу розвитку педагогічної майстерності, адже сформовані в умовах післядипломної освіти професійно-педагогічна компетентність, професіоналізм і художньо-педагогічна творчість не обов'язково призводять до набуття педагогічної майстерності, тобто компетентний, обізнаний, творчий у професійно-педагогічній сфері вчитель української мови і літератури, професіонал може так і не стати справжнім майстром на мовно-літературній педагогічній ниві.
Список джерел
кореляційний нормативний педагогічний
1.Абдалина, Л.В. Психолого-акмеологическая модель развития профессионализма педагога: автореф. дисс. ... д-ра псих. наук: 13.00.13 / Л.В. Абдалина; [Тамбовский гос. ун-т им. Г.Р. Державина]. - Тамбов, 2008. - 40 с.
2.Деркач, А.А. Акмеологические основы развития профессионализма / А.А. Деркач. - М.: Моск. психолого-соц. ин-т; Воронеж: МОДЭК, 2004. - 752 с.
3.Деркач, А.А. Педагогическое мастерство тренера / А.А. Деркач, А.А. Исаев / Предисл. Н.В. Кузьминой, A.Ц. Пуни, А.В. Тарасова. - М.: Физкультура и спорт, 1981. - 375 с.
4.Колесникова, И.А. Педагогическая праксиология: уч. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / И.А. Колесникова, Е.В. Титова. - М.: Академия, 2005. - 256 с.
5.Кузьмина, Н.В. Психологическая структура.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Ознайомлення із ефективністю та результативністю застосування методик нетрадиційних уроків української мови та літератури в загальноосвітній школі у формі семінарів, концертів, КВК, диспутів та подорожей. Особливості адаптивної системи навчання.
реферат [64,1 K], добавлен 22.11.2010Методологічні проблеми екологічної освіти. Необхідність розробки програми підготовки вчителів української мови і літератури до екологічного виховання школярів. Спільна співпраця учнів й вчителя з екологічного виховання на уроках української літератури.
реферат [29,0 K], добавлен 21.10.2012Педагогічна майстерність - вияв високого рівня педагогічної діяльності. Головні елементи майстерності сучасного вчителя та шляхи її формування. Особливості психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя, значення прикладних знань і навчань.
реферат [30,9 K], добавлен 12.02.2011Використання сучасних інформаційно-комунікативних та інтерактивних технологій формування компетентностей учнів. Визначення понять "комунікативна" та "соціокультурна компетентність". Інтерактивні форми роботи на уроках української мови та літератури.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 20.08.2013Зміст та функції професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури. Загальні вимоги до вчителя-словесника. Методологічні та психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної перепідготовки вчителів, вдосконалення професіограми.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 29.10.2014Сутність та актуальність особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі. Активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури. Застосування цікавих матеріалів з мовознавства та лексикології.
контрольная работа [101,2 K], добавлен 23.06.2009Критерії та особливості сприймання науково-художнього та науково-пізнавального твору молодшими школярами. Аналіз пізнавальної літератури для учнів початкових класів. Послідовність роботи над науково-пізнавальними творами для дітей. Підготовча робота.
курсовая работа [49,9 K], добавлен 17.05.2014Значення мови у формуванні світогляду людини. Викладання української мови в середній школі. Методи, прийоми та засоби навчання, які застосовуються в різних співвідношеннях при викладанні української мови. Використання традиційних і нових методів навчання.
курсовая работа [133,6 K], добавлен 12.03.2009Сучасне українське виховання: єдність традиції і сьогодення. Лібералізація громадської думки школярів і студентів. Педагогічна майстерність учителя: морально-духовні цінності, професійні знання та соціально-педагогічні якості. Проблема виховного ідеалу.
контрольная работа [23,8 K], добавлен 06.03.2014Кіностудія ім. О. Довженка як провідний осередок екранізації художніх творів української літератури. Період піднесення українського кіномистецтва. Загальна характеристика методичної літератури щодо використання кіноекранізацій на уроках літератури.
курсовая работа [37,6 K], добавлен 10.11.2014Поняття і види мотивації у сучасному науковому дискурсі. Особливості мотивації студентів у вивченні української мови як іноземної. Врахування чинника забезпечення природного спілкування при підготовці завдань з української мови для студентів-іноземців.
статья [22,8 K], добавлен 13.11.2017Сучасні вимоги до навчальних модулів; типові недоліки в їх організації. Класифікація уроків української літератури. Особливості проведення занять з елементами компаративного аналізу, концертної програми, диспутів, інтегрованих та інтерактивних уроків.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 07.06.2014Сутність основних поглядів мовознавців на удосконалення принципів, змісту, форм і методики гуртковіх та інших позашкільних різновидів занять з української мові.Позашкільна робота з української мові.Оснавная специфіка питань змісту позашкільної роботи.
реферат [39,4 K], добавлен 23.11.2008Аналіз практичної реалізації лінгвокультурологічного підходу на заняттях з української мови як іноземної. Застосування лінгвокультурологічної методології при вивченні української мови як іноземної на матеріалі асоціативних конотацій базових кольороназв.
статья [30,2 K], добавлен 07.02.2018Психолого-педагогічна література з досліджуваної проблеми. Нетрадиційні уроки у системі навчання мови учнів початкових класів. Дослідно-експериментальна робота на уроках рідної мови в 2 класі. Організація експериментального навчання, його результати.
дипломная работа [430,7 K], добавлен 24.05.2010Загальні особливості педагогічної взаємодії. Зміст поняття "педагогічне спілкування". Особистості учня та вчителя іноземної мови. Психологічний клімат та педагогічна взаємодія на уроці іноземної мови. Аналіз педагогічної взаємодії вчителя з учнями.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 19.10.2010Зміст навчальних програм, огляд основних та додаткових підручників з української мови. Методика опрацювання частин мови в початкових класах (питання, значення, роль та зв'язок у реченні). Впровадження методів проблемного навчання на уроках мови.
реферат [24,8 K], добавлен 16.11.2009Розвиток пізнавальної активності у молодших школярів як педагогічна проблема, її формування на уроках української мови. Перевірка ефективності формування пізнавальної активності у школярів на уроках української мови в експериментальному дослідженні.
дипломная работа [93,6 K], добавлен 06.11.2009Мовленнєвий розвиток як методична проблема у методиці викладання української мови. Методика проведення уроків зв’язного мовлення в методиці викладання української мови. Тематика текстів для збірників переказів з розвитку зв'язного мовлення на їх основі.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 20.04.2015Принципи проблемно-пошукового підходу у викладанні української літератури. Проблемне навчання як засіб формування творчої активності, самостійності і комунікативних умінь школярів. Оптимальна методологія та технологія його реалізації на практиці.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 21.06.2015
