Провідні тенденції гуманізації освіти: теоретичний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Ключові слова: гуманізація освіти, гуманістична педагогіка, навчально- виховний процеc.

Обоснована необходимость обращения к гуманизму как основному принципу построения межличностных отношений, способных преодолеть негативные явления, характерные для современного украинского общества, прежде всего те, которые касаются становления и развития индивида как наивысшей ценности. Утверждается, что важная роль в эффективном решении этой задачи принадлежит системе образования. На основе анализа научной литературы освещаются основные подходы к гуманизации образования, раскрыта сущность понятий "гуманизм", "гуманизация образования", "гуманистическая педагогика", приведены основные идеи переориентации учебно-воспитательного процесса на основе гуманизма.

Ключевые слова: гуманизм, гуманизация образования, гуманистическая педагогика, учебно-воспитательный процесс.

Key words: humanization of education, humanistic pedagogy, teaching and educational process.

Постановка проблеми. У зв'язку з бурхливим науково-технічним прогресом, глобальними трансформаціями у всіх сферах людської діяльності, різкими змінами орієнтирів і пріоритетів громадської свідомості сучасне суспільство характеризується низкою негативних ознак, серед яких помітне місце посідають емоційна нестабільність, ворожість, депресивність, дезорієнтація в істинних цінностях людського буття. Усе це позначається на міжособистісному спілкуванні та відносинах між людьми в цілому.

У світлі цього актуалізується проблема пошуку чинників, спроможних подолати наявний стан шляхом впливу на суспільство загалом та особистість зокрема. Провідна роль серед таких чинників належить системі освіти, перед якою постає завдання не лише сформувати цілісну, гармонійно розвинену, гуманістично орієнтовану особистість, а й сприяти реалізації її потенціалу на діяль- нісному, інтелектуальному, культурному, духовному та соціальному рівнях. гуманізм міжособистісний суспільство цілісний

Ці завдання набули відображення в законодавчих і нормативно-правових актах. Так, у Законі України "Про освіту" [8] зазначається, що "освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами". Основні цілі вищої освіти викладено в Законі України "Про вищу освіту", Національній доктрині розвитку освіти України, у положеннях якої наголошується, що українська освіта має гуманістичний характер та не допускає антигуманних ідей та поглядів [16, с. 4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання гуманізації суспільних відносин привертають увагу фахівців філософського, психологічного, педагогічного знання. Шляхи переорієнтації освіти досліджували Г. О. Балл, М. Й. Бо- ришевський, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. М. Красновський, С. Д. Максименко та ін. Нові підходи до перебудови навчально-виховного процесу в контексті гуманізму набули висвітлення в працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як

І.Д. Бех, Л. С. Виготський, А. Маслоу, Р. Мей, О. Н. Леонтьєв, К. Роджерс, Н. С. Якиманська та ін.

На думку О. І. Ільченко та В. І. Рубана, "... у XXI ст. лідером може стати лише та держава, яка створить найбільш ефективну систему освіти, здатну забезпечити безперервне інформаційне зростання якості людських потенціалів, які виражені в знаннях, уміннях, навичках, моральності та духовності суспільства" [13, с. 190].

Звернення до наукової літератури засвідчує, що більшість науковців дотримується одностайної думки про те, що усталена освітня система з її нормами та орієнтирами не придатна для подальшого застосування і потребує якнайшвидшої переорієнтації у гуманістичному напрямі. Так, І. А. Зязюн, наголошуючи на необхідності гуманізації освіти, обґрунтовує це тим, що "гуманістична концепція освіти холістична, тобто позбавлена статистичного, безособистісного підходу до людини, яка постає при цьому як сукупність окремих пізнавальних процесів і психічних властивостей, і як цілісна особистість..." [10, с. 8-9]. Тому "освіта в Україні як демократичній державі повинна орієнтуватися насамперед не на потреби господарчі, а на потреби людські, враховуючи у такий спосіб і проблеми господарчі" [11, с. 20]. Л. Г. Зарічанська вважає, що гуманізація та демократизація світи є новою моделлю виховання, яка створюватиме умови для перенесення акцентів з викладача на студента, внаслідок чого останній матиме можливість пізнати власне "Я" та проявити себе як особистість [9, с. 179].

Незважаючи на численні дослідження, питання переорієнтації освітньої системи на гуманістичні засади залишається відкритим, вимагаючи подальшого детального вивчення та узагальнення.

Мета статті полягає у здійсненні теоретичного аналізу наукової літератури й визначенні основних характеристик гуманізації освіти.

Виклад основного матеріалу. Становлення поняття "гуманізм" у філософсько-педагогічній думці пов'язане насамперед із працями І. Канта, який визначав його як відчуття блага у процесі спілкуванні з оточенням.

У пізніші часи гуманізм набуває значення філософського та етико-соціо- логічного принципу, що передбачає ставлення до людини як до вищої цінності [4, с. 143].

Важливий внесок у становлення гуманістичної педагогіки і виховання зробив В. О. Сухомлинський. Вважаючи головним "інструментом" педагога здатність до вияву глибокої поваги до іншої людини, він стверджував, що "гуманність неможлива без чуйного ставлення до людини, без совісті, адже голос совісті - це внутрішня потреба діяти у такий спосіб, щоб приносити користь людям" [14, с. 10].

Гуманізм також інтерпретується як система поглядів на людину як на найвищу цінність, благо якої вважається критерієм суспільної оцінки, необхідною нормою відносин між людьми [15, с. 143]; як світогляд, у центрі якого - ідея людини як найвищої цінності і пріоритетної стосовно себе реальності в ієрархії всіх інших матеріальних і духовних цінностей, феномен культури, що стимулює загальний прогрес світової цивілізації [5].

Гуманістична концепція педагогіки Ш. О. Амонашвілі синтезує ідеї педагогіки співробітництва та психологізацію навчально-виховного процесу. К. Роджерс, досліджуючи інноваційні напрями гуманізації освіти, запропонував концепцію "навчання, центрованого на студентові (учневі)", основне завдання якого полягає у становленні до студента як індивіда, який володіє необхідними знаннями, вміннями і навичками, здатний діяти за власною ініціативою, робити моральний вибір, критично мислити, адаптовуватись до проблемних ситуацій, співпрацювати з оточенням.

Отже, у широкому розумінні під гуманізмом розуміється прагнення до людяності, внесення гуманістичних засад у соціальні відносини. При цьому важливо, щоб учасники цих відносин у процесі взаємодії керувалися виключно правилами і нормами поведінки, в основу яких покладаються гуманістичні цінності.

Щодо гуманізації освіти цей феномен трактується у двох аспектах: з одного боку, це збільшення кількості та поглиблене вивчення предметів гуманітарного циклу, з іншого - підготовка особистості до вільного, творчого і щасливого життя засобами гуманістичної освіти. Прихильником першого з названих підходів є В. І. Лозова, яка розуміє гуманізацію освіти як методологічний підхід, що передбачає духовно-особистісну спрямованість кожного навчального предмета і сприяє формуванню відносин між учасниками навчально-виховного процесу на основі поваги до людини, доброти, чуйності, уваги, співчуття, віри у позитивність її дій [17, с. 123].

На думку Є. А. Авдєєвої, гуманізація освіти означає конструктивну трансформацію педагогічного процесу (система заходів) у напрямі загальнокультурного розвитку особистості [1, с. 5-7].

До прибічників другого аспекту належить В. Я. Ілляшенко, який розглядає гуманізацію освіти крізь призму побудови навчально-виховного процесу на засадах визнання людини як особистості, визнання її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей [12, с. 192]. Ці погляди поділяє О. Ф. Гук, стверджуючи, що гуманізація освіти - це створення умов для самоствердження, самовираження і саморегуляції людини, оптимізації відносин між особистістю і соціумом, забезпечення їх всебічного й різноманітного розвитку [6, с. 182]. Гуманізація освіти, на переконання О. М. Барно, полягає у визнанні людини як особистості, котра має право на розвиток своїх якостей та їх реалізацію в суспільстві, знаходження свого місця в житті [18, с. 6].

Аналіз наукових джерел засвідчує, що погляди більшості сучасних науковців зводяться до того, що гуманізація освіти неможлива без гуманістичного переосмислення її функцій. Нагадаємо, що перша з них зверенена до суспільства і передбачає передачу індивіду суспільного досвіду (правила соціальної поведінки, цінності, знання, вміння, навички та ін.) для забезпечення ефективного його функціонування, друга - до індивіда, її сутність полягає у наданні йому допомоги у пристосуванні до вимог суспільства та віднайденя свого "Я" у ньому. Так, Л. І. Іванова наголошує, що освіта виконує завдання, пов'язані з вихованням і засвоєнням правил і цінностей поведінки. При цьому ідеї гуманізації освіти позначаються такими визначальними рисами, як взаєморозуміння, творче співробітництво та взаємоповага її учасниками один одного [11, с. 151]. У пси- холого-педагогічному аспекті провідною ідеєю гуманізації освітньої системи вважається орієнтація навчально-виховного процесу (його цілей, змісту, форм і методів) на особистість студента, що зумовлює стимулювання й організацію його розвитку, сприяє "... самовизначенню особистості у духовній культурі - національній і світовій" [2, с. 8].

Під гуманізацією освіти також розуміють дотримання "засад гуманності", яку, в свою чергу, ототожнюють із гуманізмом, оскільки гуманність (людяність), будучи властивістю свідомості, чуттєвої сфери і поведінки людини, передбачає добре ставлення до оточення, співпереживання іншим, сприяння їхньому благу, за умов відсутності причин для іншої поведінки, а гуманізм підкреслює можливості "прогресивного розвитку індивідів і спільнот та розширення простору їхньої свободи" [3, с. 59]. З цього випливає, що ці поняття не тотожні, що заперечує доцільність наведеного твердження. Більш прийнятними уявляються погляди на гуманізм, які базуються на науковому світогляді, вільнодумстві, різноманітних формах нетеїстичних переконань, критичному мисленні, демократичних ідеалах та загальнолюдських цінностях і можуть умовно бути позначені поняттям "сучасний гуманізм" [19, с. 82].

На основі психологічних і психолого-педагогічних досліджень І. Д. Беха, Л. С. Виготського, А. Маслоу, Р. Мея, О. Н. Леонтьєва, К. Роджерса, В. Франкля створено нову концепцію гуманістичної педагогіки - особистісно-діяльнісний підхід, який базується на основі досліджень у сфері гуманістичної освіти, виховання та навчання. Означена концепція включає особистісно орієнтований і діяльнісний підходи. Останній передбачає виховання індивіда шляхом залучення до різних видів діяльності та міжособистісного спілкування між її учасниками. У центрі уваги цієї системи - автономна особистість, її мотиви і цілі, яка має право обирати характер взаємин, межі та сферу власної діяльності. Згідно з особистісно орієнтованим підходом, у процесі виховання педагог повинен виходити із індивідуальних задатків особистості, які б сприяли її духовно-моральному розвитку, а також створювати психологічні, соціальні, дидактичні гуманістично спрямовані умови для забезпечення гармонійного розвитку індивіда природним шляхом.

Визначальними рисами гуманістичної педагогіки, на думку І. В. Зайченко, є:

1) пріоритет розвитку фізичних, психічних, інтелектуальних, моральних та інших сфер особистості;

2) зосередження зусиль на формування вільної, самостійно мислячої і діючої особистості, громадянина-гуманіста, здатного здійснювати обґрунтований вибір у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях;

3) забезпечення належних організаційних умов для успішного досягнення переорієнтації навчально-виховного процесу.

Саму ж гуманістичну педагогіку науковець визначає як систему наукових теорій, які утверджують вихованця у ролі активного, свідомого, рівноправного учасника педагогічного процесу, який розвивається на основі своїх можливостей [7, с. 81].

Отже, пріоритетом гуманістичної освіти і виховання є формування і розвиток гуманістичної особистості, якій притаманні такі якості, як мудрість, справедливість, мужність, милосердя, працелюбність, інтелектуальність, моральність, людяність та ін., а центральною ідеєю - переорієнтація навчально-виховного процесу на особистість, забезпечення її гармонійного і всебічного розвитку.

На нашу думку, гуманістична педагогіка передбачає диференціацію та індивідуалізацію навчання, розкриття індивідуальності кожного студента, підтримку його активності та ініціативності, побудову відносин "викладач - студент" на засадах співпраці, гуманістичних норм та цінностей.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Проведений нами теоретичний аналіз наукових джерел дає підстави констатувати, що під гуманізацією освіти розуміється її спрямованість на встановлення та реалізацію гуманних відносин як загальнолюдську цінність.

Незважаючи на поширення різних підходів до трактування сутності поняття "гуманізація освіти", воно може бути поінтерпретоване як "олюднення освіти", тобто вибудову відносин між усіма суб'єктами освітнього процесу на засадах переорієнтації з авторитарного стилю спілкування і взаємин, які заперечують можливість будь-якого маніпулювання свідомістю учнів, студентів, передбачають нав'язування їм непорушних стереотипів мислення і поведінки, до демократичних їх різновидів, що базуються на повазі особистості, спрямовані на створення умов для вияву нею самостійності, встановлення довірливих взаємин у системі "викладач - студент".

Система гуманістичної освіти вимагає реалізації на діяльнісному рівні новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу.

Перспективи подальших досліджень бачаться у вивченні методів впровадження гуманістичних підходів виховання у навчальні заклади, виявлення педагогічних умов, які забезпечували б залучення студентів до гуманістичної освіти та виховання, сприяючи формуванню та розвитку його особистості як суб'єкта цих процесів.

Література

1. Авдеева Е. А. Гуманитаризация системы образования: философско-антропологический аспект : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра филос. наук : спец. 09.00.11 "Социальная философия"/ Авдеева Е. А. - Красноярск, 2012. - 40 с.

2. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта: соціально-філософські та психолого- педагогічні аспекти / Г. О. Балл. - Рівне : Ліста, 2003. - 128 с.

3. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г. О. Балл. - Житомир : ПП "Рута", Видав. "Волинь", 2008. -232 с.

4. Брагина Л. М. Итальянский гуманизм. Этические учения XIV-XV веков / Л. М. Брагина. - М. : Высшая школа, 1977. - 254 с.

5. Герасимова І. Г. Гуманізація професійної підготовки майбутніх менеджерів виробничої сфери : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Герасимова І. Г. - К., 2002. - 19 с.

6. Гук О. Ф. Гуманізація освітнього простору у ВНЗ : зб. наук. праць / О. Ф. Гук. - К. : Логолос. - 2012. - Вип. 14. - С. 179-187.

7. Зайченко І. В. Педагогіка : навч. посібник / І. В. Зайченко. - К. : Освіта України, КНТ, 2008. - 528 с.

8. Закон України "Про освіту" / від 23.05.1991, ред. від 01.01.2013. №1060-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://zakon1 .rada.gov.ua/laws/show/1060-12. - Назва з екрана.

9. Зарічанська Л. О. Модель вищої школи: гуманізація, демократизація, оптимі- зація навчально-виховної роботи : зб. наук. праць / Л. О. Зарічанська, Л. Г. Сотник. - Рівне : Ліста, 2001. - С. 178-180.

10. Зязюн І. А. Сучасна освіта у контексті гуманістичної філософії / І. А. Зязюн // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти : зб. наук. праць / ред. кол.: І. А. Зязюн (голов. ред.), С. О. Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н. Г. Ничкало,

B. Г. Скотний та ін. - Львів : Світ, 1999. - Вип. 4. - С. 5-12.

11. Іванова Л. І. Діалог як вияв гуманістичних стосунків у системі початкової літературної освіти / Л. І. Іванова // Культурологічні та психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти / за ред. Г. О. Балла. - К.-Рівне : Ліста, 2003. - Вип. 2. -

C. 151-155.

12. Ілляшенко В. Я. Деякі аспекти гуманізації математичної освіти : зб. наук. праць / В. Я. Ілляшенко. - Рівне : Ліста, 2001. - С. 192-194.

13. Ільченко О. І. Психолого-педагогічні основи гуманізації освіти - соціальна відповідальність держави за духовний розвиток суспільства : зб. наук. праць / О. І. Ільченко, В. І. Рубан. - Рівне : Ліста, 2001. - С. 184-192.

14. Киричок В. А. Гуманне ставлення до дитини : метод. посібник для вчителів / В. А. Киричок. - К., 2004. - 132 с.

15. Моложанова С. В. Гуманизм к новой системе ценностей / С. В. Моложа- нова. - Минск : Беларуская наука, 1998. - 364 с.

16. Національна доктрина розвитку освіти України XXI ст. - К. : Шкільний світ, 2001. - 16 с.

17. Педагогіка : навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти / за ред. М. М. Фіцули. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2008. - 232 с.

18. Педагогіка : навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / за ред. М. М. Фіцули. - К. : Академія, 2001. - 528 с.

19. Силкіна С. О. Парадигма гуманізму в контексті сучасного філософського дискурсу / С. О. Силкіна // Культура і сучасність : зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2012. - № 2. - 262 с.

Размещено на Allbest.ru