Розуміння вчителем особистості учня підліткового віку як фактор вирішення педагогічних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗУМІННЯ ВЧИТЕЛЕМ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ЯК ФАКТОР ВИРІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ

Ярослав Л.О., Баглай А.

Анотація

У статті здійснено аналіз сучасного стану проблеми конфлікту в контексті педагогічної взаємодії, визначаються типи конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі, розглядаються можливі шляхи вирішення конфліктних ситуацій між учителями та учнями підліткового віку. Зроблено узагальнення існуючих наукових досягнень стосовно проблеми розуміння учителем особистості учня та головних факторів, які обумовлюють усвідомлення психологічного змісту останнього.

Ключові слова: педагогічна взаємодія, конфліктна ситуація, учитель, підлітки.

В статье проанализировано современное состояние проблемы конфликта в контексте педагогического взаимодействия, определены типы конфликтных ситуаций в учебно-воспитательном процессе, рассматриваются возможные пути разрешения конфликтных ситуаций между учителями и учениками подросткового возраста. Произведено обобщение существующих научных достижений в области проблемы понимания учителем личности ученика и главных факторов, которые обуславливают осознание психологического содержания последнего.

Ключевые слова: педагогическое взаимодействие, конфликтная ситуация, учитель, подростки.

In the article an analysis of the modern state of the problem of conflict is carried out in the context of pedagogical interaction; types of conflict situations in the teaching and educational process are determined; possible ways of resolving conflict situations between teachers and adolescent students are examined. Generalization of existent scientific achievements pertaining to the problem of teacher understanding of the student's personality and of the main factors conditioning the awareness of its psychological content is carried out.

Key words: pedagogical interaction, conflict situation, teacher, teenagers.

На сучасному етапі розвитку суспільства проблема взаємодії учасників педагогічного процесу набуває дедалі більшої гостроти та актуальності. На думку низки вчених (І.О. Вахоцька, В.М. Кушнірюк, Т.В. Скутіна, О.М. Гуменюк та ін.), особливо складними та напруженими є стосунки між учителями та учнями підліткового віку. Відсутність у вчителів інтересу до особистості підлітка, небажання та невміння пізнати його внутрішній світ, нерозуміння його актуальних потреб, невизнання стрімко зростаючого рівня самостійності призводить до появи різного роду конфліктів (С.В. Кондратьєва, Н.В. Кузьмін). У зв'язку з цим особливого значення набуває розгляд психологічних особливостей розуміння вчителем особистості учня підліткового віку як фактора подолання негативних проявів конфліктних взаємовідносин. педагогічний конфлікт особистість учень

В ході теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що розуміння вчителем особистості учня є одним із важливих чинників, який дозволяє конструктивно розв'язувати конфліктні ситуації. На думку української дослідниці О.М. Гуменюк, розуміння вчителем учня підліткового віку виявляється у:

- пізнанні особистості учня (знанні провідних психологічних особливостей розвитку учня-підлітка);

- виявленні провідних цілей та мотивів поведінки учня;

- встановленні зв'язків між вчинками та особистістю учня в цілому;

- об'єктивності суджень;

- вмінні бачити приховані резерви розвитку учня;

- вмінні проектувати (прогнозувати) подальший розвиток його особистості [3].

Взаєморозуміння педагога з учнем, на думку білоруських вчених С.В. Кондратьєвої, Л.А. Семчук, може здійснюватись на різних рівнях: чуттєвому, логічному, афективному [7]. Досягнення взаєморозуміння вчителя і учнів залежить від низки факторів: характеру ставлення учнів до спільної з учителем діяльності (цілей, змісту, способів і форм організації результатів), до педагогів, що взаємодіють з ними, до інших учнів, до самих себе; ставлення вчителів до спільної діяльності, до міжособистісного спілкування, до самих себе, до своїх колег, до школярів; соціально-психологічних явищ і процесів, які супроводжують діяльність вчителів та учнів, їх міжособистісне спілкування та взаємодії.

В ході аналізу літератури нами з'ясовано, що головними показниками взаєморозуміння вчителів та учнів підліткового віку, що зумовлюють безконфліктні міжособистісні взаємовідносини, є: здатність до емпатії, розуміння та пізнання вчителем особистості учнів. Для виявлення особливостей розуміння вчителем особистості підлітка нами проведене емпіричне дослідження, в ході якого було використано низку наступних методів та методик:

1. Метод анкетування, спрямований на встановлення типів та причин виникнення конфліктів між учителем та підлітками.

В ході проведеного анкетування нами було встановлено, що перше місце (понад 60 %) за частотою прояву належить конфліктам поведінки, що виникають з приводу порушення підлітками правил поведінки на уроках (запізнення, пропуск уроків, порушення дисципліни на уроці). Друге місце належать ситуаціям (або конфліктам) діяльності, що виникають з приводу невиконання учнем навчальних завдань на уроці (56 %), необ'єктивного оцінювання (понад 50 %), незрозумілого пояснення вчителями навчального матеріалу (45 %). Також велика кількість досліджуваних (59 %) вважають причиною своїх непорозумінь з учителями "нецікаві та нудні уроки" - це пов'язано із зниженням мотивації до навчання підлітків, а також можливо з тим, що вчителі не можуть зацікавити учнів. Конфліктам у сфері емоційно-особистісних відносин належить третє місце в даному рейтингу.

2. Для визначення репертуару поведінкових тенденцій вчителів та учнів у конфліктних ситуаціях нами було використано методику К. Томаса в адаптації Н.В. Гришиної. Результати вивчення домінуючої стратегії поведінки в конфліктній ситуації за методикою К. Томаса представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

За результатами дослідження було виявлено, що переважаючою стратегією поведінки в конфліктних ситуаціях для 21,3 % вчителів є стратегія "уникнення". Така стратегія поведінки в конфлікті є досить непродуктивною, оскільки, реалізуючи її, жодна зі сторін не досягає успіху. Ухилення від конфлікту може привести до його ескалації, позаяк проблема не вирішується та учасники конфлікту залишаються незадоволеними. Вагома представленість даної стратегії в репертуарі поведінки вчителів може бути пов'язана з явищем конфліктофобії, пов'язаному з притаманними буденній свідомості негативними установками по відношенню до конфлікту, за якими стоїть страх перед його руйнівним впливом, через що конфлікт сприймається вчителями як деструктивне явище, загроза власному благополуччю. Тому здебільшого вчителі обирають пасивний стиль поведінки, ігноруючи конфлікти. Друге місце за вираженістю поділяють стратегії пристосування (21 %) та компромісу (21 %). Сприятливим фактором можна визнати й те, що у 19,2 % вчителів переважає "співробітництво" як найбільш конструктивна стратегія поведінки в конфлікті. Стратегія "суперництво" у виборах респондентів отримала останнє місце (7,6 %).

Аналізуючи результати тесту К. Томаса, проведеного з підлітками, можна говорити про наступні тенденції: домінуючою стратегією поведінки підлітків у конфлікті є суперництво (19 %), на другому місці у відсотковому еквіваленті - співробітництво (18,8 %), на третьому місці - уникнення (17,8 %), на четвертому - пристосування (17,4 %) і на останньому місці компроміс - всього 16 %.

В ході дослідження встановлено, що стратегії поведінки в конфліктах у вчителів на різних етапах професійного становлення є досить відмінними. Результати відсоткового розподілу рівня вияву стратегій поведінки вчителів в педагогічних конфліктам представлені в таблиці 2.

Таблиця 2