Використання елементів театралізованої діяльності як засіб розвитку лексичної компетенції майбутніх учителів іноземних мов

Анотації

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭЛЕМЕНТОВ ТЕАТРАЛИЗОВАННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КАК СРЕДСТВО РАЗВИТИЯ ЛЕКСИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНЦИИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ

Мищенко О.А.

В статье рассмотрены проблемы формирования лексической компетенции студентов высших педагогических учебных заведений. В частности, проанализированы определения понятий компетенция, лексическая компетенция, театрализованная деятельность; выделены факторы, влияющие на формирование лексической компетенции будущего учителя. Выявлены педагогические условия, влияющие на формирование этого вида компетенции: наличие мотива высказывания, ситуативность и личностная ориентация. лексичний компетенція театралізований

USAGE OF THE ELEMENTS OF THEATRICAL ACTIVITIES AS THE MEANS OF THE DEVELOPMENT OF THE LEXICAL COMPETENCE OF THE FOREIGN LANGUAGES FUTURE TEACHERS

Mishchenko O.A.

The article is devoted to the problems of formation of college or university students' English language lexical competence. The definitions of the concepts competence, lexical competence and theatrical activities are analyzed; factors that influence on the formation of the future teachers' lexical competence are singled out. The pedagogical conditions that influence on the formation of this kind of competence: presence of the motive to speak, creation of the communicative situations and personal orientation.

Постановка проблеми. Зростаюча потреба у спілкуванні та співпраці між країнами і народами з різними мовами і культурами, звичаями і традиціями вимагає суттєвих змін у підході до викладання іноземної мови. У зв'язку з цим актуальною стає ситуація, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. У свою чергу, лінгвістична та змістова складові іншомовного спілкування залежать від словникового запасу і вміння оперувати ним у реальних комунікативних ситуаціях.

Проблема формування іншомовної лексичної компетенції досліджувалась у працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: В. Артемов, І. Берман, Ю. Гнаткевич, Е. Мірошниченко, О. Петращук, О. Тарнопольський, С. Шатілов, R. Carter, M. McCarthy, R. Ellis, R. Gaims, D. Gardner, M. Lewis, I. Nation, N. Schmitt, L Taylor та інші. Вони, зокрема, дослідили способи і прийоми розкриття значень іншомовних слів, призначених для рецептивного засвоєння; проаналізували дію лексичного механізму в різних видах мовленнєвої діяльності; вивчили процес функціонального опанування лексики з урахуванням закономірностей породження мовленнєвих висловлювань.

Проблемам використання театрально-ігрових форм і методів роботи в навчанні та вихованні школярів присвячено дослідження багатьох вчених: В. Вульф, А. Капська, О. Комаровська, Г. Костюшко, Г. Лабковська, В. Лозова, Т. Люріна, Т. Пені, С. Соломах, N. Dzhyma, A. Duff, S. Holden, A. Maley, M. Schewe Ch. Wessels та інші.

Метою статті є обґрунтування ефективності застосування елементів театралізованої діяльності як засобу розвитку лексичної компетенції майбутніх учителів іноземних мов.

Виклад основного матеріалу. Сучасне життя характеризується швидкими темпами розвитку багатьох галузей виробництва, зокрема і освіти. Безперечно, знання, уміння та навички, що здобувають студенти протягом навчання, є досить важливими. В останній час, у зв'язку із соціальним замовленням, актуальним стає поняття "компетенція".

У широкому значенні компетенція - це добра обізнаність з чим- небудь, її можна визначити як сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими для окремих кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії по відношенню до них [4, 68]. У професійному середовищі під компетенцією розумію особисту здатність спеціаліста вирішувати фахові задачі.

Іншомовна лексична компетентність розглядається сьогодні як властивість сформованої вторинної мовної особистості, де її лексикон є одним із компонентів трикомпонентної структури моделі мовної особистості [5, 29]. Як вважають учені (О. Кравченко, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, В. Петренко), саме в лексиці закладено ті смисли, за допомогою та на основі яких відбувається спілкування людей між собою, а Б. Бєляєв розглядає оволодіння іншомовною лексикою найголовнішою та основною задачею усього навчання іноземної мови [2, 61], з чого й випливає значущість сформованості у майбутніх фахівців іншомовної лексичної компетентності.

Відомо, що найважливішими умовами породження і стимулювання говоріння вважається наявність мотиву висловлювання, ситуативність та особистісна орієнтація. Сукупність цих умов надає мовленню комунікативного характеру, отже, сприяє розвитку лексичної компетенції. Створенню цих умов, значною мірою, сприятиме впровадження у навчально-виховний процес елементів театралізованої діяльності, оскільки вони забезпечують мотивацію у монологічних та діалогічних висловлюваннях, сприяють створенню необмеженої кількості мовленнєвих ситуацій та роблять їх особистісно значущими.

Із метою уточнення змісту поняття "театралізована діяльність" розглянемо докладніше сутність театралізованої діяльності як засобу розвитку лексичної компетенції майбутніх учителів іноземних мов.

Так, Н. Водолага визначає театралізовану діяльність в межах художньо-мовленнєвої діяльності як засіб розвитку красивого, образного, літературного мовлення, що дозволяє дитині висловити своє ставлення до літературного образу, емоцій, увійти в роль, самостійно будувати зв'язне висловлювання; як засіб сприяння більш глибокому засвоєнню художніх образів, усвідомлення змісту, ідеї художнього твору через сприймання театру, показаного вчителем або акторами [3, 33].

О. Аматьєва дає визначення театралізованої діяльності як театрально-ігрової, що базується на сприйманні художніх творів із подальшим відтворенням змісту на виконавчому (інсценівки, театральні вистави) та на творчо-імпровізаційному (театральніні ігри: ігри-драматизації, ігри за сюжетами художніх творів) рівнях [1, 101].

Варто зазначити, що театралізована діяльність як особливий вид естетичного виховання розвиває здатність сприймати життя і себе в ньому у дії і через дію. Вона також є і школою естетичного виховання, яка органічно поєднує пластику, музику, виразне слово і драматичне мистецтво. Доброзичлива атмосфера заняття, на якому застосовуються прийоми драматизації, сприяє позитивному ставленню студентів до навчання, підсиленню їхньої мотивації та зміцненню упевненості у собі, створенню позитивного психологічного клімату у групі, розвитку емпатійності. Студенти усвідомлюють важливість спілкування у полікультурному суспільстві, вчаться розуміти носіїв іншої культури і порівнювати ці культури із власною. Виховання студентів у процесі застосування елементів театралізованої діяльності забезпечується добором текстів, які відображають загальнолюдські моральні цінності, ставлять перед студентами завдання, для вирішення яких їм потрібно висловлювати власні думки, погляди, критично оцінювати події, стосунки, факти.

Театралізована діяльність на занятті сприяє реалізації розвивальної мети навчання, оскільки, створюючи умови, максимально наближені до умов спілкування, викликає фізичну та розумову активність студентів, стимулює їхню увагу та здатність до імпровізації, акцентує на таких аспектах справжнього спілкування, як певний емоційно-психологічний фон і паралінгвістичний супровід у вигляді жестів, міміки, пози та рухів. Театралізована діяльність як вид художньої творчості сприяє створенню нової, творчої людини із активним переживанням і яскравим сприйняттям свого "Я" у житті та у навчальній діяльності. Дослідники одноголосно відзначають позитивний психологічний ефект драматизації.

Література