Основні ідеї виховання та навчання в творах Григорія Сковороди

Багата Україна іменами, які змінювали не тільки історію, але й науку, освіту, особистість. Серед цих імен окремою постаттю є Григорій Сковорода, який ввійшов в історію всього світу як самобутня, вільна, незвичайна, потужна сторінка України, її поглядів, її світосприйняття, її духу, її коріння, її свідомості. В житті та думках Сковороди - вся велич незламного народу, його джерело. Сам з народу, здобув чудову освіту, яка поцінювалась у всій Європі. Києво-Могилянська Академія була знана формуванням особистості шляхом формування власної думки студентів, думки, яка спиралась на знання творів, які її учні читали в оригіналі.

Коли ми говоримо про демократію та гуманізм у ХХ1 сторіччі, про незалежність українського народу, то треба згадати це світле ім'я Григорія Сковороди, в житті, творчості, поглядах якого - вся велич українського народу, його свободолюбства, нескореності, його серця, його духу, його слова, його життя. Хто хоче зрозуміти характер народу, згадайте життя Григорія Сковороди, прочитайте його твори - в них істина, яку ми не змогли перетворити у життя. Суть життя Сковороди - в його вислові: «Світ ловив мене та не спіймав» - настільки він був нескорений, нездоланий. Він ніс в народ освітню думку, спонукав до розуміння джерел людського життя, його правди та честі, його гордості та природності.

Зупинимось, згадаємо вчення Григорія, може це допоможе нам щось зрозуміти в цьому житті, зрозуміти у самому собі.

Саме пізнання самого себе, вважав Сковорода, є основою життя людини, а тобто всього виховання, навчання, та освіти. Ця ідея йшла з глибини віків, бо ще Сократ у Древній Греції проголосив: «Пізнай самого себе і будеш щасливим». Григорій Сковорода основною метою освіти саме ставив пізнання самого себе, що на сьогоднішній день є первинною ланкою формування Адекватної самооцінки, яка є фундаментом для формування активної, самостійної, ініціативної, креатив- ної особистості майбутнього фахівця, що є критерієм ефективності педагогіки Вищої школи.

У своєму творі «Наркисс» Сковорода присвячує з першої до дев'ятої глав «Разговору о том: Узнай себя, Познай себя». Григорій порівнює Людину з деревом. Тінь від дерева - це тіло людини, вона мертва, жива основа людини - дерево, дерево - це розум, це серце, це віра людини, це внутрішня людина, яку треба пізнати. Якщо людина не пізнала себе, вона залишається тільки тінню: «Ты-то тень, тьма и тлень! Ты сон истинного твоего человека. Ты риза, а он тело. Ты - приведение, а он в тебе истина. Он твои красота, образ и план, да только в тебе и тебя он содержит. Не внешняя наша плоть, но наша мысль - то главный наш человек. В ней мы состоим. А она есть мы. Если кроме видимости, ничего не видишь? Ведь вера пустую видимость презирает, а опирается на то, что в пустоше есть голова, сила есть в основании.» [1, 128-130]. Задача педагога навчити учня побачити в собі «истино- го человека», навчити пізнавати самого себе. Згадаємо основні методи, якими користувались представники педагогіки співробітництва: Віктор Шаталов, Шалва Амонашвілі, Євгеній Іл'їн та інші. Їх основними методами виховання та навчання саме й були самоаналіз, само нагляд, самооцінка, самоприказ, самодисципліна, самоорганізація, само покарання, самонавіювання, самопереконання, самозаохочення, що є основними методами самопізнання та самовиховання, в чому і є сутність всього педагогічного процесу. самооцінка креативний відвертість гуманність

В процесі пізнання самого себе потрібно педагогу вчити учня бачити в самому собі гарне, добре, красиве, навчити позитивному відношенню до себе, навчити любити самого себе, а не бути закоханим в самого себе, не любу ватися собою, а вдивлятися в себе, розглядаючи. У ХХ сторіччі Антон Семенович Макаренко так сформулював цей гуманістичний принцип, який допомагає створити «Позитивну Я-концепцію»: «Педагог повинен бачити, знаходити, проектувати все саме найкраще в людину», що треба це найкраще показати самому учневі, що й приведе її до бажання займатись самовдосконаленням, а це й є на меті у педагога, ось чому такий педагогічний результат отримав Антон Макаренко.

Навчити бачити і в оточуючому світі найкраще: через себе, до - навколишнього світу: «Не любит серце, не видя красоты» [1, 122]. Якщо педагог навчить бачити і в собі і в оточуючому світі красиве, то навчить зберігати і помножувати це красиве - така формула Григорія Сковороди.

Велике значення надавав Григорій розвитку почуттів, мислення: розвиток серця -«источник святой», початок початку ділу любого: «Человек есть Мисль! Дух! - вот что надо развивать! Знай себя. Смотри себя. Будь в доме твоїм. Береги себя. Береги сердце» [1, 131,140].

В навчанні Сковорода признавав:

а) принцип свідомості. Він вважав, що треба учнів від зовнішнього обліку доводити до внутрішнього, бо той хто бачить тільки форму, тіло «видит плотским оком одну последнюю пустош или Краску в словах, а самих в письме фігур не разумеет, одну п'яту видит, а не голову » [1, 133];

б) при застосуванні принципу наочності треба вчити учнів перхо- дити від зовнішнього до внутрішнього, розуміючи причинно-наслідкові дії: «мудрого очи - во главе его» [1, 134];

в) принцип послідовності та систематичності. Навчання повинно мати систему, яка спирається на план як одного заняття, так і всіх: «без плана все-на-все роздано или слеплено, и ничто не держиться не сможет без него. Он всему матеріалу цеп и веревка» [1, 135].

У вихованні на перше місце Сковорода ставив виховання доброти, милосердя, щирості, відвертості, людяності, гуманності: «истинный человек есть серце в человеке, злые люди сердце свое, то есть самих себя потеряли» [1, 143].

Основними методами в навчанні Григорій Сковорода виділяв:

А) - розповідь,

- бесіду,

- диспут,

про що свідчать самі назви його творів:

«Бесіда, наречення двое, о том, что блаженным быть легко», «Діалог, или разлагол о древнем мире»,

«Розговор п'яти путников об итинном счастии в жизни», «Розговор, называемый алфавіт, или буквар мира».

- лекція: «О наставнике», «О симпатии, или сострастии, между чтецом и наставником», «О чтении в пользу душвную», «О симвалах, или образах» та інші. Часткою лекцій можна вважати і листи Григорія Сковороди до свого учня - Михайла Ковалинського.

- робота з книгою - «Читать и перечитывать следует не многих авторов, а лучших; при чтении надлежит делать выписки» [2, 345-346].

Сковорода ввідав значну увагу роботи з книгою і вважав, що вчитель повинен вчити працювати з книгою. Він вважав, що існує 3 види виписок з книг:

«краткие выдержки (lemmata),

«заметки (adversaria),

«исторические выписки (historica).

Б) наочні:

- ілюстрація,

- демонстрація,

- спостереження.

В) практичні методи:

«во всех науках и художествах плодом есть правильная практика, нельзя построить словом, если то же самое разорить делом» [1, 445]. У вимогах до вчителя Сковорода пише, що вчитель повинен:

- мати добру освіту та вчитися все життя,

- знайти природні задатки в учневі і звернути його увагу на них, бо щастям для людини є сродна праця: «самый тесный, жесткий и крутой путь бывает легким, если сам бог указывает дорогу к намерению и, конечно, указывает тому, кто родился к сему» [1, 445].

- любити і учнів, і науку, і книгу - «все побеждает любовь» [1, 458], «Начало всему и вкус - есть любовь. Как пища, так и наука не действительны от нелюбимого» [2, 37],

- враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, тому Сковорода визнавав принцип природо відповідності як основний у вихованні та навчанні. Він вважав, що самий кращий вчитель - природа: «Рожденного на добро нетрудно научить на добро. От природы, как матери, легонько успевает наука собою. Сия есть всенародная и истинная учительница и единая» [2, 114],

- бути добрим, справедливим: «какая польза ангельський язык без доброй мысли? Какой плод тонкая наука без сердца благого» [2, 114],

- допомагати в саморозвитку дитини, створення умов для цього: «Не мешай только натуре, а если можешь, отвращай препятствия и дорогу ей очищай. Клубок сам собою покатится из горы. Не учи его катиться, а только помоги. Учитель и врач - только служители природы» [2, 114],

- Сковорода був проти насилля над учнем: «воспитание истекает от природы, вливающей в серце семя благой воли, без препятствий возросши, самовольно и доброохотно делаем все то, что свято и угодно есть перед богом и людьми» [2, 115],

- зміцнювати впевненість учня у своїх силах. В листах до Михайла Ковалинського Сковорода пише: «Ты продолжай бать таким, каков ты есть теперь» [2, 193],

- щиро радіти успіхам учнів: «Не могу не сказать, как мне приятно, что ты такой ангельской любовью любишь псалмы. Мне все твое так нравится» [2, 193],

- використовувати метод заохочення: «Ты поступаєшь хорошо и благочестиво. Ты знаєшь насколько ты превосходишь других в стиле» [2, 196],

- бути другом, який завжди застереже від лиха: «следует бояться льстеца, лесть опасна» [2, 207], другом, який не повинен бути грубим і неприємним, «нет ничего опаснее, чем коварный враг, но нет ничего ядовите, чем притворный друг»,

- бути вимогливим: «Ошибку исправь и сообщи мне» [2, 221],

- відвертим: «Я написал это вчера в расстроенном и рассеянном состотоянии, и притом очень быстро» [2, 225],

Размещено на Allbest.ru