Особистісна мовленнєва культура студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37 (091)(477.7)

Особистісна мовленнєва культура студента

Кравцова Л.О.

Манойло І. С.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

У статі розглядається провідна проблема педагогічної майстерності вчителя, якою є мовленнєва культура. Виховання особистості передба-чає безліч впливів педагога та особисте бажання студента. Методика індивідуального підходу є головною у формуванні культури мовлен-нєвої діяльності та майстерності спілкування.

Ключові слова: мовленнєва культура, індивідуальний підхід, са-мовиховання, культура спілкування.

педагогічний мовленнєвий культура вчитель

В статье рассматривается проблема речевой культуры как главного условия формирования личностной культуры студента. Комплекс воспитательных воздействий педагога и желания самого студента яв-ляються ведущими в процес се формирования культуры речевой дея-тельности и мастерства общения.

Ключевые слова: речевая культура, самовоспитание, культура общения.

The article focuses on the problem of speech culture as a factor of a student's personal culture. The development of personality suggests a complex of a teacher's pedagogical impact and a student's desire for self-improvement. The individual approach contributes to the formation of speech culture, communication skills, application of proper positive experience.

Key words: personal speech, self-improvement, culture of commu-nication.

Після розпаду Союзу РСР виникло безліч профільних універси-тетів, як-то: художні, медичні, юридичні, педагогічні і т. п. Всі вони претендують бути яскравими й самодостатніми. В той же час єднає всі нові університети високий рівень вимог до поведінки та спілкування, технології мовленнєвої діяльності, особливостей міжособистісного спілкування.

Розглядаючи тему з погляду історико-педагогічного підходу, нами зафіксовано, що всі вони відрізняються педагогічними засадами створених університетів від тих, що існували до розпаду Союзу. Виникнення нових держав і створення відповідних управлінських і освітніх структур відрізняється від своїх «попередників» особливостями й такими ознаками, щоб звернути на себе увагу тими відмінностями, які спрямовуються на поновлення освіти, на «індивідуалізацію» навчання, відмову від вічних морально-духовних цінностей і втілення тимчасових вигідних умов щодо одержання заробітку «швидких» грошей та задоволення реальних матеріальних запитів.

Традиційне твердження про те, що майстерність педагога прояв-ляється в діяльності, ми доповнюємо ще й тим, що воно втілюється і в різних індивідуальних особливостях, якими є жести, міміка, постава голосу та створенні нових підходів. А епітети «важка» тиша чи «холод-ний» погляд чи «теплий» тон і т.п. є оцінкою елементів майстерності вчителя, що свідчить про нього як фахівця і як людину та є структур-ними елементами всієї діяльності педагога.

Останнім часом стало широко використовуватися ідеї популярного американського автора Д. Карнегі. Молодь захоплюють його думки про можливість досягнення успіху в житті найпростішими засобами, починаючи з сьогоднішнього дня. Його ідеї є цілком слушними, але недостатніми для вчителя і серйозної людини тому, що він (Д. Карнегі) абстрагується від глибинних внутрішніх моральних і естетичних пе-реконань людини та її поведінки. Думки Д. Карнегі про те, що най-кращий день і час сьогодні стимулює учнів і дорослих відчувати себе щасливими. Разом з тим, ми певні в тому, що багатоповерхові наукові конструкції про вибудову щасливого майбутнього є достатніми, якщо вихованцям незатишно сьогодні. Позиція про те, що вчителю просто необхідно готуватись таким чином, щоб сама його постать, поява в класі викликала задоволення, радість життя, готовність слухати, чути, діяти, почувати себе захищеним і впевненим є переконливою і пер-спективною.

Нами розроблена концепція мовленнєвої культури студента, що спирається на його повсякденну діяльність, як-то: участь у роботі се-мінарів, написанні рефератів, контрольних робіт.

Нами розроблено методику роботи студентів з першоджерелами.

1. Кожне джерело записати в список використаної літератури за бібліотечними правилами, а потім ним слід скористатись у науковій роботі.

2. Віднайти принцип складання Списку. Це можна робити в алфа-вітному порядку, в хронологічному, тематичному.

3. Виписки із використаних джерел можуть робитись дослівно (і тоді вони беруться «у лапки» з визначенням позиції джерела у списку та вказаною сторінкою, або переказуватись (тільки основний сенс)).

4. До Списку вносяться усі використані друковані джерела й ру-кописи (дисертації) з зазначенням місця зберігання.

5. Текст наукової роботи складається за встановленими правилами не менше, ніж у двох екземплярах.

Наукове дослідження - це діяльність, спрямована на відкриття но-вої інформації про світ. А науку характеризують як таку сферу людської діяльності, в якій шляхом тривалого вивчення об'єктивного світу формується нова інформація про нього та місце в ньому людини.

Науковим дослідженням називається «особлива форма процесу пізнання, таке систематичне і цілеспрямоване вивчення об'єктів, у якому використовуються засоби й методи наук і яке завершується формуванням знань про предмети, що вивчаються».

Специфіка наукового пізнання, на відміну від стихійно- емпіричного, полягає у тому, що пізнавальну діяльність у науці здій-снюють не всі, а спеціально підготовлені групи людей - наукових пра-цівників. в науці створюються і опрацьовуються спеціальні засоби пізнання, методи, в той час як стихійно-емпіричне пізнання таких засобів не має. До числа засобів наукового пізнання належить, наприклад, моделювання, застосування ідеалізованих моделей, створення теорій, гіпотез, експериментування. В науці починають спеціально вивчати самі результати пізнавальної діяльності - наукового знання.

Стосовно наукових досліджень з педагогіки (навчання, виховання, освіти), то не слід забувати про «авторський» почерк і підхід до проблеми, що викладається наявність прямого людського фактору. Корисним для педагогічних досліджень є звернення до життя видатних особистостей, що показали себе яскраво в науковій, технічній, художній творчості. Проаналізувати засади педагогічного впливу на виховання видатних особистостей дає переконливий і яскравий матеріал для розробки нових навчально-виховних технологій. Цікавими з цього погляду можуть бути традиції сімейного виховання у сім'ї Міхалкових і самий виступ одного із них - Нікіти Сергійовича про значення духовного виховання, формування засад особистості, яка вірує в існування Бога. Внутрішнє самообмеження, відмова від суму, відчаю, на думку М.С. Міхалкова будуть добре допомагати формуванню особистості учня, студента.

Як відомо, цивілізований Захід, зокрема вчені США, Канади не користуються поняттям «виховання» і не досліджують його сутність. Так вважається, що виховання є прерогативою сім' ї, а школа, вуз лише навчають. Тому в дослідженнях авторів американського континенту домінують поняття навчання (teaching) і освіти (education), а також training (підготовка). Щодо навчання і виховання вчителя, озброєння його знаннями, то головним терміном тут є research on teaching, що можна перекласти як: дослідження навчання, або одним словом - педагогіка. А в системі Research on teaching головним напрямком підготовки вчителя

є озброєння його уміннями навчати дітей. (Див. The Goals of Teacher Education. The Alberta Teachers' Association October, 1972).

Маючи на увазі надзвичайно широку інтегрованість навчально- виховного процесу, нами для визначення сутності педмайстерності запозичувались елементи із техніки й технології дипломатії, знання екології, права, культури мови, театральної педагогіки, акторської май-стерності та ін., що в сумі своїй і становить технологію педагогічного процесу.

Окремо варто виділити прийоми вправляння у педагогічній поведінці, що є абсолютно індивідуальною формою діяльності.

Розроблена нами модель педагогічного процесу, спрямованого на формування майбутнього вчителя-майстра з метою опанування ним прийомами успішної роботи з організації і реалізації навчально- виховної діяльності учнів, відрізняється від уже відомого досвіду й публікацій такого напрямку тим, що нами поглиблюється і розширю-ється сутність основ педагогічної майстерності через технологію мовленнєвої культури. Провідними в нашій моделі є слово, мова, мовлення, що виражається у таких позиціях:

1) визнання вирішальних індивідуальних можливостей особистос-ті вчителя і створення умов для їх розвитку. Внутрішній світ вчителя, що формується на основі вічних морально-духовних доброчинників, якими є Віра, Надія, Любов - є провідним;

2) постійний індивідуальний пошук змісту і методів по опануван-ню людинознавчою інформацією з метою її осмислення і практичного застосування;

Правомірність і доцільність нашої методології і методики під-тверджується тим, що: створений нами позитивний новий досвід і нова педагогічна технологія навчання студента - майбутнього вчителя, як носія не тільки сучасних поглядів на освітній процес, але й цікаву особистість, здатну бути щасливою як у своїй діяльності, так і в при-ватному житті, бо знає історію свого роду, сім' ї та вміє виконати чи модернізувати задані умови. Розроблені нові підходи до відбору змісту педагогічної освіти й створення нових навчальних курсів і спецкурсів. Щодо створеної нової системи методів дослідження процесу навчання і виховання майбутнього вчителя на основі розвитку нових галузей педагогічної науки - онтопедагогіки, телеології, теології, інвайрон- ментальної педагогіки.

Розроблена нами педагогічна ідея про поєднання у єдиному педа-гогічному процесі формування вчителя як професіонала так як цікавої (доброї і щасливої) особистості, що реалізується у створенні своєї власної сім'ї.

Таким чином основи інвідуального підходу до формування особис- тісної культури розглядаються нами з погляду аналізу глибоких сутніс- них сил і можливостей учителя як успішної, щасливої особистості, яка є носієм вищих моральних духовних цінностей, що спираються вічні доброчинники, якими є Віра, Надія, Любов.

Мова йде про те, що студент будь-якого університету в процесі опанування професійною освітою і майстерністю майбутньої діяльності засвоює систему і таких знань, умінь і навичок про те, як стати щас-ливою особистістю, домогтися успіху не тільки в службових умовах, але зуміти жити в мирі й злагоді з усім світом і самим собою. Ніяка діяльність, дія, виконання низки виробничих завдань не буде успіш-ною, якщо її учасники не володіють особистісною культурою, якщо внутрішній стан спеціаліста перебуває в дискомфортному положенні. Можливість розв'язання такого завдання здатна реалізуватись лише в умовах індивідуального підходу.

Література

1. Бурданов В.Г. Методология синергетики постнекласической науке и в образовании. Изд. 2-у, испр. - М.: Издательство ЛКИ, 2008. - 232 с.

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. - К.: Хрінком Інтерн, 2008. - С. 234-236.

3. Нечепоренко Л.С. Педагогічна майстерність. Монографія. - Харків: ХНУ. 2009. - 270 с.

4. Нечепоренко Л.С. Морально-духовні засоби формування педагогічної майстерності вчителя // Збірник наукових праць «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». Випуск 24. Частина І. Харків, ХНПУ 2006 - С. 119-124.

5. Нечепоренко Л.С. Основи педагогічної майстерності. Науково- педагогічні рекомендації до вивчення спецкурсу. - Харків: ХНУ. 2009 - 29 с.

Размещено на Allbest.ru