Результати емпіричного дослідження комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати емпіричного дослідження комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури

У статті розкрито стан проблеми формування комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури. Описано та обґрунтовано результати емпіричного дослідження рівня комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури.

Постановка проблеми. Основні принципові підходи нашого дослідження випливають із сучасних концепцій та положень про професійну підготовку у вищій школі, в яких обґрунтовано нове розуміння процесу формування мовленнєвої культури як закономірних, послідовних і неперервних змін, що відбуваються у ході становлення особистості студента-майбутнього учителя фізичного виховання.

Положення про професійно-орієнтовну сутність мовленнєвої діяльності як одного з компонентів професійної готовності і професійного потенціалу майбутнього вчителя є домінантою у пошуках шляхів та механізмів формування мовленнєвих умінь. Мовленнєві уміння майбутніх вчителів - це феномен, розвиток якого зумовлюється сукупністю психофізіологічних, соціокультурних і педагогічних чинників, сформованими знаннями студента про мовленнєву культуру і можливості її застосування відповідно до потреби, особливостей та мети педагогічного процесу. При цьому готовність до мовленнєвої діяльності розглядається як прояв спеціальних знань, мовленнєвої компетентності та мовленнєвого професіоналізму.

Організація мовленнєвої діяльності в умовах університетської освіти передбачає засвоєння студентами знань про мову і мовлення, набуття ними власного мовленнєвого досвіду, спрямованість особистості до саморозвитку і самореалізації, формування самосвідомості як передумови самостійності в оволодінні професійними мовленнєвими уміннями, що супроводжуються відповідним корегуванням, підвищенням рівня професійної зрілості під час оволодіння різними мовленнєвими функціями.

Загальний мовленнєвий розвиток студента визначається якісним рівнем його мовленнєвої діяльності, яка виявляється як у професійній діяльності, так і в процесі його самореалізації як форми самопрояву, досягнення окресленої мети, осмислення сутності професійної мовленнєвої діяльності. Практична робота (заняття з легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор, туризму) із застосуванням різного характеру спілкування, під час якого здійснюється розвиток мовленнєвих умінь студента, є психолого-педагогічними стимуляторами його професійної комунікативної діяльності у навчально-виховному процесі на факультетах фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування комунікативно-мовленнєвої культури майбутніх фахівців фізичної культури є процесом під час якого необхідно визначити рівень ставлення людини до занять фізичними вправами і перевірити поінформованість населення. Домінуючу роль у професійній діяльності фахівців відіграє процес прийому-передачі інформації (комунікація) Александрова С. А. [1], Волкова Н.П. [3], Васьков Ю. В.[4], Ковальчук Л.О. [6]. Проблему формування компетентності вчителя фізичного виховання у своїх дослідженнях розглядають Омельяненко Г.А. [7], Самсутіна Н.М. [8], Серман Л.В. [9], Синиця А.В. [10], Сущенко Л.П. [11]. Трактуючи завдання, вирішені вищезгаданими науковцями, необхідно шукати пояснення і доказ закономірних взаємозв'язків і відносин, візуально спостерігати, теоретично аналізувати і експериментально обґрунтовувати факти, явища, процеси, внаслідок розв'язання яких розкриваються нові знання про об'єкт дослідження, способи і засоби їх впливу на процес фізичного розвитку людини.

На думку Дасюк Ж. М., спілкування - це специфічна форма взаємодії і взаємовпливу суб'єктів, що породжена потребами спільної діяльності [5]. Оскільки ми ведемо мову про підготовку фахівця фізичної культури як об'єкта, який має і повинен використовувати різні підходи зацікавлення людей до занять фізичними вправами. Тому педагогічне спілкування як система психолого-педагогічної взаємодії між учителем та учнем спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для спільної діяльності. Разом із тим, педагогічне спілкування є безпосередньою формою прояву комунікації у навчально-виховному та навчально-тренувальному процесі, що спрямоване на формування і розвиток особистості вихованця, на спільне вирішення різноманітних педагогічних завдань, створення умов для реалізації професійних здібностей та сприяння соамоактуалізації як учня, так і вчителя.

Мета написання статті - визначити важливості проблеми формування комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури.

Виклад основного матеріалу. У дослідженні проаналізовано результати емпіричного дослідження комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури. За результатами спостереження та опитування визначено, що вчитель із невисоким рівнем комунікативно-мовленнєвої культури може високо оцінювати себе як професіонала, занижуючи значимість міжособистісних відносин з учнями і власною комунікативною компетентністю.

Для визначення актуальності поставленої проблеми нами використано методи математичної обробки даних: за Пірсоном, що дасть можливість зробити кореляційний аналіз і перевірити залежність професійної успішності фахівців фізичної культури від вербальної і невербальної комунікації. Для перевірки значимого зв'язку між оцінкою професійної успішності та оцінкою вербальної і невербальної комунікації проведений підрахунок рангової кореляції Спірмена.

У результаті проведення констатувального експерименту було оброблено оцінки 170 респондентів, серед них 118 вчителів фізичного виховання загальноосвітніх шкіл, 4 директорів дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 38 тренерів-викладачів з видів спорту, 10 інструкторів фізичної культури (з них 60 молодих, що мають педагогічний стаж менше 5 років).

Перш за все, комунікативно-мовленнєву культуру фахівців фізичної культури ми вирішили оцінити за схемою оцінки 9 вмінь професійного спілкування. Отримані нами величини погодженості оцінок по кожному вмінню й у цілому за всіма 9 ознаками представлені у Таблиці 1. Найбільш узгоджені оцінки отримали фахівці фізичного виховання за вміння гармонійно сполучити жести, міміку, інтонацію зі змістом мовлення. Найбільш неузгодженими явились оцінки за вміння створювати умови для вільного вираження позицій; вміння поставити себе на місце учня; вміння виражати свою позицію, не знижуючи самоповаги учня. Однак і за цими вміннями середній коефіцієнт варіації не перевищує 0,16, таким чином, отримані величини можуть бути оцінені як надійні. Експертні оцінки 28 фахівців виявилися неузгодженими за більшістю вмінь. Причини неузгодженостей можуть бути пов'язані з низькою комунікативно-мовленнєвою культурою фахівців фізичного виховання.

Ці оцінки були виключені з подальшої обробки. Оцінки за узагальненими показниками комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури добре погоджені.

Аналіз відповідей на запитання анкети показав, що респонденти мають в основному поверхневі несистематизовані знання з питань мовної культури, так званий «побутовий» рівень розуміння терміну «професійно-мовленнєва культура» і, відповідно, елементарні уявлення про її наповнення

Таблиця 1.Результати обробки експертних оцінок комунікативно-мовленнєвої культури фахівців фізичної культури

Якщо за окремі вміння у професійному спілкуванні вчитель одержував недостатньо погоджені оцінки, під час розрахунків використовувалася медіана, а не середнє значення.

Аналіз результатів оцінювання показує, що комунікативні вміння, у яких вчителі є більш компетентними, включають уміння гармонійно сполучити жести, міміку, інтонації зі змістом мовлення, вміння поставити себе на місце учня, і диференціювати навантаження, а також вміння виявити недоліки в учнів, підібрати засоби для їх усунення - невербальні вміння (табл. 2).

Таблиця 2. Реалізація вмінь фахівців фізичної культури у комунікативно-мовленнєвій культурі спілкування (індекси середніх значень при максимальному =12)

При цьому, у меншій мірі вчителі фізичної культури володіють вербальними виразними можливостями, вмінням захоплююче і зрозуміло для учнів пояснити потребу занять фізичними вправами (глянути на проблему його очима), слабко володіють вміннями відкрито виражати свою позицію так, щоб при цьому не знижувати самоповагу учнів. Досвідчені вчителі одержали більш високі оцінки за всіма комунікативними вміннями, крім вміння проявляти доброзичливість у 196 спілкуванні з учнями, за яким молоді вчителі оцінені нарівні. Частка високих оцінок комунікативно-мовленнєвої культури спілкування у досвідчених фахівців фізичної культури значно вища, ніж у молодих (значення критерію Х12 - 11,83; розбіжності значимі на 1% рівні). Досвідчені фахівці частіше, ніж молоді, реалізують вміння створювати умови для проведення цікавих уроків, вміння поставити себе на місце учня і диференціювати навантаження, підводити підсумки; їхні невербальні прояви більш конгруентні; частіше вдається досвідченим вчителям відчути зміни у настрої класу і управляти ними; частіше досвідчені вчителі досягають успіху в розв'язанні конфліктних ситуацій і проявляють вміння глянути на проблему очима учня.

Таким чином, оцінки комунікативно-мовленнєвої культури спілкування добре погоджені і характеризують вчителів як недостатньо вербально компетентних і недостатньо здатних до емоційної саморегуляції комунікаторів. Разом із тим, ці оцінки відображають достатній рівень у володінні невербальними засобами спілкування, у вмінні гармонійно сполучити жести, міміку, інтонації зі змістом мовлення на заняттях. При цьому комунікативно-мовленнєва культура спілкування досвідчених вчителів значно вища, ніж у молодих.

Отже, обробка оцінок вербальної та невербальної комунікації в практичній діяльності дала можливість проаналізувати професійну успішність 170 фахівців з фізичної культури. Оцінки професійної успішності показали, що вчителі зі стажем є більш успішними, ніж інші, у таких професійних вміннях, як планування навчального процесу, управління засвоєнням знань. Менш високі оцінки вчителі одержали за вміння виховувати дисципліну на уроці, домагатися зайнятості кожного учня справою і за вміння розвивати у школярів бажання займатися фізичними вправами (заохочувати їх до активних занять фізичними вправами і самоконтролю). У цілому рівень оцінок професійної успішності у досвідчених вчителів вищий, ніж у молодих. Досвідчені вчителі частіше, ніж молоді, реалізують вміння планувати навчальний процес на тривалий термін. Молоді вчителі частіше зіштовхуються на своїх уроках із проблемами, пов'язаними з модульним розподілом навчального матеріалу.

Кореляційному аналізу Пірсона були піддані дані за 12 перемінними, включаючи уявлення вчителів про себе, а також оцінки вербальної та невербальної комунікації та професійної успішності. Усього виявлено 142 значимих на 1% - ному рівні зв'язків (г > 0,340). З них 3 внутрішньо тестові, вони були виключені з подальшого розгляду. Аналіз зв'язків між оцінкою професійної успішності і уявленнями вчителя про себе показав, що рівня нульової січної площини досягає тільки зв'язок з показником саморозуміння (г=0,149) Між оцінкою вербальної та невербальної комунікації та оцінкою професійної успішності вчителів не виявлено значимого лінійного зв'язку (г=0,080). Виходить, не можна стверджувати, що високі оцінки професійної успішності у діяльності фахівців фізичної культури, залежать від його вербальна та невербальна комунікація. І також невірним буде твердження, що вербальну та невербальну комунікацію пов'язують із низькою професійною успішністю.

Для перевірки другої гіпотези проведений підрахунок рангової кореляції Спірмена, що показав відсутність значимого зв'язку між оцінкою професійної успішності та оцінкою вербальної та невербальної комунікації. Коефіцієнт кореляції за вибіркою досвідчених вчителів г=0,48, а за вибіркою молодих вчителів г=0,200. Таким чином, гіпотеза підтверджена. В уявленнях педагогів зв'язок між професійною успішністю вчителя фізичної культури та вербальною та невербальною комунікацією відсутній. Адміністрації навчально-оздоровчих закладів не пов'язують професійну успішність фахівців з оцінкою загальної ефективності педагогічної праці. Фахівець з фізичної культури із невисоким рівнем професійної успішності може високо оцінювати себе як професіонала, знижуючи значимість міжособистісних відносин з учнями і застосування вербальних і невербальних засобів комунікації.

Висновки

школа емпіричний мовленнєвий

З метою удосконалення підготовки студентів на факультетах фізичного виховання до професійної діяльності необхідно передбачати три основні етапи: моделювання системи навчання студентів, створення і реалізація навчальної програми з курсу “Професійно-мовленнєва культура”, розробка і впровадження вербальних і невербальних засобів навчання студентів в умовах вищої школи.

Бібліографія

школа емпіричний мовленнєвий

1.Александрова С. А. Комунікативна культура як важливий чинник комунікативної компетентності та культури фахівців туристської індустрії як фактор впливу на стан їхнього здоров'я [Текст] / С. А. Александрова // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. - Харків: ХНПУ, 2007. - Вип. 32. - С. 138-144.

2.Безкоровайна Л. В. До поняття про компетенцію майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту / Л. В. Безкоровайна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2006. - №8. - С. 7-10.

3.Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія, технологія, практика [Текст]: моногр. / Н. П. Волкова. - Д.: Вид-во ДНУ, 2005.

4.Васьков Ю. В. Комунікативна компетентність учителя / Юрій Васьков // Теорія та методика фізичного виховання. - 2006. - № 1. - С. 45.

5.Дасюк Ж. М. Аналіз та інтерпретація результатів емпіричного дослідження комунікативної компетентності та уявлень учителів про себе / Ж. М. Дасюк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія №12: Психологічні науки: збірник/ М-во освіти і науки України. Нац. пед. ун-т ім.. М.П.Драгоманова. - К: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2009. - Вип.28(52). - С. 160-166.

6.Ковальчук Л. О. Організація педагогічної практики студентів класичного університету: компетентніший підхід / Л. О. Ковальчук // Духовно-творчий потенціал студентської молоді: психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації: Матер. III Всеук. наук.-практ. конф. 18-20 травня 2006 р. - Рівне, 2006.

Размещено на Allbest.ru