Методологічний аспект застосування неімітаційних форм навчання вчителів іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАСТОСУВАННЯ НЕІМІТАЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Ірина Бєлікова

Харків, Україна

Анотація

У статті розглянуто методологічний аспект застосування неімітаційних форм навчання вчителів іноземної мови. Розглянуто активні методи навчання та визначено їх основні завдання. Докладно розглянуто неімітаційні форми активних методів навчання. Доведено важливість застосування неімітаційних форм навчання в процесі формування ключових компетенцій випускників ВНЗ.

Ключові слова: методологічний аспект, активні методи навчання, неімітаційні форми навчання, лекція, семінар, учителі іноземної мови.

The article deals with the methodological aspects of applying unimitative learning of the teachers of foreign languages. Active learning methods have been considered, and their main tasks have been identified. Unimitative forms of active learning methods are discussed in detail. The importance of unimitative learning in the formation of the core competences of graduates has been proved.

Keywords: methodological aspects, active learning methods, unimitative forms of learning, lecture, seminar, teachers of foreign languages.

Постановка проблеми. Сьогодні науково-технічний прогрес все частіше сприймається як засіб досягнення такого рівня виробництва, який найбільше відповідає задоволенню потреб людини та розвитку духовного багатства особистості. Тому сучасна ситуація в підготовці вчителів іноземної мови вимагає докорінної зміни стратегії і тактики навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Головними характеристиками випускника будь-якого освітнього закладу є компетентність і мобільність. У зв'язку з цим акценти при викладанні навчальних дисциплін переносяться на сам процес пізнання, ефективність якого повністю залежить від пізнавальної активності самого студента. Отже, проблема методологічного аспекту застосування неімітаційних форм навчання вчителів іноземної мови є актуальною.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналізуючи сучасну наукову та методичну літературу з проблем освіти (К. Роджерс, Г. Альтшуллер, Я. Пономарьов, В. Шадриков, В. Чудновський, М. Ярошевський, І. Бех), не можна не помітити, що проблема виховання творчого спеціаліста стає більш актуальною.

Останнім часом проблемою отримання професійної компетентності та методологічними аспектами застосування неімітаційних форм навчання зацікавилася педагогічна спільнота, громадськість, фахівці й управлінці різних рівнів. Серед науковців та практиків, що працюють у сфері розробки цієї тематики, можна назвати Л. Забродську, Н. Крупеніну, Т. Лукіну, А. Орлова, С. Подмазіна, С. Шишова, М. Берещука, Г. Стадника, В. Некоса, К. Левківського, Ю. Сухарнікова, А. Хуторського.

Наукові джерела дослідження проблеми якості освіти та активних методів навчання складають праці українських та зарубіжних дослідників М. Степка, Я. Болюбаша, В. Журавського і М. Згуровського, О. Грищенка, В. Кременя, В. Шинкарука, В. Грубінка, І. Бабіна, О. Лозинського, С. Ніколаєнка, Ю. Рудавського, П. Костробія, А. Загороднього, О. Спіріна, Б. Клименка, Л. Товажнянського, З. Тимошенка, О. Козаченка, А. Грехова, Ю. Гапона, Ю. Палехи, А. Алексюка, І. Мороза.

Метою написання статті є з'ясування методологічного аспекту застосування неімітаційних форм навчання вчителів іноземної мови; виявлення активних методів навчання та визначення їх основних задач; опис неімітаційних форм активних методів навчання.

Виклад основного матеріалу. Із метою досягнення конкурентоздатності випускників на сучасному ринку праці майже всі ВНЗ застосовують у навчальному процесі інноваційні методи. До таких методів відноситься, зокрема, проблемне навчання, що передбачає формування навичок для вирішення проблемних завдань, які не мають однозначної відповіді; самостійна робота над матеріалом і напрацювання вмінь для застосування набутих знань на практиці.

Одним з основних шляхів вирішення проблеми якісної підготовки майбутніх учителів іноземної мови в сучасному ВНЗ є впровадження активних методів навчання. Існує необхідність забезпечення максимальної активності самого студента в процесі формування ключових компетенцій, оскільки вони формуються лише за допомогою досвіду, що базується на власній діяльності [1].

Завданнями активних методів навчання є: пробудження в студентів інтересу; ефективне засвоєння навчального матеріалу; самостійний пошук учнями шляхів і варіантів рішення поставленої навчальної задачі (вибір одного із запропонованих варіантів або знаходження власного варіанту й обґрунтування рішення); встановлення взаємодії між студентами - вміння працювати в команді, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова; формування в студентів власної думки; формування життєвих і професійних навичок; досягнення високого рівня компетентності [7].

Слід зазначити, що існують імітаційні та неімітаційні форми організації навчання з використанням активних методів. До неімітаційних форм належать лекції, семінари, дискусії, колективна розумова діяльність.

Розглянемо різновиди неімітаційних форм навчання та методологічний аспект їхнього застосування докладніше.

Лекції нетрадиційної форми проведення починаються з питань та постановки проблеми, яку в ході викладу матеріалу необхідно вирішити. Такі лекції забезпечують творче засвоєння принципів і закономірностей навчальної дисципліни майбутніми фахівцями, активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів, їх самостійну аудиторну і позааудиторну роботу, засвоєння знань і застосування їх на практиці.

Лекція-візуалізація є результатом нового використання принципу наочності, зміст цього принципу змінюється під впливом даних психолого-педагогічної науки, форм і методів активного навчання. Лекція-візуалізація вчить студентів перетворювати усну та письмову інформацію у візуальну форму, що розвиває в них професійне мислення за рахунок систематизації та виділення найбільш значущих елементів змісту навчання [8].

Лекція удвох - у цій лекції навчальний матеріал проблемного змісту подається студентам у живому діалогічному спілкуванні двох викладачів між собою. Тут моделюються реальні професійні ситуації обговорення теоретичних питань із різних позицій двома фахівцями, наприклад теоретиком і практиком, прихильником або противником тієї чи іншої точки зору тощо.

Лекція удвох змушує студентів активно включатися в розумовий процес. При поданні двох джерел інформації завдання студентів - порівняти різні точки зору і зробити вибір, приєднатися до якоїсь із них або виробити свою. навчання вчитель іноземний неімітаційний

Лекція із заздалегідь запланованими помилками як форма проведення лекції була розроблена для розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, виокремлювати невірну або неточну інформацію.

Підготовка викладача до лекції полягає в тому, щоб закласти в її зміст певну кількість помилок змістового, методичного або поведінкового характеру. Список таких помилок викладач приносить на лекцію і знайомить з ними студентів тільки наприкінці лекції. Підбираються такі помилки, яких найчастіше припускаються як студенти, так і викладачі під час читання лекції. Викладач читає лекцію таким чином, щоб помилки були ретельно приховані, і студенти їх не так легко могли помітити. Це вимагає спеціальної роботи викладача над змістом лекції, високого рівня володіння матеріалом і лекторської майстерності.

Завдання студентів полягає в тому, щоб по ходу лекції відзначати в конспекті помічені помилки та назвати їх наприкінці лекції. На розбір помилок відводиться 10-15 хвилин. У ході цього розбору даються правильні відповіді на питання - викладачем, студентами або спільно. Кількість запланованих помилок залежить від специфіки навчального матеріалу, дидактичних і виховних цілей лекції, рівня підготовленості студентів.

Лекція-прес-конференція близька до форми проведення прес-конференцій за формою проведення лекції, але має свої особливості.

Викладач називає тему лекції і просить студентів письмово ставити йому запитання за цією темою. Кожен студент повинен протягом 2-3 хвилин сформулювати питання, які найбільше цікавлять його, написати на папірці та передати викладачу. Потім викладач протягом 3 -5 хвилин сортує питання за змістом і починає читати лекцію. Слід зазначити, що виклад матеріалу подається не як відповідь на кожне поставлене питання, а у вигляді зв'язного розкриття теми, у процесі якого формулюються відповіді. На завершення лекції викладач проводить підсумкову оцінку питань як відображення знань та інтересів слухачів.

Лекція-бесіда, або "діалог з аудиторією", є найбільш поширеною та порівняно простою формою активного залучення студентів до навчального процесу. Ця лекція передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією. Перевага лекції-бесіди полягає в тому, що вона дозволяє привертати увагу студентів до найбільш важливих питань теми, визначати зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей студентів.

Лекція-дискусія. На відміну від лекції-бесіди викладач під час викладу лекційного матеріалу не тільки використовує відповіді студентів на свої питання, а й організовує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами.

Дискусія - це взаємодія викладача і студентів, вільний обмін думками, ідеями та поглядами з питання, що розглядається.

Це активізує навчальний процес та пізнавальну діяльність аудиторії і, що дуже важливо, дозволяє викладачеві керувати колективною думкою групи, переконувати, долати негативні установки та визначати помилкові думки деяких студентів. Ефект досягається лише при правильному підборі питань для дискусії та вмілому, цілеспрямованому управлінні нею.

Вибір питань для активізації слухачів і теми для обговорення здійснюється самим викладачем залежно від конкретних дидактичних завдань, які викладач ставить перед собою для конкретної аудиторії.

Лекція з розбором конкретних ситуацій за формою схожа на лекцію-дискусію, однак на обговорення викладач ставить не питання, а конкретну ситуацію. Зазвичай така ситуація подається усно або у вигляді дуже короткого відеозапису чи діафільму. Тому виклад її має бути недовгим, проте вона має нести достатньо інформації для оцінки характерного явища та наступного обговорення.

Метод "круглого столу" включає в себе різні види семінарів та дискусій. В основі цього методу лежить принцип колективного обговорення проблем, що вивчаються в системі освіти. Головна мета таких занять полягає в тому, щоб забезпечити студентам можливість практичного використання теоретичних знань в умовах, що моделюють форму діяльності наукових працівників [3].

Розглянемо деякі видів навчальних семінарів:

а) міждисциплінарний семінар - на заняття виноситься тема, яку необхідно розглянути в різних аспектах: політичному, економічному, науково-технічному, юридичному, моральному та психологічному. На нього також можуть бути запрошені фахівці відповідних професій і педагоги даних дисциплін. Між студентами розподіляються завдання для підготовки повідомлень за темою. Метод міждисциплінарного семінару дозволяє розширити кругозір студентів, привчає до комплексної оцінки проблем, бачити міжпредметні зв'язки;

б) проблемний семінар - перед вивченням розділу курсу викладач пропонує обговорити проблеми, пов'язані зі змістом цього розділу або теми. Напередодні студенти отримують завдання відібрати, сформулювати і пояснити проблеми. Під час семінару в умовах групової дискусії проводиться обговорення проблем. Метод проблемного семінару дозволяє виявити рівень знань студентів у певній галузі та сформувати стійкий інтерес до розділу навчального курсу, що вивчається;

в) тематичний семінар готується та проводиться з метою акцентування уваги студентів на будь-якій актуальній темі або на важливих і суттєвих її аспектах. Перед початком семінару студентам дається завдання - виділити основний зміст теми, або ж викладач може це зробити сам у тому випадку, коли студенти не можуть простежити зв'язок теми з практикою суспільної чи трудової діяльності. Тематичний семінар поглиблює знання студентів, орієнтує їх на активний пошук шляхів і способів вирішення проблеми;

г) орієнтаційний семінар - предметом цих семінарів стають нові аспекти відомих тем або способів вирішення вже поставлених і вивчених проблем, опубліковані офіційно матеріали, укази, директиви тощо. Метод орієнтаційних семінарів допомагає підготувати студентів до активного та продуктивного вивчення нового матеріалу, аспекту або проблеми;

д) системний семінар проводиться для більш докладного вивчення різних проблем, до яких розглянута тема має пряме чи непряме відношення. Метод системних семінарів розширює знання студентів, не дозволяє замкнутися у вузькому колі теми або навчального курсу, допомагає виявити причинно-наслідкові зв'язки явищ, викликає інтерес до вивчення різних сторін суспільно- економічного життя.

Дуже часто серед активних методів навчання використовуються навчальні дискусії. Вони можуть проводитися за матеріалами лекцій; за підсумками практичних занять; за питаннями, що запропоновані самими студентами або викладачем; за подіями і фактами зі сфери діяльності, що розглядається; за публікаціями у пресі.

Метод навчальної дискусії покращує та закріплює знання, збільшує обсяг нової інформації, виробляє вміння дискутувати, доводити свою думку та прислухатися до думки інших [6].

Не менш актуальним є метод навчальних зустрічей за "круглим столом". При використанні цього методу можна запрошувати різних фахівців, які займаються вивченням проблеми. Це можуть бути вчені, економісти, діячі мистецтва, представники громадських організацій, державних органів тощо.

Перед такою зустріччю викладач пропонує студентам висунути проблему, що цікавить їх із цієї теми, і сформулювати питання для її обговорення. Якщо студентам не вдається зробити це, викладач пропонує ряд проблем і разом зі студентами обирає найбільш цікаву для них. Обрані питання передаються запрошеному спеціалісту "круглого столу" для підготовки до виступу та відповідей. Одночасно на "круглий стіл" можуть бути запрошені кілька фахівців, що займаються дослідженням цієї проблеми. Щоб засідання "круглого столу" проходило активно та цікаво, необхідно налаштувати слухачів на обмін думками та підтримувати атмосферу вільного обговорення.

Методологічний аспект застосування неімітаційних форм навчання полягає в тому, що студенти отримують реальну практику формулювання своєї точки зору, осмислення системи аргументації, тобто перетворення інформації в знання, а знань - у переконання та погляди. Колективна форма взаємодії та спілкування вчить студентів правильно формулювати думки, грамотно говорити, слухати, чути та розуміти інших, коректно й аргументовано вести дискусію. Під час занять, проведених у неімітаційній формі, формуються предметні і соціальні якості професіонала, досягаються цілі навчання та виховання особистості майбутнього вчителя іноземної мови.

Особливість колективної розумової діяльності полягає в тому, що в ній існує жорстка залежність діяльності конкретного студента від однокурсника; вона допомагає вирішити психологічні проблеми колективу; відбувається "передача" дії від одного учасника до іншого; розвиваються навички самоврядування [5].

Висновки. Головним завданням вищого навчального закладу на сучасному етапі є підготовка фахівців, здатних нестандартно, гнучко і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються у світі. Отже методологічний аспект застосування неімітаційних форм навчання відіграє важливу роль у формуванні ключових компетенцій майбутнього вчителя іноземної мови.

Інноваційні методи дозволили змінити роль викладача, який є не тільки носієм знання, але й наставником, який ініціює творчі пошуки студентів. Отже, методологічний аспект застосування неімітаційних форм навчання вчителів іноземної мови значно підвищує продуктивність засвоєння знань студентами ВНЗ.

Бібліографія

1. Бех I.Д. Виховання особистості: у 2-х кн.: навч.-метод. посібник / I.Д. Бех. - К.: Либідь, 2003. - Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - 280 с.

2. Згуровський М.З. Реальний шлях збереження освіти Ф реформування / М.З. Згуровський // Освіта і управління. - 2007. - №1. - C. 6-12.

3. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 448 с.

4. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков; - відп. ред. М.Ф. Степко. - К.: Изд., 2004. - 24 с.

5. Ніколаєнко С.М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. - К.: Знання, 2005. - 319 с.

6. Подмазін С.I. Теоретичні основи особово-орієнтованої освіти / С.I. Подмазін // Програма розвитку освітньої системи Ленінського району. Запоріжжя: Офіс-маркет, 1999. - С. 15-30.

7. Харківська А.А. Інновації в сучасній освіті / А.А. Харківська // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Спецвипуск "Сучасні тенденції в педагогічній науці України та Ізраїлю шлях до інтеграції": зб. наук. пр. / [гол. ред. І.М. Богданова]. - Одеса, 2010. - С. 344349.

8. Шадриков В.Д. Новая модель специалиста: инновационная подготовка и компетентностный подход / В.Д. Шадриков // Высшее образование сегодня. - 2004. - № 8. - С. 26-31.

Размещено на Allbest.ru