Сучасні вимоги до якості результату навчання та відповідні зміни в системі освіти Японії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні вимоги до якості результату навчання та відповідні зміни в системі освіти Японії

О.О. Лученко

У статті висвітлено останні зміни, яких зазнала початкова й середня освіта в Японії; проаналізовано вплив “переглянутого курсу навчання 2008р. ” на навчальні дисципліни на прикладі початкової школи. Розглянуто зв'язок між сучасними вимогами до результату навчання та нововведеннями, які уряд Японії впроваджує останнім часом.

Ключові слова: початкова й середня освіта в Японії, реформи освіти, філософія “ikiru chikara”, IT-реформа.

Лученко О. А. Современные требования к качеству результата обучения и соответствующие изменения в системе образования Японии

В статье освещаются последние изменения, которым подверглось начальное и среднее образование в Японии; проанализировано влияние пересмотренного курса обучения от 2008 г. на учебные дисциплины на примере начальной школы. Прослежена связь между современными требованиями к результату обучения и нововведениями, которые в последнее время внедряет правительство Японии.

Ключевые слова: начальное и среднее образование в Японии, реформы образования, философия “ikiru chikara”, IT-реформа.

Luchenko O. Contemporary Demands on the Quality of Learning Outcomes and Corresponding Changes in Japan's Education System

The article highlights the recent changes that took place in elementary and secondary education in Japan. The influence of the Course of Study that was revised in 2008 on subjects in elementary school was analyzed. The connection between today's demands for educational success and innovations that the government of Japan has recently introduced was investigated.

Key words: elementary and secondary education in Japan, education reforms, “ikiru chikara” philosophy, IT Reform.

Стрімкі глобалізація й модернізація висувають нові вимоги до людини та суспільства. У глобалізованому світі люди змагаються за робочі місця вже не лише в масштабі окремої країни, а й за її межами. Змагання між країнами зараз відбувається на рівні якості їх людських ресурсів.

Ефект автоматизації й глобальніше, прогресу технологічних змін у тому, щоб зменшити потребу в працівниках, здатних виконувати лише рутинну роботу, і збільшити потребу в тих, хто здатний виконувати роботу, засновану на знаннях. Це означає, що все більша кількість людей потребує професійної освіти. Така робота вимагає навичок високого рівня, а також творчості та інновації. У цьому контексті державі треба створити освітню систему, яка була б конкурентоспроможною за якістю на світовому рівні.

Зараз критерієм освітнього успіху є покращення не лише на рівні національного стандарту, а й порівняно з кращими освітніми системами у світі. У цьому контексті вивчення й аналіз позитивного досвіду країн з ефективною системою освіти та використання його у вітчизняній практиці є одним зі шляхів вирішення багатьох актуальних проблем в освітній галузі України. Аналіз політики високопродуктивних і гнучких до реформ освітніх систем допоможе направити уряд в осмисленні того, як найкраще підготувати школярів до непередбачуваних потреб ринку праці в майбутньому.

Японія є країною, яка вже впродовж багатьох років знаходиться на верхніх щаблях міжнародних рейтингів у галузі освіти та визнається міжнародною спільнотою як успішний реформатор. Японська нація завжди вирізнялась надзвичайною здатністю запозичувати всі найкращі досягнення цивілізації в інших націй. Це стосується багатьох сфер життя, у тому числі освіти. Завдяки відкритості до педагогічних надбань інших країн та впровадження реформ з урахуванням національної специфіки система освіти Японії досягла вражаючого рівня продуктивності. Уряд постійно розробляє реформи щодо поліпшення якості освіти. Дослідженням реформування японської системи освіти займалися О. Железняк, І. Зязюн, Г. Котій, І. Ладанов, С. Маркарьянц, О. Михайличенко, О. Озерська, В. Ор- жехівський, Т. Павлова, В. Пронніков, М. Родіонов та ін. Проблеми сучасного стану системи освіти в Японії та її реформування висвітлювались у працях таких японських дослідників, як С. Судзукі, Ф. Хіденорі тощо. Не достатньо вирішеною частиною загальної проблеми є аналіз останніх нововведень та змін у навчальних планах з позиції розвитку навичок, які стануть потрібними в майбутньому та, відповідно, приведуть до подолання традиційно слабких сторін початкової та середньої освіти Японії.

Метою статті є розкриття змін, яких зазнала початкова й середня освіта в Японії в результаті останніх реформ, а також їх вплив на навчальний план; обґрунтування необхідності подальшого вивчення досвіду Японії у сфері адаптації вчителів-початківців та підвищення їх кваліфікації.

З прогресом технології змінюються вимоги до людських навичок. Перед системами освіти кожної країни постає питання, наскільки якісною є підготовка учнів до майбутньої праці. Останнім часом компетенції “комплексної комунікації” та “експертного мислення”, які є навичками високого рівня, стають все більш значущими. Експертне мислення - метод розв'язання проблем, для яких немає рішень, заснованих на правилах. Комплексна комунікація передбачає взаємодію з людьми з метою отримання інформації, пояснення її або переконання інших у правильності своїх дій. У вирішенні завдань, які потребують комплексної комунікації та експертного мислення, людину неможливо замінити комп'ютером. Професійна освіта повинна сприяти розвитку навичок високого рівня, а також творчості та інновації. Загальноприйнятим є той факт, що передувати розвитку таких професійних навичок повинні стійкі базові навички з письменності, читання та вміння рахувати, опанування якими відбувається переважно в початковій та середній школі. Комп'ютеризація робить базові навички особливо важливими.

Досягнення японських учнів під час міжнародних тестувань з математики та читання завжди були серед найкращих і лише інколи середніми. Незважаючи на це, уряд Японії уважно стежить за всіма змінами та своєчасно здійснює ефективне реформування галузі освіти. Останнім часом політика освіти Японії зазнала суттєвих змін.

Однією з проблем системи освіти в Японії, яку відзначали дослідники, була надзвичайна напруженість шкільного життя учнів. Зміни, які були спрямовані на всебічне виховання учнів у менш напруженому шкільному житті, розпочалися вже у 1980 р., коли був введений переглянутий у 1977 р. курс навчання, у якому ретельно були обрані основні дисципліни та зменшена кількість навчальних годин [5, с. 183].

Навички з критичного мислення та креативність є необхідними для непередбачуваного ринку праці в майбутньому житті учнів. О. Бондарь зазначає: “Не слід забувати, як пригнічувалась індивідуальність кожного учня ще з дитячого садка й до останнього класу середньої школи. Викладачі з США, Франції, Іспанії, Австрії, які вели заняття в Японії, неодноразово підкреслювали, що японські студенти не здатні мислити та приймати рішення самостійно, хоча дійсно старанно вивчають все, що завдав викладач” [1, с. 282]. З цього приводу слід зазначити, що у 1996 р. MEXT стало застосовувати нову філософію освіти, метою якої було підвищення здатності студентів діяти самостійно й мислити творчо. Декілька звітів, опублікованих Центральною Радою з Освіти у цьому та наступному році під назвою “Модель японської освіти в перспективі 21-го сторіччя”, пропонували “ikiru chikara” (у перекладі “здатність рости та пристосовуватися”) як головну мету освіти в XXI ст. “Ikiru chikara” наголошує на базовій компетенції, незалежному мисленні й навичках вирішення проблемних завдань. Одним із ключових елементів цієї реформи було створення умов, які дали б змогу студентам всебічно розвивати особистість і сприяти розвитку пізнавальної діяльності та когнітивної компетенції, які необхідні в економіці та суспільстві Японії. Виховання в учнів “ikiru chikara” відбувалося завдяки вивченню ретельно відібраних основних дисциплін зі зменшеною кількістю годин та завдяки введенню занять із “комплексного навчання”, щоб стимулювати здатність учнів навчатися за їх особистою ініціативою та творчо мислити. Обсяг шкільного навчального плану було зменшено на 30%. Такі зміни стали заходами уряду, спрямованими на подолання одноманітного навчального плану, його недостатньої гнучкості й надмірного керування згори. Збільшення предметів за вибором відбулося з метою поширення кола інтересів учнів у перспективі подальшого працевлаштування.

Новий освітній підхід “ikiru chikara” жваво обговорювався. Він був введений за стислий час, і, як наслідок, багато вчителів, зіткнувшись із новою свободою дій, почувалися невпевненими у своїй ролі вихователів. ЗМІ використовували кожну можливість, щоб висловити сумніви щодо успіху нововведень. Реформу критикували, вбачаючи надмірне наголошення на індивідуальності й виборі та нестачу поваги до порядку, дисципліни, навчання національної історії та традицій. Як результат, у 2011 р. MEXT почало повертатися до більш традиційного та нормативного навчального плану. Досвід із комплексним навчанням демонструє, що успіх залежить не тільки від самих нововведень, а й від того, наскільки вчителі здатні їх використовувати.

Одним зі шляхів культивації “ikiru chikara” було впровадження п 'ятиденного шкільного тижня. Він був поетапно введений з метою подальшого перегляду стилю життя дітей. Впровадження п'ятиденної шкільної системи почалося з одного разу на місяць з вересня 1992 р. і двічі на місяць з квітня 1995 р. З 2002 навчального року перехід на п'ятиденну шкільну систему був здійснений повністю.

Звіт, підготовлений Центральною радою з освіти в січні 2008 року, рекомендує впровадження п'ятиденної шкільної системи, зазначаючи, що “п'ятиденна шкільна система - це соціальна система, яка була поетапно впроваджена протягом довгого періоду. Разом із введенням п'ятиденного робочого тижня для всіх громадян вона ґрунтується на принципі, що все суспільство повинне брати участь у розвитку дитини, розділяючи ролі між трьома дійовими особами (школою, сім'єю й суспільством). Крім того, п'ятиденна шкільна система була прийнята в більшості країн. Таким чином, підтримка цієї системи є доречною” [6, с. 63]. Відповідно, п'ятиденна шкільна система збереглася в останньому переглянутому курсі навчання.

За словами А. Вайтхілла, “зменшення кількості годин у п'ятиденній школі насправді підвищує відвідуваність у школах дзюку (“школа після школи”). Цей тип навчальних закладів стрімко поширюється в Японії. Міністерство освіти нещодавно оприлюднило дані: кожен п'ятий учень початкової школи й кожен другий учень середньої школи відвідує дзюку після звичайних шкільних уроків. У японських школярів мало часу для відпочинку й навіть для сну, тому що в них багато уроків у школі, вони зайняті спортивними й іншими додатковими заняттями, відвідують дзюку. У системі освіти Японії існують протилежні течії думок і сильний тиск за перетворення. Дехто захищає вже досягнутий неперевершений рівень освіти. Інші критикують жорстокість системи й неймовірні навантаження, яких зазнають учні” [2, с. 69]. Однак, на нашу думку, запровадження п'ятиденного шкільного тижня стало значним кроком до надання дітям додаткової можливості досягти самореалізації, проводячи більше часу так, як вони самостійно оберуть, знаходячи застосування своїй індивідуальності.

О. Бондар, аналізуючи загальний рівень викладання в школах Японії, наводить один приклад: “Англійську мову починають вивчати з 7-го класу, тобто в перших шести класах початкової школи (за винятком небагатьох національних і приватних) її не викладають. Незважаючи на це, на шість років вивчення англійської мови в неповній середній і середній школах на неї відводиться в середньому 12 годин на тиждень! Це досить інтенсивне вивчення. Проте небагато з випускників здатні більш-менш пристойно розмовляти англійською. Програма вивчення англійської мови спрямована в основному на опанування читання й писемності. Але читають і пишуть англійською мовою школярі також посередньо” [1, с. 280].

Відвідавши заняття з англійської мови у старшій середній школі в Японії у 2012 р., не можемо з цим не погодитися. Матеріал, який використовувався на заняттях, відповідає рівню 6-7 класів загальноосвітньої школи в Україні. Стандартна кількість учнів у класі - 40, що, звичайно, не сприяє розвитку усного мовлення на заняттях з іноземної мови. Проте ситуація поступово змінюється. Суттєвих зусиль було докладено для зменшення кількості учнів у класах. У 2000 р. середня кількість учнів у початкових класах у Японії становила 29, а у 2011 р. - 27,9 учнів. Кількість учнів у молодшій середній школі становила 32,7, раніше - 34,7 особи [7, с. 5]. Зменшення кількості учнів у класах надало можливість ретельного, індивідуально спрямованого викладання.

О. Железняк зазначає, що “одним із постулатів останньої освітньої реформи в Японії є розширення культурного обміну із зарубіжними країнами, з цією метою необхідно підвищувати ефективність викладання іноземних мов, особливо англійської. Зараз в Японії ведуться жваві дискусії стосовно того, щоб зробити англійську мову другою державною мовою. Зовсім нещодавно її викладання було введене в початкових школах. Для проведення занять з іноземної мови все частіше запрошуються носії мови. Звичайний урок з іноземної мови ведуть одразу два викладачі: викладач- японець і носій мови... Причому останнім часом акцент у вивченні англійської мови все більше зрушується з навчання умінню читати й писати іноземною мовою на розвиток розмовних навичок” [3].

У наведеній нижче таблиці на прикладі початкової школи можна відмітити зміни, які MEXT поступово впроваджувало з 2009 навч. р. [6, с. 21-22]. До переліку обов'язкових дисциплін, починаючи з п'ятого класу, було включено англійську мову. Раніше час, відведений дисциплінам за вибором, також, як правило, призначався на вивчення іноземної мови (зазвичай англійської). У молодшій середній школі кількість годин, відведених на вивчення іноземної мови, також зросла з 315 (у 2008 р.) до 420 (у 2012 р.) годин на рік [6, с. 24-25].

Таблиця

Порівняльна таблиця дисциплін, які вивчаються у початковій школі, і кількість годин на їх вивчення протягом року до і після впровадження нового курсу навчання