Виховання громадянської позиції школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

О.І. Тищенко

Громадянське суспільство - це система самостійних та незалежних від держави громадських інститутів і відносин.

Формування правової демократичної держави можливе лише на основі розвинутого громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, як забезпечують умови для реалізації прав людини, її інтересів й потреб, самореалізації окремих індивідів і колективів. Права, інтереси й потреби груп та індивідів виражаються й здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім'я, профспілки, політичні партії, творчі об'єднання, кооперативи, соціальні рухи, органи самодіяльності, школа.

Вибір України пов'язаний з демократичними орієнтирами, тож, виховуючи юних громадян, необхідно мати досить чітке уявлення про права людини, суть громадянського суспільства, його специфічні ознаки, закономірності розвитку. Усвідомлення цього є вирішальною умовою переходу на нову парадигму громадянського виховання й освіти.

Для формування в дітей національної гордості, самосвідомості, патріотизму, гуманізму, народності потрібно застосовувати такі засоби, як рідна мова, народна культура та творчість, праця, родинне виховання, бо вони є джерелом народної мудрості й моралі.

Народність, національна гордість червоною ниткою пройшла в працях великого вітчизняного педагога К. Ушинського, під його активним впливом плідно працювали послідовники: М. Бунаков, Д. Тихомиров, В. Водовозов, В. Острогорський, Х. Алчевська, Я. Гогебашвілі та ін. Крім згаданих нами провідних представників українського народу, вагомий внесок у справу розвитку громадянської освіти зробили науковці, громадські діячі та пісенники, а саме: В. Антонович, М. Драгоманов, П. Житецький, М. Костомаров, М. Коцюбинський, П. Куліш, М. Лисенко, О. Потебня, С. Русова, О. Стоянов, - які вважали, що виховання громадянина має бути спрямованим, передусім, на розвиток патріотизму - любові до свого народу, до України. З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.

Метою статті є аналіз практичних напрямів школи як соціального інституту у вихованні громадянськості школярів, любові до свого народу, України, готовності самовіддано захищати й розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову державу, сприяти громадянському миру та злагоді в суспільстві, дотриманню законів.

Складовою формування громадянської позиція школярів є військова підготовка в стінах навчальних закладів.

Надзвичайно зростає роль предмета “Захист Вітчизни” як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному й психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

Військово-патріотичне виховання молоді включає в себе формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей; виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності й відповідальності за доручені державні та громадські справи; формування здібностей до аналізу зовнішнього й внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються в державі та світі, свою роль і місце в цих подіях; створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України; формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості, підвищення престижу військової служби; військову професійну орієнтацію молоді; формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави та служби у Збройних силах України й інших військових формуваннях; здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів і проходження військової служби за контрактом. Пропонуємо такі методи військово-патріотичного виховання молоді: виховання громадянськість демократичний

- метод переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

- метод стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

- особистий приклад - діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, забезпечувати педагогічні вимоги, давати доручення й перевіряти його виконання.

Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби, походів місцями бойової слави, пошукової роботи, участі в роботі клубів і гуртків військово-патріотичного спрямування.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв'язків військових частин, вищих військових навчальних закладів з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, трудовими колективами, цивільними навчальними закладами, громадськими організаціями з метою проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання в неї громадянських почуттів та якостей.

Військово-шефська робота охоплює:

- організацію днів відвідування військових частин з нагоди державних та військових професійних свят, днів частин, днів складання військової присяги;

- запрошення представників підшефних колективів як спостерігачів під час проведення тактичних навчань, організація тематичних вечорів, зустрічей з особовим складом військових частин, сім'ями військовослужбовців;

- залучення молоді до участі в упорядкуванні меморіальних комплексів, пам'ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

- надання допомоги місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки;

- організацію змагань з військово-прикладних видів спорту;

- проведення стрільб з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами.

До військово-патріотичного виховання учнів має бути задіяний педагогічний колектив школи, який:

- планує основні заходи з військово-патріотичної роботи, організовує й контролює їх виконання;

- організовує та готує обговорення питань військово-патріотичного виховання на засіданнях педагогічної ради, батьківського комітету;

- вживає заходів з військово-патріотичного виховання в позауроч- ний час;

- забезпечує активну участь учнів класу в різних заходах з військово-патріотичного виховання;

- надає допомогу викладачеві предмета “Захист Вітчизни” у створенні в класі необхідних умов для оволодіння військовими знаннями та навичками;

- сприяє підвищенню військових знань шляхом залучення учнів до військово-технічних гуртків, конкурсів, тематичних вечорів, олімпіад та інших заходів, які проводяться в школі з метою підготовки учнів до військової діяльності;

- допомагає організувати читацькі конференції, вечори, огляди, конкурси, виставки, зустрічі, перегляди кінофільмів тощо на військово- патріотичні теми.

Школа є центром виховної роботи в мікрорайонах, тому корисне широке використання допомоги громадськості та батьків у роботі з військово-патріотичного виховання учнів, а саме:

- роз'яснення батькам завдань військово-патріотичного виховання учнів;

- ознайомлення з основними методами;

- залучення батьків до участі в позакласній та позашкільній роботі (допомога в проведенні походів, екскурсій, військових ігор, керівництво гуртками, бесіди з учнями) на патріотичні теми, різноманітні форми спільної пошукової й творчої діяльності.

Різноманітні професійні знання та вміння батьків, їх захоплення при вмілому педагогічному керівництві з боку вчителів допоможуть збагатити позакласну військово-патріотичну роботу з учнями.

З вихованням патріотизму органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивовані любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.

Одним з головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, ґрунтовне володіння нею.

Якщо вибір України пов'язаний з демократичними орієнтирами, то, виховуючи юних громадян, необхідно мати досить чітке уявлення про права людини, суть громадянського суспільства, його специфічні ознаки, закономірності розвитку. Усвідомлення цього є вирішальною умовою переходу на нову парадигму громадянського виховання й освіти.

Громадянське виховання також має стимулювати розвиток планетарної свідомості. Вона включає відчуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності та різноманітності, в якій люди мусять мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних відносин, визнання головним пріоритетом права людини, націй і народів, постійної уваги до світових проблем.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону, державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку й сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про типи держав, політичне влаштування суспільства, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у лояльному й водночас критично вимогливому ставленні людей до держави, її уста- нов, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.

Система громадянського виховання визначається науковими уявленнями про структуру громадянської особистості в демократичному суспільстві. Її базовим компонентом є громадянська освіта: загальне знайомство з правовими основами держави, зі своїми правами, свободами і обов'язками, видами права й нормами, які регулюють відносини людей на основі закону, моральні та політичні знання.

Висновки

Сьогодення потребує цілісного особисто зорієнтованого підходу, який передбачає забезпечення динамічного, гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання в процесі навчання й позакласної роботи на основі гуманістичного осмислення єдності внутрішнього світу особистості, взаємозв'язків загальнолюдських цінностей та індивідуальної неповторності дитини. Школа має діяти як відкрита система, органічно пов'язана із життям суспільства, яка взаємодіє з батьками, громадськістю, соціальними інститутами та наукою.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України: прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. № 436-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - С. 144.

2. Про освіту : Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 34. - С. 451.

3. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 36. - С. 5.

4. Уруський В. І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: методичний посібник / В. І. Уруський. - Тернопіль : ТОК1ППО, 2005. - 96 с.

5. Химинець В. В. Інновації в сучасній школі / В. В. Химинець. - Ужгород, 2004.

Анотація

Ключові слова: громадянин, патріотизм, загальнолюдські цінності, військово- патріотичне виховання.

Ключевые слова: гражданин, патриотизм, общечеловеческие ценности, военнопатриотическое воспитание.