Основні умови підвищення педагогічної праці вчителів фізичного виховання польських шкіл

Актуальність дослідження: Сучасний стан фізичного виховання школярів вимагає об'єктивного аналізу існуючих форм, систем і концепцій його розвитку в європейському і світовому просторі. Лише такий підхід створює можливості визначення пануючих в ньому тенденцій, існуючого потенціалу, але також і врахування існуючих недоліків. У цьому відношенні українська і польська системи фізичного виховання дітей та молоді, не зважаючи на ряд істотних відмінностей, мають багато спільного. Ця спільність виникає з того факту, що як Польща, так і Україна знаходяться у стані активного трансформування суспільно-господарчих відносин, що в рішучій мірі обумовлює розвиток системи шкільної освіти. Однак при цьому варто відмітити значний поступ економічних і суспільних реформ у Польщі, значно більш стабільну і кращу економічну ситуацію в цій країні, особливо після вступу її до Євросоюзу.

Стрімкі економічні та науково-технічні зміні, які відбуваються за останні роки в Польщі у значний мірі впливають на модернізацію педагогічної освіти підростаючих поколінь, в тому числі й на удосконалення системи підготовки вчителів фізичного виховання, створюючи не тільки значні можливості для їх творчого розвитку, але, також викликають й певні труднощі в реалізації навчально-виховного процесу в школи. Адже ефективна педагогічна праця вчителя повинна відбуватися у сприятливих умовах, до яких відносяться: відповідна матеріальна база школи, достатня кількість спортивного інвентарю, наявність фізкультурного майданчика та залу, можливість підвищення власної професійної кваліфікації та ін. Суттєву роль також відіграють рівень його заробітної плати, житлові умови вчителя, ставлення дирекції школи до фізичного виховання учнів тощо. Аналіз цих суттєвих аспектів дає можливість визначити основні умови, що впливають на ефективність їх праці, з'ясувати, які повинні бути прийняті заходи для покращення педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання [1, 5].

Метою роботи було визначення основних умов, які забезпечують ефективність педагогічної праці вчителів фізичного виховання загальноосвітньої школи.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація в процесі опрацювання документації та науково-методичних публікацій.

Виклад основного матеріалу

Постійне зростання обсягу знань, умінь та навичок, які формує сучасний вчитель фізичного виховання у своїх учнів, вимагає пошуку нових, більш ефективних форм, методів і засобів навчання. Тому вчитель повинен усвідомлювати необхідність удосконалення власної професійної діяльності, бути готовим до систематичної праці над підвищенням особистої педагогічної майстерності.

Відомий польський вчений у галузі фізичного виховання Р. Цеслінський вважає, що сучасний вчитель фізичного виховання повинен володіти наступними компетенціями: аксіологічними, методичними, виховними, організаційним, діагностичними, професійними та суспільними. На його думку функції і завдання сучасного вчителя фізичного виховання у значній мірі залежать від технологізації суспільства, що обумовлює гіподинамію яка має значний вплив на стан здоров'я та психофізичну кондицію дітей, молоді і дорослих людей у країні. Все це вимагає зростання потреби у широкій популяризації рухової активності серед населення різних вікових груп. Тому місце фізичної культури і спорту повинно бути серед головних суспільно-виховних завдань у всіх типах навчальних закладів [1].

Суттєву роль у процесі професійного розвитку вчителів в Польщі відіграла Постанова Міністерства Народної Освіти (від 3 серпня 2000 року), відносно впровадження відповідних освітніх кваліфікацій серед вчителів, а також, значні зміни в основному правному документі регулюючому права і обов'язки педагога - «Карти вчителя» (від 18 лютого 2000 р.). Головною метою впровадження цих змін було підвищення мотивації вчителів до власного професійного розвитку, активізація їх до новаторської діяльності, що в результаті повинно було позитивно вплинути на покращення змісту навчально-виховного процесу в школі.

Суть змін полягає, передусім, у впровадженні певних освітніх кваліфікацій серед вчителів. До них відносяться: вчитель стажист (nauczycielstazysta), вчитель контрактний (nauczyciel- kontraktowy), вчитель призначений (nauczycielmianowany), вчитель дипломований (nauczycieldyplomowany), а також, почесний професор-освіти (nauczyciel-profesor). Це у певній мірі зміцнило позицію вчителя у польському суспільстві і підвищило його авторитет серед батьків та учнів.

Крім того, п'ятиступенева «Стежка професійного розвитку» вчителя зміцнює і стабілізує матеріальне положення педагогів, тому що, отримання чергової кваліфікаційної категорії, збільшує їх заробітну плату та поширює соціальні пільги.

Сучасна система шкільної освіти в Польщі надає вчителю значну автономію у плануванні і організації професійної діяльності. Вчитель отримав право складати свою програму для кожного класу. а також користуватись різними авторськими навчальними та виховними програмами, які щорічно видаються у Польщі масовим тиражем. Вчителі мають можливість приймати активну участь в плануванні праці у школі, функціонування якої регулюють нормативні документи, такі як статут школи, рішення педагогічної ради (Rada Pedagogiczna), шкільної учнівської ради (Szkolna Rada Uczniowska).

В якій мірі ці зміни вплинули на сучасне положення вчителів фізичного виховання? На думку польських вчених: М. Залевської, Е. Мадейського, М. Майєра, незважаючи на деяке покращення матеріального положення вчителів, нові професійні категорії, в цілому, у незначній мірі активізують їх до поширення власної дослідницької діяльності в школі. Вони активно і охоче беруть участь в організованих органами освіти формах підвищення педагогічної кваліфікації (курси, семінари та ін.), але, одночасно, не спостерігається їх активності у самостійному удосконаленні своєї майстерності. Тобто, головним чинником для власного професійного розвитку для більшості вчителів фізичного виховання є можливість отримання вищої фінансової винагороди, а не бажання творчо розвиватися та впроваджувати новаторські підходи у своїй педагогічній праці [4, 6].

Черговим важливим питанням для аналізу сучасного стану професійної діяльності вчителів фізичного виховання в Польщі є престиж даної професії у суспільстві. М. Залевська відмічає, що, масова фізична культура та рекреаційні види спорту, у цілому, поки ще не займають відносно високої позиції у суспільній свідомості громадян країни, у наслідок чого й престижність професії вчителя фізичного виховання є досить посередньою. Такий стан справ несприятливо впливає на учнівську молодь, для якої ця професія не є досить цікавою і перспективною [6].

Суттєвим чинником ефективної діяльності вчителя є його стан задоволення з власної педагогічної діяльності. Г. Косиба на підставі багаторічних досліджень відмічає, що головними чинниками мотивації у педагогічній діяльності у вчителів фізичного виховання є почуття професійної стабільності (певний психічний комфорт), успіхи учнів у розвитку фізичної підготовленості та їх спортивні досягнення, а також, повага учнів до вчителя, його високий статус у педагогічному колективі і авторитет серед батьків [3]. За думкою вчителів суттєву роль у стані задоволення з власної праці, відіграє також позитивний підхід дирекції школи до вирішення існуючих проблем щодо організації навчально-виховного процесу з фізичного виховання учнів, а також допомога місцевих органів освіти (kuratoriumoswiaty) у забезпеченні шкіл у відповідний спортивний інвентар та обладнання, в організації міжшкільних спортивних змагань тощо [5].

Одночасно В. Неговська зазначає також ряд істотних причин, що викликають значні труднощі для вчителів фізичного виховання у реалізації завдань навчально-виховного процесу: недостатньо висока заробітна плата, невміння керівництва школи створити добрий психологічний клімат та співпрацю у педагогічному колективі, постійне психічне перевантаження педагогів, значна кількість учнів на уроках, небажання батьків співпрацювати з вчителем, надмірний контроль з боку дирекції і місцевих органів освіти, значна кількість громадських обов'язків у вчителів, складні житлові умови, необхідність виконування додаткової праці для покращення матеріального стану сім'ї, трактування частиною вчителів інших навчальних дисциплін фізичного виховання як другорядного предмету. В. Неговська підкреслює, що власне ці чинники значно впливають на ефективність педагогічної діяльності вчителів фізичного виховання. Вони мають вимір як загальносуспільний (певні недоліки у системі освіти; недостатнє фінансування державою потреб школи; некорисна ситуація на ринку праці щодо працевлаштування вчителів; недоліки правової бази; пасивність місцевих органів самоврядування і ін.), так і суб'єктивний - особистісний (перевага серед вчительських кадрів фахівців перед пенсійного віку, які займають пасивну позицію щодо інноваційного підходу у своєї професійній діяльності; недостатньо ефективний відбір серед бажаючої молоді навчатися на факультетах фізичного виховання у вищих навчальних закладах, де готують майбутніх спеціалістів фізичної культури та спорту; небажання частини вчителів систематично підвищувати свій кваліфікаційний рівень; формальне відношення до своїх професійних обов'язків та ін.) [2].

Однак, слід констатувати, що фахівці у галузі фізичного виховання у школах Польщі, незважаючи на вище вказані недоліки мають достатній потенціал для успішної реалізації основних завдань у розвитку і модернізації шкільної освіти, пристосування системи фізичного виховання до індивідуальних потреб та інтересів учнів, а також відповідності її сучасним нормам і критеріям фізичного виховання школярів країн Євросоюзу, до якого Польща вступила у травні 2004 року.

Висновки