Типологія аналітико-синтетичних умінь

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.3 + 821.161.2

Типологія аналітико-синтетичних умінь

Оксана Гінкевич,

викладач кафедри слов'янської філології МНУ імені В.О. Сухомлинського м.Миколаїв

У статті висвітлено типологію аналітико-синтетичних умінь, уточнено поняття «аналіз», «синтез», «аналітико-синтетичні вміння» у контексті їх формування. уміння читач компетентність

Ключові слова: аналіз, синтез, аналітико-синтетичні вміння, формування аналітико-синтетичних умінь.

В статье освещена типология аналитико-синтетических умений, уточнены понятия «анализ», «синтез», «аналитико-син-тетические умения» в контексте их формирования.

Ключевые слова: анализ, синтез, аналитико-синтетические умения, формирование аналитико-синтетических умений.

Tipologiyu of analytical-synthetic abilities is lighted up in the article, determination of concepts «analysis», «synthesis», «analytical-synthetic abilities» in the context of their forming, is given.

Keywords: analysis, synthesis, analytical-synthetic abilities, forming of analytical-synthetic abilities.

Актуальність проблеми. Важливою складовою шкільної літературної освіти є виховання читацької компетентності, пов'язаної з формуванням в учнів предметних інтересів, знань і вмінь, розвиток культур-ної особистості з багатим духовним світом, як це передбачено в Державному стандарті базової і повної загальної освіти та Концепції літературної освіти в Україні. Щодо розвитку інтелектуальних умінь Г.Ващенко визначає два завдання: 1) збагатити учня науковими знаннями та виробити в нього науковий сві-тогляд; 2) розвинути так звані формальні здібності інтелекту, себто спостережливість, пам'ять, творчу фантазію і логічне мислення. Ідеал мислення - це мис-лення наукове (аналіз, синтез, індукція, дедукція і ана-логія) [2, 137]. За основу він бере розвиток природних інтелектуальних умінь, оскільки перше завдання мож-ливе лише за умови успішного виконання другого. Вчений зазначає, що шлях оволодіння цими методами пізнання складний і починається з наймолодших років життя дитини, з найпростіших форм мислення, і з роками поступово ускладнюється. Цей принцип посту-пового ускладнення ми використовуємо під час роз-робки завдань для формування аналітико-синтетичних умінь у читачів-учнів 5-6 класів.

Шляхи розвитку читацьких умінь і навичок є пред-метом низки досліджень, в яких розкрито важливі аспекти зазначеної проблеми на різних ділянках шкіль-ної літературної освіти: навчання на уроках літератури (Т.Бугайко, Ф.Бугайко); виховання читацьких інтересів (О.Ісаєва); пізнавальні задачі на уроках літератури (В.Паламарчук); виховання читацьких навичок (А.Сафонова); формування вмінь літературного аналізу (А.Ситченко); розвиток читацьких умінь старшо-класників (А.Усатий).

Оскільки якість літературної освіти, як і будь-якого навчання, залежить від розвитку інтелектуальної сфери учнів, вироблення у них основних форм мислення: порівняння, узагальнення, класифікації, систематизації і т.д., то актуалізується проблема формування в читачів-учнів аналітико-синтетичних дій. Важливо роз-вивати в школярів емоційно-чуттєве сприйняття художнього твору і водночас навчати їх помічати образне значення художнього виразу, розуміти фун-кцію конкретного образу, проникати в системні відно-шення між ключовими елементами твору, розрізняти художню структуру тексту і систематизувати схожі образні явища, словом, виконувати основні аналітико- синтетичні дії, актуальні під час роботи над художнім твором. Однак досі не маємо спеціальних досліджень на цю тему.

Метою статті є висвітлення проблеми типології аналітико-синтетичних умінь, актуальних під час роботи над літературним твором. Насамперед уточнимо поняття знання, уміння і навички. Уміння розглядаємо як систему закріплених дій, спрямованих на розв'язання навчальної задачі, на чому наполягає А.М.Сафонова. Вона наголошує, що формування читацьких навичок є важливою складовою частиною процесу навчання літератури, оскільки знання не можна вважати повноцінними, якщо людина не вміє застосовувати їх у подібних або несподіваних ситуаціях. Уміння та навички виникають у процесі застосування знань на практиці та пов'язані із засвоєнням узагальнених способів діяльності, прийомів роботи [15, 20].

За основу беремо твердження В.Онищука про те, що вміння - це «...здатність людини, що ґрунтується на знаннях і навичках, успішно досягти свідомо поставленої мети діяльності в змінних умовах її протікання» [16, 255].

У контексті нашого дослідження уточнимо поняття й літературного аналізу та синтезу, предметних аналі-тико-синтетичних умінь. Зважаємо на те, що «аналіз» - це розклад, розбір, дослідження явищ шляхом розчле-нування їх у думці на складові частини; протилежне синтезу; розгляд чогось; визначення складу та власти-востей якоїсь речовини, дослідження їх. Літературний аналіз пояснюємо як виділення змістових і формальних компонентів, розгляд кожного з них і відношень між ними. Аналіз художнього твору - це емоційно-логічна операція, що передбачає певну послідовність розумо-вих дій, спрямованих на визначення образних елементів тексту, усвідомлення їх змісту, форми та емоційно- смислової ролі в тексті, встановлення емоційно-логічних зв'язків між ними й осягнення всього твору як художнього явища [18]. Спільним у цих визначеннях аналізує розуміння його як розбирання, розчленування, поділу на складові частини, розгляд їх властивостей та відношень між ними, що і беремо за основу подальшого дослідження проблеми.

Робота над текстом художнього твору передбачає виконання учнями певних аналітичних дій.

У 5-6 класах це такі вправи:

виділити в тексті та відтворити в уяві художні кар-тини (образи);

пояснити домінуючі властивості художніх образів, розкриваючи прийоми їх творення.

Особливістю літературного аналізу є його невіддільність від синтетичних розумових дій:

послідовно розташувати художні картини відповід-но до тексту, визначивши причинно-наслідкові зв'язки між ними;

переказувати зміст прочитаного твору (або уривка з нього) з елементами усного (чи письмового) малю-вання авторських картин;

наводити зв'язки між образними компонентами тексту, з'ясовувати їх смислове навантаження;

інтерпретувати зміст твору, характеризувати його художньо-естетичне значення.

Отже, вивчення літературного твору передбачає не лише виділення у тексті значущих компонентів (ана-ліз), а й пояснення відношень між ними (синтез).

Синтетичні дії над текстом художнього твору пояс-нюємо як спеціально організовані й керовані вчителем розумові дії учнів, спрямовані на встановлення взає-мозв'язків між образними компонентами тексту виучу-ваного твору (а також інших творів та явищ об'єктивної дійсності) для якнайповнішого визначення на цій основі думок і почуттів, виражених автором. Синтетичні операції над текстом художнього твору проводяться як процедури розумової діяльності учнів, спрямовані на утворення якнайширших образних узагальнень [18, 90-91]. Під час вивчення художнього твору синтетичними є дії на розкриття відношень між його образними компонентами, пояснення загальних настроїв та почуттів, які він викликає, характеристики його ідеї й жанру, значення та зв'язків з іншими художніми твора-ми. Синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле [19].

Розрізняється первинний синтез, як враження від щойно прочитаного, і синтетичні образні та поняттєві узагальнення, що виникають на основі проведеного аналізу. Г.Ващенко пояснює це так: «У перший момент пізнання ми охоплюємо річ у цілому, це первісний недосконалий синтез, що має в собі такий же елемен-тарний аналіз, оскільки ми виділяємо річ із потоку. Другий момент - поділ явища на окремі елементи, себто аналіз його, що теж має в собі елементи синтезу, оскільки визначення ознак речей є установлення зв'яз-ків з іншими речами. Третій момент - синтез - групу-вання явищ на підставі спільних ознак. Третій момент вищий за перший, бо ми синтезуємо спільні ознаки речей на підставі детального всіх ознак речей, як спіль-них, так і відмінних» [2, 139]. Отже, аналіз є неминуча передумова для наукового синтезу. Чим досконалішим буде аналіз, тим повнішим буде і синтез.

Головним завданням літературного аналізу, який здійснюється після первинного читання, А.Ситченко вважає «розкриття авторського задуму завдяки визна-ченню в тексті його образних одиниць, усвідомленню їх контекстного змісту і значення, утворенню в свідомості читачів-учнів багатопланових зв'язків між елементами твору й відповідними образними й поняттєвими узагальненнями та розумовими діями, що їх забезпе-чують» [17, 99].

На практиці важко відділити аналітичні вміння від синтетичних. Однак можна і треба визначити групи цих умінь, що дасть змогу розробити відповідні вправи для їх розвитку. Оскільки існують три стадії художнього сприймання (за О.Никифоровою), то пропонуємо таку типологію аналітико-синтетичних умінь аналізувати літературно-художній твір у загальноосвітній школі:

Перший тип умінь - емоційно-відтворювальний - близько до тексту відтворювати в уяві художні картини, зображені письменником; переказувати прочитане, передаючи як авторське, так і власне ставлення до зображеного.

Другий тип умінь - пізнавальний - визначати у творі його основні частини, бачити їх межі та встанов-лювати часові зв'язки між ними; висвітлювати в тексті окремі образні елементи, розкриваючи в них авторські прийоми творення; характеризувати й оцінювати зміст і значення основних образних компонентів твору, пояс-нювати зображувально-виражальні засоби мови в них та авторське ставлення до зображеного; встановлюва-ти причиново-наслідкові зв'язки між образними ком-понентами тексту, здійснюючи внутрішньоконтекстні образні та поняттєві узагальнення; висловлювати своє ставлення до прочитаного.

Третій тип умінь - рефлексивний - самостійно інтерпретувати зміст і значення художнього твору в цілому; встановлювати типологічні зв'язки між образа-ми й творами різних письменників та інших видів мис-тецтва, помічати пізнавальні факти в нових проявах дійсності; складати власні твори за мотивами прочита-ного. Цей тип умінь означає вихід читачів за рамки ви-учуваного твору й передбачає наслідок впливу його потенціалу на характер сприймача.

Формування аналітико-синтетичних умінь у навчальному процесі є одним із найраціональніших способів підвищення ефективності навчання, наявність аналітико-синтетичних умінь і навичок дає змогу виконувати розумову роботу ефективно й у коротший термін.

У педагогіці терміном «формування» визначається процес розвитку особистості, спрямований на те, щоб досягти її певного цілісного вигляду. Відповідно до цього формування аналітико-синтетичних умінь учнів у процесі вивчення літератури означає створення в школярів розумових комплексів - умінь, які передбачають свідоме володіння особистістю раціо-нальними прийомами мисленнєвої діяльності - систе-мою певних дій, операцій, необхідних для правильного розв'язання за будь-яких умов поставленого навчаль-но-пізнавального завдання.

Для ефективності формування в учнів аналітико- синтетичних умінь під час вивчення літератури А.Ситченко виділяє три умови. Перша передбачає детальне і послідовне ознайомлення учнів з рекомен-даціями щодо проведення основних типів літературно-го аналізу. Друга умова характеризується освоєнням учнями правил-орієнтирів як зразків проведення основних мислительних операцій, пов'язаних із аналі-зом і синтезом художнього твору. Йдеться про засво-єння учнями змісту і правил розумових дій на порівнян-ня, узагальнення і конкретизацію, систематизацію та класифікацію літературних знань і читацьких умінь. Третя умова ефективного формування в учнів аналіти- ко-синтетичних умінь означає накопичення значного фонду різноманітних мислительних операцій, що зумовлює в подальшому якісні зрушення в їх інтелекту-альному розвитку [17, 212-217]. Спираючись на ці три умови, ми можемо структурувати кожний тип читацьких умінь відповідно до вимог, які висуваються навчальними програмами до знань і вмінь учнів певного класу з урахуванням їх вікових психо-розумових особливостей.

У структурі того чи іншого типу аналітико-синте- тичних умінь домінуючим може бути як аналіз, так і син-тез. Наприклад, у 5 класі структура емоційно-відтво- рювального типу аналітико-синтетичних умінь така:

відтворювати в уяві художні картини твору, що вивчається;

визначати авторське ставлення до зображеного;

переказувати усно й письмово (вибірково, деталь-но, стисло) невеликий епічний твір або уривки з вели-кого за обсягом епічного чи драматичного твору;

висловлювати власне враження від прочитаного.

Структура пізнавального типу аналітико-синтетичних умінь:

виділяти епізоди, пейзажі, діалоги, монологи у творі;

визначати межі основних частин тексту;

складати план невеликого епічного твору або уривка з великого за обсягом епічного чи драматичного твору;

розрізняти в тексті художнього твору образи-пер- сонажі, літературні портрети і пейзажі, мову автора і дійових осіб, опис і розповідь;

знаходити в художньому тексті тропи різного характеру: епітети, порівняння і пояснювати їхню обра-зотворчу роль;

виділяти характерні вчинки, прояви поведінки літе-ратурних героїв, їхні висловлювання, настрої та пере-живання, стосунки з іншими людьми, ставлення до навколишнього світу;

помічати авторське ставлення до персонажів; встановлювати причиново-наслідкові зв'язки між подіями у творі;

визначати авторське ставлення до персонажа, помітне з деталей опису його зовнішності, інших кар-тин твору;

розповідати (усно чи письмово) про літературного героя твору;

показувати, як мова автора допомагає розуміти зображене в художньому творі;

пояснювати свою оцінку образу літературного героя.

Структура рефлексивного типу аналітико-синте- тичних умінь:

самостійно формулювати головну думку в прочи-таному;

розкривати значення вивченого твору; пояснювати спільне в думках і вдачі героїв з прочитаних творів;

давати усний відгук на самостійно прочитаний твір, твори різних видів мистецтва (з висловленням свого ставлення до змальованих там героїв і подій);

самостійно складати твори, близькі за жанром до вивчених.

Структура кожного типу вмінь аналізувати художній твір у наступному класі ускладнюється. У 6 класі актуальними залишаються вміння, що виробляються в п'ятикласників, крім того, мають формуватися ще й такі:

Емоційно-відтворювальний тип умінь: переказувати (усно і письмово) твір або основні уривки з нього, доказово висловлюючи своє ставлення до прочитаного.

Пізнавальний тип умінь:

здійснювати поділ тексту на емоційно-смислові частини;

проникати у внутрішній стан літературного героя; характеризувати окремих героїв твору на основі їхніх думок, вчинків та поведінки;

виявляти авторське ставлення до персонажа; розкривати у творі засвоєні зображувально-виражальні засоби (поетичні звертання, алегорію, уособлення, гіперболу, діалектизми, гумор) і пояснювати їх роль у контексті;

розрізняти віршовану і прозову мову, реальне і фантастичне у творі;

характеризувати персонажів на основі їхніх вчинків та взаємин;

знаходити в тексті засвоєні компоненти твору і пояснювати їх роль у контексті;

висловлювати своє ставлення до стосунків літера-турних героїв між собою.

Рефлексивний тип умінь: пояснювати підтекст автора твору; складати усний і письмовий твір-роздум за вивченим твором.

Нами запропоновано типологію аналітико-синте- тичних умінь аналізувати літературно-художній твір у загальноосвітній школі: 1) емоційно-відтворювальний тип; 2) пізнавальний тип; 3) рефлексивний.

Перспектива вирішення проблеми формування аналітико-синтетичних умінь учнів 5--6 класів засобами методичної науки полягає в плідному використанні вчителем у роботі багатої методичної спадщини, вра-хуванні всіх здобутків сучасних технологій навчання, застосуванні арсеналу відомих методів, прийомів і форм вивчення літератури, видозмінюючи їх відповідно до індивідуальних вікових особливостей кожного школяра. Це вимагає більш глибокого дослідження теоретичних напрацювань учених минулого та сучас-ності, узагальнення практичного досвіду вчителів та відповідної розробки методичної моделі формування аналітико-синтетичних умінь учнів 5-6 класів під час вивчення літератури.

Список використаних джерел

1. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Українська література в середній школі. Курс методики. - К.: Рад. школа, 1962. - 392 с.

2. Ващенко Г.Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. / ГВащенко. - К.: Українська видавнича спілка, 1997. - 410 с.

3. Голубков В.В. Методика преподавания литературы. - М.: Учпедгиз, 1962. - 496 с.

4. Енциклопедія освіти/Акад. пед. наук України; головний редактор В.ГКремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

5. За творческое изучение литературы в школе / Под ред. Н.И.Кудряшова. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963. - 320 с.

6. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підр. Для студ.- філологів. - К.: Ленвіт, 2000. - 240 с.

7. Неділько В.Я. Концептуальні питання викладання літе-ратури в середній школі // Українська мова та література в школі. -- 1990. -- № 2. -- С 26 -- 32.

8. ПаламарчукВ.Ф. Глобус інтелектус (методологія, про-грама, методика формування глобального інтелекту). - К., 1999.

9. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала: Посіб. для вчителів і керівників шкіл / В.Ф.Паламарчук., Ін-т педагогіки АПН України. - К.: Навч. книга. - Богдан, 2000. - 151 с.

10. Пасічник Є.А. Методика викладання української літе-ратури в середніх навчальних закладах: Навч. посіб. Для сту-дентів вищих закладів освіти. - К.: Ленвіт, 2000. - 384 с.

11. РыбакЛ.А. Образное мышление и урок литературы. - М.: Просвещение, 1966. - 203 с.

12. Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения. - М.: Просвещение, 1985. - 288 с.

13. Сафонова А.М. Воспитание читательских навыков: Пособ. для учителя. - К.: Рад. школа, 1983. - 167 с.

14. Ситченко А.Л. Методика навчання української літера-тури в загальноосвітніх закладах [Текст]: навч. посіб. для сту- дентів-філологів. - К.: Ленвіт, 2011 р. - 291 с.

15. Ситченко А.Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу: Моногр. - К.: Ленвіт, 2004. - 304 с.

16. Ситченко А.Л., Шуляр В.І., Гладишев В.В. Методика викладання літератури: Термінологічний словник / За ред. проф. А.Л. Ситченка. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 132 с.

17. Тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - Ірпінь.: ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.

18. Усатий А.В. Розвиток читацьких умінь старшокласників у процесі вивчення української літератури дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / А.В.Усатий. - К., 2008. - 297 с.

Размещено на Allbest.ru