Навчання іншомовного спілкування молодших школярів на уроках англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчання іншомовного спілкування молодших школярів на уроках англійської мови

Шустваль Н.М., Кольцова Г.В.

У статті розглянуто психолого-педагогічні особливості навчання усного мовлення молодших школярів на уроках англійської мови, висвітлено питання організації ефективного навчально-виховного процесу і створення належних умов для оволодіння іноземною мовою молодшими школярами.

Розширення міжнародних відносин, співпраця між країнами і народами з різними мовами та культурами вимагають суттєвих змін у володінні іноземними мовами. Актуальність даної роботи полягає в тому, що в методиці викладання іноземної мови все ще повністю не досліджені всі аспекти навчання іноземної мови на молодшому етапі та гостро стоять питання, як допомогти дитині перебороти мовний бар'єр та прищепити їй любов до іноземної мови, що зумовлено потребами сучасності. Саме перед учителем сучасної школи стоїть питання, як організувати процес навчання, щоб учні були здатні використовувати іноземну мову в реальних життєвих ситуаціях. Основною метою навчання іноземних мов є формування й розвиток комунікативної культури школярів, практичне оволодіння іноземною мовою. Ми наголошуємо, що завдання кожного вчителя полягає в тому, щоб створити умови для практичного оволодіння мовою кожним учнем, вибрати такі методи навчання (інтерактивні методи), які б давали можливість кожному учню виявити свою активність і обов'язково враховувати вікові та індивідуальні особливості молодших школярів.

Мова за своєю специфікою і соціальним значенням - явище унікальне: вона є засобом спілкування, збереження й засвоєння знань, формою передачі інформації, частиною національно-духовної культури. Однією з головних цілей навчання мови є формування комунікативної компетенції, пов'язаної з оволодінням усіма видами мовленнєвої діяльності і культурою мовлення.

Комунікативний підхід найбільш повно відбиває специфіку викладання іноземної мови як навчального предмета. У методиці часто вживають термін комунікативно-діяльнісний підхід. Цей підхід визначено в результаті методичного осмислення наукових досягнень у галузі лінгвістики - теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах із психології та методики навчання іноземних мов (І.О.Зимня, Ю.І.Пассов, Г.В. Рогова, С.В. Шатілов та ін.) [1; 5]. Реалізація комунікативного підходу означає, що формують іншомовні мовленнєві навички і вміння шляхом (і завдяки) іншомовної мовленнєвої діяльності учнів. Принцип комунікативності - провідний методичний принцип, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови - навчити учнів іншомовного спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Спілкування - це необхідна умова розвитку людини в суспільстві. Сучасна шкільна методика навчання школярів мовлення виходить з теорії мовленнєвої діяльності, концептуальні положення якої розроблені видатними вченими Л.С. Виготським, О.М. Леонтьєвим та ін. Л.С. Виготський висунув такі поняття та ідеї: мовленнєва діяльність;мовний розвиток - процес, пов'язаний із психічним розвитком, розвитком практичної діяльності, соціальних форм поводження. Ученими (Л.С. Виготським, І.А. Зимньою, О.М. Леонтьєвим, В. Пассовим, С.В.Шатіловим) [1; 4] розроблені основні положення особистісно-діяльнісного підходу до навчання. Цей принцип передбачає побудову процесу навчання як моделі процесу реальної комунікації [4]. Проблема використання інтерактивних методів та прийомів розроблялася багатьма вченими. Методичний аспект інтерактивної технології частково досліджували Д.В. Джонсон, І.М.Казанцев, О.І. Пометун, Л.В.Пироженко [3].

Мета нашої роботи - акцентування уваги на психолого-педагогічних особливостях навчання молодших школярів та розкриття необхідності використання комунікативного підходу в навчанні іншомовного спілкування.

Головною метою навчання іноземної мови в початковій школі є формування в учнів комунікативної компетенції, що забезпечується лінгвістичним, мовленнєвим і соціокультурним досвідом, узгодженим із віковими можливостями молодших школярів. Головна мета визначає зміст навчання іноземної мови учнів початкової школи, що базується на ідеях оволодіння нею в контексті міжкультурної парадигми та передбачає взаємопов'язане засвоєння мови і культури.

Дидактичними та методичними принципами, за якими побудовано зміст навчання, є принципи комунікативного спрямування, особистісно орієнтованого навчання, урахування випереджального вивчення рідної мови, мінімізації змісту навчання, ситуативності й тематичної організації, діяльнісного характеру, диференціації та індивідуалізації навчання, соціокультурного спрямування, взаємопов'язного та збалансованого навчання, сприяння розвитку, навчанню й вихованню, а також принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності: читання, аудіювання, письма та говоріння. Згадані принципи визначають основні характеристики змісту навчання іноземної мови, який відповідає актуальним комунікативно-пізнавальним інтересам молодших школярів, відбиває реальні потреби використання мови як засобу спілкування; стимулює розвиток інтересів та позитивного ставлення до іноземної мови, здійснює вплив на мотиваційну сферу молодших школярів; залучає учнів не тільки до нового для них мовного коду, але й до культури народу - носія мови; забезпечує освітні, виховні й розвивальні потреби школярів, стимулює самостійну діяльність.

Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовила не тільки реалізацію оновленого змісту освіти, але й вибір адекватних методів і технологій навчання. Ми вважаємо необхідним використання інтерактивних методів навчання, що є актуальним для сучасної освіти й виступає важливим складником у формуванні компетентної особистості учня. Обираючи певні методи навчання, на перше місце висувається питання про способи організації та представлення навчального матеріалу.

Слушно зазначити, що вчитель, який працює з наймолодшими школярами, повинен завжди враховувати основні психофізіологічні характеристики учнів молодшого шкільного віку, якими є підвищена емоційність (забезпечення яскравої наочності); незначний досвід раціональних прийомів виконання навчальної діяльності (використання мовних та мовленнєвих опор); мимовільність уваги, низький рівень її концентрації (орієнтація на сильний подразник у вигляді ілюстрованих дидактичних засобів); імпульсивність, емоційність, перевага збуджувальних процесів над гальмівними (раціональний добір дидактично доцільних видів діяльності); здатність до запом'ятовування неусвідомленої інформації (презентація окремих граматичних явищ на рівні лексичних одиниць без аналізу їх структур); розвинена пізнавальна діяльність (застосування ігрової діяльності); схильність до копіювання та наслідування дій (застосування нескладних автентичних зразків мовлення, спрощених моделей спілкування); превалювання конкретного наочно-образного мислення над аналітико-синтетичною діяльністю (вправи та завдання не мають містити складні аналітичні дії); недостатній рівень усвідомленого творчого ставлення до виконання навчальної роботи (планування, узагальнення, систематизація, порівняння), (використання зразків як опор). Відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти метою навчання іноземної мови у межах базового курсу є оволодіння учнями основами іншомовного спілкування, у процесі якого здійснюється навчання, виховання і розвиток особистості.

Ураховуючи специфіку предмета іноземної мови, особливе місце займають тут інтерактивні технології навчання. Такі технології можуть забезпечити необхідні умови для активізації пізнавальної та мовленнєвої діяльності кожного учня та достатньої мовленнєвої практики для формування необхідних навичок та вмінь.

Щоб сформувати мовну особистість, необхідно враховувати надбання психології в цій сфері. Практика показує, що досить часто вчителі нехтують саме цим компонентом. Але ж спілкування - не проста передача інформації однієї особи іншій. Спілкування - це необхідна умова розвитку людини в суспільстві. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом, у центрі навчання перебуває сам школяр, його мотиви, цілі, його неповторна індивідуальність, тобто учень як особистість. Учитель у контексті такого підходу визначає навчальну мету уроку, організовує, спрямовує і корегує увесь навчальний процес, виходячи з інтересів учня, рівня його знань і вмінь. Розглядаючи спілкування як організацію і керування навчальною діяльністю учнів, прихильники особистісно-діяльнісного підходу орієнтують процес навчання на вирішення школярами дослідницьких, комунікативних, пізнавальних завдань, а це вимагає визначення таких видів роботи, що спрямовані на розвиток творчих здібностей учнів.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор. Спільне вирішення питання на основі аналізу обставин і відповідної ситуації - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове), де учень і вчитель є рівноправними партнерами. Проблема використання інтерактивних методів та прийомів розроблялася багатьма вченими. Методичний аспект інтерактивної технології частково досліджували Д.В.Джонсон, Л.В. Пироженко, О.І. Пометун.

Учні починають користуватися мовою, коли вони передають або отримують інформацію, що є корисною для обох, мовця і слухача. Це і є інтерактивність. Дефініція «інтерактивність» - вид діяльності або спілкування з іншими людьми з метою отримання та передачи певної інформації [6, с.748]. «Обмін є основною одиницею розмови... Лінгвістична інтерактивність є спільною діяльністю», що включає в себе «установлення трикутника відносин між відправником, одержувачем і ситуативним контекстом», де спілкування може бути усним чи писемним [7]. Як доводить практика, однією з основних передумов розвитку усного мовлення учня є формування в нього мотивації до цієї діяльності, потреби в ній. Тому ми наголошуємо на необхідності використання зацікавлюючих елементів на уроці. Обовязковим, на нашу думку, є використання warming-up activities (lead-in) для створення мотивації навчання. Вивчення лексичних одиниць є фундаментом оволодіння в майбутньому мовою як цілісною системою. Педагог має навчити школярів активному мовленню, що реалізується в технологіях, які передбачають різні вправи: а) семантизація лексики; демонстрація предметів; семантизація текстів; мовні здогадки; б) імітаційні вправи (на основі повторювань за зразком); в) підстановчі вправи; г) трансформаційні вправи [2]. Наприклад, під час вивчення алфавіту слід показати дітям букву та малюнок, запропонувати знайти «загублену» букву на малюнку, виділити букву серед інших, знайти букву-»сестричку», розмалювати букву (завдання для візуалів); проспівати букву; проговорити букву від імені різних персонажів; прослухати пісню (для аудіалів); «оживити» букву; показати її жестами, тілом, пограти в гру «Мухобійка» (для кінестетів).

Розвиток мовлення дитини не можна розглядати ізольовано від розвитку її мислення і сфери пізнавальних інтересів в цілому. Кожен з тих, хто спілкується, досягає своїх цілей за допомогою говоріння, аудіювання, читання, письма, паралінгвістики (інтонації, паузації і т.ін.), проксеміки (рухів тіла, поз, міміки) і якоїсь спільної діяльності. При цьому спілкування здійснюється трьома способами:

- інформаційним (обмін думками, ідеями, інтересами, почуттями тощо);

- інтеракційним (взаємодія під час спілкування);

- перцептивним (сприйняття й розуміння людини людиною).

Отже, етап початкової школи можна вважати своєрідним стартом для розвитку ситуацій вищого рівня. Спілкування молодших школярів - це «перехідний рівень комунікації», зумовлений психологічними й інтелектуальними особливостями.

Рольова гра, як вид інтерактивної технології, є важливою на етапі повторної соціалізації. Слід зазначити, що рольова гра для початкової школи будується на основі навчання спілкуванню. На початковому етапі вона є основним видом завдань, мета яких - формування навичок і вмінь усного мовлення. У результаті в широкому розумінні гра як основний вид діяльності молодших школярів на уроках стає прототипом реальних стосунків у дитячому колективі, створює атмосферу зацікавленості в діалозі з ровесниками саме іноземною мовою.

Щодо особливості мислення молодших школярів, то воно конкретне. На початковому етапі опанування мови діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Чим менша дитина, тим більше навчальний процес має спиратися на її практичні дії. Усі види діяльності, типові для молодшого школяра, мають бути по можливості включені в загальну канву уроку. І чим більше буде задіяно видів сприйняття, тим ефективнішим буде навчання. Цікавий підхід до вивчення іноземної мови - це комунікативно-ігровий метод навчання. Він забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування. Психологічні, фізичні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам'ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування. Усе це є передумовами успішного вивчення молодшими школярами іноземних мов. Виходячи з цього, психологи вважають, що гра для дитини - не лише цікавий спосіб провести час, але й спосіб моделювання зовнішнього дорослого світу, спосіб моделювання взаємин.

Важливо, щоб діти почувалися вільно і разом з учителем «створювали» урок. Ми пропонуємо обов'язково використовувати фізкультхвилинки. Ця форма релаксації сприяє тому, що рух м'язів знімає розумову напругу, а музика і слово, виступаючи в єдності, впливають на почуття і свідомість дітей. Прикладами такої зарядки є пісеньки «Clap, clap, clap your hands», «One, two, three on the tiptoes», «If you are happy», «My whole body can move» та інші.

Звісно, навчити дітей іншомовному спілкуванню не в мовному середовищі дуже складно. Допомагає вчителю в цьому використання автентичних підручників, аудіо та відео матеріалів, комп'ютерних програм. Комфортність взаємодії дітей під час спілкування іноземною мовою багато в чому залежить від того, як використовуються різноманітні організаційні форми навчання. Поруч із індивідуальною та фронтальною роботами необхідно також активно впроваджувати в навчальний процес і інші форми: групові, колективні.

Хочемо наголосити, що використання елементів проектної роботи є дуже цікавим та ефективним для навчання молодших школярів. Учні повинні вжити лексико-граматичний, мовний та комунікативний матеріали в створення свого проекту і презентувати його в усному або писемному вигляді. Орієнтовні теми: «My family», «My favourite animal», «My pet», «My house», «My best friend», «My favourite toy», «My working day», «My holidays».

Одним з ефективних прийомів забезпечення інтересу дітей до навчання, їхньої активності та працездатності є використання прислів'їв, приказок та скоромовок. Вони допомагають у вимові окремих складних голосних та приголосних, особливо тих, що відсутні в рідній мовою. Такий вид роботи є також розрядкою для дітей. Наприклад, можна взяти такі прислів'я та приказки для тренування звука [w]: Where there is a will there is a way. Watch which way the cat jumps. Сприйняття та запам'ятовування полегшується для учнів при використанні віршів та римівок. Пісні також є невід'ємною частиною у вивченні граматики на початковому етапі. «Weather song for kids», «The sun comes up», «Good morning song», «School objects», «Family songs», «Numbers songs» та інші.

Отже, ми доходимо висновків, що комунікативна методика передбачає навчання граматики на функціональній та інтерактивній основі. Це означає, що граматичні явища вивчаються не як «форми» та «структури», а як засоби відображення певних думок, відносин, комунікативних намірів. Граматика на початковому етапі не пояснюється. Граматичні конструкції вводяться у вигляді мовних прикладів. Діти заучують їх, а потім використовують в мовленні за аналогією.

Таким чином, використання інтерактивних технології є доцільним і життєво-необхідним для формування мовленнєвих та мовних навичок молодших школярів, перетворює нудний і монотонний процес повторення готових фраз на вмотивований процес навчання іншомовному спілкуванню. Ефективність мовленнєвого розвитку дітей значною мірою залежить від урахування даних сучасної психології і психолінгвістики. Розвиток усного мовлення дитини залежить від низки умов. Для того щоб усне мовлення дитини розвивалося, необхідно, щоб її мовленнєва практика була активною. Комунікативна активність дітей передбачає активну участь у всіх видах лінгвістичної діяльності.

Ми вважаємо, що послідовне впровадження інтерактивних технологій сприяє підвищенню позитивної мотивації учнів, покращує ефективність роботи вчителя та підвищує рівень знань учнів.

Стаття не висвітлює всі аспекти навчання іншомовному спілкуванню молодших школярів, тому в наших планах на майбутнє - продовження дослідження даної теми та пошуку нових шляхів формування мотивованої діяльності учнів початкової школи для розвитку мовленнєвої компетенції.

усне мовлення школяр англійський

Література

1. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991. - 234 с.

2. Кравченко І. М. Методичні рекомендації вчителеві, який викладає в 1 класі // Англійська мова в початковій школі. - 2012. - № 10. - С. 5-7.

3. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови / переклад Л.В.Биркун. - London: Oxford University Press, 1998. - 48 с.

4. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.

5. Рогова Г. В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе: пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1998. - 356 с.

6. Macmillan English Dictionary for Advanced Learners, International Student Edition. - London, 2006. - P. 748.

7. Wells, G. Et.al. learning Through Interaction: The Study of Language Development. - Cambridge: CUP, 1981. - 456 р.

Размещено на Allbest.ru