Постановка проблеми. Здоров'я дітей - одне з основних джерел щастя, радості та повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства. Для України головною проблемою, яка пов'язана з майбутнім держави, є збереження та зміцнення здоров'я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного розвитку молодого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, зокрема дитячої.

Сьогодні здоров'я розглядається як стан повного фізичного, духовного, психічного та соціального благополуччя людини. Знайти своє місце у мінливому світі, виявити здібності, мати життєву перспективу, стати корисною суспільству може тільки та людина, яка фізично розвинена, соціально адаптована, психічно врівноважена, має духовну основу. Навчити дітей берегти та зміцнювати своє здоров'я - один із пріоритетних напрямів державної політики в галузі освіти.

Мета статті описати зміст і форми роботи вчителів ЗОШ щодо формування компетенції батьків у процесі виховання ціннісного ставлення дитини до здорового способу життя.

Відповідно до мети статті виокремимо основні завдання дослідження:

• описати способи використання новітніх технологій у загальноосвітніх навчальних закладах щодо формування компетенції батьків у процесі виховання ціннісного ставлення дитини до здорового способу життя;

• окреслити значення психологічної комфортності, стабільності та соціального благополуччя для дитини як стимулів здорового способу життя та відновлення здоров'я;

• показати як застосовуються оздоровчі методики, які включають систематичний комплекс заходів щодо свідомого ставлення до власного здоров'я через виховання здорової особистості в системі „хортинг“.

Основними документами, що визначають мету, стратегічні напрямки та завдання, на які має бути спрямована реалізація державної політики у сфері освіти, є: Указ Президента України від 26.06.2013 „Про національну стратегію розвитку освіти на період до 2021 року“, „Державний Стандарт початкової загальної освіти“ (2011) тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема готовності вчителів до впровадження здоров'язбережувальних технологій щодо виховання та навчання учнів має відображення у працях вітчизняних та зарубіжних учених - класиків з педагогіки та психології, зокрема: Г. Ващенка, Я. Коменського, А. Макаренка, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. Зазначене актуалізує проблему, означену в минулому, яка набула ще більшої гостроти на сучасному етапі розвитку шкільної освіти. У контексті досліджуваної нами теми науковий інтерес становлять праці вітчизняних учених (В. Андрущенка, І. Беха, С. Гончаренка, І. Зязюна, О. Киричука, В. Кременя, С. Максименка, Н. Ничкало та ін.), які присвячені модернізації системи неперервної освіти. Вагомими є напрацювання Л. Лук'янової, С. Нікітчиної, О. Огієнко, В. Олійника, Л. Сігаєвої та ін., що висвітлюють напрями розвитку освіти дорослих в Україні. Значний внесок у розроблення теоретичних і методичних засад професійної освіти здійснили Р. Гуревич, О. Дубасенюк, О. Лавріненко, А. Нісімчук, Л. Онищук, О. Пєхота, М. Солдатенко, Г. Яворська та ін. Ефективні підходи до практичного впровадження інноваційних педагогічних технологій в освітній процес розробили В. Биков, Н. Морзе, В. Сергієнко, О. Співаковський та ін. Методичні основи психолого-педагогічної підготовки вчителя розкрили: Л. Даниленко, А. Кузьмінський, О. Савченко, Л. Хомич та ін. Науково-методичні основи підготовки майбутніх учителів до формування здорового способу життя розкрили: В. Бобрицька, В. Оржеховська, Л. Сущенко та ін. Особливості організації внутрішньошкільної методичної роботи та її роль у системі неперервної освіти висвітлено у дослідженнях: І. Жерносека, Н. Клокар, М. Поташника та ін.

Дослідженню теоретичних і прикладних аспектів проблеми здоров'язбереження молодого покоління приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: Г. Апанасенко, Л. Горяна, О. Дубогай, С. Лапаєнко, Л. Попова та ін. Сутність валеологічної культури учнів за сучасних умов навчання розкрили Т. Бойченко, О. Бондаренко, Л. Ващенко, М. Гончаренко, В. Горащук, В. Грибань, С. Кондратюк та ін. Соціальні проблеми здоров'я дітей і підлітків проаналізували Л. Бойко, Ю. Науменко, Є. Неведомська та ін. Головні чинники формування здоров'язбережувального освітнього середовища у школі визначили О. Ващенко, В. Звєкова, О. Клестова, К. Оглоблін та ін.

Виклад основного матеріалу. Найважливіша цінність суспільства - життя і здоров'я людини. Проблема збереження здоров'я населення й особливо молоді залишається однією з найбільш актуальних для держави. Стан здоров'я школярів у сучасній Україні викликає занепокоєння як у лікарів, так і в педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації, а також статистичні дані.

Інтеграція України в європейський та світовий освітній простір обумовила необхідність переглянути деякі підходи до навчання школярів, проаналізувати чинники, що гальмують підвищення якості життя та формування самої життєспроможності особистості.

Новий Державний стандарт початкової загальної освіти забезпечує формування однієї з основних ключових компетентностей - здоров' язбережувальної, шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури через використання здоров'язбережувальних технологій.

Аналізуючи стан здоров'я молодого покоління, медики стверджують, що за останні десять років захворюваність дітей шкільного віку зросла на 27 %. Якщо в перших класах налічується близько 30 % дітей, які мають хронічні захворювання, то у п'ятому класі їх відсоток зростає до 50 %, а у дев'ятому - до 64 %. Учнівська молодь фактично позбавлена рухової активності, проводячи час біля екранів телевізорів та моніторів комп'ютерів, що призводить до великої кількості захворювань. Тому головним завданням у діяльності педагогів має стати збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування у них позитивної мотивації до здорового способу життя. Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя.

Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров'язбережувальної педагогіки. Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, перебуваючи у постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільним психологом, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров'я всіх суб'єктів педагогічного процесу. Слід зазначити, що здоров'язбережувальна педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Водночас поняття „здоров'язбережувальні технології об'єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів. Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров'я учнів. Здоров'язбережувальні - ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці у школі, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини.

Мета всіх здоров'язбережувальних освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання у повсякденному житті. У школі найбільш доцільними є технології, в основу яких покладено комплексний характер збереження здоров'я, в яких береться до уваги більшість чинників, що впливають на здоров'я, враховуються вікові та індивідуальні особливості учнів, контролюється виконання настанов, зміст яких має здоров'язбережувальний та профілактичний характер, в яких звертається увага на покращення санітарно-гігієнічних умов навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог, на формування позитивного ставлення учнів до навчального закладу, взаємоповагу та взаєморозуміння між учителями й учнями та учнів між собою, на оцінку ефективності технології й на залучення батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує великої уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність за здійснення оздоровчої діяльності відводиться освітній системі, яка має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров'язбережувальним. Практикують особистісно зорієнтований стиль навчання та стосунків з учнями; створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів та їхніх батьків. Особливо слід відзначити психологічний вплив, який чинять батьки на дитину. Високий авторитет батьків, базуючись на визнанні досвіду, заслуг і достоїнств, а не на страху, навчає дитину повазі до старших. Виховуючи в собі повагу до оточуючих, дитина виховує насамперед повагу до себе, дбає про своє здоров'я і здоров'я своїх рідних.

Василь Олександрович Сухомлинський писав у своїй відомій книзі „Серце віддаю дітям“: „Я не боюся ще й ще раз говорити: турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили“.

В охороні здоров'я та фізичному русі нашої країни значне місце займає впровадження різних форм і методів фізичної культури у повсякденне життя на основі обґрунтованих рекомендацій з питань раціонального режиму праці і відпочинку, оптимальної рухової активності. У світі існує багато бойових мистецтв, які пропагують культуру і традиції своїх держав і народів. Але серед них не було таких, які б розвивали традиції і культуру українського народу. А тепер є, і називається цей винахід українських патріотів-спортсменів хортинг.

Хортинг - молодий український національний вид спорту, який має тривке вікове підґрунтя. Як спортивний вид він є лише прикладною частиною способу життя - виховання людини духовної на підставі Віри й Національної Ідеї. Це нова система фізичної підготовки дітей та юнацтва, вид бойових єдиноборств, в якому оцінюється техніка удару і кидка, атака і захист, тут заохочують за сміливість і карають за боягузтво. Словом, - істинно козацька забава, спрямована на популяризацію фізкультури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей і юнацтва до здорового способу життя, виховання в дусі патріотизму, любові до своєї Батьківщини.

Датою народження хортингу вважається 21 серпня 2009 року. Саме тоді вийшов наказ № 3000 Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, яким хортинг визнано видом спорту. Слово,, хортинг" походить від назви славного острова Хортиця, де знаходилася Запорозька Січ. Національна гордість, ставлення до військової підготовки, виховання характеру та незламний дух наших козаків-переможців були взяті за основу при створенні хортингу як виду спорту. Організація фізично-духовного виховання на засадах українського національного виду спорту хортингу у загальноосвітніх навчальних закладах спрямована на проведення різноманітних заходів для формування фізичного, морального, духовного розвитку молодого покоління.

Мета виховної роботи засобами хортингу - формування особистості, громадянина, людини, спрямованої на здоровий спосіб життя, відданої своєму улюбленому виду спорту. Звідси й завдання, які вирішуються у процесі виховної діяльності, а саме:

• оздоровлення вихованців, виховання стійкого інтересу і цілеспрямованості у спорті, наполегливості, працьовитості, почуття міри;

• формування позитивних якостей характеру, здорових інтересів і потреб;

• прищеплення потрібних гігієнічних навичок, дисциплінованості.

У патріотичному вихованні старших підлітків під час занять хортингом використовуються різні організаційні форми. Як свідчить практика, найефективнішими формами організації і проведення з учнями активного дозвілля є змагання на призи відомих земляків, спортивні вечори, які сприяють формуванню активної життєвої позиції, організації здорового способу життя, розвитку фізичних і розумових якостей. Систематичне й цілеспрямоване застосування української боротьби хортинг допомагає формуванню у школярів свідомих переконань, розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань, а також сприяє психологічній та фізичній підготовці учнівської молоді до майбутньої професійної діяльності. Хортинг як комплексний вид бойового мистецтва, народжений в Україні, має в собі як філософські, так і психологічні важелі щодо виховання дітей та юнаків. Він базується на принципах спортивної підготовки як багаторічний, цілорічний, спеціально організований навчально-тренувальний процес всебічного розвитку, навчання та морально-етичного виховання спортсменів.

Сім'я - життєдайний осередок, що формує поняття про культуру сімейних взаємин, атмосферу любові, доброзичливості та підтримки, вона дає можливість свідомо ставитися до життя як найвищого дару природи. Проте досвід нашого педагогічного колективу Монастирищенського НВК „Ліцей - ЗОШ І-ІІІ ст. „Ерудит" Черкаської області свідчить, що активними учасниками навчально - виховного процесу, спрямованого на підвищення педагогічної культури батьків із формування здорового способу життя та покращення психологічного клімату в сім'ї в системі „хортинг“, є не лише шкільні вчителі, а й батьки учнів. Формування компетенції батьків здійснюється нами через шкільну раду, лекторій для батьків, батьківські університети, шкільні та класні батьківські збори, участь батьків у проведенні масових шкільних заходів по збереженню здоров'я. Для прикладу наведу попередній план роботи батьківського лекторію для 1-4 класів (табл.1).

Таблиця 1. План роботи батьківського лекторію „Університет батьківських знань" на І семестр 2014-2015 н. р.

У роботі засідань цього університету обов' язково бере участь шкільний психолог. У своїх виступах він доносить знання про індивідуально-психологічні особливості дітей різних вікових груп з метою раціональної організації сімейного виховання; висвітлює питання психологічних аспектів ранньої профілактики шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю та наркотиків, запобігання бездоглядності та жорстокого ставлення до дітей у сім'ї. Докладніше про це може розповісти сама тематика його виступів.

Орієнтовна тематика виступів шкільного психолога на засіданнях батьківського університету.

ціннісне ставлення дитина здоровий спосіб життя

Психологічна готовність та адаптація дитини до школи. Складові шкільної готовності. Шляхи корекції неготовності до школи. Адаптованість до школи. Прояви дезадаптації. Допомога батьків у швидкій адаптації першокласника.

Психологічні умови успішного навчання молодшого школяра. Організація навчальної роботи молодшого школяра. Як допомогти дитині у приготуванні уроків. Уміння вчитися, його складові. Роль батьків у формуванні навчальних вмінь. Труднощі у навчанні та їх подолання. Класи інтенсивної педагогічної корекції та їх роль в оптимізації навчання.

Розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Прояви порушень емоційно-вольової сфери дітей. Допомога батьків у подоланні тривожності, агресивності, страхів, інших емоційних порушень у дітей. Невротичні прояви та їх запобігання. Чи може бути гра ліками від тілесних і душевних хвороб. Як використовувати гру, коли дитина хворіє.

Побудова психологічного контакту між школярем і батьками. Типові помилки у вихованні та шляхи їх подолання. Стилі сімейного виховання. Природність у вихованні дитини. Як карати і як хвалити. Безумовне прийняття дитини як запорука її психічного благополуччя.

Готовність до навчання в середній школі. Основні новоутворення молодшого шкільного віку (довільність, рефлексія, теоретичне мислення). Навчальні навички як передумова успішного навчання майбутнього п'ятикласника. Емоційні проблеми, пов'язані із закінченням початкової школи.

Попередження шкідливих звичок та пропагування переваг здорового способу життя.

З метою збереження та зміцнення здоров'я дітей проводиться анкетування батьків стосовно рівня захворюваності дітей, встановлення рівня обізнаності батьків щодо профілактики ускладнень хронічних захворювань, запобігання порушень постави, проблем запровадження активних форм оздоровчої роботи, відпочинку в сім'ї. З метою вирішення цих проблем закладом розроблено практичні завдання для батьків та учнів.

Практичні завдання для батьків та дітей

Протягом двох тижнів провести спостереження над тим, як у сім'ї організовано режим дня дитини відповідно до встановлених норм. У разі потреби вжити заходів щодо усунення помічених недоліків.

Провести спостереження, як син чи донька запам'ятовує матеріал підручника (скільки разів читає текст, чи розповідає про себе, вголос зміст прочитаного). На основі відтворення дитиною (дослівного, своїми словами) змісту тексту, а також відповідей на поставлені запитання, встановити, наскільки ефективні прийоми запам'ятовування застосовує дитина.

Скласти власний режим дня і щоденно протягом двох тижнів відмічати виконання (або невиконання його пунктів) за допомогою позначок: „+“ або „-“.

Записати, скільки зауважень отримала (в) від батьків щодо порушення режиму дня.

Разом з учителем проаналізувати педагогічну ситуацію.

Діагностика здоров'я учнів