Значення хортингу як національної спортивно-оздоровчої системи у вихованні дисциплінованості в дітей 5-7 років

Сергій Пятіков

Актуальність. Питання фізичного, психічного та соціального здоров'я дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку є одним із головних питань першого перехідного періоду людини не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу, про що свідчить велика кількість науково-методичних робіт та досліджень психологічного, фізіологічного, соціального стану дитини.

Існує безліч методик адаптації дитини до соціуму, але у них недостатньо розглянуто вплив занять із хортингу на свідомість дітей 5 - 7 років.

Мета статті: дослідити психолого-фізіологічні особливості дітей 5 - 7 років і розробити таблицю формування навичок, що впливають на виховання у них дисциплінованості на заняттях із хортингу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування особистості починається із дошкільного віку, коли у дітей виникають особистісні новоутворення: бажання та мотиви, починається вивчення моральних норм і формування поведінки. Бажання та мотиви - це насамперед діяльність і поведінка дошкільника, що існують не окремо, а поряд, вступаючи у різні співвідношення на підставі дотримання моральних норм. Починають формуватися моральні оцінки та уявлення. Дослідниками доведений взаємозв'язок емоційних реакцій дітей на вплив слів, вчинків дорослих, що сприяє виникненню самолюбства, гордощів, проявів власної гідності тощо. Формування самолюбства (психологічна якість) спонукає дитину до активної діяльності. Самолюбство - переживання сорому, ніяковості. Воно виникає, якщо дитина отримує позитивну оцінку; хороше ставлення до неї дорослих за умови, що ця оцінка дається авторитетною для дитини особою, є для неї важливою та сприяє викликанню самооцінки.

Із зростанням морального досвіду та самосвідомості у період 5 - 7 років відбувається розвиток почуттів: сором'язливості, власної гідності, самолюбства, гордощів. У дошкільному віці з'являється і певне відношення до своїх можливостей та до себе. Діти 5 - 6 років у більшості випадків переоцінюють власні можливості, а у віці 7 років - чесно заявляють: „умію сам одягатися“, „умію сам їсти“ тощо. Процес формування довільної поведінки, що почався ще в середньому дошкільному віці, продовжується у старшому. У цьому віці дитина достатньою мірою знає свої можливості, сама ставить мету дії і знаходить засоби для її досягнення. У неї з' являється можливість планувати свої дії та здійснювати аналіз і самоконтроль.

Відомі психологи (Д. Ельконін, Г. Костюк, Л. Люблінська та ін.) підкреслюють, що дошкільний вік - неодноманітний період для розвитку та виховання дитини, це - величезний шлях - від визначення себе особистістю („Я - сам“) до розкриття власного внутрішнього світу, самопізнання, самосвідомості. Ці чинники спонукають особистість через задоволення потреб у діяльності, спілкуванні, прояві власної поведінки, а також характеру мотивів. Перед тренером-педагогом стоїть головне завдання - закласти фундаментальні основи для всебічного та гармонійного розвитку, вільного прояву і розкриття здібностей особистості. Таким чином, саме під час дошкільного віку потрібно формувати психологічні передумови майбутньої життєдіяльності: відповідно обставинам і за вказівками діяти правильно; розвивати довільні рухи, що узгоджувалися б із властивостями предметів оточуючих дитину у практичній діяльності; планувати послідовність виконання власних дій для очікування позитивних результатів; сприяти розвитку різних рухових навичок [2; 3; 4].

У процесі роботи з групами дітей першого дитинства тренер-педагог має враховувати особливості дітей 5 - 7 років, що суттєво відрізняються від дітей раннього (1 - 3 роки) та другого (8 - 11, 12 років) дитинства. Хоча діти 5 - 7 років вже володіють видами уваги, говорити про їх якість дуже важко. Відомо, що старші дошкільники можуть займатися одним видом діяльності не більше 10 - 15 хвилин. Тому тренеру потрібно враховувати ці знання під час планування заняття (тренування), правильно підбирати завдання та форми проведення. У дітей 5 - 7 років слабо розвинута увагу та можливість переключатися з одного виду діяльності чи предмету на інший. Ще існує висока ступінь розсіяності.

Тож важливим засобом є правильне спілкування тренера (педагога) з дітьми. Суворість, надмірна вимогливість та суха термінологія не сприяють зосередженню уваги дитини. Жива емоційна мова тренера (педагога) з проявом поваги до дитини, з елементами гумору та обізнаності мультиплікаційних і „кіношних“ героїв, що користуються популярністю у дітей, не зможе залишити їх байдужими, не викликавши прояв уваги [2, с. 171-172].

Під час роботи з групами початкової підготовки із вивчення хортингу слід враховувати той факт, що рушійними для розвитку психіки старшого дошкільника є суперечності, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба у спілкуванні, за допомогою якої засвоюється соціальний досвід; потреба у зовнішніх враженнях, у результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, що сприяє оволодінню цілою системою різноманітних навичок та вмінь [4, с. 106].

Для більш ефективного засвоєння навчального матеріалу слід змінювати форми роботи над вивченням та удосконаленням технічних елементів хортингу - грою або естафетами, якщо професійна підготовка тренера (педагога) на високому рівні та якщо матеріальна база місця заняття достатньо обладнана відповідним знаряддям для підвідних вправ та елементів, яке могло би бути використаним при вивченні техніки єдиноборства.

Як відомо з багатьох наукових досліджень, гра є провідною діяльністю у дошкільному віці, вона має значний вплив на психологічний розвиток дитини. Одним із компонентів структури гри є правила. У грі уперше виникає нова форма задоволення дитини - радість від того, що вона діє так, як вимагають правила. Значний вплив на розумовий розвиток дитини має навчання. На початок дошкільного віку психічний розвиток дитини досягає такого рівня, за якого можна формувати рухові, мовні, сенсорні та ряд інтелектуальних навичок, з'являється можливість вводити елементи навчальної діяльності [2; 3; 4, с. 109 - 110].

Фахівці з педагогіки, психології та фізіології вважають, що дошкільний вік - один із найбільш відповідальних періодів життя дитини для формування фізичного здоров'я та культурних навичок, які забезпечують його вдосконалення, зміцнення і збереження у майбутньому. Дані статистики підтверджують, що 40 % захворювань у дорослих людей - це „фундамент“, закладений у віці до 7 років. Такі факти викликають чималий інтерес широкого кола науковців, фахівців різних країн світу, які надають великого значення фізичному вихованню у дошкільний період, тобто гармонійному розвитку дитини та вдосконаленню її рухової координації, основних рухових умінь і навичок; позитивному впливу на психомоторний, розумовий й емоційний розвиток дітей; формуванню таких якостей, як дисциплінованість, справедливість, відповідальність, чесність, співпраця; розвиткові понять про правила безпеки; формуванню інтересу та любові до спорту.

Тому в програмах з фізичного виховання у дитячих садках майже всіх країнах світу передбачені такі види фізичної активності, як: ходьба, біг, стрибки; метання, штовхання, перетягування, перекочування; змагання з бігу, стрибків, метання у ціль; групові рухливі та прості спортивні ігри; ігри з м'ячами, вірьовками; танці, гімнастика, ритміка тощо.

Отже, фізичне виховання покликане вирішувати завдання рухового, розумового, емоційного, соціального розвитку; сприяти формуванню інтересу до активного способу життя; передбачати вивчення правил безпеки; всіляко заохочувати прояви ініціативи та допитливості дитини.

Наведені вище загальні приклади щодо використання фізичної активності на заняттях із фізичного виховання дітей дошкільного віку у різних країнах світу багато в чому збігаються із завданнями, що ставляться перед тренерами з хортингу, котрі працюють з дошкільнятами та молодшими школярами.

Працюючи з дітьми 5-7 років, тренер має володіти теоретичними знаннями, які він утілюватиме у практичні дії:

1. Психомоторний розвиток. Робота над вивченням та удосконаленням базових технічних елементів хортингу: стійки, блоки й удари руками та ногами, переміщення, акробатика, техніка самозбереження, базова техніка кидків із допомогою ніг, тулуба, рук. Під час формування психомоторних навичок дітей знайомлять із назвою частин тіла, їх пропорційними розмірами. Потім у старших дошкільників формують візуальне сприйняття (здібність до візуальних спостережень, зорову пам'ять і т. ін..), слухове сприйняття.

2. Навчання рухових умінь і навичок. Цей розділ включає такі види фізичної активності: а) ігрову фізичну активність, спрямовану на розвиток і вдосконалення основних рухових умінь і навичок (біг, стрибки, метання, хапання, блокування рук і ніг - ногами та руками в період проведення навчальних двобоїв). Крім контролю за правильністю виконання рухів, дітей вчать повному контролю за рухами свого тіла, щоб рухові уміння, що вивчаються, могли бути використані у різних, навіть нестандартних, незручних ситуаціях; б) акробатику або гімнастику, що передбачає засвоєння програмних елементів хортингу (вправи на рівновагу, лазіння, перекиди, вправи на перенесення ваги з однієї частини тіла на іншу, а також вправи, які сприяють розвитку вибухової сили, наприклад, стрибки (атака: приставним кроком вперед, наскоком; захист: відставним - назад, відскоком, базова техніка самозбереження тощо).

3. Фізична підготовленість. Це - важливий для дошкільників розділ програми з хортингу. Саме на цьому, початковому, етапі дітей слід всіляко заохочувати до фізичної активності, рухових ігор. У зрозумілій формі їм потрібно пояснюватися такі поняття, як активний спосіб життя, правильне харчування, дружба, вміння створювати позитивний клімат у колективі та значення цих складових. Крім теоретичної підготовки, в рамках цього розділу мають проводитися тестування рівня фізичної підготовленості дошкільників. Проте як і в більшості країн світу, так і в хортингу ще не розроблені тести, що дозволяли б оцінювати рівень розвитку компонентів фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. На нашу думку, засобами хортингу можна адаптувати для молодших школярів тестові вправи, розроблені для дітей 5 - 7 років.

Саме в період від 5 до 7 років батьки намагаються записати своїх дітей у різні види спорту, що сприяло б виявленню та розвитку здібностей дитини. Потрапивши до спортивного залу на тренування з хортингу, дитина на першому занятті відчуває себе невпевненою - все нове та незнайоме. Тренер розповідає про: дисципліну, увагу, чітке виконання вправ, вивчення абсолютно нових рухів, котрі до цього не зустрічалися в житті та не були предметом вивчення. Хоча існують рухи, що вже зустрічалися в іншій діяльності дитини, виконання яких приносило почуття захоплення, розуміння та викликало чималу зацікавленість у її якісному виконанні. І лише поступово дитина усвідомлює, що тренер - толерантний, чемний, порядний, позитивно налаштований до неї та на високі результати, уважний до дрібниць тощо.

Отже, перші заняття мають нести адаптативну функцію для новачка. Адаптація для дитини має відбуватися за всіма вимогами: спілкування з дітьми та тренером, фізичні навантаження, правила поводження у залі, роздягальні, на хорті, вчасно приходити на заняття, вчасно виконувати вказівки тренера, бути зосередженим протягом усього періоду перебування у залі. Все це потребує високої самоорганізації дитини.

На початковому етапі вивчення хортингу провідну роль відіграють батьки, котрі мають морально підтримати, десь допомогти дитині у прийнятті рішення на користь занять. А тренер, у свою чергу, має підібрати правильні слова для мотивації дитини до систематичних занять. З особистого досвіду роботи можу засвідчити, що початково-ознайомчий період триває 5-7 занять (15 - 22 календарні дні). Після цього у дитини починає розвиватися стійка навичка до відвідування залу, виявляється обов'язковість щодо відвідування занять та бажання бути кращим тощо. Дитині стає цікавим перебіг подій кожного тренування і вона хоче встигати виконувати все заплановане навчальним процесом. Формується комплекс позитивних мотивів, що приводять „молодого спортсмена“ до залу.

Під кінець першого місяця занять новачок переходить до розряду учнів, які „знають, і саме головне - вміють, а якщо не вміють, то тренер навчить!“. фізичний виховання дисциплінованість хортинг

На другому місяці занять хортинг для батьків стає ефективним інструментом для виховання: „Будеш погано себе вести у садочку (школі) - на хортинг не підеш!“. У батьків з'являється дієвий інструмент впливу на дисципліну та не бажання дитини здійснювати ту чи іншу трудову, навчальну діяльність. Дитина стає більш дисциплінованою, уважною, толерантною тощо. Слід зазначити, що особистісний розвиток старшого дошкільника залежить від його вмінь долати труднощі. Без розвитку вольових якостей і твердого характеру не можна досягти успіху. У зв'язку з цим багато залежить не тільки від активності учнів, а й тренера з хортингу, який має інтуїтивно відчувати вихованців, тобто: поступово посилювати вимоги до кожної дитини, сприяти досягненню нею успіху в діяльності; заохочувати до прагнення та готовності дитини виявляти самостійність й ініціативу; поступовий перехід від завдань, пов'язаних із виконанням вимог тренера за його прямими інструкціями (двобій), до творчих завдань за власним бажанням дитини (двобій за правилами хортингу); створення таких умов, за яких дитиною реалізуються першочергові завдання у її творчій діяльності під час занять (правильний добір партнера, періодична зміна партнера по двобоях тощо).

Протягом дошкільного дитинства розвивається така моральна якість, як дисциплінованість, що є також основною для виховання особистості.

Що ж таке дисципліна та дисциплінованість? Дисципліна - твердо установлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу [1, с. 224]. Отже, дисциплінованість - це здатність самостійно, в залежності від ситуації приймати свідомі рішення, на які впливає виховання, звички, моральні якості, світогляд та мотивація людини; здатність свідомо виконувати правила поведінки, обов'язки, доручення у сім'ї, в дитячому садочку, школі, на тренуваннях, у побуті тощо. Виховання дисциплінованості - одне з найскладніших завдань педагогічної теорії та практики. Окремі педагоги схильні вважати дисциплінованість не лише засобом запобігання поганих звичок, а й головною умовою успішності навчання. Це, як відомо, найпоширеніший прояв авторитарної навчально-дисциплінарної моделі виховання. Важливо сформувати основи цієї морально-вольового якості, насамперед - через активну слухняність (вміння дитини слухатися дорослих, виконувати поставлені ними завдання, поради, вказівки). Для дитини у віці 5 -7 років визначальну роль відіграє бажання „бути хорошим“, заслужити похвалу близької людини. З часом слід підводити дітей до розуміння значущості вимог дорослих і свідомого їх виконання. Головна умова успіху виховної роботи - відповідність вимог щодо можливостей їх розуміння дитиною, їх аргументованість та доцільність, зв'язок із інтересами дитини та потребами життя.

У теорії виховання дискутується питання про можливість застосування покарань, зокрема у вихованні дітей дошкільного віку. У цьому віці дитина характеризується пластичністю нервової системи та вразливістю. Батьки, тренер, вихователі мають мотивовано, не принижуючи дитину, пояснити їй зміст провини та можливі наслідки (наприклад, заборона на певний час грати іграшкою, бо її поламали, забруднили тощо). Неприпустимими є фізичні покарання і залякування дитини. Ефективним виховним методом стосовно дітей, які порушують дисципліну, є призначення їх „відповідальними44 за порядок у групі, оскільки подібне рішення засвідчує довіру педагога до них.

Вищим проявом свідомої дисциплінованості дитини 5 - 7 років є відповідальна поведінка - самостійне встановлення та виконання вимог, норм поведінки, діяльності (наприклад, одягання, переодягання хортингіста у спеціальну форму та інші процеси, що передбачені розпорядком дня). Таким чином, вихованню дисциплінованості (відповідальної поведінки) сприяють: приклад батьків, тренера; повчання дітей через позитивні вчинки, та з метою усвідомлення кінцевого результату; своєчасне виконання дорученої справи, що стає результатом задоволення; оцінка дорослих - попереджувальна, підсумкова, супроводжуюча, з гумором, але обов'язково - справедлива, з мотивацією та заохочуванням до покращення; ігри: „Правила навпаки“, „У країні ледачих“ тощо.

Особливу увагу тренер з хортингу має приділяти створенню позитивного мікроклімату та збереженню у групі атмосфери активної змістовної роботи, доброзичливості. Це виховує в дітей прагнення до постійної діяльності, організовує їхнє життя, активно сприяє формуванню дисциплінованості й культури поведінки.

Велике значення для морального виховання має формування у дітей культури поведінки - складової дисциплінованості. Під час занять із хортингу дитина стикається з рядом питань, на які вона має дати миттєву та заздалегідь не підготовлену відповідь. Йдеться про дії за ситуацією - це робота в парах, тренувальні двобої, проходження змагальної сітки, і все це потребує неабияких вольових зусиль. Враховуючи психолого-фізіологічні особливості дітей 5 -7 річного віку, можна стверджувати, що це завдання не з легких, але вирішуване. Тренер з хортингу покликаний допомогти дитині усвідомити власні бажання, вимоги дорослих, використовувати їх як можливі способи виходу зі скрутного становища, аналізуючи його причини, відшукуючи раціональні шляхи досягнення мети, вибираючи з альтернативних типів поведінки найоптимальніший. Педагог має розповісти учням, як та в якій послідовності потрібно виконувати завдання, якими засобами слід при цьому користуватися. В іншому випадку діти почнуть виконувати завдання механічно, бездумно і після кількох невдалих спроб втратять віру у свої сили, навіть можуть відмовитися відвідувати заняття.

Приклади, наведені у таблиці, допоможуть акцентувати увагу на розвитку вище зазначених якостей.

У таблиці № 1 описано роботу з групою дітей 5 - 7 років із початковим рівнем підготовки (м. Черкаси, ЗОШ № 26), динаміку набуття, формування та удосконалення організаційних навичок.

Отже, на основі вище дослідженого можна зробити висновки:

1. Сьогодні фізичне виховання спрямоване насамперед на охорону і зміцнення здоров'я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до таких рухових умінь, навичок, вольових і фізичних якостей, як: швидкість, спритність, витривалість, гнучкість, формування культури здоров'я та дисциплінованості дитини.

2. Дисциплінованість належить до ключових проблем розвитку особистості і є визначальним чинником, що формує самостійність і відповідальність дошкільника у майбутньому. Хортинг, як цілісна, комплексна оздоровчо- виховна національна бойова система через методи та програму викладання сприяє вихованню та розвитку не лише фізичних якостей, умінь та навичок, а й морально-вольових якостей: дисциплінованості, наполегливості, сміливості тощо.

Таблиця № 1 Формування навичок, що впливають на виховання дисциплінованості у дітей 5 - 7 років під час занять із хортингу