До питання формування здорового способу життя підлітків у сфері дозвілля

Постановка проблеми. Особливості розвитку державності в країні становлять за мету організацію і відповідне спрямування дозвілля як значимого аспекта формування духовної сфери особистості підростаючого покоління.

З огляду останніх досліджень культура дозвілля стає самодостатньою цінністю особистості й набуває масового поширення у суспільстві. Дозвілля як жодна інша сфера життя залежить від стану суспільства, а таким чином, віддзеркалює його. Виходячи з цього, сьогодні дозвіллеву галузь виховання бажано розглядати “одним з тих потужних чинників, які працюють на реалізацію всього комплексу стратегічних завдань розбудови суверенної України як Європейської держави” [1].

На початку XXI століття розглядаючи проблему стратегічних завдань реформування освіти України «Національна доктрина» визначила формування освіченої, творчої особистості через створення умов для її фізичного і морального здоров,я. За роки незалежності в Україні створено певний досвід законодавчого і нормативного забезпечення виховання у молоді навичок здорового способу життя. Відповідно до Основного Закону України, де життя і здоров'я людини визнано найвищими соціальними цінностями, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання вихованім здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально- економічний розвиток суспільства і країни в цілому. Статтею 3 Конституції України здоров'я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканість та безпека, визнані найвищою соціальною цінністю. Право кожного на охорону здоров'я, деклароване статтею 49 Конституції України, деталізується в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

А саме дозвілля можна назвати тією сферою життєдіяльності, де найбільш яскраво проявляються наслідки суспільних трансформацій ціннісних орієнтацій членів суспільства, представників підростаючого покоління, тощо. И як крок до вирішення стратегічних задач, обов'язковим компонентом оновленої системи національної освіти, зокрема, мають бути сформовані знання про збереження та зміцнення здоров'я, сталі уявлення про здоровий спосіб життя у підростаючого покоління як майбутнього держави.

За результатами наукових досліджень здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - це спосіб життєдіяльності, спрямований на збереження і покращення здоров'я людей. Він забезпечує досягнення високого рівня психічного і фізичного розвитку, високу працездатність і реалізацію генетичного запрограмованого довголіття. До чинників оздоровлення, що є складовими ЗСЖ (стилю і устрою життя), належать такі: активна рухова діяльність; оптимальний режим дня; збалансоване харчування; дотримання правил особистої гігієни; відсутність шкідливих звичок; позитивні емоції. Сьогодні, проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного висвітлення всіх можливих форм вкорінення в систему освіти формування здорового способу життя. Проблеми здоров'я і здорового способу життя учнівської молоді є предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях В.М. Оржеховської, Л.П. Сущенко та ін.; психолого-педагогічні аспекти виховання здорового способу життя учнівської молоді розглянуті в дослідженнях Ю.Т. Похолінчука, В.В. Радула, С.О. Свириденко, М.С. Солопчука; питання формування здорового способу життя засобами ігрового спілкування у години дозвілля висвітлює ЯременкоН.В., Петрова І. В. та інші.

В Україні сьогодні фіксують доволі високий рівень захворюваності населення, особливо серед дитячого (за період навчання кількість здорових кількість здорових дітей з першого до одинадцятого класу зменшується у 3-4 рази [1-2]. Успішний розвиток і благоустрій кожної держави залежить від політичної та економічної стабільності життя, рівня морального розвитку представників владних структур та населення, від того, наскільки влада переймається проблемами суспільства, молоді тощо. Тому збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування духовних потреб і навичок здорового способу життя (ЗСЖ) є пріоритетними напрямами розвитку українського суспільства й державної політики країни. Існуюча сьогодні в нашій країні система шкільного навчання не формує необхідної мотивації до ЗСЖ і “знання” підлітків про ЗСЖ, на жаль, не є їх переконанням. Основною причиною цього, на думку науковців, є те, що рекомендації по ЗСЖ нав'язуються дітям частіше всього в навчально-категоричній формі, яка не викликає у них позитивних емоційних реакцій. Для того, щоб заняття оздоровчого характеру набули значимості і стали внутрішньою потребою учнів, мотивування повинно відповідати певним вимогам: враховувати інтереси, рівень інтелектуального і фізичного розвитку та статеві особливості; розкривати особистий і суспільний сенс ЗСЖ. У цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоров'я нації поставлено завданім забезпечити переорієнтацію фізкультурно-спортивної галузі на зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту, формування у підлітків потреби у фізичному самовдосконаленні

Мета статті полягає у розкритті питання формування здорового способу життя у сфері дозвілля, визначення сприятливих чинників щодо формування у підлітків знань, навичок, потреби у здоровому способі життя Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) зазначено, що здоров'я - це не лише відсутність хвороб, це - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, коли здоровий дух творить здорове тіло. Звичайно, що у молодому віці повинна прищеплюватися та виховуватися мотивація до здорового способу життя, його переваги та доцільність. Згідно із сучасними поглядами, нормальний стан здоров'я це не тільки його стан на сьогодні, але й ті приховані резерви, які згодяться вже завтра. На початку нового тисячоліття проблеми світової науки стосуються й сфери охорони здоров'я людей. Так, під назвою "Здоров'я для всіх", із 1977р. ВООЗ ініціювала міжнародну кампанію, у межах якої було розпочато збір і систематизацію інформації про існуючі загрози здоров'ю. У 1980 р. ВООЗ проголосила глобальну стратегію "Здоров'я для всіх до 2000 р.", яка містила 10 положень, 6 принципів і 38 завдань, спрямованих на попередження загрози здоров'ю. Цілі і принципи цієї стратегії визначили систему заходів, за якими мала визначатися діяльність ВООЗ у наступні роки й яка у загальносвітовий науковий лексикон увійшла під назвою health promotion (заохочення до здоров'я). Професійні перекладачі вживають досить різноманітні варіанти у якості лексичного аналогу й "пропаганда здорового способу життя" тощо. Основні тези, положення і принципи Оттавської Хартії, як резолюції І Міжнародної конференції з ФЗСЖ, яка відбулася у 1986 р. (Оттава, Канада), стали програмними імперативами, якими керується світова спільнота у сучасній діяльності з вирішення проблем здоров'я. З часу Оттавської конференції робота по ФЗСЖ надзвичайно активізувалася в світі й в Україні, тощо. Враховуючі неоднозначне ставлення вітчизняного суспільства до терміна "пропаганда", фахівці, що співпрацюють в українсько-канадському проекті "Молодь - за здоров'я", основу якого становить система health promotion, останнім часом домовилися вживати вислів "формування здорового способу життя"(ФЗСЖ). Особливу увагу питанням інвестицій в здоров'я приділила п'ята Всесвітня конференція з питань ФЗСЖ (Мексика, 2000 р.), коли понад 350 представників різних країн започаткували, так звану, Веронську ініціативу, наслідком якої стала спеціальна програма Європейського офісу ВООЗ "Інвестиції в здоров'я". Діяльність цієї програми набула широкого політичного резонансу в світі.

В Україні також активізується діяльність з ФЗСЖ. Так, відповідно до проекту "Молодь за здоров'я" (листопад 2000 року), формування свідомого та відповідального відношення до здоров'я має починатись з раннього дитинства, поступово входити до системи світогляду, ставати складовою частиною загальної культури, духовного світу людини. Саме рівень загальної культури обумовлює поведінку, стиль життя і, в решті решт, стан здоров'я людини.

Визначення здоров'я, яке прописано у преамбулі Статуту ВООЗ від 1948 р.:"... - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад". За сучасними уявленнями здоров'я вже не розглядається як суто медична проблема так, як комплекс медичних питань становить лише малу частину феномена здоров'я.

Феномен здоров'я людини протягом всієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників. Історія розвитку науки про здоров'я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень. Сучасна наука свідчить, що здоров'я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, як індивідуальна і суспільна цінність, як динамічне явище системного характеру, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. До складових феномену здоров'я світова наука інтегрує фізичну, психічну(розумову), соціальну(суспільну) й .духовну, а так, як вони тісно взаємопов'язані, то й у сукупності, визначають стан здоров'я людини. Тобто, у реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових.

На підставі узагальнення результатів досліджень залежності здоров'я людини від будь - яких чинників виявлено, що стан системи охорони здоров'я складає близько 10% всього комплексу впливів, на екологію припадає близько 20%, на спадковість - приблизно 20% і найбільше - на умови і спосіб життя (майже 50%). Термін «здоровий спосіб життя» застосовується все частіше, але залишається спірним. Найпростіше визначення здорового способу можно звести до формули: «Це все, що в поведінці і діяльності людей благотворно впливає на їхнє здоров'я». З філософського погляду - це все те, що стосується збереженім і зміцнення здоров,я, що сприяє діяльності з оздоровлення умов життя (праці, відпочинку). Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров'я та якість життя. Школа, сім'я, колективи дозвіллєвого спілкування- найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді - недостатньо використовують свої можливості через брак матеріального та інформаційного забезпечення.

Пріоритетним напрямком сфери дозвілля є гуманізація відносин. У дозвіллі цей процес характеризується посиленням уваги та поваги до особистості, її інтересів; створенням умов для реалізації потреб та розвитку нахилів, здібностей; виразним проявом тенденції зміни ціннісних пріоритетів особистості. У системі людських цінностей велике значення має здоров'я. Бажано, щоб ставлення до свого здоров'я було не споглядальним, а цілеспрямовано активним.

На сучасному етапі дозвіллєва робота з формування здорового способу життя передбачає реалізацію програм, проектів, заходів, що розраховані на широке коло підлітків, їх батьків, на окремі групи спеціальної уваги, групи ризику, на фахівців, які працюють над вирішенням проблеми. В одних випадках робота у сфері дозвілля побудована як виховна і профілактична, в інших - як виховна і корекційна; інколи, реалізується через тренінгові форми. Проекти з формування здорового способу життя ініціюються на різних рівнях, переважно спеціалізованих (освітянських, молодіжних, медичних, соціальних). Здійснюється акцент на програми валеологічної освіти, яка запозичена із шкільних дисциплін. Цей напрямок освіти розкриває своєрідну філософію здорового способу життя, сприяє формуванню навичок життя у напрямі зміцнення та збереження особистісного здоров'я.

Позитивним у оптимізації даному питанні для вищої школи є нововведення у галузі організації дозвілля та змісту дозвіллєвого процесу питань з формування здорового способу життя. Йдеться про систему науково обґрунтованих заходів, спрямованих на забезпечення ефективності дозвіллєво-виховного процесу за рахунок раціонального використання інноваційних підходів. Сутність організації дозвілля полягає у науково-обґрунтованій системі організації дозвіллєвої діяльності, яка має сприяє оптимальному використанню наявних можливостей дозвілля для розв'язання особистісно поставлених завдань. Дослідники і практики особливу увагу приділяють реалізації організаційних принципів (у т.ч. співпраця з вихованцями, раціональне використання вільного часу), плануванню роботи (складання перспективних планів роботи на...), стимулюванню участі у діяльності.

Проведені раніше дослідження практичного досвіду показують, що учні перебувають у школі лише певну кількість годин на добу. Є періоди, коли вони зовсім вільні від обов'язкового відвідування школи: канікули, вихідні дні, свята тощо, коли їх вільний час організується батьками або ж протікає стихійно. На сьогодні до організованих форм охоплення підлітків освітньо-виховним впливом належать позашкільні заклади, такі як спеціалізовані спортивно-оздоровчі центри, палаци, дитячі та юнацькі секції та інші, які залишаються визнаною формою організації колективного дозвілля, творчих справ дітей та підлітків. Проте, до систематичних занять поза школою позашкільні заклади залучають лише до 25 % учнів, а піклування про вільний час решти залишається справою школи, самої дитини і сім'ї. Однією з провідних функцій закладів дозвіллєвої сфери, які залучаються до проблеми з формування здорового способу життя - це ефективна пропаганда здорового способу життя, яка базується на засобах навчання правил та норм поведінки, з метою їх проведення в життя в конкретних умовах.

Відомо, що змістовне використанім бюджету вільного часу детермінується специфікою особистих смаків і переваг, сукупністю морально-естетичних ідеалів, наявністю аматорських інтересів і захоплень. З аналізу особливостей підліткового віку бачимо, що для сучасного покоління підлітків притаманний більш інертний тип проведення дозвілля. Причиною низького рівня організації дозвілля підлітків є відсутність просвітницької роботи. Механізм формування культури дозвілля підлітків складається з трьох основних етапів: а - стимулювання у молоді установок на участь у творчій діяльності в умовах дозвілля; б-- безпосереднім залученням молоді у різні соціально-значимі види дозвіллєвої діяльності, що виходить з їх мотивів та інтересів; в- матеріально-технічне, організаційно-методичне і кадрове забезпечення діяльності соціальних інститутів дозвілля молоді. Всі ці етапи, взаємодіючи створюють основу формування культури дозвілля молоді. Але, складність вирішення проблеми полягає у відсутності сформованих крітерієв культури дозвілля; відсутності вітчизняної індустрії дозвілля; недостатній кількості професійних фахівців дозвіллєвої сфери, які б володіли новими технологіями організації та регулювання дозвілля.

Аналізуючи форми проведення дозвілля, його слід пов'язувати з таким фактором, як оновлення стилю дозвілля, що відображує переорієнтацію цінностей і замінює цінність праці на цінність дозвілля. Це створило можливість масового залучення до дозвілля, доступності до нього різних соціальних груп, урізноманітнення форм дозвілля. Дозвіллєва робота в секціях фізкультури та спорту має бути націлена на поглиблення знань підлітків з особливості підходів до збереження здоров'я, визначення факторів ризику розвитку захворювань, про тяжкі наслідки шкідливих звичок, ризикованої поведінки; з формування навиків самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання (фізичними вправами вдома, на дворових майданчиках, стадіонах та інше.).

Перед усе, для гармонійного розвитку дитині, підлітка тощо, як повітря, необхідний рух. Він стимулює здатність мислити, мовний апарат. Тіло дитини, його постава, пози, які він приймає, є зовнішнім виразом психоемоційного душевного стану. В теперішній, дуже непростий навіть для дорослих, час діти все частіше переживають почуття, для них не характерні: душевний біль, самотність, пригніченість, беззахисність. Надмірні психологічні навантаження не сприймаються свідомістю дитини, придушуються. Такі приховані почуття, емоції створюють напругу м'язів та енергетичні блоки. Дитина відчуває фізичний дискомфорт, який проявляє себе напругою м'язової тканини, порушенням функції внутрішніх органів і систем, болем, а пізніше - і психосоматичними захворюваннями. Дуже важливо своєчасно помітити зміни, що виникають на рівні фізичного тіла у вигляді порушення постави, деформації хребта, плоскостопості, скривлення ніг, порушення поз стоячи і сидячи, що приводить до гравітаційних сколіозів. Сколіози діагностують зараз у більшості дітей. Різноманітні спортивні секції, фізкультурно - оздоровча робота з дітьми дозволяє, використовуючи прості діагностичні прийоми, виявити симптоми сколіозу і навчити дитину методам корекції. Це декілька фізичних вправ, які при постійному їх виконанні дають позитивний результат. Відомо, що успіх діяльності закладів дозвілля, знаходиться у прямій залежності від рівня професійної підготовки працівників. Сьогодні фактор взаємодії, взаємозалежності процесу виховання в загальноосвітньому навчальному закладі і в соціальному середовищі у результаті загострення соціальних проблем, набуває особливої актуальності. Тому дозвіллєвий заклад і соціальні педагоги мають стати дієвими захисниками інтересів підлітків. Успішне розв'язання таких складних завдань, які щодня постають перед соціальними педагогами, залежать від рівня їх професійної підготовленості.

Особливу увагу слід приділяти в сфері дозвілля оздоровчій роботі з ослабленими та хворими підлітками. У вільний від навчання час з ними треба проводити спеціальні заняття з формування у них навиків здорового способу життя. Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять дозвілля.

Більше часу дозвіллєві заходи мають проводитися на свіжому повітрі і взимку також. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі заходи здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. Щоденне проведення фізично - оздоровчих, рухливих заходів сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності підлітків [3, с. 48].

Дозвіллєва спортивно-масова робота у сфері дозвілля - це фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

- організація систематичних занять з різних видів спорту за інтересами підлітків;

- проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

Здоров'я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров'я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз'яснювання, переконання, організації практичної діяльності на уроках та в позакласній роботі.

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Тому в умовах відпочинку бажано звертати увагу на формування позитивного ставлення до дотриманя твердого режиму дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розподілення часу праці і відпочинку, сну і харчування. Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

Таким чином, із вищесказаного витікає, що формування у підлітків здорового способу життя включає: виховання інтересу до занять фізичними вправами; озброєння їх знаннями з фізичної культури, фізіології та гігієни людини і вироблення на їхній основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою; практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі дозвіллєвого часу.

У сфері дозвілля для оптимізації ефективності дозвіллєвої діяльності допоможе вдале використання групи методів: методи гри й ігрового тренінгу, метод змагання, метод ситуацій, метод рівноправного духовного контакту, методи театралізації.

З метою підвищення якості сформованості культури здорового способу життя у підлітків, обслуговування дозвіллєвої сфери та створення належних умов для роботи з підлітковою аудиторією буде слушним реорганізувати роботу закладів дозвілля відповідно до сучасних вимог; сприяти утворенню спільних центрів дозвілля для дітей та дорослих з метою взаємозапозичення досвіду та встановлення атмосфери змістовного взаємоспілкування; відкривати центри методичної допомоги працівникам сфери дозвілля; створювати інтегровані навчальні плани та програми з підвищення кваліфікації спеціалістів дозвіллєвої сфери.

здоровий життя підліток дозвілля

Висновки

Отже, процес розвитку дозіллєвої сфери в останнє десятиріччя зрушився, він відбувається у контексті оновлення й модернізації, спрямований на вдосконалення мережі закладів дозвілля у відповідності до потреб населення, дітей та підлітків тощо.

Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я підростаючого покоління. Це поставило перед відповідними закладами сфери дозвілля створення таких умов розвитку учнів, які б сприяли утвердженню здорового способу життя, гармонізації їх взаємин з довкіллям. Робота, з колективами підлітків у сфері дозвілля, передбачає поєднання в єдину систему зусиль щодо освіти, виховання, зміцнення здоров'я, з метою викоренення з їх життя «хвороб підліткового віку»( паління, наркотизацію, вживання алкоголю, ранні статеві стосунки). В сучасних умовах особливої уваги потребують питання організації змістовного дозвілля та його використання для самозростання.

Отже, незважаючи на тимчасові негаразди в Україні можливо досягнення позитивних наслідків впровадження системи ФЗСЖ, котра насамперед потребує управлінських рішень як на державному, так і на місцевому рівнях.

Література

1. Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні: Збірник науково-практичних статей / За заг. ред. В.М.Оржеховського. - К.: Майстер, 1999. - 120с.

2. Венедиктов Д.Д., Чернух А.М., Лисицын Ю. П. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения // Вопр. философии. - 1979. -№ 7. - С. 102-113.

3. Сигерист Г. Хроника ВОЗ. - 1978. - №7. - 393 с.

Размещено на Allbest.ru