Психолого-педагогічні проблеми формування воїна-патріота в умовах ведення спеціальних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні проблеми формування воїна-патріота в умовах ведення спеціальних операцій

к.пед.н., доц. Уліч В.Л. (ВІКНУ)

У статті розглядаються основні аспекти зміни формування в учасників спеціальних операцій почуття патріотизму та як наслідок - виграш або поразка під час їх проведення. Звідси виникає необхідність перегляду педагогічних та громадських цінностей, що дасть змогу науково обґрунтувати методи та способи формування у молоді справжнього патріота, захисника своєї Батьківщини, з'ясувати в чому полягає проблема різкої підміни понять “патріот” на “сім'янин” в реальному бою та визначити місце і роль держави, громадських інститутів у військово- патріотичному вихованні підростаючого покоління.

к.пед.н., доц. Улич В.Л.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ВОИНА-ПАТРИОТА В УСЛОВИЯХ ВЕДЕНИЯ СПЕЦИАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ

В статье рассматриваются главные аспекты изменения формирования у участников специальных операций чувства патриотизма и как следствие - выигрыш или поражение во время их проведения. Отсюда возникает необходимость пересмотра педагогических и общественных ценностей, что позволит научно обосновать методы и способы формирования у молодежи настоящего патриота, защитника своей Родины, выяснить в чем заключается проблема резкой подмены понятий “патріот” на “семьянин” в реальном бою и определить место и роль государства, общественных институтов в военно-патриотическом воспитании подрастающего поколения.

Ph.D. V.Ulich V.L.

PSYCHO-PEDAGOGICAL PROBLEMS OF FORMATION OF WARRIOR-PATRIOT IN TERMS OF DOING SPECIAL OPERATIONS

The articles discuss the main aspects of the changes in the formation of participants in special operations patriotism and as a result - win or defeat during their execution. Hence the need to review the educational and social values that will enable science to justify the methods and means of forming the youth a true patriot, a defender of his homeland, to find out what the problem is abrupt substitution of concepts "patriot" to "family man" in real combat and determine the place and role of the state and public institutions in the military-patriotic upbringing of the younger generation.

Keywords: government, patriot, defender, anti-terrorist operation, morale, pedagogical training cycle

Постановка проблеми

Необхідність військово-патріотичного виховання в Збройних Силах України обумовлюється перш за все тими вимогами, які ставляться до військовослужбовців державою і суспільством, Військовою присягою і Статутами Збройних Сил України - документами глибокого патріотичного змісту та іншими нормативними актами. Високі моральні й патріотичні вимоги ставляться до офіцерів у Кодексі честі офіцера Збройних Сил України. Зрозуміло, що свідомо й точно виконувати ці вимоги може лише воїн-громадянин, патріот. Ці положення можна вважати соціальними вимогами держави до військовослужбовців, а ідеалом патріотично вихованого захисника Вітчизни - такий його образ, який повністю їм відповідає.

У 1998 року затверджена Указом Президента України «Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формування України», 25 жовтня 2002 року виданий Указ Президента України "Про концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді", міністром оборони України затверджена Програма військово- патріотичного виховання у Збройних Силах України на 2008-2011 роки та Перспективний план її реалізації. Державна програма розвитку ЗСУ на 2006-2011 роки одним із основних напрямів роботи в гуманітарній та соціальній сфері у ЗС України визначає військово- патріотичну роботу, яка буде проводитись шляхом рекламування військової служби, всебічної підтримки з боку державних та місцевих органів усіх рівнів ветеранських, військово-патріотичних, молодіжних та дитячих об'єднань і клубів, метою діяльності яких є формування громадянина-патріота, початкової військової підготовки в освітніх закладах, висвітлення героїко-патріотичної тематики у літературі, мистецтві та культурі [4].

Прагнення України стати повноправним членом європейської та світової спільноти потребують від Збройних Сил України новітніх підходів до організації відносин з громадськістю із використанням сучасних форм та методів комунікації.

Виклад основного матеріалу

Аналіз основних тенденцій динаміки ціннісних орієнтації різних соціальних груп українського суспільства за останнє десятиліття дозволяє зробити висновок про зміну їхньої спрямованості і зрушенні у бік матеріально- прагматичного підходу. Мова йде насамперед про деформації раніше сформованих традиційних цінностей, що відбивають зміст вищих людських чеснот: чесності, порядності, милосердя, доброти, чуйності, прагнення відстоювати загальні національні інтереси своєї країни. Вивчення даних соціологічних досліджень з цього питання свідчить про те, що в загальній системі ціннісних орієнтації громадян значно знизився статус саме духовно- моральних цінностей. Так, якщо в 80-х роках матеріальну забезпеченість відносили до вищих цінностей своєї життєвої орієнтації 26 % респондентів, то через десять років - дві третини. За цей період матеріальна забезпеченість як соціально значима цінність, здійнялася в ієрархії ціннісних орієнтації з 8-го рейтингового місця на 3-є місце. Вище її за значимістю перебувають тільки такі цінності, як любов, здоров'я й сімейне щастя. Частка респондентів, що вважають духовність однієї з вищих цінностей скоротилася за цей період з 16,2 % (14-е рейтингове місце) до 1,7 % (18-е місце). Із цього витікає, що орієнтація, насамперед молоді, на духовно-моральні цінності в період проведених реформ стала менш стійкою [1].

У сучасних Збройних Силах України зростання значення духовності зумовлено низкою істотних причин:

по-перше, результати реформ у воєнній галузі та виконанім Державної Програми розвитку ЗС України на 2006-2011 рр. багато залежать саме від характеру та змісту духовних процесів;

по-друге, в Україні після проголошення незалежності держави старі духовні цінності втрачаються, а нові ще лише формуються. Прикладом цього може стати неоднозначне сприйняття, навіть негативне ставлення різних груп населення до нагородження Р. Шухевича та С. Бандери. Іде пошук тих духовних пріоритетів, які могли б стати фундаментом для відродження кращих духовних традицій українського воїнства і всебічно сприяли б виконанню найважливіших функцій Збройних Сил;

по-третє, в умовах плюралізму, інформаційного протиборства можлива недооцінка ролі духовного та морального стану армії, що негативно вплине на якість і темпи реформування всієї військової організації України та держави в цілому;

по-четверте, актуалізується питання відновлення духовного аспекту як складової частини військового порядку і високої дисципліни. Існуючі реалії свідчать про неможливість зміцнити дисципліну, звівши цей процес лише до контролю за особовим складом і покарання порушників;

по-п `яте, стурбованість викликають такі асоціальні явища в армійському середовищі, як випадки самогубства, нестатутні стосунки, у тому числі “дідівщина”, безвідповідальність, кругова порука, крадіжки особистого, військового майна, зброї, боєприпасів тощо.

Звернення до історії України, її подій і явищ, правильна оцінка їх у гуманітарній підготовці воїнів є засобом формування високих громадських ідеалів та історичної свідомості. Зростає інтерес населення до історії Українського війська, його традицій. Це має стати невід'ємною складовою духовного відродження Збройних Сил України, зміцнення морально-психологічного стан армії. Військова історія України багата на приклади самовідданого служіння Батьківщині, дотримання військової честі й гідності, любові до свого народу. Такі приклади з позицій оновленої історичної свідомості народу, перетворення її в могутню силу переосмислення минулого становлять основу духовного виховання захисників України, нащадків її слави і традицій.

Шляхи вирішення проблем патріотичного виховання молоді визначили автори Концепції національно-патріотичного виховання молоді, яка затверджена Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерством освіти і науки України, Міністерством оборони України, Міністерством культури і туризму України 27.10.2009 № 3754/981/538/49 [7]. Багато положень цієї Концепції викликає непорозуміння.

В документі підкреслюється, що національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Концепція передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань: утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності. Але чомусь у авторів Концепції жодного слова не знайшлось про армію, яка перемогла фашизм під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років? Не виключно, що без їх Перемоги могло б і не бути незалежної України. Чи автори впали в безпам`ятство? Чи сивочолі ветерани, які збираються 9 травня відзначити День Перемоги, не нагадують, що вони якраз і є темі героями, які захистили, у тому числі і Україну, від загибелі? Що, героїзму в той час не було? Наведу данні енциклопедії. «Під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союз 1941-1945 р. з більш ніж 12 тис. осіб, удостоєних звання Герой Радянського Союзу за мужність і відвагу, виявлені в боях проти гітлерівських загарбників, українців понад 2 тис. Із 113 двічі Героїв Радянського Союзу в боях на території України брали участь 83; 32 з них є українцями та уродженцями України. З-поміж трьох тричі Героїв Радянського Союзу (О. Покришкін, І. Кожедуб, С. Будьонний) уродженцем України є маршал авіації І. Кожедуб, ім`я якого занесене в книгу рекордів Гіннесса.» [5 - С. 94.].

Чи можливо здійснювати формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби, як що молодь сьогодні бачить не адекватне відношенім до своїх дідів та прадідів, які віддавали своє життя за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни, але шанують їх тільки на День Перемоги, дату якої певні політичні сили у вищому законодавчому органі держави намагались змінити?

Декілька слів про участь у патріотичному вихованні козацтва. Окремі представники влади намагаються ухвалити закон про відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді. Чи потрібно ухвалювати спеціальний закон? Всі громадяни України, згідно з Конституцією України, мають право об`єднуватися за інтересами, у тому числі й прихильники козацьких традицій. Для здійснення своїх завдань цілком достатньо й існуючого Закону «Про об`єднання громадян». На його основі працюють же ветеранські організації учасників війни, військової служби. Сьогодні у більшості людей домінує думка, що козацтво - наше хоч і славне, але минуле. Доба козаччини залишила найяскравіші сторінки на скрижалях історії. Але намагання сьогодні десятків само створених козацьких організацій узаконити свій особливий статус викликає подів Зовсім незрозуміло права козацтва на носіння форми одягу військового зразка, надання самим собі військових звань включно до генерала армії (що історично не відповідає дійсності), нагородження багатоманітними орденами та шаблями. Все це нагадує буфонаду. Пересічному громадянину в строкатому розмаїтті козацтва зорієнтуватися вкрай важко [11]. До речи, сьогодні особливо актуальне серед військових питання носіння воєнної форми одягу зовсім сторонніми людьми (подібну форму із погонами з зірочками носять і козаки, і податківці, і лісники, і гірняки, і ветеринари, і навіть охоронники приватних структур). Давно треба було би розглянути у законодавчих структурах право на носіння військової уніформи тільки осіб, які мають відношення до встановлених законами України військових формувань.

Тепер щодо нагородження орденами та почесними званнями. Військові відносяться к таким подіям завжди уважно: вони дійсно знають ціну нагородженням. Особливо якщо це робиться с порушенням норм законодавства і етичної (інколи і історичної) справедливості, то це викликає багато запитань і непорозумінь. Можна погоджуватися чи ні з присвоєнням звання Героя України Р. Шухевичу і С. Бандері, але не вдаючись в причини негативної реакції на це ветеранів Великої Вітчизняної війни, подивимось юридичний бік справи. Наприклад, Указ з присвоєння звання Героя України Степану Бандері, тричі порушує Статут «Про звання Герой України» [14]. По-перше, Героєм може бути тільки громадянин України ("Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень). Бандера був громадянином Польщі та Німеччини, але не України. По-друге, один із пунктів визначає: «Звання Герой України не присвоюється за заслуги, які мали місце в минулому і не пов`язані зі становленням та розвитком незалежної України». Заслуги Бандери - у минулому. По-третє, міські та обласні ради, які висунули Бандеру на високе звання, не мали права цього робити. В Статуті визначено, що «Подання про присвоєння звання Герой України вносять Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Генеральна прокуратура України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також Комісія державних нагород та геральдики при Президентові України». Тому неоднозначно сприймається Указ Президента України «Про присвоєння звання Герої України» С. Бандері не тільки населенням України. Навіть Європарламент прийняв резолюцію, в якій міститься негативна оцінка цього Указу. (Голос України. - 2009. - 24 грудня). У пункті 20 Резолюції зазначається: «Європарламент глибоко шкодує щодо рішення.. .посмертно нагородити Степана Бандеру, лідера Організації українських націоналістів (ОУН), яка співпрацювала з нацистською Німеччиною...» [13].

Патріотичне виховання військовослужбовців на військових традиціях є найважливішим напрямком у діяльності органів військового управління, командирів і начальників, офіцерів структур з виховної та соціально-психологічної роботи. Від того, як поставлене військово- патріотичне виховання, залежить, у кінцевому підсумку, могутність держави, її сила й міць, моральний дух народу і Збройних Сил. Серед основних завдань Департаменту з гуманітарної політики МО України чомусь не визначена пріоритетною військово-патріотичне виховання. Не вважаю, що гендерна політика в Збройних Силах України або забезпечення релігійних прав і свобод військовослужбовців важливіше, ніж патріотичне виховання.

У сучасних умовах патріотичне виховання являє собою, з одного боку, найважливішу складову частину системи виховання в суспільстві 3 іншого боку, воно є одним з напрямків соціально значимої діяльності, безпосередньо пов'язаної з розвитком у молоді патріотизму, формуванням у неї готовності до захисту Батьківщини.

23 лютого 2010 року в газеті «Народна армія» з`явилася стаття Н. Філіпчук «Чи народився Матросов в Україні?» [16]. Автором проведена велика робота щодо уточнення окремих сторінок біографії Героя Радянського Союзу Олександра Матросова. Але наскільки ця стаття буде сприяти патріотичному вихованню молоді, якщо вона направлена на розвінчування Героя? Соціальна значимість знайдених негативних фактів авторки статті тьмяніє у зрівнянні з пошуковою роботою Євгена Гербича, який відшукав імена 850 червоноармійців, котрі загинули в німецькому полоні [2].

Особливо тісно патріотичне виховання пов'язане з навчально-виховною діяльністю в усіх її сферах (в системі загальноосвітньої й вищої школи, Збройних Силах тощо). Найістотнішим компонентом цього зв'язку виступає така ціль виховання, як формування та розвиток громадянськості, любові до Батьківщини, готовності реалізувати себе в інтересах зміцнення суспільства й держави. Сучасний період розвитку Збройних Силах України характеризується необхідністю запровадження нових підходів до навчання і виховання, організації морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ, особливо в умовах недостатнього фінансування соціальних і культурних програм

Але сьогодні немає законодавчого акта щодо вирішенім на державному рівні проблем формування у громадян патріотизму як основи консолідації суспільства та зміцнення Збройних Сил.

В сучасної української історіографії все більш вживається термін Друга світова війна замість Велика Вітчизняна війна (відносно війни в Україні). Ця тенденція спостерігається і у шкільних підручниках. Але ж у нормативно-правовій базі домінує поняття Велика Вітчизняна війна ( Закон України “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” № 1684-Ш від 20.04.2000 року, Указ Президента України “Про відзначення 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.” №1152/2008 від 10.12.2008 року, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року, N 3551-ХІІ та інші.) На жаль, політична заангажованість щодо трактування історії, невизначеність понятійної термінології відносно подій минулої війни впливає на свідомість молоді. Згідно з опитуванням Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, на запитання, «з якою назвою війни проти фашизму Ви більш згодні» було отримано такі відповіді: близько 56% опитаних називають «Велика Вітчизняна війна», понад 32% - «Друга світова війна», більше 6% - «німецько-радянська війна» і 6% взагалі не можуть відповісти на запитання [17].

Висновки

Нещодавно на прес-конференції в Укрінформі, організованій Українським інститутом національної пам`яті відбулася презентація нового проекту підручників з історії України для учнів 5-12 класів. Була запропонована нова концепція розгляду історії України під гаслом: «Підручник не повинен брехати». Основне завдання - розкриття білих плям в історії [3]. На розгляд громадськості запропоновано створення такого підручника, який би не сіяв внутрішнього розбрата, а сприяв злагоді в суспільстві. Нині в Україні 72 підручників з історії, за якими її вивчають учні. Вони різняться ідеологією і принциповим поглядом на війну. Певна частина цих підручників має «регіональний» характер, а відповідно - з погляду регіональних інтересів у них подається історія України. При висвітленні багатьох історичних фактів треба бачити передусім позитивні моменти. Радянський Союз, приміром, тлумачиться не як окупаційна держава, а як держава, яка, наскільки могла, була успішною. Зміниться підручник і зовні. Основний принцип структури тексту - це колонки. Ліворуч має подаватися текст без оцінювання, а праворуч - ілюстраційний ряд як доповненім до тексту. Таким чином, учень сам повинен вибирати історичну правду [9]. Але, чи в змозі вибрати правду без допомоги вчителя, самостійно, учні 5-8 класів?

Для створення ефективної соціально значимої системи військово-патріотичного виховання доцільно було б врахувати пропозиції із порівняльного аналізу, зробленого автором, деяких положень української Концепції національно - патріотичного виховання молоді [7].

Сьогодні функціонування системи патріотичного виховання у Російської Федерації здійснюється на базі державної програми «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2006 - 2010 роки», яка затверджена постановою уряду Російської Федерації у 2005 році і розроблена у відповідності із Концепцією патріотичного виховання громадян Російської Федерації 2003 року в рамках Державної програми "Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2001-2005 роки" [8]. (Бачимо, що програма «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації» уточнюється на наступні п`ять років). Наша Концепції національно - патріотичного виховання молоді носить відомчий характер і розрахована на період 2009-2015 роки. Але зміст її відрізняється від нині існуючих нормативних документів щодо військово - патріотичного виховання. І з приходом до влади іншої політичної сили, ймовірно, будуть змінюватися підходи до патріотичного виховання. Тому доцільно розробити загальнодержавний правовий документ з питань національно- військово-) патріотичного виховання молоді (громадян) України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Афанасьев А.О. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України : Дис... канд пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. -- К., 2005. -- 266арк. -- Бібліогр.: арк. 201-255.

2. Голод В. Здесь нет ни одной персональной судьбы - все судьбы в единую слиты// Голос України. - 2010,- 25 лютого.

3. Голос України. -2010.-26 лютого.

4. Державна Програма розвитку ЗС України на 2006-2011 рр. Указ Президента України від 27.12.2005 № 1862-25т.

5. Енциклопедія історії України. Т.2.К.: Наукова думка, 2004,- С. 94.

6. Київський вісник. - 2010. - 2 березня.

7. Концепція національно - патріотичного виховання молоді. Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури та туризму України від 27 жовтня 2009 р. N3754/981/538/49.

8. Нагірняк 3. Яким має бути підручник з історії України?//Народна армія. - 2010. - 27 лютого.

9. Народна армія. - 2010. - 24 лютого

10. Олійник С. Авгієві конюшні українського козацтва// Дзеркало тижня. - 2009. - 14 лютого.

11. Постанова Верховної Ради України від 9 жовтня 2009 року N 1642-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про соціальне, медичне і пенсійне забезпечення ветеранів війни та відзначення 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років"

12. http://www.unian.net/ukr/news/news-364951 .html

13. http://zakon.rada.gov.ua

14. Урядовий кур'єр, 2010. - 24 лютого.

15. Філіпчук Н.Чи народився Матросов в Україні? // Народна армія. - 2010 - 23 лютого.

16. Хорошунов М. Український вимір Великої Перемоги// Народна армія - 2010,- 16 березня.

Размещено на Allbest.ru