Розвиток професійної компетентності майбутніх викладачів вищого воєнного навчального закладу із використанням технології ситуативного аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток професійної компетентності майбутніх викладачів вищого воєнного навчального закладу із використанням технології ситуативного аналізу

Модернізація вищої освіти в Україні спрямована в першу чергу на впровадження компетентнішої моделі підготовки фахівців, що забезпечує формування вмінь самостійно визначати й вивчати проблеми, знаходити різноманітні підходи до їх вирішення, обирати оптимальні рішення і таким чином розв'язувати складні професійні завдання. У зв'язку з цим зростає інтерес до

інтерактивних технологій навчання, набуває актуальності проблема застосування технології ситуативного аналізу під час інтерактивного навчання військових педагогів.

Мета статті - визначити наукові засади інтерактивного навчання, розкрити сучасні підходи до розвитку професійної компетентності майбутніх викладачів вищої військової школи з використанням кейс - технології.

Концептуальні засади технологізації вищої освіти визначено у працях В. Беспалька, В. Гузеєва, О. Дубасенюк, І. Зязюна, М. Кларіна, Г. Селевка, С. Сисоєвої та ін. Наукове підґрунтя проблеми інтерактивного навчання становлять дослідження І. Дичківської, O. Пєхоти, О. Пометун, Дж. Пірса, P. Робінзона, О. Сидоренка, О. Смолянінової, В. Чуба, Ю. Сурміна, Х. Фокса. Окремі аспекти впровадження кейсів у вузівську практику викладання висвітлюються в розвідках О. Баєвої, О. Долгорукова, Н. Колісніченко, Є. Красікової, Г. Каніщенка, О. Січкарук, П. Шеремети та інших дослідників.

Першочергового значення для сучасної вищої школи набувають інтерактивні технології навчання, спрямовані на формування й розвиток професійної компетентності у процесі діалогової взаємодії суб'єктів навчального процесу. Використання інтерактивних технологій передбачає підвищення рівня теоретичної підготовки студентів (курсантів, слухачів), розвиток у них критичного і креативного мислення, відпрацювання практичних умінь розв'язання проблем, набуття досвіду міжособистісної взаємодії та комунікації, формування культури ділового спілкування.

Однією з інтерактивних технологій, що набула значної популярності у вишах Великої Британії та США, є технологія ситуативного аналізу, більш відома під назвою кейс-метод ^ase study). Уперше кейс був застосований у 1870 р. викладачами школи права Гарвардського університету (Harvard Law School), а в 20-х рр. він набув поширення при викладанні управлінських дисциплін у Гарвардській бізнес-школі (Harvard Business School), добре відомої своїми інноваціями. В Україні кейсове навчання починає впроваджуватись із другої половини 90-х рр. ХХ ст.

Актуальність упровадження кейсів у систему вищої професійної освіти обумовлена її компетентнішою спрямованістю, зорієнтованістю на підготовку фахівців, яким притаманні аналітизм, критичне мислення, креативність, гнучкість у розв'язанні проблем тощо.

Проблеми застосування кейсів у вищій школі перш за все пов'язані з поверховим розумінням їх сутності та призначення. Найчастіше спостерігається спрощення кейс - технології, яку підміняють «прикладами із життя», а навчальна дискусія перетворюється на розмову «про життя». Крім того, окремі дослідники (О. Баєва [1], Н. Колісніченко [4] та ін.) одночасно вживають поняття «кейс - метод», «кейс-підхід», «кейс-технологія», що не сприяє усвідомленню суті досліджуваного явища.

У дослідженнях останніх років спостерігається тенденція ототожнювати поняття «метод» і «технологія», зокрема на матеріалі кейсового навчання. Так, наприклад, О. Долгоруков стверджує, що «метод case-study виступає як технологія колективного навчання, найважливішими складовими якої виступають робота в групі (або підгрупах) і взаємний обмін інформацією» [3]. Водночас автор статті «Метод case-study як сучасна технологія професійно-орієнтованого навчання» зазначає, що кейс інтегрує елементи інших технологій (синергетичної, розвивального навчання, проектної технології, технології «створення ситуації успіху»), таким чином доводячи метатехнологічний характер кейсу. Якщо виходити із визначення технології як «системного методу створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань» [1, c. 331], а кейс формується на основі поєднання декількох методів («моделювання, системний аналіз, проблемний метод, мисленнєвий експеримент, методи опису, класифікації, ігрові методи» [4]), то він є саме технологією ситуативного навчання.

Сутність кейс-технології полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсами») для спільного аналізу, обговорення та вироблення слухачами (курсантами, студентами) рішень із певного розділу дисципліни. Ключовими поняттями кейс - технології є «ситуація», «аналіз» і похідне від них «аналіз ситуації». Під терміном «ситуація» в кейс-технології мається на увазі певний стан, що відзначається суперечливістю і високим ступенем нестабільності. Ситуації існують у відкритих системах, мають тенденцію змінюватись, і ці зміни залежать від діяльності суб'єктів. Ситуації діють там, де відсутня жорстка детермінація поведінки, де панують плюралізм, конкуренція і право вибору, самовизначеність учасників ситуації. Поняття «аналіз» використовується для називання поглибленого вивчення чогось шляхом виділення частин цілого, наукове дослідження. Різноманітні види аналізу (системний, кореляційний, факторний, статистичний тощо) можуть входити до кейс - технологій, що значно розширює їхні можливості.

Кейс, як правило, складається з таких елементів: ситуація (випадок, проблема, історія із реального життя), контекст ситуації (хронологічний, історичний, топологічний, особистісний тощо), авторський коментар ситуації, запитання і завдання для роботи з кейсом, додатки.

Цінність кейсу полягає в тому, що він одночасно не тільки відображає практичну проблему, але й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при її вирішенні; вдало поєднує навчальні та виховні завдання, що є важливою умовою реалізації освітньо-виховної мети.

Навчальні завдання кейсу передбачають розвиток умінь використовувати теоретичний матеріал для аналізу практичних проблем, оцінювати ситуації, знаходити й відбирати потрібну інформацію, формулювати питання, розробляти план дій та багатоваріантні підходи до його реалізації, самостійно приймати рішення в умовах невизначеності; аналізувати ситуації, прогнозування шляхи їх розвитку; а також спрямовані на набуття навичок конструктивної критики.

Дослідження науковців (О. Сидоренко, В. Чуб та ін.) дозволяють стверджувати, що ця технологія не потребує значних матеріальних і часових витрат, допускає варіативність навчання. Кейс є ефективним у вивченні економічних, суспільних і соціальних наук, мови та літератури, професійних дисциплін.

Виходячи з основної мети і завдань навчання, виокремлюють такі типи кейсів: аналітичні й оцінні; присвячені розв'язання певних проблем і виробленню рішень; присвячені ілюструванню певних проблем, рішень або концепцій у цілому. Окремі науковці поділяють кейси на «мертві» та «живі». «Мертвими» називають кейси, в яких міститься вся необхідна для аналізу інформація. «Живий» кейс передбачає пошук додаткової інформації для наступної аналітичної і проектувальної діяльності. Крім того, кейси бувають сюжетні та безсюжетні. Перші містять розповідь про певні події, дійових осіб, організації, фірми тощо. У безсюжетних кейсах, як правило, сюжет приховується, оскільки чіткий виклад подій значною мірою розкриває рішення. Практично вони становлять собою сукупність статистичних матеріалів, розрахунків, які мають допомогти діагностувати ситуацію, відновити сюжет. За часовою ознакою кейси поділяють на ретроспективні (звернення до ситуації, що відбулася в минулому), актуальні (пов'язані із сучасністю) і прогностичні (побудовані на ґрунтовному аналізі минулих і сучасних ситуацій з метою розроблення кращих варіантів поведінки героя в майбутньому). За ступенем впливу основних джерел виділяють 3 групи кейсів: практичні (відображають реальні життєві ситуації), навчальні (спрямовані на відпрацювання певних умінь, навичок, досвіду) та дослідницькі (зорієнтовані на пошукову діяльність).

Робота над кейсом включає такі види навчальної діяльності слухачів (курсантів, студентів): вивчення матеріалів кейсу та їх аналіз, постановка й обговорення проблеми, презентація розроблених варіантів її вирішення, дискусія, підведення підсумків дискусії.

Порівняльна характеристика дій суб'єктів навчального процесу на різних етапах застосування технології ситуативного аналізу

Алгоритм проведення занять із застосуванням кейс-технології складається з декількох етапів. На першому етапі слухачі (курсанти, студенти) отримують від викладача кейси для підготовки до заняття. При цьому передбачається виконання певних завдань, пов'язаних із самостійним опрацюванням «тіла кейсу», добором додаткової інформації та літератури для вирішення порушених у ньому проблем. Другий етап розпочинається безпосередньо на занятті, що проводиться на основі кейсу. Слухачі, (курсанти, студенти) аналізують кейс, визначають його центральну проблему, яку необхідно вирішити. Викладач контролює роботу груп, допомагає їм, готує до проведення дискусії, уникаючи при цьому прямих консультацій. Використовуючи допоміжну літературу, слухачі (курсанти, студенти) відпрацьовують власні рішення. Кожна група обирає «спікера», який на етапі презентації рішень висловлює думку групи. У ході дискусії можливі запитання до доповідача, виступи і доповнення членів групи, шляхом голосування обирається спільне вирішення проблемної ситуації. На третьому - підсумковому - етапі викладач інформує про вирішення проблеми в реальному житті або обґрунтовує власну версію. Оприлюднюючи кращі результати, він оцінює роботу кожної групи та її членів.

З урахуванням змістового наповнення, характеру отримання та оброблення інформації, процесу прийняття рішення, розв'язання проблеми й оцінювання рішень виокремлюють такі види кейсів:

«Case - Study». Цей вид відзначається більшим обсягом матеріалу, оскільки крім опису випадку надається весь інформаційний матеріал. Основний акцент робиться на аналітичне осмислення проблеми і прийняття рішення.

«Case - Problem». Цей вид кейсу передбачає експліцитне відображення в описі випадку проблеми. Таким чином залишається більше часу на розроблення варіантів рішення та їх детальне обговорення.

«Case - Incident». У центрі уваги знаходиться процес отримання інформації. Саме тому випадок найчастіше відображається не в повному обсязі, а з пропусками, які слухачі (курсанти, студенти) мають самостійно заповнити, щоб перейти до пошуку варіантів рішення.

«Stated - Problem». Характерною ознакою цього виду є надання готових рішень та їх обґрунтування. Завдання слухачів (курсантів, студентів) полягає перш за все в ознайомленні з процесом прийняття рішень на практиці, у критичній оцінці та розробленні альтернативних рішень.

Крім «вербальних кейсів» у навчанні за кейсовою технологією використовуються кейси у вигляді таблиць, діаграм, символів, фотографій, малюнків, карикатур, сценаріїв рольових і ділових ігор тощо. За допомогою звукозаписів, фільмів і відеозаписів вивчення випадку набуває характеру прямої трансляції з місця подій. Події записуються там, де вони відбуваються; учасники з їхніми поглядами та оцінками постають перед глядачами (слухачами, курсантами, студентами) через відеозапис або інтерв'ю.

Кейс, побудований на аналітичному осмисленні й розробленні рішень на основі конкретного випадку, повинен відповідати певним вимогам:

1. Випадок має бути наближений до реалій конкретно-практичної діяльності та оформлений таким чином, щоб забезпечити безпосередній зв'язок з наявними у слухачів (курсантів, студентів) знаннями, уміннями, досвідом, майбутніми професійними ситуаціями.

2. Випадок повинен надавати можливість його інтерпретації з позиції безпосередніх учасників.

3. Випадок має містити проблеми та конфлікти.

4. Випадок має відповідати рівню особистісного розвитку слухачів (курсантів, студентів) на певному етапі їх навчання.

5. Випадок має ґрунтуватися на принципах множинності, варіативності та змінності варіантів рішення.

Для ефективного використання кейсу необхідно створювати належні умови, зокрема: забезпечувати достатньо високу складність пізнавальних проблем, які потрібно вирішувати слухачам (курсантам, студентам); стимулювати самостійну пошукову діяльність тих, хто навчається; створювати атмосферу психологічного комфорту, що сприятиме вільному висловлюванню думок; відводити спеціальний час на осмислення способів вирішення проблеми.

Позитивний досвід використання технології ситуативного аналізу під час підготовки фахівців із спеціальності «Педагогіка вищої школи» накопичено на кафедрі суспільних наук гуманітарного інституту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Кейси активно використовуються на практичних заняттях, під час самостійної роботи слухачів із фахових дисциплін, зокрема з педагогіки вищої школи. Так, наприклад, після проведення лекції на тему «Сучасні технології навчання у вищій школі» слухачі отримали для самостійного опрацювання кейс «Традиційне чи інтерактивне навчання: проблема вибору».

«Традиційне чи інтерактивне навчання: проблема вибору»

Кожен викладач самостійно добирає ті чи інші технології навчання для реалізації поставленої освітньо-виховної мети. Як правило, такий вибір ґрунтується на власному досвіді викладання, який інколи сприяє формуванню певних педагогічних штампів, перешкоджає впровадженню освітніх інновацій. Прикладом цього може слугувати ставлення прихильників традиційного навчання до інтерактивних технологій.

На методологічному семінарі «Сучасні технології навчання: від теорії до практики застосування у ВВНЗ», що проводився кафедрою педагогіки за участю професорсько-викладацького складу, ад'юнктів і магістрів, одним із професорів була висловлена думка, що «справжні знання даються слухачам на лекціях і семінарах, а все інше - мозкові штурми, ділові ігри, каруселі, дерева рішень - для демонстрування «моди» на показових заняттях і розважання лінивої аудиторії». Виникла гостра дискусія, під час якої визначались недоліки традиційної - лекційно-семінарської - технології, наводились приклади використання інтерактивних технологій на практичних заняттях тощо. Проте всі аргументи виявились марними - прибічники традиційного та інтерактивного навчання не змогли дійти консенсусу, залишились на позиціях категоричного неприйняття наведених опонентами доказів.

Запитання і завдання для обговорення:

1. Що спричинило дискусію на кафедральному семінарі та зумовило її неконструктивний характер?

2. Чию позицію ви поділяєте і чому?

Наскільки виправданими є повне протиставлення визначених позицій і постановка питання: «Традиційне чи інтерактивне навчання: проблема вибору»?

3. Доберіть та проаналізуйте літературу за порушеною проблемою.

4. У якій площині необхідно шукати вихід для вирішення проблеми, що виникла на тлі обговорення сучасних технологій навчання у вищій військовій школі? Поясніть власне бачення проблеми та шляхів її розв'язання.

На етапі підготовки до проведення групового заняття на тему «Організація самостійної навчально-пізнавальної та науково-дослідницької роботи слухачів (курсантів) ВВНЗ» був запропонований кейс «Вчити запам'ятовувати чи самостійно вчитись?».

«Вчити запам'ятовувати чи самостійно вчитись?»

Під час групового заняття за темою «Проблеми виховання у вищій військовій школі» діяльність слухачів була зведена до репродуктивних прийомів опанування навчального змісту: слухання, запам'ятовування і конспектування. Використання слайдів відзначалось суто ілюстративним характером і не сприяло розвитку аналітичних умінь, не спрямовувало на узагальнення викладеного матеріалу. Висвітлення теоретичних питань не супроводжувалось конкретними прикладами з військово-педагогічної практики, не було актуалізовано професійний досвід слухачів, що зумовило пасивність останніх, їхню незацікавленість у досягненні поставленої мети.

При проведенні наступного семінарського заняття «Сучасні підходи до виховання курсантів ВВНЗ» слухачі не змогли пригадати попередній навчальний зміст, виявили неспроможність самостійно виконати практичні завдання, внаслідок чого виникла ситуація загального невдоволення результатами навчання, взаємної недовіри, поставило під загрозу авторитет викладача та успішність його вихованців.

Запитання і завдання для обговорення:

1. У чому полягає сутність вищевикладеної проблемної ситуації? Що її спричинило? Обґрунтуйте власну думку.

2. Опрацюйте пропоновану літературу за проблемою, визначте сучасні підходи до організації самостійної роботи слухачів у системі вузівського викладання.

3. Дотримання яких дидактичних принципів дозволило б уникнути негативних наслідків в організації навчально-виховного процесу? Якого значення при цьому набуває принцип розвивальності?

4. Розробіть систему запитань і завдань евристичного, дослідницького спрямування за визначеними темами занять, що забезпечуватиме практичну реалізацію цього принципу.

5. Уявіть себе на місці викладача і підготуйте розгорнуту відповідь на запитання: «На реалізацію якої мети має бути спрямована моя педагогічна діяльність: вчити запам'ятовувати чи самостійно вчитись?».

Вивчення теми «Методологічні проблеми виховання у вищій школі» завершили обговоренням на підсумковому занятті («круглому столі») кейсу «Виховувати колективом або через колектив».

Кейс «Виховувати колективом або через колектив»

За результатами першого семестру навчальна група 2107 опинилась на найнижчій сходинці інститутського рейтингу. Причиною цього стала академічна неуспішність двох курсантів - Олексія С. і Романа Ф., переведених на початку року з інших навчальних закладів. Під час проведення модульного контролю курсанти отримали незадовільні оцінки з трьох дисциплін, виявили неспроможність самостійно перекласти заборгованості протягом відведеного часу.

З метою негайного виправлення ситуації начальник курсу наказав командиру групи негайно розібратись із курсантами, які не встигають, і примусити їх у стислий термін ліквідувати академічну заборгованість.

Негайно було проведено зібрання всієї групи, відбулась «різка розмова», під час якої Олексію С. і Роману Ф. висунули ультиматум: або термінове успішне перескладання заборгованостей, або відрахування за власним бажанням. Під тиском одногрупників курсанти Олексій С. і Роман Ф. протягом тижня усунули академічну заборгованість.

Проблему вдалося вирішити, проте якою ціною. На ґрунтовне її розв'язання бракувало часу. Але що матиме користь для підготовки майбутнього офіцера: виховання колективом або через колектив?

Запитання і завдання для обговорення:

1. Як ви розумієте сутність проблеми, що знайшла відображення у вищевикладеній історії?

2. Що її спричинило? Проаналізуйте дії безпосередніх учасників конфліктної ситуації і дайте їм власну оцінку.

3. Змоделюйте різні варіанти розвитку подій і визначте серед них найоптимальніший. Обґрунтуйте власний вибір.

Крім визначених видів кейсів доцільно використовувати і такі, що спрямовують слухачів (курсантів, студентів) на самостійне розроблення професійних ситуацій різних типів і рівнів складності, вироблення на їх основі фахових умінь класифікувати кейси, формувати на їх основі електронні бази даних з метою організації дистанційного навчання, діагностики рівнів фахової компетентності, атестації тощо. У вирішенні порушених питань убачаємо перспективи подальшого дослідження проблеми застосування технології ситуативного аналізу в процес підготовки фахівців із вищою освітою.

Література

кейс інтерактивний навчання військовий

1. Баєва О. CASE-STUDY як форма інтерактивного вивчення студентами менеджменту: загальні принципи організації та проведення практичних занять (початок) / О. Баєва // Персонал. - 2007. - №5.

— С. 72-75 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.personal.in.ua/artide.php? ida=505

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997 - 376 с.

3. Долгоруков А. Метод case-study как современная технология профессиональноориентированного обучения / А. Долгоруков [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vshu.ru/lections.php? tab_id=3&a=info&id=2600

4. Колісніченко Н. Метод кейс-стаді у професійному розвитку управлінців: основи, стандарти, результати / Н. Колісніченко // Теоретичні та прикладні питання державотворення: зб. наук. праць ОРІДУ НАДУ. - Вип. 2. - Одеса, 2007.

5. Красикова Е.Н. Кейс-метод как дидактическое средство в условиях профессиональной підготовки в ВУЗе / Е.Н. Красикова // Вестник Ставропольского государственного университета. - 2007. - Вып. 53. - С. 55-61.

6. Ситуационная методика обучения: Теория и практика / сост. А.И. Сидоренко, В.И. Чуба. - К.: Центр инноваций и развития, 2001. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru