Традиції приватної художньо-освітньої та громадської діяльності м. Раєвської-Іванової в Харківській художній школі другої половини ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Традиції приватної художньо-освітньої та громадської діяльності м. Раєвської-Іванової в Харківській художній школі другої половини ХІХ - початку ХХ століття

Людмила Русакова

Останнім часом в українській педагогіці все більший інтерес викликає початок становлення та розвиток мистецької освіти в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Нові моделі змін у сучасній художньо-освітній галузі не можна розглядати без мистецьких надбань минулого. Тому, досліджуючи мистецьку освіту України зазначеного періоду, виникає потреба розглядати її у зв'язку з традиціями приватної художньо-освітньої та громадської діяльності Марії Раєвської-Іванової в Харківській художній (малювальній) школі другої половини ХІХ століття.

М. Раєвська-Іванова стала першою жінкою, якій вдалося вибороти право на отримання диплому Петербурзької Академії Мистецтв. Вона проявила себе не тільки активним громадським діячем, але й педагогом в художній освіті як для Харкова, так і для всієї України. Навчаючись в Європі та усвідомлюючи високий розвиток художньої освіти, М. Раєвська- Іванова вперше серйозно замислюється щодо відкриття художньо- промислової школи в Україні. Головною причиною такого рішення стала необхідність підготовки ремісничих кадрів в часи капіталізації Російської імперії.

На сучасному етапі педагогічної науки в Україні питання художньо- освітньої та громадської діяльності Марії Раєвської-Іванової та її ролі в розвитку Харківської художньої школи й української художньої освіти взагалі не є достатньо досліджене науковцями. Так, зокрема радянські дослідники Л. Соколюк [13; 14] та Б. Яницький [20; 21] розглядають М. Раєвську-Іванову як першу жінку-художницю, велику подвижницю та видатну просвітницю в художній освіті. Більше 20 років мало хто з науковців цікавиться діяльністю цієї непересічної особистості. Однак на сьогодні з'являються ґрунтовні наукові праці, які намагаються розкрити всю неординарність педагога М. Раєвської в контексті мистецької освіти. Це зокрема праці І. Малинної, А. Старкової, В. Тітінюк [17].

Мета роботи - науково обґрунтувати та охарактеризувати традиції приватної художньо-освітньої та громадської діяльності М. Раєвської- Іванової в Харківській художній школі кінця ХІХ століття.

Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова займає одне з провідних місць серед творчої еліти міста Харкова в другій половині ХІХ століття. Саме з започаткування Харківської малювальної школи почався розвиток художнього життя не тільки міста, однак і всієї України. Марія Дмитрівна

Раєвська-Іванова (1840-1912) народилася в селі Гаврилівка Барвінківсь- кого району Харківської області в родині заможних батьків. В дитинстві мати читала маленькій Марії твори таких російських письменників, як Пушкіна та Тургенєва. Зовсім скоро вона сама почала цікавитися книгами свого дядечка - відомого письменника Г. Данилевського, захоплюватися творами філософа-матеріаліста Л. Фейербаха. Таким чином, отримавши якісну освіту вдома, молода дівчина направляється до Європи, де починає вивчати німецьку мову та літературу в Дрездені, цікавиться питаннями лінгвістики, історії, зоології та геології в Мілані, прослуховує низку лекцій у Празі та Сорбоні. Марія Дмитрівна стає однією з найосвіченіших жінок того часу [17]. Згодом М. Раєвська навчилася малюванню та живопису в німецького професора Ергардта, а також освоїла уроки з ліплення у скульптора Кірхгода. Така «мистецька школа» допомагає оволодіти блискучою технікою малювання, що дозволило молодій українській художниці створити в реалістичній манері професійну та драматичну за настроєм картину з життя своїх земляків «Смерть селянина в Малоросії» (1868), «Дівчина біля тину» [8] та ін. «Автопортрет» (1866) - це єдина картина, яка збереглася в її художньому доробку на сьогодні. раєвська художній освітній громадський

М. Раєвська-Іванова мріяла про отримання диплома художника, що дало б їй змогу відкрити спеціальну художню школу. Тому восени 1868 року українська художниця приймає рішення їхати до Петербурзької Академії мистецтв складати екзамени. Це був надзвичайний випадок в історії академії. Вперше жінка удостоєна звання професійного художника. Через рік Марія Дмитрівна відкриває першу в Росії приватну «Школу малювання та живопису». Ця школа була заснована та функціонувала на особисті заощадження М. Раєвської-Іванової. ЇЇ з повним правом можна назвати педагогом-дослідником [15; 16]. За архівними документами, звітами школи, працями з питань художньої освіти самої М. Д. Раєвської- Іванової, можна стверджувати, що головним завданням цієї школи педагоги визнавали планомірне формування в учнів реалістичного методу шляхом вивчення і пізнання натури. Прикладом високої громадянської гідності й обов'язку була сама М. Д. Раєвська-Іванова, яка 27 років безкоштовно працювала в школі та над її розвитком, вдосконаленням та процвітанням. З самого початку діяльності школи головним засобом пізнання реальної дійсності вважався малюнок з натури. Малюнок тлумачився тут як основа образотворчого мистецтва для художника будь- якого профілю. Коли учень малює з натури, то він не лише спостерігає, але й пізнає предмет. В школі, малюючи з натури, молодий художник набуває певних знань і навичок, які дозволяють працювати професійно, впевнено. Цей досвід використовувався у рисувально-декоративній школі ім. Н. А. Бородаєвського, відкритій пізніше, а також в художньому училищі, створеному на базі школи М. Д. Раєвської-Іванової. Відомий педагог-художник М. Д. Раєвська-Іванова вважала, що неможливо навчити грамотно малювати без вміння аналізувати форму предмета. Тільки коли учень навчиться бачити й розуміти особливості конструкції форми, він зуміє свідомо будувати зображення на площині, а не копіювати механічно з натури. Ще Мікеланджело говорив, що малюють не рукою, а головою. Тут можна пригадати слова П. П. Чистякова, відомого художника- педагога: «Малювати - це мислити...» [18, с. 354]. «Жодна лінія не повинна проводитись без свідомого до неї відношення», - писала з цього приводу М. Д. Раєвська-Іванова [15, с. 13]. В 1872 році М. Раєвська-Іванова була обрана «почесним вільним общником» Імператорської академії мистецтв [2, с. 56] за безкорисливу працю та прогресивні методи викладання в художній школі. При Харківській малювальній школі на заняттях впроваджувалися відомі дротові моделі за методикою відомого російського педагога-художника Сапожнікова, але художниця-педагог М. Д. Раєвська-Іванова вибирала тільки деякі «з них, і то вже після малювання різних навчальних предметів з довкілля» [4, с. 31]. У шкільній бібліотеці були в наявності «Граматика орнаменту» Овена Джонса, підручник Г. О. Гіппіуса «Очерки теории рисования как общего предмета» [38], зразки теракотових ваз, виписані з Копенгагена. Методистом російської художньої освіти вважався В. П. Шеміот. Його посібники вважалися найкращими й пропонувалися школам для придбання [19], крім того, зразки для розпису порцеляни придбали в Парижі за рекомендацією Д. У. Григоровича [5; 12].

Як свідчать архівні документи, в своїй педагогічній і методичній діяльності М. Д. Раєвська-Іванова зверталася до закордонного досвіду, використовувала його критично й ніколи не була бранкою чужих систем навчання, зокрема американської, хоча іноді в досліджуваній літературі трапляються такі думки, що вона використовувала в навчанні своїх учнів саме американський метод викладання. Ці твердження помилкові, тому що сама художниця-педагог критично ставилася до американського методу викладання, вважаючи його зовсім бездуховним, відповідним відомому гаслу «час - гроші». Корисними для викладання М. Д. Раєвська-Іванова вважала лише окремі моменти, пов'язані з наочністю та свідомістю навчання. З цього приводу вона написала книжку під назвою «Про викладання малювання в наших загальноосвітніх закладах за американським методом разом з малюванням із живих рослин» (1896). Посібник набув популярності серед учителів загальноосвітніх шкіл [6]. Проаналізувавши видання підручників та посібників М. Д. Раєвської-Іванової та її колег слід зазначити, що у своїх книжках вона описувала застосовувані способи, форми й методи навчання, які мають методичну вагу й сьогодні. Серед багатьох заслуговує на увагу та вимога до учнів, коли б вони навчаючись вміли обґрунтовувати вирішення поставлених перед ними практичних завдань. Художниця-педагог вважала, що учень повинен уміти:

- словесно розкривати залежність характеру форми від місця застосування;

- давати аналіз його композиційної схеми;

- виділяти його основні й другорядні елементи, визначати напрямок головних ліній тощо [7, с. 13-14; 9, с. 20].

Тісний зв'язок школи із тогочасними завданнями простежувався й у ставленні до питання національного стилю в мистецтві. М. Д. Раєвська- Іванова писала в одній зі своїх статей: «Малоросія має свої самостійні художні мотиви. Її вишивки, тканини, гончарні вироби заслуговують не меншої уваги, ніж її пісні. Зібрані й збережені, вони збільшують собою скарбницю національного мистецтва, послужать для подальшого розвитку нашої художньої промисловості» [10, с. 9]. Багато цінних пропозицій щодо покращення викладання розкривають теоретичні основи Марії Дмитрівни. Досить корисною є її навчальний підручник «Прописи елементів орнаментів». Її написання зумовлювалася відсутністю посібників, за якими можна було б самостійно складати орнамент. У наявних на той час посібниках подавався лише їх загальний історичний стиль. Тому, щоб визначити, розібратися в закономірності побудови орнаментів, М. Д. Раєвська- Іванова класифікувала їх, розклавши на структурні елементи, залежно від різниці сполучення між ними. У цьому полягала розмаїтість кінцевих композицій.

На третьому десятиріччі існування Харківської художньої школи з'явилася можливість диференціації навчання. Перша молодша група формувалась з дітей віком 8-9 років. На той час це була місцева новація та винятково рідкісне явище у вітчизняній системі художньої освіти. Навчання учнів такого віку ускладнювалося браком відповідних навчальних посібників. Тому, спираючись насамперед на власний педагогічний досвід, художниця-педагог вважала за доцільне будувати навчання цієї групи, широко використовуючи народні візерунки, які увійшли до спеціально написаного нею навчального посібника «Абетка малювання для родини й школи» (1882) [1, с. 4]. Цей посібник був побудований за принципом робочого зошита. У ньому наочно розкривалась методика роботи, в основі якої лежала лінійна побудова малюнку та пропонувалися методи виявлення форми. Підручник також розкривав голову суть навчання, як навчитись аналізувати форму предметів, як вміло простежувати за конструктивною закономірністю її будови, як здобути вишкол, щоб виявляти об'єм за допомогою світлотіні. Велику увагу автор зосередив на тлумаченнях щодо накладання штрихів - не хаотично, а чітко за формою, вказуючи напрямок кожної окремої площини. Орнаменти, запропоновані в ньому, малювалися, розфарбовувалися, складалися з пропонованих окремих елементів, також пропонувалися завдання самостійного створення орнаменту, крім того, пропонувалося виліпити орнамент в об'ємі, а також конкретизувалися їхні

історичні стилі.

Аналізуючи підручники та посібники, автором яких є М. Д. Раєвська- Іванова, можна зробити такі висновки:

- вони вперше, у вітчизняній практиці, надавали можливість формувати навички образотворчої грамоти;

- їх головний зміст та педагогічну цінність використовували за основу викладання не тільки в приватній художній школі, але й учителі загальноосвітніх шкіл;

- вони включали низку творчих завдань, згрупованих відповідно до вікових можливостей дітей, з метою задоволення запитів, особливостей та потреб тогочасного суспільства;

- комендації щодо викладання й виконання завдань дозволяли систематично здійснювати роботу із залучення широких мас населення до опанування з образотворчого мистецтва та вивчення його основ не тільки в спеціалізованих школах, а й у загальноосвітніх;

- усі посібники пронизані національними традиціями української та російської культур, матеріал викладено у зв'язку вивчення основ образотворчого мистецтва з освоєнням певного ремесла.

Таким чином, окрім організації та створення умов приватного художнього навчання, Марія Дмитрівна велику увагу зосереджувала на формуванні методичного забезпечення, що спонукало активізації та іноваціям у вітчизняній приватній художній педагогічній діяльності тих часів.

За 27 років свого існування приватна Харківська художня школа М. Раєвської-Іванової випустила понад 885 учнів, серед яких відомі художники та архітектори, такі як: С. Васильківський, О. Бекетов, М. Ткаченко, К. Первухін, П. Кончаловський, М. Браїловський та ін. Крім того, художня школа підготувала сотні професійних ретушерів, гравірувальників, театральних декораторів, іконописців, викладачів креслення та малювання для навчальних закладів. У 1895-1896 рр. Марія Дмитрівна втратила зір і передала школу у розпорядження міста. Окрім художньо-освітньої діяльності українська художниця продовжувала постійно займатися громадською, зокрема чергова її ініціатива з відкриття міського художньо-промислового музею у 1886 році, без якого, як вважала М. Раєвська-Іванова, було б неможливим заняття в Харківській малювальній школі [2, с. 89]. Створення такого музею стало поштовхом для відкриття та розвитку інших музеїв міста Харкова.

Таким чином, українська художниця-просвітник Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова стала першою жінкою, яка заснувала та сформувала традиції приватної художньо-освітньої діяльності на території України з художньо-промисловим напрямом. Розквіт художньої освіти в Харкові другої половини ХІХ - початку ХХ століття позначився затвердженням нових статутів, варіативністю навчальних програм, збільшенням кількості учнів, розширенням викладацького складу та розвитком методики викладання, а також відкриттям музеїв, виставок. При Харківській художній школі М. Раєвської-Іванової в 1893 р. було відкрито першу в Україні бібліотеку мистецтва та методики викладання. Учні школи могли брати участь у конкурсах, ініційованих Петербурзькою академією мистецтв. У 1896 році художні школи України отримали офіційне право на підготовку педагогів-художників.

Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова - яскрава та неординарна постать художньої та громадської діяльності в історії тогочасного художнього життя Російської імперії та сучасної України. Отже, наукове дослідження видається досить перспективним і потребує вирішення інших питань, таких як розкриття специфіки Харківської художньої школи та її значення для розвитку української культури другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Історія образотворчого мистецтва показує, що нове завжди народжувалося шляхом спадкоємності, під час внутрішніх потрясінь, як висновок з попереднього і в контакті з новими формами життя. Отже, й сьогодні відбувається радикальне рішуче оновлення багатьох понять і уявлень про художню освіту та методику її викладання, а також про підготовку художньо-педагогічних кадрів. Традиції, форми та методи, започатковані грандіозним педагогом-художником Марією Дмитрівною Раєвською-Івановою другої половини ХІХ - початку ХХ століття втілюються в розвиток сучасної художньої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арзанян В. І. О жизни и творчестве художников (вторая половина ХІХ века) / Арзанян В. І. - М. : Искусство, 1962. - С. 377-394.

2. Багалий Д. И. История г. Харькова за 250 лет его существования (1655-1905) : ист. монография : в 2 т. Т. 2. (ХІХ - нач. ХХ в.) / Д. И. Багалий, Д. П. Миллер. - Харьков, 1993. - 572 с.

3. Бугайченко О. Первая в Украине: [130 лет со дня основания частной шк. М. Д. Раевской-Івановой] / О. Бугайченко // Слобода. - 1999. - 19 февраля.

4. Метода преподавания рисования в Харьковской частной школе рисования и живописи. Раевская-Иванова М. Д. - Харьков, 1871 // РГИА СПб., ф. 789, оп. 11, д. 198, 1882-1897 рр., ар. 23-24.

5. Иностранные пособия, приобретенные Харьковской школой рисования и используемые в учебном процессе, указаны в отчете школы за 1881/82 уч.г. // РГИА СПб., ф. 789, оп. ІІ, д. 198, 18821897 гг., ар. 4 зв.

6. О преподавании рисования в наших общеобразовательных заведениях по американскому методу, совместно с рисованием с живых растений. Раевская-Иванова М. Д. - Харьков, 1896. // РГИА СПб., ф. 789, оп. 11, д. 198, 1882-1897 рр., ар. 2-14.

7. Опыт программы по преподаванию рисования в воскресных классах для ремесленников. Раевская-Иванова М. Д. - Харьков, 1895. - С. 9 // РГИА СПб., ф. 789, оп. 11, д. 198, 1882-1897 рр.

8. Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/ Раєвська- Іванова Марія Дмитрівна

9. Раевская-Иванова М. Д. 25-летие Харьковской школы рисования с 1869 года до 1894. Отчет школы за 1893 г. - Х., 1894. - 36 с.

10. Раевская-Иванова М. Д. Художественно-промышленный музей в Харькове // Отдельный оттиск из «Харьковских губернских ведомостей» за 1884 г. 6 мая. - С. 9-15.

11. Раевская-Иванова М. Д.: История // Харьковские губернские ведомости. - 5 февр. 1871 г. - С. 2; 2 сент. 1889. - С. 2; 7 февр. 1890 г. - С. 2; 4 берез. 1879. - С .2. 1882 // РГИА СПб. ф. 789, оп. 11, д. 198, 1882-1897 рр., ар. 33

12. Смета школы 1907 г. (журналы, учебная литература.т.д) // ХДОА, ф. 45; оп. 1; од. зб. 3183; ар. 10.

13. Соколюк Л. Видатна просвітниця, художник-педагог / Л. Соколюк // Образотворче мистецтво. - 1992. - № 1. - С. 26-29.

14. Соколюк Л. Перша російська жінка-художник / Л. Соколюк // Прапор. - 1980. - № 3. - С. 116-118.

15. Соколюк Л. Д. Про деякі методичні принципи Харківської художньо- промислової школи М. Д. Раєвської-Іванової // Декоративно- прикладне і монументальне мистецтво : [Міжвузів. зб. наук. праць]. - М., 1984.

16. Соколюк Л. Д. Харьковская художественная школа и ее роль в формировании системи художественного образования на Украине в XVIII в. // Русское искусство второй половину XIX в. : материалы й исследования / під ред. Т. В. Алекеєвої. - М. : Наука, 1979. - С. 171.

17. Тітінок В. Творча особистість М. Д. Раєвської-Іванової в контексті освітнього та культурно-мистецького життя Харкова та України [Електронний ресурс] / В. Тітінок, А. Старкова // Сумцовські читання. - 2011. - Режим доступу : http://museum.kh.ua/academic/ sumtsovconference/2011/article.html?n=89

18. Чистяков П. П. Письма, записные книжки, воспоминания 1832-1919 / материалы подгот. к печати и примеч. к ним сост. Э. Белютин и Н. Молевой. - М. : Искусство, 1953. - 592 с.

19. Шемиот В. Методика рисования / Шемиот В. - М. : Народная школа, 1876. - № 3. - 40 с.

20. Яницький Б. Перша жінка-художник / Б. Яницький // Соціалістична Харківщина. - 1985. - 4 грудня.

21. Яницький Б. Велика подвижниця / Б. Яницький // Панорама. - 1999. - 30 січня.

Размещено на Allbest.ru