Формування діяльнісно-творчого підходу майбутніх педагогів до фізкультурно-рекреаційної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування діяльнісно-творчого підходу майбутніх педагогів до фізкультурно-рекреаційної роботи

Наталія Свірщук

Постановка проблеми. Посилення несприятливого впливу освітнього процесу в навчальних закладах на стан здоров'я учнів стосується як організації, так і змісту навчально-виховного процесу, психологічних особливостей взаємин учителя з учнями і між самими учнями, методичних підходів до забезпечення навчання та багатьох інших аспектів. Корекція такого положення може відбуватися за умови детально-організованого педагогічного процесу з фізкультурно- рекреаційною спрямованістю [2, 5]. У зв'язку з цим постає потреба у формуванні цілісної системи збереження та зміцнення здоров'я учнів, підвищенні рівня їхньої фізичної працездатності, що може бути наслідком спеціальної підготовки майбутніх учителів фізичної культури [4]. Якість педагогічного процесу, спрямованого на організацію професійної діяльності в здоров'язбережувальному режимі, забезпечує поєднання традиційних та інноваційних моделей підготовки, поглиблення міждисциплінарних зв'язків, застосування результативних технологій [1, 3].

Аналіз останніх досліджень. Проблема підготовки фахівців фізичної культури, здатних конкурувати на сучасному ринку праці, залишається актуальною та привертає увагу багатьох науковців. Їй присвячені праці В. Костюченка, 1996; В. Яловика, 1996; Б. Шияна, 1997; П. Єфіменка, 2002; Л. Сущенко, 2003; О. Тимошенка, 2009; Р. Карпюка, 2010; О. Котової, 2011 та ін.

Дослідженню різних аспектів фізкультурно-рекреаційної роботи присвячено праці В. Видріна, 1989; О. Жданової, 2000; Є. Приступи, 2010 (теоретико-методичні основи фізичної рекреації), А. Орлова, 1995; О. Андрєєвої, 2004; Т. Круцевич, 2008, 2010 (класифікація форм фізкультурно-рекреаційної діяльності), В. Ляха, 1992; М. Ващенко, 2004; Л. Іващенко, 2008 (вивчення сучасних методик фізкультурно- рекреаційної роботи), ; Г. Шитікової, 1986; А. Смородінова, 1995; А. Лотоненко,1996; Ю. Рижкіна, 1997 (застосування засобів фізичної рекреації у роботі з різними групами населення). У дисертаційних працях Л. Піотровскі, 1980; Е. Трощинської, 1982; А. Джумаєва, 1991; В. Виноградова, 1998; Т. Яшиної, 1998; М. Бердуса, 2000; І. Нікуліна, 2000; О. Степанової, 2005; О. Астахова, 2008 йдеться про організаційні та методичні аспекти фізкультурно-рекреаційної діяльності, зокрема й у загальноосвітній школі.

В останні роки захищено низку дисертаційних досліджень з проблем професійної підготовки вчителів фізичної культури: Л. Іванова, 2007; М. Батіщева, 2009; О. Онопрієнко, 2009; І. Ткачівська, 2009; Л. Арефьєва, 2010; І. Бріжата, 2011; О. Котова, 2011 та ін.

Однак проблема підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-рекреаційної роботи досі не розв'язана - не актуалізовані практичні шляхи, засоби і педагогічні умови її реалізації.

Мета дослідження - визначити шляхи формування діяльнісно-творчого підходу майбутніх педагогів до фізкультурно-рекреаційної роботи.

Результати дослідження та їх обговорення. Нині перед нами постали не розв'язані в попередніх дослідженнях суперечності між соціальною потребою в організації та здійсненні фізкультурно-рекреаційної роботи, спрямованої на покращення стану здоров'я дітей, формування в них потреби в самостійних заняттях фізичною культурою, і наявною системою підготовки вчителів фізичної культури, що має більше спортивну спрямованість, ніж оздоровчу; між потребою фізкультурно-рекреаційної роботи в школі та нерозробленістю її методик. До того ж, у процесі вивчення теоретичних основ фізичної рекреації не формується діяльнісний підхід студентів до такої роботи, що призводить до створення розриву між теорією і практикою. Відсутність необхідних знань і вмінь з організації процесу фізичної культури в школі зі здоров'язбережувальним спрямуванням унеможливлює розв'язання тих проблем, які нерідко виникають у сучасній школі.

Діяльнісний підхід є однією з основ професійного становлення майбутнього викладача фізичної культури. Формування діяльнісного підходу до фізкультурно- рекреаційної роботи в школі обґрунтовується посиленням суб'єктних начал у діяльності сучасного спеціаліста. Демократизація життя галузі фізичної культури і спорту зумовила значне збільшення можливостей для самостійного прийняття рішень, вибору технологій, форм і методів професійної діяльності вчителя фізичної культури. Розширення прав і свобод у діяльності фахівців фізичного виховання поєднується з підвищенням їхньої відповідальності за результати своєї праці.

Багато психологів і дидактів (В. Давидов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.) можливості забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців бачили тільки на основі поєднання системного й діяльнісного підходів, що передбачає переведення студента в позицію суб'єкта пізнання, активного учасника навчальної праці і спілкування.

Щоб підвищити ефективність процесу підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-рекреаційної роботи в школі необхідно впровадження комплексу заходів, які були б спрямовані в першу чергу на формування діяльнісно-творчого підходу, який би базувався на достатньому рівні практичної та теоретичної підготовки студентів.

Вивчення основ фізкультурно-рекреаційної діяльності повинно відбуватися у процесі практичних занять спеціальних фахових дисциплін, предметом вивчення яких повинні бути знання про сутність, компонентний склад фізкультурно- рекреаційної діяльності, критерії добору засобів, методів проведення такої роботи. Вони мають сприяти створенню в студентів відповідального ставлення до здоров'я, усвідомлення потреби вести здоровий спосіб і стиль життя; ознайомити студентів з різними напрямками проведення фізкультурно-рекреаційної діяльності; сформувати практичні навички організації й проведення урочних і позаурочних форм фізкультурно-рекреаційної спрямованості.

В якості експериментального дослідження можливості реалізації запропонованої моделі формування діяльнісно-творчого підходу нами були запропоновані такі серії завдань:

^ скласти вірш про слово «рекреація»;

^ завдання «асоціація», яке полягало у визначенні майбутніми педагогами своєї реакції на стимульне слово «рекреація»;

^ створити графічний логотип «Моя місія як вчителя фізичної культури»;

^ виконати творчу роботу на тему «Форми фізкультурно-рекреаційної роботи»

^ написати твір-роздум «Чи потрібна позакласна фізкультурно-рекреаційна робота зі школярами», «Комп'ютеризація - це благо чи шкода оздоровленню?»

^ розробити уявні кроки до богатирського здоров'я: висловити власне розуміння поняття «фізкультурно-рекреаційна діяльність»

^ участь у тренінгу «Думаю, висловлююсь, розумію»:

-«Дозвілля» і «відпочинок» - це вільний час після навчання або роботи. Він може бути використаний для релаксації, соціальних досягнень і розвитку особистості. Під терміном «рекреація» науковці розуміють сенс самовираження зі зміною діяльності, спрямованої на відновлення духовних і фізичних сил» (М. Бердус). Реакреація, відпочинок і дозвілля - це ідентичні поняття чи різні?

-« метою масової фізичної культури є залучення якомога більшої

кількості людей у діяльність, спрямовану на досягнення певного спортивного результату. Основна ж мета фізкультурно-рекреаційної діяльності - оздоровчо- розважальна, там немає переможців і переможених» (Н. Верзіліна). Як Ви вважаєте, фізична рекреація і масова фізична культура - це ідентичні поняття чи різні? Відповідь обґрунтуйте.

«Дитячий і підлітковий вік - період, коли формується більшість фізичних якостей людини, закладається основний фундамент різноманітних рухових навичок, удосконалюються функціональні можливості організму». Доведіть, що підлітковий вік - це сприятливий період для організації фізкультурно-рекреаційної діяльності.

«Позакласна фізкультурно-рекреаційна діяльність має здійснюватися з ініціативи школярів, але під керівництвом учителя, який повинен враховувати індивідуальні запити, схильності й інтереси школярів». Визначте умови ефективної організації позакласної фізкультурно-рекреаційної роботи зі школярами.

-«Самостійні заняття загальною фізичною підготовкою, які використовують у фізкультурно-рекреаційній діяльності школярів, дозволяють не тільки зменшити «руховий голод», але є емоційно-активним відпочинком» (Ю. Копилов). Як ви розумієте поняття «руховий голод»? Назвіть причини його виникнення та шляхи подолання.

«Для успішної організації фізкультурно-рекреаційної діяльності потрібна перебудова мотивації школярів. Позитивний характер мотивів визначають вагомі для особистості устремління». Чим зумовлена негативна мотивація школярів до фізкультурно-рекреаційної роботи. Які шляхи розв'язання визначеної проблеми?

Розробити моделі уроків фізичної культури фізкультурно-рекреаційної спрямованості із застосуванням різноманітних засобів (циклічних вправ, рухливих і спортивних ігор, туризму тощо)

Значний досвід практичної роботи набувають студенти в період педагогічної практики, яка спрямована на закріплення знань, отриманих під час навчання у ВНЗ, а також на оволодіння виробничими навичками та передовими методиками навчання. У процесі педагогічної практики в специфічних умовах загальноосвітньої школи відбувається формування гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних, дослідницьких і рухових умінь, які відбивають професійну діяльність учителя фізичної культури.

Доводиться констатувати, що реальна педагогічна практика не зовсім досконала і не повною мірою вирішує всі поставлені перед нею завдання, що різко знижує її навчальне значення. Через наявні недоліки в організації, проведенні та теоретико-методичному забезпеченні педагогічна практика в сучасній вищій школі часто зводиться до механічного копіювання методів і прийомів роботи вчителів і класних керівників без обов'язкового їх теоретичного осмислення.

Педагогічна практика виступає як об'єктивний, системо-утворювальний чинник усіх аспектів такої підготовки. Звідси випливає, що під час підготовки студентів до фізкультурно-рекреаційної роботи потрібно рухатися не тільки від теорії до практики, як це відбувається в сучасній традиційній системі спеціальної підготовки майбутніх учителів, але й від практики до теорії. Це означає, що тільки за такого підходу, який забезпечує інтеграцію теорії і практики, педпрактика може стати основою підготовки студентів до майбутньої педагогічної діяльності.

Під час проходження педагогічної практики студенти отримували такі завдання, як визначення морфо-функціонального профілю учнів різного віку; вивчення рухового режиму школярів на основі розроблених анкет, написання наукових статей; популяризація фізкультурно-рекреаційної роботи серед учителів шкіл та батьків учнів тощо.

Сьогодні урок фізичної культури - єдиний предмет у шкільній програмі і єдиний засіб у системі шкільного фізичного виховання, який міг би певною мірою задовольнити біологічну потребу дитини в русі. Проте можливості академічного уроку вчителі фізкультури в школі практично не використовують. Сучасний урок фізичної культури постає незначним, другорядним серед усіх інших форм фізичного виховання, що і посилює сумніви з приводу того, чи є він основною формою фізичного виховання школярів. Часу (два-три уроки на тиждень), відведеного на урок, недостатньо, щоб отримати від уроку позитивний результат. Як свідчать сучасні дослідження, зокрема В. Ляха, три уроки з фізичної культури на тиждень - це лише мінімальне тижневе навантаження, яке дозволяє в процесі занять поступово підвищити рівень підготовленості школярів. А відсутність у розкладі школярів третього уроку може свідчити про недостатню матеріально- технічну базу, а то й про байдуже ставлення до збереження здоров'я дітей і нерозуміння складності проблеми рухової активності молодого покоління. Сьогодні в школах найчастіше практикують планування 2,5 уроків фізичної культури на тиждень (один тиждень 2 уроки, другий тиждень - 3 уроки), або планують на перше півріччя 2 уроки фізкультури і на друге - три. Це не завжди стосується класів з поглибленим вивченням окремих предметів, зазвичай, збільшення навчального часу на вивчення цих предметів відбувається за рахунок скорочення уроків з фізичної культури.

Отже, навчальне навантаження, наприклад, учнів 5-х класів становить 28 годин на тиждень з урахуванням уроків з фізичної культури, учнів 6-х класів - 30 годин у звичайних класах і 31 година в класах з профільним навчанням. Потрібно враховувати ще й те розумове навантаження, яке виникає під час виконання домашніх завдань, додаткових занять з репетиторами тощо. Зменшення рухової активності відбувається також за рахунок часу, затраченого на гру або роботу на комп'ютері, перегляд телевізійних програм і відеофільмів, читання художньої літератури, занять музикою і співами, занять у гуртках, що не передбачають фізичного і м'язового навантаження.

У теорії і практиці фізичного виховання і спорту розроблено критерії, за якими класифікують фізичні навантаження, визначено певні зони спрямованості навантажень, що мають фізіологічні межі та педагогічні характеристики. Відповідно до завдань уроків фізкультурно-рекреаційної спрямованості, ЧСС під час виконання вправ має перебувати в межах аеробної відновної й аеробної підтримувальної зон - вони характеризуються підвищенням ЧСС до 140-145 уд./хв. Споживання кисню під час роботи в цих зонах становить 40-70% від максимальної величини. Забезпечення енергією відбувається за рахунок окислення жирів, глюкози крові та м'язового глікогену. Фізична робота повністю забезпечується повільними м'язовими волокнами, у зв'язку з чим у м'язах не збирається лактат, тому навантаження на ці зони можуть тривати від декількох хвилин до декількох годин. Таке навантаження стимулює відновлювальні процеси, жировий обмін в організмі й удосконалює загальну витривалість, гнучкість, спритність і координаційні здібності.

Інструментальним шляхом на прикладі учнів 5-6 класів студенти експериментальної групи визначали величину ЧСС найчастіше застосовуваних у процесі уроків засобів. Це дає змогу найбільш точно розраховувати навантаження під час проведення окремих вправ і вміло регулювати його впродовж уроку.

Однак було б неправильно звужувати практичний компонент спеціальної підготовки тільки до педагогічної практики. Оволодіння практичними аспектами діяльності вчителя, педагогічними методиками, методами і процедурами відбувається і в процесі аудиторних занять, при вивченні теоретичних курсів. Водночас теоретичний компонент підготовки також не передбачає лише засвоєння студентами теоретичних знань з теорії та методики фізичного виховання під час аудиторних занять. Засвоєння багатьох теоретичних знань продовжується під час навчальної діяльності студентів у період педпрактики.

Отже, можна говорити про існування в межах змісту спеціальної підготовки двох взаємозв'язаних, взаємообумовлених, але таких, які істотно різняться за ціннісними, функціональними й сутнісними параметрами складових.

Одна складова змісту спеціальної підготовки виступає як вміст особистісного надбання студента, його внутрішнього світу. Вона засвоюється як складна система знань, умінь, ціннісних орієнтацій і стосунків, емоційних проявів і має теоретичний характер.

Друга складова служить засобом впливу на особистість студента і не є його особистим надбанням, більшою мірою це надбання викладача ВНЗ. При цьому варто підкреслити, що під засобом розуміють найширший спектр технологій, процедур, методів, способів, форм і власне засобів фізкультурно-рекреаційної діяльності. Ця складова спеціальної підготовки і є система понять і закономірностей, дій і рухів, знань і вмінь, якими студент практично оперує в процесі фізкультурно-рекреаційної діяльності. Тому вона отримала назву практичної.

Виокремлення в складі спеціальної підготовки студентів педагогічних ВНЗ двох, теоретичної і практичної, складових є об'єктивною потребою для перетворення всієї системи вищої фізкультурної освіти. Водночас цей розподіл цілком об'єктивний, він може бути використаний як у рамках традиційної системи освіти, так і при застосуванні особистісно орієнтованої парадигми вищої освіти. До того ж, такий розподіл наочніший і переконливіший.

Елементи інтеграції теоретичної і практичної складових спеціальної підготовки простежуються і в сучасній практиці професійної освіти вчителя. Проте рівень інтеграції і як наслідок - її ефективність можуть бути істотно збільшені, якщо застосовувати систему заходів, спеціально спрямованих на поєднання цих двох складових підготовки студентів інституту фізичного виховання і спорту. вчитель фізкультурний діяльнісний

Передбачається використання такої системи проведення аудиторних занять, яка, з одного боку, дозволяє чіткішу окреслити межу між теоретичною і практичною підготовкою і водночас сприяє їх взаємопроникненню, посилююючи роль теоретичної підготовки в освоєнні студентами методичних основ діяльності вчителя під час практичних занять.

По-друге, потрібна особлива організація педагогічної практики майбутніх учителів фізичної культури, яка повинна враховувати:

особливості професійної діяльності вчителя фізичної культури;

спортивну спеціалізацію студентів;

інтеграцію теоретичного й практичного змісту практики.

По-третє, організація самостійної й індивідуальної роботи студентів має бути спрямована на розвиток і закріплення не лише теоретичних знань, а й педагогічних операцій, методів, методик, засобів фізичної рекреації або їх поєднання, тобто інтеграція теоретичного і практичного компонентів має бути і в процесі самостійної індивідуальної роботи студентів.

По-четверте, передбачається здійснення студентської науково-дослідної роботи, пов'язаної щонайперше з майбутньою професійною діяльністю майбутніх учителів, фізкультурно-рекреаційною діяльністю, яка у своєму змісті враховує спеціалізацію студентів і що ґрунтується на дослідницькому й інтеграційному підходах.

Висновки

Формування діяльнісно-творчого підходу майбутніх педагогів до фізкультурно-рекреаційної роботи можливе лише за умови комплексного підходу до процесу спеціальної підготовки в системі вищої професійної освіти та свідомого відношення до поставленої проблеми з боку викладачів та студентів.

Література

Бердус М. Г. Физкультурная рекреация : определение и концепция / М. Г. Бердус, В. В. Чувилин // І международный научный конгресс «Спорт и здоровье» 9-11.09.2003, Т.1. СПб. «Олимп-СПб», 2003. - С. 21-22.

Бондарчук Т. В. Структурно-функциональная модель готовности педагога по физической культуре к оздоровительной деятельности в процессе профессиональной підготовки студентов / Т. В. Бондарчук, Е. В. Миргородская // Теория и практика физической культуры. - 2011. - №4. - С. 54-57.

Выдрин В. М. Физическая рекреация - вид физической культуры / В. М. Выдрин, А. Д. Джумаев // Теория и практика физической культуры. - 1989. - №3. - С. 2-3.

Карпюк Р. П. Мотивація студентів вищих технічних навчальних закладів до здоров'язбережувальної діяльності / Р. П. Карпюк // Наукові записки : [збірник наукових статей] / Міністерство освіти і науки України; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова; укл. Л. Л. Макаренко. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. LXXXXI (91). - С.61-104.

Круцевич Т. Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення : навч. посібник / Т. Ю. Круцевич, Г. В. Безверхня. - К.: Олимпийская литература, 2010.

Размещено на Allbest.ru