Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

Багато додаткових труднощів доводиться подолати тим дітям, у яких до моменту вступу до школи не розвинуті часове розрізнення. Буквально з перших уроків діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час. Учні 1 класу повинні навчитися не запізнюватись на уроки, починати вчасно готування уроків вдома і т. д.

Факторами, на основі яких формується відчуття часу, являються:

1) Знання часових еталонів (узагальнення уявлень про них); для того щоб дитина могла зрозуміти про яку часову тривалість їй говорять, чи самостійно визначити часовий інтервал, він повинен знати міру часу по частинах і навчитися ними користуватися;

2) Переживання часу - відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. В подальшому це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в час, обирати об'єм роботи відповідно відведеному на неї час;

3) Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника; контроль з сторони дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при ви робітці навичок орієнтування в часі.

У дітей старшої і підготовчої до школи груп можна починати розвивати почуття часу спочатку на інтервалах в 3, 5 і 10 хвилин, тому що розрізнення цих інтервалів життєво важливо для дітей.

1 хвилина - це та первісна, доступна дітям одиниця часу, з якої складаються 3, 5, 10 хвилин. До того ж у побуті ця міра часу найбільш часто зустрічається в мові оточуючих. "Через хвилину", "Зачекайте хвилину" - подібні вирази діти чують часто, але уявлення про цьому інтервалі у них далеко не адекватні.

Робота починається з сприйняття дітьми хвилинного інтервалу, а потім переходить до засвоєння інших інтервалів. Дітей знайомлять з тривалістю 1, 3, 5 і 10 хвилин, при цьому використовують секундомір, пісочний годинник, годинник-конструктор для сприйняття дітьми тривалості зазначених інтервалів; забезпечується переживання тривалості цих інтервалів у різних видах діяльності; вчать дітей виконувати роботу в зазначений термін (1, 3, 5 хвилин), для чого навчають вимірювати час і оцінювати тривалість діяльності, регулювати темп її виконання.

Робота проводиться на заняттях при звичайній організації. Програмний матеріал перших трьох занять може включати наступні завдання:

1. Познайомити дітей з тривалістю 1 хвилини;

2. Вчити вмінню контролювати час з пісочним годинником у процесі виконання різноманітної діяльності;

3. Формувати почуття задоволення від уміння виконувати завдання вчасно.

На 1-му занятті виявляються уявлення дітей про 1 хвилині. "Хвилина це 60 секунд, а секунда зовсім коротка: скажеш "раз і... "- та секунда пройшла, а в хвилині таких секунд 60", - пояснює вихователь, демонструючи тривалість 1 хвилини на секундомірі. Уточнюються назва цього приладу, знайомлять зі словом "секундомір". Дітям показують як рухається стрілка на секундомірі, і пояснюють, що її рух по колу здійснюється завжди за одну хвилину. Пропонують посидіти 1 хвилину і виміряти її тривалість за секундоміром. Після цього показуються пісочний годинник, пропонується подумати, чому вони так називаються. Тривалість однієї хвилини вихователь одночасно демонструє по пісочному годиннику і секундоміру. Разом з вихователем діти роблять висновок, що 1 хвилину можна виміряти секундоміром і з допомогою пісочного годинника. Вихователь і самі діти розповідають, де використовуються ці прилади для вимірювання часу.

Потім на кожен стіл ставлять пісочний годинник, і дітям пропонується сказати, що можна встигнути зробити за 1 хвилину. На цьому занятті і на наступних вони самі повинні були перевіряти, що можна встигнути зробити за 1 хвилину.

На занятті діти виконують 3 завдання:

1. Викладають з паличок якісь візерунки протягом 1 хвилини, стежачи за однохвилинним пісочним годинником. Дається вказівка: названі за кожним столом діти за сигналом одночасно перевертають пісочний годинник і працюючи, всі будуть стежити за годинником. Коли весь пісок буде знизу, хвилина закінчиться, роботу відразу всім слід припинити, руки прибрати зі столу. По закінченню роботи діти розповідають, хто скільки і яких візерунків встиг скласти за 1 хвилину. Вихователь особливо відзначає тих дітей, які стежили під час виконання роботи за пісочним годинником і встигли закінчити роботу вчасно.

2. Розкладають палички по 10 штук протягом 1 хвилини.

3. Прибирають всі палички з однієї коробки в протягом 1 хвилини.

При підготовці до заняття необхідно враховувати, що обсяг роботи повинен бути розрахований на однохвилинний інтервал. Всі операції - взяти і покласти паличку - вимагають дві секунди, тому на всі три завдання на першому занятті дітям дається по 30 паличок. Таким чином, створюються умови, при яких вони мають можливість виконати завдання і вкластися в часі.

На наступному занятті діти знову спостерігають за пісковим годинником за протіканням 1 хвилини, згадують, що вони встигли зробити на минулому занятті за одну хвилину. На цьому занятті завдання пропоновані дітям, ускладнюються : вже кількість операцій залежить від індивідуального темпу дій. В кінці роботи звертають увагу дітей на це, показується залежність результатів від темпів роботи при однаковій тривалості діяльності. На 2-му занятті дається вже 5 завдань, кожне з яких пропонувалося виконувати протягом 1 хвилини, контролюючи час спостереженням за пісочним годинником:

- малювати палички на картоні чи папері за рядками 1 хвилину;

- вирізати з паперу смужки (по намічених лініях), а потім порахувати, хто скільки смужок встиг нарізати);

- трьом дітям, викликаним до столу, вихователь пропонує роздягнути ляльку протягом 1 хвилини, а потім розповісти, скільки речей встигли зняти з ляльки за 1 хвилину;

- одягати ляльку 1 хвилину і розповісти, скільки речей встигли надіти на ляльку;

- порівнювати, що швидше робити: одягати чи роздягати ляльку;

- у роздягалці запропонувати 5 дітям одягатися 1 хвилину, а всім іншим стежити, скільки речей вони встигають надіти за 1 хвилину.

Третє заняття з організації аналогічно другому, відмінність полягає в числі завдань. Діти смужки паперу розрізають на квадрати, потім розрізають квадрати на трикутники, а потім з квадратів вирізають кола. Порівнюють, скільки за 1 хвилину можна вирізати квадратів, трикутників, кіл. В кінці цього заняття викладаються візерунки з одержаних геометричних фігур і з'ясовується, з якої кількості фігур можна встигнути скласти візерунок за 1 хвилину.

На наступних трьох заняття вирішуються інші завдання:

- вчити дітей оцінювати тривалість своєї діяльності по 1 хвилині;

- формувати почуття задоволення від уміння точно визначати час.

На 4-6 заняттях дітям пропонують виконувати ті ж самі завдання, що й на перших трьох, але тепер вони визначають час вже без пісочного годинника. Інструкцію дають наступну: "Ви самі будете закінчувати роботу, коли вам здасться, що 1 хвилина закінчилася, а я перевірю і скажу, хто коли закінчив. Подивимося, хто з вас правильно вгадає, коли закінчиться хвилина".

Наступні два заняття присвячуються виконання таких програмних завдань:

- вчити дітей правильно вибирати обсяг роботи, що відповідає інтервалу в 1 хвилину;

- виховувати почуття задоволення від уміння правильно планувати у часі свою діяльність.

Дітям пропонують самостійно намітити такий обсяг роботи, який можна встигнути виконати за 1 хвилину. Важливо, щоб дитина усно заздалегідь спланувала у часі обсяг роботи, а потім практично виконала його і оцінила фактичну тривалість своєї роботи з пісочним годинником. Наприклад, пропонуються такі завдання: із 3 запропонованих візерунків - зразків вибрати такий, який можна було б встигнути скласти за 1хвилину, або відібрати таку кількість рослин, яку можна встигнути полити за одну хвилину, або назвати, скільки речей можна встигнути надіти на ляльку за 1 хвилину і тому подібне. При оцінці підсумків роботи увага дітей звертається на причини відповідності або невідповідності тривалості виконання завдання його планування.

Такі заняття допомагають дітям наочно побачити на секундомірі, на пісочному годиннику) і пережити, відчути тривалість 1 хвилини. Вони практично переконуються в тому, що можна встигнути зробити за 1 хвилину, знайомляться з можливістю контролювати, вимірювати час:

Пісочний годинник вважаються найбільш вдалим приладом для вимірювання дітьми часу, тому що вони дають можливість спостерігати плинність хвилини. За обсягом піску в балончику пісочного годинника видно, скільки часу пройшло і скільки залишилося до закінчення хвилини. Пісочний годинник не вимагає кількісного обчислення часу і в той же час дуже наочний, тому саме з цим приладом вимірювання часу треба познайомити дітей, починаючи роботу з розвитку почуття часу. Спостерігаючи за перебігом часу в процесі виконання завдання, діти можуть самі регулювати темп своєї діяльності, сприймаючи хвилинні інтервали кількома аналізаторами (зором, м'язовим почуттям). Для розвитку почуття часу в процесі виконання різних завдань недостатньо введення тільки самого чинника часу, тобто коли дорослий оголошує про початок та закінчення часового інтервалу. Необхідно ввести фактор урахування часу самими дітьми.

Ознайомлення дітей з тривалістю 3-х і 5-ти хвилинних інтервалів проводиться за тією ж методикою. Спочатку демонструється інтервал в 3 хвилини як сума окремих хвилин, з'ясовується, скільки разів треба перевернути хвилинний пісочний годинник і скільки кіл зробить стрілка на секундомірі, поки пересиплеться весь пісок у 3-хвилинних пісочному годиннику. Виконуючи роботу, розраховану на 3 хвилини, діти порівнюють її з тією, яку виконували за 1 хвилину. Наприклад, при одяганні на прогулянку порівнюють, скільки речей одягали за 1 хвилину і за 3 хвилини.

На 1-му занятті з ознайомлення з 3 хвилинами не всі діти встигають виконати завдання за новий для них часовий інтервал. Деякі спочатку дуже поспішають, але побачивши, що піску в балончику годин ще багато, починають повільніше працювати, перестають стежити за годинником, захоплюються складанням човники, або будівництвом будинку, або малюванням і не встигають закінчити роботу в строк. У міру набуття досвіду діти починають працювати в більш рівномірному темпі, звикають стежити за пісочним годинником і закінчувати працювати в строк.

На наступному етапі роботи, коли дітям треба самим оцінити тривалість часу-3 хвилини, вихователь показує 2 види пісочного годинника і пропонує визначити після пуску годин, які годинники на 1 хвилину, а які на 3 хвилини, що вони роблять безпомилково. Потім їм пропонується посидіти, нічого не роблячи, 3 хвилини і підняти руку, коли здасться, що 3 хвилини закінчилися. Більшість дітей на перших порах недооцінюють цей інтервал, піднімають руки після закінчення, наприклад, 40 секунд. Це свідчить про те, що більш тривалий інтервал оцінити значно важче, особливо коли це часом не заповнено певним змістом.

При оцінці часу в процесі виконання більш змістовних завдань (вільне ліплення, або конструювання будівель з настільного будівельного матеріалу, або малювання тощо) діти виявляють більшу точність у визначенні тривалості 3-хвилинного інтервалу без використання годин.

На 3-му етапі роботи, при плануванні обсягу роботи на 3 хвилини, дітям пропонується спланувати ті ж види завдань, які вони виконають при плануванні на 1 хвилину. Це дає їм можливість спиратися на раніше набутий досвід і збільшувати обсяг роботи на інтервал у 3 хвилини.

На цих заняттях пропонується планувати роботу на інтервал в 1 хвилину, а іншим той же вид роботи на інтервал у 3 хвилини. Після виконання завдання порівнюється, наприклад, скільки геометричних фігур з числа намальованих на аркуші паперу можна встигнути вирізати за ці проміжки часу.

Діти і на заняттях і в повсякденному житті користуються двома заходами часу - 1 хвилиною і 3 хвилинами і відповідно 1-хвилинним і 3-хвилинним пісочним годинником.

Ознайомлення з інтервалом в 5 хвилин проводиться за тією ж системою. Цей інтервал діти сприймають як величину, похідну від 1 хвилини: 5 раз перевернутий хвилинний пісочний годинник, 5 разів обійде коло стрілка на секундомірі, поки триває 5 хвилин. Це допомагає їм сприйняти новий часовий інтервал на основі вже наявних знань про тривалість 1 і 3 хвилин. При відповіді на питання, що можна встигнути зробити за 5 хвилин, вони кажуть, що встигнуть за 5 хвилин повністю закінчити все те, що не встигали завершити, працюючи тільки 3 хвилини, - повністю одягтися, побудувати до кінця великий будинок і т.п.

При знайомстві з 5-хвилинним інтервалом спочатку також використовуються пісочний годинник, за допомогою якого діти вже вміли вимірювати час. Але поряд з пісочним годинником їм показується іграшковий годинник - конструктор з прозорим корпусом, крізь стінки якого видно механізм. Ці години зручні тим, що їх можна пускати і зупиняти в потрібний момент. Тут ще не знайомлять дітей з самим приладом - годинами, а лише показують вимір найбільш яскраво представленого на годиннику проміжку часу - 5 хвилин. Цей інтервал легко побачити - це відстань від цифри до цифри, його легко запам'ятати. Показують і спосіб вимірювання часу - 5 хвилин з допомогою раніше засвоєного заходу - 1 хвилини пояснюють, що 1 хвилина - це відстань на годиннику від риски до риски, а за п'ять хвилин стрілка на годиннику пройде 5 рисок. Діти легко починають орієнтуватися по годинах, їм подобається самостійно визначати час. Вони частіше кидають погляди на годинник - конструктор, що стоїть на столі вихователя, ніж на пісочний годинник, який завжди стоїть на столах під час виконання завдання на час. І діти пояснюють це так "На пісочному годиннику точно не дізнаєшся, скільки залишилося хвилин, а на годиннику можна порахувати. " Так на практиці пізнається призначення годин як приладу точного вимірювання часу.

Спостереження показали, що, осягаючи тривалість 5-хвилинного інтервалу часу, діти поступово опановують і необхідний темп роботи. При виконанні першого завдання на 5-хвилинний інтервал діти після пуску годин відразу ж починають працювати у швидкому темпі, але у міру спостереження за годинами, бачачи, що в їх розпорядженні ще багато часу, уповільнюють темп роботи, він стає більш спокійним і рівномірним. А головне, всі одночасно закінчують виконання завдання.

Треба відзначити, що сам характер роботи ускладнюється від заняття до заняття. Якщо на перших заняттях діти виконують в одному завданні протягом відведеного проміжку часу однотипну роботу (1 хвилину вирізали квадрати), то в завданнях на 3 хвилини і особливо на 5 хвилин виробляють більш складні операції: вирізають різноманітні фігури і з них складають візерунок.

На заняттях весь час йде зіставлення обсягу роботи, темпів діяльності. Наприклад, викликають 3 дітей і пропонують сісти за стіл біля пісочного годинника - 1-хвилинних, 3-хвилинних і 5-хвилинних - хто де хоче. Одночасно просять перевернути годинник і відповідно за 1, 3, 5 хвилин вирізати геометричні фігури, намальовані на папері. Після виконання завдання кожний розповідає, скільки фігур встиг вирізати за відведений термін, порівнює можливий для виконання обсяг такої роботи за різні часові інтервали.

Ознайомлення з 10-хвилинним інтервалом, а також з півгодинним і годинним інтервалом часу, проводиться на заняттях не з математики, а по іншим видам діяльності, де є можливість пропонувати дітям виконувати завдання протягом 10 хвилин, тобто на зображувальній діяльності, праці, при проведенні фізичних вправ і ін.

2.4 Розробка технології роботи вихователя з формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

У роботі з дітьми 2-4 річного віку застосовуються найбільш прості словесні ігри, в яких активізується їх словника за рахунок слів-назв частин доби. Наприклад, у грі «Назви пропущене слово» вихователь говорить пропозицію, пропускаючи назви частин доби: « вранці Ми снідаємо, а обідаємо - ...?», і діти доповнюють пропущене слово. Одночасно вихователь пов'язує назви частин доби з найбільш помітними об'єктивними і природними показниками (світло, темно, сонце, місяць). У середній групі закріплюють у дітей назви частин доби, поглиблюють і розширюють уявлення про цих відрізках часу, постійно звертаючи увагу на різноманітні явища, характерні для кожної частини доби.

В якості наочного матеріалу використовуються картинки з діями людей і тварин в різний час доби . Починаємо знайомство з дітьми 3 - 4 років, назви частин доби пов'язуються з конкретною діяльністю дитини і даються в контрасті: ранок - вечір, день - ніч.

Розглянемо приклад фрагменту заняття з ознайомлення дітей з назвами частин доби.

Наочний матеріал: іграшка - ведмедик, картинки із зображенням ведмедя в різний час доби (його дії і явища природи).

Хід заняття:

Педагог розповідає казку про ведмедика:

- Мишко приніс свої фотографії і хоче, щоб ми здогадалися, коли він сфотографований на кожній з них: вранці, вдень, ввечері або вночі. Але спочатку послухайте його історію:

«Ведмедик прокинувся рано вранці, коли вставало сонечко. Він зробив зарядку, вмився, почистив зуби і поснідав. Потім пішов гуляти. Поки мишко гуляв, сонечко піднялося високо, настав день. Мишко зголоднів і пообідав малиною. Далеко від будинку зайшов мишко, довго йому довелося повертатися. Сонце стало сідати, настав вечір. Мишко прийшов додому, включив телевізор, а там передача «на добраніч, малюки». Мишко подивився телевізор, повечеряв, почитав книжку. Зовсім стемніло надворі, зійшовмісяць, засяяли зірки, настала ніч. Втомився наш ведмедик і ліг спати».

Під час розповіді педагога діти можуть розглядати картинки, розставлені перед ними по порядку: що робить ведмедик вранці, вдень, ввечері, вночі. Потім всі разом обговорюють, що і коли зображено на фотографіях».

Фрагмент заняття з ознайомлення дітей з поняттями «доба», «вчора», «сьогодні», «завтра»:

- Що настає, коли кінчається ранок?

- Після чого починається ранок?

- Назвіть частини доби по порядку.

- Скільки частин доби ви знаєте?

Висновок: Ранок, день, вечір, ніч - це доба. В добі завжди 4 частини.

- Всі змінюють одна одну. Скінчилися одна частина, почалася інша.

- Частину, яка пройшла, називають «вчора». Вчора у нас було музичне заняття.

- Частину, яка йде зараз, називають «сьогодні». Сьогодні у нас заняття з математики.

- Частину, яка ще не настала, називають «завтра». Завтра у нас буде малювання.

Четвертий рік життя

Малювання

Основне програмне завдання: закріпити знання дітей про добу та її частини.

Засоби навчання: олівці, аркуш паперу із заздалегідь підготовленими трьома кольоровими квадратами і одним не зафарбованим (будиночок з віконцями).

Матеріали та обладнання: аркуші паперу з намальованими квадратами, кольорові олівці.

Хід заняття

Вихователь бере в руки зразок і демонструє будиночок з віконцями, одне з яких не зафарбоване. Діти мають пригадати, в якій послідовності приходять додому сестра та братики, яких звуть Ранок, День, Вечір, Ніч. Знайти не зафарбоване віконце, подивитись уважно, хто його сусіди, і зафарбувати.

Організація самостійної роботи дітей. Розфарбувати віконце, яке не «світиться» (у кожної дитини один з чотирьох варіантів: перший - не зафарбоване верхнє віконце, другий - не зафарбоване друге і так далі).

Запитання до дітей: Яким кольоровим олівцем ти розфарбував віконце? Чому? Перелічи імена всіх братів і сестри, які живуть в одному будиночку. (Ранок, День, Вечір, Ніч).

Ігри

Гра «Не помились»

Вихователь розкладає на столі ілюстрації із зображенням ранку, дня, вечора, ночі та пропонує дітям визначити, яка частина доби зображена. Коли вихователь бачить, що діти без помилок визначають різні частини доби на ілюстраціях, пропонує пограти в гру: .потрібно присісти й закрити долоньками очі, якщо показується картинка ночі або вечора; встати й пострибати, якщо показується картинка дня і ранку.

Гра «Назви пропущене слово»

Діти утворюють півколо. Вихователь котить кому-небудь із дітей м'яч. Починає речення, яке має закінчуватися назвою частини доби:

Ми снідаємо вранці, а обідаємо...

Діти називають слово, завершуючи фразу.

Уранці ти приходиш у дитячий садок, а йдеш додому...

Удень ти обідаєш, а вечеряєш...

Цю гру можна повторно провести у вільний від занять час.

Заняття на тему: « День-ніч»

Мета заняття: навчати розрізняти час доби: день, ніч,-- порівнювати предмети за довжиною, складати картинки з геометричних фігур.

Матеріали: сюжетні картинки із зображенням дня (наприклад, дитина обідає) і ночі (дитина спить), м'яч, діапроектор і слайди (для вихователя).

Хід заняття

СИДЯЧИ ЗА СТОЛОМ

Ознайомлення з часом краще починати з конкретних відрізків: день -- ніч. Характеристика часового відрізка має бути переконливою для кожної дитини.

Розгляньте першу картинку: дитина спить. За вікном темно. Світить місяць. Запитайте: коли це буває -- удень чи вночі? Що ти робиш уночі? Що робить уночі бабуся? брат? сестра?

Розгляньте другу ілюстрацію: «швидка допомога» їде нічним містом. Хто працює вночі? (Лікарі, медичні сестри, водії.)

На третій картинці дитина обідає. Що вона робить? Коли обідають діти: удень чи вночі? Що ви робите вдень? Що робить удень мама?

Наприкінці роботи з картинками загадайте загадки.

Зорі в небі запалали,

Діти спати полягали.

Місяць вийшов з білим линком р?

То настала темна... (нічка).

Сонце в небі ясно світить,

Погуляти вийшли діти.

Коли це буває?(Удень.)

ПОГРАЙМОСЯ

Після обговорення картинок вихователь обирає й проводить будь-яку із запропонованих ігор.

«Ми крокуємо»

Діти ходять кімнатою. За командою «Короткий!» вони роблять короткі кроки, а за командою «Довгий!» довгі.

Після гри вихователь пропонує дітям по черзі вимовляти слова «довгий-короткий»

У гру можна вносити доповнення. Наприклад: діти роблять довгі(чи короткі) кроки навшпиньках.

«Що довше?»

Діти утворюють коло. Вихователь стоїть у центрі, він котить м'яч комусь із дітей і каже:

— Чоботи довгі, а черевики...

Дитина, у якої м'яч, відповідає:

— Короткі.

Котить м'яч вихователеві.

— У футболки рукава короткі, а у светра... (довгі).

— Гольфи довгі, а шкарпетки... (короткі).

— Шорти короткі, а штани... (довгі).

-- Пальто довге, а куртка... (коротка).

— Хвіст у зайця короткий, а в лисиці... (довгий).

— Гусінь коротка, а змія... (довга).

НА ПРОГУЛЯНЦІ

На ділянці запропонуйте малятам накреслити доріжку на снігу, іншим -- доріжку, коротшу чи довшу, ніж уже накреслена. Порівняйте ЇХНЮ довжину.

Увіткніть гілочки в замет «за зростом». Запитайте в дітей, які гілочки довші, які коротші.

Поради вихователеві

• Протягом дня запитуйте в дітей, який зараз час доби. Що вони робили вранці? Коли обідали? Коли гралися?

• Попросіть дітей старшої групи зробити малятам різнобарвні

ліхтарики з паперу.

• Якщо в дошкільному закладі є діапроектор, то краще використовувати його, ознайомлюючи дітей із часом. Правила роботи:

— показувати слайди тільки на екрані;

— відстань від екрана до дітей має становити не менш ніж 2 метри;

— не можна надто затемнювати приміщення;

— не можна показувати більше від 2-3 слайдів за один

Рекомендації' для батьків

Під час готування обіду звертати увагу дітей на довжину морквин, огірків, кабачків. Запитувати: що довше, що коротше, чи є овочі однакової довжини.

Рис. 2.1

Аплікація

Програмне навчальне завдання: ознайомити дітей з послідовністю частин доби.

Матеріали та обладнання: по одному аркушу паперу, на якому намальовано будиночок, чотири кольорові квадрати (рожевий, білий, синій, чорний), які зображують вікна, пензлик, клей, серветка на кожну дитину.

Хід заняття.

Вихователь показує дітям будиночок, який називається «доба». У цьому будиночку живуть брати та сестра, яких звуть - Ранок, День, Вечір, Ніч. У кожного з них своє віконце в будиночку.

Діти розглядають зразок - будиночок з чотирма кольоровими віконцями, розташованими вертикально та співвіднесеними з певною частиною доби.

Організація самостійної роботи дітей. Покласти перед собою аркуш, на якому намальовано будиночок. Розкласти на столі кольорові квадратики-віконця справа наліво (рожевий, білий, синій, чорний). Брати по одному квадратику і наклеювати згори вниз один під одним, починаючи від рожевого та закінчуючи чорним.

Запитання до дітей: Що раніше за всіх приходить у наш дім? (Ранок). Що відбувається після дня, вечора? Назвіть усіх мешканців будиночка, який називається «доба».

П'ятий рік життя

Ігри

Гра «Що спочатку?А що потім?»

Ігровий матеріал: картинки із зображенням дня,вечора,ранку,ночі; картинки про Даринку.

Кількість гравців:вся група.

Правила гри. Виграє той учасник, який перший правильно розкладе всі частини доби.

- Коли Даринка вирушила до лісу? Коли повернулась?

- Чому ви вирішили,що вона повернулась ввечері?

- Чому на вулиці стало темно?

У кожної дитини на столі картинки з малюнками дня, ночі,ранку,вечора.

- Розгляньте малюнки. Назвіть частини доби.

- З якої частини доби починається день?

- Розкладіть всі картинки в необхідному порядку.

Гра «Частини доби»

Ігровий матеріал: кольорові картки квадратної або прямокутної форми (рожевого, білого, синього та чорного кольорів), кожна з яких символізує одну з частин доби. Зі зворотного боку всі картки сірі.

Кількість гравців: троє-четверо дітей.

Правила гри. 1. Виграє той учасник, який перший правильно побудує з кольорових карточок модель доби. 2. Приз одержує той учасник, який правильно назве кожну частину доби.

Хід гри.

Перед гравцями на середину столу викладають кольорові картки зворотним боком. Перемішують. З допомогою лічилки визначають того, хто починає гру. Діти по черзі тягнуть картки, називають, яку частину доби ті картки позначають і ставлять на відповідне місце в моделі.

Шостий рік життя

Рухлива гра «Тиждень. Шикуйсь»

Ігрове завдання: в ігровій формі закріпити знання назв тижня та їх послідовності.

Матеріали: сім великих карток з числовими фігурами від однієї до семи. Що позначають дні тижня.

Хід гри.

Вихователь ділить дітей на дві команди. Одна команда, що складається із семи дітей, - це називається «Тиждень». Кожному учасникові дається велика картка з назвою дня тижня. Друга команда - без картон. На сигнал вихователя, під музичний супровід діти розбігаються по майданчику. На останній сигнал вони (перша команда) мають вишикуватись у правильній послідовності: понеділок ..... неділя. Друга команда стежить, чи правильно учасники зайняли місця. Хто перший помітить помилку, той стає на місце того гравця з першої команди, який помилився.

Отже, використовуючи в системі та взаємозв'язку такі наочні засоби навчання, як моделі, вихователь може послідовно переходити від простого до складного, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного, а отже, забезпечити рух дитини від незнання до знання, від неповного до ґрунтовнішого знання.

Висновки до розділу 2

Формування у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на загально виражену тривалість і часові співвідношення («довго», «скоро», «зараз», «пізніше», «раніше»), а також слів, якими визначають порядок перебігу явищ і подій у часі («було», «є», «буде»), широко здійснюється у повсякденному житті. Насамперед використовуються будь-які слушні випадки в режимних моментах та створюються ситуації для збагачення відчуттів дитиною того, що все, що вона робить, якийсь час триває і відбувається в певній послідовності. Зокрема, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька разів підкреслити тривалість та послідовність вправ, кажучи: «Зараз ми робимо таку вправу... Стільки ж часу ми робитимемо ось таку наступну вправу...» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей із запитаннями на які потребують оцінювання та порівняння виконуваних вправ: «Діти, довго ми сьогодні робили гімнастику? А чи робили ми якусь вправу довше, ніж іншу? Яку вправу ми з вами зробили спочатку? Що в нас буде після ранкової гімнастики?».

Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння і вживання часових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздавального дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі послідовність та тривалість режимних моментів дитячого садка, то вихователь, добираючи картинки із зображенням різних режимних процесів (1 - ранкова гімнастика, 2 - прогулянка, 3 - денний сон), спочатку демонструє перед дітьми дві з перших картинок і з'ясовує, що зображено на кожній з них, а потім запитує, що із зображеного триває довго, а що недовго. Наступного разу крім цих двох картинок демонструється ще третя і пропонуються такі завдання: показати, що із зображуваного скоро буде, що нескоро; що вже було, а що буде; що діти в дитячому садку роблять спочатку, що потім, що пізніше.

ВИСНОВКИ

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку.

Навколишній світ існує у часі. Час, як і простір, є загальною формою існування матерії. З цього випливає, що часові характеристики явищ - їх тривалість, частота, ритм і т. д. універсальні за своєю застосовністю для опису будь-яких природних процесів.

Час не має наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається дітьми тільки опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з певним часом, або через чергування якихось постійних явищ.

Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного значення.

Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням часовими поняттями ( на світанку, в сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових залежно ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини та години і умінь визначати час на годиннику, оцінювати часові інтервали.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношень в постійно повторюваних явищ життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через це дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об'єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загальновизначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв'язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов'язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

Є така частина сприйняття як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте «почуття часу» спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Спеціально організована робота у дошкільних закладах з формування у дітей тимчасових поданні призводить до розвитку у них відчуття часу , що необхідно для підготовки до школи та дорослого життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Щербакова Е. Формирование представлений о понятый о времени с помощью объемной модели // Дошк. воспитание. - М., 1986.

2. Щербакова И.Е. Методика обучения математике в детском саду. - М., Академия, 2000.

3. Рихтерман Т.Д. Как дети ориентируются во времени.//Дошк. воспитание.- 1968. №4.

4. Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М., 1982.

5. Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста, Просвещение, 1991.

6. Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974.

7. Грибанова О.К., Щербакова К.Й., Белова С.Ф., Назаренко К.В. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей, К., Вища школа, 1987, с 98 - 109.

8. Березина Р.Л., Михайлова З.А., Непомнящая Р.Л., Рихтерман Т.Д., Столяр А.А. Формирование элементарных математических представлений у дошкольников, 1988, с 259 - 275.

9. В.П. Новикова , Математика в дитячому садку,Конспекти занять для роботи з дітьми 3-4 років,2000.

10. С.А. Ігнатьєва, О.П. Яковлева, Математика, старша група,2008.

11.С.А. Ігнатьєва, А.Л. Калмикова, Р.Г. Авдєєва, Математика,середня група, 2008.

12. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: підручник / А.Й. Капська. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

13. Кошова І. В. психологія поведінки : навч. посібник / І. В. Кошова, О. Д. Кресан. - Ніжин : НДУ імені М. Гоголя, 2009.

14. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології : навч. посібник / Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, В. М. Піскун. - К.: Перун,1996.

15. Нікітіна Н. І. Методика і технологія роботи педагога: навч. Посібник / Н. І. Нікітіна, М. Ф. Глухова. - М.: гуманітаріїв. вид. центр «ВЛАДОС», 2007.

16. Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. -- 1913. -- Кн. 8.

17.Сенсорное воспитание в детском саду. -- М., 1981.

18.Сковорода Г. Пізнай у собі людину. -- Л., 1995.

19 .Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. -- К., 1996.

20. Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання. -- К., 1995.

21. Основы дошкольной педагогики /Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. -- М., 1980.

22. Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. -- К., 1979.

23. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. -- К., 1987

24. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. -- К., 1999.

25. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. -- М., 2003.

26. Логінов У. І. Про критерії оцінки знань дітей дошкільного віку. /Зміст знань і умінь у навчанні дітей дошкільного віку. - М., 1984.

27. Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические труды. -- М., 1986.

Размещено на Allbest.ru

...