Взаємодія логопеда і сім’ї по розвитку мовлення і мови. Організація і форми роботи з батьками

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра спеціальної освіти і соціальної роботи

Реферат

на тему: «Взаємодія логопеда і сім'ї по розвитку мовлення і мови. Організація і форми роботи з батьками»

Виконала:

студентка СО-51 групи

Харькова Л.В.

Викладач:

Олефір О. І.

Полтава 2019

Вступ

Проблема виховання дитини в сім'ї має глибокі історичні корені. Сім'я, шлюб - сакральний винахід людства для свого розвитку. Соціальна сутність сім'ї виражається у її функціях, найбільш значущими з яких є репродуктивна, господарчо-побутова та виховна. Сім'я є первинною соціальною групою, у якій починається та проходить соціальне життя людини і яка є одним з основних факторів соціалізації [1].

Сім'я відіграє визначальну роль у фізичному, емоційному та розумовому розвитку дитини. Так, американський дослідник Баум виявив, що відмінність у коефіцієнті розумового розвитку дітей з благополучних та неблагополучних сімей досягає 20 балів, а також впливає на ступінь залучення людини до культури на всіх етапах соціалізації. У дошкільному, шкільному та підлітковому віці цей вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним. Більше того, у ранньому віці відсутність сімейного виховання не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. Надаючи особливої ваги сімейному вихованню у формуванні майбутніх громадян, Генеральна Асамблея ООН встановила Міжнародний день сім'ї, що відзначається щороку 15 травня у всіх країнах світу.

Складність та актуальність зазначеної проблеми є безперечною, оскільки зважаючи на існування думки, що крім органічного ураження мозку, причиною порушень нервово-психічної сфери дітей, зокрема розвитку мовлення, може бути соціально-педагогічна занедбаність у зв'язку з неблагополуччям в сім'ї (різного характеру: конфліктні стосунки між батьками, погане ставлення батьків до дитини, відсутність часу для занять з дитиною, помилки у вихованні, низький загальнокультурний рівень батьків, тощо), ця проблема набуває все більшого значення.

Сучасні соціально-економічні умови життя призвели до появи нових проблем у вихованні. Ринкові відносини вносять корективи в умови життя сімей, що відбивається на реалізації їхніх виховних функцій. Виховний потенціал сім'ї багаторазово знижується, коли всі думки й турботи батьків зосереджені на тому як одягти та прогодувати дитину в умовах економічної кризи, безробіття та інфляції; коли батькам бракує знань з педагогіки та психології сімейного виховання, а від більшості програм телебачення дітей необхідно берегти.

За даними П. М. Щербаня понад 65% молодих батьків, народжуючи дітей, не мають уявлення про форми та методи виховання дітей у сім'ї; 20% керуються досвідом народної педагогіки, виховуючи дітей так, як виховували їх. Лише 15% мають належні психолого-педагогічні знання.

І. Взаємодія логопеда і сім'ї по розвитку мовлення і мови

Важливою і невід'ємною частиною роботи з усунення мовних порушень у дітей є тісна взаємодія логопеда і батьків. Мала поінформованість батьків у питаннях патології та корекції мови, недооцінка ними раннього виявлення мовних дефектів і своєчасного впливу на них, помилкові, а часом і шкідливі установки щодо мовлення дітей, говорять про необхідність спільної роботи на всіх етапах корекції. Тому в своїй роботі приділяю велику увагу співпраці з батьками. Допомога батьків обов'язкова і надзвичайно цінна. Тому що, по-перше, батьківська думка найбільш авторитетна для дитини, і, по-друге, тільки у батьків є можливість щодня закріплювати формуються навички в процесі живого, безпосереднього спілкування зі своєю дитиною. Тому важливо свідома участь в цьому процесі батьків.

Виходячи з цього, мета спільної роботи: формування активної позиції батьків, залучення їх уваги до процесу корекційно-виховної роботи з дітьми з мовленнєвими порушеннями.

Завдання, працюючи з батьками протягом навчального року:

Встановити партнерські стосунки з родиною кожного вихованця, створити атмосферу спільності інтересів і емоційної взаємопідтримки.

Підвищити психолого-педагогічну компетентність батьків у питаннях мовленнєвого розвитку, пробудити в них інтерес і бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини.

Формувати у батьків навички спостереження за дитиною і уміння робити правильні висновки з цих спостережень.

Допомогти батькам виробити впевнений і спокійний стиль виховання, щоб створити для дитини комфортність і захищеність у родині.

Навчати батьків конкретним прийомам логопедичної роботи.

Для дітей старшого дошкільного віку найбільш значущими суб'єктами є батьки. Однак не кожен батько здатний надати необхідну вплив на дитину. Це залежить від його позиції по відношенню до дитини, яка має дефект мови. Тому вчитель-логопед повинен проводити роботу з батьками в наступних напрямках:

Вивчення особливостей батьків вихованців, рівня їх педагогічної спостережливості.

Визначення особливостей внутрішньосімейних відносин, що впливають на особистісні характеристики дитини.

Залучення батьків до участі в корекційно-логопедичному процесі.

Участь батьків у вихованні, розвитку дитини не тільки вдома, але і в дитячому саду допоможе їм:

Подолати авторитаризм і побачити світ з позиції дитини.

Ставитися до дитини як до рівного.

Зрозуміти, що неприпустимо порівнювати його з іншими дітьми, завжди радіти його успіхам і підтримувати в разі невдачі.

Знати сильні і слабкі сторони дитини і враховувати їх.

Проявляти щиру зацікавленість у його діях і бути готовим до емоційної підтримки, спільного переживання його радощів та смутку.

Встановити добрі, довірчі відносини з дитиною.

ІІ. Складові успішної взаємодії логопеда і батьків

Перший фактор - інформованість.

Мається на увазі теоретична підготовка логопеда, який може дати чітку відповідь на будь-яке питання батька про мовному порушення і його корекції взагалі і про конкретну дитину. Компетентність фахівця, звичайно ж, викличе довіру батьків. Не менше значення грає інформованість батьків про логопеда як фахівця, про напрямки його роботи. Цьому сприяють папки-пересувки зі статтями про різні мовні порушення, рекомендації щодо оздоровчих заходів дітей з мовними порушеннями і, звичайно, розкладом консультацій логопеда. Зміст папок змінювати 1 раз на місяць - це статті фахівців з журналів, книг, конкретні поради з розвитку мовлення, актуальні для батьків, рекомендації з розвитку артикуляційної та дрібної моторики.

Якщо говорити про інформацію, яка передається під час консультації, то вона сприймається батьками краще, якщо буде відрізнятися лаконічністю і відсутністю великої кількості термінів.

Також необхідно повідомляти батькам можливу тривалість корекційного процесу - півроку, рік, два. Ознайомлювати їх з етапами колекційної роботи. Батьки виявляють велику зацікавленість, якщо розуміють, для чого роблять «лопатку» і «дмуть на метелика».

Організація виставки книг, методичних напрацювань, вивчення яких же допомогти батькам стати більш інформованими у даній проблемі. Наступний фактор - тимчасовість.

Основа взаємовідносин логопеда з батьками закладається в ході знайомства на першому організаційному засіданні. На цьому зібранні необхідно позначити цілі і завдання спільної роботи, розповісти про систему логопедичних занять з дітьми (щоденні, індивідуальні, підгрупові, фронтальні), про можливості особистої консультації, де батьки можуть отримати відповіді на всі питання, що цікавлять їх. Акцентувати увагу на важливість участі сім'ї в логопедичній роботі і значущості їхньої допомоги у цій справі. Доводити до відома батьків результати логопедичного обстеження, яке проводиться на початку навчального року.

Батькам при виконанні з дитиною домашнього завдання, потрібне колосальне терпіння, а дитині - допомога і похвала за працю. Тому навчальний практикум необхідний на якому ознайомити їх з артикуляцією.

На першій зустрічі батьки заповнюють невелику анкету, що включає питання мовної карти, яка характеризує ранній психомоторний і мовленнєвий розвиток їхньої дитини.

Аналогічні зібрання необхідно проводити 3 рази протягом навчального року: у вересні, січні і травні де підводяться підсумки роботи, обов'язково відзначати не тільки успіхи дітей, але і активність тих батьків, які займаються зі своєю дитиною. У травні надати батькам рекомендації на літній період.

Проведення батьківських зборів з батьками економить сили, час і логопеда і батьків (їм не треба йти на індивідуальну консультацію, можуть задати усі питання).

Але цього недостатньо для того, щоб часовий фактор став складовою успішної взаємодії з батьками. Важливо, щоб логопед дотримувався позиції: коли б батьки не прийшли - це найкращий час для роботи з ними. Завдання логопеда - проінформувати батьків про години консультацій і необхідність логопедичної допомоги їх дитині. Але батьки самі роблять вибір, приходити на консультацію чи ні. Якщо батьки прийшли на консультацію, значить, він готовий слухати фахівця, він мотивований. Це позитивний момент у роботі з батьками, незалежно від того, коли це сталося і наскільки мовна проблема ускладнилася.

Можна виділити ще один фактор успішної взаємодії логопеда і батьків - позитивний емоційний настрій логопеда.

Очевидно, що батьки охочіше будуть взаємодіяти з відкритим, привітним, оптимістично налаштованим фахівцем. Звичайно, це не вимагає перефарбовування істинного стану речей - динаміки корекційного процесу. Потрібно пам'ятати, що дитина змагається не з іншими дітьми, а з собою «вчорашнім», і завжди можна буде знайти привід для похвали дитини і схвалення намагань батьків.

Інший аспект цього фактора - позитивне ставлення логопеда до виникаючих по ходу роботи проблемам. Виникнення професійних проблем, складних ситуацій - абсолютно нормальне явище. Якщо розглянути конкретний приклад, то це може бути ситуація, коли корекційна робота з дитиною не дає позитивної динаміки, або вона відсутня взагалі. Всі ми знаємо, що таке явище спостерігається частіше, ніж нам хотілося б. Чесний аналіз причин виниклої проблеми буде конструктивніше звинувачень себе або кого-небудь іншого (наприклад, батьків) у невдачі. Взаємодія з батьками залишиться позитивним, якщо логопед попереджає про зміну методу впливу на мовну проблему, про необхідність більшого часу на корекцію, ніж передбачалося раніше, направити дитину на консультацію до іншого фахівця або, врешті-решт, відкрито визнає, що він зробив для дитини все, що міг. Професійна сумлінність, чесність, повага до себе і іншим стане основою для позитивного емоційного настрою логопеда.

Перераховані фактори взаємодії логопеда з батьками є не єдиними, але основними. Належну увагу до цих чинників здатне внести істотний внесок в успішне взаємодія логопеда і батьків, і, отже, сприяти корекційного процесу в цілому.

ІІІ. Мета, принципи роботи логопеда з сім'єю

Робота логопеда з родиною, що виховує дитину з особливими освітніми потребами, має на меті:

-   надати кваліфіковану підтримку батькам;

-   допомогти близьким дорослим створити комфортне сімейне середовище для повноцінного розвитку дитини;

-   створити умови для активної участі батьків у вихованні і навчанні дитини; логопед сім'я позитивний

-   формувати адекватні взаємини між дорослими і їхніми дітьми.

В основу роботи логопеда з сімє'ю покладені наступні принципи:

Принцип комплексного підходу до організації корекційно - педагогічного процесу. В роботі з дитиною та її родиною необхідна участь різних фахівців, таких,як психоневролог, дефектолог, психолог, масажист та ін. При цьому необхідні не тільки спостереження і консультації дитини різними фахівцями, але й їхнє спільне обговорення і «ведення» даної родини.

Принцип єдності діагностики і корекційно-педагогічного процесу. Обстеження дитини різними фахівцями проводиться з метою виявлення її актуального і потенційного рівнів розвитку, соматичного стану і т.д. і визначення шляхів корекційно - педагогічної роботи у вигляді складання індивідуальної програми розвитку.

Принцип співробітництва між батьками і фахівцями, батьками і дітьми.

Батьки будь прислухуватись до порад лише тоді,коли професіонал бачить у батьках не «об'єкт свого впливу», а рівноправного партнера по корекційному процесу.

Принцип врахування інтересів (принцип вирішення задачі через інтерес). Цей принцип застосовується в роботі як з дитиною, так і з батьками.

Принцип ведучої діяльності. Розвиток дитини відбувається в рамках її ведучої діяльності, отже і співпраця дефектологів і родини повинна спрямовуватись на формування діяльності дитини відповідно до її віку, можливостей, інтересів.

Принцип онтогенетичного підходу. Передбачає спрямованість на гармонізацію особистісної структури дітей з особливими потребами за рахунок комплексного впливу на всі сторони психічного розвитку.

В логопедичній практиці існують такі основні форми роботи з батьками:

індивідуальні;

групові;

колективні;

масові.

Індивідуальні форми роботи здійснюютьсяшляхом безпосереднього спілкування з батьками однієї дитини: виконання батьками завдань за зошитами індивідуальної роботи з дітьми, проведення бесід, консультацій для батьків і т.д

Групові форми роботи проводяться з батьками у межах логопедичної групи, класі: оформлення стендів для батьків, виготовлення папок-пересувок, спільна підготовка до свят, проведення екскурсій ы т.д.

Колективні форми роботи здійснюються шляхом спілкування з батьками дітей усіх молодших або старших логопедичних груп, класів: проведення анкетування, загальних батьківських зборів, колективних бесід, організація дискусій і т.д

Масові форми роботи проводяться педагогами з батьками і дітьми всього закладу: залучення батьків до підготовки, організації, участі у святах іграх-розвагах, , конференціях,за участю науковців, практичних психологів та медиків, працівників соціальних служб.

Висновок

Таким чином, роль батьків у процесі мовленнєвого розвитку дитини незаперечна. Об'єднання зусиль учителя-логопеда і батьків у корекційній роботі непросте в організаційному і психолого-педагогічному плані завдання.

Сім'я і заклад - два важливих інституту соціалізації дітей. Їх виховні функції різні, але для всебічного розвитку дитини необхідно їх взаємодія.

Таким чином, правильно організована система взаємодії логопеда з батьками, дозволяє їм стати більш компетентними в питаннях розвитку мовлення, усвідомлено і дієво брати участь у процесі корекції мовлення дітей і їх вихованні.

Література

1. Ермакова И.И. Коррекция речи при ринолалии у детей и подростков / Ирина Игоревна Ермакова. - М. : Просвещение, 2001. - 154 с.

2. Миронова С.П. Диференціація роботи логопеда дошкільного закладу з батьками вихованців / С.П. Миронова, В.П. Пельвецька // Дефектологія. - 2009. - № 4. - С. 22 - 26.

3. Михнева Е.Б. Участие родителей в коррекционно-воспитательной работе по преодолению речевых нарушений у детей дошкольного возраста / Е.Б. Михнева // Логопед в детском саду. - 2006. - № 4. - С. 56 - 61.

4. Проблеми мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку в умовах родинного виховання / Н.Г. Пахомова // Дошкільна освіта. - 2003. - № 5. - С. 46.

5. Соломатина Г.Н. Стимуляция речевого развития детей с врожденными расщелинами губы и нёба / Галина Николаевна Соломатина. - М. : Академия, 2004. - 215 с. \

6. Тесленко В. Сутнісні характеристики соціально-педагогічної діяльності й соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями / В. Тесленко // Соціальна педагогіка: Теорія та практика. - 2007. - № 3. - С. 50 - 53.

7. Тюрина Н. Формирование компетентности родителей, воспитывающих ребенка с отклонениями в развитии / Н. Тюрина // Детский сад от А до Я. - 2007. - № 2. - С. 122 - 128.

Размещено на Allbest.ru