Методика навчання писемного мовлення учнів середнього шкільного віку на основі використання інтернет-ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика навчання писемного мовлення учнів середнього шкільного віку на основі використання інтернет-ресурсів



Вступ

Для мене як для студентки філологічного факультету треба досконально вивчати усі нюанси у навчанні дітей, а формування письма у навчанні іноземних мов є дуже важливим. Тому для мене ця тема не тільки цікава, а ще й дуже корисна для моєї майбутньої професії. Ось тому треба слідкувати за сучасністю, тому що в останні роки роль письма в навчанні іноземної мови поступово підвищується, і в деякому розумінні лист починають розглядати як резерв у підвищенні ефективності навчання іноземної мови. Не можна не враховувати і практичну значимість письмового мовного спілкування у світлі сучасних засобів комунікації, таких як електронна пошта, інтернет і т.п. В останньому випадку лист як вид мовного спілкування розвивається на основі тільки автентичного матеріалу.

Письмова мова розглядається в якості творчого комунікативного вміння, що розуміється як здатність викласти в письмовій формі свої думки. Для цього треба володіти орфографічними і каліграфічними навичками, умінням композиційно побудувати і оформити в письмовому вигляді мовленнєвий твір, складений у внутрішній мові, а також умінням вибрати адекватні лексичні та граматичні одиниці.

Об'єктом дослідження є письмова мова на уроці англійської мови.

Предметом дослідження є письмова мова на уроці англійської мови на середньому ступені навчання.

Мета дослідження полягає в вивченні основних етапів та методів навчання писемного мовлення на середньому етапі вивчення англійської мови, бо це як для майбутнього вчителя є одним з найважливіших факторів успішної праці.

Виходячи з поставленої мети, завданнями даного дослідження є:

з'ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми, проаналізувавши науково-теоретичну та навчально-методичну літературу;

визначити роль письма у вивченні англійської мови;

знайти та проаналізувати Інтернет-ресурси, які є важливими у навчанні англійської мови на середньому етапі вивчення.

експериментально перевірити ефективність використання Інтернет-ресурсів у навчанні писемного мовлення учнів середнього шкільного віку

Теоретичною основою дослідження стали праці відомих докторів педагогічних наук, в область наукових інтересів яких входять методика і технологія навчання іноземним мовам, таких як Щукін А.М., Гальскова Н.Д., Рогова Г.В.

Практична значущість. Дослідивши тему своєї роботи за допомогою різних джерел, я зможу деякою мірою збагатити свої знання щодо навчання дітей англійській мові.



1. Методика формування іношомовної компетенції учнів у письмі

1.1 Письмо як вид мовленнєвої діяльності

навчання мова шкільний

У наш час, коли володіння іноземною мовою стає нормою, і ми говоримо про англійську мову, як мову міжнародного спілкування, метою вивчення мови стає формування комунікативної компетенції. По своїй суті вона інтегративна і включає в себе декілька основних компонентів:

комунікативні уміння в говорінні, аудіюванні, читанні та письмі;

мовні знання і навички володіння мовним матеріалом для створення та розпізнання інформації;

лінгвокраїнознавчі та країнознавчі знання для забезпечення

соціокультурної освіченості, без якої неможливе повноцінне формування комунікативної компетенції.

Так як сьогодні процес навчання спрямований на практичне володіння іноземною мовою, то хочеться відзначити величезне значення такого мовного виду діяльності, як лист або письмова мова.

Останнім часом даному виду діяльності стали приділяти заслужену увагу. Володіння письмовою мовою дозволяє реально використовувати знання іноземної мови, перебуваючи поза мовним середовищем, спілкуючись з носіями мови за допомогою сучасних засобів комунікації: internet, e-mail, sms і т. д. Можливість писати особисті та офіційні листи, необхідність заповнювати анкети, бланки документів мотивують учнів до активного оволодіння письмовою комунікацією на мові, що вивчається.

Письмова мова розглядається як творче комунікативне вміння, що розуміється як здатність викласти у письмовій формі свої думки. Для цього треба володіти орфографічними і каліграфічними навичками, умінням композиційно побудувати і оформити в письмовому вигляді мовленнєвий твір, складений у внутрішній промові, а також умінням вибрати адекватні лексичні і граматичні одиниці.

Письмо відіграє одну з важливих ролей на сучасному етапі навчання іноземній мові. Письмо тісно пов'язане з іншими видами мовленнєвої діяльності, які являють собою рецептивно-репродуктивний механізм відтворення іноземної мови.

У своїй навчальній функції письмо в навчальному процесі виступає у формі письмових вправ, які сприяють закріпленню в пам'яті учнів лексичного і граматичного матеріалу як на рівні його структурного опрацювання, так і на більш просунутому етапі під час засвоєння тем і опрацювання техніки читання вголос відповідного мовного матеріалу. Навчання письма базується на навчанні каліграфії, орфографії і наборі письмових вправ, які є складовими частинами програм формування механізму сприймання та породження висловлювань, навчання усного мовлення і засвоєння техніки читання. Ефективність процесу навчання письма залежить від правильного вибору вчителем методів та прийомів навчання письма, від правильного підходу до комунікативних завдань. Наприкінці 20 ст. проблемою навчання письма займалися такі відомі методисти радянського періоду, як І.Л. Бім, С.Ф. Шатілов, Г.В. Рогова, Н.І. Гез, В.Н. Рахманінова, С.Ю. Ніколаєва. Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства, тому йому належить визначна роль на зламі тисячоліть створювати та зберігати духовні, а через них і матеріальні цінності.

Процес писемного мовлення, як відомо, починається з мовлення внутрішнього. За кількістю операцій писемне повідомлення є складнішим від усного. Однак в усному спонтанному висловлюванні породження мовлення і його звукового оформлення є синхронним і тому вимагає повного автоматизму в оперуванні лексичним і граматичним матеріалом.

Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє ґрунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і ретроспективний аналіз написаного. Можливість відшукати в пам'яті необхідні мовні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.

В результаті регулярного тренування в писемному висловлюванні учні поступово набувають досвіду, процес вибору слів, структур проходить швидше; навички письма стають стійкішими. Вміння писемного висловлювання своїх та чужих думок важливе не тільки саме по собі, але і як засіб підвищення рівня володіння усним мовленням. Відомо, що усне повідомлення стає більш ґрунтовним, логічним, коли воно підготовлене письмом. У свою чергу усне зовнішнє і особливо писемне мовлення стає передумовою розвитку внутрішнього мовлення.

Як зазначається у Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учням вміння реалізувати навички писемного мовлення в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування. [6;18]

У відповідності з учбовою функцією засвоєння мови та комунікативною функцією застосування мови в навчанні письму необхідно розрізняти слідуючи взаємообумовлені цілі:

отримання знань про графічну систему іноземної мови та вміння швидкої каліграфічної реалізації нового звучання в міру засвоєння нового алфавіту;

навчання диференціації знаків, котрі при однаковій формі представляють різні значення в двох мовах;

придбання звички з'єднувати збереження мовних знань з письмом, досягаючи цим більш високого ефекту закріплення матеріалу;

демонстрація в диктантах наскільки правильно учні можуть записати почуте;

складання письмового повідомлення на основі власного досвіду й оформлення його в вигляді листа;

опис картини, речі, порядку, дій;

записування почутого або прочитаного у тексті, застосовуючи це як основу для послідовних усних чи письмових переказів, відповідей на питання, та ін.;

виконання нотаток до докладів та дискусій.

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою полягає у формуванні в учнів графічних/каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні оволодівають труднощами, які пов'язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається.

З урахуванням тісного зв'язку письма з читанням, оскільки їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодінням технікою читання.

Отже у цьому розділі проаналізувавши теоретичні відомості про письмо як вид мовленнєвої діяльності, можна зробити наступні висновки:

· в процесі комунікації письму надається менше уваги, ніж говорінню, аудіюванню та читанню, але воно використовується як ефективний засіб розуміння, закріплення, заучування, використання лексичних і граматичних явищ;

· письму належить значна учбова функція, що зумовлює підтримку процесу аудіювання, говоріння та читання, дає можливість одночасно здійснювати індивідуальну продуктивну мовленнєву діяльність всіх учнів, є раціональним засобом контролю знань учнів, вчить самоконтролю та самоперевірці.

1.2 Письмова мовленнєва діяльність

Письмова мовленнєва діяльність - це цілеспрямоване і творче вчинення думки в письмовому слові, а письмова мова - спосіб формування і формулювання думки в письмових мовних знаках. Письмові вміння учнів нерідко значно відстають від рівня навченості інших видів мовної діяльності.

Метою навчання писемного мовлення є формування в учнів письмовій комунікативної компетенції, яка включає володіння письмовими знаками, змістом і формою письмового твору мови.

Завдання, які вирішуються при навчанні писемного мовлення, пов'язані зі створенням умов для оволодіння змістом навчання писемного мовлення. Ці завдання включають формування в учнів необхідних графічних автоматизмів, мовленнєво навичок і вмінь формулювати думку відповідно з письмовою стилем, розширення знань і кругозору, оволодіння культурою та інтелектуальної готовністю створювати зміст письмового твору мови, формування автентичних уявлень про предметний зміст, мовному стилі і графічній формі письмового тексту.

Кінцеві вимоги до навчання писемного мовлення включають формування в учнів здатності практично користуватися іншомовним листом як способом спілкування, пізнання і творчості відповідно до досягнутого програмним рівнем оволодіння іноземною мовою.

Письмова мова може розглядатися в трьох площинах: змісту (мислення), вирази (мови) і виконання (графіки).

Зміст письмового мовного твору визначається його діяльнісної метою і завданнями, такими, як емоційний вплив, звернення за допомогою, управління діяльністю, запит інформації, виконання делопроізводітельних формальностей, збереження інформації, письмове вираження творчого потенціалу людини.

Розумовий зміст визначає форму письмового твору. До форм письмових мовленнєвих творів, які можуть бути включені в зміст навчання, відносяться: вітальні листівки, телеграми (особистого і ділового змісту), записки (членам сім'ї, друзям, колегам по роботі), вивіски (на будинках, установах), етикетки (на товарних упаковках), підписи до малюнків, оголошення-інструкції, оголошення-інформації (про пошуки роботи, про прийом на роботу, про події спортивного та культурного життя), меню, реклами, запрошення, співчуття, особисті листи, ділові листи, зокрема листи про прийом на роботу, подячні листи, тобто bread-and-butter letters, листи з протестами і скаргами, звернення (до керівника, до громадськості), відповіді на заяви, автобіографічні відомості, тобто curriculum vitae, характеристики, тобто confidential references, заповнені анкети і бланки, довідки, опорні схеми типу mind-maps (для виступу перед аудиторією), інструкції (з техніки безпеки, для виконання завдання), рецепти (кулінарні, як відомі, так і власні), щоденники (спостережень, подорожей), словнички, диктанти, бібліографії (твори автора, книги з проблеми), конспекти, тобто notes (короткий виклад змісту прочитаного), замітки в стінну газету, враження (про побачене або почуте), книжкові огляди, рецензії, тобто reviews (на книгу, розповідь, кінофільм, твір мистецтва), звіти, тобто reports (про спостереження, про анкетуванні, про опитування), доповіді (про стан проблеми. Про вивчення конкретних випадків типу case-studies), виклад, тобто reproduction (прочитаного, почутого), резюме, тобто summary (основна ідея прочитаного, почутого), повідомлення (про новини, про останні події), огляди (статей в газеті, подій за тиждень), анотації, тобто prйcis (основний зміст оповідання, книги, фільму), реферати, тобто synopses (короткий огляд прочитаного), тези, тобто abstracts (короткий виклад виступу), проекти, тобто projects (погляд на стан та зміну навколишнього світу), нариси, тобто essays (власний погляд на речі і явища), твори (інтерпретація теми чи проблеми), оповідання (придумування фабули і сюжету), вірші(створення віршованих творів різної форми).

Великі можливості для навчання творчому письму має диктант. Бувають такі види сучасних диктантів: репродуктивний, індивідуальний творчий, парний творчий, колективний творчий.

У процесі навчання писемного мовлення важливо забезпечити максимальну керованість графічного виконання письмового твору мови. Для того щоб зробити керованим написання коротких письмових творів мови, використовується прийом заповнення пропусків із запропонованих варіантів. Наприклад, в наступній записці зроблені пропуски і дані на вибір можливі варіанти для їх заповнення:

Dear Liz,

Mum, Dad and I have gone to the ... so could you ... because ... (shop, garage, baker's, let the dog in, wait for us, it is freezing, they are expecting it, there is no way we can give you a key).

При виконанні завдання можливо заповнення пропусків за змістом (cloze procedure). Варіанти відповідей при цьому не даються, і учні намагаються здогадатися про значення пропущених слів з контексту, а також за звичними словосполученнями:

Computer for ... (sale) has been in ... for only 6 ... (use, months) all the modern ..., Windows, etc. (Software) for ... $ 699 (only) the price is ... (negotiable) please ... after 6 pm (call).

Письмове завдання може бути засноване на використанні статистичного матеріалу. Наприклад, для підготовки звіту чи доповіді пропонуються фактичні дані для аналізу:

The Aims of Education

What do you think the main aim of children's education should be? Is it to prepare them for a career?

Children - 73% yes, teachers - 3% yes, parents - 48% yes.

Is it to help them develop their true selves?

Children - 6% yes, teachers - 42% yes, parents - 19% yes. Etc.

Для виконання письмового завдання використовується також фактичний матеріал. Так, учні можуть отримати завдання підготувати поради любителям домашніх тварин і птахів: "A Guide to Pets".

Учні отримують і порівнюють аналогічну інформацію про інших тварин і птахів. На цій основі готуються рекомендації любителям домашніх тварин і птахів.

При навчанні писемного мовлення важливе тренування уяви. Можливо наступне завдання: Imagine that you are a social historian living 100 years from now. Write an article for a popular magazine describing what everyday life was like in the distant 1990s. refer to features of the 21st century. Show scorn, pity or envy. Use illustrations and photos. Make use of a "typical housewife diary". Remember to frame your account with introduction and conclusion.

Серед творчих письмових завдань особливе місце займає написання оповідань (story writing). Для того щоб управляти виконанням завдання, учням можуть бути запропоновані питання, на які їм пропонується відповісти у формі придумування розповіді. Так, для написання оповідання "A Strange Sound" можуть бути запропоновані наступні питання:

1. Can you describe the sound?

2. Can you describe the creature?

3. Can you say more about the creature's appearance?

4. How did it go through the wall?

5. How did you escape? Etc.

Відповідаючи на ці запитання, учень нумерує кожен рядок свого оповідання, так як відповідь на питання не повинен перевищувати довжини рядка. Розповідь може прийняти наступний вигляд:

Once in the morning I heard a scratching sound.

I looked around and saw a shaggy animal.

It was half beast, half man.

It went through the wall as though there was a door there.

I jumped off my bed and hid behind the wardrobe. Etc.

Цікавою формою письмових завдань є поетична творчість. У процесі цієї творчості учні, наприклад, можуть самостійно складати лімерики за зразком. Керовані поетичним вправою є також вірш, який «вигадується» у відповідь на спеціально підготовлені питання: What three colours do you like best? What dream did you see last? What do you compare the clouds to? What do you remember from your childhood? How do you imagine the future?

Виходить наступний прозовий вірш:

Red, and purple, and blue.

A horse standing in deep water.

The horses riding across the blue and red road.

Coloured balloons everywhere around me.

The coloured balloons are all gone ....

1.3 Письмова монологічна мова

Письмова монологічна мова може виступати в різних формах: у формі письмового повідомлення, доповіді, письмового розповіді, письмового вираження думки або міркування і т. д. У всіх цих випадках структура писемного мовлення різко відрізняється від структури усного діалогічного або усного монологічного мовлення. Ці відмінності мають ряд психологічних основ.

Письмова монологічна мова - це мова без співрозмовника, її мотив і задум повністю визначаються суб'єктом. Якщо мотивом писемного мовлення є контакт («-такт») або бажання, вимога («-манд»), то піщущих повинен уявити собі подумки того, до кого він звертається, уявити його реакцію на своє повідомлення. Особливість писемного мовлення полягає саме в тому, що весь процес контролю над письмовою мовою залишається в межах діяльності самого пише, без корекції з боку слухача. Але в тих випадках, коли письмова мова спрямована на уточнення http://ua-referat.com/%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F («-цепт»), вона не має ніякого співрозмовника, людина пише тільки для того, щоб усвідомити думка, щоб вербализовать свій задум, розгорнути його без будь-яких навіть уявної контакту з особою, якій адресується повідомлення.

Письмова мова не має майже ніяких позамовних, додаткових засобів вираження. Вона не передбачає знання ситуації адресатом, вона не має коштів жестів, міміки, інтонації, пауз, які грають роль «семантичних маркерів» у монологічного мовлення, і лише частковим заміщенням цих останніх є прийоми виділення окремих елементів викладається тексту курсивом або абзацом. Таким чином, вся інформація, що виражається в письмовій мові, повинна спиратися лише на досить повне використання розгорнутих граматичних засобів мови.

Звідси письмова мова повинна бути максимально синсемантичних і граматичні засоби, які вона використовує, повинні бути повністю достатніми для вираження переданого повідомлення. Пишучий повинен будувати своє повідомлення так, щоб читач міг проробити весь зворотний шлях від розгорнутої, зовнішньої мови до внутрішнього змістом викладеного тексту.

Процес розуміння писемного мовлення різко відрізняється від процесу розуміння мовлення тим, що написане завжди можна перечитати, тобто довільно повернутися до всіх включених до неї ланкам, що абсолютно неможливо при розумінні усного мовлення.

Існує, однак, ще одну докорінну відміну психологічного будови писемного мовлення від усного. Воно пов'язане з фактом зовсім різного походження обох видів мовлення.

Усна мова формується в процесі природного спілкування дитини з дорослим, яке раніше було сімпрактіческій і лише потім стає особливою самостійною формою усного мовного спілкування. Проте в ній, як ми вже бачили, завжди зберігаються елементи зв'язку з практичною ситуацією, жестом і мімікою.

Письмова мова має зовсім інше походження і іншу психологічну структуру.

Письмова мова з'являється в результаті спеціального навчання, яке починається з свідомого оволодіння всіма засобами письмового вираження думки. На ранніх щаблях її формування її предметом є не стільки думка, яка підлягає вираженню, скільки ті технічні засоби написання звуків, букв, а потім слів, які ніколи не були предметом усвідомлення в усній діалогічної або в усного монологічного мовлення. На цих етапах у дитини відбувається формування рухових навичок письма.

Дитина, яка вчиться писати, оперує спочатку не стільки думками, скільки засобами їх зовнішнього вираження, способами позначення звуків, букв і слів. Лише значно пізніше об'єктом свідомих дій дитини стає вираз думок. Таким чином, письмова мова на відміну від усної, що формується в процесі живого спілкування, з самого початку є свідомим довільним актом, в якому засоби вираження виступають як основний предмет діяльності. Такі проміжні операції, як виділення фонем, зображення цих фонем буквою, синтез літер у слові, послідовний перехід від одного слова до іншого, ніколи не усвідомлювали в усному мовленні, в письмовій мові залишаються ще протягом тривалого часу предметом свідомого дії. Лише після того як писемна мова автоматизується, ці свідомі дії перетворюються на неусвідомлювані операції і починають займати те місце, яке подібні операції (виділення звуку, знаходження артикуляції і т. д.) займають в усному мовленні.

Таким чином, письмова мова як за своїм походженням, так і за своєю психологічною будовою корінним чином відрізняється від усного мовлення, і свідомий аналіз засобів її вираження стає основною характеристикою писемного мовлення.

Саме тому письмове мовлення включає до свого складу ряд рівнів, які відсутні в усному мовленні, але чітко виділяються в письмовій мові. Письмова мова включає ряд процесів фонематичного рівня - пошук окремих звуків, їх протиставлення, кодування-окремих звуків у літери, поєднання окремих звуків і букв у цілі слова. Вона в значно більшому ступені, ніж це має місце в усному мовленні, включає до свого складу і лексичний рівень, що полягає в підборі слів, в пошуку відповідних потрібних словесних виразів, з протиставленням їх іншим лексичним альтернативам. Нарешті, письмова мова включає до свого складу і свідомі операції синтаксичного рівня, який найчастіше протікає автоматично, несвідомо в усному мовленні, але який складає в письмовій мові одне з істотних ланок. Як правило, пише має справу зі свідомим побудовою фрази, яка опосередковується не тільки наявними мовними навичками, а й правилами граматики та синтаксису. Той факт, що в писемній мові не беруть участь будь-які поза мовні компоненти (жести, міміка і т. д.), і те, що в писемній мові немає зовнішніх просодичних компонентів (інтонації, паузи), визначають суттєві особливості її будови.

Таким чином, письмова мова радикально відрізняється від усного мовлення тим, що вона неминуче повинна протікати за правилами розгорнутої (експліцитно) граматики, необхідної для того, щоб зробити зміст писемного мовлення зрозумілим при відсутності супроводжуючих її жестів і інтонацій. Тому всяке зближення монологічного, писемного мовлення зі структурою усного діалогічного мовлення неможливо. Це проявляється, зокрема, в тому, що ті еліпси і граматична неповнота, які виправдані в усному мовленні, стають абсолютно неприйнятні в письмовій мові.

Отже, письмова монологічна мова зі свого строю представляє собою завжди повні, граматично організовані розгорнуті структури, майже не використовують форм прямої мови. Ось чому необхідно ввести в письмовій мові значно перевищує довжину фрази в усному мовленні, так як у розгорнутій писемного мовлення зустрічаються значно складніші форми управління, наприклад, включення додаткових пропозицій, які лише зрідка зустрічаються в усному мовленні. Bсе це додає граматиці писемного мовлення зовсім інший характер.



2. Методика навчання писемного мовлення учнів середнього шкільного віку на основі використання інтернет-ресурсів

2.1 Використання інформаційних технологій на уроках з англійської мови

Використання сучасних інформаційних технологій на занятті - надзвичайно актуальне і водночас проблематичне питання для вчителя іноземної мови. В методиці викладання іноземних мов ця проблема розробляється з початку 80-х років ХХ століття. Сьогодні використання інформаційних технологій - одна з умов успішного вивчення іноземної мови. Тому вчитель іноземної мови повинен, окрім ґрунтовної фахової підготовки, володіння сучасною комунікативною методикою, використовувати інформаційні технології на усіх етапах навчання - це вимога часу. Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань, зробить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, цікавим, наочним, індивідуальним.

Навіть дуже „традиційний” учитель зі стійким імунітетом до втручання новітніх технологій не може заперечити, що Інтернет є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Та поки вчителі ще лише готуються до викладання предмета з використанням комп'ютерів, учні вже давно вчаться за допомогою Інтернету.

Сьогодні розробляється методика вивчення іноземних мов з використанням ресурсів Інтернету. Існують прихильники ідеї вивчення іноземної мови лише за допомогою зазначеної мережі, без традиційної роботи з підручником. Проте більшість учителів надають перевагу використанню Інтернету паралельно з традиційними засобами навчання, інтегруючи його в навчальний процес.

Розглядаючи питання щодо використання комп'ютера у навчанні іноземних мов, можна виділити такі позитивні момент його впровадження:

- мотивує навчання, можливо навіть більше, ніж аудіо- та відео матеріали;

- дає можливість вчителеві застосовувати індивідуальний підхід;

- сприяє розвитку самостійності учнів, спонукає користуватися інформацією, що безпосередньо стосується їхнього особистого чи професійного життя;

- підвищує поінформованість щодо інших мов та культур;

- завдяки наявності різноманітних типів текстів підвищує мовні компетенції;

- забезпечує сучасний матеріал, що відповідає інтересам і потребам учнів;

- пропонує автентичний і актуальний матеріал.

Інтернет як джерело додаткової інформації

Найпростіше використання Інтернету - це використання його як джерела додаткових матеріалів для вчителя та учня. Це величезна довідково-інформаційна система, яка може бути використана для вивчення мови. Матеріали можуть бути роздруковані і використані під час традиційного заняття. У цьому випадку використовується лише незначна частина можливостей мережі. Але навіть за такого використання вивчення іноземної мови змінюється: користувач Інтернету отримує актуальну і автентичну інформацію [ 9, c.22].

2.2 Електронна пошта як засіб професійно-педагогічної комунікації

навчання мова шкільний

Комп'ютерам суб'єктів взаємодії, забезпеченим необхідними програмами поштового зв'язку, підключеним до глобальної мережі (наприклад, за допомогою модему і телефонної лінії), привласнюють електронні адреси в межах єдиної всесвітньої доменної системи адресації, завдяки чому вони стають суб'єктами взаємодії (абонентами) електронної пошти, тобто мають персональну електронну адресу користувача.

Електронна пошта -- оперативне листування віддалених суб'єктів шляхом приймання і відправлення електронних листів з одного комп'ютера на інший глобальної мережі.

Комп'ютерна комунікація за допомогою електронної пошти може здійснюватися в режимах “off-line” і “on-line”. Електронна пошта надає змогу вчителю встановлювати необмежені комунікативні зв'язки з учнями (студентами), колегами, відсилаючи й одержуючи повідомлення через мережу Internet з використанням поштових (електронних) адрес.

Електронна адреса користувача складається з електронного імені користувача (імені поштової скриньки користувача) та електронної адреси комп'ютера, на якому встановлена поштова скринька користувача. Обидві частини адреси записують (набирають на клавіатурі) разом через значок “@”, наприклад andrew@emissia.spb.su. Значеннєве прочитання цієї адреси: користувач “andrew” (поштова скринька “andrew”) на комп'ютері з адресою“emissia.spb.su”. Значок “@” означає “на” або “у”. Є стилізованим написанням англійського “at” (на, у, всередині), набирається на клавіатурі ударом по клавіші цифри “2” при натиснутій клавіші <Shift>.

На одному комп'ютері з конкретною адресою в мережі Internet може бути організовано кілька поштових скриньок (для кількох користувачів). Їхні адреси в Internet (e-mail address) будуть розрізнятися лише іменами (частиною, що записується ліворуч від значка “@” ).

При передаванні електронної пошти комп'ютери безпосередньо не взаємодіють між собою. Лист надсилається з одного серверу на інший, доки не дійде до адресата. Електронна пошта забезпечує обмін повідомленнями між користувачами однієї мережі або регіону і за їх межами. Використовуючи так звані шлюзові з'єднання між мережами, пошту можна доставляти на будь-яку адресу в будь-якій мережі, що входить до всесвітньої глобальної мережі. Маючи електронну адресу, абонент комп'ютерної мережі може одержувати електронні листи від абонентів будь-якої мережі електронної пошти (GlasNet, RedLine, CompuServe, MCImail, SprintMail, Relcom).

Усі електронні листи мають технологічні заголовки (шапки), що містять інформацію про одержувача (То:), відправника (From:), предмет послання (Subject:). У процесі пересилання листа по мережі кожен сервер додає до “шапки” листа рядок, де записується, з якого комп'ютера і коли надійшов лист, що дозволяє простежити весь шлях його передавання від відправника.

Звичайний час доставки листа триває кілька годин і залежить не від відстані, а від складності шляху (скільки разів листу доводиться переходити з однієї мережі в іншу). Електронні листи надходять на адресу одержувача, залишаються на найближчому до нього комп'ютері-маршрутизаторі (комп'ютері-провайдері), який працює цілодобово, доки одержувач, звернувшись до провайдера, не забере свою пошту. Якщо він не зробить цього протягом певного терміну (чотири дні), відправник листа автоматично одержує повідомлення про неможливість його доставити.

У роботі з електронною поштою в середовищах Windows-95, -98, -NT, -2000 можна скористатися багатьма програмами. Найпопулярніші серед них Outlook Express, Eudora, Pegasus Mail, засоби, інтегровані в пакетах Netscape Navigator і Microsoft Internet Explorer, застосування яких дає змогу скористатися поштовими послугами компаній, що мають спеціальні поштові служби на базі великих провайдерів Internet. Електронні адреси користувачів, що володіють поштовими скриньками на серверах цих служб, мають порівняно коротке написання. Наприклад, електронна адреса користувача з найменуванням “student”, який замовив собі поштову скриньку в одній з таких поштових служб, буде такою: student@mail.ru (на сервері “Мейл-Ру”).

Повідомлення може бути мультимедійним документом або звичайним текстом. З ним можна пересилати будь-які файли (вкладки). Учитель (учень) має змогу епізодично приєднуватися до серверу для отримання і відсилання повідомлень. Програма поштового серверу ua.fm дає змогу вчителю створювати, надсилати, одержувати, читати повідомлення і вкладки, виконувати дії, що спрощують процес роботи з поштою. Для того щоб користуватися сервером ua.fm, потрібно зареєструватися, отримати ім'я і пароль. Зайти до своєї поштової скриньки можна за умови написання свого імені у вікні “Ваше имя”, введення паролю у вікні “Пароль”. Після цього треба клацнути мишею по кнопці “Войти” або натиснути на кнопку на клавіатурі“Enter”.

Для створення і надсилання повідомлень необхідно клацнути на кнопці “Создать сообщение” головного вікна. Створюють його у вікні спеціального текстового редактора, де задають адресу (кнопка “Кому”) і тему повідомлення. Після заповнення поля адреси і теми, текст листа видруковують. До написаного листа можна прикріпити файл з доповнюючою інформацією або відразу відправити його, клацнувши мишею на кнопці “Отправить”

Після цього вікно перезавантажиться, і, якщо все зроблено правильно, приєднання до мережі Internet встановлено, відправник побачить повідомлення, наприклад: “Ваше письмо для volkova_n@ua.fm (study) отправлено” (листа буде надіслано автоматично).

Для приєднання до листа файла необхідно натиснути на кнопку “Обзор” навпроти вікна “Прикрепить файл” і вибрати потрібний файл. Після натискання на кнопку ОТПРАВИТЬ/ПОЛУЧИТЬ.

Отримання нових повідомлень, що надійшли на адресу, і відсилання відповідей на них здійснюють, натиснувши кнопку “Доставить” головного вікна програми ua.fm. Повідомлення буде вміщено в папці “INBOX”. Для перегляду отриманих листів необхідно зайти у папку “INBOX”, натиснувши на її назві мишею. Побачивши вікно з переліком листів, що надійшли, обирають один із них клацанням мишею у полі, де зазначено найменування відправника повідомлення.

Для відповіді на повідомлення необхідно клацнути мишею на кнопці “Ответить”, увести текст відповіді й активізувати кнопку “Ответить”. При цьому адресу буде сформовано автоматично. Цей сервер дає змогу переслати іншій людині отриманий лист, для чого потрібно клацнути мишею на кнопці “Переслать”.

Електронна пошта широко використовується у навчальному процесі у вищій та загальноосвітній школах. її навчальне значення полягає у стимулюванні й полегшенні обміну досвідом викладачів; підвищенні інтересу учнів до навчальних дисциплін; розширенні комунікативної практики вчителів та учнів; вдосконаленні писемного мовлення; використанні нових методичних прийомів, які базуються на зіставленні власних даних учнів і отриманих електронною поштою.

Використання електронної пошти у навчанні, як правило, відбувається у формі присвячених певній темі телекомунікаційних проектів і передбачає різноманітні види діяльності учнів щодо підготовки і передавання, одержання й аналізу навчальної інформації за допомогою засобів комп'ютерних телекомунікацій. Прості телекомунікаційні проекти можуть здійснювати учні двох класів під керівництвом учителів у формі неструктурованого колективного листування. Складні проекти, у яких задіяні десятки і сотні класів, вимагають участі в них координаторів і методистів, завдання яких полягає у керівництві процесом телекомунікацій, узгодженні змісту і термінів відправлення кореспонденції. Великі проекти відбуваються у спеціалізованих навчальних комп'ютерних мережах (США, Канада, Велика Британія та ін.) [ 4, c. 50,53].

2.3 Комплекс вправ для навчання писемного мовлення

З огляду на описані вище положення був розроблений комплекс вправ, який спирається на етапи породження і сприйняття писемного мовлення й адекватно відбиває їх у процесі навчання. Розробка вправ відбувалася за результатами аналізу науково-методичної літератури. Комплекс вправ включає 4 групи вправ, спрямованих на розвиток умінь писати і редагувати текст.

Комплекс вправ розв'язує завдання навчання на різних етапах написання тексту.

На етапі мотивації і задуму потрібно навчити учнів:

використовувати різні прийоми для генерації ідей, вилучати інформацію з пам'яті, знаходити інформацію ззовні, не боятися висувати помилкові чи на перший погляд малозначущі ідеї, робити начерки для прогнозування загальної ідеї майбутнього тексту;

класифікувати ідеї, групувати їх, відбирати цікаві і важливі, виключати незначні, ті, що повторюються, або ті, що не стосуються теми, визначати релевантні ідеї для подальшого розвитку, розвивати перспективні ідеї;

вибирати послідовність викладу з урахуванням майбутнього реципієнта і визначитися з типом тексту, якщо цей тип не вказаний;

складати план майбутнього тексту.

На виконання зазначених завдань націлена перша група вправ комплексу.

І група. Вправи, що розвивають уміння всебічно розкривати тему й логічно організовувати зміст:

1. Вправи, що розвивають уміння враховувати комунікативний контекст писемного повідомлення.

Вправи, що розвивають уміння всебічно розкривати тему і використовувати різні прийоми для генерації ідей.

Вправи, що розвивають уміння впорядковувати та систематизувати інформацію і вибирати послідовність викладу думок.

4. Вправи для розвитку вмінь складати різні види планів писемного повідомлення.

Особлива важливість цієї групи вправ полягає в тому, що вони сприяють розвитку мислення, вимагають виконання таких розумових операцій як синтез, аналіз, порівняння, оцінка, вибір за певним принципом, класифікація, логічна організація і т. ін., що викликає значні труднощі в учнів при самостійному виконанні цих вправ.

На етапі зовнішньої реалізації і її зіставлення із задумом необхідно навчити учнів:

добирати лексику і граматичні структури для більш точного висловлювання своїх думок;

використовувати внутрішньо-текстові й міжтекстові механізми значеннєвого зв'язку.

Для виконання цього обсягу завдань розроблено три групи вправ.

ІІ група. Вправи, що розвивають уміння писати текст, цілісний за змістом і структурою:

Вправи, спрямовані на розвиток умінь послідовного та зв'язного викладення інформації.

Вправи на забезпечення системних зв'язків тексту.

Вправи на вибір стилю, який відповідає контексту писемного повідомлення.

ІІІ група. Вправи, які розвивають уміння писати абзаци, цілісні за змістом і структурою:

1. Вправи, які розвивають уміння писати і визначати абзаци за їх основними характеристиками.

Вправи, які розвивають уміння правильно структурувати абзац, розкривати основну думку абзацу.

Вправи для розвитку вмінь написання вступу та заключного абзацу.

Вправи на забезпечення цілісності та зв'язності абзаців.

IV група. Вправи, які розвивають уміння та навички оформлення думки на рівні речень:

Вправи, що розвивають уміння ясно й чітко передавати закінчену думку на рівні речення.

Вправи, що розвивають навички написання речень різного типу.

Вправи, що розвивають навички написання граматично коректних речень.

Незважаючи на те, що вправи четвертої групи зосереджують увагу школярів на роботі з одним реченням, виконання багатьох із них поза текстом не має рації.

На етапі редагування та корегування необхідно навчити учнів:

знаходити проблемні моменти в тексті (своєму і чужому); конкретизувати й поглиблювати, розширювати або скорочувати текст чернетки; при необхідності проводити корінну реконструкцію; виправляти помилки; давати об'єктивну оцінку написаного і пропонувати шляхи удосконалення тексту.

При інтерактивному навчанні писемного мовлення розвиток продуктивних і аналітичних умінь відбувається у нерозривному зв'язку. Враховуючи це положення, вправи, спрямовані на розвиток умінь аналізу, редагування та корегування написаного, не виділяються в окрему групу, але є невід'ємною складовою кожної підгрупи вправ.

Орієнтування відбувається у вправах аналітичного характеру з опорою на тексти-зразки, правила і попередній мовленнєвий досвід школярів.

Виконання представлено репродуктивною мовленнєвою діяльністю, під час якої учні середніх класів працюють з окремими елементами тексту, спираючись на правила й зразки, і продуктивною діяльністю - самостійним написанням текстів різного типу [ 1, c 48].

Контроль (взаємоконтроль і самоконтроль) здійснюється у вправах на редагування та корегування написаного на різних етапах роботи з текстом. Вправи комплексу виконуються в різних режимах, усно й письмово.

У сучасній методиці досить докладно вивчалася проблема розробки загальнотеоретичних основ типології і системи вправ для розвитку вмінь писемного мовлення і висувалися різні критерії для їх класифікації.

Для розробки технології інтерактивного навчання писемного мовлення й системи вправ, треба керуватися такими положеннями:

1. Оволодіння навичками і вміннями в учнів відбувається як підсвідоме, шляхом інтенсивної мовленнєвої практики, так і шляхом усвідомлення правил і подальшої їх інтеріоризації у відповідних вправах. Тому необхідно знаходити ефективні способи взаємозв'язку між лінгвістичною теорією і мовленнєвою діяльністю учнів.

У процесі інтерактивного навчання навчальна інформація подається у вигляді правил та/або тексту-зразка. Подальша інтеріоризація реалізується у вправах на написання тексту за певними правилами, у вправах на аналіз "позитивного" або "негативного" зразка за цими ж правилами, а також у роботі учнів з чернетками власних творів. Причому при редагуванні та корегуванні творі чернеток увага спрямована на ті вміння, які були сформовані у відповідних вправах.

2. Динаміка формування вмінь писемного мовлення передбачає виконання завдань з опорами напочатку навчання і поступовий перехід до виконання завдань без опор. Як опори використовуються тексти-зразки, приклади для аналогічного виконання завдань, правила-підказки, що наводяться на початку вправ, роботи самих школярів як "негативний" і "позитивний" мовний матеріал для аналізу, запитання для взаємокорегування та взаємоаналізу, письмові відгуки при взаємоперевірці. Запитання допомагають учням визначитися з послідовністю дій при аналізі та редагуванні. Вони також моделюють проблемну ситуацію, яка викликає потребу в розв'язанні проблем різної складності, в узгодженні дій учнів, критиці позицій автора, відстоюванні власної позиції того, хто перевіряє. Запитання систематизують і накопичують вивчений матеріал і сприяють подальшому його закріпленню. Так, за їх допомогою учням пропонується самостійно перевірити і пояснити виправлені помилки або помічені недоліки.

3. Сучасні освітні технології відповідно до ідей болонського процесу передбачають раціональне поєднання аудиторної, самостійної та індивідуальної роботи учня з перенесенням основної уваги на останні види навчальної діяльності.

4. Інтерактивне навчання передбачає інтегроване формування аналітичних і продуктивних умінь. Особливістю інтерактивних вправ стає їх полі-функціональність. Розвиток умінь писемного мовлення спирається на навчання аналізу редагування і корекції текстів, а вдосконалення умінь редагування і корекції відбувається на базі накопиченого досвіду в написанні творчих робіт.

5. Для процесу інтерактивного навчання писемного мовлення характерна динаміка використання форм контролю. На відміну від не інтерактивної методики навчання писемного мовлення, коли вчителем перевіряється й оцінюється тільки кінцевий продукт, при інтерактивному навчанні, як наголошують дослідники, взаємоперевірка здійснюється учнями як на проміжних, так і на кінцевому етапах роботи з текстом, а контроль та оцінювання вчителем - тільки на кінцевому етапі. Відбувається також поступовий перехід від контрольованих або частково контрольованих дій учнів до неконтрольованих, тобто перехід від взаємоконтролю до самоконтролю і від дій, що виконуються усією групою, до дій, які виконуються в мікрогрупах і парах, і нарешті індивідуально й самостійно[1,c 49].

2.4 Експерементальна перевірка запропонованої методики

Експериментальне навчання складалось з серії експерименту, що проходив в січні-лютому 2019 року в 6-му класі ЗОШ №6 міста Глухова. Усього в експерименті взяли участь 18 учнів.

Метою серії експерименту була перевірка ефективності створеної підсистеми вправ для навчання писемного мовлення на основі використання Інтернет-ресурсів, встановлення ефективної послідовності вправ, виявлення впливу навчання ПС на підвищення загальної правильності писемного мовлення. Для проведення цієї серії експерименту були відібрані корелюючі пари в першій та другій експериментальних групах (ЕГ-1 та ЕГ-2) за оцінкою вчителя та результатами передекспериментального зрізу. В ЕГ-1 застосовувалося паралельне навчання написання неофіційного та офіційного електронних листів одного виду, а в ЕГ-2 - послідовне навчання написання спочатку неофіційних, а потім офіційних електронних листів відповідних видів. Проводилося також порівняння приросту навичок та вмінь при навчанні за цими варіативними методиками. В ході експерименту також порівнювалися вихідний рівень володіння навичками та вміннями писати E-mail та рівень, набутий після експериментального навчання.

Для оцінки результатів серії експерименту в написанні листів були розроблені критерії: критерій І - відповідність комунікативному завданню, критерій ІІ - логічність викладу, критерій ІІІ - коректне використання стандартів оформлення неофіційних листів, критерій ІV - загальна правильність та коректне використання ЗМ.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що учні допускають порушення норм сучасної літературної мови не лише в усному, а й писемному мовленні; недостатньо усвідомлюють важливість високої культури мовлення для майбутнього професійного спілкування; часто продукують тексти однотипними реченнями; припускаються стилістичних неточностей. У середньому високий рівень знань показали 6-7 % учнів, достатній - біля 35 %.

Кількість помилок учнів на завершальному етапі навчання за експериментальною методикою зменшилась і в ЕГ-1, і в ЕГ-2. Результати високого рівня мовленнєвої компетентності зросли на 9,8 %, достатнього рівня - на 11,5 %, тоді як результати середнього рівня знизилися на 17,4 %; низького - на 3,9 %, як показано в таблиці 1.

Таблиця 1. Середні показники рівнів сформованості мовленнєвої компетентності

Група	Високий	Достатній	Середній	Низький
ЕГ-1	16,9%	45,3%	33,5%	4,3%
ЕГ-2	7,1%	33,8%	50,9%	8,2%



З двох варіантів методик написання неофіційного та офіційного листів - “послідовної” і “паралельної” - ефективнішою виявилася остання. Навчання ПМ з використанням запропонованої системи вправ сприяє підвищенню загальної грамотності писемного мовлення.

Зміни, що відбулися у рівні розвитку письмового мовлення експериментальних класах, представлено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка письмового мовлення експериментальних класах

Сформульовані мною методичні рекомендації відображають організаційні процедури, пов'язані з реалізацією навчання ПМ у визначених жанрах.

Висновки

Метою навчання писемного мовлення є формування в учнів письмової комунікативної компетенції, яка включає володіння письмовими знаками, змістом і формою письмового твору мови.

Завдання, які вирішуються при навчанні писемного мовлення, пов'язані зі створенням умов для оволодіння змістом навчання писемного мовлення. Вони включають в себе формування в учнів необхідних графічних автоматизмів, мовленнєвих навичок і вмінь формулювати думку відповідно з письмовим стилем, оволодіння культурою та інтелектуальною готовністю створювати зміст письмового твору мови, формування автентичних уявлень про предметний зміст.

В останні роки роль письма в навчанні іноземної мови поступово підвищується, і, в деякому розумінні, лист починають розглядати як резерв у підвищенні ефективності навчання іноземної мови. Не можна не враховувати і практичну значимість письмового мовного спілкування у світлі сучасних засобів комунікації, таких як електронна пошта, інтернет і т.п. В останньому випадку лист як вид мовного спілкування розвивається на основі тільки автентичного матеріалу.

Навчання писемного мовлення включає різного роду мовні вправи: мовні вправи для навчання складання письмового повідомлення; письмово-мовні вправи для роботи з друкованим текстом; письмово-мовні вправи, зумовлені процесом читання, аудіювання та усного спілкування.

Одна з актуальних проблем сучасної методики навчання іноземним мовам - орієнтація всього навчального процесу на активну самостійну роботу учнів, створення умов для їх самовираження і саморозвитку. Комп'ютер не визначає зміст навчання - він є лише ефективним засобом навчання іноземної мови, тому розробка методичних основ навчання іноземним мовам за допомогою комп'ютера повинна базуватися на глибокому аналізі дидактичних і методичних можливостей, що сприяють реалізації основної мети у викладанні іноземних мов - формування умінь і навичок комунікативної компетенції .

На мою думку, комп'ютер повинен служити як допоміжний засіб, як будь-який інший технічний засіб навчання чи підручник, бо за допомогою Інтернету ми можемо вдосконалювати свої знання, перевіряти свої навички у письмі, аудіюванню. Але не треба забувати, що друкована книжка набагато краща за Інтернет. Якщо у вас виникнуть якісь питання щодо поданого матеріалу, ви не знайдете точної відповіді на своє питання в Інтернеті, а ось вчитель досконало вам пояснить те що вам незрозуміло. Але це лише моя думка, кожен вирішує для себе сам як йому вчитись і за допомогою яких матеріалів.



Список використаних джерел

навчання мова шкільний

1.Архангельський А. С. Навчання - головна мінлива шкала оцінок, градації контингенту і функції оцінювання вчителя - М.: Знання, 1985. - 102 с.

2.Гальскова Н.Д., Гез Н.І. Теорія навчання іноземних мов: лінгводидактики та методика: Учеб. посібник для студ. лінгв. ун-тов і фак.ін. \ яз. вищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004.

3.Зимова І. А.Педагогічна психологія - М.: Логос, 2000. - 384 с.

4.Іноземні мови в школі. 1997. № 2.

5.Кочергін О. М. Моделювання мислення - М.: Політвидав, 1969.

6.Мильруд Р. Методика навчання іноземної писемного мовлення.

7.Нові педагогічні та інформаційні технології / За ред. Е.С.Полат-М., 1999.

8.Пасів Є.І. Урок іноземної мови в середній школі. - М., 1988.

9.Пасів Е. Основи методики навчання іноземним мовам. М., Російська мова, 1977.

10.Пасів Е., Колова Т., Волкова Т. Бесіди про урок іноземної мови. Л., Просвітництво, 1975.

11.Полат Е. С. Інтернет на уроках іноземної мови. / / ИЯШ. 2001, № 2. С. 14 - 19.

12.Рогова Г. Методика навчання англійської мови. М., Освіта, 1983.

13.Страхов І. В. Виховання уваги у школярів. М.: Валдос, 2002.

14.Фрідман, А. М. Наочність та моделювання в навчанні - М.: Знание, 1984. -80 C.

15.Уроки англійської мови. СПб.: Каро, 2000.

16.Хегболдт П. Вивчення іноземних мов. М., 1963.

17.Цілі навчання іноземної мови. / Под ред. Є. І. Пассова, Є. С. Кузнєцової. - Воронеж: Інтерлінгва, 2002.

18.Шахмаєв Н. М. Технічні засоби навчання. - М.: Просвещение, 2001.

19.Шехтер І. Ю. Комплексне застосування технічних засобів при навчанні іноземної мови. М.: Академія, 1999.

20.Щерба Л.В. Викладання іноземної мови у школі. М., 1977, с.44.

21.Я.А. Коменський. Ізбр. пед. соч. М., 1955, с. 302-303.

...