Вплив часової перспективи особистості на мотивацію учбової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив часової перспективи особистості на мотивацію учбової діяльності

Кузьо Любов,

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри іноземних мов

(Львівський державний університет

внутрішніх справ)

У статті розглядається вплив часової перспективи особистості на її поведінку. Встановлено, що наявність часової перспективи, визначеність у професійних планах змінюють ставлення до навчальних завдань, підвищуючи рівень мотивації. Проаналізовано внутрішньо-зовні зумовлені цілі і ближні-далекі цілі студентів. Визначено, що тривала часова перспектива є ієрархічним ланцюгом взаємозв'язаних між собою цілей. Встановлено, що при наявності тривалої часової перспективи, більш успішними у її реалізації будуть студенти із мотивацією досягнення (особливо, найближчих цілей), ніж студенти із мотивацією уникнення невдач.

Ключові слова: часова перспектива, мотивація досягнення, мотивація уникнення невдач, учбова діяльність, учіння, активність, рівень мотивації, цілі, навчальні плани.

The article examines the influence of time perspective on its individual behavior. It was established that the presence of temporal perspective, certainty in professional challenges change the attitudes towards learning tasks, increasing the level of motivation. Due to the goals inside-outside and close and distant objectives of the students are analyzed in the article. It is determined that the longer time perspective is hierarchical chain of interconnected targets. It is established that in case of a long-term perspective, students with achievement motivation (especially of immediate goals) will be more successful in its implementation than the students with motivation to avoid failure.

Key words: time perspective, motivation of achievement, motivation of avoiding failure, learning activity, learning, activity, motivational level, objectives, learning plans.

Багатоаспектність проблеми мотивації зумовлює складність у розумінні її сутності, структури, детермінації та функцій окремих мотивів. Зокрема, навчальна успішність студентів детермінована низкою факторів - соціологічних, психологічних і педагогічних. Серед психологічних факторів, до яких відносять інтелект, здібності, індивідуальний стиль діяльності, мотивація учіння має найбільш тісний зв'язок із часовою перспективою, оскільки є одним із компонентів змісту останньої.

Вплив часової перспективи особистості на її поведінку є однією із найважливіших проблем не лише теорії, а й практичних досліджень у сфері психологічного часу. На думку Ж. Ньюттена, процеси, через які цілі і плани активують і регулюють поведінку, мають мотиваційну природу [3]. Цілі і перспективу майбутнього, у якій вони містяться, не можна розділяти - цілі локалізовані у цій перспективі, а сама перспектива будується на основі цих мотиваційних об'єктів.

Як зауважує Ж. Ньюттен [3], тривала (із значним хронологічним розмахом) часова перспектива сприяє постановці суб'єктом віддалених цілей і виробленню довготривалих планів щодо власної поведінки. Суб'єкт із короткою часовою перспективою виявляється нездатним бачити віддалене майбутнє у пошуку засобів і цілей для задоволення своїх потреб. Як індивіду, що ніколи не виїжджала із свого містечка, важко уявити можливість своєї подорожі за межі країни, так і суб'єкт без перспективи майбутнього буде обмежений у постановці цілей і планів лише найближчими днями і годинами. Так, перспектива соціального схвалення сильніше впливає на окремі групи чоловіків і жінок; перспектива грошової винагороди більше мотивує представників робітничих спеціальностей, ніж людей, що належать до середнього класу. часовий перспектива мотивація учбовий

Усвідомлення мети (складності, наявності засобів досягнення та обліку власних можливостей) збільшує ймовірність її досягнення, підсилює мотивацію студента. Коли індивід усвідомлює, що саме йому допоможе досягти мети, коли мета поділяється на відносно нескладні підцілі, то це посилює інтерес до діяльності, вселяє надію на позитивний результат.

Зокрема, М. Де Волдером і В. Ленсом встановлено, що більш мотивовані студенти розташовують свої мотиваційні цілі, плани і проекти у більш тривалих часових інтервалах, ніж менш мотивовані [5]. Актуальні дії більш мотивованих студентів спрямовуються на цілі, які розташовані не лише у відносно близькому, але й у більш віддаленому майбутньому. Тому можна припустити, що такі студенти приписують значущо більшу інструментальну цінність своїй роботі у виші для досягнення цілей у найближчому і віддаленому майбутньому. Таким чином, люди із більш тривалою перспективою не лише здатні розробляти значно різноманітніші та віддалені плани, але й ставити перед собою більш реалістичні цілі. Саме тому, вчені зазначають, що віддалені цілі набагато суттєвіше мотивують людей з більш тривалою перспективою майбутнього. На противагу цьому, люди із короткою перспективою майбутнього не можуть думати про надто віддалене майбутнє [5, с. 385-386].

Вищевказані тенденції підтверджують також результати досліджень М. Абреу, М. Пайшау і В. Ленс (2004) [1], Н.І. Мєшкова [2]. В останньому вивчались фактори навчальної успішності студентів І і ІІ курсу. Вчений встановив, що для досліджуваних із високими показниками успішності характерною є "віддалена мотивація": намагання стати висококваліфікованим спеціалістом, набути глибоких і міцних знань, успішно захистити диплом, успішно вчитись, на "відмінно" і "добре" здавати сесію, отримувати інтелектуальне задоволення. Отримані Н.І. Мєшковим результати дають підстави стверджувати, що для "слабких" студентів характерною є "коротка мотивація": бажання утриматись на факультеті, постійно отримувати стипендію, вивчати предмети лише в рамках навчального плану, виконувати лише те, що вимагають викладачі, отримувати схвалення з боку батьків, уникати осуду і покарань за неуспішність.

Вплив віддалених цілей на мотивацію актуальної поведінки може бути також пов'язаний із поведінковими структурами "засіб-ціль". Припускається, що як тільки індивід починає працювати для досягнення віддаленої цілі, між цією ціллю і активністю встановлюються каузальні зв'язки, і ступінь реальності такого цільового об'єкта прогресивно зростає. Структура "засіб-ціль" як міст заповнює інтервал між активністю суб'єкта і цільовим об'єктом. І, навпаки, порожній часовий інтервал не пов'язаний із діями індивіда збільшує психологічну дистанцію до цільового об'єкта.

Досліджуючи мотиваційну роль майбутнього, розглядаючи, як впливає на поведінку людини довго- і короткотривала перспектива, Ж. Сімонс, В. Ленс та інші [7] довели, що існує значущий взаємозв'язок між тривалістю часової перспективи і уявленням людини про корисність того, що вона робить у певний момент часу. Люди із довготривалою перспективою сприймають свою теперішню поведінку як більш інструментальну у досягненні широкого діапазону безпосередніх і майбутніх цілей, тому для них цінність вирішення актуальних задач, відповідно, є вищою.

К. Ван Калстер, В. Ленс і Ж. Ньюттен (1987) виявили значущий зв'язок усвідомлення корисності поточної діяльності для досягнення майбутніх цілей із мотивацією учнів (вік 17-19 років) [8]. Учні 11-12 класів, які вважають своє навчання важливим для їх майбутнього (висока інструментальність), мають істотно вищі показники мотивації, ніж їхні однолітки, які набрали низькі бали за даним параметром. Проте, дослідниками був виявлений і ефект взаємодії інструментальності та емоційного ставлення до індивідуального майбутнього. Сприйняття інструментальності дійсно підсилює мотивацію учнів, але тільки тих, у кого позитивне ставлення до свого майбутнього. Приписування поточними оцінками в школі високої інструментальності спричинило протилежний ефект на мотивацію тих учнів, які негативно сприймали своє майбутнє. Отже, безрадісний погляд на майбутнє знижує мотивацію учіння.

Таким чином, проведений аналіз результатів вищеописаних досліджень свідчить про те, що розмах часової перспективи, а також сприйняття інструментальності або корисності завдання для майбутніх цілей, підвищує мотивацію до цього завдання у порівнянні із завданням, що не має наслідків для майбутнього [1, с. 581]. На думку Дж.В. Аткінсона і Дж. Рейнора, поняття інструментальності є центральним як для майбутньої орієнтації, так і для мотивації. Майбутня орієнтація або часова перспектива "впливає на мотивацію поточної діяльності за допомогою сприйняття її інструментальних відношень, як крок на довгому шляху, до більш віддалених майбутніх цілей і наслідків" [4, с. 5]. Вчені розрізняють ізольовані завдання досягнення, які не пов'язані із майбутнім, і два типи завдань досягнення, що орієнтовані на майбутнє, які можна віднести до залежних та незалежних рядів.

Кожен із майбутніх кроків збільшує загальну мотивацію поточної задачі. Чим довший ряд, тим більший загальний внесок у мотивацію, але чим далі подія від поточного завдання, тим він менший. Це означає, що орієнтовані на успіх люди найбільш мотивовані досягти успіху у тих завданнях, які розташовані у хронологічно більш короткому часовому інтервалі. Для тих людей, які відчувають страх невдачі - все навпаки. Іншими словами, при рівних умовах, тобто при наявності тривалої часової перспективи, яка є ієрархічним ланцюгом взаємозв'язаних між собою цілей, більш успішними у її реалізації будуть люди із мотивацією досягнення (особливо, найближчих цілей), ніж люди із мотивацією уникнення невдач.

Як зазначають Дж. Хусман і В. Ленс, цілі студентів можуть бути розташовані на континуумі "внутрішньо-зовні зумовлені цілі" і "ближні-далекі цілі" [6]. Хоча майбутні цілі або часова перспектива можуть мотивувати студентів, ця мотивація виявляється зовнішньою. Студенти, які зацікавлені у навчанні через його корисність для майбутнього, для досягнення інших важливих цілей у близькому або далекому майбутньому, за визначенням, мотивовані зовнішніми факторами і саме тому це могло б перешкоджати виникненню у таких осіб внутрішньої мотивації учіння.

Вчені виділяють три типи впливу інструментальності на внутрішню мотивацію учбової діяльності. У першому випадку учбова діяльність регулюється ззовні. При цьому інструментальність може зруйнувати природну допитливість студента і його потребу в знаннях і досягненнях.

У другому випадку - випадку ендогенної інструментальності, поточні цілі учбової діяльності учня середньої школи та його майбутні цілі як студента в університеті і, пізніше, як інженера формують ланцюжок цілей, які необхідно послідовно реалізувати. Такі цілі - як поточні, так і зовнішні щодо учбової діяльності, - є частиною більш далекосяжного завдання стати досконалим у математиці, фізиці, будівництві, іншими словами, стати професійним інженером-будівельником. Вказаний вид інструментальності може збільшити силу внутрішньої мотивації учбової діяльності.

У третьому варіанті (екзогенна інструментальність) важливою метою учня може бути висока успішність з усіх предметів, що є у навчальній програмі школи, які не пов'язані із його подальшими освітніми та професійними цілями. Такий тип інструментальності пов'язаний з адаптивною або оптимальною мотивацією. Учень комбінує внутрішню мотивацію з важливими майбутніми цілями. Якби учень вивчав лише предмети, якими він безпосередньо цікавиться, то він, ймовірно, ніколи б не поступив до інституту і не став інженером.

Отже, аналіз емпіричних досліджень часової перспективи особистості та її мотивації учбової діяльності дозволяє стверджувати, що часова перспектива є важливим фактором мотивації поведінки суб'єкта. Вплив часової перспективи особистості на її поведінку є однією із найважливіших проблем не лише теорії, а й практичних досліджень у сфері психологічного часу. Згаданий вплив можна звести до мотиваційного процесу, цілі і причинно-наслідкові структури якого регулюють поведінку. Часова перспектива впливає на мотивацію поточної діяльності за допомогою сприйняття її інструментальних відношень, як крок на довгому шляху, до більш віддалених майбутніх цілей і наслідків. Чим більший ряд цілей особистості, тим більший їх загальний внесок у мотивацію, а чим далі ціль знаходиться від поточного завдання, тим менший її вклад. При наявності тривалої часової перспективи більш успішними у її реалізації є суб'єкти із мотивацією досягнення, ніж із мотивацією уникнення невдач. Наявність часової перспективи, визначеність у професійних планах значно змінюють ставлення до навчальних завдань, підвищуючи рівень мотивації.

Література

1. Абреу М., Пайшау М., Ленс В. Мотивация в будущее: когнитивно-динамический подход Ж. Нюттена к поведению человека / М. Абреу, М. Пайшау, В. Лене // Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего / Под ред. Д.А. Леонтьева. - М.: Смысл, 2004. - С. 562-598.

2. Мешков Н.И. Анализ факторов учебной успеваемости студентов (на материале младших курсов): Дисс. канд. пед. наук. / Н.И. Мешков. - Л., 1980. - 222 с.

3. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущого / Ж. Нюттен. - М.: Смысл, 2004. - 608 с.

4. Atkinson J.W., Raynor J.O. (Eds.) Motivation and achievement. Washington/ DC : Winston, 1974.

5. De Volder M., Lens W. Academic achievement and future time perspective as a cognitive - motivational concept // J. Pers. Soc. Psvchol. - 1982. - 42. - P. 566-571.

6. Husman J., Lens W. The role of the future in student motivation // Educational psychologist, 1999, Vol . 34, № 2, P. 113-125.

7. Simons J., Vansteenkiste M, Lens W., Laзante M. Placing motivation and future time perspective theory in a temporal perspective // Educational Psychology Review, 2004, № 2, P. 121-139.

8. Van Calster K., Lens W., Nuttin J. Affective attitude toward the personal future: Impact on motivation in high school boys // American J. of Psychology, 1987, Vol . 100, P. 1-13.

Размещено на Allbest.ru